Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Макроекономічні закономірності формування та функціонування ринку праці

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….5

Глава 1 Науково-теоретичні основи ринку праці……………………………….7

§ 1.1 Поняття ринку праці, його функції………………………………………...7

§ 1.2 Попит, пропозиція та рівновага на ринку праці…………………………12

§ 1.3 Сегментація ринку…………………………………………………………15

Глава 2 Стан ринку праці в Україні……………………………………...……..19

§ 2.1 Особливості ринку праці України та його формування……………...…19

§ 2.2 Стан національного та регіонального ринків праці України……...……24

§ 2.3 Державне регулювання ринку праці……………………………………...28

Глава 3 Проблеми та рекомендації щодо удосконалення стану ринку праці..33

§ 3.1 Проблема національного ринку праці України та створення конкурентного ринку праці…………………………….…………...…………..33

§ 3.2 Шляхи подолання безробіття в Україні……………………………….....37

§ 3.3 Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці………………………………………….………………..………….41

Висновки ………………………………………………………………….…44

Перелік посилань………………………………………………………….46

Вступ

Щоб задовольняти свої економічні потреби, люди повинні працювати, одержувати доходи. Для більшості економічно активного населення України отримання доходів пов'язано з продажем трудових здібностей, тобто вони виступають в ролі найманих працівників. Ринок праці – це основний механізм, який здійснює взаємодію продавців (працівників) і покупців трудових послуг (працедавців). Він функціонує лише у взаємозв’язку з ринками товарів і послуг, капіталу та саморегулюється під впливом економічних законів функціонування ринкової системи. Тобто він являє собою невід’ємну ланку ринкової системи. Функціонування ринку праці виражається у виконанні ним функцій (суспільний поділ праці, інформаційна функція, посередницька, регулююча, стимулююча, ціноутворююча, соціальна).

Слід зазначити, що механізм ринку складають попит на працю, пропозиція праці та ціна праці. Працівники пропонують свої трудові здібності за плату, а працедавці пред’являють попит на них й оплачують їх використання. Співвідношення попиту, пропозиції і ціни робочої сили визначають кон'юнктуру ринку праці.

Формування ринку праці України почалося в роки незалежності. Воно проходить повільно та в основному під впливом макроекономічних чинників загальної структурної кризи економіки, різкого падіння обсягів виробництва та інвестицій, жорсткості кредитно-грошової і бюджетної політики, процесів роздержавлення власності, структурних змін у виробництві.

Формування ринку знаходиться на початковій фазі розвитку. Невід'ємною характеристикою цивілізованого ринку праці, показником його розвиненості й критерієм дієвості є багатофункціональна і високоефективна інфраструктура, що включає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, які забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці. Поки що ринку праці нашої країни притаманна нерозвинута інфраструктура, слабка діяльність механізмів саморегулювання. Разом із тим різко зросла відповідальність кожного працівника за міру своєї праці і споживання, сформувався діяльний механізм кваліфікованої професійної праці, зросла ініціатива більшості працюючого населення України.

Проте ринок праці має свої проблеми. Це і тривалість адаптації до ринкових умов господарювання, і відсутність науково-практичного забезпечення ринкових методів регулювання економічних процесів, і недостатня розробка основ формування конкурентоспроможної робочої сили, і соціальна напруга в суспільстві. У сучасних умовах ситуація на ринку праці ускладнюється недостатньою зайнятістю населення, наявністю прихованого безробіття. Тому для подальшого упорядкованого функціонування ринку праці необхідно налагодити механізм його регулювання.

Як ми бачимо, визначення стану ринку праці, його формування й функціонування, його проблем, а також їх вирішення є актуальним на сьогоднішній день.

Відповідно метою цієї роботи є визначення національного ринку праці України, його особливостей та формування, сучасного стану. Таким чином необхідно розглянути проблеми, умови створення конкурентного ринку праці й, звісно, шляхів їх подолання та регулювання ринку.

Завданням цієї роботи є визначення ринку праці, його взаємозв’язку з ринками товарів та послуг, капіталу; дослідження умов функціонування ринку праці, етапів формування ринку праці; також охарактеризувати стан національного ринку праці та визначити його особливості у нашій країні.

Глава 1. Науково-теоретичні основи ринку праці

§ 1.1 Поняття ринку праці, його функції

Ринок праці – система соціально-економічних відносин між роботодавцями та найманими працівниками з приводу купівлі-продажу трудових послуг за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту і пропозиції.[5, 288]

Він може ефективно функціонувати лише у взаємозв’язку з ринками товарів та послуг, капіталу та саморегулюється під впливом економічних законів функціонування усієї ринкової системи: попиту й пропозиції, конкуренції, вартості та грошового обігу. Попит на ресурси, в тому числі на працю, залежить від попиту на товари , що виробляються з їх допомогою. Разом з тим, і пропозиція товарів залежить від пропозиції праці, адже товари і послуги з’являються на ринку саме завдяки праці. Крім того, слід врахувати, що крім доходів, отриманих завдяки праці, на ринок товарів виносяться і нетрудові доходи: накопичені раніше суми, соціальні гранти, фінансові доходи від використання майна. Як наслідок, при низькому попиті на працю може виникати високий попит на товари і послуги. Це призводить до дефіциту на ринку товарів і послуг вітчизняного виробництва, що компенсується підвищенням імпорту товарів. Імпорт товарів формує попит на зарубіжну працю, тоді як попит на вітчизняному ринку праці залишається низьким. З іншого боку, при невисокому рівні нетрудових доходів та при високому рівні пропозиції праці знижується ціна праці, що знижує купівельну спроможність населення, і відповідно, попит на ринку товарів і послуг. А при невисокому рівні нетрудових доходів та невисокому рівні пропозиції праці в умовах демографічної кризи підвищується ціна праці, що призводить до подорожчання товарів на ринку товарів і послуг, і збіднілості економічно неактивного населення країни.

Отже існує тісний взаємозв’язок між ринком праці, ринком капіталу, ринком ресурсів та зовнішньоекономічною політикою країни. Якщо ринок праці є працедефіцитним, то він визначає обсяг пропозиції на ринку товарів і послуг. Якщо ринок праці є праценадлишковим, то він є похідним від ринку товарів і послуг. Вплив зовнішньоекономічних відносин, ринку капіталу та ринку ресурсів на ринок товарів і послуг визначає необхідність їх підпорядкування ринку праці. Бо саме праця викликає попит на ресурсному ринку, попит на ринку капіталу і похідний попит на ринку товарів і послуг. Саме на ринку праці можливе регулювання формування та використання нетрудових доходів та зароблених за кордоном. [1, 36]

Треба відмітити, що в основі функціонування ринку праці, як і інших виробничих факторів, лежать ті принципи, що і в основі ринку споживчих товарів і послуг. Проте функціонування ринку праці має наступні особливості, пов'язані з характером і специфікою відтворювання робочої сили:

невіддільність права власності на товар – робочу силу від його власника. На ринку праці покупець придбаває тільки право використання і часткового розпорядження здібностями до праці – робочою силою, що функціонує протягом певного часу. Але покупець не просто купує робочу силу як один з багатьох товарів, а має справу з людиною, що володіє певними правами як вільна особа, які він повинен дотримувати. За порушення цих прав покупець несе юридичну відповідальність і може мати економічні втрати. Такого покупця правильніше називати працедавцем;
має місце відносно тривала взаємодія продавця (найманого працівника) і покупця (наймача) в порівнянні з ринком продовольчих товарів. Ця обставина відкладає свій відбиток на їх взаємостосунки і грає важливу роль в конкурентоспроможності фірми. Працівник як особа може сам контролювати якість своєї роботи, трудитися з різною віддачею, проявляти різний ступінь лояльності до фірми, що найняла. Це теж повинен враховувати наймач, управляючи виробництвом;
наявність великого числа інституційних структур особливого роду (розгалуженої системи законодавства, соціально-економічних програм, служб зайнятості, професійних союзів, об'єднань працедавців тощо) спричиняє своєрідність відносин між суб'єктами ринку праці. Тому необхідна більш детальна регламентація різних сторін їх діяльності;
високий ступінь індивідуалізації операцій, пов'язаний з різним професіонально кваліфікаційним рівнем робочої сили, різноманітністю технологій і організації праці, переходом до контрактної системи найму;
своєрідність в обміні робочої сили в порівнянні з обміном речового товару. Процес обміну робочої сили в порівнянні з обміном речового товару починається у сфері обігу товару – права користування здібністю до праці передаються покупцю, що фіксується в контракті або колективному договорі. Процес обміну продовжується у сфері виробництва у формі обміну функціонуючої робочої сили, дійсної праці на номінальну заробітну плату і закінчується у сфері обігу життєвих благ, тобто на ринку товарів і послуг фактом обміну номінальної заробітної плати на життєві засоби. Обмін речового товару починається і закінчується у сфері обігу речового товару. З вказаної особливості витікає два слідства: перше – ринок праці зв'язує між собою різні ринки; друге – реальна оплата праці здійснюється відповідно до кінцевих результатів, тобто з ціною реалізованої продукції, створеної даною працею. Остання обставина ставить попит на робочу силу в залежність від попиту на кінцеві товари і послуги. Попит на робочу силу як би породжується останнім, а тому називається похідним;
для працівника грає важливу роль не грошові аспекти операції, а саме:

сутність і умови праці;

гарантії збереження робочого місця;
перспективи просування по службі і перспективи професійного зростання;
мікроклімат в колективі. [9, 249]

Функціонування ринку підпорядковується законам товарного виробництва, що виражається у виконанні ним певних функцій:

суспільний поділ праці (розмежовує роботодавців і найманих працівників за професіями, спеціальностями та між галузями й регіонами);
інформаційна функція (ринок дає учасникам процесу купівлі-продажу товару «робоча сила» інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, якості робочої сили);
посередницька (встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками для задоволення взаємних інтересів та потреб);
ціноутворююча (встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили);
стимулююча (ринок вимагає якісної робочої сили, стимулюючи найманих працівників поліпшувати свій рівень професійних знань та вмінь, щоб бути конкурентоспроможними на ринку праці);
регулююча (впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів та господарств в інші);
оздоровча (ринок створює таку мотивацію праці, яка примушує працівників утримувати свої робочі місця, а також матеріально зацікавлює, стимулює їхню ініціативність, компетентність, кваліфікованість);
соціальна (сприяє підбору складнішої, вище оплачуваної, престижної роботи залежно від розвитку особистих здібностей і ділових якостей, професійної майстерності кадрів).[1, 37]

Також ринок праці – це і сфера працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

§ 1.2 Попит, пропозиція та рівновага на ринку праці

Пропозиція трудових послуг – це кількості праці, які пропонуються до реалізації при певних ставках заробітної плати. [4, 105] Величина пропозиції збільшується в міру зростання ціни – заробітної плати і зменшується при її зниженні. Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, ухвалюють рішення про зміну роботи. Разом з тим така свобода обмежена. Чинниками, що обмежують свободу вибору, є:

наявний рівень освіти, професійна спеціалізація (металургу важко пропонувати себе як вчителя математики, а юристу – фахівця по ремонту комп'ютерів);
фізіологічні можливості людини (вік, стать, стан здоров'я, інші індивідуальні дані накладають відбиток на конкурентоспроможність людини на певних спеціалізованих ринках праці, об'єктивно позначаються на його можливостях виконувати ту або іншу роботу);
соціальні умови (місце проживання, сімейні обставини також обмежують можливості пропозиції праці на певних ринках);
відсутність досвіду (наймач відразу встановлює певний рівень вимог щодо досвідченості працівника).

В цілому основні чинники, які визначають поведінку працівників на ринку праці, наступні: величина заробітної плати, умови праці (фізична тяжкість, інтенсивність, змінність, екологія), віддаленість роботи від місця проживання, престижність праці, прихильність професії, ступінь самостійності і відповідальності.

Іншою стороною на ринку праці виступає працедавець – той, хто формує попит на працю. Попит на робочу силу – це кількості праці, які зажадаються при певних ставках заробітної плати. [4. 107]

Поведінка працедавця на ринку праці має і об'єктивну основу, і суб'єктивні прояви. Об'єктивні характеристики визначаються положенням підприємства, умовами його діяльності. Метою діяльності недержавного підприємства є отримання прибутку. Ресурсна політика підприємства аналізується відношенням прибутку до витрат. Вибір і залучення у виробництво ресурсів, у тому числі робочої сили, регулюються критерієм прибутковості.

Положення підприємства залежить від того, як йде збут його продукції. Підприємство не може бути застраховано від коливань об'єму реалізованої продукції, залежних як від внутрішніх обставин (організація виробництва, якість продукції), так і від зовнішніх причин (конкуренція, сезонність). Ця нестійкість робить неможливим збереження якогось постійного рівня зайнятості на підприємстві.

В діяльності підприємств на ринку праці присутні також і суб'єктивні елементи: надійність, відданість, лояльність працівників; упередження, що викликають певну дискримінацію; відношення до установи, в якій отримана спеціальна освіта; споріднені зв'язки; особисті симпатії або антипатії.

Координуючу роль в співвідношенні попиту і пропозиції праці грає його ціна – заробітна плата, що є серцевиною механізму ринку праці. Заробітна плата – це ціна інтелектуальних і фізичних здібностей людини створювати економічні блага.

Ставка заробітної плати залежить від трьох чинників:

співвідношення попиту і пропозиції праці;
державного регулювання;
діяльності профспілок.

Регулююча роль заробітної плати виявляється таким же чином, як і ринкової ціни на будь-який товар. Якщо, наприклад, зменшується число охочих служити в міліції, а держава має намір активізувати боротьбу із злочинністю, і розраховує привернути додаткову кількість людей на роботу в міліцію, основним чинником, що дає можливість розширити ряди міліції, є збільшення окладів, доплат за звання, стаж роботи і т.п. Інших дієвих важелів немає. Альтернативою може бути тільки примушення. Інший приклад: якщо відбувається об'єктивне скорочення попиту на метал (його споживачі знижують металоємкість виробів, розширяється застосування нових конструкційних матеріалів – пластмас і інше), в економіці повинен відбутися структурний зсув: частина людей з металургії повинна переміститися в інші галузі, що мають сприятливу економічну кон'юнктуру. Зниження середніх ставок заробітної плати в металургії вплине на пропозицію праці в цій галузі і направить ресурси праці туди, де їх застосування виявиться ефективним.

Отже попит на трудові послуги та їх пропозиція формують ринок праці. Рівновага на ринку праці визначає повну зайнятість, а порушення рівноваги – неповну (безробіття) або надлишкову зайнятість. [4, 105]

§ 1.3 Сегментація ринку праці

Сегментація ринку праці означає наявність в його складі чітко окреслених підсистем, які мають свою специфіку. Ця специфіка виявляється в особливостях пропозиції робочої сили, попиту на неї, умовах купівлі-продажу. Сегменти характеризуються різним ступенем стабільності в часі, різним впливом окремих факторів на попит та пропозицію робочої сили, різним ступенем конкуренції в межах одного і того ж сегменту та між різними сегментами, певними обмеженнями обміну руху робочої сили і робочих місць між сегментами, соціальними особливостями суб’єктів ринкової економіки. [2, 80]

Ознаками сегментації можуть бути:

територіальне положення — регіон, місто, район;
демографічні характеристики — статево-віковий і сімейний склад населення;
соціально-економічні характеристики — рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи;
економічні критерії — розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості;
психографічні показники — особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства;
поведінкові характеристики — мотивація зайнятості. [3, 102]

Існують сегменти за ознаками кваліфікації – кваліфікованої і некваліфікованої праці; за галузевими ознаками – індустріальний, сільськогосподарський та сфера обслуговування. Межі між виділеними сегментами є досить умовними та рухомими.

Сучасний ринок праці в Україні є неоднорідним. Він являє собою багатошарову структуру, яка об’єднує зареєстровані та незареєстровані, в тому числі приховані частини.

Сегментація за кваліфікаційними ознаками передбачає виділення принаймні п’яти сегментів, які розрізняються за якістю пропозиції робочої сили та попиту на неї:

відносно нечисленна, але стабільна група висококваліфікованих керівників та управлінців;
кадрові робітники та службовці;
працівники тих галузей обробної промисловості, які безпосередньо втягнуті в процеси структурної перебудови і спаду виробництва;
працівники трудомістких галузей (переважно сфери послуг);
соціально уразливі економічно активні особи – молодь, яка вперше виходить на ринок праці, особи передпенсійного та пенсійного віку, жінки з малолітніми дітьми тощо.

Важливою для аналізу та регулювання ринку праці є галузева сегментація.

Однією з найважливіших ознак сегментації є стандартність.

Залежно від того, які склалися стосунки між найманими працівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.[2. 84]

До 70-х років XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, повна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий ринок праці. Йому було притаманне державне регулювання і великий вплив профспілок.

Ринок характеризувався гарантією і стабільністю зайнятості, що забезпечувалося політикою повної зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівників, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узаконення статусу профспілок та їхніх прав, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю місця роботи, її безпеки.

Структурна перебудова в економіці цих країн в умовах жорсткого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнучкого ринку праці. Його можна характеризувати як форму пристосування ринку праці до структурної перебудови економіки.

Гнучкість ринку праці передбачає:

оперативне реагування на зміни кон'юнктури ринку праці, тобто зміни попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;
територіальну та професійну мобільність працівників;
гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулюванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;
різноманітність форм наймання і звільнення;
різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки;
гнучкість диференціації заробітної плати;
гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;
гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу;
різноманітність методів і форм соціальної допомоги;
різноманітність методів і форм зайнятості.

На підприємствах зазначені вимоги забезпечуються зокрема, введенням режимів неповного робочого часу (скороченого робочого дня), надомної праці, роботи за викликами, гнучких режимів робочого часу, а також найманням тимчасових працівників. [6, 207]

Глава 2. Стан ринку праці в Україні

§ 2.1 Особливості ринку праці України та його формування

Особливості та етапи формування ринку праці в Україні і стан зайнятості й безробіття населення є наслідком історичних, соціальних та економічних умов у державі, які складалися не лише в останнє десятиліття, а й значно раніше.

В часи незалежності в Україні почалося відновлення ринку праці. До цього система регулювання заробітної плати не відповідала ринковій економіці та була причиною розвитку прихованого безробіття. Також в Україні тривалий час існувала монополія державної власності, жорстка регламентація розмірів заробітної плати, що призвело до деформації ринку праці. Сьогодні формування ринку праці в Україні здійснюється в умовах кризового стану економіки, надзвичайно розвиненої важкої промисловості й слабкої сфери народного споживання, залежності економіки від кооперованих зв'язків з державами СНД, в першу чергу від постачання енергоносіїв з Росії. [7, 79]

Тож зважаючи на особливості суспільно-економічного розвитку, ринок праці в Україні має свої специфічні ознаки:

невідповідність ціни робочої сили реальній вартості;
зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення;
низька частка офіційно зареєстрованих безробітних за великих масштабів зростання прихованого безробіття;
наявність значних масштабів нерегламентованої зайнятості;
зростання молодіжного безробіття;
регіональні диспропорції між наявністю і потребою в робочій силі;
низька професійна й особливо територіальна мобільність трудових ресурсів;
відсутність або недостатня спрацьованість правових норм організаційно-економічних механізмів, що регулюють трудові відносини;
еміграція висококваліфікованої робочої сили. [18]

Але слід звернути увагу на головну особливість тих умов, в яких формувався ринок праці України — це глибока соціально-економічна криза. Чим же вона характеризується і як відбивається на формуванні ринку праці, зайнятості населення і безробітті?

По-перше, сталося безпрецедентне некероване скорочення виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, будівництва і послуг. Це зменшило зайнятість населення та призвело до великих масштабів безробіття, особливо прихованого. Вимушена неповна зайнятість стала майже нормою, що дало поштовх до значного розвитку нерегламентованої зайнятості.

По-друге, внаслідок руйнації єдиного економічного простору СРСР відбулася розбалансованість економіки, що не тільки спричинило зниження виробництва, а й зруйнувало усталену структуру зайнятості населення, зробило «зайвими» деякі галузі економіки (оборонну, нафтохімічну, деякі види машинобудування тощо), професії та спеціальності (викладачів окремих предметів, деякі професії робітників оборонних підприємств); сталося «вимивання» високотехнологічних робочих місць.

Макроекономічні закономірності формування та функціонування ринку праці 📙 Курсовая → 🆔 118284