Макроекономічна нестабільність: безробіття

Донецький національний технічний університет 

Факультет менеджменту та інновацій  
 
 
 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з дисципліни «Макроекономіка»

Тема: Макроекономічна  нестабільність: безробіття 
 

Виконавець

Студент гр. ЕМС-07А  _______________ Афанасенко В.К.    

Консультант                  _______________ Кучерук В.Г.                                                    
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк 2009

РЕФЕРАТ

      Курсова робота: 50 сторінок, 3 рисунки, 4 таблиці, 26 джерел.  

      Об’єкт  дослідження – безробіття як вияв макроекономічної нестабільності та соціально - економічний феномен суспільства.

      Ціль  роботи – дослідити сутність, види та причини безробіття; проаналізувати його як негативні, так і позитивні наслідки; надати характеристику сучасному  ринку праці Україні  та проблемі безробіття на даному етапі; дослідити заходи, які використовуються державною службою зайнятості України для скорочення безробіття.

      Метод дослідження – кількісний та якісний аналіз безробіття, класифікація, систематизація.  

      Однією з найгостріших проблем, що існують в економіці України – це феномен безробіття. Згідно із законом України «Про зайнятість населення, безробітними  визнаються  працездатні громадяни працездатного віку,  які  через  відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених  законодавством  доходів  і зареєстровані у державній службі  зайнятості  як  такі,  що шукають роботу, готові та здатні приступити  до  підходящої  роботи. Виділяють наступні види безробіття: структурне, фрикційне, циклічне, інституціональне тощо. Можуть існувати різні форми безробіття: приховане, добровільне, вимушене тощо. Безробіття – явище багатофакторне, воно впливає на всі сфери суспільного життя. Безробіття має як негативні так і позитивні наслідки.  

      БЕЗРОБІТТЯ, РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ, ФРІКЦІЙНЕ БЕЗРОБІТТЯ, СТРУКТУРНЕ БЕЗРОБІТТЯ, ЦИКЛІЧНЕ БЕЗРОБІТТЯ, ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ, ДОВГОТРИВАЛЕ БЕЗРОБІТТЯ, НАСЛІДКИ БЕЗРОБІТТЯ, ЗАКОН ОУКЕНА, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ, ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ

      ЗМІСТ 

Вступ                                                                                                                         4

Розділ 1. Безробіття як вияв макроекономічної нестабільності

      1.1 Безробіття як економічна проблема                                                      7

      1.2 Класифікація форм безробіття за основними причинами                 12

      1.3 Економічні наслідки безробіття                                                           16

Розділ 2. Аналіз впливу безробіття на соціально-економічний розвиток суспільства

      2.1 Суспільні наслідки безробіття                                                             19

      2.2 Індивідуальні наслідки безробіття                                                       23

      2.3 Довготривале безробіття як причина зниження доходів та

        бідності                                                                                                        27

Розділ 3. Сучасний стан ринку праці України

      3.1 Проблеми безробіття на національному ринку праці                        31

      3.2 Шляхи скорочення безробіття                                                             35

      3.3 Діяльність державної служби зайнятості України                             39

Висновки                                                                                                                45

Перелік посилань                                                                                                   49

ВСТУП 

      Суперечливі структурні зрушення під час ринкового  реформування економіки України  зумовили зниження продуктивності праці, зміну якісних характеристик ринку праці та мали істотній вплив на використання робочої сили. Як наслідок, зріс загальний обсяг незайнятого населення, виникли значні диспропорції на ринку праці України, які стали основою для виникнення безробіття, яке, в свою чергу, породило в суспільстві такі соціально-економічні проблеми як зниження доходів, бідність тощо.

      Явище безробіття постійно турбує суспільство  і вимагає глибокого вивчення причин, що його породжують, потребує ґрунтовного  аналізу економічної науки та постійної уваги з боку урядових структур всіх рівнів.

      У сучасних умовах інноваційного розвитку економіки проблема збалансованості  попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці ще більш загострюється. Поширюються також і проблеми неефективної зайнятості та невідповідності скорочення виробництва і чисельності зайвої кваліфікованої робочої сили.

      Проблема  безробіття набуває актуальності в  сучасних умовах світової фінансової та економічної кризи. Наприкінці 2008 спостерігалося стрімке загострення ситуації на ринку праці України: щодня чисельність безробітних, які зверталися до служби зайнятості, зростало на 12 тисяч осіб, а кількість робочих місць навпаки щодня скорочувалось на 2 тис. одиниць.

      Тенденції зростання чисельності незайнятих громадян та зменшення вакансій закріпилися і у 2009 році, при чому найскладнішою є ситуація у банківській сфері, а також у будівельній, металургійній і хімічній галузях економіки.

      В таких умовах надзвичайно важливо, по-перше, визначити причини безробіття та, по-друге, на державному рівні знайти ефективні шляхи розв’язання цієї проблеми; сприяти розширенню ефективної зайнятості тощо.

      Проблеми  праці, зайнятості, ринку праці досліджувалися видатними вченими-економістами –  А.Смітом, У.Петті, Д.Рікардо, Дж.М.Кейнсом,  М.Фрідманом, А.Пігу, К.Марксом та ін.  Економічні проблеми ринку праці, безробіття розглядаються в наукових працях українських вчених – В.І.Вернадського, М.І.Туган-Барановського.

      Проблеми  безробіття населення були об’єктом досліджень багатьох вітчизняних учених економістів, таких як П.О.Нікіфоров, А.О.Вольська, Д.П.Богиня, І.Л.Петрова, В.І.Ярошенко, О.В.Акіліна та ін.

      Безробіття  явище багатофакторне, тому окремі аспекти цієї проблеми досліджуються  також вітчизняними і зарубіжними  соціологами та психологами.

      Виходячи  з актуальності проблеми, метою дослідження даної курсової роботи виступає з’ясування  сутності безробіття,  характеристика його видів та форм; аналіз його економічних та соціально-психологічних наслідків, як негативних, так і позитивних.

      Також існує ряд завдань, які потрібно виконати в процесі дослідження. Серед них можна виділити наступні: аналіз зайнятості та безробіття на національному ринку праці України, пошук шляхів досягнення його збалансованості; визначення основних напрямків вдосконалення політики зайнятості населення на основі сучасних тенденцій на ринку праці України; визначення головних проблем на ринку праці України, які викликають безробіття; аналіз прикладних аспектів державного регулювання ринку праці щодо питань зайнятості та безробіття.

      Саме  дослідження сутності безробіття та його причин допоможе зрозуміти, чим спричиняється це явище у різноманітних формах свого вияву, які наслідки воно несе і чи може суспільство управляти цим явищем.

        Безробіття має тісний зв’язок із інфляцією. Деякі західні аналітики для оцінки стану економіки або успішності економічної політики використовують так званий індекс злиденності, що являє собою суму рівнів безробіття та інфляції. Тому невипадково, що значні зусилля вчених-теоретиків, практиків господарювання, політиків та урядовців спрямовані на більш детальне вивчення та подолання негативних соціально-економічних наслідків безробіття та інфляції, знаходження і запровадження методів регулювання економіки, спрямованих на підвищення зайнятості й стабілізацію цін.

Розділ1. Безробіття як вияв макроекономічної нестабільності 

      1.1 Безробіття як економічна проблема 

      Безробіття  є одним із найважливіших проявів  макроекономічної нестабільності й  найгострішим соціальним лихом сучасної економіки.

      Початок становлення ринку праці в Україні пов’язують із ухваленням Закону «Про зайнятість населення» (березень 1991 року), що офіційно визнавав існування у країні безробіття[1, с.23]. Для кількох поколінь громадян України безробіття було абстрактним поняттям і увійшло в їх життя як наслідок системної кризи, як невід’ємна  складова ринкових реформ.

      Процес  формування нової соціальної структури  будь-якої держави вимагає підтримки  зайнятості населення та вирішення  проблеми безробіття[2, с.47].

      Зайнятість  – це економічна категорія, що розглядається як сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю в суспільно корисній діяльності, що приносить їм заробіток чи прибуток.

      До складу зайнятих належать: особи, які працюють за наймом; особи, що самостійно забезпечують себе працею (підприємці, фермери, творчі працівники та ін.); особи, що навчаються чи проходять перепідготовку, служать у збройних силах.

      Як  економічна проблема зайнятість – це співвідношення між кількістю працездатного і зайнятого населення, яке характеризує рівень використання трудових ресурсів та ситуацію на ринку робочої сили (рис. 1.1).

      Розглядають три основні види зайнятості: повну, раціональну та ефективну[2,c.48].

      Повна зайнятість – це надання суспільством усьому працездатному населенню  можливості займатися суспільно  корисною працею, на підставі якої здійснюється індивідуальне і колективне відтворення  робочої сили і  задоволення всієї сукупності потреб. 

      Рисунок 1.1 – Структура працездатного населення 

      Раціональна зайнятість – це зайнятість у суспільній праці з урахуванням доцільності перерозподілу і використання трудових ресурсів, їх освітньої структури.

      Ефективна зайнятість – це зайнятість, що здійснюється відповідно до вимог інтенсивного типу відтворення, критеріїв економічної доцільності та соціальної результативності, орієнтована на скорочення ручної, непрестижної і важкої фізичної праці.

      Як  вже вказувалося вище, одним із важливих проявів макроекономічної нестабільності є високий рівень безробіття.

      Згідно  із Законом України «Про зайнятість населення», безробітними  визнаються  працездатні громадяни працездатного віку,  які  через  відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених  законодавством  доходів і зареєстровані у державній службі  зайнятості  як  такі,  що шукають роботу, готові та здатні приступити  до  підходящої  роботи.  Безробітними визнаються також інваліди,   які   не  досягли пенсійного  віку,  не  працюють  та зареєстровані як такі, що шукають роботу[3].

      У разі неможливості надати підходящу  роботу (яка відповідає професії, кваліфікації працівника і надається в тій самій місцевості, де він мешкає[4]) безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

      Безробіття  характеризується двома основними  показниками: рівнем і тривалістю.

      Рівень  безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних  від кількості самостійного працездатного  населення (робочої сили) (формула 1.1). 

      Рівень  безробіття характеризується незадоволеним  попитом на робочі місця. Але цей  показник не дає повного уявлення про ситуацію у сфері зайнятості, тому що, по-перше, не враховується часткова зайнятість, а також не включення  до нього тих, хто втратив надію отримати роботу; по-друге, приховується інформації про зайнятість у тіньовій економіці.

      За  даними Державного комітету статистики України, незважаючи на стрімке зростання безробіття серед населення працездатного віку в останньому кварталі 2008р., рівень безробіття (за методологією МОП) в середньому за 2008р. порівняно з 2007р. не змінився та склав 6,9%. [5].

      Тому  потрібно знати не тільки кількість  людей, позбавлених роботи, а й  те, протягом якого часу вони перебувають  у такому стані, тобто тривалість безробіття. Тривалість безробіття визначається демографічним складом робочої сили, здатністю та бажанням безробітних постійно шукати кращу роботу, наявністю та рівнем допомоги у зв’язку з безробіттям, організацією ринку праці.

      Рівень  та тривалість безробіття є важливими показниками економічного стану країни, але їх непотрібно розглядати ізольовано від інших макроекономічних показників, які характеризують ефективність національної економіки.

      В економічній науці прийнято виділяти три основні концепції безробіття: класичну, кейнсіанську та монетаристську[6,c.117].

      Класична  теорія зайнятості, з якою пов’язують імена Д.Рікардо, Дж.Міля, А.Маршала  та інших економістів XIX ст., будуються на тому твердженні, що ринок володіє достатніми можливостями для ефективної координації всіх процесів, що відбуваються в сфері зайнятості, задля забезпечення повного використання наявних в суспільстві ресурсів праці. На думку класиків, причина безробіття – у занадто високій заробітній платі, що породжує надлишок пропозиції праці. Вільна гра ринкових сил: попиту, пропозиції, заробітної плати – забезпечить необхідну координацію у сфері зайнятості. Якщо існує надлишкова пропозиція праці, то зниження заробітної плати повинно його зменшити, але в той же час підняти попит на працю. Якщо заробітна плата при цьому не знижується (цьому заважають самі робітники, їх профспілки), то тим самим вони «добровільно» погоджуються на існування якоїсь кількості безробітних.

      Кейнсіанська  теорія зайнятості сформувалася в основному  у 30-х роках ХХ ст. Вона пов’язується з ім’ям англійського економіста Дж.М.Кейнса, найбільш  видатного дослідника в галузі макроекономіки. У 1936 році в книзі «Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей» він запропонував принципово нове пояснення безробіття.

      Класики не бачили в безробітті якої-небудь серйозної проблеми. Але події, що реально відбуваються, все менш відповідали  класичним постулатам. Масовий вибух  безробіття відбувся на початку 30-х  років в період так званої Великої  депресії. В той час рівень безробіття в США досяг 25%. Стало зрозумілим, що лише класичними рецептами з проблемою не впоратись. Дж.М.Кейнс погоджувався з тим, що зниження заробітної плати може привести к підвищенню зайнятості, одночасно вказуючи: 1) на практиці дуже важко знизити заробітну плату; 2) якщо навіть вдасться знизити заробітну плату, при цьому відбудеться зниження попиту на споживчі товари, що негативно вплине на виробництво й зайнятість. Кейнс також думав, що в цих умовах не відбудеться помітного підвищення попиту на інвестиційні товари, так як інвестиційні рішення здебільшого  приймаються, виходячи з майбутніх очікувань, а вони, з уявлень багатьох суб’єктів хазяйнування, в даних умовах виявляються несприятливими.

      Кейнс відхилив положення о здатності  ринку забезпечити повну зайнятість та прийшов до висновку про неефективність політики невтручання держави («laissez faire»). Причина безробіття – низький попит. «Ліки» від безробіття – експансіоністська політика держави, що в першу чергу спирається на використання фіскальних інструментів. Змінюючи податки та бюджетні видатки, держава може впливати на сукупний попит та рівень безробіття.

      Монетаристська  теорія зайнятості співпадає з ідеями класичної школи. Монетаристи (М.Фрідмен та ін.) намагаються відродити віру в сильний регулюючий потенціал ринку, в його здатність забезпечити високий ступінь макроекономічної стабільності. На думку монетаристів, держава своєю активністю в економічній сфері невиправдано обмежила конструктивні здатності ринку. Зокрема, ринок праці втратив свою гнучкість, деформувався із-за понадмірного втручання держави та профспілок. Занадто жорстка заробітна плата створює великі проблеми у сфері зайнятості. Тому «ліками» від безробіття може бути звільнення ринку від невиправданого втручання (у сфері заробітної плати, цін і т.д.) та проведення тонкої  державної політики з підвищення його гнучкості (створення гнучкої системи освіти, масове розповсюдження інформації, стимулювання міжрегіональних переливів робочої сили і т.д.).

      Дискусії  поміж представниками різних напрямків продовжуються. Багато економістів відмічають той факт, що рецепти подолання безробіття послідовників кейнсіанства й монетаризму є цілком прийнятними. Зокрема, різні типи потребують різних підходів: обмеження заробітної плати, збільшення сукупного попиту чи підвищення гнучкості ринку праці.      

      1.2 Класифікація форм безробіття за основними причинами 

      Як  правило, безробіття класифікують за причинами, які його зумовлюють.

      Я вважаю за необхідне проаналізувати наступні форми безробіття: добровільне, вимушене, структурне, фрикційне, інституціональне та циклічне.

      В залежності від того, залишається  людина працездатного віку без роботи за своїм власним бажанням чи її змушують до цього незалежні від неї обставини, розрізняють добровільне та вимушене безробіття.

      Добровільне безробіття може виникати внаслідок  того, що робітник не хоче працювати  за пропоновану йому заробітну плату, але став би до роботи, якби вона була вищою.

      Вимушене  безробіття зумовлене перепадами ринкової кон’юнктури і характеризується своєю тривалістю[4,с.310]. Тільки частина робітників отримує місце, решта становиться вимушено безробітними. Якщо людина не може знайти роботу більше року, безробіття вважається довгостроковим. Воно переходить в застійне безробіття, яке має дуже тяжкі наслідки для індивіда та суспільства в цілому: втрата трудових навичок, розпад соціально-психологічних основ особистості.

      Вимушене  безробіття буває сезонне, технологічне та конверсійне.

      Сезонне безробіття зумовлене нерівномірністю  зайнятості у зв’язку зі специфічними умовами виробництва у певних галузях, що визначаються дією біологічних та кліматичних чинників. Ця форма безробіття поширена у сільському господарстві, лісництві, туристичній та будівельній галузях тощо. Звичайно ж, сезонне безробіття не є серйозною проблемою до економіки в цілому, бо його можна спрогнозувати та вчасно прийняти необхідні заходи, але для окремих регіонів і громадян, які мають сезонний бізнес, таке безробіття має дуже тяжкі наслідки.

      Технологічне  безробіття пов’язане з вивільненням працівників, зумовленим впровадженням нової техніки, як правило, автоматизованої, новітніх технологій, модернізацією, раціоналізацію виробництва. На мій погляд, в найближчі десятиліття саме з цієї причини будуть ліквідовуватися робочі місця, бо розвиток виробництва має інтенсивний, інноваційний характер.

      Конверсійне безробіття пов’язане зі скороченням  та перепрофілюванням галузей воєнно-промислового комплексу в наслідок закінчення бойових дій та переорієнтації з  військової на цивільні галузі.

      Конверсійне і технологічне безробіття є проявами структурного безробіття, бо саме ця його форма пов’язана зі змінами, які відбуваються у структурі попиту і відповідно вимагають зрушень у сфері виробництва. Таким чином виникає суперечність між кваліфікацією та вміннями працівників та новими вимогами ринку. Це призводить до закриття та банкрутства багатьох підприємств, які виробляли продукцію, від якої відмовилися, та які не змогли пристосуватися та диверсифікувати виробництво. Таким чином стають непотрібними багато професій. Я вважаю, що це явище має дві сторони: як позитивну, так і негативну. З однієї – це прогресивний прогрес пристосування виробництва до нової структури потреб, але з іншої – це погіршення життєвого рівня тих, хто втратив роботу; соціальні проблеми та психологічні травми.

      Фрикційне ж безробіття стосується тих осіб, які не працюють у зв’язку із добровільною зміною місця роботи[6,c.65]. Воно пов’язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, зі зміною професій. Для нього є характерним стан пошуку або чекання роботи в недалекому майбутньому. Щоб цей процес не був тривалим і не охоплював великі маси людей одночасно необхідно своєчасна інформація про вільні робочі місця, умови найму та переїзду на нове місце, рівень заробітної плати тощо. Саме динамізм ринку праці дозволить людям швидко знайти для себе більш прийнятне робоче місце.

      Складовою частиною фрикційного безробіття є  так зване інституціональне безробіття. Причиною цієї форми безробіття є  така ситуація, коли надмірні соціальні  виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи призводять того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватися, шукає нову роботу триваліший час і тим самим сприяє зростанню рівня безробіття.

      Циклічне безробіття виникає в період падіння виробництва, депресії, та є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу. Його ще називають безробіттям, пов’язаним з дефіцитом попиту, бо безробіття зростає внаслідок зменшення сукупного попиту на товари та послуги.

      Також можна окремо виділити молодіжне, жіноче та регіональне безробіття, проблема яких постійно загострюється.

      Молодіжне безробіття виникає серед молоді, яка тільки виходить на ринок праці  і не може отримати належної роботи у зв’язку з відсутністю належної фахової підготовки, необхідного досвіду. Також молоді люди дуже часто потребують пільгових умов праці у зв’язку з віком або суміщенням роботи та навчання. Цілком зрозуміло, що це влаштовує далеко не всіх роботодавців.

      Жіноче  безробіття  -  один з найбільш  розповсюджених  видів безробіття, що виникає в силу меншої конкурентноздатності жінок на ринку   праці:  жінки  несуть  із  собою  більший,  ніж  чоловіки, соціальний  вантаж (декретні відпустки, лікарняні  по  відходу  за дитиною,  забезпеченість  яслами, дитбудинками  і  т.п.).  Принцип справедливості вимагає, щоб чоловіки і жінки мали рівний доступ до роботи.  Держава   повинна застосовувати  ряд  мір  як  адміністративного,  так  і  правового регулювання:   квотування  робочих  місць  для  жінок,   податкове покарання  і  заохочення роботодавців з метою  збільшення  жіночої зайнятості.

      Регіональне безробіття виникає під впливом  історичних, демографічних і соціально-психологічних  чинників. Наявним регіональне безробіття є і в Україні. Місцеві 

      Звичайно  ж, існують і інші форми безробіття, які або входять до складу вищевказаних, або мають самостійне значення. Також  не требі відкидати можливості з’явлення  нових форм безробіття. Але, на мій  погляд, необхідно з’ясувати які  з цих форм є природними.

      Більшість зарубіжних і вітчизняних авторів відносить до природного безробіття фрикційне та структурне, а до неприродного – циклічне.

      Щодо  виміру рівня природного безробіття, треба відзначити, що досі не існує  єдиної та надійної методики його обчислення.

      Природна норма рівня безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попиту на робочу силу і потреб виробництва.

      Західні економісти вважають, що рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття при нульовому циклічному безробітті[4,c.311]. Але не всі дослідники вважають структурне безробіття природним, бо воно далеко не завжди є добровільним. Тому останнім часом для розрахунку природного рівня безробіття вчені пропонують  використовувати методологію NAIRU (Non Accelerating Inflation Rate of Unemployment), коли нормальним вважається рівень безробіття, що не дає розгортатись інфляції, стабілізує її. Природний рівень безробіття NAIRU визначається як результат усереднення фактичного рівня безробіття в країні за попередні 10 років і наступні 10 років. Кількісно цей показник в США  складає 5,5 – 6,5%. 
 

      1.3 Економічні наслідки безробіття