Нарахування пдв при здійсненні зед

Вступ 

      Побудова  і релізація ефективної системи  оподаткування являється невід’ємною умовою створення діючого механізму регулювання економічних процесів в державі. Система оподаткування представляє собою сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів в бюджет і внесків в державні цільові фонди, які стягуються в установленому порядку.

        У країна являється суб’єктом  світогосподарчих відносин і  має реальні перспективи побудови  виробничої інвестиційної моделі  зовнішньоекономічного співробітництва.  В результаті, в зв’язку з зростанням зовнішньоекономічної активності і розширенням видів зовнішньоекономічної діяльності перед державою стоять проблеми створення ефектиної системи оподаткевання зовнішньоекономічної діяльності та правової бази яка б регулювала відносини між суб’єктами такої діяльності, та сприяла її гармонійному розвитку. Проблема торкається насамперед питань складу і структури податкових платежів, розміру і способу їх утримання, ефективності і направленості застосовуємих податкових пільг, взаємодії з механізмами інвестування коштів і функціонування валютного ринку, та подвійного оподаткування різнонаціональних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

      Метою моєї роботи є вивчення та аналіз існуючих аспектів опдаткування, через вивчення літературних джерел та нормативних матеріалів, а також даних статистичної звітності, які регламентують зовнішньоекономічну діяльність в Україні.

      Завданням роботи є запропонування необхідних заходів по вдосконаленню системи оподаткування зовнішньоекономічних операцій, які здійснюються в Україні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. 
 

1.Особливості  нарахування податку  на додану вартість  у зовнішньоекономічній  діяльності в Україні. 

     Податок на додану вартість - це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до цін на товари, роботи послуги, які їм продаються, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів, робіт і послуг.

     Порядок обчислення та сллати податка на додану вартість за товари (роботи , послуги ) , ввезені за-за меж митних кордонів України та товари (роботи , послуги ) , експортовані за межі митних кордонів України визначаються відповідною інструкцією Головної державної податкової інспекції України .

     У відповідності до неї платниками податку на додану вартість  за імпортні товари є :

1 ) суб’єкти підприємницької діяльності , включаючи громадян , що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи ( декларанти ), які ввозять товари ( продукцію ) як для власних так і для виробничих потреб з ціллю реалізації у вільному обігу .

2 ) міжнародні  об’єднання, включаючи міжнародні  урядові організації , іноземні  юридичні особи та громадяни  , які від свого імені здійснюють  підприємниціку діяльність на  теріторії України, у випадку  ввезення на теріторію України  ними імпортних товарів , за вийнятком майна , що ввозиться у якості внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іностранними інвестиціями

3 ) у  випадку відсутності у зазначениз  вище неризидентів розрахункових  рахунків в установах банків  України та їх постійних представництв в Україні , сплата податка виконується покупцями (замовниками , отримувачами ) товарів.

4 ) при  подальшій реалізації на теріторії  України майна , що ввозиться  в якості внеску іноземного  інвестора в статутний фонд  підприємства з іностранними  інвестиціями податок на додану вартість та акцизний збір сплачується на загальних підставах.[2.c 6-7]

     У відповідності до чинного законодавства  об’єктами оподаткування ввезених на теріторію України товарів  є :

     Для податку на додану вартість (крім конфіскованого, безхозного , успадкованого майна , кладів та інших цінностей , що перейшли за правом успадкування до держави , імпортних товарів та продукції , які провозяться через теріторію України транзитом ) є їх митна вартість , прерахована за курсом Національного банка України на дату подачі грузової митної декларації в митний орган , з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів та акцизного збору за підакцизні товари .

     У разі порушення вимог щодо цільового  використання зазначених товарів, робіт  та послуг платник податку  зобов'язаний  збільшити    податкові  зобов'язання  за  результатами податкового періоду,  на який припадає таке порушення,  на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту, виконання (надання) робіт, послуг на цій території або нарахована на загальних  підставах,  а також сплатити пеню, нараховану відповідно до закону;

     операції  з  імпорту  культурних  цінностей  згідно  з  кодами

     УКТ ЗЕД   9701   10  00  00,  9701  90  00  00,  9702  00  00  00,

     9703 00 00 00,  9704 00 00 00,  9705 00 00  00,  9706  00  00  00,

     виготовлених  п'ятдесят і більше років тому,  які ввозяться з метою їх  подальшої  передачі  музеям,  галереям,  виставковим  центрам, архівам, установам культури або  освіти, що знаходяться у державній або комунальній власності  (п.  5.14  ст.  5  Закону  N  168/97-ВР ( 168/97-ВР );

     операції  з тимчасового ввезення на митну  територію України та подальшого  вивезення  з  митної  території  України  (а  також із ввезення на митну територію України  раніше  вивезеного  з  митної території  України)  товарів за переліком,  визначеним статтею 206 Митного кодексу України  (  92-15  ),  та  повітряних  суден,  які ввозяться  на  митну  територію України за договорами оперативного

лізингу. Строк тимчасового ввезення визнається статтею 208 Митного кодексу України.  Кабінет Міністрів України має право продовжувати строк, визначений Митним кодексом України (п.  5.17 ст.  5  Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ).

     В митну вартість ввезених на теріторію  України товарів включається :

а) ціна товару за контрактом;

б) витрати  з транспортування , навантаження , розвантаження та страхування товару від пункту постачальника до митного  кордону України;

в) комісійні  та брокерські витрати 

г) плата , яка повинна бути сплаченою імпортером як умова ввозу ( вивозу ) за використання об’єктів інтелектуальної власності , що належать до данних товарів .

     При цьому рекламні матеріали та сувеніри , які ввозяться в Україну й  призначені для представницьких  цілей під час проведення в  Україні виставок, конкурсів , нарад , семінарів , ярмарок та інших подібних міроприємств ( пропускається за рішенням митного органу в кількості достатній для забезпечення потреб з врахуванням цілі переміщення ) , не є об’єктом оподаткування .

     Слід  зазначити що у відповідності до податкового законодавства України не підлягають обкладенню податком на додану вартість:

а) транспортні  засоби , що використовується для міжнародних  перевезень пасажирів та вантажів ;

б) професійне обладнання , майно та інструменти , що належать іноземним юридичним особам і необхідні для надання послуг або виконання робітн ими на теріторії України ;

в) зразки товарів , якщо вони залишаються власністю  іноземних юридичних осіб та їх використання на теріторії України не має комерційного характеру.

     Для розуміння принципу обкладеня податком на додану вартість товарів що ввозяться  з-за меж України треба чітко  визначити оподатковуваний оборот та механізм оподаткування .

     Отже , оподатковуваним оборотом для обчислення податку на додану вартість є вартість , яку необхідно сплатити до чи після провадження митних процедур за товари ввезені на теріторію України, що включає в себе митну вартість товара , прераховану за курсом Національного банку України , мито, митні збори та суму акцизного збору за підакцизні товари .

     Обчислення  самого податку провадиться за ставкою 20 % від оподатковуваного обороту .

 Сума  податку обчислюеться за такими  формулами :

а ) товари , що належать обкладенню митом , митним та акцизним збором :

( В+М+А  ) * П : 100

б ) товари , що належать обкладенню митом і митним збором , але не обкладаються акцизним збором :

( В +М  ) * П : 100

в) інші товари :

В * П : 100

де : В - митна вартість в українських  гривнях ;

М - мито , митна вартість ;

А - акцизний збір ;

П - ставка податку на додану вартість ( 20 % )

     Треба зазначити , що сума ПДВ за придбані матеріли сировину та інші вироби не зменьшує суму ПДВ , яка належить сплаті до бюджету , а разом з вартістю придбаних  товарів включається до витрат виробництва  і обігу. Тобто якщо розглядати бухгалтерський бік справи то сума ПДВ після отримання товару не списується з кредиту рахунку 60 в дебет рахунку 68 , а списується з кредиту рахунку 51 і разом з вартістю товару і відображається за дебетом рахунків обліку виробничих запасів , затрат на виробництво , капіталовкладень та нематеріальних активів .

     В підприємствах , що безпосередньо самостійно реалізують імпортні товари або надають  посередницькі послуги з продажу  імпортних товарів на теріторії  України , окрім їх реалізації їх за іноземну валюту , об’єктом обкладення для податку на додану вартість є різниця між ціною реалізації , що містить податок на додану вартість та митною вартістю, до якої включено сума митних зборів , мита, акцизного збору на підакцизні товари та податку на додану вартість . Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту .

     Розглянемо  цю ситуацію на прикладі : нехай куплений непідакцизний товар митна вартість якого разом з митом , та митними  сборами складає 10грн . Отже сума ПДВ складе 2 гр , відповідно ці 2 гр будуть віднесені на вартість товару , і він вже коштуватиме 12 гр . Доставляючи товар до споживача імпортер витратив ще 1 гр і вартість товару стала 13 гр . Щоб мати свій інтерес при продажу товару імпортер закладає до ціни товару прибуток у ромірі 7,7 % - це приблизно 1 гр . Для визначення кінцевої ціни реалізації йому треба включит в неї ПДВ : ( 13 + 1 ) * 1,2 = 16,8 грн . Для обчислення суми ПДВ , яку необхідно сплатити у бюджет необхідно відняти від ціни реалізації митну вартість разом з митом , та митними сборами : 16,8 - 12 = 4,8 гр ( це буде оподатковуваний оборот ) , помноживши його на 0,1667 ми отримаємо суму яку необхідно сплатити в бюджет: 4,8*0,1667 = 0,8 гр . Але якщо виділити чисту додаткову вартість ( 4,8 / 1.2 = 4 гр ) то можна помітити цікавий факт , що ця суммаскладається з :

1 ) суми  ПДВ сплаченої на митниці 2 гр ;

2 ) витрат  пов’язаних з продажем товару ;

3 ) прибутку  імпортера;

     Виявляється , що при сплаті вдруге податку імпортер сплачує його втому числі і  на суму попереднього ПДВ , що підвищує ціну його товарів. Це на мій погляд було зроблено для захисту національного виробника ( ціни на імпортні товари завищуються порівняно з вітчизняними товарами ) .

     Як  буде нижче зазначено імпортна сировина , матеріали , комплектуючі вироби , обладнання , яке ввозиться резидентами для власних виробничих потреб не оподатковуеться ПДВ при пересіченні митного кордону України .

Якщо  ж відбувається реалізація на теріторії  України ( обмін або передача ) або  використання не на власні виробничі  потреби імпортної сировини , матеріалів, комплектуючіх виробів, обладнання , яке ввозилось резидентами для власних виробничих потреб , окрім їх реалізації за іноземну валюту , оподаткований оборот визначається виходячи з їх вартості з врахуванням ПДВ та акцизного збору ( за підакцизні товари ) , але не нижче їх митної вартості з врахуванням сплачених сум мита , митного та акцизного зборів ( за підакцизні товари ) , та ПДВ або ціни придбання з врахуванням ПДВ , а по імпортних основних виробничих фондах не нижче їх балансової вартості за ввирахуванням їх фактичного зносу та врахуванням ПДВ та акцизного збору ( за підакцизні товари ). Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту.

У випадку  реалізації ( використанні ) вказаних енергоносіїв споживачам для невиробничі потреби  ПДВ обчислюється виходячи з їх загальної  вартості з врахуванням ПДВ, але не нижче митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67% до оподаткованого обороту.[5.c 67]

     За  імпортні матеріально-технічні ресурси  для сільського господарства які  ввозиться резидентами для виробничих потреб України ПДВ при подальшій реалізації ( передачі чи обміну ) сільськогосподарським споживачам обчислюється виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації і у відповідних випадках ціною їх придбання або митною вартістю , перерахованою в українські гривні за курсом Національного банку України на день подання вантажної митної декларацій.

     У випадку реалізації ( обміну , передачі чи використання ) вказаних вказаних матеріально-технічнихресурсів  не для потреб сільського господарства ПДВ обчислюється виходячи з їх загальної вартості з врахуванням ПДВ, але не нижче митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту .

      Для обчислення податку на додану вартість платнику слід вести податковий облік. Основним первинним документом для відображення сум податку на додану вартість є податкова накладна. Це документ встановленого зразка, який виписує і надає платник податку покупцеві товарів, робіт і послуг. Податкова накладна містить такі реквізити:

• порядковий номер;
• дату виписування;
• повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
• податковий номер платника податку (продавця і покупця);
• місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
• опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, розмір, об'єм);
• повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
• ціну продажу без урахування податку;
• ставку податку і відповідну суму податку в цифровому значенні;
• загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

      Якщо  платник податку реалізує товари, роботи, послуги, що звільнені від оподаткування у випадках, передбачених статтею

      5 Закону "Про податок на додану  вартість", у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт чи пункт статті 5

      Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцеві, а копія залишається у продавця.

      Для оподатковуваних операцій, в тому числі і тих, що звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

      Податкова накладна є звітним і одночасно  розрахунковим документом і виписується  на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт, послуг. У разі, коли частка товару не містить відокремленої вартості, перелік частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, і враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

      Платники  податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків, тобто 1095 днів.

      Податкова накладна підписується особою, уповноваженою  платником податку здійснювати  продаж товарів, а також скріплюється гербовою або спеціальною „Для податкових накладних" печаткою продавця товарів, робіт чи послуг.

      Для фізичних осіб, незареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, які ввозять товари на митну територію України в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

      Податкова накладна видається у разі продажу  товарів, робіт чи послуг покупцеві  на його вимогу. У разі відмови з  боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної покупець таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг).

      Отримання податковим органом такої заяви є підставою для проведення податкової перевірки постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за вказаною цивільно-правовою операцією.

 У разі ввезення (імпортування) товарів на митну територію України документом, що засвідчує право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, є належним чином оформлена митна декларація, в якій відображається факт сплати імпортером податку на додану вартість.     Імпортери, що розмитнюють товари при їх ввезенні на митну територію України, сплачують:

• митні збори, сума яких збільшує вартість товарів;
• акцизний збір при ввезенні підакцизних товарів, який включається у вартість таких товарів;
• податок на додану вартість.

      Об'єктом  оподаткування податком на додану вартість є вартість товарів, ввезених на митну територію України , крім тих, що відносяться до переліку критичного імпорту, перелік яких затверджується КМУ.[ 4.c 78-79 ]

      Контроль  за сплатою податку покладено  на податковий орган за місцем реєстрації платника та митні органи, що розмитнюють товари. В податковій декларації з податку на додану вартість операції по податку на додану вартість з імпортованих товарів відображаються тільки один раз в частині податкового кредиту в рядку „ПДВ, сплачений митним органам".

      Протягом  звітного періоду податкові накладні, вантажні митні декларації, касові та товарні чеки, готельні рахунки, рахунки, виставлені за отримання послуг, що обліковуються за приладами обліку, транспортні квитки, що підтверджують факт придбання чи реалізації товарів, робіт, послуг, фіксуються в „Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних" платника податку.

      При проведенні планової або позапланової документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних, а в разі ведення його в електронному вигляді надати носій електронної інформації.

      Важливим  моментом оподаткування податком на додану вартість є визначення дати виникнення податкових зобов'язань. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт чи послуг) є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

      ♦ або дата зарахування коштів від  покупця (замовника) на банківський  рахунок платника податку як оплата товарів (робіт чи послуг), які підлягають продажу, а в разі продажу товарів за готівкові кошти і % дата їх оприбуткування в касі платника, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

      ♦ або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

      Датою виникнення податкових зобов'язань  орендодавця (лізингодавця) для операцій з фінансової оренди є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди у користування орендарю.

      Датою визначення податкових зобов'язань  у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних  коштів є дата надходження таких  коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

      При ввезенні (імпортуванні) товарів на митну територію України датою виникнення податкових зобов'язань є дата подання ввізної митної декларації з зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з поточного рахунку платника подану в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, який засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася першою.

      Датою виникненні податкових зобов'язань  з контрактів, визначених довгостроковими, відповідно до закону України,, Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

      Попередня оплата вартості товарів (послуг), які  згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митного кордону України або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

      У міжнародній практиці існує два механізми стягування даного податку в зовнішньоторговельних відносинах, які ґрунтуються на принципах призначення та походження.

      За принципом призначення — товари оподатковуються за місцем їх споживання, тобто при споживанні у країні-імпортері. Застосування принципу призначення у механізмі оподаткування імпорту податком на додану вартість, згідно з діючими в країнах COT домовленостями, передбачає, що ставка даного податку не повинна перевищувати внутрішню при реалізації вітчизняних товарів. Перевагою даного принципу є можливість дотримання та контролювання однакового рівня оподаткування на момент кінцевої реалізації відносно імпортованих та національних товарів.

      За принципом походження — товари оподатковуються за місцями їх виробництва, тобто стягнення податків у даному разі відбувається при експорті товарів. Недоліком принципу походження є відмінність між механізмами та рівнями оподаткування товарів, що імпортуються, та вітчизняних товарів, особливо якщо у країні походження при експорті застосовується інша ставка. Застосування принципу походження тягне необхідність врегулювання питання «подвійного оподаткування зовнішньої торгівлі» у зовнішньоекономічних відносинах, що пов'язане з високим рівнем податкової координації між країнами та передбачає прийняття системи розподілу податків.

      В ситуації, коли дві торгуючі між собою країни застосовують різні механізми нарахування податку на додану вартість, на перший погляд, втрачає та країна, яка нараховує даний податок за принципом походження, так як в силу подвійного оподаткування і в країні експорту, і в країні імпорту товар стає менш конкурентоспроможним.

      Але це відбувається за умови існування альтернативного товаропотоку до країни імпорту. Якщо ж країна експорту є монополістом даної товарної групи, то запровадження механізму нарахування податку на додану вартість за походженням дозволяє їй отримувати додаткові надходження до бюджету за рахунок споживачів країни імпорту.

      Прикладом існування даної проблеми для України є її зовнішньоторговельні операції з Росією. Ці дві країни застосовувати різні механізми нарахування даного податку: Україна використовувала принцип призначення, тоді як в Росії нарахування відбувалося за принципом походження. До останнього часу така ситуація була сприятлива для експорту товарів з України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Ставки податку на додану вартість 

     Закон передбачає дві ставки оподаткування податком на додану вартість - 20 відсотків та нульову ставку. За ставкою 20 відсотків оподатковуються всі операції за винятком звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка.

     Нульова ставка застосовується щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які були вивезені (експортовані) платникові податку за межі території Україні. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення засвідчене належно оформленою митною декларацією.