Налоговая система Украины. 7

План

Вступ……………………………………………………………………………………..............2

1. Податкова політика як метод державного регулювання…………………..................3
1. Податки, оподаткування: їх місце в податковій системі..……….........................3
2. Сутність податкової політики, принципи формування..…………........................5
3. Мета і завдання податкової політики……………………………………..................7

2. Податкова політика іноземних держав………………………..…………......................9
1. Європейський досвід побудови податкової системи……………………...............9
2. Податкова політика у Сполучених Штатах Америки……………….....................13
3. Податкова політика в Японії………………………………………….......................15

3. Податкова політика України та шляхи її вдосконалення…………………................17
1. Основи побудови податкової ситеми в Україні…………………….......................17
2. Сучасна податкова політика України, недоліки та проблеми………..................22
3. Шляхи вдосконалення податкової політики України………………......................25

Висновки…………………………………………..………………………………………..........29

Список літератури……………………………………..…………………………………..........31

Вступ

    Актуальність теми дослідження. У 90-х рр. минулого століття Україна була вимушена практично з нуля будувати власну систему оподаткування. Вона мала водночас відповідати вимогам ринкової системи господарського регулювання і виходити зі специфічних рис трансформаційних процесів, що відбувалися в українській економіці. Податкова політика України формувалася в період кризи 90-х, період нестабільності у економічній та політичній сфері. Недосконалість нормативних актів у сфері оподаткування, часто некритичне копіювання досвіду розвинутих країн, невпинне загострення трансформаційної кризи призвели до формування в країні складної, заплутаної, суперечливої податкової системи.

     Останнім  часом український  уряд поставив  курс на реформацію податкової  політики, однак кроки, зроблені у напрямі модернізації податкової системи, не знімають потреби в підготовці та здійсненні більш грунтовних перетворень,  спрямованих на формування  передумов та стимулів для запровадження інноваційної моделі соціально-економічного розвитку. На сьогодні, податкова політика ще потребує проведення реформ, спрямованих на покращення податкової системи, які повинні враховувати нестабільність економіки України та світову кризу.

    Метою роботи являється спроба дослідити недосконалість податкової політики України на сучасному етапі та визначити основні шляхи удосконалення і реформування податкової політики в сьогоднішніх умовах. Для виконання мети були поставлені наступні завдання: розглянути основні проблеми податкової системи України; дослідити податкову політику зарубіжних країн світу як приклад для проведення податкової політики в Україні; запропонувати шляхи вдосконалення податкової політики та розглянути можливі перешкоди втілення їх в життя.

    Об’єктом роботи є податкова політика у сфері оподаткування та податкова система України, реформування податкової політики.

    Основні питання роботи:

1. Податкова політика як метод державного регулювання. В цьому питанні розглядаються загальні поняття податкової системи, мета і завдання податкової політики, інструменти впливу на суб’єктів оподаткування;
2. Податкова політика іноземних держав. В цьому питанні розглядається податкова політика країн Європи, США та Японії, досліджуються переваги існуючих податкових систем у цих країнах, аналізуються країни як приклад для України;
3. Податкова політика України та шляхи її вдосконалення. В цьому питанні розглядається загальний стан та особливості сучасної податкової системи України, досліджуються основні проблеми та недоліки податкової політики держави, пропонуються шляхи удосконалення податкової політики України.

1. Податкова політика як метод державного регулювання

1.1.  Податки, оподаткування: їх місце в податковій системі

        Оподаткування є невід’ємною частиною держави. Існування держави передбачає мобілізацію коштів з метою фінансування державних витрат. Більша частина доходів держави формується за рахунок податкових надходжень (близько 75% на сьогоднішній день¹). Система оподаткування є регулятором (з боку держави) економічних процесів. Процес регулювання – двосторонній процес, який передбачає як збільшення, так і зменшення параметрів об’єкта регулювання². В Україні система оподаткування носить фіскальний характер, вона розглядається як економічна основа держави.

          Система оподаткування має свої принципи, які грунтуються на об’єктивних, стало повторюваних зв’язках між економічними явищами. Основні принципи оподаткування:

• Законність;
• Обов’язковість;
• Повнота сплати;
• Своєчасність.

За допомогою оподаткування здійснюється передача частини доходу громадян і суб’єктів підприємницької діяльності в державні фонди, а також у доходи бюджету.

          Для забезпечення обороноздатності державного управління, проведення соціальної політики й інших функцій держави створюються відповідні фонди. Для їх наповнення використовуються різні джерела фінансування. Основну роль відіграють податки. Податки – обов’язкові (примусові) виплати фізичних або юридичних осіб державі, які здійснюються в порядку й умовах, установлених законодавством³. Податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Податки використовуються також з метою забезпечення  надходжень у державні цільові фонди. Сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів утворюють податкову систему держави. Податкова система – це сукупність податків та обов’язкових платежів, законодавчо установлених в країні з метою поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів⁴.

   Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а також пільги їх платникам надаються Верховною Радою України, ВР АРК і місцевими радами народних депутатів. Податки виконують ряд важливих функцій. Основні з них:

• Розподільча – перерозподіл вартості створеного ВВП між державою  і фізичними та юридичними особами;
• Фіскальна – централізація частини ВНП у бюджеті на загальносуспільні проблеми;
• Регулююча – вплив податків на різні сторони діяльності їх платників. Вона здійснюється шляхом змін у податковій системі податкових ставок, пільг, штрафних санкцій, умов оподаткування.

    По кожному  податку й збору  існують,  установлені законодавством основні  елементи оподаткування:

• Суб’єкт оподаткування (платник податку) – юридичні й фізичні особи, які відповідно до законодавства зобов’язані виплачувати податки і збори;
• Об’єкт оподаткування – те, що обкладається податком, тобто предмет оподаткування (доходи громадян, прибуток підприємств, торговельна надбавка, рухоме і не рухоме майно, фонд оплати праці);
• Ставка податку – законодавчо встановлений розмір оплати за одиницю оподаткування. Існують два методи встановлення податкових ставок: універсальний та диференційований;
• Одиниця оподаткування – одиниця виміру об’єкту оподаткування (грошова або фізична);
• Джерела виплати податків – доход суб’єкта оподаткування за рахунок якого оплачуються  податки й збори. У деяких випадках об’єкт оподаткування й джерела виплат збігаються (податок на прибуток підприємств);
• Пільги – повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від сплати податків і зборів, відповідно до діючого законодавства;
• Податкова квота - частка сплачених податків і зборів у сумі отриманих доходів. Податкова квота оцінює рівень оподаткування юридичних і фізичних осіб

    Шляхом оподаткування досягається регулювання попиту і пропозиції, стимулювання заощаджень, вирівнювання індивідуальних доходів громадян, стримування інфляції, стимулювання індивідуального підприємництва тощо.

    Класифікація  податків. Існує багато різноманітних класифікацій податків. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити суть та функції податків, показати їх роль у податковій системі. Податки класифікують за кількома ознаками, серед них:

• Відповідно до об’єктів оподаткування: прямі (реальні та особисті) та непрямі (фіскальні монополії, акцизи, мита). Чим більш розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки; чим бідніша – тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі⁵;
• За способом стягнення акцизні податки підрозділяються на: індивідуальні й універсальні;
• Залежно від рівня державних структур, які встановлоюють податки: загальнодержавні та місцеві;
• За способом стягнення: розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні – між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників);

    Класифікація  податків досить умовна. Із розвитком держави один вид податків може переходити в інший, з’являються нові види податків, певні типи податків можуть взагалі зникнути.

    Отже, за допомогою оподаткування здійснюється задоволення національних потреб, регуляція відносин між державою та громадянами. формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються дієві механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних та фізичних осіб, стабільну фінансову базу держави, залишають достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

2. Сутність податкової політики, принципи формування

    Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. При провадженні податкової політики держава обов’язково враховує інтереси кождної сторони: з одного боку, це прагнення суб’єктів економіки до мінімізації податків, а з іншого боку – інтереси держави, що виходять із необхідності повної реалізації своїх функцій. Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва. Стратегія проведення податкової політики повинна спиратись на грунтовну теоритичну базу, максимально враховувати стан економіки держави. Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством за допомогою системи оподаткування країни.

    Отже,  податкова політика – це діяльність держави у сфері запровадження, правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави⁶.

    Залежно від  організаційної структури управління  державою розрізняють податкову політику на макроекономічному рівні, тобто державну податкову політику, і на мікроекономічному рівні, тобто податкову політику суб’єкта оподаткування на рівні підприємства, фірми (юридичних і фізичних осіб).

    Податкова політика може бути автоматизована та дискреційна:

• Автоматизований вплив пов’язаний з дією стабілізаторів, до яких відносять податки з показником еластичності щодо ВВП>1, тобто темпи приросту податкових надходжень перевищують темпи приросту ВВП;
• Дискреційна податкова політика передбачає свідоме внесення змін в діючу податкову систему з метою зміни податкових надходжень в залежності від фази економічного циклу. В період кризи доцільним є зменшення податкового тягаря, а в період економічного зростання – збільшення.

    Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою зменшення або збільшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, груп населення, територій може сприяти збільшенню надходжень до бюджету. Податкова система має включати досить широке коло податків з різною цілеспрямованістю, оскільки неможливо, щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися усі функції.

    Важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень. Для продуманої податкової політики одним із найважливіших моментів є визначення оптимального розміру податкового тягаря.

    Для формування податкової політики потрібно враховувати різні чинники та варіанти. Виходячи із загальної політики держави визначаються головні принципи її формування. Серед них:

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
• обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів та встановлення  відповідальності платників  податків за порушення податкового законодавства;
• рівнозначність і пропорційність – справлення податків з юридичних осіб  здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів;
• рівність – недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
• соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення;
• стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
• економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей;
• рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів,  виходячи з необхідності  забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
• єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обв’язковим визначенням платника податку і збору, об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядку сплати податку, підстав для навдання податкових пільг;
• доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів⁷.

3. Мета і завдання податкової політики

    Податкова політика держави відображає тип, ступінь і ціль державного втручання в економіку й змінюється залежно від ситуації в ній. Зміст і мета податкової політики обумовлені соціально-економічним ладом суспільства, соціальними групами, що знаходяться у владі і міжнародними зобов’язаннями в сфері державних фінансів. Завдання податкової політики зводяться до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створенню умов для регулювання господарства країни в цілому, згладжування виникаючих в процесі реалізації ринкових відносин, нерівностей в рівнях доходів населення, зниження податкового навантаження на економіку.

    Всю сукупність  завдань податкової політики можна умовно розділити на три основні групи:

• фіскальна – мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання її функцій;
• економічна або регулююча – спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємсницької активності в країні і міжнародних економічних зв’язків, сприяння вирішенню соціальних проблем;
• контролююча – контроль за діяльністю суб’єктів економічних відносин.

    Одне з основних  завдань держаної податкової  політики на сучасному етапі  – створення сприятливих умов  для активної фінансово-господарської  діяльності суб’єктів економіки й стимулювання економічного росту за допомогою досягнення оптимального сполучення особистих і суспільних інтересів, тобто оптимального співвідношення між коштами, що залишаються в розпорядженні платника податків, і коштами, що перерозподіляються через податковий і бюджетний механізми.

    Основною метою  створення системи оподаткування  є сприяння стабілізації матеріального  виробництва, підвищення його  ефективності і на цій основі  задоволення державних  та  соціальних потреб. Система оподаткування повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу, зниження податкового навантаження на економіку.

     На практиці  податкова політика здійснюється  через податковий механізм, що є сукупністю організаційно-правових форм і методів управління оподаткуванням. За допомогою податкової політики держава може вирішувати такі завдання: стимулювання або обмеження виробництва;  споживання того чи іншого товару; стимулювання науково-технічного прогресу; вирішення соціальних завдань; регулювання експорту/імпорту тощо.

    Тобто, податкова  політика повинна створити оптимальний  податковий механізм впливу на  господарську поведінку юридичних  та фізичних осіб та забезпечити  регулювання відносин між державою  та суб’єктами оподаткування.

2. Податкова політика іноземних держав

2.1. Європейський  досвід побудови податкової системи

    Податкові  системи окремих країн Європи  формувалися в абсолютно різних  умовах. Лише в середині ХХ  століття в розвитку системи  оподаткування з’явилися спільні риси, пов’язані з післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державних видатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливо існує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системи оподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове. Так у Франції частка непрямих податків в доходах бюджету дорівнює 62,7%, в Голландії – 41,3%⁸. Справа в тому, що в багатьох країнах застосовується система прогресивних ставок прибуткового податку з абсолютно несхожими характеристиками прогресії, з різними базовими максимальними ставку податку. Традиційно вважається, що прибутковий податок формує не дуже великий вплив, у порівнянні, наприклад, з податком на розміщення виробництва. Однак, коли в Європі формується зараз єдиний ринок робочої сили і зайняті майже всі перешкоди для переливу капіталу, зростає важливість відмінності в податкових системах(рівнях податків, індексах податкового тягаря тощо).

Таблиця 1

Індекси податкового  тягаря у різних країнах Європи⁹

    Надто цікавим  з позиції єдиного європейського  ринку є оподаткування доходу, отриманого за кордоном. Існують  два основних принципи оподаткування  стосовну цього доходу:

• територіальний принцип (використовується у Франції), коли оподаткування доходу здійснюється за різними ставками в залежності від джерела доходів (у чистому вигляді цей принцип являє собою оподаткування доходу, отриманого тільки із джерел, які знаходяться всередині країни, в той час, як доходи, які отримані за кордоном, звільняються від оподаткування);
• резидентний принцип заклечається в тому, що ставка податку не залежить від джерела отриманого доходу. Цей принцип застосовується майже всіма країнами.

    Для того, щоб розглянути відмінності і дослідити особливості податкових систем, проаналізуємо окремі, найрозвинутіші країни Європи.

    Великобританія. Сучасна податкова система Великобританії  складається з п’яти основних  груп податків:

• Прямі податки на доходи (прибутковий податок, податок з капіталу тощо);
• Непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи, гербові податки);
• Місцеві податки (податок на нерухомість);
• Податки на ділову активність;
• Інші податки.

    Податок на  прибуток – фіскально й соціально  найбільш важливий податок у  Великобританії. Був запроваджений у 1842р. у розмірі 7 пенсів із кожного фунта стерлінгів оподаткованого доходу. Сучасний прибутковий податок передбачає скидки і пільги, величина знижок щорічно індексується в залежності від рівня інфляції. Крім того, у Великобританії існує дещо інший принцип на відміну від інших країн Європи побудови та нарахування податку на прибуток, який розподіляє дохід на певні групи в залежності від джерела отриманого доходу. Діє всього 5 великих груп, кожна яка оподатковується за різним принципом і названа в порядку англійського алфавіту: A, C, D, E. F.

Група А – доходи від  власності орендованого майна та доходи від колишньої групи В (комерційна експлуатація лісів);

Група С – доходи від  облігацій державних позик;

Група D – доходи від виробничо-комерційної діяльності, від надання послуг особами вільних професій, аліменти, гонорари;

Група E – заробітна плата, пенсії, оподатковані соціальні допомоги;

Група F – дивіденди та інші виплати, здійснювані компаніями.

Система поділу має ряд  переваг, що дозволяє визначити кількість платників по кожній з груп доходів.

    Податок на  додану вартість у Великобританії  був запроваджений у 1973 р. як  фіскальна умова членства Великобританії  у Європейському Союзі, ставки: 0%, 8%, 17,5%¹⁰. Звільнені від ПДВ земля, поштові. страхові, ритуальні, фінансові послуги, гральний бізнес і лотереї, твори мистецтва, професійні спілки. До товарів з нульовою ставкою відносять продукти харчування, вугілля, газ, дитяче взуття та одяг, золото, цінні папери, транспортні послуги; ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією; ставка 17,5% - всі інші товари і послуги. Різниця між звільненням від ПДВ і нульовою ставкою полягає в тому, що звільнені товари і послуги не включаються в систему ПДВ, а тому не дають права на компенсацію податку, сплаченого на ранніх стадіях, а нульова дає таке право. Перевірка платників ПДВ здійснюється з інтервалом 1-9 років, а на підприємствах – щомісяця.

    Оцінюючи британську  податкову систему, варто наголосити, що в ній скомбіновані апаратно-бюрократичні й громадські засади. Представники громадськості можуть брати участь у процесі оподаткування. Такий порядок є ознакою правової держави і громадянського суспільства.

    Франція. Податкова  система Франції відрізняється  від інших країн деякими помітними особливостями:

• Для Франції властиві високі соціальні податки  - платежі та внески до фондів соціального призначення;
• Фіскальне значення непрямого оподаткування у загальній сумі державних доходів перевищує долю прямого, тому й не дивно, що Франції – батьківщина ПДВ;
• В основі бюджетного процесу знаходиться принцип пріоритету ресурсів. Це означає затвердження парламентом спочатку доходної частини бюджету, а потім основної;
• Уряд проводить політику децентралізації, що полягає у розширенні прав органів місцевого самоврядування і супроводжується розподілом відповідних податкових надходжень;
• Відповідно до вимог уніфікації податкових систем у рамках ЄС протягом останнього десятиліття відбувається зниження ставок оподаткування з одночасним розширенням податкової бази за рахунок скасування пільг.

    Французька  податкова система зокрема відома  своїм податковим контролем. Зокрема  за несвоєчасне подання декларації  податок стягується в повній  сумі з одночасним накладанням  штрафу в розмірі 0,75% на місяць, а якщо дохід прихований умисне, штраф складає 40-80% від суми нарахованого податку. У Франції, на відміну від України, звинувачення в ухиленні від сплати податків юридичної особи пред’являють лише керівникові підприємства, а у разі переплати – відповідна різниця повертається негайно з відсотками.

    Найбільш важлива  дохідна стаття державного бюджету  франції – ПДВ, який забезпечує 45% всіх податкових надходжень¹¹. Він стягується методом часткових платежів. Існує 4 види ставок ПДВ:

• 18,6% - нормальна ставка на всі товари і послуги;
• 33,33% - гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь, тютюн;
• 7% - скорочена ставка на товари культурного пробуту;
• 5,5% - на товари й послуги першої необхідності.

В останні роки спостерігається  тенденція до переходу до двох ставок – 18,6% та 5%. При цьому існують різноманітні пільги, за якими громадяни звільняються від сплати ПДВ.

    Податкова  система Франції являє собою  дуже своєрідну сукупність податків  і зборів. Вона відображає історичні  й культурні особливості країни. Одночасно, система має стабільність відносно переліку податків та правил їх стягнення.; ставки щорічно переглядаються, щоб ураховувати економічний стан країни й політичний напрямок держави.

    Швеція. Державний  сектор Швеції і місцеві органи  управління мають широкий круг повноважень, для реалізації цих повноважень необхідна частина загальнонаціональних ресурсів, що отримуються у вигляді податків. Тому рівень оподаткування в Швеції досить високий. Податкові органи Швеції мають трирівневу систему, вони вирішують не лише питання оподаткування, а й ведуть перепис населення, акти цивільного стану, сприяють  забезпеченні загальних виборів.

    Податкова  система Швеції включає безліч  прямих та непрямих податків. Окремо від податків існує  система різноманітних зборів, що  стягується з працедавців (виплати на соціальне страхування), з яких виплачуються пенсії, медичні страховки, інші соціальні виплати.

    Навесні починається  період заповнення та надання  податкових декларацій. У разі  недоплати платник карається  штрафом, що досягає 40% від доплат, максимальне покарання за ухилення від сплати податків у звичайних випадках – 2 роки позбавлення волі.

    Стягнення  податків. Система збору податків  у Швеції влаштована таким  чином, що податкові платежі  здійснюються поступово протягом  року. Така система має назву «Сплата у міру отримання доходів». Для осіб, що працюють по найму процес сплати податків бере на себе працедавець. Після того, як за допомогою податкової декларації визначена кінцева сума, що підлягає сплаті, її порівнюють з сумою попередніх років.

    ПДВ стягується  у Швеції з 1 січня 1969 року. Спочатку  оподаткуванню підлягали тільки  товари і особливі види послуг, але при вступі країни до  ЄС відбулося значне розширення  в оподаткуванні. Сьогодні податкові  органи керуються лише конвенціями та директивами ЄС. У зіставленні з іншими країнами Європи, саме у Швеції найвищий рівень оподаткування ПДВ по основних товарах і послугах (24%)¹².

    До початку  90-х років Швеція вважалася  світовим лідером, як по ВВП,  так і за розмірами податкових  ставок. Проте від жорсткого податкового тягаря уповільнилися темпи економічного зростання, знизився рівень конкурентоспроможності шведських товарів на світовому ринку, тому урядом Швеції у 90-х роках було проведено податкову реформу і прийнято серйозні заходи щодо зниження податкових ставок.