Курсова з приводу

Зміст

Передмова

1. Проектування технології водопостачання

 

1. Літературний огляд подібних установок
2. Обґрунтування використання вітроустановки для водопостачання
3. Розрахунок потреби води
4. Розрахунок параметрів по вітроустановки

 

2. Конструкторська розробка вітроустановки

 

1. Обґрунтування типу установки
2. Розробка типу вітроколеса

 

3. Заходи по охороні праці

 

4. Технічне обслуговування

 

5. Висновки та пропозиції

 

Бібліографічний список

 

 

 

 

 

 

\

 

Передмова

Підвищення  продуктивності праці в тваринництві і птахівництві та зменшення собівартості продукції можливе насамперед завдяки впровадженню на тваринницьких і птахівницьких фермах прогресивних методів організації праці та комплексної механізації всіх виробничих процесів.

З бурхливим  розвитком фермерських господарств  в нашому регіоні і утворенням великої кількості малих ферм з невеликої площею і потужністю ферм по вирощуванню тварин і птахів велике значення матимуть розробки ферм невеликої потужності.

Попри збільшення продуктивності праці в тваринництві наш час має значення і екологічний фактор, і скоріш за все у найближчому часі цей фактор набуде домінуючого значення. У даний час розробка екологічно - безпечних і цільне місце у розвитку сільськогосподарського виробництва.

У даному курсовому  проекті розроблено технологію потокового виробництва свинини на фермі малої потужності на 1000 голів в рік при застосуванні енергоощадної  технології і екологічно безпечного виробництва. Для здійснення даної мети, для подавання механізовано води на тваринницьку ферму використано вітроустановку швидкохідного типу, акумулювання енергії вітру при допомозі резервуару і водонапірної башти.

Впровадження  прогресивної науково-обгрунтованої  технології механізованих робіт  і комплексної механізації дасть  змогу полегшити працю тваринників, зробити її більш кваліфікованою та високопродуктивною і сприятиме успішному виконанню поставлених цілей по збільшенню об’ємів  виробництва кількості продукції на одного працівника.

 

 

 

 

 

1.Проектування  технології водопостачання

 

1. Літературний огляд подібних установок.

Існуючі системи вітрорушіїв за схемою будови вітроколеса  і його розміщенням  в потоці вітру поділяють на три класи.

Перший клас включає вітродвигуни у яких вітрове  колесо розміщене у вертикальній площині, при цьому площина обертання  перпендикулярна до напрямку вітру і відповідно, вісь вітроколеса паралельна потоку. Такі віродвигуни називається крильчастими.

Відповідно  крильчасті вітродвигуни залежно від  типу вітроколеса і швидкохідності (відношення колової швидкості кінця лопаті до швидкості вітру) поділяють на три групи:

1. Багатолопатеві (10-24 лопаті )- тихохідні;
2. Із середньою кількістю лопатей (4-9 лопаті)- середньо хідні;
3. Мало лопатеві (1-3 лопаті)-швидкохідні

До другого  класу відносять схеми вітродвигунів  з вертикальною віссю обертання  вітрового колеса. За конструктивними схемами вони поділяються на дві групи:

1. Карусельні, у яких неробочі лопаті або закривають ширмою, або розміщують ребром проти вітру.
2. Роторні, у яких є лопаті  аеродинамічні або спеціальної форми.

До третього класу відносять вітродвигуни, працюють за принципом водяного колеса  і називаються барабанними. У цих вітродвигунів вісь обертання горизонтальна і перпендикулярна до напрямку вітру.Є і інші системи вітродвигунів, що не отримали практичного застосування в є лише пропозиціями ряду винахідників. Ефективність роботи вітроустановки характеризується такою величиною як коефіцієнт використання вітру ξ

Для визначення тиску вітродвигуна, що можна застосувати  для подачі води проведемо аналіз вітроустановок.

Так у двигунів карусельного типу максимальне значення коефіцієнта ξ знаходиться в межах до 0,15. А в окремих випадках ще нижчий. У вітродвигунів барабанного типів коефіцієнти ξ знаходяться в межах від 0,3 до 0,32. Найбільш досконалими вітродвигунами є крильчасті з горизонтальною віссю обертання вітроколеса. Робочий момент на втрачені створюється за рахунок робочих сил, що виникають на лопатях які в найпростіших конструкціях є площинами. В сучасних агрегатах застосовують лопаті, що мають спеціальний аеродинамічний профіль. Такі вітроустановки мають відповідно високий коефіцієнт використання енергії вітру ξ, що рівний у своїх максимальних (ідеальних) значеннях 0,99-0,68. Мало лопатеві вітродвигуни більш швидкохідні, мають меншу відносну масу, та можуть обладнуватись пристроями автоматичного регулювання частоти обертання вала та пристроями орієнтації вітроколеса за напрямом вектора швидкості вітрового потоку. Коефіцієнти використання енергії вітру в таких установках у три рази вищі, ніж у вітродвигунах карусельного типу чи роторного та барабанного типів.

У світовій практиці широкого застосування і впровадження здобули тільки крильчасті вітроустановки. Двигуни інших типів не виготовляються. Їх виготовлення носить аматорський характер і немає ґрунтовного застосування , впровадження у серійне виробництво.

Поряд з економічними чинниками і технічними умовами, що впливають на вибір типу вітроколеса і впровадження конструкції вітроколіс у даний час домінуючими стають і такі показники, як економічні і ергономічні, що до роботи використання вітроустановок у певних регіонах нашої держави з найкращою ефективністю.

Проведемо аналіз за даними показниками вітроустановок крильчастого типу. З економічної точки зору вітроустановки такого типу є доцільними до впровадження тому, що:

• вони не вимагають значних площ під своє встановлення, зокрема деякі можуть бути встановленні на господарських будівлях фермерських чи інших господарств. Що робить їх надзвичайно компактними і менш метало місткими та виключає потребу у забудові нових площ, що позитивно впливає на екологічне становище.;
• мала потужність таких установок не наносить шкоди ні в екологічному плані, ні в плані безпеки роботи людини з ними.

Ще одним  з чинників, що впливає на економічну доцільність використання вітроустановок є початок роботи вітродвигуна, тобто  значення швидкості вітру при якій агрегат розпочне свою роботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Обґрунтування використання вітроустановок для водопостачання.

Вода на тваринницьких  фурмах потрібна для напування худоби, приготування кормів, первинної обробки  і переробки молока, миття посуду, і тому вона повинна мати відповідну якість і властивості, і немає мати шкідливих речовин та заразних бактерій. Завдяки механізованому водопостачанню є можливість використовувати підземні води і захистити їх від забруднення під час подавання споживача. Безперебійне постачання водою тваринницьких і птахівницьких ферм позитивно відбивається на продуктивності худоби, свиней та птиці, дозволяє підтримувати належний санітарний стан в приміщеннях і тому подібне механізоване водопостачання дає значний економічний ефект. Застосування насосних установок для подачі води підвищує продуктивність праці в 15-20 разів, а застосування автоматичних водокачок – у 130- 150 разів, в порівняні з шино - ручною чи транспортною доставкою води.

Вартість доставки м³ води бочками, і розподіл відрами доходить до 3 грн; механізація і автоматизація водопостачання тваринницьких ферм знижує вартість води 1 м³до 5-12 коп.

Застосування  автонапування підвищує приріст  живої ваги свиней на 14-18% ще більші властивості в справі підвищення продуктивності свиней, збереження здоров’я тварин і економії кормів має система авто накачування з підігрівом води зимою.

При застосуванні водопостачання при допомозі вітроустановки затрати скорочуються в двічі  або в тричі, тому даний проект проводить затрати на водопостачання до найнижчого мінімуму і тим самим буде знижувати собівартість продукції, що є дуже важливим чинником у час ринкових відносин.

Тим більше вітроенергетика  є однією з перспективних енергетик, що розвивається у наш час, у зв’язку  з надзвичайним і бурхливим розвитком промисловості і великим розходом паливо-мастильних матеріалів і інших вичерпних корисних копалин. Тому вітроустановка, що використовується на подачі води буде економічною і ефективною для обслуговування для свиноферми. З другого боку зі значним погіршенням економічної установки у світових масштабах потрібно подумати про збереження екологічних параметрів світової обстановки. З даної причини використання вітроустановки буде доцільним тим більше, що запас води можна зробити у водонапірній башті на час безвітря. Безвітряні періоди в році бувають рідко і є не затяжними.

Нашому регіоні  водопостачання при допомозі вітроустановки буде ефективне на протязі року, особливо зимою, бо у зимовий період інтенсивність вітрів більша, тому запас води можна скорочувати, а частину енергії вітру використовувати на підігрів води.

Тип вітроустановки вибирають з урахуванням інтенсивності  вітрового потоку, а висоту встановлення вітрового колеса вибирають враховуючи те, що сили вітру і його швидкість  з кожними 10 метрами піднімання в гору зростає у 1,5 рази, тому роботу вітроустановки мошна організувати у відповідних кількостях.

Щоб подавання  води було на належному рівні, відповідно, необхідно забезпечити і якість води, що відповідало б вимогам  санітарної і екологічної безпеки та нормам водопостачання на тваринницьких і с/г підприємствах.

 

 

 

 

3. Розрахунок потреби води.

На водопостачання тваринницьких ферм можуть бути використанні відкриті(поверхневі) джерела, до яких належать річки, озера, водоймища, канали тощо, а також підземні води, що діляться на безнапірні і напірні.

При використанні води для господарсько-питного водопостачання без очистки і без знезараження(наприклад  з підземних джерел що подаються  по трубчастих колодязях) якість її повинна  відповідати нормам ГОСТУ норми наведені в технологічній карті.

Температура води питної повинна бути від +6 до +12 ⁰С. у відкритих джерелах температура води не стійка і в літній час буває вища +12⁰С. вода підземних джерел, особливо більш глибоких має постійну температуру. Рекомендовано використовувати для господарсько-питного водопостачання перш за все артезіанську воду з трубчастих колодязів (бурових свердловин), потім ґрунтову воду з колодязів і джерельну спеціальних камер і в останню чергу поверхневу (відкриту) воду (річки, озера, канали, ставки). Використання відкритих водойм використовування води допускається виняток оскільки вони (особливо річки, озера, ставки, канали), як правило, швидко забруднюються поверхневими стоками і є небезпечними в епідемічному відношенні.

Замулені частини видаляються з води відстоюванням і фільтруванням через кварцовий пісок, а колоїдні речовини, що обумовлюю забарвленість води – коагуляцією домішок.

Для розрахунку води на свинофермі потужністю 1000 голів  в рік потрібно визначити кількість  твари, що одночасно обслуговуватимуться водою. Для розрахунку задається такими даними утримання тварин – кліткове – невигідне; тривалість циклу 210 днів (п_ці) такі виробництва r=10 дн.

Кількість технологічних  груп N_гр для кожного з виробничих періодів визначаємо за формулою:

N_гр =

    N_гр =   = 21      (1.1.)

Де П_ці- тривалість виробничого періоду для кожного певного виду тварин, діб,

r- такт виробництва, діб,

визначаємо  кількість тварин в технологічній  групі може бути різною, але вона тісно пов’язана з потужністю підприємства, звідки визначаємо розмір технологічної групи:

m_i =

                 m_i = = 28 гол.   (1.2.)

Де m_i — розмір технологічної групи

М – задана потужність тваринницького підприємства, чол./рік;

r- такт виробництва, діб;

365 – кількість  днів у році

Загальну кількість  тварин окремого виробничого періоду  визначаємо за формулою:

N_i=m_i*n_грі                         N_i=28*21=588                         (1.3.)

Де: m_i- розмір технологічної групи, голів;

N_грі – кількість технологічних груп.

Для дотримання потужності підприємства без збоїв  і зменшення, потрібно врахувати  втрати тварин, що можуть загинути від  хвороб чи бути вибракуваними у зв’язку  з хворобами.

Щоб розрахувати дійсну кількість тварин, що будуть одночасно утримуватись на фермі використовуємо формулу:

N_{iд =} N_{i *} К_в              N_{iд =} 588 _* 1,02 = 600 (голів)                                                      (1.4.)

Де, N_iд – дійсна кількість тварин, що утримується на підприємстві;

К_в – коефіцієнт, що враховує втрати тварин на підприємстві

Маючи кількість тварин , що одночасно утримуються на підприємстві , можна розрахувати потребу води на підприємстві.

Об’єм води ,що потрібно на добу при обслуговуванні тваринницького комплексу обрахуємо за формулою:

Q_в= N_{ід *} q_д                            Q_в =600 _* 30 = 18000 л/добу                                      (1.5.)

Де: q_д – добова витрата води на 1 тварину;визначаємо за нормативами з таблиць довідників для свиней норма становить 30 л/гол.

Маючи добову потребу у  воді можна знайти дійсну потребу  у воді на добу враховуючи нерівномірність споживання води та відповідний запас у воді на час безвітряних періодів.

Добова потреба  у воді розраховується за формулою:

Q_в.д. = Q_в * K_н * K_з           Q_в.д = 1800 * 1,3 * 2,5 = 58500 л.                               (1.6.)

Q_в – дійсна потреба води на добу на підприємстві;

K_н – коефіцієнт нерівномірності водопостачання на фермі;

K_з – коефіцієнт запасу води на фермі в резервуарі.

Тобто потрібно об’єм резервуару для запасу води і зберігання на 60 м³ води – для забезпечення безперебійної роботи і повного забезпечення свиноферми водою при допомозі вітроустановки, що повинна забезпечувати подачу води в даному об’ємі на водонапірну башту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Розрахунок параметрів по вітроустановки.

 

Маючи добову потребу у  воді на свинофермі можемо визначити  необхідну потужність, що потрібна для приводу насосної установки.

Основне завдання вибору насоса, це забезпечити у  системі водопостачання необхідної подачі і напору (тиску).

Необхідну продуктивність водопідіймальної установки визначають за максимальною витратою води фермі за формулою:

Q_н =

             Q_н = = 2437,5 л/год.                     (1.7.)

Тобто:  Q_н = 2,44 м³/год.

Де: T_н – тривалість роботи насоса протягом доби. Оскільки перевід відбувається від вітродвигуна, що може працювати цілодобово приймаємо тривалість роботи 24 год.

За розрахованою продуктивністю вибираємо насос: насос інерційної дії, що забезпечує подачу води в межах 2,5м³/год. Повний напір – 0,240 МПа.

Звідси найдемо  потужність приводу, що необхідна для  приводу даного насоса від вітродвигуна.

Розрахункова  потужність приводу споживача насосом  визначається за формулою:

 

N_пр =

       N_пр = = 1859 Вт               (1.8.)

Де: Н – повний тиск (приймаємо за максимальним тиском, що є в насосі Н = 240 кПа)

η_н – ККД насосу Вт рівний у насосів інерційної дії – 0,35

η_т – ККД трансмісії – передачі обертального руху від двигуна до насоса..

або потужність приводу вітродвигуна має бути рівною N_пр = 1,85 кВт.

Потужність  двигуна N_дв приймаємо з урахуванням коефіцієнту запасу за формулою:

 

N_дв = K_з * N_пр                                   N_дв = 1,1 * 1,85 = 2 кВт                            (1.9.)

 

Де: K_з – коефіцієнт запасу потужності (K_з = 1,1)

 

Діаметр вітроколеса  визначаємо в залежності від необхідної потужності, яка повинна забезпечити вітроколесо у процесі роботи вітроустановки.

Потужність вітроколеса визначаємо за формулою:

 

N_вк = 4,81 * D² * V³ * ξ * 10^-4  (2.1.)

 

Де: D – діаметр вітроколеса, м

V – швидкість вітрового потоку, що для розрахунку приймаємо з урахуванням особливостей нашого регіону

ξ – коефіцієнт використання вітрового потоку для швидкісних установок ξ = 0,45

Необхідна потужність N_вн повинна дорівнювати потужності, яку споживає водяний насос N_дв:

 

N_вн = N_дв                                            (2.2)

 

Тоді    N_вн = 2,00 кВт

За формулою (2.1.) визначаємо діаметр вітроколеса:

 

D =

;         D = м         (2.3.)

 

 

Приймаємо діаметр  вітроколеса D =   3,0 м.

Відповідно  до діаметра вітроколеса вибираємо  вітроустановку для подачі води на свинофермі – швидкохідного типу марки ВБЛ-3- це вітроустановка з трьома лопатнями відноситься до мало лопатевих, діаметр колеса якої рівний 3,0м.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Конструкторська  розробка вітроколеса.

 

2.1 Обґрунтування  типу установки.

Вітровими двигунами (вітродвигунами), називають такі, що перетворюють енергію вітру в механічну роботу. Непостійність і розрідненість цієї енергії обумовлює конструктивні особливості вітродвигунів.

1) Наявність  пристроїв. Що забезпечують можливість  роботи вітродвигунів при високих  швидкостях вітру, з деякою, приблизно постійною потужністю та обмежуючих число обертів;

2) громіздкість  вітродвигунів при значних потужностях.

На відміну  від ресурсів традиційних рідких і твердих палив на добування  і транспортування енергії вітру  затрати не потрібні. Тому чесно  говорять, що вітер є «дармовим» джерелом енергії. Звідси виникає хибна думка, що енергія, отримана за допомогою вітродвигуна у всіх випадках є дешевою і навіть практично «дармовою», але це далеко не так.

Потрібно дуже добре знати і вивчати умови  щоб визначити, де і коли, та для яких потреб вигідно використовувати енергію вітру і коли доцільне і економічне застосування енергетичних установок інших типів. При цьому необхідно найбільш повно враховувати потребу споживачів, особливості вітру як енергоджерела, режими роботи вітроустановок і якість енергії, що виробляється. Тільки комплексний розгляд всіх чинників дає об’єктивні результати, на основі яких можна говорити про економічну доцільність і технічні можливості застосування в конкретних умовах тої чи іншої вітроенергетичної вітроустановки.

Не останню  роль у розробці, конструюванні і  використанні вітроустановок відіграють екологічні та ерологічні чинники конструкції, тобто вплив їх на людину безпосередньо. Вітровий потік є випадковим, некерованим  природнім процесом, що викликаний дією сонця і обертанням землі. Одна з характерних особливостей вітру як енергетичного джерела є непостійність, зумовлене головним чином великою мінливістю його швидкості. Це приводить до змінної кінетичної енергії вітрового потоку у великих межах навіть протягом невеликого проміжку часу – від нульового значення при штилі і до, значеною мірою, перевищуваної розрахункові параметри, в періоди бур та ураганів. Звідси непостійність потужності, що розвивається вітроенергетичною установкою. Тому, щоб при високих швидкостях вітру (вище розрахункової) зберегти потужність вітроагрегату майже незмінною, запобігти від перевантажень і забезпечити задану частоту обертання вітроколеса і приєднаних до вітродвигуна робочих органів машини і межіні змів, доводиться застосовувати автоматичні системи регулювання чи обмеження потужності і частоти обертання.

Вітер змінює не тільки свою швидкість, але й напрям. Для найбільш повного використання енергії вітрового потоку вітроколеса (чи будь-який інший робочий орган, який перетворює кінетичну енергію вітру в механічну енергію і повинно займати певне положення відносно вітрового потоку. Тому вітродвигуни більшості типів необхідно обладнувати системами автоматичної орієнтації. Накінець протягом певного, більш чи менш довготривалого періоду, мають місця енергетичні затишшя, під час яких швидкості вітру є недостатні для роботи вітроагрегату, тому залежно від конструкції, типу і при значення агрегату доводиться передбачувати ті чи інші акумулюючи пристрої, резервні двигуни або установки, що дублюють потужність вітроагрегату, завдяки яким вдається забезпечувати безперебійне і за графіком постачання води на свинофермі.

Таким чином  однією з головних умов, що гарантують доцільність застосування вітроенергетичної  установки є найменші приведені затрати на одиницю енергії, що виробляється порівняно з іншими типами енергетичних установок, які використовуються в даних умовах. Мінімум затрат, екологічністю і ергономіскість – головні критерії оптимальності рішення. При цьому, відповідно, повинні виконуватись вимоги споживачів щодо якості енергозабезпечення.

 Отже, для  забезпечення свиноферми ми видрали  вітроустановку швидкохідного типу  ВБЛ – 3, вона відповідає як  екологічним так і ергономічним  показником і є відносно дешевою  і відповідності до інших типів вітроустановок, має малу металомісткість і є легкою в обслуговуванні, має відповідно механізм регулювання повітря і запобігання поломок.

2.2  Розробка типу вітроколеса.

Першим етапом у розробці був вибір вітроколеса  з урахуванням вищевказаного та того, що вітроустановка, яка розробляється та впроваджується, буде працювати в умовах з середньою інтенсивністю вітру і відносно невисоких середньорічних значеннях швидкості вітру(4-10м/с).

Проведено роботу стосовно оптимізації будови лопаті і самого вітроколеса. Лопатням не дано аеродинамічного профілю та виготовлено з токсичних матеріалів. Також забезпечено кути встановлення на всій довжині лопаті. Ці заходи насамперед забезпечили покращення коефіцієнта використання вітру, збільшили технологічність виготовлення лопатей.

Було розроблено пристрій (пружинного типу) автоматичного  регулювання швидкості обертання  вітроколеса і підтримання необхідної запроектованої потужності. Запобіжний пристрій працює таким чином, що при  збільшення швидкості руху вітрового потоку, вище розрахованої, лопаті орієнтуються ребром до вітру. Тим самим здійснюється запобігання поломок і перевищення допустимих напружень у елементах вітроустановки.

Для орієнтації по вітру вітроустановка має хвостову лопать, що зроблена з трубчастих конструкцій і хвіст з легко сплавного матеріалу.

Далі при  розробці було вибрано передавальний  пристрій щоб використати потужність ваги вітроколеса і передати до робочих  органів насосу, передавальний пристрій складається з двох помічних редукторів вагів і підшипникових вузлів.

Вітроколесо і  схеми регулювання лопатей по вітру викреслені на листі:

Вітроколесо даного типу починає свою роботу при швидкості  вітру 3,5м/с, тобто насосна установка  подає воду, а виключається з роботи при швидкості вітру 40 м/с, тобто бурі, такий захід необхідний для запобігання поломок вітроустановки.

 

3. Заходи по  охороні праці.

Перед пуском водопідіймальної установки в роботу, необхідно  перевірити справність захисних огороджень для шестерень, з’єднувальних муфт і насосних передач, наявність мастила в маслин них приводних редукторів, масляних ваннах, підшипникових коробках, надійність кріплення насосів та двигунів до рам і фундаментів.

   Під час  роботи вітроустановки і водопідіймального  блоку не дозволяється усувати  будь-які дефекти, скидати або надівати приводні ремені, проводити будь-які монтажні і обслуговуючі роботи.

   До обслуговування  трубчастих колодязів допускаються  працівники, що мають спеціальну  підготовку по монтажу і вміють  поводитися з вантажно-підйомними  пристроями та механізмами, всі монтажно-демонтажні роботи на глибоководних установках повинні проводитися під керівництвом досвідчених спеціалістів. Застосовані для монтажних робіт підйомні механізми, троси тощо за своєю вантажопідйомністю повинні відповідати вазі монтованих установок і завжди бути справними.

  Перед початком  монтажних робіт перевірити надійність  всього вантажно-підйомного обладнання. Для перевірки перед початком  монтажних робіт, перевірити надійність  всього вантажно-підйомного обладнання. Для цього провести пробне підіймання обладнання на висоту 10-15 см, витримати у піднятому проложені 5-10 хв.

   Монтажні  хомути під з’єднувальні муфти  слід встановлювати так, щоб  вони щільно охоплювали поверхню  труби і були надійно затиснуті  стяжними болтами. Забороняється перебувати стороннім особам на монтажних площадках при проведенні робіт.

   Вітроустановка  має надійно бути закріплена  на опорах, виключено послаблення болтів кріплення. Для доброї безперервної роботи вітроустановки повинно забезпечуватись весь комплекс технічних умов і догляду як за вітроустановкою так водопідіймальним агрегатом у процесі роботи і неробочі періоди.

4. Технічне  обслуговування обладнання.

   Під час  експлуатації водопровідного обладнання, періодично його треба промивати.  При необхідності одночасно з промивною, водопроводи дезінфікують хлорним вапном з наступним промиванням водою проточною до початку протікання чистої води. Особливу увагу слід приділяти промиванню та дизенфікації тупикових ділянок водопроводу з малою витратою води.

   При переході на зимові умови експлуатації необхідно виконати певні підготовчі роботи. В першу чергу виконати роботи для запобігання замерзання трубопроводів, відкритих ділянок труб, а також ділянок, де трубопроводи покладені вище глибини промерзання ґрунту.

   Технічні  огляди за водопідіймальним обладнанням  проводять відповідно до вказівок  та інструкцій. Капітальний ремонт  проводять через 1,5-2 роки безперервної  роботи обладнання.

   Зовнішньо  водопровідну мережу оглядають  періодично, а повітряні вантузи, запобіжні клапани, заслінки – не менше 2 разів на рік. Болтові з’єднання на трубопроводах і кріпленнях перевіряють не рідше 1 разу на рік.

  Технічне  обслуговування вітроустановки  включає такі етапи:

   ЩТО –  проводиться щоденно огляд всіх  вузлів, їх кріплення, перевірка наявності мастил у вузлах, при необхідності доливання мастила та домивання кріплень.

   ТО-1 –  вимагає операції ЩТО, а також  заміну мастил у всіх вузлах  та обов’язкове дотягування вузлів  головки установки і дотягування  кріплень лопатей і вітроколеса.

   СТО –  сезонне технічне обслуговування  потрібно проводити при переході  на зимову чи літню експлуатацію, міняють відповідні мастила, слідкують  за обладнанням і обледенінням, і при цьому усувають його  наявність, редуктори покривають  чорною фарбою чи поновлюють її для забезпечення температурного режиму.