Методика викладання економіки: цілі, предмет, об’єкт

 

 

Вступ

Історія економічної думки бере початок у глибокій давнині. Уже  первісні люди мали якісь зачатки  господарських знань, котрі були результатом їх осмислення виробничого  досвіду. З розвитком суспільства  виникли ширші уявлення про економічні відносини, з’явилися ідеї економічного характеру. Вони дійшли до нас в усній творчості стародавніх народів, релігіях, міфах, легендах. З часом окремі мислителі спробували проаналізувати характерні риси господарських явищ. Усе це свідчить про необхідність вивчення економіки.

Важливим моментом є  виявлення співвідношення між економічними теоріями та ідеологією. Ця проблема є  актуальною і для України.

Виходячи із структури  суспільних відносин та соціальної сутності людини, слід розрізняти економічні, соціальні, політичні, правові, культурні, національні та інші потреби. Потреби – це мотив людини, що спонукає її до діяльності. Тому природу людини можна також розглядати, як сутність її потреб і захоплень. Через задоволення потреб індивід відтворює себе як сутність суспільних відносин.[2, c.3]

Визначальними з-поміж  них є економічні потреби. Людина повинна задовольнити насамперед такі найелементарніші потреби як потреба  в їжі, одязі, житлі. На цій основі можуть бути задоволені культурні, духовні  та ін. потреби. У свою чергу, соціальні потреби справляють активний вплив на  економічні потреби.

Потреби зароджуються у  формі об’єктивної мети, конкретної цілі людини. Відтак вона ставить перед  собою завдання і прагне його виконати.

Соціально-економічний  прогрес суспільства значною мірою залежить від своєчасного усвідомлення більшості населення нових потреб та їх врахування у практичній діяльності. Так, перед Україною після проголошення її незалежності загальнонаціональною потребою є розбудова держави, могутньої, економічно незалежної. Лише на цій основі можна істотно підвищити життєвий рівень населення, розвивати національну культуру тощо. Проте у значної кількості населення відсутнє відчуття національної самосвідомості (а отже, усвідомлення нових потреб), висока самодисципліна, прагнення до самовдосконалення. Замість цього процвітає безініціативність, песимізм, споживацтво тощо.

Видатні історики (М.Грушевський, І.Кип’якевич та ін.) наголошували на таких  рисах української нації, як здоровий глузд, здатність до самоаналізу  і самокритики, оптимізм, духовний, моральний та культурний потенціал, інтелігентність, енергія і підприємливість, надзвичайна свободолюбність та ін. Без відродження цих рис неможливо мобілізувати  енергію нації, дух патріотизму тощо, а значить втілити в життя ідею побудови могутньої національної економіки. Величезна роль у здійсненні цієї мети належить молодому поколінню.[9,c. 18]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІКИ В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ.

1.1. Методика  викладання економіки: цілі, предмет, об’єкт.

       «Методика  викладання економіки» базується  на дидактиці, як окремому розділі  педагогіки, основним завданням  якого є дослідження основних  закономірностей організації навчального  процесу. Тому предметом методики  викладання економіки є закономірності організації навчального процесу в системі економічного навчання та управління навчальною діяльністю.

       Основними цілями при вивченні курсу «Основи економіки» є: підвищення інтересу до предмету, організація індивідуальної навчальної діяльності учня, скорочення непродуктивних витрат часу на допоміжні роботи, розвиток творчої активності та здібностей, підвищення виразності, доступності навчального матеріалу за допомогою персонального комп'ютера, таблиць, схем, макетів, малюнків тощо.

Метою курсу «Методика викладання економічних дисциплін» є поєднання економічної підготовки викладача з дидактичними принципами та методичними особливостями подання економічної інформації для різних вікових категорій людей, що навчаються. [2,c. 34]

Об’єктом  вивчення методики викладання економіки є зміст навчального матеріалу, методи викладання, пізнавальна діяльність учнів тощо.

      При  визначенні сутності методики  викладання економіки має сенс  розглянути цей термін з декількох  позицій:

           - методика викладання економіки – структурна одиниця дидактики у системі педагогічних дисциплін;

           - методика викладання економіки  – система способів передачі  та засвоєння економічної інформації;

           - методика викладання економіки  – технологія організації пізнавальної діяльності.

      Викладач економіки має бути обізнаним в таких питаннях:

- сутність економічного  навчання, його зміст та структура;

- принципи організації  навчального процесу;

- система організації  навчання в економічній освіті;

- форми організації економічного навчання;

- види економічного  навчання;

- методи та засоби  навчання в системі економічної  освіти;

- засоби стимулювання  та активізації пізнавальної  діяльності учнів.

       Тому  можна відзначити, що методика  викладання економіки - це оптимальне поєднання загально дидактичного та спеціального, зумовленого необхідністю передачі та засвоєння саме змісту економічної освіти.

      Вона  передбачає:

- відображення логіки  спільної пізнавальної діяльності  викладача та учня,

- випереджаючу цінність викладання а організаційній, інтелектуальній, психічній сферах,

- функціонування системи  викладання як однієї з форм  інтелектуальної власності викладача.[12,c. 410]

      Завдання  курсу зумовлені саме означеними  особливостями:

- засвоєння теоретичних засад щодо методики викладання економіки як оптимальної системи діяльності викладача,

- нормування та розвиток  вмінь передачі та створення  умов засвоєння змісту економічної освіти;

- ознайомлення з відповідним  досвідом та шляхами його узагальнення,

- розвиток потреб самоосвіти, самовдосконалення.

      Завдання  реалізуються на підставі методологічних  положень вивчення курсу «Методика  викладання економіки», до яких  слід віднести:

-   навчальний процес являє собою діалектичну єдність викладання і учіння;

- загально-філософською  основою його розуміння, дослідження  та удосконалення є процес пізнання;

-   рушійними силами навчання є єдність протилежностей, що знаходять своє втілення у таких явищах, як центрація та децентрація.

      Оволодіння  методикою викладання економіки практично означає формування професійної педагогічної та методичної культури.

 

 

1.2. Особливості сучасної методики викладання економіки та основні напрямки розвитку.

Ефективність освітнього процесу визначається переважно методикою викладання. Методика – це частина педагогічної науки, що вивчає закономірності вивчення конкретної навчальної дисципліни.

На мою думку, щоб  зрозуміти сутність та важливість такого предмету як  «Методика викладання економіки», перш за все, ми повинні  визначити  для себе що ж таке методика викладання?

Методика – це система  засобів, своєрідне «ноу-хау» в практиці викладання.

Викладання – це процес передачі знання від однієї особи (вчитель) до тієї, яка бажає вчитися (учень).[1, c.6]

Економічні знання —  сукупність категорій і понять, що стосуються становлення, розвитку й функціонування економіки. Економічні поняття є підґрунтям для розуміння економічних явищ і прийняття доцільних рішень.

Економіка — складова суспільного механізму, сфера життя суспільства, яка охоплює виробництво продуктів і послуг, обмін ними, розподіл створених у суспільстві благ, а також споживання їх. Економіка як наука вивчає, як люди (суспільство), використовуючи обмежені ресурси, створюють різноманітні товари та послуги, забезпечуючи якомога повніше задоволення потреб.

Економіка як навчальна  дисципліна — це широкий комплекс різнопланової інформації, що має поняттєвий апарат, свої категорії й закони, власну систему алгоритмів розв’язування найрізноманітніших задач.

Методика – це мистецтво, це сплав навчального матеріалу, особливості вчителя, який є носієм національної й світової культури, а також особистості учнів і рівня їх загальної  та економічної культури.

Методика – це технологія організації пізнавальної діяльності учнів. Вона нематеріальна,  як будь - яка системна організація, але без методики (як і без системної організації) неможливо нічого вивчити, нічого зробити.[1,c.9]

Отже, методика викладання – це оптимальне поєднання загально – дидактичних методів, прийомів і засобів навчання. Ці прийоми, засоби застосовуються в таких відомих нам формах навчання як лекції, уроки, семінари, практичні заняття тощо.

Вивчивши курс МВЕ  ми маємо навчитися добору найефективніших  методичних прийомів, використання цих  прийомів і технічних засобів  в процесі викладання. Виконуючи навчальні завдання, ми готуємось до проведення лекцій та уроків різних типів, до аналізу конкретних ситуацій тощо.

Під час розробки курсу  МВЕ було поставлено такі спеціальні цілі:

• дати початкові відомості із базових понять і принципів методики викладання ;
• створити умови для виявлення можливостей студентів, щодо розробки методичних занять з економіки;
• ознайомити студентів із передовим педагогічним досвідом.

Вивчення дисципліни «Методика викладання економіки» має забезпечити науковий підхід до сучасного навчального процесу, визначити його закономірності, а також виявити найбільш оптимальні форми, методи, засоби економічного навчання і виховання, самовиховання особистості, посилити наукову компетенцію фахівця з вищою освітою .[1,c.11]

 

 

 

 

Мета курсу – допомогти студентам – економістам «відкрити в собі третє око – педагогічне», бо «економічні очі» вони вже повинні мати, отримавши економічну підготовку.[1,c.16]

         

Це те, що у Вас уже   є (економічні очі)

Це те, що у Вас буде     (додаткове педагогічне око)

 

Сучасна методика викладання, на мою думку, повинна ґрунтуватися не на заформалізованій дидактиці і  психології, забитих і замучених  складною іноземною термінологією, яка є надто далекою від практичної діяльності викладача. Мені здається, що треба зосередитись на прикладній частині психологічних досліджень, які створювали б умови для ефективного навчання й професійної підготовки тих, хто навчається.

Таким чином, методика - це система організації викладачем пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Ця організація невидима, як будь-яка організація, але без неї неможливо здійснити процес навчання. І якщо придивитися, то більшість проблем в організації навчання пов’язана не стільки зі змістом навчання (що викладати?), а скільки з методикою викладання (як викладати?).

 

 

1.3.Шляхи підвищення ефективності економічного навчання в Україні.

    Методика викладання економічних дисциплін – це реальний сучасний механізм реалізації цілей і завдань активізації викладання як фактора підвищення якості економічного навчання і освіти в цілому.

У 2008 році був виданий  указ президента України «Про додаткові  заходи щодо підвищення якості освіти в Україні», в якому зазначаються методи за допомогою яких держава  зможе вийти з кризового стану якості освіти. Я вважаю, що при дотриманні цих методів, освіта України вийду завсім на інший рівень.[13,c.1]

Звичайно, підвищення ефективності навчання багато в чому залежить від держави, проте, на мою думку, вчитель також повинен запроваджувати нову методики викладання, знаходити креативні вирішення проблеми

Для підвищення якості навчання  в Україні необхідно розробити  багато конкретних ситуацій, які висвітлюють  різні проблеми викладання, і покласти їх в основу підготовки викладачів економічних дисциплін. Активні методи дозволяють зменшити лекційний час, розвивати мислення, а не вимагати заучування фактів. У вищих закладах освіти необхідно розробляти спеціальні програми, які допоможуть викладачам підвищити свій професійний рівень і навчити застосовувати різні методи і методики навчання.

Методика викладання синтезує в собі не тільки базові економічні знання та закономірності, а й психологічні та соціально – політичні закономірності сприйняття цих знань.

Для методики викладання економіки дуже важливо не тільки надати певні економічні знання і навички, а й створити методичні умови для розвитку творчої діяльності і досвіду соціального спілкування. При цьому чим раніше у навчанні буде використовуватися досвід творчої діяльності, тим успішнішим буде подальше засвоєння знань з економіки.[2,c. 46]

Певний інтерес становлять інноваційна та креативна технології навчання, які, на відміну від репродуктивної технології, мають цільовою функцією навчання «вміння», а не тільки «знання». Взагалі, проблема поєднання навчального знання людини з її життєвим досвідом створює умови формування раціональної економічної поведінки, що ї є метою економічної освіти. Інноваційність потребує використання не тільки евристичних та алгоритмічних правил. На практиці дуже важливим є гнучке використання зв’язків між ними. Такі зв’язки можуть набувати форми процедури розв’язання проблемних завдань: завдання, евристичні методи, розв’язок, упорядкування процедури, алгоритм.

Сучасні тенденції викладання дають можливість зробити такі методичні висновки.

1. Усе ще корисні за обмеженого застосування лекції мають поступитися новітнім методикам: від рольових ігор до комп’ютеризованих семінарів, тобто занурення студентів у те, що можна було б назвати «набутим досвідом».
2. Практичні й семінарські заняття нині набувають різних форм проблемного типу навчання. Це  - дискусії, ігри, тренінги, «мозкові штурми», проекти тощо. В процесі вивчення економіки можна створити певну постійно зростаючу систему залучення учнів і студентів до вирішення проблемних ситуацій.
3. Сучасна економічна освіта потребує підручників і посібників нового типу, з сучасним економічним і методичним мисленням.[4,c. 33]

Я впевнена, що викладач повинен бути викладачем нового типу. Існує багато поглядів на те, яким повинен бути викладач, я, натомість, підкреслю, яким викладач не повинен бути. Він не повинен:

• не поважати тих, кого навчає;
• не знати свій предмет;
• не мати почуття гумору;
• не володіти сучасною методикою викладання.

У практиці викладання економічних  знань труднощі виникають не з приводу змісту економічних категорій та концепцій,а з приводу форм передавання, а головне, засвоєння цих знань на рівні мислення та поведінки людини. А це вже галузь методичних проблем навчання.

У теорії й практиці викладання існують різні методи і методики навчання для активізації і включення цих знань у досвід і поведінку людини. З’явилося багато публікацій про сучасні методики, техніки й технології навчання. Поширюється планування навчання за участю слухачів, в якому сучасні технологічні прийоми результативного спілкування поєднуються із сучасними засобами комп’ютеризації та наочності.

Серед сучасних методів  навчання можна також назвати розвивальне навчання, особистісно-орієнтоване навчання «як провідна технологія реформування освіти», тренінгові технології, індивідуально – корпоративне навчання як перспективна технологія спільної діяльності та багато інших. 

Сучасна педагогічна  наука розглядає навчання як процес, в якому інформація стає знанням  лише тоді, коли вона стає частиною досвіду. Під досвідом розуміємо фізичний рух або відчуття. Розум грає в даному разі провідну роль.

Ці принципи легше  здійснюються в умовах інтерактивних  занять різного типу. Наприклад, в  тренінгах присутня вся система:

• надання інформації;
• створення середовища для експерименту, за допомогою якого інформація стає знанням;
• виділення додаткового часу на осмислення або наступних дій;
• ці дії синтезують знання в розуміння, а розуміння в знання.

Слід зазначити, що для проведення змін потрібна грунтовна підготовка, тренування і глибоке розуміння необхідності змін. Викладачі повинні більше уваги приділяти розвитку економічного інтелекту студентів. Як складова «успішності» людини сила інтелекту вже давно посіла перше місце, відштовхнувши на другий план фізичну силу. Все більше своїм успіхом людина зобов’язана саме знанням про те, як отримувати та користуватись інформацією і розвивати власний інтелект.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ» ДЛЯ УЧНІВ 10 КЛАСУ.

2.1. Необхідність вивчення курсу «Основи економічних знань» учнями 10 класів.

Викладання економічних  дисциплін спрямоване на досягнення певної мети, виходячи з сьогодення. В загальних рисах викладання економіки повинно забезпечити  найшвидше і найпростіше орієнтування людини в ринковій економіці. Викладання економічних дисциплін в загальноосвітніх школах досить важке, тому що існує обмежувальний фактор сприйняття – вік.

Учні 10 – 11 класів, які  вивчають «Основи економічних знань» чи профільний спец курс по економіці не є виробниками матеріальних благ, тому мотивація до пізнання і засвоєння економічних знань з них нижча. Понятя про заробіток в них, в основному, пов’язане із "романтичним” здобуванням коштів посередницького ( купив дешевше – продав дорожче ), а часом і кримінальною (рекет ) діяльністю .[2, c. 53]

Таким чином, викладаючи учням "Основи економічних знань”, необхідно на доступних ( на рівні підлітків ) прикладах пояснювати, як заробляються гроші, що таке посиредницька діяльність, в чому її складність і необхідність, які знання та інтелект необхідно мати, які енерго - і матеріальні витрати необхідні при цьому. " Пусковим механізмом" для проведення такого заняття може бути розповідь учнів про те, як вони займаються "бізнесом” .

Викладаючи в школі, слід врахувати рівень знань учнів, загальний словниковий запас понять ( категорій ) сама економічних. Для більшого зацікавлення і, враховуючиреально існуючий мовний "сленг” в юнацькій субкультурі, можна для початку курса для скорішої адаптації до економічних термінів вживати такі слова, наприклад, "навар” – чистий прибуток і т.д.

У підлітків також  зростає здатність планувати  і передбачати. Мислення на рівні  формальних операцій можна охарактеризувати як процес 2-го порядку. Мислення 1-го порядку  виявляє і досліджує зв'язки між  об'єктами. Мислення 2-го порядку містить у собі думки про думки, пошук зв'язків між відносинами і маневрування між реальністю і можливістю. Власне, трьома істотними властивостями підліткового мислення є:

1. Здатність враховувати  всі комбінації перемінних при  пошуку рішення проблеми.

2. Здатність припускати, який вплив одна перемінна  зробить на іншу.

3. Здатність поєднувати  і розділяти перемінні гіпотетико-дедуктивним  способом («Якщо є X, те відбудеться Y»).

Узагальнюючи все сказане  можна зробити висновок, що обрана група досить складна для викладання економічних категорій з погляду самого подання матеріалу, з причини неоднозначності сприйняття його учнями. Та потребує підготовки викладачів високої кваліфікації чого, на жаль, не має в Україні. Саме в цей момент повина формуватися основа економічного мислення, яке потрібне кожному члену суспільства в умовах ринкової економіки.

 

 

2.2.Оцінка змісту та методики викладання дисципліни «Основи економічних знань».

Навчальна програма з  дисципліни «Основи економічних  знань» являється документом, що визначає обов’язкову складову змісту економічної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки її розгляду і засвоєння навчального матеріалу. Так як одним із основних завдань навчальної програми є визначення місця і значення даного предмету в розвитку  світогляду учнів, то відповідно  даний документ повинен відображати  конкретний зміст «Основ економічних знань», послідовність та організаційно-методичні форми їх вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби і форми поточного та підсумкового контролю.

Аналізуючи навчальну програму з курсу «Основи економічних знань», можна зробити висновок, що дана навчальна програма не повністю задовольняє всі вимоги, визначені для створення її основних елементів змісту.

Основними плюсами даної програми є:

• 1зазначено освітньо-вікова група тих, хто навчається, тобто учні 11 класу, яка  в процесі вивчення даної дисципліни набуде нових економічних знань для розвитку свого світогляду;
• визначено базові поняття;
• чітко сформульовані теми занять.

На мою думку, вивчаючи дисципліну «Основи економічних  знань», учні розширюють свій кругозір, виробляють певні уміння, навички, які  згодом реалізують в життя. Набуті під  час навчання знання, зможуть стати  фундаментом для формування людини, як особистості в суспільстві.

Проте, я вважаю, дана навчальна програма має й певні суттєві недоліки:

• не визначено основні типи самостійних робіт та конкретних завдань до кожної теми;
• не визначені методики активізації процесу навчання з дисципліни;
• надзвичайно складна процедура прийняття управлінських рішень

Слід відмітити найважливіший  недоліки у даній програмі курсу  – бюджет часу розподілений лише за темами дисципліни, а не за кількістю  годин на самі уроки та самостійну роботу, не  зазначені форми контролю, не вказані активні методи навчання та типи уроків.[10,c. 86]

Отже, я вважаю, що програму з дисципліни «Основи економічних  знань», потрібно певним чином вдосконалювати, а деяки методи викладання взагалі замінювати більш досконалішими.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ДИДАКТИЧНО  - МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА НАВЧАЛЬНОЇ ТЕМИ «ПОТРЕБИ ЯК ЧИННИК ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ В ПРОЦЕСІ СПОЖИВАННЯ»

3.1. Актуальність  і необхідність вивчення теми, місце даної теми  в курсі  «Основи економічних знань» та  її зв`язок з іншими темами  курсу.

Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних  суб’єктів є однією з фундаментальних  категорій економічної науки.

Потреба – це нужда  в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.[1,c 10]

Потреби в найбільш загальному вигляді є усвідомленою індивідом  необхідністю в певних матеріальних і духовних благах та послугах. Характер походження потреб досить складний, але  в їх основі лежить дві визначальні причини.

Перша причина має  фізіологічний характер (людина –це жива істота, яка потребує певних засобів існування).

Друга причина є результатом  суспільних умов (зміст потреб залежить від рівня розвитку економіки, продуктивних сил, панівних відносин власності, взаємозв’язків з іншими країнами світу, стану економічної безпеки, національних, історичних особливостей розвитку економіки тощо)

Спектр потреб надзвичайно  широкий, проте в течії розглядаються  тільки ті потреби, які пов’язані  зі сферою господарської діяльності. Вони дістали назву економічних потреб.

Економічні потреби  – це частка суспільних потреб, це ідеальний  внутрішній мотив людини, що спонукає її до ефективної діяльності з метою  забезпечення як влас-ного добробуту, так і добробуту своєї сім’ї.

Розрізняють також загальнолюдські  потреби: у світі, екологічній безпеці, стабільності, розвитку традиційної потреби (для масового задоволення); нові потреби, та ті, що зароджуються.

Людина прагне задовольнити насамперед першочергові невідкладні  свої потреби. І якщо вони задоволені, то на відповідний термін ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. [15]

Проте задоволення одних  потреб завжди спричинює виникнення інших, більш різноманітних. Це відбувається з кількох причин. Перша причина – людина не може одноразово задовольнити свої потреби в споживчих благах. Друга причина – людина завжди прагне до чогось нового, досконалішого, ніж уже має. Третя причина – на потреби ринкової економіки впливає конкуренція виробників, що постійно пропо-нують нові споживчі блага, реклама тощо.

Отже, я вважаю, що вивчення теми «Потреби як чинник доцільної  поведінки людини в процесі споживання»  є дуже важливою саме для такої  вікової категорії, як учні 10-го класу, адже саме в такому віці люди замислюються над тим що потрібно їм в житті. На мою думку, вивчаючи дану тему, учні  навчаться правильно оцінювати свої потреби, свідомо оцінювати нинішню ситуацію в державі.

 

 

3.2. Планування та проектування комбінованого уроку з теми «Потреби як чинник доцільної поведінки людини в процесі споживання»

У навчальному процесі  традиційних навчальних закладів серед  інших типів занять і сьогодні чільне місце посідає комбінований урок. Саме типова структура такого заняття дає змогу реалізувати  багатопланові завдання вивчення предмета, ураховувати індивідуальні особливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності.

Ураховуючи специфіку  вивчення економічних дисциплін, зупинюсь        коротко на деяких особливостях комбінованого уроку з економіки відповідно до його типової структури:

 Крок 1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.

 Крок 2. Перевірка домашнього завдання.

           Крок 3. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.

 Крок 4. Узагальнення  й закріплення вивченого на уроці.

 Крок 5. Висновки й  підсумки роботи на уроці.

 Крок 6. Домашнє завдання.

 На початку заняття  (Крок 1) головне — організувати учнів на подальшу інтенсивну роботу за принципом «швидко й чітко». Для цього згодяться запитання, що стосуються найважливіших економічних новин, повідомлення типу «Чи знаєте ви, що...» тощо.

Крок 2. На перевірку домашнього завдання, як правило, відводиться 10—15 хв. За цей час потрібно опитати  максимальну кількість учнів. Головне  при цьому — показати, що задані завдання обов’язково підлягають перевірці. В організації роботи на цьому етапі доцільний економічний диктант (у різних формах) чи тест.