Інфляція як макроекономічне явище,її сутність та причини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

Кафедра педагогіки та психології

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

На тему: «Інфляція як макроекономічне явище,її сутність та причини»

 

 

                          

 

 

 

 

 

Виконав

студент 3 курсу, 15 групи

фінансово-економічного факультету

денної форми, спец. 6508

Левченко Олександр

 

 

 

                           

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Психологічні особливості старшокласників

1.1.Загальна характеристика старшокласників

1.2.Спілкування та дружба  між учнями

1.3.Формування особистості  старшокласника.(пам'ять увага мислення)

 

Розділ 2.Робоча навчальна програма з дисципліни «Основи економіки»

2.1.Актуальність теми  та мета вивчення даної дисциплін

2.2.Тематичний план  дисципліни

2.3.Форми організації  навчання

Розділ 3.Навчально-методична розробка економічної теми «Інфляція як макроекономічне явище,її сутність та причини».

3.1.Актуальність,структура  та мета вивчення теми« Інфляція як макроекономічне явище,її сутність та причини»

3.2.Структурно-логічна  схема теми

3.3.Методична карта  до теми

3.4.Модель засвоєння  бази знань теми

3.5.План уроку-лекції  та її конспект

3.6.План уроку-семінару

3.7.Система поточного  і підсумкового контролю знань  з теми

Висновок 

Література

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В Україні економічна освіта для школярів — це досить нова ланка освіти, проте дуже важлива.

Існує певний взаємозв'язок між рівнем організації освіти та соціально-економічним розвитком країни. Як відомо, освіта має випереджати розвиток економіки, з одного боку, а з іншого — саме розвиток економіки вимагає розвитку системи освіти.

Щоб жити в економічно розвиненій країні необхідно розвивати  економічну освіту ще в школі.

Введення уроків з  економіки необхідне також самим  учням,адже вони зможуть зрозуміти деякі чи хочуть вони працювати в економічній сфері та навчитися економічному мисленню,що буде їм допомагати у повсякденному житті.

При викладанні економіки  в школі необхідно враховувати  вік учнів та психологічні особливості,які притаманні певній освітньо-віковій групі.

Щоб зацікавити учнів  у вивченні предмету необхідно розповідати  їм про актуальність вивчення економічної  теорії,застосовувати різноманітні мотиваційні фактори та проводити  паралель між матеріалом,який викладається та реальним життям,наводити приклади,проводити економічні ігри.

Звичайно,не всі учні вийдуть з школи економістами,проте  завдяки набутим знанням,умінням  та навичкам учні зможуть приймати раціональні рішення в життєвих ситуаціях.

Метою викладання курсу є розвиток економічного мислення у учня.

Лише проаналізувавши  історію розвитку економіки нашої  країни та провідних країн світу,вивчивши та зрозумівши все основні концепції  економічного життя країни можна  будувати краще майбутнє.

 

 

Розділ 1.Психологічні особливості старшокласників

 

1.1.Загальна  характеристика старшокласників

 

Старший школяр стоїть на порозі вступу до самостійного життя. Це створює нову соціальну ситуацію розвитку. Завдання самовизначення, вибору свого життєвого шляху встає  перед старшим школярем як завдання першорядної ваги. Школярі старших класів обернені в майбутнє. Це нова соціальна позиція змінює для них і значущість навчання, його завдань і змісту. Старші школярі оцінюють учбовий процес з погляду того, що він дає для їх майбутнього. Вони починають інакше, ніж підлітки, дивитися на школу. Якщо підлітки дивляться в майбутнє з позиції сьогодення, то старші школярі на сьогодення дивляться з позиції майбутнього.

У старшому шкільному  віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і учбовими інтересами. У підлітка учбові інтереси визначають вибір професії, у старших же школярів спостерігається зворотне: вибір професії сприяє формуванню учбових інтересів, зміні відношення до учбової діяльності. У зв'язку з необхідністю самовизначення у школярів виникає потреба розібратися в тому, що оточує і в самому собі, знайти сенс того, що відбувається. У старших класах учні переходять до засвоєння теоретичних, методологічних основ, різних учбових дисциплін.

Старшокласники являються  повністю сформованими дорослими людьми у психологічному плані, і майже всі психологічні зміни досягають свого завершення.

Характерною особливістю даного віку є готовність і здатність до багатьох різних видів навчання, причому як в практичному плані (трудові  уміння і навички), так і в теоретичному (уміння мислити, розмірковувати, користуватися поняттями). Ще однією рисою, яка вперше повністю розкривається в цьому віці, є здатність до експериментування, що проявляється в небажання все приймати на віру. Учні проявляють широкі пізнавальні інтереси, що пов’язані з прагненням все самостійно перевірити, особисто впевнитися в правдивості. 

Юнацький вік відзначається  своєю підвищеною інтелектуальною  активністю, яка стимулюється не лише природною віковою цікавістю, а  і бажанням розвинути, продемонструвати навколишнім свої здібності, отримати високу оцінку з їх сторони. В зв’язку з цим старшокласники на людях намагаються брати на себе найбільш складні і престижні задачі, нерідко проявляють не лише свій інтелект, а і свої особливі здібності.  Занадто прості задачі вони відмовляються виконувати через уявлення престижу.

Старшокласники можуть формулювати  гіпотези, розмірковувати припущено, досліджувати і порівнювати між собою різні  альтернативи при рішенні одних  і тих же задач. Сфера пізнавальних, в тому числі навчальних, інтересів учнів виходить за межі школи і набуває форму пізнавальної самодіяльності – прагнення до пошуку і придбання знань, до формування корисних вмінь і навиків.

Прагнення до самоосвіти – характерна особливість даного віку. В  останніх класах школи складується нове відношення до навчання. Випускників приваблюють предмети і види знань, де вони можуть краще пізнати себе, проявити самостійність, і до таких знань в них виробляється особливо приємне відношення. Разом з теоретичним відношенням до світу, предметам і явищам у старшокласника виникає особливе пізнавальне відношення до самого себе, що виступає у вигляді бажань і уміння аналізувати і оцінювати власні вчинки, а також здатність вставати на точку зору іншої людини, бачити і сприймати  світ з інших позицій, ніж свої власні.

Самостійність мислення проявляється в незалежності вибору способу поведінки. Старшокласники приймають лише те, що їм здається розумним, доцільним  і корисним.

В юнацькому віці виразно проявляється потреба у формуванні світогляду, тобто розумінні закономірностей оточуючого світу і створенні системи поглядів, тому нормально розвинений старшокласник цікавиться досить широким колом явищ політики, економіки, мистецтва тощо. Важливою частиною світогляду е моральні переконання. Старшокласники прагнуть самостійно розібратися у моральних проблемах і не люблять, коли дорослі пропонують їм готові і категоричні формулювання. У багатьох старшокласників є прагнення до чесного життя, самовдосконалення, служіння суспільству - це те, що називають юнацьким романтизмом. Проте ці прагнення часто мають поверховий характер і в реальному житті поєднуються з вузьким практицизмом і навіть безпринципністю.

Зростання інтелектуальних  і фізичних можливостей старшокласників визначає найбільш помітну рису їхньої поведінки - прагнення до самоствердження. Ним мотивуються залежно від умов сімейного виховання і успіхів як позитивні, так і негативні вчинки. Позитивні форми самоствердження полягають у досягненнях в навчанні, спорті, мистецтві тощо. Негативне самоствердження найчастіше здійснюється через дотримання норм юнацької субкультури.

Психологія  старшокласників відзначається суперечливими явищами. З одного боку - зростання інтелектуальної і моральної зрілості, пошуки світогляду, спрямованість на майбутнє, юнацький романтизм, довіра до авторитетних дорослих. З іншого - тенденції негативізму, який виступає у вигляді юнацької субкультури з її небезпечним ухилом у бік зневаги до моралі.

Уміння викладача  зрозуміти потреби учнів, зацікавити своїм предметом і зробити  бажаним вивчення матеріалу – можливість для старшокласників проявити свої здібності, вибрати майбутній шлях і самореалізуватися як  особистість.

Інтелектуальний розвиток тісно пов'язаний з тенденціями особистісного зростання старшокласників. 
   Збагачується емоційна сфера. Нові емоції виникають не тільки завдяки конкретним об'єктам, а й через стосунки з іншими людьми, види діяльності, їх зміст, перебіг і результати. Нові життєві обставини, нові обов'язки й успіхи в їх виконанні породжують і нові переживання. 
   Усвідомлення й дотримання певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві, вироблення свого ставлення до суспільного життя породжують глибокі, міцні й тривалі моральні емоції. Вони різноманітніші за своїм змістом і спрямованістю, ніж у підлітків. Розвиваються почуття гуманізму, колективізму, дружби і товаришування, честі, обов'язку і відповідальності. У зв'язку з розвитком свідомості, оцінювання власних вчинків, формується таке складне почуття, як совість.

Совість — особлива форма самоконтролю, важливий компонент моральної самосвідомості.  

 Вона постає внаслідок  самооцінки особистістю за критеріями  добра і зла, справедливості, порядності  своїх вчинків і дій, нерідко  виявляється у формі болісного  усвідомлення своїх вад, моральної недосконалості. 
   Особливо загострюються почуття, пов'язані з усвідомленням свого “Я”, власної гідності, потребою дружити, товаришувати. Пошук друзів, спілкування з ними — важливе джерело емоційних переживань старшокласників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Спілкування та дружба між учнями

 

Фактором формування особистості у цей період є  спілкування з ровесниками, дорослими. Впливовим є класний колектив, в якому проходить значна частина  життя учнів, відбувається навчальна діяльність, виникають різноманітні форми суспільних контактів, що регулюються правилами, нормами колективного співжиття. Формуються різні види мікрогруп — групи найближчих приятелів, друзів, товариські групи, компанії. Порівняно з підлітками, юнаки більше приділяють уваги внутрішнім якостям друзів: інтелектуальним запитам, світоглядним настановам, моральним потребам тощо.

Характерною особливістю дружби старшокласників  є не тільки спільність інтересів, але  і єдність поглядів, переконань. Дружба носить інтимний характер: хороший  друг стає незамінною людиною, друзі діляться найпотаємнішими думками. Ще більш, ніж в підлітковому віці, пред'являються високі вимоги до друга: друг повинен бути щирим, вірним, відданим, завжди приходити на допомогу. 

 Відбуваються зміни у ставленні  старшокласників до дорослих людей, особливо до батьків і вчителів. Основним стає принцип рівноправності. Воно починає залежати від того, наскільки дорослі зважають на дорослість і самостійність молодої людини, правильно оцінюють їх. Проте можливість конфліктів з дорослими не зникає. Молодь вбачає причини своїх конфліктів з дорослими передусім у якостях дорослих: їх консервативному способі мислення, прихильності до застарілих правил поведінки, суворому дотриманні давніх звичаїв, застарілості етичних переконань, естетичних уподобань, смаків тощо; надмірному обмеженні свободи молодих людей, вимаганні від них повної слухняності, неадекватних методах виховного впливу. Водночас серед причин конфліктів, що залежать від них самих, старшокласники називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування слушних настанов батьків, зневажливе ставлення до їх рекомендацій, вказівок, доручень та заборон, деякі риси особистості (неслухняність, упертість, егоїзм, лінощі, самовпевненість тощо).  

 Загалом молодь охоче вислуховує  поради, аргументовані пояснення, наставляння батьків, вчителів, знайомих, які користуються в них авторитетом, довірою. Таке ставлення до дорослих пов'язане з пошуками молодими людьми свого місця в суспільстві, друзів як серед ровесників, так і серед дорослих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Формування  особистості старшокласника.(пам'ять  увага мислення)

 

Важливим фактором у  розвитку особистості старшокласника є управління його пізнавальною діяльністю . Має бути враховане те що, по-перше, цей період характерезується сформованістю довільності всіх психічних пізнавальних процесів; по-друге, юнак чи дівчина вже здатні керувати власною пізнавальною діяльністю.

Сприймання. Подальший розвиток цього процесу, як було відмічено вище, виявляється у довільних його формах, в перцептивних діях, актах планомірної спостережливості за певними об’єктами, що спрямовуються пізнавальними і практичними цілями. Сприймання стає складним інтелектуальними процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями й інтелектуальними потенціалом.

Знаючи ці особливості  сприймання, викладач може використовувати  різноманітні схеми, графіки, таблиці  для урізноманітнення проведення заняття.

Увага. Розвиваються та інтегруються властивості уваги: зростає обсяг, концентрація, тривалість, здатність розподіляти увагу, що дає можливість одночасно виконувати різні дії. Вдосконалюється переключення уваги від одних навчальних та практичних завдань до інших, зростає вибірковість уваги, яка зумовлена інтересами та цілями молодих людей.

У навчальній діяльності зростає роль післядовільної уваги. Передусім це відбувається тоді, коли в процесі навчальної діяльності виникає інтерес, молодим людям стає цікаво, зникає вольове зусилля.

Пам’ять. Основна тенденція в розвитку пам’яті на цьому етапі полягає в подальшому зростанні та зміцненні довільності. Окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними інтересами юнаків та дівчат. Вдосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів та встановлення логічних зв’язків між частинами матеріалу. Зростає продуктивність запам’ятовування абстрактного матеріалу.

Мислення. В інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, провідна роль належить мисленню. Мислення опосередковує всі інші пізнавальні процеси. Так, у ряді досліджень доведено, що розвиток довільності уваги, її стійкості та зосереджуваності в юнацькому віці насамперед пов’язаний з формуванням логічного мислення, освоєнням узагальнених способів мислення. Логічне запам’ятовування також тісно пов’язане з мисленням. Успішність цього процесу пов’язана використанням певних прийомів, які засвоюються за допомогою вчителя: виділення найважливішого і найсуттєвішого в матеріалі; усвідомлення мети запам’ятовування; осмислення значення і логічного смислу матеріалу; критичної оцінки його змісту; поділу матеріалу на структурні одиниці з виділенням у кожній опорних пунктів; змістового групування матеріалу. Від організації мисленнєвої діяльності залежить також продуктивність мимовільної пам’яті, мимовільно запам’ятовується те, що пов’язано з потребами, інтересами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук. Педагогам важливо, узагальнюючи навчальний матеріал, наводити такі приклади, які б були пов’язані з сферою інтересів юнаків та емоційно їх зачіпали і показували як надбанні знання та уміння пригодяться в майбутньому.

Навчальна діяльність повинна  організовуватися таким чином, щоб  сприяти розвитку мислення, розвивати  вміння причинного пояснення явищ, обґрунтовувати висновки, аргументувати  і доводити положення, зв’язувати досліджувані факти і явища в систему.

Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а  й інструментом пізнання об’єктивної дійсності і її закономірних зв’язках і відношеннях. Засвоєння наукових понять можна досягти на занятті спеціальних предметів, де відповідні поняття вводяться та вивчаються.

Однак, в старших, а, бажано, й в середніх класах школи учні не повинні механічно вчити і  повторювати застиглі визначення наукових понять. Варто добиватися того, щоби школярі самостійно знаходили та давали визначення понять.

Мислення стає системнішим. Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується  в когнітивну модель світу, що служить  основою формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні  пояснень явищ дійсності, виведенні часткових зв’язків явищ на основі загального закону або підведення його під певну закономірність. Спостерігається захопленість філософськими концепціями. Саме тому в цьому віці так часто ведуть щоденники, пробують себе в літературній сфері, читають езотиричну літературу.

Змінюється співвідношення між можливим і дійсним на користь  сфери можливого, що зумовлює інтелектуальне експериментаторство, своєрідну гру  з поняттями та формулами. Абстрактна можливість стає цікавішою й важливішою за дійсність, оскільки вона не знає жодних обмежень.

Така схильність до абстрактних  розмірковувань на світоглядно-філософську  тематику притаманна більшою мірою  юнакам. Пізнавальні інтереси дівчат найчастіше спрямовані на художньо-гуманітарні науки, розв’язання практичних завдань.

В той же час, широта інтелектуальних  інтересів часто поєднується  з відсутністю системи та методу. Молодим людям притаманно перебільшувати рівень своїх знань і особливо розумових можливостей.

Інтелектуальний розвиток у період юності полягає не так у нагромадженні нових знань, умінь та розвитку окремих властивостей пізнавальних процесів, як у інтеграції їх і формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, який зумовлює способи набування, нагромадження, переробки та використання інформації.

Мовлення. Разом з розвитком абстрактного і узагальненого мислення відбувається перехід до вищих рівнів мовлення. Мовлення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формуються вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, легко користуватися усним мовленням як засобом спілкування тощо. Розвивається мовленнєве мислення, основи розвитку якого закладаються педагогами ще в підлітковому віці.

Важливо звернути увагу  на вибіркове ставлення старших  школярів до навчальних предметів. У підлітковому віці таке ставлення до навчальних предметів здебільше визначається особистісними властивостями вчителя, якістю, рівнем викладання. У старшому шкільному віці причиною вибіркового ставлення до навчальних предметів, окрім окресленої, стає наявність у молодих людей сформованих інтересів, які пов’язані із здібностями, з професійною спрямованістю. Інколи це може призвести до звуження кола цікавості шкільними предметами.

Тому дуже важлива  роль учителя, який повинен допомогти  учневі

визначити пріоритети у всьому тому обсягу знань, який вони хочуть засвоїти.

Отже, педагог у навчальному  процесі має максимально враховувати  особливості та інтереси учнів і створювати простір для їх власної розумової й соціальної активності. Для цього віку важливим є забезпечення партнерства та співробітництва у процесі навчання, захопленість викладачем власним предметом, емоційність викладу, високий професіоналізм і педагогічна майстерність, реалізація зворотного зв’язку між учнями і вчителем, створення умов для об’єктивної оцінки знань та вмінь учнів й самореалізації в роботі учасників навчального процесу, широке використання проблемних ситуацій, цікавих практичних прикладів, забезпечення навчального процесу технічними засобами та дидактичними матеріалами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.Робоча навчальна програма з дисципліни «Основи економіки»

 

2.1.Актуальність  теми та мета вивчення даної  дисциплін

 

Вивчення дисципліни «Основи економіки» має дуже велике значення для школярів.

Оскільки саме теперішньому поколінню учнів-старшокласників  формувати і жити при ринковій економіці, то необхідно зробити  все, щоб молодь мала чітке об’єктивне уявлення про економіку в цілому.

Це можливо здійснити шляхом викладання курсу «Основи економіки» в школі, як обов’язкового предмету.

Крім того, учні старших  класів стоять перед вибором професії, і курс економіки допоможе їм зрозуміти  чи варто вибирати професію економіста в майбутньому.

До того ж, економіка  – наука, яка щоденно знаходить прояв у побуті, і знати про неї як можна більше буде доцільно будь-якому старшокласнику.

Враховуючи вищесказане, ми можемо визначити такі цілі курсу :

• формування світогляду учня як суб’єкта ринкових відносин;
• розширення понятійного апарату учня економічними термінами;

- розвиток економічної культури, економічного мислення учнів спрямований на критичний аналіз процесів і результативність діяльності;

-    розширення уявлень про професійну діяльність у сфері економіки, отримання і закріплення  навичок обраного профілю;

-    забезпечення рівня економічної підготовки, що дозволить старшокласникам продовжити навчання на економічних факультетах у вищих навчальних закладах.

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Тематичний  план дисципліни

 

 

 

№ теми	Назва теми	Кількість годин
		лекція	семінар	С.р.	Разом
	Розділ 1
1.	Предмет і метод економічної науки	1			1
2.	Економічні потреби і виробничі  можливості	2	1	1	4
3.	Типи економічних систем.	2	1	1	4
	Разом	5	2	2	9
	Розділ 2
4.	Ринок і його основні елементи:попит,пропозиція ,рівноважна ціна	3	2	2	7
5.	Конкуренція	2	2	2	6
6.	Гроші	2	1	1	4
	Разом	7	5	5	17
	Розділ 3
7.	Домашнє господарство в сучасній економіці.Сімейний бюджет.	2	1	1	4
8.	Підприємство і підприємництво	3	2	2	7
9.	Менеджмент у підприємництві.	1	1	1	3
10.	Маркетинг.	1	1	2	4
11.	Фінансово-кредитні установи.	2	1	1	4
	Разом	9	6	7	22
	Розділ 4
12.	Національна економіка.Система показників господарювання.	3	2	2	7
13.	Інфляція як макроекономічне явище,її сутність та причини.	1	1	1	3
14.	Держава в ринковій економіці та її функції	1	1	1	3
	Разом	5	4	4	13
	Розділ 5
15	Світове господарство	3	2	1	6
16	Форми міжнародних економічних  відносин	2	1		3
17	Економіка і глобальні проблем	2	2	2	6
	Разом	7	5	3	15
	Загалом	33	22	21	76

 

 

 

 

 

2.3. Форми організації навчання

 

При вивчення дисципліни Основи економіки вчитель використовує словесні,наочні та практичні методи навчення.

Словесні  методи займають провідне місце в системі методів навчання. Вони дають змогу за короткий час передати значну за обсягом інформацію, поставити проблему і вказати шляхи її розв’язання. Слово активізує уяву, пам’ять, почуття учнів.

Види словесних методів:

Розповідь – повідомлення вчителем змісту навчального матеріалу, побудована з урахуванням цілей, змісту, вікових і індивідуальних особливостей учнів.

Бесіда – подання навчального матеріалу у вигляді діалогу вчителя з учнем. Суть цього методу полягає в тому, що вчитель шляхом формулювання продуманої системи запитань підводить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння раніше вивченого.

Пояснення – монологічна форма викладу змісту навчального матеріалу, словесне тлумачення закономірностей, істотних зв’язків об’єкта, що вивчається, окремих понять, явищ. Широко використовується у роботі з учнями різних вікових груп, особливо в середньому і старшому шкільному віці у зв’язку з ускладненням навчального матеріалу і зростаючими інтелектуальними можливостями учнів.

Лекція – монологічний спосіб викладу значного за об’ємом навчального матеріалу, використовується, як правило, починаючи зі старших класів і займає одну-дві години навчальних занять. Цей метод сприяє активізації пізнавальної діяльності, підвищує ефективність самостійного виконання завдань з теми лекції, проведення самостійних дослідів і експериментів.

Навчальна дискусія – це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми для встановлення істини шляхом зіставлення різних думок. Застосовується переважно починаючи зі старших класів, основне її призначення – стимулювати пізнавальний інтерес, сприяти глибокому розумінню проблеми, що є предметом дискусії, розвивати вміння учня відстоювати свою позицію, рахуватися з думкою інших (“слухати” інших).

Робота з книгою – метод, який полягає у роботі учнів з книгою

самостійно або під керівництвом учителя.

Наочні  методи навчання – це методи, які передбачають засвоєння навчального матеріалу з використанням наочних посібників і технічних засобів у взаємозв’язку зі словесними і практичними методами. Призначення цих методів полягає у наочно-чуттєвому ознайомленні тих, хто навчається з явищами, процесами, об’єктами у їх натуральному вигляді або в символьному зображенні за допомогою схем, малюнків, репродукцій. Наочні методи умовно поділяють на дві групи: ілюстрації і демонстрації.