Макроекономічна нестабільність. Особливості кризи в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра економічної  теорії та

                                                          підприємництва

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Макроекономіка»

на тему:

«Макроекономічна нестабільність. Особливості кризи в Україні»

 

 

 

 

Виконала:

студентка: 2 курсу,

групи ФЕУ-110                                                                             Песеукова А.В.

 

Перевірила:                                                                                   Чумак О.В.

                  

 

 

                                                                                Результати перевірки:

                                                    Курсова робота

                                     Захист

                                            Оцінка

 

 

 

 2011

 

ЗМІСТ

 

Завдання на курсову  роботу…………………………………………………………3

Реферат………………………………………………………………………………..4

Вступ……………………………………………………………………...…………...5

Розділ 1. Макроекономічна нестабільність та її економічні основи……………...6

1.1. Причини виникнення  та види циклічних коливань в економіці.…..6

1.2. Основні фази ділового циклу та їх ознаки……...…...……….……..15

1.3. Особливості сучасних  економічних циклів………………….…..…18

Розділ 2. Особливості кризи в Україні………… …………………………………21

2.1. Причини та основні фактори виникнення економічної кризи в Україні у перші роки незалежності……...………………………………21

2.2. Особливості світової економічної та фінансової кризи 2008-2009рр та її вплив на економіку України……………………..………………….41

2.3. Сучасний стан економіки України………………………………….45

Розділ 3. Світовий досвід боротьби з макроекономічною нестабільністю.……..55

3.1. Основні методи  антициклічного регулювання в  Україні....….……55

3.2. Шляхи послаблення  наслідків світової економічної та фінансової кризи 2008-2009рр в Україні…………………………...………………...59

Висновки……………………………………………………………………..………65

Перелік використаних літературних джерел…………………………..………….69

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної  теорії та підприємництва

 

 

 

 

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни

«Макроекономіка»

 

 

 

 

Студентки   2 курсу, групи  ФЕУ-110

                                       Песеукової Аліни Володимирівни_______________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема курсової роботи  «Макроекономічна нестабільність. Особливості кризи в Україні»

 

2. Термін подання студентом  завершеної роботи __________________

 

3. Зміст курсової роботи, перелік питань, які належить розробити

Зміст курсової роботи полягає у сутності макроекономічної нестабільності, виявленні причин та факторів економічної кризи в Украïні. Практична значущість роботи полягає у визначенні особливостей кризи та її наслідків в Україні та сформування факторів стабілізації.

 

4. Дата видачі завдання  «___» _____________ 20__ р.

 

 

Керівник курсової роботи    _____________              Чумак О. В._____

                                                       (підпис)             (прізвище, ініціали)

 

 

Завдання прийняв до

виконання                              _____________              Песеукова А.В.__

                                                       (підпис)             (прізвище, ініціали)

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота «Макроекономічна нестабільність. Особливості кризи в Україні»: с. 70, рис. 2, 21 джерело.

Об’єкт дослідження – макроекономічна нестабільність та криза в Україні у період 2008-2009 рр.

Предмет дослідження – наслідки впливу макроекономічної нестабільності та кризи в Україні.

Мета роботи – аналіз причин та факторів економічної кризи та макроекономічної нестабільності в Україні.

Методи дослідження – аналіз, особливості, наслідки та фактори стабілізації, узагальнення.

Завдання дослідження – виявити причини та фактори економічної кризи в Україні, визначити особливості кризи, її наслідки та сформувати фактори стабілізації

Результати та їх новизна. У ході дослідження було проведено  аналіз світової економічної та фінансової кризи та макроекономічних процесів в Україні у період 2008-2009 рр., в результаті якого визначено темпи зростання кризи, встановлено причини та наслідки циклічних коливаннь. Проведено аналіз співвідношення депозитів та кредитів у банківській сфері України за вказаний період, у тому числі за допомогою комплексних (узагальнених) показників та встановлено ступінь впливу кризи в Україні.

Значимість роботи та висновки. Запропонований антициклічний та антикризисний комплекс заходів дозволить не тільки пом’якшити вплив економічних коливань на рівень життя населення, а й сприятиме стабілізації основних соціально-економічних показників розвитку України.

Ключові слова: ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ, ЦИКЛІЧНІСТЬ, КРИЗА, ДЕПРЕСІЯ, ПІДНЕСЕННЯ (ЗРОСТАННЯ), ФІНАНСОВА СИСТЕМА, АНТИКРИЗОВА ПОЛІТИКА.

 

ВСТУП

 

Як відомо, сучасне  суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом.

Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання – це радикальні зміни в системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.

Кризові явища в галузях  економіки України спричинені недостатнім  і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.

Відносно високий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економічної  оцінки матеріально-сировинної бази.

Тема економічної кризи  на сьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання.

Метою моєї роботи є аналіз причин та факторів економічної кризи в Україні, її особливості, наслідки та фактори стабілізації.

 

РОЗДІЛ 1. МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ

 

1.1. Причини виникнення  та види циклічних коливань в економіці

 

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний  прогрес, запровадження нових технологій, збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня людей є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).

Це явище було помічене давно вченими-економістами, особливо коли почастішали періодичні економічні кризи — торгові, фінансово-кредитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни (насамперед Англію), а згодом набули характеру світових криз. Циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів.

Важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток носить не прямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий характер. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних циклів.

Економічний цикл — це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох  років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.  [1, с.153].

Кожний цикл являє  собою певну послідовність, яка  складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

У процесі становлення  та розвитку ринкової економіки багато уваги було приділено дослідженню  причин і наслідків циклічних  коливань та кризових явищ. Виникли різні теорії економічних циклів, в яких досліджувався механізм їхньої дії та шляхи стабілізації економіки. Знання цих теорій пояснює причини виникнення циклічних коливань в економіці.

Спочатку теорії економічних  циклів розглядали кризи надвиробництва як незакономірні відхилення від нормального стану економіки, що суперечать її природі. Згодом (кінець XIX ст.) набула розвитку кредитно-грошова концепція циклу, відповідно до якої кризи — це наслідок порушення рівноваги грошового попиту й пропозиції (Р. Дж. Хоутрі, І. Фішер).

На початку XX ст. з'явилися  праці М. І. Туган-Барановського, А.Шпітхофа, Г. Касселя та ін., що заклали основи концепції наднагромадження капіталу. Предметом дослідження цих економістів став рух основного капіталу, динаміка нагромадження якого становить основу економічного циклу.

Взаємодію між виробництвом предметів споживання і нагромадженням залежно від життєвого циклу  основних фондів уперше проаналізував А.Афтальон. Він доводив, що навіть невеликі коливання споживчого попиту можуть призвести до значних коливань інвестицій. Більш загальну версію висунув Й. Шумпетер, пов'язуючи це явище з науково-технічним прогресом. Економічне зростання, на його думку, відбувається циклічно завдяки стрибкоподібному характеру оновлення основного капіталу. [1, с.180].

Велике значення для  розвитку теорій економічних циклів мали дослідження Дж. М. Кейнса та його послідовників Р. Харрода, Дж. Хікса, А.Хансена та ін., в яких цикл розглядається як підсумок взаємодії руху національного доходу, споживання і нагромадження основного капіталу.

Відповідно до кейнсіанської  теорії циклічний процес обумовлений  динамікою ефективного попиту, що визначається функціями споживання й інвестицій.

Протягом тривалого  часу рекомендації для антициклічного державного регулювання, засновані на кейнсіанських моделях, давали позитивні результати, тобто сприяли розширенню сукупного попиту в періоди кризових спадів виробництва і його обмеження у періоди піднесення. Для цього використовувалася бюджетна та кредитно-грошова політика. Проте, забезпечуючи відповідне згладжування кризових явищ, кейнсіанські моделі регулювання циклу водночас стимулювали інфляційні процеси. [2, с.230].

У 70—80-ті роки в умовах значної інфляції, коли економічний  спад не супроводжувався зниженням  цін, кейнсіанські моделі були доповнені так званою монетарною теорією циклу (М. Фрідмен). Ця теорія виходить з того, що головну роль у динаміці національного доходу і відповідного циклу відіграє нестабільність грошової пропозиції, надлишок якої «закладає» економічна політика самої держави. Тому держава з метою стабілізації економіки відповідно до монетарної теорії циклу повинна зосередити основну увагу на регулюванні обсягу грошової пропозиції, тобто грошової маси, яка перебуває в обігу. [2, с.250].

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та амплітудою коливань. Тому деякі економісти вважають, що більш реально треба говорити про економічні коливання, а не про економічні цикли. Проте водночас усі вони мають багато спільного, в них можна виявити риси належності до однієї «сім'ї».

Основними ознаками, які  характеризують економічні цикли, є  тривалість циклу, а також його рушійні  сили, які зумовлюють генезис і  механізм його проходження. З цього  погляду всі економічні цикли  поділяються таким чином:

• цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює сорок — шістдесят років. Їхня головна рушійна сила — радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;
• цикли Кузнеця — їхня тривалість складає двадцять років, а рушійними силами є зрушення у відтворюваній структурі виробництва;
• цикли Жугляра з періодичністю сім — одинадцять років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;
• цикли Китчина з тривалістю три — п'ять років, що обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;
• приватні господарські цикли, що охоплюють період від одного до дванадцяти років та існують у зв'язку з коливаннями інвестиційної активності.

Особливо рельєфно в  структурі функціонування і розвитку економіки проявляються середні цикли (які ще називають промисловими, або бізнесовими). Вони розрізняються за глибиною падіння економіки та терміном, протягом якого вона повертається у передкризовий стан. [3, с.54].

Існують різні точки зору щодо пояснення причин середніх економічних циклів. Серед них на увагу заслуговують такі:

• циклічні коливання, зумовлені специфікою сфери обігу — незбігом у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина);
• головна причина спаду — це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс та інші послідовники). Близько до цієї позиції стояли (ще до Маркса) й ті, хто економічний спад пояснював недоспоживанням значної маси людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус);
• цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу);
• цикл — результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер);
• циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс);
• причиною циклів є невідповідність між грошовим капіталом і пропозицією (І. Фішер).

Незважаючи на відмінність  у підходах, практично всі згадані  економічні концепції розглядають  економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це — так звані інтернальні  теорії. Ті ж теорії, які пояснюють  економічні цикли зовнішніми причинами — наприклад, зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві та до загального економічного спаду; війнами та різними політичними потрясіннями; освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили), називаються екстернальними. [4, с.198].

Характерними особливостями  середніх циклів після Другої світової війни є:

• по-перше, скорочення їх тривалості, що об’єктивно пов’язано із посиленням динамізму (зменшенням періодів) оновлення основного капіталу в умовах НТР;
• по-друге, необов’язковість послідовного проходження традиційних фаз циклу, зокрема фази піднесення. Бувають цикли, коли після фази пожвавлення (без піднесення) настає нова криза;
• по-третє, зменшення руйнівного характеру криз. Цьому сприяє і досвід державного антициклічного регулювання, нагромаджений країнами з розвинутою ринковою економікою.

Для коротких циклів, на відміну від циклів середньої  тривалості (які відтворюють спосіб функціонування основного капіталу), матеріальною основою є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Вони характеризуються особливою інтенсивністю та гостротою і можуть або накладатись на промислові (середні) кризи, або відбуватись за їх відсутності.

Довгострокові циклічні коливання в економіці вчені-економісти виявили ще в другій половині XIX ст. Одним з перших їх дослідників був англійський економіст У. С. Джевонс. Окремі аспекти довгих циклів, або довгих хвиль, досліджуються вже понад століття багатьма вченими. [4, с.201].

Особлива роль у розробці теорії довгих хвиль належить російському вченому М. Д. Кондратьєву. Він ще у 20-х роках XX ст. опублікував ряд аналітичних праць, в яких практично здійснив багатофакторний аналіз економічного розвитку Великобританії, Франції та США за період 100—150 років. Теорія довгих хвиль Кондратьєва мала істотний вплив на подальший розвиток даного напряму наукового дослідження.

За цією теорією, по-перше, НТП розвивається хвилеподібно з  циклами у 50—60 років. По-друге, матеріальною основою довгих хвиль в економіці  є структурне техніко-технологічне оновлення капітальних благ та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працюючих. По-третє, в структурі довготривалих циклів М. Кондратьєв виокремив два етапи, або дві фази розвитку, — висхідну і спадаючу.

Висхідна фаза довгого циклу — це період довгочасного піднесення науково-технічного та економічного розвитку суспільства, який триває від 25 до 30 років. У даний період не виключені й циклічні економічні кризи, які розвиваються зазвичай на рівні довготривалого загального піднесення кон’юнктури. [5, с.215].

Спадаюча фаза довгого  циклу — період зміни базисних техніко-технологічних засад виробничої системи. Такий період триває 20—25 років  і для нього характерні перебудовчі  процеси економічної структури, адекватної технологічному оновленню.

Теорія довгих циклів акцентує на поясненні того, чому в економіці бувають тривалі періоди високої економічної активності. Загальна тенденція економічного зростання може збігатися з контртенденцією у вигляді спадів у межах середніх циклів, в тому числі й на висхідному відрізку довгих хвиль. Відповідно, і тенденція до зниження на спадаючому етапі довгих циклів не виключала піднесення у період середніх циклів.

Не можна стверджувати, що всі коливання ділової активності пояснюються дією економічних циклів. Є й сезонні коливання ділової активності (наприклад, купівельний «бум» перед новим роком тощо). До сезонних коливань схильні й деякі галузі виробництва (сільське господарство, будівництво, автомобільний транспорт та ін.).

Практично всі галузі економіки схильні до економічних коливань, але найбільшою мірою коливання виробництва та зайнятості стосуються галузей промисловості, що випускають засоби виробництва й споживчі товари довгострокового користування. Це пояснюється тим, що в коротких циклах мають місце значні коливання в темпах інвестицій у товарно-матеріальні запаси. Вони збільшуються, коли обсяги виробництва і запасів зростають відповідно до зростаючого попиту на ринку, і зменшуються, коли обсяги виробництва і запасів скорочуються. У даному випадку скорочення інвестицій зумовлює зниження доходів і прибутку, зайнятості і зменшення валового внутрішнього продукту взагалі. [5, с.221].

У випадку довших циклів, наприклад у спорудженні залізниць, автомобільних шляхів і будівництві, коливання в темпах інвестицій викликають повільні економічні коливання та порушують економічну рівновагу. Це ж саме відбувається у випадку, коли коливається споживчий попит на товари довгострокового користування. Слід підкреслити, що цикли є насамперед результатом коливань сукупних чистих інвестицій незалежно від того, чим ці коливання викликані: чи зміною у заощадженнях, споживанні, державних витратах, чи в темпах технічних винаходів і нововведень, чи створенням депозитних грошей банківською системою.

Все, що стосується вироблення і відшкодування інвестиційних товарів, товарів тривалого користування, вдосконалення техніки і технологій, зростання доходу і споживання тощо, пов'язане з внутрішніми факторами, які впливають на виникнення економічних циклів.

Деякі дослідники вважають також, що причинами економічних циклів є фактори, які перебувають за межами економічної системи: виникнення сонячних плям, війни, революції, політичні перевороти, високі темпи зростання населення та його міграції, відкриття нових земель та родовищ корисних копалин, поява значних наукових і технічних винаходів і нововведень. Не всі ці фактори є причиною економічних циклів, а деякі з них (сонячні плями, політичні події тощо) мають відносний характер і вплив на економічні цикли. Водночас економічна система у багатьох випадках сама впливає на зовнішні фактори. Тому більшість учених-економістів, що аналізують причини економічних циклів, пов'язують їх із синтезуванням або комбінуванням зовнішніх і внутрішніх факторів, надаючи при цьому вирішального значення коливанням інвестицій або виробництву капітальних благ. [5, с.241].

Причинами коливання  інвестицій є зовнішні фактори (технічні нововведення, динаміка приросту населення, відкриття нових територій), а  також внутрішні фактори, що зумовлюють розширення інвестицій у виробництві засобів виробництва, яке набуває здатності самопідсилюватися, тобто має кумулятивний характер. Це пов'язано з тим, що працівники, зайняті у галузях, які створюють інвестиційні товари, частину своїх доходів витрачають на придбання споживчих товарів, що дає поштовх до економічної активності ділових кіл і призводить до розширення інвестицій у цій сфері виробництва, а це в свою чергу збільшує попит на інвестиційні товари, викликає подальше зростання їх виробництва і доходів працівників даного виробництва, що дає новий поштовх діловій активності.

Аналіз чинників економічного циклу показує, що протягом тривалого  часу, незалежно від досягнутого  рівня доходу, запас інвестиційних  товарів відповідатиме цьому  рівневі, а нові чисті інвестиції можуть скоротитися до нуля, якщо не відбудеться зростання доходу, вдосконалення техніки або нового зниження відсоткової ставки. Перший з цих процесів (зростання доходу), який показує, що попит на інвестиції може бути спричинений за умови зростання продажу товарів і доходу, дістав назву «принципу акселерації».

Суть принципу акселерації  полягає в тому, що коли продаж товарів, які випускає підприємство, зростає  на кілька відсотків, то виробництво  машин і устаткування для випуску  цих товарів збільшується у декілька разів. Це і є ефект прискорюваного (акселеративного) впливу змін у споживанні на рівень інвестицій. Він означає, що невеликий приріст продажу споживчих товарів зумовлює великий приріст інвестиційних витрат. Але тепер, щоб не зменшилися інвестиції, слід підтримувати зростаюче споживання. Якщо його зростання припиниться або встановиться на якомусь рівні, то чисті інвестиції впадуть до нуля, а валові інвестиції суттєво скоротяться. [5, с.256].

Очевидно, що принцип  акселерації є потужним фактором, який породжує нестабільність економіки. Якщо продаж товарів змінюється, то принцип акселерації може підсилити або зменшити ці коливання. У момент підвищення він спричинює зростання чистих інвестицій, отже й зайнятості, а під час зниження він з такою ж силою спонукає до чистого дезінвестування, тобто продажу частки машин та устаткування на ринку використовуваного обладнання і до зростання безробіття.

Отже, по-перше, короткострокові  і середньострокові цикли в ринковій економіці мають ідентичну внутрішню  структуру і у багатьох випадках спільні рушійні механізми. По-друге, середньострокові цикли мають переважно локальну дію і не впливають одночасно на всі сфери економічної діяльності, а у сукупності вони здатні викликати загальнонаціональні тривалі довгохвильові цикли, рушійними силами яких є масове оновлення науково-технічного потенціалу країни й значні структурні зміни в економіці.

Незважаючи на всі  розбіжності відносно першопричини економічних циклів, беззаперечним є визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці обумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, інфляції, продуктивності праці, реальних доходів населення тощо.

1.2. Основні фази ділового циклу та їх ознаки

 

Як було вже зазначено, функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

Характерна риса циклічності — це рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки. [1, с.197].

Оскільки такий рух  відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час поширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) — досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т. д. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази — відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.