Монополія в ринковій економіці

Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка

Методична комісія  загальноекономічних дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Політекономія»

на тему «Монополія в ринковій економіці»

 

 

 

 

Студентки(а)__2__ курсу групи__42КД__

Шох В.Л.                                                                 (Прізвище та ініціали)

                                                                Галузь знань: 0305 Політекономія

                                                                      Спеціальність: 5.03050702 Комерційна діяльність

                                              Керівник: викладач Оверченко В.І.

 

 

Національна шкала____________

Кількість балів:_______ Оцінка: ECTS_______

 

 

 

Члени комісії   _________    ___________________

(підпис)                   (прізвище та ініціали)

                          _________    ___________________

(підпис)                   (прізвище та ініціали)

                          _________    ___________________

(підпис)                   (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Київ-2013 рік

Зміст роботи

 

Вступ

1. Концентрація виробництва і  способи утворення монополій……..4 – 6 ст.

2. Суть і форми монополії……………………………………………...7 – 11ст.

3. Економічний ефект монополії.  Цінова дискримінація……………12 -  19 ст.

4. Регулювання діяльності монопольних  угрупувань……………….20 – 27ст.

Висновок.

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Тема «Монополія в ринковій економіці» актуальна для сьогодення і цікава для вивчення.

Вільна конкуренція, як одна з динамічних сил розвитку економіки,діяла у XVIII-XIX ст. На той час монополії були винятком,існували переважно у сфері обігу і не впливали суттєво на процес суспільного відтворення. Однак на межі XIX-XXст. почався бурхливий процес становлення і розвитку монополій,які зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій.

В економічній  теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час  однією з найбільш цікавих тем. Різні  провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу  теорії виникнення та розвитку монополії. Ще вчені давнини, такі як Арістотель, виявили існування такого явища в суспільному житті.

Слід пам’ятати про те, що нічим не обмежена конкуренція своїм логічним завершенням неодмінно буде мати виникнення монополії. Дійсно, у будь-якій боротьбі, кінець-кінцем, виявляються переможені та переможці : перші - покидають ринок; другі – стають його повновладними господарями, монополістами.

Серед причин появи монополій вирізняють різноманітні передумови. Деякі вважають, що це був  об’єктивний процес, інші стверджують, що їх було створено штучно. Монополії  бувають різні: економічні, політичні  й технологічні; глобальні і локальні; державні і приватні; абсолютні і  відносні; внутрішні і зовнішні; монополії влади, управління та власності, й інші. Монополія являє собою  виключне право, що надається державі, підприємству, організації, фізичній особі  на  здійснення якої-небудь діяльності. В той же час монополія –  це концентрація виробництва, об’єднання технологічних, інтелектуальних та фінансових ресурсів. На сучасному етапі розвитку людства виникли 3 шляхи утворення монополістичних об’єднань:концентрація виробництва і капіталу, централізація того самого виробництва того ж таки капіталу, диверсифікація. Ці шляхи виникали послідовно на кожному етапі прогресивного розвитку суспільства.

       Мета роботи – це дізнатися  про концентрацію виробництва  і способи утворення монополій,  суть і її форми, економічний  ефект монополій та цінову  дискримінацію, і розглянути регулювання  діяльності монопольних угрупувань.

Монополія, як економічний процес, має результатами своєї діяльності певні наслідки. Переважна частина із них буде перерахована в роботі, та слід зазначити, що серед цих наслідків, як і скрізь є позитивні, але є й негативні. Нажаль, реальність на сьогодні така, що негативні набагато переважають  позитивні.

Монопольне  становище є бажаним для кожного  підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов’язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку,  нав’язувати їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Концентрація виробництва і способи утворення монополій.

    Історія монополій вираховується  тисячами років і сягає глибокої  давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію”.

Могутні капіталістичні об'єднання (у  формі картелів, синдикатів, трестів,концернів), які виникають на базі концентрації виробництва і капіталу й зосереджують у своїх руках виробництво чи продаж певного товару для отримання максимальних прибутків.

Закон концентрації виробництва — внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил і процесом конкуренції (відповідних законів), унаслідок дії яких відбувається поступове зосередження факторів виробництва (речових і особистісних) на великих підприємствах.

Конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який на певному етапі  призводить до виникнення монополій.

До завоювання підприємцями монопольного становища  на ринку ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів  виробництва, працівників та обсягів  виробництва на великихпідприємствах. 
Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі централізація виробництва і капіталу, тобто добровільне об’єднання компаній, або поглинання фірмами-переможцями банкрутів.

Прихильники першої точки зору щодо причин виникнення та подальшого розвитку монополістичних  тенденцій звинувачують державу, яка, з одного боку, сама організовує монополії (адміністративні) і провокує до цього підприємців, а з другого - своєю бездіяльністю дозволяє їм створити й використовувати монопольне становище. Монополізм тут розуміється не як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.  
Більш реалістичною виглядає інша точка зору, за якою монополістичні утворення є закономірними, а монопольна влада є логічним завершенням ринкової стратегії підприємства. Монополії можуть існувати втакому ринковому середовищі, в якому існують якісь перепони для вступу на ринок нових суб’єктів господарювання. Якщо з’являється якийсь монопольний ринок (наприклад, хтось починає виробляти якийсь вид товару, що користується підвищеним попитом), то, як правило, інші підприємства починають виробляти такий само товар і монополія автоматично зникає.

Причини виникненні монополій пов'язані  передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою  цих змін була промислова революція  кін. XVIII — поч. XIX ст., технічні винаходи, поява нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед, у легкій промисловості. 
Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.

1. Централізація виробництва — це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).
2. Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Наприклад: утворення акціонерних компаній.
3. Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).
4. Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил. Це означає, що в кінці XIX ст. під впливом наукових винаходів (нові види двигунів і т. д.) потрібно було будувати такі заводи, які неспроможний був побудувати жоден капіталіст. Крім того, у цей час починається спорудження залізниць, інших великих об'єктів. Нагромадити необхідні кошти окремий капіталіст міг хіба через десятки років. Виникає необхідність у новій формі власності, яка б змогла швидко розв'язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, що виникла в результаті злиття, об'єднання декількох капіталістів.
5. Кризові явища в економіці.

До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку ведуть такі основні  шляхи, як конкуренція виробництва  і централізація виробництва  і капіталу.

Умови й особливості виникнення монополій безпосередньо пов'язані  з рядом умов, за якими монополія  існує. Серед них: відсутність досконалих замінників, відсутність можливості вільного входу на ринок (в галузь), тобто наявність вхідних бар'єрів (наявність у підприємств–монополістів патентів на продукцію чи застосовувану  при її виробництва технологію; існування  державних ліцензій; контроль монополістом джерел необхідної сировини чи інших  спеціальних товарів; наявність  значної економії на масштабі і т.д.). Монопольного становища наринку  фірма може досягти за допомогою  заходів недобросовісної конкуренції (“грабіжницьке ціноутворення”, “бійцівська  марка”, “неціновий грабіж” і т.д.).

Ще одним поширеним шляхом досягнення монопольного становища є змова  між кількома великими фірмами.

 

 

2.Суть і форми монополії

Наприкінці  хіх ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку — конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичних утворень.

Монополія (від гр. "monos" - один; "poleo" - продаю) - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. Окремі монополії з'явилися ще кілька століть тому, але великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

Існують різні  види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.

     Природнамонополія виникає внаслідок  об'єктивних причин.Вона відбиває  ситуацію, коли попит на даний  товар у кращому ступені задовольняється  однієї або декількома фірмами. 

У її основі особливості технологій виробництва  й обслуговування споживачів. Тут  конкуренція неможлива або небажана.

Нині природними монополіями в україні є, зокрема, транспортування газу та електроенергії (ак „київенерго”), місцевий телефонний зв’язок (наприклад, ват „укртелеком”),  залізниця, послуги транспортних терміналів, морських та річкових портів, аеропортів, ядерна енергетика, водопостачання й опалення.

 Спільною  рисою цих виробництв є спадні  середні витрати: високі початкові  витрати на забезпечення послуги  (наприклад, підведення ліній  електропередач до споживача  чи прокладання телефонних ліній)  поєднуються з постійними витратами,  яких потребує обслуговування  кожного наступного споживача. Отже, функціонування природногомонополіста в окремих секторах економіки є бажаним для суспільства, оскільки забезпечує більшу ефективність, ніж існування конкуренції.

 У цих  галузях існує обмежена кількість,  якщо не єдине національне  підприємство, і тому, природно, вони  займають монопольне положення  на ринку.

Адміністративнамонополія  виникає внаслідок дій державних  органів.

З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання визначеного  роду діяльності. З іншого боку, це організаційні  структури для де ржавних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються  різним міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як один господарський суб'єкт і  між ними не існує конкуренції. Економіка  колишнього радянського союзу належала до найбільше монополізованого у  світі. Домінуючої там була саме адміністративна  монополія, насамперед  монополія  всесильних міністерств і відомств. Більш того, існувала абсолютна монополія  держави на організацію і керування  економікою, що ґрунтувалася на пануючій державній власності на засоби виробництва.

        Економічна монополія є найбільш поширеною.

Її поява  обумовлена економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей  господарського розвитку.

Мова йде  про підприємців, що зуміли завоювати  монопольне положення на ринку.

       До нього ведуть два шляхи.

- перший  полягає в успішному розвитку  підприємства, постійному збільшенні  його масштабів шляхом концентрації  капіталу

- другий (більш  швидкий) ґрунтується на процесах  централізації капіталів, тобто  на добровільному об'єднанні або  поглинанні переможцями банкрутів.         Тим або іншим шляхом або за допомогою обох, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку.

       Особливий вид монополій –  міжнародні монополії.

 Економічною  основою виникнення і розвитку  міжнародних монополій є високий  ступінь усуспільнення капіталістичного  виробництва й інтернаціоналізація  господарського життя. Існують  два різновиди міжнародних монополій. 

-перша –  транснаціональні монополії. Вони  національні по капіталу і  контролю, але міжнародні по сфері  своєї діяльності. Наприклад: американський  нафтовий концерн «стандард ойл  оф нью-джерсі», що має підприємства  більш ніж у 40 країнах, активи  якого за рубежем складають  56% від загальної суми, обсяг продажу  68%, прибутку 52%. Гнітюча частина продуктивних  потужностей і збутових організацій  швейцарського харчового концерну  «нестлє» розміщена в інших  країнах. Тільки 2-3% всього обороту  приходиться на швейцарію. 

– другий різновид – власне міжнародні монополії. Особливість  міжнародних трестів і концернів  – міжнародне розосередження акціонерного капіталу і багатонаціональний склад  ядра тресту чи концерну. Наприклад: англо-голландський хіміко-харчовий концерн «юнілевер», германо-бельгійський трест фотохімічних товарів «агфа-геверт». Їхня кількість  значно не велика, оскільки об'єднання  капіталу різної національної приналежності  сполучено з великими складностями: розходженням в законодавстві країн, подвійне оподатковування, протидія якого-небудь уряду і т.д.

Основними організаційними  формами економічних монополій  є.

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни ринки збуту. В багатьох країнах сучасного світу картельна змова є протиправною, і коли її розкривають, то керівництво корпорацій суворо карають. Із сучасних легальних картелів найбільш відомим є опек. Досвід якої показує, що дотримання узгоджених мір, головним чином підтримання монопольної ціни на нафту, є нелегкою задачею для її членів, адже країни-члени опек не єдині в світі виробників нафти. Нафту добувають сша, росія, мексика, норвегія, тому в цих умовах зберігати монопольні ціни за рахунок маніпуляції об’ємами випуску дуже складно. Картель класичний приклад кооперативної гри, яка ґрунтується на взаємодії учасників, кількість яких може дорівнювати 2,3,…,n. Обов’язковою умовою картельної домовленості є отримання кожним його учасником не меншим того, на що він міг розраховувати при об’єднані проти нього усіх інших олігополістів, бо в іншому випадку картель не ефективний. Оскільки явні картельні союзи між корпораціями на даний час заборонені, бо ведуть до утворення чистої(абсолютної) монополії, олігополісти ідуть на мовчазну, таємну змову.

Синдикат – це об’єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів реалізація продукції здійснюється через створену загальну збутову контору.

       Більш складні форми монополістичних  об’єднань виникають тоді, коли  процес монополізації поширюється  і на сферу безпосереднього  виробництва. У цьому випадку  виникла необхідність об’єднання  у межах однієї корпорації  послідовних, взаємопов’язаних  виробництв кількох галузей промисловості,  які були задіяні у створені  кінцевого продукту.             Можна сказати, що відбувалася  вертикальна інтеграція, або комбінування. Наприклад, у межах гігантських  автомобільних корпорацій об’єднувалися  підприємства, що видобували сировину, виплавляли сталь. Виробляли деталі  і, нарешті, складали автомобілі. Саме на цій основі виникла  більш складна форма монополістичних  об’єднань, як трест.

Трест — найбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню. Реальна влада в тресті належить правлінню або головній компанії.Трести значно розвинені на Заході, і їх діяльність контролюється державними законами (антимонопольне законодавство). Порівняно з іншими формами монополії (картелями, синдикатами), які в Україні постали вже в останній чверті 19 ст., Трести і концерни не розвинулися у повній формі, не досягнувши тогочасного рівня концентрації промислового виробництва в Західній Європі і США.

Багатогалузевий концерн- це об'єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.

Конгломерат- це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов'язаних між собою галузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності; управління ними централізоване.

Консорціумстворюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів (розміщення великих займів, будівництва морських каналів, портів, трубопроводів тощо). Після закінчення спільних робіт, консорціум розпадається.

Характерною особливістю сучасного  ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникнення різноманітних  організаційних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.

3. Економічний ефект  монополії. Цінова дискримінація.

Монополії як господарські організації  відіграють вагому роль у соціально-економічному розвитку будь-якої країни. Величезні  монополістичні об’єднання вносять  вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. І це є незаперечним фактом.

Монополія, як економічне явище, має  результатами своєї діяльності певні  наслідки. І негативні, нажаль, набагато переважають позитивні. Одним із найголовніших таких наслідків  є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування  ринку.

По-перше,  при монопольній організації ринків має місце алокативна неефективність, яка досягається тоді, коли ціна товару відповідає граничним витратам на його виробництво. Власне завищення цін і заниження обсягів виробництва порівняно з їх конкурентними значеннями призводять, за термінологією мікроекономічної теорії, до чистих втрат суспільства.

По-друге, з метою підтримки монопольної влади та збільшення прибутків монополія зазнає невиробничих витрат на пошук і примноження ренти (витрат на надлишкову диференціацію продукції, утримання надлишкових потужностей, рекламу, підкуп державних чиновників, судові витрати, тощо).

По-третє, поведінка монополіста спричиняє виникнення соціальних втрат. Діяльність монополій посилює диференціацію доходів у суспільстві, наслідком чого можуть стати соціально-політичні конфлікти. Ліквідуючи рівноважну ціну та її регулятивну роль, монополісти сприяють перерозподілу частини доходів товаровиробників, аутсайдерів і споживачів на свою користь.

По-четверте, монополіст нерідко зловживає своїм становищем на ринку, порушуючи правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку, завдаючи шкоди своїм контрагентам та споживачам.

По-п’яте, за діяльності монополій  спостерігається тенденція до стримування НТП. Завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів, монополії мають можливості для прискорення наукового прогресу і розвитку інновацій, однак далеко не завжди в цьому заінтересовані. Свої можливості вони реалізують лише у тому випадку, коли це сприяє одержанню монопольно високих прибутків.

По-шосте, монополія може спричинити негативні зовнішні ефекти не тільки в економічній, але й у політичній та правовій сферах суспільства.  Небезпека впливу економічної монополії на політичну ситуацію полягає в тому, що приватні економічні інтереси монополістичних структур слугують визначальним мотивом політичних рішень і юридичних норм.

Логічним завершенням дослідження  монопольної ринку має стати  оцінка впливу монополізму на економічні процеси взагалі. Найсуттєвіші економічні наслідки чистої монополії такі:

1. Монополіст вважає за доцільне  продавати менший обсяг продукції  та призначати вищі ціни, ніж  це зробив би конкурентний  виробник (див. рис. 8.4). Тому, з одного  боку, суспільство перевитрачає  певну кількість ресурсів, оскільки  рівноважний обсяг виробництва  не збігається з мінімальним  рівнем середніх витрат. Перерозподіл ресурсів на користь монополізованої галузі зменшив би середні витрати, що свідчило б про підвищення ефективності розподілу ресурсів. З іншого боку, споживачі змушені сплачувати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні витрати на виробництво. Цей "податок" становить економічний прибуток монополіста. Оскільки вступ у галузь нових виробників заблоковано, то механізм ліквідації економічного прибутку у довготерміновому періоді, властивий конкурентному ринку, тут не діє.

2. Середні витрати монополіста,  як правило, не збігаються з  середніми витратами конкурентної фірми. До цього часу про можливості такого незбігу не йшлося. Середні витрати монополіста (АТСМ) можуть бути як нижчими, так і вищими, ніж у конкурентної фірми (АТСК).

Оскільки монополіст — це, як правило, велике підприємство, то на розмірі  середніх витрат може позначитися ефект масштабу (рис. 8.6). Інколи нижчі середні витрати навіть з урахуванням економічного прибутку, який закладає у ціну монополіст, можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукцію

монополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однак така ситуація складається досить рідко.

Усі криві середніх витрат, які  ми використовували раніше, грунтуються  на припущенні, що виробник використовує залучені ресурси з максимальною ефективністю. Проте щодо чистого монополіста це припущення досить часто необгрунтоване, оскільки у монополіста фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва, як правило, більші, ніж мінімально можливі. Це явище називається Х-неефективністю.' Воно пояснюється такими причинами:

а) цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат. Вони можуть: реалізувати завдання зростання фірми, не рахуючись з витратами; ухилятися від надмірного ризику, погоджуючись на більші витрати; брати на роботу некомпетентних друзів та родичів, знижуючи загальну ефективність управління тощо;

б) монополіст, не відчуваючи "подиху в потилицю" конкурента, стає в'ялим, припиняє пошук нових технологій, які мінімізують витрати;

в) монополія змушена нести додаткові  витрати, пов'язані із збереженням  свого монопольного становища. Це можуть бути як офіційні (легальні) платежі за придбання патентів, ліцензій, так і неофіційні (нелегальні) витрати на підкуп посадових осіб, тиск на постачальників ресурсів тощо.

3. Монополія  суперечливо впливає на науково-технічний  прогрес. З одного боку, масштаби  монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Це, як правило, не під силу дрібним виробникам на конкурентному ринку. Більшість сучасних відкриттів, дійсно, зроблено за участю монополій. Однак у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного прогресу, тому він може дозволити собі бути неефективним.

4. Чистий монополіст має можливість  проводити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли певний продукт реалізується  більше, ніж за однією ціною, і ці відмінності не пов'язані з відміннос тями у витратах. Продавець-монополіст може застосо вувати цінову дискримінацію за умови, що він ма змогу виділити різні групи покупців та якщо первинний покупець не може перепродувати товар чи послугу. Прикладів такої дискримінації досить багато, особливо коли йдеться про природну монополію. Так, електропостачання населенню та підприємствам в Україні відбувається за різними тарифами, заниження тарифів на пасажирські перевезення перекриваються Укрзалізницею за рахунок підвищених тарифів на перевезення вантажів тощо.

Таким чином, монополізм має суперечливі  економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.

Цінова дискримінація

Дискримінаційні ціни - це різні ціни на один і той самий товар для різних покупців. Тобто, встановлюючи різні підходи До обслуговування покупців, фірма здійснює цінову дискримінацію. Розрізняють три види цінової дискримінації.

Цінова дискримінація  першого ступеня, або абсолютно цінова Дискримінація, існує тоді, коли кожному споживачеві вста-новлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо, тобто найвищу із цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги.

Цінова дискримінація  другого ступеня полягає у встановленні різної ціни за різні одиниці одного й того ж товару. Цей спосіб дискримінації, як і у попередньому випадку, використовує спадну криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності покупця платити однакову ціну при збільшенні обсягу закупівель.