Моральне виховання молоді: сутність, методика, сучасні проблеми

КУРСОВА РОБОТА

    на тему:      Моральне виховання молоді:

 сутність, методика, сучасні проблеми.

ЗМІСТ

ВСТУП

В той час, коли людство у технічному розвитку попрямувало вперед семимильними кроками, усе більше зростає розрив між розвитком зовнішнім, тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, моральним, розвитком людини.

Ми володіємо  незнаними до цього часу можливостями побачити трансляцію подій, які відбуваються у цей час на іншому кінці світу. Ми можемо бути свідком того, як працює людина в відкритому космосі чи на орбітальній станції. Але ж усе це відбувається у світі, який далекий від досконалості.

Актуальність  дослідження: Глибокі соціально-економічні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, змушують нас задуматись про майбутнє України, про її молодь. Суперечливий характер економічного, соціального, політичного розвитку суспільства приводить до того, що підлітки не завжди можуть знайти можливості до застосування і реалізації своїх сил.  Спостереження за розбіжностями між високим рівнем освіти і культури дорослих і низьким матеріальним рівнем їхнього життя стає головною причиною появи негативних явищ у їх середовищі. Єдиною метою життя сучасної молоді стає досягнення високого матеріального достатку. Зім’яті моральні орієнтири, і здавалось би, підростаюче покоління можна звинувачувати в бездуховності, безвір’ї, агресивності. Саме тому актуальність проблеми виховання молоді пов’язана з такими положеннями:

По-перше, наше суспільство має потребу в  підготовці широко освічених, високо моральних  людей, що володіють не тільки знаннями, а й чудовими рисами особистості.

По-друге, сама по собі освіта не гарантує високого рівня моральної вихованості, бо вихованість - це якість особистості, що визначається в повсякденній поведінці людини, її ставленні до інших людей на основі поваги і доброзичливості. К. Д. Ушинський писав: „Вплив моральний становить головне завдання виховання”.

 Зовнішній  розвиток людства повинен супроводжуватися  духовним розвитком, свого роду, моральним відродженням, яке стає  підґрунтям для розвитку людства.  Г. Сковорода говорив: “Що може  бути шкідливіше за людину, котра  володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?”

Проблеми  молоді та її морального виховання  неодноразово ставали в тій чи іншій мірі предметом вивчення багатьох вчених. Ще в древні часи такі грецькі  філософи як Піфагор, Аристотель та Гіппократ займались визначеннями цієї проблеми. Пізніше в Україні дослідницькі інтереси стосовно соціально-морального формування підростаючого покоління були проведені такими вченими, як В. А. Сухомлинський, А. С. Макаренко,  І. Д. Бех, С. І. Ожегов, К. Д. Ушинський, В. М. Оржеховська, Г. С. Нікіфоров.

Мета  і завдання дослідження. Мета данної курсової роботи полягає в розгляді основних проблем сучасної молоді, та впливу на їх моральне виховання.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

• визначити завдання та мету морального виховання у сучасному суспільстві;
• охарактеризувати систему моральних цінностей молодої людини;
• на основі дослідження, визначити проблеми морального виховання сучасної молоді.

Предмет і об'єкт курсової роботи. Предметом дослідження є моральне виховання молоді в навчальних закладах та поза ними. Об'єктом дослідження є основні проблеми, з якими стикається сучасна українська молодь та процес її морального формування, як особистості.

Методи  дослідження. Основним джерелом курсової роботи виступає теоретико-методологічна спадщина видатних представників вітчизняної педагогічної думки. Використано також матеріали емпіричних досліджень, проведених автором цієї роботи.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, які поділені на підрозділи, висновків і списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

1.1. Визначення, завдання і мета морального виховання

У короткому словнику по філософії поняття моральності  прирівняне до поняття мораль. Мораль (латинське mores - звичаї) - норми, принципи, правила поведінки людей, а так же само людське поводження (мотиви вчинків, результати діяльності), почуття, судження, в яких виражається нормативна регуляція відносин людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством).

Бентам Ієремія зауважив, що мораль “у найзагальнішому розумінні  – це вчення про мистецтво направляти дії людей таким чином, аби  виробляти найбільшу суму щастя”.

Виходячи з вище вказаного  можна сформувати визначення:

Мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. Мораль - це імперативно-оцінний спосіб ставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду на принципове протиставлення добра і зла.

Мораль завжди носить соціально-груповий характер: мораль сім’ї, мораль соціальної групи, класова мораль. Мораль наказується особистості ззовні у формі певних норм та правил. Оцінка моральної поведінки виходить із соціального оточення.

Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини.

Об’єднуючі ці два  визначення, отримаємо:

Моральне виховання – виховна діяльність сім’ї, школи, вищого або іншого навчального закладу, спрямована на формування у молоді стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Мислителі різних віків  трактували поняття морально вихованої людини по-різному. Ще в древній Греції у працях Аристотеля про моральну людину говорилося: „Морально прекрасною називають людину досконалого гідності ... Адже про моральну красу говорять з приводу чесноти: морально прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і взагалі що володіє всіма чеснотами людини”.

А Ніцше вважав: „Бути моральним, етичним - означає чинити покору здавна встановленим законам або звичаям. Мораль - це хизування людини перед природою”.

З роками розуміння моральності  змінилося. У Ожегова С.І. ми бачимо: „Моральність - це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, що визначаються цими якостями”.

У науковій літературі вказується, що мораль з’явилася на зорі розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без певних обов’язків по відношенню до роду людина не змогла б вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту чи іншу мораль, тим самим формує особистість відповідно до свого ідеалом. На відміну від права, яке також має справу з областю взаємин людей, але спираючись на примус з боку держави, моральне виховання підтримується силою громадської думки. При цьому мораль оформляється в різних заповідях, принципах, вказуючи, як слід чинити. З усього цього ми можемо зробити висновок, що навіть дорослій людині з досвідом часом важко вибирати, як діяти в тій чи іншій ситуації не „вдаривши собою в бруд”. А що вже казати про молодь?

Важко назвати  щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин  багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають  можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

В реальному  житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молоді, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення завдання і мети виховання, які передбачають і однобічний характер виховної діяльності.

Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у навчальних закладах є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль, у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність.

В процесі морального виховання важливими є розуміння  наступних категорій та норм:

• Моральна свідомість — одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.
• Моральні переконання — пережиті та узагальнені моральні принципи норми.
• Моральні почуття — запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.
• Моральні звички — корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.
• Моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Взагалі, моральність  охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей. Її треба розглядати у двох основних вимірах – як складову історичного духовного досвіду, а також у формі віддзеркалення цього досвіду в житті конкретних людей. Механізмами регуляції моральної поведінки особи є історично вироблені норми (моральні норми, принципи, поняття добра), які вже існують у колективній свідомості як ідеальні. Але ці моральні механізми зовнішнього спонукання людини до моральної дії приймаються нею не автоматично, а шляхом їх обґрунтування для самої себе. Завданням морального виховання, як раз і є допомога, пояснення, доведення моральних норм молодій людині. Завдяки цьому стає можливим „внутрішнє” моральне становлення особистості та її моральної поведінки.

Специфічною особливістю  процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і  безперервний, а результати його відстрочені в часі.

1.2. Основні принципи морального виховання

Формування всебічно розвиненої особистості майбутнього фахівця вимагає здійснення цілеспрямованої виховної роботи в різних напрямах: моральному, правовому, екологічному, трудовому, економічному, естетичному, фізичному та ін. Реалізація змісту і завдань кожного з означених напрямів передбачає врахування специфіки майбутньої професійної діяльності фахівців, необхідних для цього людських і професійних якостей.

Саме процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання – керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.

Основні принципи такі:

• цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання – всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудової діяльності;
• обов’язковий зв’язок виховання з життям – суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати особистість на необхідність жити у суспільстві;
• єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка людини – це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;
• виховання в праці. В основі цього принципу лягла ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності, від особистої участі в праці;
• комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів навчальних закладів, сім’ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання;
• виховання особистості в колективі. Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню і пов’язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність;
• поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому – головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки, тощо;
• індивідуальний підхід до учнів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання є важливою вимогою до організації виховного процесу і однією з умов підвищення його ефективності;
• принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер;
• єдність педагогічних вимог навчальних закладів, сім’ї і громадськості. Суть принципу в тому, що єдність повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи та всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім’ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки студентів, у стилі життя навчального закладу, його традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Система моральних цінностей та основні проблеми сучасної молодої людини.

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Зважаючи на те, що соціальний портрет молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чинників, виникає інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо.

Економічна та соціальна  криза ускладнила функціонування як загальнотеоретичної, так і галузевої  соціології. За відсутності фінансування майже не проводяться масштабні  дослідження, які б могли з’ясувати молодіжні проблеми в умовах трансформації політичної, соціально-економічної систем. Значно скоротилась кількість дослідних центрів, проблемних лабораторій з вивчення сучасної молоді, зокрема її проблем та турбот. Тому мною було проведено самостійне дослідження. В дослідженні використовувались опитування фокус-групи та власні спостереження. Фокус-групу складала молодь що мешкає у м. Львові віком від 15 до 25 років. Опитування проводилось на початку 2012 р.

Для початку було запропоновано  визначити, що таке морально вихована людина (варіантів відповіді запропоновано не було). Цікаво відмітити, що частина респондентів на дане питання дала відповідь: „та, яка дотримується принципів моралі, правильна”, тобто певна частина молоді не може сформулювати принципів моральної поведінки суспільства, в якому проживає. Але більша частина змогла чіткіше сформулювати свої відповіді: „Чесна; віддана сім’ї та родині; яка прийде на допомогу; та, що керується у своїх вчинках принципами любові і милосердя до інших”. Все це вказує на те, що молодь не переймається загальносуспільними принципами, але й не відрікається від них.

З метою визначення соціальних проблем респондентам було запропоновано  назвати теми, які молоді люди найчастіше обговорюють зі своїми друзями. Результати показані на діаграмі №1:

  Діаграма №1

Найточнішим індикатором  актуальності тієї чи іншої проблеми є частота її обговорення, адже здебільшого  люди обговорюють саме ті проблеми, котрі їх турбують понад усе. Частіше  за інші у молодіжному середовищі обговорюються такі проблеми: заробіток грошей; побутові, сімейні та сексуальні проблеми; навчання; одяг, зовнішність, мода; музика, спорт, відпочинок. Тобто, в умовному рейтингу проблем перелічені питання посідають перші позиції. Цікаво відмітити, що для молоді неабияке значення мають музика та спорт, а політичне та економічне життя суспільства та держави для молодіне не дуже актуальне.

Також було прохання визначити свої особисті першочергові проблеми та обов’язки (результати показані на діаграммі №2)

  Діаграма №2

Як бачимо, основними проблемами молоді є отримання  освіти, як логічне продовження: пошук роботи, створення сім’ї. Тобто, незважаючи на неоднорідність молоді, як соціальної групи, можна спробувати вибудувати шкалу її цінностей, де на першому місці, безсумнівно прагнення поліпшити своє матеріальне положення.

Прагнення підвищити  свій прибуток цілком зрозуміле: без грошей сьогодні людина втрачає можливість не тільки повноцінно розвиватися, але і продовжувати свій рід - для того, щоб народити та виховувати дитину потрібні чималі кошти. Заробіток – не самоціль, а засіб для задоволення інших, більш фундаментальних потреб молоді.

Але в результаті власних спостережень, хочеться відмітити, що деяки моральні цінності, сформовані протягом століть, ввійшли до списку архаїзмів. Серед молоді падає духовність, що пояснюється насамперед зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, явним і прихованим безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави й повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу, прищеплюють цинічно-гедоністичне ставлення до повсякдення. Усе це спонукає дітей і молодь до власних пошуків самореалізації, і врешті-решт до певного заперечення духовності й моральності. „Сучасна молодь звикла до розкошів. Вона погано вихована, зневажає авторитети, не поважає старших. Діти сперечаються з батьками, жадібно ковтають їжу та до розпачу доводять вчителів”. Здавалося б, ці слова стосуються сучасної молоді, але вони, як не дивно, належать Сократу і його часу.

Молоді люди інколи соромляться милосердя, добродійності, доброзичливості, вважаючи, що то слабкість, яка принижує їх в очах однолітків. Як переконати, що ці якості не принижують людської гідності, а навпаки допомагають людям жити достойно, долати страхи і хвороби, самотність і старість? Доброзичливість, співчуття, довіра, скромність, терпимість, мужність і милосердя тоді стануть нормою життя, коли будуть усвідомлені як моральний обов’язок перед родиною, друзями і товаришами, старшими і меншими, перед навчальним закладом і тими, хто в ньому піклується про молоду людину.

Ще однією справжньою бідою сучасної молоді є вживання у своїй мові нецензурних слів. Такі слова густо засмічують бесіди молодих людей. Особливо огидно вони звучать від молодих дівчат. До нецензурної лексики звертаються не з метою принизити або образити, насправді ці слова або нічого не означають, лише заповнюють паузи, або можуть означати практично все, що завгодно. Для значної частини молоді, зокрема й студентської, характерні бідність лексики, слабкий розвиток вербального інтелекту, неграмотна побудова фраз, невміння чітко сформулювати свої думки, розгорнути логічну аргументацію. Тому людина, свідомо чи підсвідомо, користується лайливим звукосполученням, з метою виграти час для процесу формулювання думки, який протікає у неї з великими труднощами та бідності словникового запасу.

Це пов’язано  ще з однією великою проблемою, яка  останнім часом набула розмаху і  характеру епідемії – це небажання  вчитись. Мабуть, це пов’язано з  тим, що не завжди знання й компетентність переважають, коли на терези з іншого боку поставлені тугий гаманець або ж вигідне знайомство. А іноді і просто неможливість батьків забезпечити потреби дитини. Причому ми розуміємо, що в кожного свої потреби і свої шляхи їх досягнень. Людина, яка бачить перед собою чітко визначену мету, можливість реального застосування своїх знань, умінь, здібностей і гідної їх винагороди, не може бути не зацікавленою в можливості отримати ці знання, розвивати свої здібності.

За останні  роки у молоді визначилися нові цінності, нав’язані не викладачами, батьками. Адже той шквал фільмів-бойовиків, низькосортних телесеріалів, музичної продукції сумнівної якості, який заполонив кіно - і телеекрани, сприяв появі й укоріненню культу такого собі супергероя з накачаними біцепсами, міцними кулаками і тугим гаманцем.

2.2. Сучасні проблеми морального виховання

Проблеми  морально-етичного виховання молоді на сучасному етапі розвитку українського суспільства є вельми актуальними. У вирі кардинальних змін (політичних, соціальних, економічних) відбувається перегляд, переоцінка цінностей. Дуже важливою державною проблемою наразі є не розгубити духовні надбання, загальнолюдські цінності прадавніх культурних традицій, які українське суспільство виробило впродовж віків свого існування в загальнокультурному контексті. У цьому напрямку й варто спрямовувати виховну роботу.

Проблема  виховання духовності й моральності  у молоді – є особливим предметом  розгляду суспільства. Її постійна присутність  у ідеологічному, інтелектуальному, культурному полі пояснюється тим, що вона не має однозначного й остаточного  вирішення, її розуміння й розв’язання залежать великою мірою від соціально-економічного, культурного стану суспільства. Особливо ця проблема актуалізується у час трансформацій, коли кардинально змінюються не лише вимоги до освіти й виховання, а саме суспільство, його структура, організація, ідеологія. Саме ці процеси спостерігаємо сьогодні в Україні.

Зниження ролі соціального примусу супроводжується переміщенням центру уваги в самій моралі з стримуючого, обмежуючого характеру (за А. С. Макаренком, це норми, які забезпечують "дисципліну гальмування"), до характеру, який стимулює, активізує діяльність людини. Це є одним з проявів принципу самодіяльності морального виховання. Але тут є так звана проблема „виховного ризику”. Свого часу вона досліджувалася А. С. Макаренком, котрий обґрунтував доцільність і необхідність добре продуманого, розумного й виправданого „педагогічного ризику” у вихованні. На думку педагога, намагання уникнути конфліктних ситуацій, надмірне обмеження активності й самодіяльності молодих людей, намагання захистити їх від боротьби з труднощами життя, бажання уникнути конфліктних ситуацій у вихованні, з тим щоб зробити процес виховання дуже рівним, спокійним, зовні благополучним, чреваті небезпекою одержання негативних результатів. Надмірна опіка дітей з боку батьків, відсутність простору для ініціативи, позбавлення молоді можливості самостійно приймати рішення формують безвідповідальних і безвільних людей. Найвищим рівнем реалізації принципу самодіяльності у вихованні є організація самовиховання особистості. Інтерес до цієї проблеми постійно зростає, хоч ця сторона реалізації принципу самодіяльності у вихованні ще слабо відображена в етичній і педагогічній літературі.

Науково-технічний  розвиток, використання передових технологій у народному господарстві ставить чимраз вищі вимоги до поведінки особистості. Вчені наполягають на необхідності морального забезпечення економічних і технологічних процесів. Зазначимо, що особливо чутливі до відсутності такого забезпечення глобальні проекти, оскільки матеріальні збитки супроводжуються тут моральною деградацією суспільства.

Крім того, збільшення кількості видів професійної діяльності змінює функції спеціалістів і характер відносин при виконанні цих функцій, що, в свою чергу, впливає на моральну атмосферу в трудових колективах, яка тільки формується. Дедалі чіткіше усвідомлюється суспільна потреба в спеціальній моральній підготовці людей до багатьох видів професійної діяльності (насамперед у сфері обслуговування, охорони здоров’я, освіти).

Зміна форм спілкування  та дозвілля, особливо в молодіжному середовищі, породжує нові моральні проблеми, норми й правила поведінки, способи її оцінки.

Проблема  формування моральних якостей усе  частіше привертає увагу філософів, педагогів, психологів, соціологів. Це пов’язане головним чином з деморалізацією життя суспільства, викликаного складними економічними, демократичними процесами та недостатньою моральною орієнтацією молодого покоління. І як результат — нетерпимість, агресивність у судженнях, діях молоді, що призводять до конфліктів, деструктивних проявів, які провокують криміногенну ситуацію, сприяють появі агресивності, жорстокості, грубості, байдужості, пасивності.

Всі ці процеси  є результатом соціальної нестабільності, недієвості регулятивних механізмів, невизначеності програм кардинального реформування суспільства у гуманітарно-культурній сфері.

2.3. Методика морального виховання

Існує кілька факторів, які справляють вплив на формування відповідальності у молодої людини: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться вимоги з боку вчителів, батьків, наслідком невиконання яких може бути покарання. До внутрішніх — безпосередня необхідність і розуміння вимог відповідальної поведінки, виконання їх в силу внутрішніх переконань.

Вчені у галузі педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання. Дитина, підліток і юнак, по-різному ставляться до різних засобів виховання. Знання та облік досягнутого людиною в той чи інший період життя допомагає проектувати у вихованні його подальше зростання.

Необхідна ланка  в процесі морального виховання - моральне просвітництво, мета якого - повідомити сукупність знань про  моральні принципи і норми суспільства, якими кожен повинен оволодіти. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов’язано з усвідомленням зразків моральної поведінки, сприяє формуванню моральних оцінок і вчинків. 

Отже, однією з цілей виховного впливу є  формування етичних знань (принципів, норм, традицій людського співжиття). Вочевидь,  метою такого впливу є вироблення у вихованцях певних емоційних станів (почуття любові до Батьківщини, почуття жалю, совісті та відповідальності, обов’язку). Єдність знань і переживань — головна умова формування будь-якої моральної якості особистості.

Далі необхідно  виокремити принцип поєднання високих вимог з повагою до особистості студента, учня. Даний принцип спрацьовує лише за умови, що молода людина приймає моральні вимоги як цінності своєї особистості. Принцип втілив у собі велику ідею Д. Локка про моральне виховання, як про взаємодію між вихователем і вихованцем.

Ще один бік  морального виховання розкриває  принцип відповідності особистих  якостей вихователя вимогам, які  останній ставить до вихованців. Справедливість, чесність, усвідомлення і почуття  відповідальності, обов’язку, доброзичливість і повага до людей — моральні якості гідні того, щоб бути прикладом. Тому вихователь сам повинен обов’язково мати такі якості, а отже мати моральне право вимагати від вихованців виявлення ними цих якостей на практиці.

Також, етичні бесіди сприяють придбанню підростаючим поколінням моральних знань, вироблення моральних уявлень і понять, вихованню інтересу до моральних проблем, прагненню до оціночної моральної діяльності. Головне призначення етичної бесіди - допомогти молоді розібратися в складних питаннях моралі. У процесі етичних бесід необхідно, щоб вихованці брали активну участь в обговоренні моральних проблем, самі підходили до певних висновків, вчились відстоювати особисту думку, переконувати своїх товаришів. Етична бесіда будується на аналізі та обговоренні конкретних фактів і подій з повсякденного життя, прикладів з художньої літератури, періодичної преси, кінофільмів. Особливість етичної бесіди полягає в тому, що це метод залучення самої молоді до вироблення нею правильних оцінок і суджень про моральні вчинки.

Не треба  забувати й про принцип виховання в колективі й через колектив. В умовах кардинальних змін, що відбуваються нині в країні, особливий інтерес викликає і на практиці і у теорії проблема формування колективних відносин. Інакше кажучи, мова йде про вибір моральних цілей, що могли б служити організації життєдіяльності як старшого покоління, котре переживає крах соціалістичних ілюзій, так і молоді, яка шукає нові життєздатні ідеали.

У тісному  взаємозв’язку з принципом виховання в колективі й через колектив перебуває принцип індивідуального підходу в моральному вихованні. Він відображує необхідність урахування вихователем індивідуальних особливостей вихованця, своєрідності його особистості, темпераменту, характерологічних рис, сильних чи слабких сторін, що дає змогу більш диференційовано застосовувати загальні способи впливу в кожному випадку. Разом із тим не можна обмежитися тільки цим аспектом реалізації даного принципу. Важливішим є створення найсприятливіших умов для розвитку індивідуальних задатків і здібностей вихованця.