Інфляція, як соціально – економічне явище

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

 

 

Кафедра менеджменту сфери послуг

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з навчальної дисципліни „Основи економічної ТЕОРІЇ”

ТЕМА: Інфляція, як соціально – економічне явище

    

 

 

 

ВИКОНАЛА: студентка I курсу

групи БПО-10                                                                                                                  

Дука Юлія

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: Гаврилко О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2011

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1.Сутність, причини виникнення та форми інфляції…………………….....5

       1.1. Причини виникнення інфляційних процесів……………………………....7

       1.2. Види інфляції та її форми…………………………………………………...9

Розділ 2. Особливості інфляційних процесів в Україні…………………………....14

Розділ 3. Соціальні наслідки інфляції та антиінфляційна політика…………........20

3.1. Соціально – економічні наслідки інфляції …………………………… …20

3.2. Антиінфляційна політика держави……………………………………….29

        Висновки………………………………………………………………………..34

Список використаної літератури………………………………………….........36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Найефективнішим індикатором «здоров’я» економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

Особливо виразно деформація економічних механізмів проявляється в умовах гіперінфляції. В економічній  науці вважається, що інфляція переходить в гіперстадію за умов перевищення швидкості росту цін 50% на місяць. Прикладом того є Німеччина 1920-1923 рр., Австрія 1921-1923 рр., СРСР 1921-1924 рр., Греція 1943-1944 рр., Латиноамериканські країни 1970-1980 рр. Інфляція в Угорщині після ІІ Світової війни була найвищою з усіх, відомих в історії світової економіки.

Історично склалося так, що одна з нових й, у деякому вiдношеннi, найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабiлiзувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість ресурсів i стабiльний рівень цін. Перед вченими – економістами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденції у розвитку світової економіки. Одно з перших місць посідає аналіз iнфляцiї та факторів, що її обумовлюють.

Метою даної курсової роботи є визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції та методів боротьби з нею.

Для досягнення мети даної роботи були поставленні такі проміжні задачі:

1. Вивчити літературу по даній темі.

2. Визначити поняття інфляція.

3. Дати загальну характеристику інфляції попиту та пропозиції.

4. Визначити причини виникнення інфляції.

5. Аналізувати соціальні та економічні наслідки інфляції в Україні.

6. Розглянути ефективність антиінфляційної політики держави.

7. Зробити відповідні висновки.

За своїм змiстом робота роздiлена на такi частини: у першому розділі аналiз зосереджений на загальнотеоретичному понятті iнфляцiя, її видах, типах та основних причинах виникнення; другий розділ присвячено розгляду особливостей інфляційних процесів в Україні; в останньому – третьому розділі розглянуто наслідки інфляції у соціальній та економічних сферах, а також дана характеристика реалiзацiї антиiнфляцiйної полiтики держави.

У процесi розвитку сучасної змiшаної економiки ступiнь державного втручання, а у рамках останнього – вибiр адекватної макроекономiчної полiтики, що дозволяє запобiгти зростанню iнфляцiї мають особливе значення.

Маніпулювання податками й розмірами видаткiв бюджету, контроль за цінами є одними з головних iнструментiв, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню iнфляцiї.

При написанні даної  курсової роботи були використані наступні літературні джерела:

            1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 851 с.

            2. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. – К.: Альтернативи, 2003. – 610 с.

            3. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Університет економіки та права “КРОК”. 2004. – 72 с.

           4. Мочерний С.В., Довженко М.В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 856 с.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМИ ІНФЛЯЦІЇ

 

Як економічне явище  інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов’язана з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов’язана.

Термін інфляція (від  лат. Inflatio – надування) вперше почав  вживатися в Північній Америці  в період громадянської війни 1861 – 1865 рр. І означав процес збільшення паперово–грошового обігу. В ХІХ столітті цей термін вживається також в Англії і в Франції. Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в ХХ столітті відразу після першої світової війни.

На початок 90-х років  ХХ сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Дж. М. Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.

Мілітаризм, змінивши кейнсіанській  теорії у 80-х роках вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну  теорію. Проблеми інфляції стають найважливішою  складовою частиною останньої. «Під інфляцією, – пише М. Фрідмен, – я розумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції». Це положення переконує в тому, що причини інфляції – у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.[5,89]

На противагу цьому  в кейнсіанських теоріях під  інфляцією розуміється надмірний  попит, причини якого – як на стороні  пропозиції, так і попиту: «В разі якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшилася, має місце інфляція».

З середини 60-х років  у світовій економічній науці  формується новий напрям у дослідженні  інфляцій. Його представники виходять з необхідності комплексного аналізу явищ грошової сфери, що враховують загальні зміни в економіці 2-ї половини ХХ століття. Згідно з цим підходом, найважливішою рисою сучасних інфляційних процесів є тісне переплетіння грошових та загальноекономічних факторів росту цін. Звідси випливає, що незалежно від того, які причини є початковими імпульсами, будь-яке підвищення цін викликає необхідність підвищення обсягів грошової маси, і навпаки.

Іншими словами, зростання  останнього часто виступає вже не як причина росту цін, а як його похідна. Грошові та загальноекономічні фактори в цьому процесі змінюють місцями причини та наслідки інфляції. Тому всіляке зростання рівня цін викликає підсилення інфляції і стає тим самим інфляційним. Згідно з цією теорією, інфляція, особливо в умовах перехідної економіки, зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються у сфері грошового обігу та безпосередньо в суспільному виробництві. Де б не розпочалася дія інфляційних факторів – чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у, власне, грошово - кредитній сфері – інфляційне зростання цін супроводжується збільшенням грошової маси. Спочатку воно відбувається в активному обігу за рахунок зменшення нагромаджень, а потім зростає загальна маса грошей. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.

Інфляція – це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші «дешевіють», а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально-економічне явище, породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція – одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу.

Сучасній інфляції притаманний  ряд відмінних особливостей. Якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – всеохоплюючий; раніше вона охоплювала певний період, тобто мала періодичний характер, а зараз – хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, а й не грошових факторів.[2,233]

1.1 Причини виникнення інфляційних процесів

Необхідно розрізняти внутрішні  та зовнішні фактори інфляції. Серед внутрішніх факторів можна виділити не грошові та грошові – монетарні. Негрошові фактори – це порушення диспропорцій господарства, циклічний розвиток економіки, монополізація виробництва, незбалансованість інвестицій, державно-монополістичне ціноутворення, кредитна експансія, екстраординарні обставини соціально-політичного характеру тощо. До грошових відносять кризу державних фінансів, а саме:

дефіцит бюджету, зростання  державного боргу, емісія грошей, а  також збільшення кредитних знарядь обігу внаслідок розширення кредитної системи, збільшення швидкості обігу грошей тощо.

Зовнішніми факторами  інфляції є світові структурні кризи (сировинна, енергетична, валютна), валютна  політика держав, спрямована на експорт  інфляції в інші країни, нелегальний експорт золота, валюти.

Отже, інфляція як багатофакторний  процес – це прояв диспропорційності  у розвитку суспільного відтворення, що обумовлено порушенням закону грошового  обігу. Таким чином, глибинні причини  інфляції знаходяться як в сфері обігу, так і в сфері виробництва, і дуже часто обумовлюються економічними і політичними відносинами в країні.

При інфляції капітал  переміщується із сфери виробництва  в сферу обігу, тому що там швидкість  оборотності є значно вищою, що приносить  великі прибутки, але одночасно й посилює інфляційні процеси (механізм інфляції само відтворюється, на його основі зростає дефіцит заощаджень, зменшуються обсяги кредитів, інвестицій у виробництво і пропозиція товарів).

Отже, фактори інфляції діють як при зміні обсягів виробництва і реалізації товарів, так і при зміні маси і швидкості обігу грошей.

 

Два основні джерела інфляції, які  тісно пов’язані з ростом витрат — це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію. Існує  дві концепції щодо визначення першопричин інфляції: структурна і монетарна. Прихильники першої концепції вбачають неминучість інфляції в процесі економічного зростання за умов наявності структурних “вузьких місць ” в економіці. До таких “вузьких місць ” вони відносять диспропорцію суспільного відтворення, дефіцити державного бюджету. З точки зору прихильників цієї концепції, збільшення грошової маси дає змогу інфляції виявитися і стати кумулятивним (зростаючим) процесом. Монетаристи розглядають інфляцію як чисто грошовий феномен, що зумовлений “м’якою грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитне фінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту та помилкові операції Національного банку на валютних ринках).

 Вони вважають структурні  “вузькі місця” наслідком спотворених  внутрішніх цін і валютних курсів, що, в свою чергу, спричинене інфляційними процесами і спробами уряду стримати зростання цін у певних межах.

Щодо причин інфляції в країнах, що розвиваються, і пост комуністичних  країнах, то тут головною причиною інфляції називають ціновий механізм, який за відсутьністю або не досконалості ринкових структур неминуче призводить до дефіцитів, незбалансованості та порушенням міжгалузевих пропорцій і пропорцій відтворення. В таких умовах зростання цін сприяє перерозподілу доходів із галузей споживчого комплексу на діяльність неефективних структур. Урбанізація та зростання доходів населення зумовлюють швидке збільшення попиту на продовольчі товари, які не задовольняються існуючими можливостями сільського господарства. Підвищення цін на продовольство неминуче призводить до компенсаційного збільшення грошових доходів, а далі — до зростання витрат і цін. Таким чином розкручується інфляційна спіраль.

Однією з причин інфляції є також  характерне для зазначених країн  завишення офіційного валютного курсу національної грошової одиниці порівняно з ринковим курсом. Це заважає зростанню експорту, призводить до збільшення негативного сальдо платіжного балансу і до зниження реальних державних доходів. Інфляція розвивається також у наслідок покриття дефіциту державного бюджету грошово-кредитною емісією.

1.2 Види інфляції та її форми

 

За формами  виявлення розрізняють:

 -  подавлену (приховану) інфляцію, – коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів. Якщо попит перевищує товарообіг в 2 рази, це означає, що рівень отоварення грошової одиниці не перевищує 50 %, тобто вона знецінюється. Така інфляція є незмінною супутницею планової економіки (в колишньому СРСР в кінці 80-х товарне забезпечення кожного карбованця отриманої зарплати коливалося в межах 40 – 60 коп., а в 1991 р. Товарна конвертованість знизилася до 28 коп.). Основною формою вияву такої інфляції є загострення дефіциту, коли купівельна спроможність грошей падає у зв’язку з неможливістю придбати потрібні товари. Іншою формою подавленої інфляції є приховане підвищення цін, що виявляється в погіршенні якості товару при незмінній ціні, «вимиванні» товарів дешевого асортименту, продажі старих товарів під новою маркеровкою і відповідно за більш високими цінами. Прихована інфляція також проявляється в наявності не задовільненого попиту, представленого вимушеними заощадженнями, що утворилися через те, що покупці не можуть знайти необхідні товари. Офіційно регульовані ціни прориваються на «чорному» ринку. Динаміка цих цін і є відносним вираженням прихованої інфляції. Тому приховану інфляцію часто називають адміністративною,   народжену адміністративними цінами.

   -відкриту інфляцію, – що виявляється безпосередньо в рості цін.  

За факторними формами інфляції, теорія грошей розрізняє багато її видів,

серед яких ключове  місце належить інфляції попиту й iнфляцiї  витрат:

   -інфляцію попиту, (рис. 1) – викликає надлишок

грошей, доходів  й попиту. Вона спостерігається, коли сукупний попит зростає

швидше за виробничий потенціал економіки, підносячи  ціни, щоб зрівноважити

пропозицію i попит.

    

 

Покупці конкурують за обмежену пропозицію товарів, що призводить до зростання цін. У разі збільшення сукупного попиту рівень цін не зміниться, бо буде вiдповiдно зростати й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя поки що буде відсутня. Це пояснюється тим, що існує велика кількість не залучених у виробництво трудових i матеріальних ресурсів, які ще можна залучити за існуючих на них цін. Поступово зростання попиту підштовхує розвиток сукупної пропозиції. Для цього стану економіки притаманне повніше використання ресурсів, а тому їх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починається зростання цін, тобто iнфляцiя. Інфляцію, що виникає таким чином, називають «передчасною», тому що вона починається до появи повної зайнятості i повного використання виробничих потужностей у країни.

Подальше зростання  сукупного попиту підштовхує сукупну  пропозицію до

потенційно  можливого обсягу виробництва, національний продукт досягає свого максимуму, i тому подальше збільшення сукупного попиту зумовлює інфляцію, яку називають вже «чистою» на відміну від «передчасної».

Слід зазначити, що покриття  дефіциту державного бюджету  за рахунок кредитно-грошової емiсiї є одним з найважливіших чинників iнфляцiї попиту, оскільки зростання пропозиції грошей збільшує сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, підвищує рівень цін.

 - інфляція витрат, (рис. 2) – спостерігається в тому випадку, коли збільшуються витрати на одиницю продукції, тобто середні витрати за даного

обсягу виробництва, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва.

    

 

 

Зрослі ціни вимагають нового збільшення витрат при  купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову «штовхає» ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в результаті посилюють один одного, їх зростання стає, по суті, само підтримуючим, при чому із зростаючими темпами. Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, – це зростання номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію. Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці, для працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що обертається накручуванням цін, веде до раптового, не передбачуваного, зростання цін на сировинні ресурси, а особливо – на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України. Найстрашніше в інфляції витрат те, що вона породжує інфляційну психологію.

Це явище  виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існує впевненість, що

інфляція буде наростати і на далі. При цьому працівники починають вимагати

підвищення  заробітної плати «під майбутнє зростання  цін», а підприємці завчасно закладають у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит.

Ці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі – тобто при відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції ріст цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції.

Також інфляція може бути:

          -збалансованою і незбалансованою. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.  

           -очікувана і неочікувана. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. В якості прикладу можна навести лібералізацію цін в Росії в 1992 році і відповідний прогноз росту цін напередодні – в грудні 1991році. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним стрибком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе  різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденціях

в економіці  і при деякій нерішучості уряду  ще сильніше збільшують інфляційні

очікування, які  будуть збільшувати ріст цін. Але  у випадку коли раптовий

стрибок цін  відбувається в економіці на зараженій  інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу» – різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги.[12, 123]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

 

В економіці України  інфляція виникла ще в період існування  СРСР в 50-60-і роках XX ст. і була пов'язана  з різким падінням ефективності суспільного  виробництва. Однак вона носила прихований характер і проявлялась в товарному дефіциті та великій різниці в цінах: низьких на кінцеву продукцію і високих на всі види сировини. Відкритий вибух інфляції відбувся в січні 1992 року, коли були "відпущені" всі ціни. З цього моменту інфляційний процес став швидко розвиватись.

Головними не грошовими  факторами інфляції в Україні  є:

криза планової господарської  системи, яка проявляється в падінні  виробництва, незбалансованості, диспропорційності  економіки;

неекономність виробництва, яка проявляється у витратному характері  виробництва, низькому рівні продуктивності праці та якості продукції.

До основних грошових факторів інфляції відносять:

лібералізацію цін в  умовах відсутності ринку та конкуренції, що дало можливість монополістичним  структурам заволодіти і й реалізацією  товарної маси та диктувати ціни;

дефіцит державного бюджету;

кредитну експансію  банків, яка мала невиробничий характер;

доларизацію грошового  обігу (значний приплив іноземної  валюти збільшував ціни на товари та послуги);

розпад "рубльової  зони";

відплив за межі країни валютної виручки підприємств та доходів громадян та інші фактори.

Таким чином, інфляція в  Україні відрізняється від всіх інших. Це пояснюється умовами її розвитку (переходом від планово-адміністративної до ринкової економіки), високими темпами  зростання цін тощо.

Найбільш поширеним  методом вимірювання інфляції є  індекс споживчих цін (Consumer Price Index, CPI), який розраховується для поточного  періоду по відношенню до базового періоду .

Вихідним для ІСЦ  є «споживчий кошик» - набір товарів  і послуг, що купуються середньостатистичний міським жителем протягом того чи іншого проміжку часу (кварталу, місяця).

Значення індексу інфляції по місяцях приводяться в відсотках відносно попереднього місяця. У «споживчий кошик» входять нові товари, а деякі традиційні відступають на задній план.

Вартість кошика за минулий  рік, місяць береться за базу, відправну  точку при вимірі.

Індекс споживчих цін визначається за формулою:

 

- індекс споживчих цін;

- вартість споживчого кошика  за даний рік;

- вартість споживчого кошика за минулий рік

 

Таблиця 1.- Індекс споживчих цін (індекс інфляції, англ. Consumer Price Index, CPI) за 2005-2010рр.* (у % до минулого року)

 

Рік	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	За рік
2010	101.8	101.9	100.9	99.7	99.4	99.6	99.8	101.2	102.9
2009	102.9	101.5	101.4	100.9	100.5	101.1	99.9	99.8	100.8	100.9	101.1	100.9	112.3
2008	102.9	102.7	103.8	103.1	101.3	100.8	99.5	99.9	101.1	101.7	101.5	102.1	122.3
2007	100.5	100.6	100.2	100.0	100.6	102.2	101.4	100.6	102.2	102.9	102.2	102.1	116.6
2006	101.2	101.8	99.7	99.6	100.5	100.1	100.9	100.0	102.0	102.6	101.8	100.9	111.6
2005	101.7	101.0	101.6	100.7	100.6	100.6	100.3	100.0	100.4	100.9	101.2	100.9	110.3

 

 

 

 

 

*Дані wikipedia.org.ua

Отже, в Таблиці 1., ми розглянули індекс споживчих цін за 2005-2010 рр. на всі товари та послуги загалом . В Таблиці 2. наведено ІСЦ за різними сферами господарювання на 2002-2010 рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подібний підхід до вимірювання  інфляції має свої недоліки. Збереження твердого набору товарів і послуг у споживчому кошику (зміни в наборі відбуваються зазвичай через 8-10 років) не враховує інколи дуже стрімких змін в реальній структурі споживання.

Індекс споживчих цін  є найважливішим показником, що характеризує інфляційні процеси в економіці. Він використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення, рішення правових спорів, перерахунку показників системи національних розрахунків у постійні ціни.

На Україні вже півтора десятка років не припиняється висока інфляція. Гіперінфляція 90-х вщухла після 2000р. Але з 2003 знову темпи інфляції стали наростати. В кінці 2007 - початку 2008 рр. стався її загрозливий сплеск. Інфляція приймає форму галопуючої.

Кожен місяць продовження  інфляції веде до непоправних втрат  населення, особливо небагатого, бо ціни «назад не ходять. Тривалість досить високої  інфляції свідчить про те, що в її основі лежать фундаментальні економічні фактори, а не просто наростання грошової пропозиції, як прийнято думати з подачі традиційних підручників. Звернемо увагу на дані Таблиці 3.

Таблиця 3. - Зростання цін на Україні (% до минулого року)

№ п/п	Показник	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	За 7 лет
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Споживчі ціни	106,1	99,4	108,2	112,3	110,3	111,6	116,6	185
2	Ціни виробників промислової  продукції	100,9	105,7	111,1	124,1	109,5	114,1	119,5	219

3	Ціни виробників сільськогосподарської  продукції	105,0	87,4	102,6	105,8	108,1	102,4	138	188,4
4	Всі ціни (дефлятор ВВП)	109,9	105,1	108	115,1	124,5	113,8	121,7	247,5
5	Монетизації МОЗ / ВВП	129,9	134,8	133,6	118,0	150,2	125,6	114,4	1238,3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Видно, що зростання відносної кількості  грошей (монетизації ВВП) всі роки значно випереджає зростання цін (дефлятора). Однак коливання цін не слідують за коливаннями грошової пропозиції. Потрібно враховувати, що в 90-і роки монетизація економіки була штучно занижена. Вихід з кризи почався в 2000 р. саме завдяки тому, що в економіку почали надходити доходи від експорту і монетизація почали рости, поступово зближуючись з рівнем економічно розвинених країн: в 1999 р. 16,9% ВВП, у 2007 - 55,6% ВВП. У розвинених країнах монетизація економіки коливається навколо рівня 80%, досягаючи й перевищуючи 100%.

Інфляція може походити від того, що пропозиція товарів  не встигає за зростанням попиту, викликаним припливом грошей, і від того, що значна частина грошей не обслуговує виробництво, а рухається лише в  сфері торгівлі і споживання.

Інфляція пропозиції означає зростання  цін, спровокований збільшенням  витрат виробництва в умовах неповного  використання виробничих ресурсів. Її іноді так і називають - інфляцією  витрат виробництва. Останнім часом  тип інфляції, при якому ціни ростуть при зниженні сукупного попиту, часто зустрічається у світовій практиці. Основними причинами інфляції пропозиції є:

• Зростання заробітної плати;

• Подорожчання сировини та енергоносіїв;

• Монопольна та олігополістична  практика ціноутворення;

• Фінансова політика держави.

Підвищення витрат на одиницю продукції  скорочує прибуток і обсяг продукції, яку виробники готові запропонувати  при існуючому рівні цін. У  результаті зменшується пропозиція товарів і послуг та збільшуються ціни.