Моральне виховання молодших школярів

Курсова робота

Моральне  виховання молодших школярів

                                     Зміст

                                                                                    Стор.                 

Вступ …………………………………………………………………….. .. ..3

Роздiл 1.    Сутнiсть,  завдання та засоби  морального

                    виховання молодших школярiв……………………………….5 

1. Поняття  та завдання морального виховання

молодших  школярiв……………………………………………5

2. Роль вчинку та позитивного прикладу в

         морально-етичному вихованнi молодших школярiв…………10 

Роздiл 2.   Змiст морально-етичного виховання

                  молодших школярiв………………………………………………13

            2.1.  Патрiотичне виховання молодших школярiв………………...13

            2.2.  Виховання культури поведiнки молодших школярiв…….....14

            2.3.  Виховання дисциплiнованостi та вiдповiдальностi

                    молодших школярiв……………………………………………. ..16 

Роздiл 3.  Шляхи попередження та подолання

                  моральних деформацiй молодших школярiв………………….....22

Висновки ………………………………………………………………………24 

Список  використаних джерел ……………………………………………...26 
 
 
 
 

Вступ 

     Ми  живемо в особливі часи. З одного боку, сучасна епоха несе нам нові перспективи і нове натхнення, а  з іншого - кидає виклик. Дев’ять років тому людство увійшло у нове десятиріччя, нове століття і нове тисячоліття. Оглядаючи ті події, котрі залишило після себе 20-те століття, можна зробити два основні висновки. По - перше, це століття позначилося найбільшим стрибком у розвитку технології, засобів інформації та зв'язку. В той же час, у минулому столітті у кровопролитних війнах загинуло більше людей, аніж за всю попередню історію людства.

     Відбувається  переоцінка цінностей. Людство знайшло  скарб світового значення – цінностей гуманізму, які переможно проходять через усі бурі земних потрясінь. Вчительство теж переживає значне психологічне навантаження. Йдеться про кризу світогляду, зміну пріоритетів і переоцінку цінностей. Нова соціально-політична ситуація, з одного боку, вимагає переосмислення мети виховної діяльності педагогів, провідних теоретико-методологічних принципів та критеріїв ефективності змісту, форм і методів виховання, а з другого – призводить до порушення елементарних прав дитини на її розвиток.

     В той час, коли людство у технічному розвитку прямувало уперед семимильними кроками, усе більше зростав розрив між розвитком зовнішнім, тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, моральним, розвитком людини.

     Ми  володіємо незнаними до цього  часу можливостями побачити трансляцію подій, які відбуваються у цей час на іншому кінці світу. Ми можемо бути свідком того, як працює людина в відкритому космосі чи на орбітальній станції. Але ж усе це відбувається у світі, який далекий від досконалості. Якщо ми бажаємо його покращити, то маємо запитати себе, яким ми бажаємо бачити наш світ зараз і яким він має бути?

     Люди  збудували великі міста, розвинули  технології, однак існує багато проблем  суспільного характеру. Навіть найбільш благополучні та розвинуті країни світу  стикаються із величезними проблемами суспільства.

     Сьогодні в Україні зростає  роль морального виховання підростаючого покоління. У Законі України «Про освіту»  метою  освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

Тому  зовнішній розвиток людства повинен супроводжуватися духовним розвитком, свого роду, моральним відродженням, яке стає підґрунтям для розвитку людства. Г. Сковорода говорив: “Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?” Моральна культура – це і є моральні звички, що стали емоційним стражем поведінки. утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність, готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і красивого -  елементарне, азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається національна школа.  
Роздiл 1.    Сутнiсть,  завдання та засоби  морального

                      виховання молодших  школярiв 

1. Поняття  та завдання морального виховання

                             молодших школярiв

     Важко назвати щось більш важливе для  людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин  багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають  можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

     Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання відображує становлення кожної людини.

     Мораль  — це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

       Моральне виховання — виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

     Виходячи  із загальнолюдського змісту моральності, можна сказати, що загальнолюдська мораль - це не сукупність незмінних норм і принципів, що споконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка поповнювалась, розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись новими критеріями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття "загальнолюдська мораль" як щось однозначне, яке має неухильно здійснюватись, оскільки її суть і спрямованість залежить тільки від людини. Суб'єкт морального виховання у процесі розвитку і спілкування вже володіє певним моральним досвідом.

     Організація життєдіяльності молодших школярів потребує безпосереднього впливу на них і взаємодії з ними. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка школярів. Соціальний розвиток молодших школярів потребує рішучого переведення їх з позиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора і співвиконавця всього виховного процесу. Адже відома істина стверджує, що бездумний виконавець ніколи не стане господарем ситуації.

     В реальному житті нашого суспільства  наступив той період, коли необхідно  усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної  особистості молодших школярів, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.

     Два інститути грають першочергову роль в процесі морального виховання. Перший - це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєї особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.

     Другий - це школа та позашкільні навчально-виховні  заклади. Позашкільні навчально-виховні  заклади — це широкодоступні заклади  освіти, які дають молодшим школярам додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби молодших школярів у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. До них належать палаци культури, центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

     Основною  метою морального виховання, як сімейного  виховання, так і викладання у  школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль, у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність.

     В процесі морального виховання молодших школярів важливими є розуміння наступних категорій.

     Моральна  свідомість — одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності школярів. Моральні переконання — пережиті та узагальнені моральні принципи норми.

     Моральні  почуття — запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку молодших школярів. Моральні звички — корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов. Моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

     Етика — наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між молодшими школярами в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального виховання.

     Процес  морального виховання ґрунтується  на певних принципах. Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу молодших школярів. Основні принципи такі:

• цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання — всебічно розвиненого молодшого школяра.
• обов’язковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати на необхідність молодшого школяра жити у суспільстві;
• єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка молодшого школяра — це його свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості — складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;
• виховання в праці. В основі цього принципу — ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від їх діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності;
• комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання;
• виховання молодшого школяра в колективі. Молодший школяр стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність;
• поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому — головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін.;
• індивідуальний підхід до молодших школярів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання — важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності;
• принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер;
• єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки молодших школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу.

2. Роль  вчинку та позитивного  прикладу в 

         морально-етичному  вихованнi молодших школярi

                                                        Добрі серця –  сади,

                                                       Добрі слова -  коріння,

                                                       Добрі думки – квіти,

                                                        Добрі справи – плоди.

Моральне виховання молодших школярів є одне з найскладніших, тому що об’єктом праці – найтонші сфери духовного життя особистості, а формується,  -  розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, свідомістю.  А особливу роль позитивного прикладу у морально - етичному вихованні молодших школярів належить  сім’ї, адже

 вона  – колиска морального  виховання. «Сім’я утворює грунт морального виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сім’ї розвиваються внутрішні – гарні й погані – почуття, і вдача набирає рішучого напрямку в той або інший бік», вважав Я. Ф. Чепіга.

  Перший  образ – це батьки, їх вчинки  – могутній зразок, який дитина спочатку наслідує, а потім формує  свої моральні й розумові здобутки. А коли батьки прикладають свої  природничі здібності  до виховання молодших школярів, скрізь і в усьому показують свої високі моральні зразки, то моральне й розумове виховання молодшого школяра забезпечено високими зразками батьків. Українські педагоги закликають батьків до глибокого, вдумливого вивчення педагогіки й психології, тому що великою мірою правильному вихованню перешкоджає брак у батьків потрібних знань. Тому треба всі свої вчинки погодити з науковими вимаганнями щодо виховання, бо невдале, погане виховання може викликати знервування у зовсім здорової дитини.

  У  процесі виховання роль батька і матері має бути однаковою. Вони для молодшого школяра – нерозривне ціле. А їх окремі впливи переплітаються, доповнюються.

   Обов’язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом думок, звичок, поведінки, дій для своїх дітей. Батькам варто пам’ятати, що  той світ у якому росте й розвивається молодший школяр з раннього дитинства, впливає на все її подальше життя. Основне завдання сім’ї  у вихованні молодшого школяра – створення для нього таких життєвих умов, де б він розвивався вільно, нормально й гармонійно.

        Використовуючи методи морального  впливу на дитину слід задуматися над тим, які наслідки вони матимуть на формування психічних якостей молодших школярів. Часто  природна кара усвідомлюється дитиною як неминучий наслідок її вчинків. Таким чином, вона логічно впливає на організм як причина і наслідок. Організовані покарання з боку вихователів, на думку вченого, негативно впливають на психофізичні реакції, а відтак і на розвиток розуму,  характеру, волі, морально-естетичні чинники. Кара часто буває справедлива, і молодший школяр після покарання не зрозуміє своєї провини. Тоді покарання викликає різні негативні якості: гнів, ненависть, брехню, лицемірство, почуття страху. Загальновідома істина,що жорстокість породжує жорстокість, зло, помсту. Часто трапляються вчинки, які не відповідають моральним принципам, але вихователям  потрібно глибоко зрозуміти молодшого школяра, знайти корінь зла, усвідомити той шлях, привів її до аморального вчинку. Враховуючи те, що молодший школяр може вибрати моральний і аморальний вчинок, доцільно враховувати і той факт, що цей вибір буде цілком довільним. Моральний вибір суб'єкта, його моральна поведінка є не лише результатом аналізу об'єктивних ситуацій, але й вагання і боротьби мотивів. Часто людина вибирає не те, що краще саме по собі, а те, що краще для нього. А звідси можна вести мову, що прояв моральності часто є результатом певних сформованих норм, звичок, поведінки. Світогляд молодших школярів формується в процесі виховання та практичної діяльності. Зміст виховання спрямовано саме на оволодіння загальнолюдськими нормами життєдіяльності.

 Слід зазначити , що у вчинках виявляється моральна сутність людини, саме вчинки виявляють рівень моральної культури молодших школярів.

  Особливе  місце у справі морального виховання молодших школярів належить учителеві, вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної освіти , він не тільки озброює молодших школярів знаннями, а й формує в цілому моральну спрямованість особистості: свідомість, переконання, поведінку. Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність перед суспільством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки, почуття, поведінка  - приклад для наслідування молодшим школярам  і дорослим, він має постійно контролювати себе в усіх відношеннях, з великою обережністю здійснювати процес формування молодшого школяра, спираючись на свою широку ерудицію. Педагогові більше, ніж будь кому, потрібно дбати про свій духовно-моральний розвиток. Головною рисою для вчителя має бути самовдосконалення, вчитель у своєму розвитку ніколи не може залишатися на місці. Він має систематично, неухильно, цілеспрямовано й наполегливо працювати над удосконаленням свого професійного й морально-етичного рівня.

    Зерна добрих людських почуттів у душах молодших школярів можна розвинути тільки щирою любов’ю до них. Молодшим школярам потрібна ласка і любов, як світло й тепло рослинам, тому що виховані любов’ю і ласкою вчителя, молодші школярі впевнено підуть шляхом морального вдосконалення. Також серед усіх найважливіших якостей учителя – доброта, тому ніщо так не прихиляє молодших школярів до вчителя, як  його щира доброта. Вона  позитивно впливає на формування моральних поглядів та переконань молодших школярів. Душа молодших школярів під впливом доброти вчителя розкривається, освітлюється, оживляється. Тому виховання доброти необхідне вчителеві, щоб оживити свою працю, а також позитивний  приклад з боку батьків і вчителя, які необхідні для морального виховання молодших школярів.  

Роздiл 2.    Змiст  морально-етичного  виховання 

                   молодших школярiв

            2.1.  Патрiотичне  виховання  молодших  школярiв

  Громадянське виховання – формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною.

    Покликане воно виховувати у молодших школярів високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потреби у служінні їй. Відомо, що основні риси громадянина формуються в молодшому шкільному віці, під впливом загальнонародних, національних цінностей, у взаємодії молодших школярів з суспільством, яке на кожному етапі представляють сім’я, школа.

    Виховання громадянина має бути спрямованими на розвиток патріотизму, національної свідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки молодшого школяра.

  Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань нерозривно пов’язане з моральним, розумовим, трудовим, естетичним.

Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу. Важливою рисою патріотизму є турбота про благо свого українського, найріднішого народу. 
    Вихователь повинен чітко бачити сам процес становлення національної свідомості дитини та глибоко розуміти зміст ключових понять (національний, патріотизм, націоналізм, громадянськість тощо).  
   У розвитку національної свідомості молодшого школяра   можна виділити щонайменше три етапи , які накладають на цю свідомість помітний відбиток, збагачують її зміст.  
       Етап етнічного самоусвідомлення, що є першоосновою та  корінням   патріотизму. Етнізація дитини починається з раннього періоду життя в сім'ї, з маминої колискової, з бабусиної казки, з участі дитини у народних звичаях і обрядах, із народної пісні, причетності до народної творчості. У молодшому шкільному віці формується культ рідного дому, сім'ї, предків, рідного села, міста.  
Етап національно-політичного самоусвідомлення передбачає усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності до неї як явища політичного, що має чи виборює певне місце серед інших націй. До особливо важливих моментів цього етапу національного виховання належать відновлення   історичної пам'яті та формування почуття національної гідності.  
  Етап громадсько-державного самоусвідомлення. На цьому етапі формується правильн  розуміння понять патріотизму  і   націоналізму,     виховується турботливе ставлення до національно-культурних вартостей інших народів, прищеплюється  молодшим  школярам почуття національної, расової, конфесійної толерантності.

    «Вічно живим і незамінним джерелом патріотичних почуттів і переконаннь є любов сина і дочки до матері й батька, матері й батька до дітей,взаємна відданість і вірність.  Шкільне патріотичне виховання – це загартування душі й тіла молодших школярів для можливих грізних випробувань», вважав В. О. Сухомлинський.  

 
       2.2.  Виховання  культури  поведiнки  молодших  школярiв 

Серед актуальних проблем, що стоять перед сучасною педагогічною наукою, одна із найважливіших – належить розробці ефективних форм і методів виховання культури поведінки молодших школярів, підготовці їх до повноцінного життя у суспільстві.  З огляду на це, школі потрібен педагогічно інструментований процес особистісно орієнтованого виховання, побудований на тісному зв’язку знань, почуттів, поведінки.

    У модель виховання культури поведінки входять концепції морального виховання, особистісно орієнтованого підходу до виховання, системного підходу  до виховання та розвиткумолодшого школяра у діяльності.

  Необхідно зазначити, що одним  із джерел отримання знань  молодшими школярами про соціальні  норми поведінки, формування у  них позитивного ставлення до  оточуючих є казка, оскільки вона найбільше відповідає сутності  молодших школярів. Алегорична форма багатьох казок дає змогу ознайомити молодших школярів з тими чи іншими поняттям, нормами, правилами поведінки та передативнутрішні почуття персонажів, спонукати до роздумів, завдяки яким молодший школяр переноситься з казки у реальне життя на нього по-новому, бачить себе, свою поведінку ніби збоку.

   Слухання казки, на думку вчених, допомогає молодшому школяру  навчитися розуміти внутршній світ героїв, а через них і внутрішній світ інших людей, вчить співчувати їм, набути впевненості у собі. Використання тематичного багацтва казок істотно впливає на формування культури поведінки у молодших школярів, позначається на їхній поведінці та  вчинках.

  Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки важливе місце посідає гра. Саме гра – природний для молодших школярів вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його, аналізують поведінку героїв.

  Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати систему відносин  у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них. 

     Обмаль досвіду взаємин молодших  школярів  потребує створення  створення  спеціальних виховних ситуацій, «запрограмованих»  переживань. Під час обговорення ситуації перед молодшими школярами постає проблема морального вибору, що дає змогу їм можливі мотиви вчинків, поведінки,  готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті. Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особи; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками культури в школі та за її межами. Як стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за культурною поведінкою вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і ніхто не дізнається». 

    2.3.  Виховання дисциплiнованостi та вiдповiдальностi

                          молодших школярiв 

  Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.

Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.

  Показниками високого рівня дисципліни є розуміння  учнями необхідності дотримання її в  школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.

Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому  виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується вона на сформованості в учнів таких рис:

а) дисциплінованість — прагнення й уміння особистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспільних норм і правил;

б) обов'язковість — усвідомлення особистістю необхідності дотримання суспільних і моральних норм, підпорядкування своєї поведінки їх вимогам;