Монополістична конкуренція. 2

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний  авіаційний університет

Кафедра економіки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу: «Мікроекономіка» 

Спеціальності  7.03053 «Міжнародна економіка»

Варіант №7, №0 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Печена  М.Р.

Перевірила:

Мізюк С.Г. 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011

     ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………..3

ЧАСТИНА І

1.1. Ознаки монополістичної конкуренції………..……………………………...4

1.2. Основні теоретичні концепції…...…………………………………………….6

1.3. Крива попиту фірми в умовах монополістичної конкуренції …………….....9

1.4. Короткострокова та довготривала рівноваги фірми при монополістичній

конкуренції………………………………………………………………………...10

1.5. Нецінова конкуренція…………………………………………………………13

ЧАСТИНА ІІ.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………………….15

ВИСНОВОК………………………………………………………………………...17

Список використаної літератури…………………………………………………..19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Дана  тема стала дуже цікавою для мене тому, що монополістична конкуренція є не тільки найбільш поширеною, але і одною з найбільш важко досліджуваних форм галузевих структур. Для подібної галузі не може бути побудовано абстрактної моделі, як це можна зробити у випадках чистої монополії і чистої конкуренції. Багато чого, тут, залежить від конкретних деталей, що характеризують продукцію і технологію, а також від природи стратегічного вибору, наявного у фірм. Тому, на мою думку, моя задача в даному випадку зводиться до виявлення й опису спільних моментів і найбільш характерних закономірностей такої економічної структури як монополістична конкуренція.

Проблеми монополізації господарського життя , конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів, але і широких прошарків населення. З початку 90-х років ці проблеми гостро стали перед Україною: без прийняття твердих і послідовних мір проти монополізму не можна сподіватися на успіх економічної реформи і перехід до ринкової економіки. Успіх економічних перетворень у чималому ступені залежить від зваженої, вивіреної системи регулювання державою монопольних процесів і конкурентних відношень.

    В Україні процес створення державного контролю по недопущенню несумлінної конкуренції фактично почався з нуля, тому що присутня в ще зовсім нещодавно в керуванні економікою командно-адміністративна система по своїй суті виключала наявність вільної конкуренції в господарській діяльності. Тому на даному етапі величезне значення має створення й удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання монополістичних процесів і конкуренції, розуміння населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.

Своєрідним  і широко поширеним типом недосконалої конкуренції, що спостерігається практично  в усіх розвинутих країнах, є, так  звана, монополістична конкуренція. В  певній мірі, монополістична конкуренція  нагадує досконалу  конкуренцію:

    - велика кількість споживачів і виробників;

    - бар'єри для входу на ринок і виходу з ринку мінімальні;

    - кожна фірма сприймає ціни  інших фірм як задані і регулює  тільки свою ціну.

    В умовах монополістичної конкуренції  кожна фірма випускає свій власний  продукт, а усі разом - товари однієї товарної групи. Товар, що випускається кожною фірмою, декілька відрізняється від товарів тієї ж групи, що випускаються іншими фірмами. Це, як правило, товари (або послуги) групи одного призначення - прохолодні напої, ліки, бензин різних марок і т.п. Товари групи є близькими замінниками, але відрізняються один від іншого якістю виконання, упаковуванням, дизайном, товарним знаком, післяпродажним обслуговуванням і т.п. І майже не різняться ціною. Кожна фірма є єдиним виробником свого товару й в цьому змісті монополістом.

    Чиста конкуренція і чиста монополія  є винятками, а не правилом в ринковому  середовищі. Більшість ринкових структур знаходяться десь між цими двома  винятками. Монополістична конкуренція  припускає змішання монополії і  конкуренції: точніше, монополістична конкуренція містить у собі дуже значний обсяг конкуренції, змішаної з невеликою дозою монопольної влади.

    Першим, хто ввів поняття «монополістичної конкуренції» був американський економіст Е. Чемберлін (1899-1967) полягає в тому, що він був першим, хто ввів поняття ''монополістичної конкуренції''. Відповідно до погляду Чемберліна, більшість економічних ситуацій являють собою явища, що включають і конкуренцію, і монополію. Чемберліновська модель припускає структуру ринку, у якій поєднані елементи конкуренції (велика кількість фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну превагу ряду продуктів, за які вони готові сплачувати підвищену ціну). При цьому передбачається, що підприємець у своєму прагненні до одержання максимального прибутку намагаються захопити контроль над пропозицією товару, що дозволить йому диктувати ціну на ринку. Тому він прагне створити товар, який хоч чимось відрізняється від товару конкурента. Відповідно до поглядів Чемберліна ринок будь-якого одиничного єдиного виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і лімітується трьома головними чинниками: ціною продукту, особливостями свого продукту, витратами по збуту. 

    ЧАСТИНА І 

1.1. Ознаки монополістичної кункуренції.

    У багатьох галузях господарства товари, які випускаються фірмами, є диференційованими. З тієї чи іншої причини споживачі розглядають марку кожної фірми як таку, що відмінна від марок інших фірм.

    Монополістична  конкуренція –це тип ринку, на якому за умови неоднорідної пропозиції  діє велика кількість невеликих постачальників при більшій кількості споживачів. Тобто, на відміну від досконалої конкуренції, при монополістичній конкуренції немає однорідності продукції, оскільки між продуктами окремих виробників існують деякі відмінності, що дозволяє фірмам здійснювати сегментацію ринку. Даний тип ринку поєднує в собі риси як конкурентного (багато виробників), так і монополістичного (наявність відмінностей у продукції).

    Розходження між монополістичною і чистою конкуренцією дуже значні. Для монополістичної конкуренції не потрібно наявності сотень або тисяч фірм, достатньо порівняно великого їх числа, скажемо 25, 35, 60 або 70.

Ринок з монополістичною конкуренцією має дві важливі особливості.

По-перше, фірми конкурують між собою, торгуючи диференційованими товарами, які  можуть легко замінятися один одним, однак вони не є абсолютними замінниками. Інакше кажучи, перехресна еластичність попиту за ціною значна, проте не безмежна.

    По-друге, вхід на ринок і вихід з нього — вільні: для нових фірм з їх власними марками товару увійти до ринку нескладно і так само легко залишити ринок існуючим на ньому фірмам, товари яких стали неприбутковими.

    Щоб зрозуміти, чому вільний вхід є важливою умовою, порівняймо ринки зубної пасти та автомобілів. Ринок зубної пасти — це ринок з монополістичною конкуренцією, а для автомобільного ринку краще підходить визначення олігополії. Іншим фірмам нескладно запропонувати ринку нові марки зубної пасти, спроможні конкурувати з існуючими. Це обмежує прибутковість виробництва фірми, які вже давно на ринку. Якби прибутки старих фірм були значними, то нові фірми почали б витрачати необхідні кошти (на розробку, виробництво, рекламу та стимулювання), щоб вивести на ринок свої власні марки, а це б зменшило кількість споживачів у старих фірмах, а також їх прибутковість.

    Для автомобільного ринку також характерна товарна диференціація. Водночас значна економія на обсягах виробництва  істотно ускладнює вхід до ринку  фірм-новичків. Тому до середини 70-х років, коли японські виробники стали небезпечними конкурентами, три головних автомобільних компанії США ділили між собою практично весь ринок. Окрім ринку зубної пасти, є безліч прикладів ринків з монополістичною конкуренцією. Мило, шампунь, дезодоранти, крем для гоління, ліки та багато інши товарів продаються на ринках з монополістичною конкуренцією. Монополістичні конкурентними є також ринки лиж, тенісних ракеток, велосипедів та інших спорт товарів. Це саме стосується і роздрібної торгівлі, оскільки товари продаються в багатьох магазинах, що конкурують один з одним і диференціюють свої послуги відповідно до розміщення, доступності та досвідченості продавців, надання кредиту тощо. Вхід є відносно легким, а тому, якщо в якійсь місцевості, де кількість магазинів незначна, а власники отримують великі прибутки, скоро з'являться нові торговельні точки.

    З наявності такого числа фірм витікає  декілька важливих ознак монополістичної  конкуренції.  По-перше, кожна фірма  володіє щодо невеликою долею усього ринку, тому вона має дуже обмежений контроль над ринковою ціною. Крім того, наявність порівняно великої кількості фірм до того ж гарантує, що таємна змова, погоджені дії фірм із метою обмеження обсягу виробництв і штучного підвищення цін, майже неможливий. Нарешті, при численності фірм у галузі немає відчуття взаємної залежності між ними; кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи можливу реакцію з боку конкуруючих з нею фірм. І це дуже прийнятий спосіб дії фірми в умовах ринку, на котрому її конкуренти дуже чисельні. Зрештою, збільшення продажів на 10 або 15 %, що фірма Х може здійснити шляхом зменшення ціни, поширється настільки слабко на її 20, 40 або 60 конкурентів, що вплив на їхні продажі буде практично непримітним. Реакцію конкурентів можливо не враховувати, тому що вплив дій однієї фірми на кожного з її численних суперників настільки мал, що в цих конкурентів не буде причини реагувати на дії фірми.

    Тобто, монополістична конкуренція розуміє  таку ринкову ситуацію, при котрії щодо велике число невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію.

1.2. Основні теоретичні  концепціі.

    Існують дві основні теоретичні концепції  монополістичної конкуренції.

1. "Рішення за дотичною" — Е. Чемберліна.

    Відповідно  до погляду Чемберліна, більшість економічних ситуацій являють собою явища, що включають і конкуренцію, і монополію. Чемберліновська модель припускає структуру ринку, у якій поєднані елементи конкуренції (велика кількість фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну превагу ряду продуктів, за які вони готові сплачувати підвищену ціну). При цьому передбачається, що підприємець у своєму прагненні до одержання максимального прибутку намагаються захопити контроль над пропозицією товару, що дозволить йому диктувати ціну на ринку. Тому він прагне створити товар, який хоч чимось відрізняється від товару конкурента.

    Кожна фірма, яка  домоглась деякої диференціації  продукту стає монополістом на ринку  його збуту. У зв'язку з цим фірма починає мати частково ринкову владу. Це означає, що збільшення цін на її продукцію не обов'язково призведе до втрати усіх покупців, що було б вірно, принаймні, у теоретичному плані в умовах досконалої конкуренції, повної однорідності продукту і, як слідство, безкінечної еластичності попиту по ціні. При цьому диференціація продукту по Чемберліну трактується достатньо широко: вона включає не тільки різноманітні властивості продукту, але й усі умови реалізації і послуги, що супроводжують продажу, а також просторове перебування. Диференціація може базуватися на певних особливостях самого продукту, начебто таких, як особливі запатентовані властивості (фабричні марки, фірмові назви, своірідність упаковування) і таких, як індивідуальні особливості (якість, форма, колір або стиль). Диференціація може існувати у відношенні умов, що супроводжують продажу товарів. Там, де продукт диференційований, продавець одночасно є і конкурентом і монополістом. Межі ж влади цієї групи монополістів обмежені, оскільки контроль над пропозицією товарів частковий: внаслідок існування товарів замінників і можливої еластичності попиту по ціні.

    Проблему  попиту Чемберлін ставить по-новому. На відміну від неокласичної моделі, де обсяг попиту і його еластичність виступають як щось споконвічно дане, у моделі Чемберліна вони виступають як параметри, на які монополіст може робити вплив через формування наших смаків і переваг. Тобто,  ціна не є вирішальним інструментом конкуренції, оскільки в створенні попиту головний акцент робиться на рекламу, якість товару, обслуговування споживачів. Це означає, що в умовах монополістичної конкуренції еластичність попиту по ціні падає при зростанні еластичності по якості.

    Крива попиту на продукцію окремої фірми  х_i^d не є нескінченно еластичною, як це мас місце за досконалої конкуренції, тобто її крива матиме певний нахил, менший за нахил крипої ринкового попиту х^d, а, отже, МR_i, = AR_i,. Це створює певні можливості для здійснення самостійної цінової політики в короткостроковому аспекті, отримувати економічний прибуток, оскільки фірма буде випускати таку кількість продукції, що забезпечує їй максимум прибутку згідно з випуску правилом (МR = МС).

    Як  видно з (мал. 1.1) , при встановленні фірмою оптимальної для себе ціни p_m вона отримуватиме прибуток, величина якого відповідає площі прямокутника.

Проте, на відміну від монополії, дана рівновага, коли фірма отримує економічний прибуток, не може бути довгостроковою, оскільки не існує суттєвих перешкод для того, щоб у дану галузь не входили нові конкуренти, які будуть випускати подібну продукцію.

Мал.1.1 Прибуток фірми при встановленій для себе оптимальній ціні

Це призводить до того, що економічний прибуток зникає (мал.1.2), оскільки, по-перше, попит на продукцію окремої фірми знизиться, бо додаткова пропозиція продукції, яка є замінником для продукції окремої фірми, призводить до зменшення ємності її ринку, і, по-друге, посилення в галузі конкурентної боротьби, що ведеться в основному неціновими методам, спричинить підвищення рівня витрат (крива середніх витрат АСi здійметься вгору).

Мал.1.2.Зміна  економічного прибутку фірми при  вході в галузь нових конкурентів

    Що  стосується реклами, то їй властиво двоїстий вплив на попит. Припускається її вплив як на формування потреб, так  і на їхні зміни. З одного боку вплив реклами на збільшення попиту на продукт пов̓язаний з можливістю продавця збувати велику кількість свого продукту незалежно від призначеної ціни, тобто граничні витрати на рекламу збільшують прибутки. Проте, з іншого боку, прибуток від повторення реклами збільшується не нескінченно, тому що опір, що викликає зменшення прибутку увесь час посилюється в міру того, як розширюються витрати по збуту.

    2."Двічі зламана крива ціна - збут".

Окрема  фірма має можливість здійснювати  автономну цінову політику лише в рамках дуже обмеженого інтервалу (мал.1.3).

Мал.1.3Ситуація фірми, що здійснює автономну цінову політику

    Поза  ним фірма потрапляє у ситуацію, дуже близьку до досконалої конкуренції: якщо вона встановлює ціну, вищу за p₀ внаслідок цінової конкуренції вона втратить більшість своїх клієнтів; якщо знижує ціни нижче рівня p₀΄, то вона залучає до себе стільки споживачів, що це стає відчутним для її конкурентів. Таким чином, окрема фірма має можливість в інтервалі p₀΄<р<р₀ (де попит менш еластичний), відчувати себе подібно монополісту, а її крива ціна – збут х_i^d  набуває форми двічі зламаної лінії. Наявність «монополістичного відрізка» кривої попиту показує намагання монополістичного конкурента створити продукт, що має відчутні відмінності від продуктів фірм-конкурентів. Положення «монополістичного відрізка» залежить від середнього рівня цін на товари даної групи: якщо останній знижується, то відрізок зміщується вниз, отже, стає для окремої фірми все менш досяжним. Умовою досягнення максимуму прибутку є рівність граничної виручки та граничних витрат. Якщо крива граничних витрат має перебіг МС₁ , то на "монополістичному відрізку" існує Курно точка С₁. За можливої зміни технології виробництва фірма може мати іншу криву граничних витрат МС₂, яка дає змогу збільшити обсяг виробництва і захопити більшу частку ринку. Порівнюючи величину можливого прибутку при x₁ та x₂ фірма має вибрати той варіант, який забезпечує більший прибуток; як правило, отримати більший прибуток можна саме на "монополістичному відрізку". Але якщо навіть рівновага в точці С₂ дає більший прибуток, фірма все одно найімовірніше залишиться в стані рівноваги С₁. Це можна пояснити тим, що при переході від ціни р₁ до ціни p₂ відбуватиметься занадто великий стрибок у величині ціни. Крім того, при р<р₁ почнеться швидке зниження величини прибутку, що навіть психологічно відлякує фірму робити такі різкі кроки в ціновій політиці, тому що вони не гарантують на 100% (з врахуванням очевидного посилення конкуренції) очікуваного результату у вигляді зростання величини прибутку порівняно зі станом С₁.

    Роблячи висновок, можна сказати, що відповідно до поглядів Чемберліна ринок будь-якого одиничного єдиного виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і лімітується трьома головними чинниками: ціною продукту, особливостями свого продукту, витратами по збуту. Відмічаючи, що диференційований продукт має велику ціну (яка є слідством обмеження пропозиції), він вважає її неминучою платою за диференційоване споживання. У теорії Чемберліна монополія і конкуренція - взаємозалежні явища, монополія є присутнім в усій системі ринкового ціноутворення. Умовами, що породжують монополію, по Чемберліну, є: патентні права, репутація фірми, не відтворюючі особливості підприємства, природна  обмеженість пропозиції. За межами аналізу Чемберліна залишається монополія, що виникнула на основі високого рівня концентрації виробництв і капіталу.  

3. Крива попиту фірми в умовах монополістичної конкуренції.

   Для того щоб краще зрозуміти фірми, що діють в умовах монополістичної конкуренції, проаналізуємо поведінку при визначенні ціни й обсягу виробництва фірм.

   Порівняємо криві попиту на товар двох фірм – представника досконалої та недосконалої конкуренції. Продемонструємо ці криві на графіках (Мал.1.3).

Мал. 1.4. Крива попиту, що діє в умовах а) досконалої та б) недосконалої конкуренції

   З цих графіків очевидно, що цілком конкурентна  фірма (Мал.1.3 а) може продати, скільки вона хоче, не роблячи при цьому впливи на ринкову ціну. Отже, лінія попиту DD на її продукцію горизонтальна. Неможливість впливати на ринкову ціну пов'язана з щодо невеликим обсягом виробництва у фірм, що входять у галузь. Тому скільки б фірма – досконалий конкурент не поставила б товару на ринок, все рівно його кількість занадто мала, щоб впливати на  сформовану на ринку ціну.

   У випадку фірми – недосконалого конкурента (Мал.1.3 б) крива попиту DD має негативний нахил, оскільки чим більше її Q, тим меншу ціну може вона встановити. Отже, коли фірма-монополіст викидає на ринок велику  кількість товара, його ціна падає.

   Якщо  ж фірма не має повної монополії, скорочення ціни Р її конкурента зрушить лінію попиту DD вліво, у становище D₁D₁, як це показано на мал.1.3, б.

   Отже, через  фірму , що конкурує , навіть при зниженні ціни тепер можна буде продати меншу кількість товарів, тобто  Q₁<Q₀.

   Найважливіший висновок, що можна зробити з розгляду вище наведених графіків такий: горизонтальність лінії попиту на товар, вироблений фірмою, характеризує фірму як досконалого  конкурента. Якщо лінія попиту знижується, тобто має негативний нахил, то ми маємо справу з фірмою недосконалим конкурентом.

   Отже, при монополістичній конкуренції крива попиту на товар фірм прямує донизу, а отже, ці фірми користуються владою монополістів. Проте це не означає, що монополістично конкурентні фірми завжди отримуватимуть високі прибутки. Монополістична конкуренція також подібна до абсолютної конкуренції. Існує вільний вхід, отже, можливість одержати прибутки приваблюватиме нові фірми з їх конкуруючими марками, а це призведе до падіння прибутків до нуля.

   Крива попиту, із якою зіштовхується продавець в умовах монополістичної конкуренції, є еластичною, але лише до певних меж. Взагалі, ступінь еластичності кривой попиту фірми в умовах монополістичної конкуренції буде залежати від числа конкурентів і ступеня диференціації продукту. Чим більше число конкурентів і слабше диференціація продукту, тим більше буде еластичність кривой попиту кожного продавця, тобто тим більше ситуація буде наближатися до чистої конкуренції. 

1.4. Короткострокова та довготривала рівновага фірми при монополістичній конкуренції.

   Розглянемо  ціну та рівновагу для ринку з  монополістичною конкуренцією за короткостроковий та довгостроковий періоди.

Мал.1.5.Прибутки фірми в короткостроковому періоді

   Дамо  пояснення малюнка 1.5. Головна риса цієї діаграми складається в еластичності кривої, що характеризує попит, або продажі, окремого фірми.

Фірма буде максимизувати свої прибутки або мінімізувати свої збитки в короткостроковому періоді, якщо вироблятиме такий обсяг продукції, що позначений перетинанням кривих граничних витрат (МС) і граничного прибутку(MR). Фірма (мал.1.5) виробляє обсяг продукції, призначає ціну і може одержати сукупний прибуток у розмірі, що характеризується сірим прямокутником.

     Але може скластися і менш  сприятлива ситуація з витратами  і попитом, що ставить фірму  в умовах монополістичної конкуренції  в становище, при якому вона зазнає збитків у короткостроковому періоді. Це проілюстровано заштрихованою областю на малюнку 1.6.

Мал.1.6.Збитки фірми в короткостроковому періоді

   У короткостроковому періоді фірма, що діє в умовах монополістичної  конкуренції, може або одержати економічний прибуток, або зіткнутися зі збитками.

   У довготривалому періоді існує тенденція  до одержання нормального прибутку, або, іншими словами, до беззбитковості, для фірм, що діють при монополістичній  конкуренції.

   У випадку одержання прибутків  у короткостроковому періоді (Мал.1.5) очікується, що економічні вигоди залучать нових конкурентів, оскільки вступ у конкуренцію в галузі є щодо простим. Коли нові фірми ввійдуть у галузь, крива попиту, з якою зіштовхується типова фірма, зрушиться вліво і стане більш еластичною. Тому, що кожна фірма володіє меншою долею сукупного попиту і стикається відтепер із великою кількістю близьких замінників продуктів. Це, у свою чергу, має тенденцію викликати зникнення економічних прибутків. Тобто у міру появи марок-конкурентів ця фірма втрачатиме свою частку ринку, її обсяг збуту зменшуватиметься; крива попиту зміститься донизу, як показано на малюнку 1.7.

Мал.1.7.Довгостроковий період – беззбиткове виробництво

    Крива тривалого попиту  буде дотичною до кривої середніх витрат фірми. Коли крива попиту є дотичною до кривої средних витрат при  обсязі виробництва , що максимизирует прибуток, як показано на малюнку 1.7, фірма просто покриває свої витрати, тобто беззбиткова.

    Фірма все ще користується владою монополіста: крива тривалого попиту похило спрямована донизу, оскільки фірма продовжує володіти унікальною маркою товару. Проте вхід на ринок інших компаній та конкуренція з їхнього боку зменшили прибуток даної фірми.

    Обсяг продукції Q є обсягом виробництва, при якому фірма досягає стану рівноваги, як ясно показує малюнок 1.7, і будь-яке відхилення від цього обсягу виробництва спричинить за собою средні витрати, які перевищать ціну виробництва і, отже, призведуть фірму до збитків. Більш того, у ході конкуренції економічні прибутки ліквідуються і зникає стимул для вступу в галузь ще більшого числа фірм.

    У випадку одержання збитків у  короткостроковому періоді (Мал.1.6) можливо очікувати, що відбудеться масовий вихід фірм із галузі в довгостроковому періоді. Зіткнувшись із меншою кількістю конкуруючих видів продуктів і зростанням долей сукупного попиту, фірми, що лишилися, виявлять, що їхні збитки поступово поступаються місцем майже нормальним прибуткам.

    Потрібно  були обережними, коли говорити про те, що фірма на ринку з монополістичною конкуренцією схильна до беззбитковості, тобто  до одержання нормального прибутка, у довгостроковому періоді. Є певні ускладнюючі чинники.

    По-перше, деякі фірми можуть випускати  також продукти, які конкурентам  надзвичайно складно відтворити Наприклад, бензозаправна станція може займати єдине доступне місце на самому пожвавленому перехресті в місті. Або фірма має патент, що дає їй більш-менш  довгострокову перевагу над суперником. Такі фірми можуть одержувати невеликі економічні прибутки навіть у довготривалому періоді.

    По-друге, вступ може обмежуватися декількома причинами, наприклад існують фінансові  бар'єри для вступу. Це знову говорить про те, що деякі економічні прибутки можуть продовжувати існувати в довгостроковому  періоді.

    У результаті дії третьої обставини (диференціації на основі розміщення і доступності) збитки і прибутки нижче нормальної можуть зберегтися в довгостроковому періоді.  Власники невдало розташованої закусочної примирились з невисоким прибутком і не бажають зайнятися іншим, більш прибутковим бізнесом, тому що їхня діяльність є для них способом життя. Перукар у пригороді може ледь зводити кінці з кінцями, тому що стрижка волосся - це "усе, що він хоче робити". Проте з урахуванням усього сказаного ймовірно, що рівновага, яка забезпечує одержання нормального прибутку в довгостроковому періоді, на малюнку 1.7 є прийнятним зображенням дійсності.