Мікрофлора ротової порожнини людини

Мікрофлора ротової порожнини людини

 ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І   МІКРОФЛОРА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ЛЮДИНИ

1. Характеристика та основні функції мікрофлори ротової порожнини людини
2. Фактори, що впливають на формування нормальної флори порожнини рота

РОЗДІЛ ІІ МІКРОФЛОРА ПРИ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСАХ У ПОРОЖНИНІ РОТА

2.1 Роль мікрофлори в патології слизової оболонки рота

2.2 Особливості захворювань  порожнини рота, що викликаються  резидентної мікрофлорою

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Порожнина рота представляє собою унікальний природний біотоп, якій перебуває під впливом орґанізму та довкілля. З’єднуючись одночасно як зовнішнім, так і внутрішнім середовищем організму, ротова порожнина здатна за допомогою різноманітних фізіологічних механізмів обмежити себе від дії як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

У ротовій порожнині знаходяться  численні угруповання бактерій, які  створюють її унікальний мікробіоценоз. Популяційний склад надзвичайно широкий: тут представлено спірохети, рикетсії, гриби, актиноміцети, коки, віруси, найпростіші. Найчастіше зустрічаються коки. Понад половину постійної мікрофлори порожнини рота становлять вейлонели та дифтероїди [1, с.23].

У різних ділянках порожнини рота мікрофлора за своїм складом відрізняється. Крім слини, бактерії в основному знаходяться у трьох зонах: в зубних бляшках , у гінгівальних борознах, та на спинці язика (1 мл слини містить понад 108 бактеріальних клітин). У бляшках та ясенній борозні майже в 100 разів більше [8, с.45].

Сприятливими умовами  для розмноження мікрофлори в  ротовій порожнині є слабо  лужна реакція середовища, наявність залишків їжі, оптимальні вологість та температура. Склад мікрофлори ротової порожнини здорової людини є досить сталим і це свідчення її важливої ролі для організму людини в цілому (забезпечення колонізаційної резистентності) та для функціонування системи травлення зокрема. Крім того вона стимулює дію факторів неспецифічної резистентності та системи імунітету [1,с.24].

Клінічними, епідеміолоґічними, мікробіолоґічними дослідами доведено, що порушення мікробного біоценозу є одним із провідних факторів у виникненні і розвитку стоматолоґічних захворювань. Найпоширенішими з них є карієс зубів і захворювання періодонта, які пов’язані з мікробами, що утворюють зубний наліт (надясенний і підясенний) на поверхні зубів. Розвиток карієсу спричиняють мікроорґанізми – Streptococus mutans, Streptococus sanguis, Actinomyces spp [14,с.16].

Багато мікроорганізмів  випадково попадають в ротову порожнину і транзитом покидають її. Іноді вони можуть бути причиною інфікування не лише порожнини рота, але й різних органів та систем організму. Одним із таких організмів є Gardia duodenalis. Розрізняють три види лямблій залежно від їх морфологічних особливостей: Giardia lamblia (G. duodenalis, G. agilis,

G. muris). В організмі людини, а також савців паразитує G. duodenalis. Життєвий цикл G. duodenalis включає дві форми - трофозоїт ( вегетативну) і цисти. Трофозоїт паразитує в щітковій облямівці слизової дванадцятипалої кишки і апроксимальному відділі тонкої кишки, де проходить процес розмноження шляхом бінарного поділу. Вегетативна форма G. duodenalis

нестійка до дії соляної  кислоти шлунка і гине поза організмом людини. У кишечнику людини під впливом жовчних кислот частина трофозоїтів інцистується і елімінується з фекаліями в навколишнє середовище [5, с. 75].

Мета роботи: проаналізувати роль мікрофлори ротової порожнини, охарактеризувати постійну і непостійну мікрофлору ротової порожнини.

Завдання роботи:

1. охарактеризувати постійну і непостійну мікрофлору ротової порожнини;
2. розглянути основні функції мікрофлори ротової порожнини.
3. Розглянути патології мікрофлори ротової порожнини.
4. Проаналізувати роль мікрофлори ротової порожнини.

Об’єктом дослідження для даної курсової роботи є мікрофлора ртової порожнини.

Предметом є дослідження мікрофлори ротової полості та її патологій.

Методи дослідження: обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

РОЗДІЛ І      МІКРОФЛОРА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

1.1 Характеристика та основні функції мікрофлори ротової порожнини людини

Мікроорганізми потрапляють  в порожнину рота з їжею, водою  і з повітря. Наявність в порожнині  рота складок слизової оболонки, міжзубних  проміжків, ясенних кишень та інших  утворень, в яких затримуються залишки  їжі, спущений епітелій, слина, створює сприятливі умови для розмноження більшості мікроорганізмів. Мікрофлору порожнини рота підрозділяють на постійну і непостійну.

Видовий склад постійної  мікрофлори порожнини рота в нормі  досить стабільний і включає представників  різних мікроорганізмів (бактерії, грибки, найпростіші, віруси та ін.)(Табл.1.1) Переважають бактерії анаеробного типу дихання – стрептокок, молочнокислі бактерії (лактобацили), бактероїди, фузобактерії, порфіромонади, превотелли, вейонелли, спірохети а також актиноміцети. Кількість мікробів в порожнині рота піддається значним коливанням. В певній мірі воно залежить від гігієнічного догляду за порожниною рота; розмноженню мікроорганізмів сприяє куріння. Збільшення числа мікроорганізмів у ротовій порожнині спостерігається при каріозних ураженнях зубів, патологічних пародонтальних кишенях, погано підігнаних зубних незнімних протезах, розладах слиновиділення, жування і ковтання.[2, c. 147]

Представники непостійною  мікрофлори порожнини рота виявляються, як правило, у дуже незначних кількостях і в короткі періоди часу. Тривалого  перебування та життєдіяльності  їх в порожнині рота перешкоджають  місцеві неспецифічні фактори захисту  – лізоцим слини, фагоцити, а також  постійно присутні в порожнині рота лактобацили та стрептококи, які  є антагоністами багатьох непостійних  мешканців порожнини рота. До непостійних мікроорганізмів Р. п. відносяться ешерихії, основний представник яких – кишкова паличка – володіє вираженою ферментативною активністю; аеробактеріі, зокрема Aerobacter aerogenes, – один з найбільш сильних антагоністів молочнокислої флори порожнини рота; протей (його кількість різко зростає при гнійних і некротичних процесах в порожнині рота); клебсієли і особливо Klebsiella pneumoniae, або паличка Фрідлендера, стійка до більшості антибіотиків та викликає гнійні процеси в порожнині рота, псевдомонади та ін. При порушеннях фізіологічного стану порожнини рота представники непостійної флори можуть затримуватися в ній і розмножуватися.

У здоровому організмі  постійна мікрофлора виконує функцію  біологічного бар’єру, перешкоджаючи  розмноженню патогенних мікроорганізмів, що надходять із зовнішнього середовища. Вона також бере участь самоочищенні порожнини рота, є постійним стимулятором місцевого імунітету. Стійкі зміни складу і властивостей мікрофлори, обумовлені зниженням реактивності організму, резистентності слизової оболонки порожнини рота, а також деякими лікувальними заходами (променева терапія, прийом антибіотиків, імуномодуляторів та ін), можуть приводити до виникнення різних захворювань порожнини рота, збудниками яких бувають як патогенні мікроорганізми, що потрапляють ззовні, так і умовно-патогенні представники постійної мікрофлори ротової порожнини.[3, c. 79]

Ротова порожнина людини являє собою унікальну екосистему з багатством харчових ресурсів, постійною  вологістю, оптимальними значеннями рН і температури, що створюють сприятливі умови для адгезії, колонізації  та розмноження мікроорганізмів. У здоровому організмі постійна мікрофлора виконує функцію біологічного бар’єру, перешкоджаючи розмноженню патогенних мікроорганізмів, що надходять із зовнішнього середовища. Вона також бере участь у самоочищенні порожнини рота, є постійним стимулятором місцевого імунітету. Стійкі зміни складу і властивостей мікрофлори, обумовлені зниженням реактивності організму, резистентності слизової оболонки порожнини рота, а також деякими лікувальними заходами (променева терапія, прийом антибіотиків, імуномодуляторів та ін), можуть приводити до виникнення різних захворювань порожнини рота, збудниками яких бувають як патогенні мікроорганізми, що потрапляють ззовні, так і умовно-патогенні представники постійної мікрофлори ротової порожнини.

Мікроекологія ротової  рідини та зубоясенних кишень (Е.Г. Зеленова и соавт., 2004)         Таблиця 1.1

Ротова порожнина людини являє собою унікальну екосистему з багатством харчових ресурсів, постійною  вологістю, оптимальними значеннями рН і температури, що створюють сприятливі умови для адгезії, колонізації  та розмноження мікроорганізмів. [10, c.42]

Однак наявність в ротовій  порожнині слини та її бактерицидних  компонентів (імуноглобулінів, лізоциму, ферментів), а також потужного  епітеліального покриву, обмежує можливість оральних мікроорганізмів викликати  патологічні зміни.

В наш час описано кількасот  видів мікроорганізмів, що складають нормальну мікрофлору ротової порожнини. Серед мікробів ротової порожнини зустрічаються автохтонні (постійні) та аллохтонні види – іммігранти з інших біотопів хазяїна (носоглотки, кишечнику та ін.) та заносна мікрофлора із зовнішнього середовища. Автохтонна мікрофлора поділяється на облігатну, яка постійно мешкає в ротовій порожнині, та тимчасову – транзиторну, до складу якої частіше входять патогенні або умовно-патогенні бактерії. [3, c.25]

Основна маса грампозитивних коків ротової порожнини представлена гетерогенною групою стрептококів, які приймають активну участь у процесах, що призводять до вражень твердих тканин зуба і пародонта(Streptococcus mutans, S.sanguis, S.mitis, S.salivarium). Вони відрізняються за здатністю ферментувати вуглеводи, утворювати перекис водню, синтезувати полісахариди. Ці види зустрічаються у ротовій порожнині в різних кількісних співвідношеннях, які залежать від дієти, гігієни ротової порожнини та інших факторів.

Друга група грампозитивних коків – пептококи, які активно  розщеплюють пептони та амінокислоти. Найчастіше вони зустрічаються в  асоціаціях з фузобактеріями та спірохетами  при різних захворюваннях ротової порожнини.

Грамнегативні анаеробні  коки представлені родом Veillonella, які  приймають активну участь в розщепленні  лактату, пірувату, ацетату. За рахунок катаболізму лактату утвореного стрептококами вейлонелли можуть здійснювати протикаріозну дію.

Грампозитивні палички представлені родом Lactobacillus, характерною ознакою  представників якого є розщеплення  вуглеводів з утворенням великої  кількості молочної кислоти, зберігаючи життєздатність у кислому середовищі. Це явище є одним з факторів, що сприяють розвитку карієсу зубів  людини.

Грамнегативні анаеробні  та мікроаерофільні бактерії частіше  за все відносяться до бактероїдів, які не мають каталази і ферментують  цукри до газів, а пептони – з утворенням амінокислот. До них належать три роди: Bacteroides, Fusobacterium, Leptotrichia.

Bacteroides melaninogenicus та B.gingivalis характеризуються  низькою сахаролітичною активністю, але глюкозу розщеплюють з  утворенням суміші кислот, причому  рН середовища залишається досить  високим (~6.0). Через наявність  великої різноманітності протеолітичних ферментів мають велике патогенетичне значення.

Рід Фузобактерії, що представлений веретеноподібними паличками складає разом з бактероїдами автохтонну мікрофлору ротової порожнини. Утворюють з пептону або глюкози молочну кислоту.

Представники роду Leptotrichia(L.buccalis) мають вигляд попарно розташованих зернистих паличок, часто ниткоподібної  форми. Ферментують глюкозу з  утворенням великої кількості молочної кислоти, що призводить до зниження рН (~4.5).

Представники роду Actinomyces кінцевими продуктами розщеплення  глюкози мають молочну, оцтову, мурашину та янтарну кислоти, характеризуються слабкою протеолітичною активністю, приймають участь в утворенні  зубного каменю, зубних бляшок.

Бактерії роду Коринебактерії мають здатність знижувати окисно-відновний  потенціал, створюючи таким чином умови для розвитку анаеробів.

Спірохети, що мешкають в  ротовій порожнині, відносять до трьох родів:

Treponema, Borrelia, Leptospira, представники  яких відрізняються один від одного за біохімічними та ін. особливостями.

В ротовій порожнині зустрічаються  й мікоплазми (M.orale, M.salivarium), які гідролізують аргінін та не ферментують глюкозу.

2. Фактори, що впливають на формування нормальної флори порожнини рота

Як вже говорилося вище, на формування нормальної флори ротової  порожнини впливають стан слизової оболонки ротової порожнини, особливості  будови (складки слизової, ясенні кишені, злущені епітелій), температура, рН, ОВП ротової порожнини, склад  їжі, секреція роговий рідини і її склад, а також деякі інші фактори.

Кожен з них впливає  на відбір мікроорганізмів у різних біотопах ротової порожнини і  допомагає підтримувати рівновагу  між бактеріальними популяціями.

Поверхня слизової оболонки представлена ​​багатошаровим плоским епітелієм, кількість шарів якого неоднаково на різних ділянках порожнини рота. Слизова, що покриває щоки, язик, ясна, небо і дно рота, розрізняється за анатомічною будовою.

Зі слизової оболонки порожнини  рота постійно злущується клітини поверхневого епітелію, швидко несучи з собою  адгезуючих  мікробів. При механічних рухах губ і язика безперервний перебіг слини зростає і сприяє переміщенню великого числа бактерій з зубів і слизових оболонок.

Слизова язика має сосочкову  поверхню і це забезпечує місця колонізації  для мікробів, захищені від механічного  видалення. Область між з'єднувальним  епітелієм ясен і зубом, що формує десневу борозну (при па-тології - зубодесневу кишеню), також є  унікальним місцем колонізації, включаючи як тверді, так і м'які тканини. Зубна емаль влаштована так і знаходиться в таких умовах, що є ідеальною поверхнею для адгезії великої кількості мікроорганізмів нижче і вище краю ясен.

Ротова порожнина має  відносно постійну температуру (34-36 °  С) і рН, близьке до нейтрального, в більшості областей, сприятливих  для росту багатьох мікроорганізмів. Однак у різних відділах є деякі  відмінності в фізико-хімічних параметрах, які сприяють зростанню різних мікробних  спільнот.

Так, температура більш  варіабельна на поверхні слизової і  зуба над яснами. Під час їжі  мікроорганізми, колонізують дані області, піддаються дії гарячої або холодної їжі і повинні адаптуватися до різких змін температури. Однак, очевидно, ці короткі періоди зміни температури  не роблять істотного впливу на метаболізм оральних бактерій.

рН середовище (виражає  концентрацію іонів водню в цілих  числах) діє на мікроорганізми і  їх ензими безпосередньо, а також  опосередковано, впливаючи на розкладання  багатьох молекул. Мікроби, як правило, не можуть виносити крайні значення рН. У ротовій порожнині концентрація іонів водню підтримується слиною на рівні, близькому до нейтрального (6,7-7,3). Слина сприяє збереженню рН за допомогою різних способів. По-перше, протягом слини видаляє вуглеводи, які можуть бути метаболізувати бактеріями; крім того, видаляються продуковані  бактеріями кислоти. По-друге, кислотність  пиття і їжі нейтралізується  буферними властивостями слини. Бікарбонати - головна буферна система  слини, але пептиди, протеїни і фосфати  також залучаються до цього процесу. Підвищення рН також залежить від  бактерій, які метаболізують сечовину в амоній. Зниження рН можуть провокувати  кислоти, продуковані при мікробному метаболізмі з вуглеводів, які  накопичуються в зубній бляшці внаслідок  повільної дифузії слини через  неї. Так, при тривалому споживанні цукру рН зубної бляшки може знизитися  до 5,0; що сприяє зростанню кислотоутворюючих  бактерій, таких як лактобацили і S.mutans, і привертає до формування карієсу.

Підясенна область омивається ясенною рідиною і не регулюється буферної активністю слини. рН в ясенний щілини може варіювати від 7,5 до 8,5. Лужної рН в ясенних щілинах і колозубних кишенях може сприяти колонізації патогенами пародонту.

Багато ферментативні  реакції є окисно-відновними, в  яких одні компоненти окислюються, а  інші відновлюються. Їх співвідношення становить ОВП, або редокс-потенціал (rH2) середовища. Анаеробні бактерії потребують відновленого середовища (негативний ОВП) для росту, тоді як аеробам потрібна окислена середу (позитивний ОВП).

Ротова порожнина характеризується широким діапазоном ОВП, допускає зростання  облігатних анаеробів, факультативних анаеробів і аеробів. Спинка мови та слизові щік і піднебіння - аеробна середа з позитивним редокс-потенціалом, тому тут краще підтримується  зростання факультативних анаеробів. Деснева щілина і прилеглі поверхні зубів мають найнижчий ОВП  і, як наслідок, найбільшу концентрацію облігатних анаеробних бактерій.[ 8, c. 76]

У процесі формування зубної бляшки спостерігається досить швидка (протягом 7 днів) зміна ОВП від  позитивного рівня на чистих зубних поверхнях до негативного. Таке падіння  ОВП є результат споживання кисню  факультативними анаеробами, а також  зниження здатності кисню до дифузії  через бляшку. Це частково пояснює  зростання числа облігатних анаеробів  під час утворення бляшки.

Живильні речовини. У порожнині  рота мікроби, що живуть в супрагінгівальному середовищі, отримують поживні речовини з двох джерел - внутрішнього (слина) і зовнішнього (продукти, споживані конкретною людиною). Слина - найважливіше джерело харчування мікроорганізмів і може підтримувати їх нормальний ріст у відсутність екзогенних субстратів. Вона містить воду, вуглеводи, глікопротеїни, амінокислоти, гази і різні іони, включаючи натрій і фосфати. Серед зовнішніх компонентів харчування найбільший вплив на склад оральної мікрофлори мають вуглеводи і білки.

Слина не має доступу в  десневую щілину. Тому ясенна рідина не містить компонентів дієти і  слини. Всі компоненти, необхідні  для живлення мікроорганізмів, надходять  у неї з плазми, і це є ще одним моментом, сприяючим розмноженню  вимогливих мікроорганізмів. Плазма містить  ростові фактори, такі як гемин і  вітамін К, необхідні для росту  неспороутворюючих анаеробних бактерій, асоційованих з пародонтитом у дорослих.[8, c 178]

Ротова рідина. Порожнину  рота постійно омивається двома важливими  фізіологічними рідинами - слиною і  рідиною ясенних щілин. Вони важливі  для ротових екосистем, забезпечують їх водою, поживними речовинами, адгезивними  і антимікробними факторами. Наддесневе середовище омивається слиною, в той час як підясенна - головним чином рідиною ясенних щілин.

Слина - складна суміш, яка  проникає в ротову порожнину через  протоки трьох головних слинних  залоз (привушної, підщелепної, під'язикової) і малих слинних залоз. У ній  міститься 94-99% води, а також глікопротеїни, протеїни, гормони, вітаміни, сечовина і різні іони. Концентрація цих  компонентів може варіювати в  залежності від припливу слини. Звичайно слабке наростання рівня секреції призводить до підвищення вмісту бікарбонату і  рН, при цьому спостерігається  зниження рівня натрію, калію, кальцію, фосфату, хлориду, сечовини і протеїнів. Коли рівень секреції високий, концентрація натрію, кальцію, хлориду, бікарбонату  і протеїнів зростає, в той  час як концентрація фосфату падає. Слина допомагає зберігати зубам  цілісність, забезпечуючи їх іонами кальцію, магнію, фтору і фосфатами для ремінералізації емалі.

Ясенна рідина - ексудат  плазми, який проходить через ясна (сполучний епітелій), заповнює десневу і тече вздовж зубів. Дифузія ясенної рідини в здорові ясна повільна, але цей процес зростає при запаленні. Склад ясенної рідини подібний до складу плазми: вона містить білки, в тому числі альбуміни, лейкоцити, sIgA і комплемент.

З усіх факторів, що визначають природу і стан флори порожнини  рота, вирішальним і регулюючим, на думку ряду авторів, є слина.

1.3 Мікроорганізми зубного нальоту.

 ДТ - це скупчення мікроорганізмів різних видів, інкорпорованих в матрицю. В 1 мг речовини ДТ знаходиться 500x10 "мікробних клітин.

 
Таблиця 1.3

 Бактерії, що  входять до складу зубного нальоту

З них понад 70% складають  стрептококи, 15% - вейллонелли і нейссеріі, інша флора представлена ​​лактобацилами, лептотріхій, стафілококами, фузобактерії, актиноміцетами, зрідка дріжджоподібними грибами Candida albicans.

У мікробіоценозі ДТ, за даними різних досліджень, співвідношення між  бактеріями наступні: факультативні  стрептококи - 27%, факультативні діфтероіди - 23%, анаеробні діфтероіди - 18%, пептострептококи - 13%, вейллонелли - 6%, бактероїди - 4%, фузобактерії - 4 %, нейссеріі - 3%, вібріони- 2%. У нальоті також виявлено шість видів грібов. Мікробная флора ДТ непостійна як в кількісному, так і в якісному відношенні.

Так, переважно з мікрококи  складається одно-, дводенний ДТ, в той час як в 3-4-денних зразках  з'являються (а з 5-го дня починають  переважати) ниткоподібні форми.

Кількість різних типів мікроорганізмів  в ДТ і слині неоднаково. Так, в  нальоті мало S.salivarius (близько 1%), в  той час як в слині цих коків  багато, в ньому також приблизно  в 100 разів менше, ніж у слині, лактобацил.

Мікроорганізми ДТ краще  культивуються в анаеробних умовах, що 
 свідчить про низьку напругу кисню в глибоких шарах нальоту. Живильні речовини для росту бактерій, мабуть, надходять ззовні. Зубні тканини самі по собі не забезпечують росту культури мікроорганізмів.

В ДТ більшість бактерій є кислотоутворюючими. Є також протеолітичні бактерії, але їх активність відносно низька.

При дослідженні карієсогенної зубного нальоту було виділено велику кількість стрептококів, актиноміцетів, вейллонелли. З стрептококів переважали S.mutans і S.sanguis, а фузобактерій і лактобацил майже не виявлялося.

Найбільшу роль в розвитку карієсу грає S.mutans. Встановлено, що, як правило, карієс у дітей розвивається, якщо у флорі переважає S.mutans, який виділяється в місцях найбільш частої локалізації карієсу (апроксимальні  поверхні перших верхніх премолярів). В даний час виділено п'ять  серотипів S.mutans (a, b, с, d, e), які нерівномірно поширені серед населення земної кулі. S.mutans вибірково адсорбується на поверхні зубів. Особливо багато цих  бактерій в області фісур і  на проксимальних поверхнях зубів. В експериментальних умовах показано, що якщо цей мікроорганізм адгезіроваться на яку-небудь одну поверхню зуба, то через 3-6 місяців він поширюється і  на інші і в той же час стійко фіксується в первинному вогнищі. Встановлено, що на тих ділянках, на яких згодом розвиваються каріозні поразки, 30% мікрофлори складають S.mutans: 20% в області поразки і 10% по периферії.

Також часто виділяється S.sanguis. На відміну від S.mutans, який локалізується  в фіссурах, S.sanguis зазвичай адгезує на гладких поверхнях зубів.

На флору ДТ впливає  фтор, що міститься у питній воді, до якого особливо чутливі різні  типи стрептококів і бактерії, що синтезують йодофільной полісахариди. Для придушення зростання бактерій необхідно близько 30-40 мг / л фтору.

Таким чином, флора ДТ - це динамічна екологічна система, добре  адаптована до навколишнього мікрофлорі. Вона здатна швидко відновлюватися після  чищення зубів, проявляючи високу метаболічну  активність, особливо в присутності  вуглеводів.

Фактори формування зубної бляшки. У бактеріальному співтоваристві зубної бляшки є складні, взаємодоповнюючі і взаємовиключні відносини (коагрегація, продукція антибактеріальних речовин, зміни рН та ОВП, конкурентна боротьба за поживні речовини і кооперування). Так, споживання кисню аеробними видами сприяє колонізації облігатних анаеробів, таких як бактероїди і спірохети (цей феномен спостерігається через 1-2 тижні). Якщо зубна бляшка не піддається будь-яким зовнішнім впливам (механічне видалення), то складність мікрофлори зростає, поки не встановлюється максимальна концентрація всього мікробного співтовариства (через 2-3 тижні). У цей період дисбаланс в екосистемі зубної бляшки вже може призвести до розвитку захворювань рота. Наприклад, необмежену розвиток поддесневої бляшки при відсутності гігієни рота може викликати гінгівіт і подальшу колонізацію поддесневої щілини патогенами пародонту. Крім того, розвиток зубної бляшки пов'язаний з деякими зовнішніми чинниками. Так, велике споживання вуглеводів здатне привести до більш інтенсивної і швидкої колонізації бляшок S.mutans і лактобацилами.[9, c. 76]