Матеріально-технічне забезпечення підприємства гірничої промисловості


ВСТУП

 

Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - це спосіб організації діяльності підприємства, що дозволяє об'єднати зусилля  різних одиниць, які виготовляють та реалізовують товари і послуги, з  метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовує фірма для реалізації своїх економічних  цілей.

 В процесі свого  функціонування підприємству потрібен  цілий комплекс матеріально-технічних  засобів. Процес матеріально-технічного  забезпечення виробництва направлений  на своєчасне постачання на  склади підприємства або відразу  на робочі місця потрібних  відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних  ресурсів.  До складу матеріально-технічних  ресурсів входять: сировина, матеріали,  що комплектують вироби, технологічне  устаткування і технологічне  оснащення (пристрої, ріжучі та  вимірювальні інструменти), нові  транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне  устаткування, обчислювальна техніка  і інше устаткування, а також  паливо, енергія, вода. Іншими словами,  все, що поступає на підприємство  у формі речей і у вигляді  енергії, відноситься до елементів  матеріально-технічного забезпечення  виробництва.

Успішне рішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення підприємства, яка займається розрахунком потреб підприємства в  різних матеріалах, а також визначає   джерела їх покриття.

Головним завданням органів  постачання підприємства є своєчасне  і оптимальне забезпечення виробництва  необхідними матеріальними ресурсами  відповідної комплектності і  якості. У зв'язку з цим тема економічної  і своєчасної закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів актуальна.

 

 

 


РОЗДІЛ 1.МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА ГІРНИЧОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

 

    1. Виробниче підприємство

 

Виробниче підприємство - це відособлена спеціалізована одиниця, підставою якої є професійно організований трудовий колектив, здатний за допомогою наявних в його розпорядженні засобів виробництва виготовити потрібну споживачам продукцію (виконувати роботи, надавати послуги) відповідного призначення, профілю і асортименту. До виробничих підприємств відносяться заводи, фабрики, комбінати, шахти, кар'єри, порти, дорогі, бази і інші господарські організації виробничого призначення.

 Внутрішнє середовище  підприємства - це люди, засоби виробництва, інформація і гроші. Результатом взаємодії компонентів внутрішнього середовища є готова продукція (виконана робота, надані послуги).

Зовнішнє середовище, яке  безпосередньо визначає ефективність роботи підприємства, - це перш за все споживачі продукції, постачальники виробничих компонентів, а також державні органи і населення, що живе в околицях підприємства.

Найважливішими завданнями підприємства, що діє, є: отримання доходу власником підприємства; забезпечення споживачів продукцією підприємства; забезпечення персоналу підприємства заробітною платою, нормальними умовами  праці і можливістю професійного зростання; створення робочих місць  для населення, що живе в околицях підприємства; охорона навколишнього  середовища: землі, повітряного і  водного басейнів; недопущення збоїв  в роботі підприємства (зриву постачання, випуску бракованої продукції, різкого  скорочення об'ємів і зниження рентабельності виробництва).

Завдання підприємства визначаються: інтересами власника; розмірами 

 

капіталу; ситуацією усередині  підприємства; зовнішнім середовищем


Право постановки завдання перед персоналом підприємства залишається  за власником незалежно від його статусу - приватна особа, державні органи або акціонери. Власник виходячи з власних інтересів, цілей, пріоритетів не тільки володіє правом, але вимушений формулювати і ставити завдання перед колективом підприємства - інакше замість нього це зробить хтось інший в своїх інтересах.

Найважливішим завданням  підприємства у всіх випадках є отримання  доходу за рахунок реалізації споживачам вироблюваної продукції (виконаних  робіт, наданих послуг). На основі отриманого доходу задовольняються соціальні  і економічні запити трудового колективу  і власників засобів виробництва.

Незалежно від форми власності  підприємство працює, як правило, на умовах повного господарського розрахунку, самоокуповування і самофінансування. Воно самостійно укладає договори із споживачами продукції, зокрема  отримує державні замовлення, а також  укладає договори і веде розрахунки з постачальниками потрібних  виробничих ресурсів.

До основних функцій виробничого  підприємства відносяться: виготовлення продукції виробничого і особистого споживання; продаж і постачання продукції  споживачеві; післяпродажне обслуговування продукції; матеріально-технічне забезпечення виробництва на підприємстві; управління і організація праці персоналу  на підприємстві; всесторонній розвиток і зростання об'ємів виробництва  на підприємстві; підприємництво; сплата податків, виконання обов'язкових  і добровільних внесків і платежів до бюджету і інші фінансові органи; дотримання стандартів, що діють, нормативів, державних законів.

Функції підприємства конкретизуються  і уточнюються залежно від: розмірів підприємства; галузевій приналежності; ступені спеціалізації і кооперації; наявність соціальної інфраструктури; форми власності; взаємин з місцевими  органами влади.


Підприємство несе повну  відповідальність перед фінансовими  органами за своєчасне перерахування  податків і інших платежів, покриває з власного доходу всі збитки і  втрати. За рахунок виручки від  реалізації продукції (послуг) воно проводить  оплату витрат на організацію і розвиток виробництва, а також на закупівлю  сировини, матеріалів, оплату робочої  сили.

Адміністрація і персонал підприємства зобов'язані постійно піклуватися про те, щоб виготовлена  ними продукція була достатньо високої  якості і не дуже дорогою. То і інше необхідне для завоювання і утримання  ринку збуту. Підприємство несе повну  відповідальність перед фінансовими  органами за своєчасне перерахування  податків і інших платежів, покриває з власного доходу всі збитки і  Продукція низької якості, також, як і дуже дорога, примушує споживача  шукати постачальника, у якого можна  придбати ті ж вироби з кращими  якісними показниками або за нижчою ціною. Щоб не втрачати споживачів, фахівці підприємства вивчають ринки  збуту продукції,   приймають  заходи по прискоренню науково-технічного прогресу, поліпшенню якості продукції, зниженню її собівартості. Фактично в  трудових колективах виробничих підприємств  вирішується доля стану і розвитку економіки і політики країни.

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок: цехів, відділів, лабораторій і інших компонентів, складових - єдиний господарський об'єкт. Структура підприємства визначається наступними основними чинниками: розміром підприємства; галуззю виробництва; рівнем технології і спеціалізації підприємства. Якої-небудь стійкої стандартної структури не існує. Вона постійно коректується під впливом виробничо-економічної кон'юнктури, науково-технічного прогресу і соціально-економічних процесів.

 

 

 

 

1.2 Зміст і основні завдання плану матеріально-технічного забезпечення


  Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре налагодити матеріально-технічне забезпечення (МТЗ), яке на підприємстві здійснюється через органи МТЗ. Головним завданням органів забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними ресурсами відповідної комплектності і якості.

Вирішуючи цю задачу, працівники органів постачання повинні вивчати  і враховувати попит і пропозицію на всі споживані підприємством  матеріальні ресурси, рівень і зміну  цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товару, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготовчі  і складські витрати. В умовах ринку у підприємств виникає  право   вибору постачальника, а  значить, і право закупівлі ефективніших матеріальних ресурсів. Це примушує постачальницький персонал підприємства уважно вивчати  якісні характеристики продукції, що виготовляється різними постачальниками. Сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо і  інші матеріальні цінності на заводах  і фабриках зберігаються на складах. Склад, число і розміри останніх залежать від номенклатури і кількості  споживаних матеріальних цінностей. На крупних підприємствах кількість  складів нерідко досягає декількох  десятків.

Матеріальні ресурси є  частиною оборотних фондів підприємства. Оборотні фонди - це ті засоби виробництва, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, цілком переносять свою вартість на готову продукцію і в процесі виробництва міняють або втрачають свої споживні властивості.  До складу оборотних фондів включаються: основні і допоміжні матеріали, паливо, енергія і напівфабрикати; малоцінні і інструменти, що швидко зношуються; незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; тара.

Організація і планування використання матеріальних ресурсів є  одним з найважливіших розділів діяльності промислових підприємств. Вся робота по організації і плануванню використання матеріальних ресурсів проводиться у напрямі створення умов для їх максимальної економії при одночасному підвищенні якості продукції.


Цілі матеріально-технічного забезпечення виробництва:

- Своєчасне забезпечення  підрозділів підприємства необхідними  видами ресурсів необхідної кількості  і якості;

- Поліпшення використання  ресурсів підвищення продуктивності  праці, фондовіддачі, скорочення  тривалості виробничих циклів  виготовлення продукції, скорочення  оборотності оборотних коштів, підвищення  ефективності інвестицій;

- Аналіз організаційно-технічного  рівня виробництва і якості  продукції, що випускається, у  конкурентів постачальника і  підготовка пропозицій по підвищенню  конкурентоспроможності матеріальних  ресурсів, що поставляються, або  зміні постачальника конкретного  виду ресурсу.

Для досягнення перерахованих  цілей працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати  попит і пропозицію на всі споживані  підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміну цін на них і  на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму  руху товару, оптимізувати запаси, знижувати  транспортно-заготовчі і складські  витрати.

Функції органів постачання підприємства діляться на 3 напрями:

1. Планування, яке припускає:  вивчення зовнішнього і внутрішнього  середовища підприємства і ринку  окремих товарів; прогнозування  і визначення потреби всіх  видів матеріальних ресурсів, планування  оптимальних господарських зв'язків;  оптимізацію виробничих запасів;  оперативне планування постачання.

2. Організація, яка включає:  збір інформації про споживану  продукцію, участь в ярмарках, виставках-продажах, аукціонах; аналіз  всіх джерел задоволення потреби  в матеріальних ресурсах з  метою вибору найбільш оптимального; висновок з постачальниками господарських  договорів на постачання продукції; організацію складського господарства, що входить до складу органів постачання; забезпечення цехів, ділянок, робочих місць необхідними матеріальними ресурсами.


3. Контроль і координація  роботи, до складу яких входять:  контроль за виконанням договірних  зобов'язань постачальників, виконання  ними термінів постачання продукції;  контроль за витрачанням матеріальних  ресурсів у виробництві; вхідний  контроль за якістю і комплектністю  матеріальних ресурсів, що поступають; контроль за виробничими запасами; висунення претензій постачальникам  і транспортним організаціям; аналіз  дієвості постачальницької служби.

Планування матеріально-технічного забезпечення. Планування - це процес ухвалення рішень на підставі очікувань - дозволяє досягти очікуваних результатів шляхом дії на складну сукупність взаємонезалежних механізмів.

Оперативне планування МТЗ  є засобом регулювання і контролю задіяної у виробництві сировини і готових виробів. Його мета полягає  в розвитку контактів між різними  службами компанії, посиленні координації  їх діяльності і підвищенні їх мотивації  по відношенню до завдань МТЗ.

Стратегічне планування діяльності у сфері МТО повинне допомогти  компанії навчитися пристосовуватися до змін в навколишньому середовищі. Прикладами стратегічних рішень, викликаних змінами середовища, можна вважати  рішення переміщення центру реалізації у зв'язку із зрушеннями в територіальному  розподілі клієнтури, а також  розробку гнучкого виробництва, націленого на швидке задоволення вимог ринку, що постійно ускладнюються.

Виділяють такі аспекти матеріально-технічного забезпечення: заходи планування, управлінські заходи, заходи з прийому товарів.

 

1.3 Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва


Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає  комплекс робіт по аналізу питомих  витрат матеріальних ресурсів за звітний  період, використанню технологічного устаткування і оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробці матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходження і вище перелічених напрямах використання. Перераховані роботи по плануванню вельми трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками за   участю інших фахівців.

В умовах ринку у підприємств  виникає право вибору постачальника, а значить, і право закупівлі  ефективніших матеріальних ресурсів. Критеріями вибору постачальника можуть бути надійність постачання, можливість вибору способу доставки, час на здійснення замовлення, можливість надання  кредиту, рівень сервісу. Співвідношення значущості окремих критеріїв з  течією часом може мінятися.

Відділи МТЗ будуються  за функціональною або матеріальною ознакою. У першому випадку кожна  функція постачання (планування, заготівка, зберігання, відпустка матеріалів) виконується окремою групою працівників. При побудові постачальницьких органів  за матеріальною ознакою певні групи  працівників виконують всі функції  постачання по конкретному виду матеріалів. Характерний тип структури служби постачання - змішаний, коли товарні  відділи, групи, бюро спеціалізовані на постачанні конкретними видами сировини, матеріалів, устаткування. Проте разом  з товарними, до складу відділу постачання входять функціональні підрозділи: плановий та диспетчерський.

Змішаний тип структури  відділу постачання - найбільш раціональний метод будови, який сприяє підвищенню відповідальності працівників, поліпшенню МТЗ виробництва.

Планове бюро   (група) виконує функції по аналізу навколишнього  середовища і ринковим дослідженням, визначенню потреби в матеріальних ресурсах, розробці плану забезпечення підприємства і його підрозділів  матеріально-технічними ресурсами (входить  до складу бізнес-плану підприємства), формуванню нормативної бази, розробці планів постачання і аналізу їх виконання, контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань.


Товарне бюро (група) виконує  комплекс планово-оперативних функцій  по забезпеченню виробництва конкретними  видами матеріальних ресурсів: плануванню, обліку, завезенню, зберіганню і відпустці  матеріалу у виробництво, тобто  регулює роботу матеріальних складів.

Диспетчерське бюро (група) виконує оперативне регулювання  і контроль за виконанням плану постачання підприємства і цехів сировиною  і матеріалами, усуває неполадки, що виникають в ході постачання виробництва, контролює і регулює хід постачань  матеріалів на підприємство. Відділи (бюро, групи) зовнішньої кооперації забезпечують виробництво напівфабрикатами (заготовками, деталями, вузлами). Вони також можуть будуватися за функціональною або товарною ознакою.

План МТЗ підприємства є його матеріальним балансом, в  якому зведені всі розрахунки потреби в матеріальних ресурсах, необхідних для забезпечення виробничого  процесу (витратна частина), наявність  залишків на планований період, а також  визначені джерела постачання ( прибуткова частина). Основні показники плану  МТЗ, а також зв'язок між ними можна  відобразити наступним рівнянням:

                           ,             (1.1)

де  -потреба в матеріальних ресурсах на виробничо-експлутаційні потреби;

- запаси нормовані;

-   залишки  очікувані, тобто фактичні запаси, які існують на підприємстві  на якийсь певний період;

Е - економія

В - план ввезення.

У лівій частині рівняння відображається загальна потреба в  матеріальних ресурсах, в правій його частині - джерела покриття цієї потреби.


Процес розробки плану  МТЗ включає наступні етапи: розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на виробничо-експлутаційні потреби; виходячи з існуючих потреб розраховуються норми запасів ресурсів, необхідних для безперебійного функціонування підприємства; потім визначаються джерела покриття потреби в матеріальних ресурсах, розробляється план ввезення матеріалів з боку.

Основними показниками матеріально-технічного забезпечення являються:

- Визначення рівня забезпеченості  підприємства матеріальними ресурсами  за зазначений період часу;

-  Виявлення над нормативних  або дефіцитних видів матеріальних  цінностей;

- Визначення долі транспортно-заготівельних  (у тому числі і різниці в  цінах) витрат у загальних затратах  при надбанні матеріальних цінностей;

-  Розрахунки показників  раціонального використання матеріалів  у виробничому процесі;

- Установлення розмірів  втрат внаслідок вимушених замін  одних матеріалів іншими тощо;

Крім того, обчислюються різні (планові, нормативні, фактичні) коефіцієнти використання матеріалів у виробництві, їх доля витрат у собівартості готової продукції тощо.

 Отже, оскільки безперебійне  постачання підприємства матеріальними  ресурсами - це обов’язкова умова його ефективної і ритмічної роботи, план матеріально-технічного забезпечення підприємства здійснюється в такій послідовності:

- Підготовча робота (забезпечення  бланками-формами, іструктаж тощо);

- Визначення джерела забезпечення  потреби в матеріалах;

- Розрахунок потреби в  матеріальних ресурсах;

- Розробка норм виробничих  запасів.

 

 

1.4 Планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах.


Теоретично планування потреби  в сировині та матеріальних ресурсах можна представити у вигляді  схематичного ділення на 5, в основному  не пов'язаних один з одним, елементів:

Прогнозування попиту;

Планування виробництва;

Планування фізичного  розподілу продукції;

Планування постачання:

Система оцінок результатів  функціонування системи МТЗ. Сюди ж відносяться дві підсистеми:

1. обліку і контролю  виконання замовлень, що поступають  від клієнтів, і

2. обліку і контролю  виконання замовлень фірми її  постачальниками.

Прогнозування попиту. На цьому  етапі проводиться аналіз ретроспективи  попиту, спираючись   на облік  і аналіз замовлень, отриманих фірмою раніше. При цьому слід паралельно провести два види робіт: встановити відмінності в типах продукції  і, можливо, споживачів, а також вибрати  зі всієї широкої гамми існуючих методів прогнозування ті, які  можуть бути використані в конкретних умовах. Третій етап зводиться до тестуванняі  відбору відповідних методів  складання прогнозу з урахуванням  отриманих знань про ретроспективу  попиту і про типи товарів.

Планування виробництва. Фахівці в області автоматизації  управління виробництвом пропонують підхід, який вписується в схему "планування - виконання - контроль". Суть його полягає  в тому, що система готує плани, виконання яких покладається на різні  служби: службу закупівель, службу виробництва, службу устаткування і т.п. Потім  реальні показники порівнюються з плановими для виявлення  і ліквідації розбіжностей. Цей метод  грунтується на двох основних принципах:

- Управління здійснюється  на основі запланованих показників

- В управлінні враховується  взаємозалежність складових одного  і того ж готового виробу.


Планування фізичного  розподілу продукції (або МТЗ  збуту). Під системою МТЗ збуту  слід розуміти мережу одиниць, що проводять  послуги, діяльність яких направлена на задоволення торгового попиту при  заданому рівні витрат і якості товарів. Ця діяльність здійснюється в рамках системи оперативного планування, пов'язаної з виробництвом товарів і з  матеріальним постачанням.

Наступний етап процесу - розробка програм руху потоків виробів  по всій розподільній мережі, від виробничих одиниць до центрів кінцевого  продажу, навіть до клієнтів. Ця стадія зв'язана   з визначенням потреб в складуванні . Тут же враховуються потреби в транспортних засобах.

На цій стадії складається  програма масового пересування товарів, а потім оптимізуються масштаби складських приміщень і їх географічне  розміщення. Календарний графік підготовки товарів до відвантаження і постачань  споживачеві може бути розроблений  на підставі робочих програм, вживаних регіональними центрами реалізації.

Планування транспортних операцій сприяє скороченню їх витрат при одночасній підтримці заданого рівня послуги.

Планування постачання. Полягає  в складанні замовлень нарядів  на закупівлі з уточненням даних  відносно кількості товарів, що купуються, а також періодичних замовлень  і штрафних санкцій унаслідок  прострочених постачань. Типовий варіант  оперативного планування - складання  програми постачання під наявні замовлення з урахуванням обмежень з боку наявних запасів у виробництві  і в торговій мережі.

Оцінка результатів функціонування системи МТЗ. Цілі оцінки результатів  полягають в наступному:

- Інформування всіх зацікавлених  представників керівництва про  досягнуті результати, оцінені з  точки зору рівня продуктивності  і витрат, а також окупності  вкладених засобів; співвідношення  реальних показників з плановими,  з метою здійснення необхідних  корегувань;


- Забезпечення керівництва  і функціональних служб компанії  методом кількісного виразу поставлених  цілей. Доведення відповідних  цільових свідчень до кожного  рівня управління;

- Посилення взаємоувязки  окремих компонентів загального  процесу планування МТЗ на  основі координації завдань, що  стоять перед різними учасниками  фізичного обороту;

- Поліпшення взаємодії  представників  різних рівнів  і ешелонів управління, а також  розвиток системи їх стимулювання  шляхом впровадження принципів  управління по   цілях;

- Забезпечення науково  обгрунтованого ухвалення рішень  на базі моделювання основних  можливих варіантів.

 

1.5 Запаси, їх види, регулювання їх розмірів

 

Запаси - це матеріальні активи, які утримуються для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції.

Існують такі види запасів:

- виробничі (сировина; основні  та допоміжні матеріали; комплектуючі  вироби, куповані напівфабрикати  та ін матеріальні цінності),

- незакінчене виробництво,

- готова продукція.

При нормуванні виробничих запасів враховують призначення  та фактори, які визначають їхню величину. У процесі регулювання запасів  визначається:

- Страховий запас - нижче якого не може зменшуватись запас;

- Мінімальний запас - він складається з кількості матеріалів необхідних на період з моменту розміщення замовлення до моменту постачання матеріалів на склад + страховий запас.

- Максимальний запас - який створюється в момент надходження матеріалів на склад;


- Точка розміщення замовлення  - розмір при якому необхідно видати замовлення на закупку нової партії матеріалів.

За призначенням запаси умовно поділяють на:

- Поточні ( забезпечує  виробництво в інтервалах між  поставками),

- Страхові (забезпечує виробництво  у випадках відхилення від  запланованих умов поставки; практично  страховий запас планується в  розмірі 25% максимального відхилення  рівня запасу перед поставками  від його середньої величини).

- Підготовчі (дозволяє здійснювати  підготовку матеріалів до виробничого  застосування).

Всі запаси зберігаються на складах разом. Але нормативні величини їх обчислюються окремо.

Поточні запаси - забезпечують роботу підприємства у період між двома поставками і визначають добутком денної потреби на половину інтервалу між двома поставками в днях.

                                                (1.2)

 Підготовчий - це різновид поточного запасу. Створюється він у тих випадках, коли перед використанням матеріалів необхідно провести спеціальну підготовку (сушка, правка пил, розкрій). Визначається добутком добової витрати на час підготовки в днях.

                                         (1.3)

Страховий - створюється на випадок затримки надходження чергової партії матеріалів. Він визначається   добутком середньодобової витрати на норму запасу в днях.

                                          (1.4)

Сезонний запас утворюється  за умов сезонного використання і  заготівлі матеріалів.

Головне завдання методики нормування виробничих запасів полягає  в безперервності виробництва та виконанні виробничих програм.


Матеріально-технічне забезпечення підприємства гірничої промисловості