Інформатизація суспільства:стан та перспективи

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ  УКРАЇНИ 

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «МИКОЛАЇВСЬКА  ФІЛІЯ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ» 

Факультет менеджменту і  бізнесу

Кафедра документознавства та інформаційних систем 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

на  тему: «Інформатизація суспільства:стан та перспективи» 
 
 
 

                              Виконала:

                                                           студентка групи ДМ-4”А”

                                                       денної форми навчання

                                         Красник К.В. 

                                                    Науковий керівник:                                                     к.і.н., доцент

                                         Бородіна Г.Г. 
 

Миколаїв-2009

Зміст 
 

Вступ…………………………………………….............................…3-4

Розділ  I . Розвиток цивілізації та інформатизації суспільства……………………………………….............................5-10

1. Об'єктивна необхідність, місце та роль інформатизаціїї суспільства................................................................................................5-7
2. Концепція інформаційного суспільства………..........................…..7-10

Розділ  II . Наслідки інформатизації суспільства…..................14-16

2.1    Соціально-економічні та науково-технічні наслідки інформатизації суспільства................................………….......................................................11-12

2.2    Світовий досвід інформатизації...............…..........................…....…12-14

Розділ  III . Стан та перспективи розвитку сфери інформатизації в Україні...........................................................................................15-24

3.1     Передумови розвитку інформаційного суспільства в Україні......................................................................…...................................15-18

3.2    Побудова інформаційного суспільства…........................……….....19-21

3.3    Інформатизація в Україні.....................……….........................….…21-24

Розділ  IV . Інформаційне суспільство в Україні.....................25-38

1. Місце України в глобальній інформаційній спільноті................25-30
2. Основні результати виконання Національної програми інформатизації.....................................................................................30-38

Висновки…………………………………………...........…......….39-40

Список  використаної літератури……………….............…..…41-43 
 
 
 

Вступ

  Актуальність  теми дослідження обумовлена нагальною потребою формування, визначення та побудови суспільства нового типу, яке у країнах світу протягом останніх десятиліть все частіше характеризується як інформаційне суспільство. Перехід від індустріального до інформаційного устрою у світі відбувається нерівномірно, що обумовлюється як національною специфікою, так і станом розвитку світового співтовариства. Існують різноманітні підходи до розвитку інформаційного суспільства, які відрізняються навіть у розвинутих демократичних країнах світу. Теоретичне обґрунтування такого розвитку значно відстає від практичних потреб, що розвиваються у світі досить швидкими темпами. Доцільно розглянути такий розвиток із теоретичного боку для того, щоб Україна усвідомила свою роль та місце в нових умовах і змогла, вибудовуючи стратегію власного розвитку, підійти до системного усвідомлення ідеології цих процесів [2].

  На  глобальному рівні існує ціла низка найбільш актуальних питань, які людство покликане вирішити у найближчий час. Використання можливостей  сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в сучасних умовах розглядається не як розвиток окремого високотехнологічного сектору економіки, а в якості ефективного інструменту та механізму задля подолання проблем у багатьох сферах життєдіяльності суспільства, сталого розвитку як окремої країни, так і будь-якої особистості.

  Сьогодні  настав час для практичних дій  – наукового обґрунтування суспільних процесів, які відбуваються у світі, їх уніфікації та подальших кроків щодо усвідомлення наслідків тих  або інших дій. Нині практично  кожна країна світу постала перед серйозним викликом здійснення інноваційних реформ шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, сучасних знань та інформації як найважливішого ресурсу життєдіяльності суспільства ХХІ століття у політичній, економічній та соціальній сферах.  

   Світ крок за кроком просувається у напрямі до створення інформаційного суспільства, в якому нові системи виробництва потребують також і якісно нового устрою людських відносин. Нова модель суспільства, що пов'язана з поняттям інформації, потребує також значного переосмислення наших уявлень сутності процесів розвитку людської цивілізації. Для цього потрібно поглянути на історію людства під новим кутом зору, а саме: як на процес не стільки пошуків все нових і більш ефективних засобів виробництва, але як на процес пошуків нових і більш ефективних засобів комунікації.

   Мета курсової роботи полягає у дослідженні особливостей становлення та розвитку інформатизації суспільства, проблем, які виникають на цьому шляху. Для досягнення мети в курсовій роботі будуть вирішені наступні завдання:

  - дати визначення поняттям «інформаційне суспільство» та «інформатизація»;

•    розглянути передумови становлення інформаційного суспільства в світі;
•    проаналізувати сучасний стан інформатизаціїї суспільства;
•    визначити перспективи розвитку сфери інформатизації в Україні та світі;
• охарактеризувати місце України в глобальній інформаційній спільноті.

   Об’єктом курсової роботи є інформаційне суспільство.

   Предметом курсової роботи є особливості функціонування, проблеми та перспективи розвитку сфери інформатизації в Україні та світі.

  Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  I. Розвиток цивілізації та інформатизації суспільства 

1. Об'єктивна  необхідність, місце  та роль інформатизації суспільства

   Спілкування, комунікації, обмін  інформацією властиві усім живим  істотам, але в особливому випадку  – людині. Одержання інформації  ії навколишнього світу,її аналіз  і генерування складають одну з головних функцій, що відрізняє людину від іншого живого світу. Інформація дозволяє людині орієнтуватися в навколишньому оточенні, стимулює його діяльність, визначає його поводження в конкурентній боротьбі, забезпечує його життєдіяльність.

   Головним засобом приборкання інформаційних потоків служило залучення до інформаційної сфери додаткової кількості людей. Із розвитком продуктивних сил,ускладненням виробництва, його спеціалізацією і кооперацією спостерігалося прискорення цього процесу. Це пов'язано з тим, що обсяги інформації поостійно збільшувались, а складність її обробки зростала [9].

   Принципові зміни відносно людини  до інформації відбулися в  зв'язку  з новою можливістю  перейти від ручних способів  збору й обробки інформації  до автоматизованого.Комп'ютер, що відкрив для людини майже необмежені можливості в питаннях оперування інформацією, дозволив перетворити її на ресурс, від стану якого залежить розвиток економіки будь-якої країни.

   Інформаційні ресурси – це  сукупність інформації, що використовується в усіх сферах людської діяльності, яка організована та обробляється спеціальним чином. У наш час загальновизнаною стала теза про те, що без накопичення і умілого використання інформації немислимий науково-технічний і соціальний прогрес. Інформація служить визначальним чинником розвитку міжнародної, економічної, технічної і наукової сфер людської діяльності.  У сучасному світі ні одну значну міжнародну проблему не можна розв'язати без переробки величезних обсягів інфорації та налагодження міжнародних комунікаційних процесів.

   Інформаційні ресурси, що є  продуктом інтелектуальної діяльності  найбільш кваліфікованої й творчо  активної частини працездатного  населення, в останні роки зростають  особливо швидко. Це зростання  в останній чверті XXст. досягло таких рекордних розмірів, що багато фахівців почали говорити  про «інформаційних вибух» та «інформаційну революцію».

   У промислово розвинених країнах  до процесу обробки інформації  включені значні людські ресурси.  Адже з інформаційної маси  необхідно витягнути насамперед потрібну інформацію. Крім того, інформація має бути суттєвою, точною, своєчасною. Статистика говорить про те, що розроблювач або дослідник витрачає приблизно половину свого робочогу часу на пошук необхідної інформації.

   Інформація забезпечує радикальну інтенсифікацію суспільного виробництва на базі використання інформаційних технологій, вихід суспільства на передові рубежі з продуктивності праці, широке впровадження безлюдних виробництв, облагороджування праці, підвищенння в ній творчого елемента, перехід до сучасних моделей діяльності людей і способів життя, що відрізняться, насамперед, високим рівнем інформаційно-організаційного комфорту, доступністю й ефективністю застосування величезних інформаційних багатств [10].

   Поняття інформаційного середовища містить у собі всі чинники, що впливають на інформаційні процеси протягом усього їх життєвого циклу – від проектування до закінчення використання. Це – апаратні засоби, банки даних, програмне забезпечення, телекомунікаціі і т.п.

   Програмоване створення машинно-інформаційних середовищ у різних сферах суспільної практики (виробництві, керуванні, науці, медицині,сфері послуг) замість історично сформованих «паперових середовищ»(формування машинної інформатики замість «паперової» інформатики) – це і є інформатизація.

   Концепція інформатизації протистоїть  пануючій дотепер системно-технічній  концепціїї, відповідно до якої  майже вся увага звертається  на розвиток ЕОМ(включаючи програмне  забезпечення), тоді як перетворення  соціально-економічних середовищ, в які впроваджуються ЕОМ, здійснюється емпірично, несистемно, поверхово. Це не просто позбавляє сенсу процес комп'ютеризації, багато в чому нівелює значення самих перспективних її напрямків, але і веде до величезної втрати матеріальних ресурсів і часу. 

2. Концепція інформаційного суспільства

     Інформаційне  суспільство - соціологічна і футурологічна  концепція, яка покладає головним фактором суспільного розвитку виробництво  і використання науково-технічної  й іншої інформації. Концепція  інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства. 

     У 50-70-і роки стало очевидно, що людство  вступає в нову епоху, дорогу до якої проклав бурхливий розвиток техніки  і, у першу чергу, комп'ютерів, і  НТР у цілому. Проблема існування і буття людини в цілком «технізованному» і «інформатизованному» світі не могла не займати філософів, що викликало до життя концепцію «інформаційного» суспільства. Жоден з філософів, які писали про дану проблему, не сумнівався в радикальному відновленні всього життя людства в рамках цієї нової формації, але більшість з них аналізували проблему односторонньо, будь то з політичної, економічної чи соціальної точки зору. Це породило величезна кількість різноманітних назв і визначень. Цікаво помітити, що майже всі запропоновані назви мають латинську приставку "пост-", тобто "після-", немов їхні творці очікують якогось всесвітнього катаклізму, глобального перевороту в техніку й у свідомості людей, після якого раптом почнеться нова ера, нова епоха, виникне нове суспільство. Саме тому було так важливо знайти принципово нову назву, що одночасно показує наступність і принципову новизну прийдешнього суспільства. І такою назвою стало придумане Тоффлером «інформаційне суспільство».

     Тому  що сам автор концепції "інформаційного суспільства" не дав чіткого визначення своєму "дітищу", ми спробуємо це зробити за нього. Очевидно, що не можна обмежуватися у визначенні чисто економічним аспектом чи соціальними факторами, оскільки комплексні і багатогранні зміни охоплюють практично всі сфери людської життєдіяльності. Таким чином, «інформаційне суспільство» - це цивілізація, в основі розвитку й існування якої лежить особлива нематеріальна субстанція, умовно іменована «інформацією», що володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини. Остання властивість особлива важлива для розуміння сутності нового суспільства, тому що, з одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, виступаючи в ролі інноваційних технологій, комп'ютерних програм, телекомунікаційних протоколів і т.п., а з іншої, служить основним засобом міжособистісних взаємин, постійно виникаючи,  видозмінюючи і трансформуючись в процесі переходу від однієї людини до іншої. У такий спосіб інформація одночасно визначає і соціокультурне життя людини і його матеріальне буття. У цьому і складається принципова новизна прийдешнього суспільства [5].

     Філософи-автори концепції «інформаційного (постіндустріального) суспільства» так і не прийшли  до єдиної думки про те, що первинно в їхній історичній концепції - духовна або матеріальна сфера. Це доводять цитати з Тоффлера і Ясперса. Основне розходження між поглядами Тоффлера і Ясперса полягає в тім, що якщо останній вважає початком переходу до нової цивілізації  свідомість людей, що змінилася, то перший думає моментом настання нової «хвилі» буття людини, яке змінилося.

     Однак при всім різноманітті поглядів на хід історичного розвитку можна  простежити ряд загальних характеристичних рис у всіх авторів:

1. історія підрозділяється на три основних глобальних етапи, що умовно можна назвати «сільськогосподарський», «індустріальний» і «постіндустріальний»;
2. розмежування між етапами проводиться по ознаці лежачих в основі розглянутої формації виробничих  відносин чи взаємодії людини з природою (відповідно - через знаряддя, через машину чи техніку і через інформацію);
3. перехід до наступного етапу здійснюється шляхом науково-технічної революції, у ході якої змінюється середовище існування, що, у свою чергу, призводить до трансформації у свідомості людей;
4. завершальним історичним етапом, що, на думку одних філософів, уже наступив, а, на думку інших, наступить у найближчому майбутньому, є «інформаційне суспільство».

   Таким чином, можна помітити, що по своїй  суті концепція розвитку історії  в авторів «інформаційного суспільства» набагато ближче до «формаційної» теорії, чим може показатися на перший погляд. Основна подібність полягає в приматі матеріальної сфери буття над духовною (за винятком Ясперса як філософа техніки), а основне розходження - у періодизації [14].

   У зв'язку з прийдешнім настанням «інформаційного століття», основною задачею є максимально прискорити і спростити передачу інформації між людьми і підвищити її «засвоюваність». Саме тому вона стандартизується і класифікується для того, щоб якнайсильніше прискорити процес обробки інформаційного потоку. Цей процес впливає на культуру подвійно: з одного боку, максимально зближаються духовна і матеріальна сторони життя людини, тому що в культурі необхідним чином присутній інформаційний елемент, що піддається вищеописаним трансформаціям, а з іншого боку, відбувається різке розмежування емоційного й інформаційного аспектів культури.

   Проблеми  сучасного світу широко відомі: екологія, локальні війни, економічна прірва між  Заходом і країнами "третього світу" тощо. Іншого роду проблеми чекають нас при переході до "інформаційного суспільства" - такому, як його ідеалізованно розуміють автори концепції. Ми вже практично з'ясували, що треба робити, але не завжди знаємо як - тобто  залишається відкритим питання технологій. Крім того, неясне питання про перебудову свідомості людей для нового типу мислення [5].

   Що  ж стосується проблем "інформаційного суспільства", то тут декілька  глобальних причин є причиною більш  дрібних. Перша з них - принципова невизначеність сутності інформації, як матеріальної, так і з філософської точки зору. Інша - взаємодія техніки і природи -  чи є перша продовженням другої чи її антиподом. Нарешті, третя - взаємини техніки, інформації і людини -  чи повинна людина пристосовуватися до бурхливо зростаючого шквалу інформації і стрімко мінливій техніці чи ж необхідно загальмувати розвиток і пошукати інший шлях. У принципі, питання про бюрократично-інформаційну систему і тотальний контроль є похідними від цих трьох. Ці питання ще чекають своїх дослідників [4].

Розділ II. Наслідки інформатизації суспільства 
 

2.1 Соціально-економічні та науково-технічні наслідки інформатизації суспільства 
 

   Економічні позиції тієї або  іншої крраїни в 2000р. визначалися новаторськими технологіями, такми як термоядерний синтез, плазмові процесм, космічний та інший зв'язок. Але їх розвиток, у свою чергу, залежить від інформатики. Не можна уявити собі ефективне і надійне функціонування, наприклад, космічного зв'язку або атомний електростанцій без комп'ютерного інформаційно-організаційного забезпечення.

   Найважливішою метою інформатизації  є застосування інформаційних  технологій у різноманітних галузях  соціальної практики. Інформаційні  технології, засновані на сучасних  телекомунікаційних системах, створюють  принципово нові моделі діяльності в науці, керуванні, медицині, стають вирішальним чинником економії часу, різкого зростання корисної, творчої праці в життєдіяльності членів суспільства.

   Існують основні п'ять етапів інформатизації суспільсва: формування і розвиток індустрії інформатики, модернізація управлінських структур, перебудова соціальнихх структур, комплексування інформаційних зв'язків і формування людського потенціалу.

    Досягнення цілей інформатизації  здійснюється трьома підсистемами: Соціально-економічне забезпечення, теоретичне забезпечення і технічне забезпечення інформатизації [6].

   Інформатизація стає найважливішим  чинником поліпшення життя людей.  Кінцевою метою розвитку суспільства  є людина, підвищення її життєвого  рівня. У сучасних умовах важливуроль  починають відігравати не просто матеріальні чинники, а організаційно-інформаційні чинники – «порядки». Рівень життя починає залежати не стільки від кількості отриманного хліба, м'яса, одягу, скільки від рівня послуг, культури, освіти, від організації роботи і побуту.

   Винятково прогресивний розвиток засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку, збереження й подання інформації дозволяє здійснити перехід до «безпаперової» технології й «безпаперового суспільства», у якому інформаційний обмін між людьми здійснюватиметься за допомогою електронних засобів, а збереження і обробка інформації – за допомогою засобів обчислювальної техніки [8].

   Інформатизація містить у собі  не тільки  комп'ютеризацію, але  і моделювання інформаційних  процесів, перебудову організаційних  структур, документопотоків, юридичних норм, а також відповідну підгтовку і перепідготовку кадрів. Це – запрограмована перебудова соціального інформаційного середовища, створення принципово нових автоматизованих способів і умов виробітку, поповнення, обробки, передачі й використання знань, ефекивних методів інтелектуальної діяльності. Вона означає радикальний крок людства у розв'язанні колосальної за своїм значенням проблеми ефективного використання можливостей людського розуму і електронно-обчислювальної техніки [7].

   Зміст інформатизації – забезпечення  соціальних, економічних, правових, культурних і технологічних умов  зберігання й активізаціі нових  ідей, створення можливостей кожній  людині зафіксувати свої ідеї, зробивши їх доступними широким  масам, а також створення умов для їхнього використання.

   Головне – своєчасно об'єднати  матеріальні та людські ресурси  для розв'язання проблеми інформатизації  власними підходами. 

2.2 Світовий досвід  інформатизації суспільства

 Без  сучасної електронної і комп'ютерної  промисловості мріяти про гідне входження до світової економіки не припадає. Практично жодний сучасний вибір або технологія не обходиться без вказаних компонентів.Починаючи від ефективного керування всїєю державою, підприємствами і до вирішення оборонних завдань. У світі склалася ситуація, коли без обчислювальної техніки прогрес немислимий.

   Світовий досвід свідчить про різноманітні шляхи розв'язання проблеми інформатизації. Більше 40 років США рухалися до досягнення цієї мети, створивши гігантську інформатизаційну індустрію. Понад 30 років створювали інформатизаційну структуру країни Західної Європи. Японія за рахунок державної науково-технічної політики ліцензування розв'язала цю проблему менше, ніж за 20 років.

   Важливо відзначити, що розв'язання  проблем інформатизації супроводжувалось потужним розвитком організаційних механізмів з реалізації загальнонаціональних проектів інформатизації.

   Процес розвитку товпариства  не може відбуватися без потужного соціального замовлення, без ємного ринку інформаційних послуг.Мають бути встановлені податкові пільги й інші економічні стимули для продажу населенню засобів інформатизації за доступними цінами або їхнє надання через мережу прокатних пунктів [11].

   Кінцевою метою цієї політики  має стати такий же попит  на засоби інформатизації, що існує на телефонні послуги. Нове інформаційне середовище має  бути природним середовищем мешкання громадян.

   Таким чином, державна підтримка  процесу інформатизації має бути  забезпечена відповідною національною  політикою, прийнятою на рівні державного законодавчого акта. Цим актом(законом, декретом) повинно бути виражене не тільки принципове відношення держави до проблеми, що існує, але і конкретизовані дії і наміри уряду з досягнення поставлених цілей та ідеалів. У той же час, самий процес виробітки такої політики потребує правової, матеріальної, організаційної й виробничої основ [21].

   Це має бути комплекс документів, що визначали б відношення  відповідного уряду до процесу  інформатизації, створюючи для нього  режим найбільшого сприяння. Природно, що необхідна не тільки моральна підтримка уряду, а й пряме фінансування з бюджету, яким би він ні був мізерним. Сьогодні ні великі, ні, тим більше, дрібні підприємства і фірми нев змозі в скільки-небудь значному масштабі виконати за свій рахунок фундаментальні і пошукові дослідження, розробити за рахунок користувача значні проекти загальнодержавного значення. Тобто, як відзначено в концепції державної політики інформатизації, у перехідний період уряд має контролювати й активізувати інформаційні технології не як галузь, а як засіб, що підтримує і прискорює економічні реформи.

   Це означає пріоритетне впровадження  сучасних інформаційних технологій  до банківських, податкових й  статистичних структур, правоохоронної  діяльності, до органів державного керування, медицини, навчання, до системи масового інформування населення [12]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  III. Стан та перспективи розвитку сфери інформатизації в Україні 

3.1 Передумови розвитку інформаційного суспільства в Україні

       Інформаційне суспільство - проект планетарного масштабу, у якому кожна нація повинна буде  рано чи пізно виступити в ролі співавтора, привнести власні ідеї і культурні особливості. Український культурний, науковий, світоглядний внесок так само важливий для реалізації проекту інформаційного суспільства, як і внесок інших націй. І головна роль в організації цього процесу повинна належати громадським організаціям, суспільній ініціативі й українським органам державного управління. 

     Інформаційне  суспільство - термін, що характеризує системні зміни в соціальній, економічній, політичній, правовій, культурній структурі  суспільства. Саме в силу масштабності і глибини необхідних змін здійснені вони можуть бути тільки при активному сприянні органів державного управління [16].

     Науково-дослідна, виробнича, комерційна і просвітницька  діяльність у відношенні як інформаційного суспільства в цілому, так і впровадження Інформаційних технологій (ІТ) зокрема , вимагає насамперед  системного підходу.