Матерыальны ресурси

ВСТУП 

     Суспільні відносини ґрунтуються на інформації про наявність майна та його рух  з метою контролю та управління господарськими процесами. Таку інформацію забезпечує облік. Він задовольняє потреби  суспільства на кожному етапі  його діяльності.

     Розвиток  ринкової економіки в Україні, формування нових господарських структур на основі різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв’язків диктують необхідність удосконалення бухгалтерського обліку. Він дає інформацію для вибору альтернативних управлінських рішень з метою досягнення кращих результатів. Бухгалтерський облік – це філософія бізнесу.

     Згідно  із ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік  забезпечує надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності.

     Для здійснення своєї діяльності підприємства повинні мати необхідні засоби та матеріальні умови. Це найголовніший  елемент продуктивних сил, який детермінує їх розвиток.

      Жодне підприємство сфери матеріального  виробництва чи надання послуг не може обійтися без основних засобів  та запасів, що і є його матеріальними  ресурсами.

      Матеріальні ресурси – основні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та  є  матеріальною  базою  підприємства  чи  галузі.

     За  сучасних умов господарювання досить вагомим стало питання контролю наявності та збереження матеріальних ресурсів на підприємствах. Ефективне використання матеріальних ресурсів – це дуже актуальна тема не лише для державних підприємств, але  також і для комерційних структур.

     Актуальність  теми даної курсової роботи полягає у тому, що добре побудований, належним чином організований бухгалтерський облік матеріальних ресурсів, тобто якісна проінформованість про їх наявність та рух мають суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства.

     В процесі дослідження публікацій в економічних джерелах було з’ясовано, що авторами викладаються різноманітні напрямки вдосконалення методики організації, аналізу та внутрішнього контролю матеріальних ресурсів, головними з яких є: подальша розробка теоретичних основ методики організації та аналізу матеріальних ресурсів; вдосконалення галузевих методик аналізу; підвищення якості аналітичної роботи шляхом покращення організації її проведення. В першому напрямку  особливої уваги заслуговують питання більш чіткого визначення системи показників використання ресурсів. Що ж стосується системи показників, які придатні для використання на окремих підприємствах, то вони потребують додаткового дослідження.

     Об’єктом  дослідження курсової роботи є виробничо-господарська діяльність ВАТ «Фундукліївське  ХПП».

     Предметом дослідження курсової роботи є розгляд бухгалтерського обліку, аналіз і аудит матеріальних ресурсів ВАТ «Фундукліївське ХПП».

     Метою написання курсової роботи є обґрунтування  і дослідження теоретичних та методологічних положень, а також  розробка практичних рекомендацій удосконалення бухгалтерського обліку матеріальних ресурсів підприємства.

     Написання даної курсової роботи передбачає виконання  наступних основних завдань:

     - дослідити економічну сутність  та законодавчо-нормативне регулювання  матеріальних ресурсів підприємства;

     - надати критичну оцінку проблемних питань обліку матеріальних ресурсів підприємства в Україні;

     - розглянути характеристику ВАТ  «Фундукліївське ХПП» та його  галузевих особливостей;

     - аналізувати рівень ефективності  використання матеріальних запасів  на даному підприємстві;

     - дослідити організацію бухгалтерського  обліку і внутрішнього контролю  на підприємстві: завдання та  характеристика облікової політики;

     - дослідити методику формування  облікової інформації в первинних  бухгалтерських документах та  порядок організації документообігу матеріальних запасів;

     - дослідити аналітичний і синтетичний  облік матеріальних ресурсів  підприємства;

     - дослідити порядок відображення  у формах звітності інформації  щодо матеріальних ресурсів підприємства;

      -  шляхом впровадження комп’ютерної системи бухгалтерського обліку на ВАТ «Фундукліївське ХПП»;

      - узагальнити висновки даної курсової  роботи.

     При написанні курсової роботи використовувалися  підручники таких авторів як Ф.Ф. Бутинець, Я.А. Гончарук, О.І. Кобилянська, В.П. Завгородній, Н.В. Чебанова,  М.Р. Чумаченко, С.В.  Бордаш, П.Я. Попович, Н.І. Дорош, Ф.Ф. Білуха та інші, навчальні посібники, Закони України, інструкції, нормативні документи, П(С)БО  та інші положення. Також використовувалися дані первинної документації та звітності. 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                          РОЗДІЛ 1 

ЕКОНОМІЧНА  СУТНІСТЬ І ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ  МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ 

1.1. Економічна природа матеріальних  ресурсів, їх роль і місце в    діяльності підприємства 

     Для здійснення своєї діяльності підприємства повинні мати необхідні засоби та матеріальні умови. Це найголовніший  елемент продуктивних сил, який детермінує їх розвиток. Жодне підприємство сфери матеріального виробництва чи надання послуг не може обійтися без основних засобів та запасів, що і є його матеріальними ресурсами.

      Матеріальні ресурси – основні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та  є  матеріальною  базою  підприємства  чи  галузі.

     Матеріальні ресурси являють собою ресурси в натурально-речовинній формі, що використовуються підприємством для господарської діяльності. До складу матеріальних ресурсів входять основні та частина оборотних засобів.

     А також до складу матеріальних ресурсів відносять необоротні активи – активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Тобто вони обслуговують декілька циклів виробництва, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми.

     До  необоротних активів підприємства належать нематеріальні активи, незавершене  будівництво, основні засоби, довгострокові  фінансові інвестиції, довгострокова  дебіторська заборгованість, відстрочені  податкові активи, інші необоротні активи та біологічні активи.  

     Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року ( або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). До них відносять будівлі, технічні споруди, обладнання, транспортні засоби та ін.

     До  частини оборотних засобів належать сировина і матеріали, паливо, електроенергія, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, будівельні та пакувальні матеріали, МШП тощо.

      Головною  складовою оборотних засобів  являються запаси.

      Запаси – матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

     Принципи  формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття  її у фінансовій звітності визначають: П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 1 «Загальні  вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», а також Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

      Норми П(С)БО 9 застосовують підприємства всіх форм власності, крім бюджетних установ.

      Запаси  визначаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу, тобто  існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно оцінена.

      Згідно  з П(С)БО 9 запасами є активи, які: 
 

- утримуються  для подальшого продажу за  умов звичайної господарської  діяльності;

- перебувають  у процесі виробництва з метою  подальшого продажу продукту  виробництва;

      - утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

      У процесі використання матеріальні  ресурси переходять з одного стану  в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів.

      Як  правило, запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів.

      До  виробничих запасів відносяться  предмети праці, призначені для використання у виробництві продукції (виконанні  робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбані для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення  аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аудиту, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства.

        До запасів підприємства включаються всі запаси, на які підприємство має право власності на визначену дату (наприклад, на дату складання балансу) незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть перебувати предмети, які є власністю інших фізичних і юридичних осіб. Ці предмети не є запасами підприємства.

      Власні  запаси підприємства відображають в  балансі підприємства. До них відносять:  
 
 
 
 

1) виробничі  запаси – придбані або самостійно виготовлені запаси, які підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого

споживання  в ході нормального операційного циклу.

 Вони  поділяються на:

      - сировину, основні й допоміжні  матеріали, придбані або отримані  іншим чином (наприклад, вирощені, видобуті) продукти (матеріали), які  знаходяться у власності підприємства  і призначені для подальшої переробки;

      - комплектуючі вироби, закуплені  напівфабрикати та інші матеріальні  цінності, що призначені для виробництва  продукції, виконання робіт, надання  послуг, обслуговування виробництва  та адміністративних потреб;

      - малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо);

      2) поточні біологічні активи;

      3) незавершене виробництво у вигляді не завершених обробкою та складанням деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів. Для підприємства, що надає послуги, до незавершеного виробництва належать витрати з надання послуг, щодо яких підприємство ще не визнало дохід;

      4) готова продукція, що виготовлена  на підприємстві, призначена для  продажу і відповідає технічним  та якісним характеристикам, передбаченим  договором або іншим нормативно-правовим  актом;

      5) товари у вигляді матеріальних  цінностей, які придбані (одержані) та знаходяться на підприємстві з метою наступного продажу.

      Запаси  відображаються в бухгалтерському  обліку і звітності за найменшою  вартістю з двох оцінок: первісною  або чистою вартістю реалізації. Отримані та вироблені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з суми фактичних витрат на їх

виготовлення. Первісна вартість запасів у бухгалтерському  обліку не змінюється, крім випадків, передбачених П(С)БО 9. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася, або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану вигоду.

     Оцінка  вибуття запасів у разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу  або іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 здійснюється по одному з таких методів :

     1. Ідентифікованої собівартості одиниці  запасів;

     2. Середньозваженої собівартості;

     3. Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

     4. Нормативних затрат;

     5. Ціни продажу.

     Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

     Таким чином, матеріальні ресурси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. 

1.2. Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік матеріальних ресурсів 

       При організації бухгалтерського обліку і аудиту матеріальних ресурсів необхідно використовувати нормативно-законодавчі документи, що зазначені в таблиці 1.1. 
 
 
 
 
 
 

       Таблиця 1.1

Нормативні  документи з організації  бухгалтерського обліку і

матеріальних  ресурсів

Продовження табл. 1.1

       Таким чином, існує ряд затверджених Міністерством  фінансів України нормативних документів, яких повинен дотримуватися бухгалтер  при організації бухгалтерського  обліку матеріальних ресурсів. 

1.3. Критична оцінка проблемних питань  обліку матеріальних ресурсів підприємства в Україні 

     За  сучасних умов господарювання досить вагомим стало питання контролю наявності та збереження матеріальних ресурсів на підприємствах. Ефективне використання матеріальних ресурсів – це дуже актуальна тема не лише для державних підприємств, але  також і для комерційних структур.

     Інвентаризація  – один з найважливіших методів бухгалтерського обліку, яким забезпечується перевірка і документальне підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку про наявність і стан матеріальних ресурсів та звірення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку з врегулюванням виявлених різниць і відображенням результатів інвентаризації в обліку.

     Інвентаризація  дозволяє перевірити достовірність документального оформлення господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку, а також здійснити необхідні виправлення і уточнення в облікових регістрах підприємства. Зараз над питанням вдосконалення методики проведення інвентаризації матеріальних ресурсів надзвичайно загострилась увага.

     Таким чином, інвентаризація сприяє реалізації контрольної функції обліку, дає  можливість виявити випадки необґрунтованого зменшення вартості матеріальних ресурсів, а відповідно і зменшення вартості активів підприємства. Правильно організована інвентаризаційна робота має велике значення у контролі та збереженні майна підприємства та, в свою чергу, забезпечує достовірність його відображення у фінансовій звітності підприємства і є важливим чинником для прийняття виважених та доцільних управлінських рішень керівником підприємства. А повнота і своєчасність проведення інвентаризації матеріальних ресурсів, забезпечує належне їх документальне оформлення і відображення в обліку.

     З метою визначення забезпеченості підприємства виробничими засобами, умов їх використання та пошуку резервів підвищення ефективності проводиться аналіз їх стану оскільки вони чинять значний вплив на результативність виробничого процесу в цілому.

     Необхідною  умовою випуску продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку та рентабельності є повне й своєчасне забезпечення підприємства оборотними засобами. Відомо, що зростання потреби підприємства в оборотних засобах може відбуватися екстенсивним чи інтенсивним шляхом. Перший напрямок призводить до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, а другий забезпечує їх скорочення і зниження собівартості продукції.

     Продуктивність  виробничих основних засобів залежить не лише від їх технічного стану, але  й  від своєчасності надходження предметів праці для обробки на машинах, устаткування тощо. Це вказує на пряму залежність і взаємозв’язок основних та оборотних засобів. Отже, у процесі аналізу слід визначити ступінь співвідношення зазначених ресурсів, які у сукупності складають виробничі засоби.

     Стабільність  фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності  вкладення фінансових ресурсів в  активи. Структура активів характеризує виробничий потенціал підприємства. Збільшення виробничих засобів на кінець року і більша їх питома вага в активах вказує про підвищення виробничих можливостей підприємства.

     Враховуючи  змінні умови господарювання, викликані  впливом ринкових важелів, потрібно вирішувати питання щодо оцінки ефективності використання виробничих засобів. Така ситуація обумовлюється ще й тим, що у більшості випадків промислові підприємства відчувають нестачу відтворювального ресурсу, і, як наслідок, повинні більш виважено підходити до рішень використання виробничих засобів.

     Практична діяльність доводить, що наявний методичний апарат оцінки стану та ефективності використання виробничих засобів є носієм недостатньої інформації для прийняття управлінських рішень в змінних умовах. У зв’язку з цим проведено розробку методичного інструментарію, який надає можливість проводити комплексну оцінку ефективності використання виробничих засобів.

     Для формування інформаційного потоку моделі оцінювання ефективності використання виробничих засобів передбачено  залучення фінансово-облікової звітності  підприємства з метою як економії праці виконавця, так і з метою розробки універсального підходу для підприємств різної галузевої придатності. Запропонований апарат оцінювання може бути адаптований до різних підприємств промисловості.

     До важливих проблем бухгалтерського обліку, висунутих практикою, належить порядок оцінки матеріальних сировинних ресурсів та його удосконалення, оскільки від нього значною мірою залежить об’єктивність усієї бухгалтерської інформації. Особливості діяльності підприємств передбачають зберігання на складах необхідних розмірів запасів для забезпечення безперервності діяльності. Отже, виникають витрати, пов’язані з їх складуванням і зберіганням. У П(С)БО 9 «Запаси» чітко не регламентовано, куди їх відносити – чи до первісної вартості запасів, чи до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. На основі узагальнення результатів дослідження цієї проблеми зроблено висновок, що з метою більш достовірного визначення первісної вартості матеріальних сировинних ресурсів слід розмежувати облік транспортних i заготівельно-складських витрат, відкривши до рахунка 29 «Транспортно-заготівельні витрати» два окремі субрахунки: 291 «Транспортні витрати»  і 292 «Заготівельно-складські витрати».  

     При оцінці запасів для відображення їх в обліку, як правило, використовуються два принципи оцінки: за фактичною і за плановою собівартістю. Інші можливі ціни базуються на цих двох принципах, які часто називаються основними методами оцінки.

     На думку більшості авторів, ТМЗ мають оцінюватись за їх фактичною собівартістю, яка визначається згідно П(С)БО 9. Але це має недоліки для бухгалтерів: фактичну собівартість ТМЗ можна розрахувати тільки по закінченню місяця, коли в обліку будуть відображені всі складові цієї собівартості. Протягом місяця визначити фактичну собівартість матеріалів в поточному  обліку важко,  а   іноді  і  неможливо. В   стабільному економічному середовищі ТМЗ доцільно враховувати за вартістю їх придбання. Однак, при збільшенні річного рівня інфляції відображення ТМЗ за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх реальної вартості і господарської корисності. Тому в поточному обліку, як вважає ряд авторів (Мітюшкін Т.С., Макаров В., Вейсман М., Чембер Н., Сопко В., Палій В.), поряд з оцінкою засобів підприємства за їх фактичною собівартістю, з метою  забезпечення  кращого   порівняння  з плановим  завданням   і спрощення   техніки   облікової   реєстрації,   доцільно   використовувати облікові ціни, в якості яких можуть виступати планова собівартість, фактурні ціни постачальників, прейскурантні ціни. У всіх випадках, коли засоби підприємства обліковуються на бухгалтерських рахунках не за фактичною собівартістю, різниця між їх обліковою оцінкою і фактичною собівартістю повинна відображатись в обліку окремою сумою.

     Конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вартості ТМЗ залежить і від способу обліку запасів, який застосовується, - безперервного або періодичного. Вибір методу оцінки використаних запасів може істотно впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції: наприклад використання методу ФІФО в умовах постійного росту цін на матеріали призведе до значного зниження собівартості продукції і, відповідно, збільшення прибутку.

     Нажаль, зі всієї різноманітності оцінки ТМЗ, які є в бухгалтерському обліку, більшістю підприємств використовується оцінка за фактичною собівартістю. І пов'язано це не з низьким кваліфікаційним рівнем бухгалтерів, а   з недостатністю часу для впровадження іншої оцінки, оскільки у зв'язку з недосконалістю діючої на підприємстві програми, бухгалтери займаються монотонною роботою обліковця, а зовсім не бухгалтера-аналітика, що не дає змогу розрахувати економічний ефект і вигоду застосування іншого методу для підприємства.