Інфраструктура ринкової системи господарства

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ1 Місце та значення ринку в економічній системі господарювання…………………………………………………………………5

      1.1 Ринок як одна з ланок господарської діяльності……………………5

      1.2 Економічне значення ринку та його система………………….........10

Розділ2 Інфраструктура ринку…………………………………………………12

      2.1 Поняття та основні елементи ринкової інфраструктури…………12

      2.2 Спеціалізована інфраструктура ринкової системи господарства…15

Розділ3 Проблеми становлення ринкової системи  в Україні……………………………………………………………………………20

Висновки……………………………………………………………………......29

Список  літератури………………………………………………………………31

Вступ

     Розглядаючи тему курсової роботи, яка має назву “ Інфраструктура ринкової системи господарства ” необхідно визначити її мету, завдання і актуальність.           Метою курсової роботи є розгляд основних понять, елементів, функцій, структури (загальної та спеціалізованої) та механізму господарської системи як в цілому, так на макро і мікро рівнях, а також зрозуміти як функціонує інфраструктура ринкової системи господарства.

     Завданням є вивчення ринку, взаємодії елементів інфраструктури ринкового господарства; вивчення ринку як механізму, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентно виявляються у господарському житті, бо саме вивчення і розвиток ринкової економіки передусім залежить від розвиненості ринкової інфраструктури - різних бірж та їх інститутів, маркетингових служб, інформаційно - посередницьких та інших фірм.

     Обрана  тема курсової роботи є досить актуальною в наш час, бо саме ринкове господарство є середовищем, “атмосферою”, в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва. Саме вони і є тим “робочим одягом”, в якому діють економічні закони суспільного виробництва, тобто утверджується природний хід господарського життя суспільства .

     Надзвичайно важливим і складним структурним  утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Вона містить такі елементи: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдингові компанії та ін.

     З політико - економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами. Ринкове господарство в країнах, в економіці яких панувала адміністративно - командна система, практично не застосовувалась. Це призвело до некоректного заперечення товарного виробництва, а отже, і до відторгнення відпрацьованих віками регуляторів і структур господарського життя.

     Аналіз  відносин, що характеризуються категорією “ринкове господарство”, слід здійснювати щонайменше в трьох аспекта: історико-цивілізаційному, об'єктивно-суб'єктивному та за фазами суспільного виробництва.

        Розділ1 Місце та значення ринку в економічній системі

1. Ринок як одна з ланок господарської діяльності

     Загальними   ознаками   товарного   виробництва,   тобто   ринкової  економіки , є:            - багатоукладність економіки, в тому  числі   й  приватний сектор,нормальне   функціонування   приватної   власності;    - економічна   відособленість,  тобто   певна   економічна   самостійність   та  економічна   відповідальність   товаровиробників;   - панування   еквівалентних,  тобто економічно   справедливих   зв’язків   і відносин   між   господарюючими   суб’єктами;     - реальна   дієздатність   товарно – грошового   інструментарію,  і   насамперед   грошей,  цін;          - розвиненість   ринкової    інфраструктури  -  різних   бірж  та  їх   інститутів,  маркетингових   служб,  інформаційно – посередницьких   та  інших   фірм.           В  економічній   системі   ринкове   господарство,  з  одного   боку,  є  сферою   обміну,  сукупністю   купівлі–продажу,  які    відбивають    збалансування   попиту   і  пропозиції,   рівновагу   вигоди  для    господарських    суб’єктів;   з другого - воно   генерує   безперервність   процесу   відтворення,  його   циклічність.   Виходячи  з останнього,  ринок є   складовою   частиною,   компонентом   ринкового   господарства.  Ринкова  економіка - це  сфера   прояву  і  відтворення   відносин   товарного   виробництва.  Ринок   є  механізмом,  за   допомогою   якого   товарно – грошові відносини   перманентно    виявляються   у господарському    житті.   Формуючи    конкретне    середовище,   ринок   є    ефективним    організатором   товарного    виробництва. Ринок   як   спосіб   організації   товарного   виробництва    можна   подати схематично на рис.1.1.   Тлумачення  категорії  “ ринок ” необхідно  розмежовувати  на  різних   рівнях. З   погляду   буденної   свідомості,  ринок -  це  місце,   де  можна   придбати   товар,  тобто де  зустрічаються   покупець   і   продавець. Економічна   наука   розглядає   ринок   двояко,  як    сферу   товарного обмінну   та   як    одну  з форм   економічної   організації    суспільства.          У   вузькому   розумінні  слова   ринок - це   сфера    товарно-грошового  обміну, в  якій   реалізуються   відносини купівлі-продажу   та   здійснюється   конкретна   господарська  діяльність  щодо   просування   товарів   та   послуг   від  їх   виробників   до  споживачів.  Такий    підхід   відображає   мікроекономічний      рівень  розуміння   ринку.  Основні   складові   ринку   індивідуальних     товарів -  попит,  пропонування    і  ціна.

Рис.1.1.Ринок  як засіб організації товарного виробництва.

     Ключовими    категоріями  ринку  є   попит   і  пропонування. Попит -   сукупна потреба   у  товарах,   яка зумовлена   платоспроможністю і   виражена  у    грошовій    формі. Пропонування  -  кількість  продукту,  що   може   бути   доставлена  на  ринок для   продажу    за  кожної   можливості   ціни   протягом   визначеного  проміжку   часу.      У макроекономічному  трактуванні   категорія “ринок”   наповнюється   науковим  змістом, що пояснює   еволюцію   та   принципи    функціонування    економіки,   класифікацію   моделей   економічного розвитку   різних   країн.    У широкому   розумінні   ринок -  це  така    форма   економічного  розвитку   суспільства, за якої  ринковим  важелям відводиться   визначальна   роль     у саморегулюванні економіки на основі використання багатьох економічних   законів   товарного  виробництва,  а державі   відводиться роль  додаткового   регулятора   можливих   негативних   соціально -  економічних   наслідків. Суть   кожного   ринкового  господарства -  додатковий   продукт   як    конкретне вираження підтвердження суспільно корисної праці.   Конкурентно – ринкове середовище визначає  най життєздатніші   структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання,вміння   рахувати витрати й прибутки. В умовах  ринкової  економіки   життєздатним   зв’язком  є еквівалентний обмін, оплачена послуга. Крім того,ринок   стимулює  диференціацію   прибутків   відповідно   до   кінцевих   результатів   господарської  діяльності. Концепції ринкового господарювання   включають   право господарюючого суб’єкта  оперативно  розробляти і здійснювати   ефективні задуми за рахунок гнучкого управлінняьекономічними   інтересами.  Вони не  відкидають прямого  централізованого  впливу,коли  це   необхідно. Небезпечна не централізація як така,а перевищення її   міри,відрив   вказівок   і  рекомендацій    центральних   структур    управління   економікою    від   економічних    інтересів   господарюючого  суб’єкта.   Загальнолюдська практика господарювання   виробила   два    фактори,   що   спонукають    всіх   учасників   виробництва   працювати    сумлінно  й   високоефективно.Це, з одного боку, реальна можливість значного   економічного зиску, відчутного виграшу  на  основі  підприємницьких   задумів   та  гнучких   багатоваріантних    маневрів,   а   з    другого – цілком   реальна можливість провалу, тобто неминучої економічної    відповідальності   за  рішення, що приймаються. Можливість економічного провалу    визначається реальними умовами господарської діяльності,  рівнем   наукової    зваженості запрограмованих  маневрів.   Будь – яка   форма   господарювання  й  підприємницької   діяльності,    що   припускає    підвищення   витрат  виробництва   або   відстає   щодо   оновлення   продукції,  призводить   до   втрати    споживачів   на  користь    конкурентів.      Необхідним     інститутом   ринкового   господарства   є  гроші,  їх   конвертованість.  Це   кисень   для  ринкового    організму.  Про   наявність    дієздатного   грошового    інструментарію   в  споживача   з’являється    реальний   важіль   впливу   на  виробництво,  а  у  виробника  -  реальний   стимул   інтенсивніше   працювати,   щоб   багатіти, бо  гроші -   це   багатство,  а   багатство -  це  гроші     

     Величезне   значення   для  становлення    ринкового   середовища    мають   ціни,   зокрема  інститут    вільного  ціноутворення.  Поза    останнім   існування   саморегулюючих   систем   ринкових  відносин    неможливе.  Вільне   ціноутворення -   це   пункт   перехрещення   попиту   й    пропозиції   залежно   від   стану   виробництва,  економії   витрат.    Якщо   в  будь – якій   системі   господарювання   немає загальних   ознак товарного виробництва, то  вона   не  є   товарним   виробництвом зі  всіма   наслідками.  Головним   при цьому   є те,  що   виробничі   відносини не  є товарно – грошовими,  а отже,  і   економічними. З одного боку, пануючі в нетоварному виробництві відносини    відтворюються   як  власне   господарські,   а   з  другого  -  як   організаційно–технократичні.  Звідси   неминучі   конфронтаційність   виробничих    відносин,  їх   ідеологізація,   агресивне   відторгнення   основних    рушійних   сил   суспільного   прогресу.             Суб’єктами ринкового господарства можуть бути: кожний   індивідуум   як  фізична   особа,   що   не  обмежена  законом    у  правосуб’єктності   та  дієздатності;  групи   громадян  (партнерів );   трудові   колективи;   юридичні    особи   всіх    форм   власності.  Зокрема,    йдеться   про такі    організаційно – господарські   форми, як   індивідуально – трудова   діяльність; державні   підприємства; кооперативи; орендні підприємства;фермерські   господарства;колективні   господарства; народні   підприємства;   акціонерні    товариства;   малі   підприємства;  корпорації,   об’єднання,   господарські   товариства; асоціації,  консорціуми;   спільні   (змішані)  підприємства. Найпоширенішими   є  три   основні    форми   підприємництва (бізнесу): одноосібне   володіння, товариства,  корпорації.  Всі  вони  є    юридичними   особами,  суб’єктами   ринкової  економіки.  

     Першорядною    умовою   функціонування   ринкової   економіки   та   забезпечення її   подальшого розвитку є наявність   самостійних,   економічно   відповідальних   не  тільки   своїми   поточними    доходами,  а  й  їх   майновою   власністю   товаровиробників. Вони  повинні   мати    свободу   для   господарського   маневру,   включаючи право   займатися   на   свій  ризик   і під   свою   відповідальність будь–якою   діяльністю,  не   забороненою   законодавством,  самостійно   визначати   виробничу    програму,   вибирати   постачальників,  споживачів,  установлювати   ціни, виходячи з кон’юнктури   ринку,  розпоряджатися   доходами, що   залишилися   після   сплати   податків  і  внесення   інших   обов’язкових   платежів,  наймати і звільняти   працівників   відповідно   до   чинного    законодавства,   визначати    форми   та  розміри   заробітної    плати   понад   прожитковий   мінімум,   встановлювати   винагороди   та   матеріальні стимули   до  ефективної   праці.[9]    

     Вирішальним   кроком   до  ринкового   господарства   є   якнайшвидше   зростання   самостійних   товаровиробників - власників   індивідуальних,  колективних,  кооперативних,  без   яких   ринкова   економіка   неможлива.   Зародження   й подальший   розвиток      прошарку   господарів   як   основних   суб’єктів  ринкової   економіки   в  змозі   завести   механізм   товаро – ринкової   саморегуляції,  розпочати   інтенсивну   самоорганізацією   всієї   економічної   системи   при активній   регулюючій   і цілеспрямовано   підтримуючій    участі   держави.

     1.2  Економічне значення ринку та його система

      Ринкова   економіка   за   своїм   соціально -  економічним   змістом   є    капіталістичною  економікою;  вона    базується  на  капіталістичному   способі   виробництва.  Ринкова   економіка    чітко   виявляє    значення   свободи,  підприємництва  і   вибору.   Споживачі   вільні   купляти   те,   що   вони  вважають   доцільним;   постачальники   ресурсів   можуть    за   власним   вибором знаходити місце   застосування    матеріальних   і  людських   ресурсів. В   “ економікс ”   ринкова   економіка розглядається    не  просто   як   сукупність   господарських    ланок,  а   як   складна ієрархічна   система   трьох   взаємопов’язаних   рівнів:    мікрорівень  -   господарські   ланки;     метарівень  - галузеві   структури   ринку   (банки,біржі );  макрорівень -органи  (передусім  державні )   регулювання   ринку,   загальна   система   ринків.          Навіть  побіжне  ознайомлення   з  цією  системою   дає  змогу   виявити   трьох   головних    суб’єктів   ринкових   відносин    та  ринкової  економіки:   підприємства,   галузь,   суспільство в особі   держави.  Розглянута  схема   розкриває    субординовану   систему   організації   ринкових  відносин.           Ринок    координує   господарську   діяльність   у   ринковій   економіці.  Він має складну     внутрішню   будову,  яка    охоплює різноманітні взаємопов’язані види ринків та його інфраструктури.Аналіз  видів   та  інфраструктури   ринку   дає змогу    краще   зрозуміти   суть  ринкових   відносин.           Складовою   ринкової   економіки   є  ринкова   система.  Ринкова   система  -   це   система  ринків,  цін   і конкуренції. Саме   система ринків,   цін   і конкуренції    забезпечує    координуючі й організаційні    механізми,   що  виключають   капіталістичний    хаос   у   ринковій   економіці,  який   породжують    свобода   підприємництва   і   вибор. Ринкова    система    господарства   являє   собою  механізм,  що  виконує   одночасно дві корисні    функції:   по-перше, сповіщає  споживачів,  виробників   і   постачальників   ресурсів   про   рішення,   які   кожен з них   прийняв, по – друге, синхронізує   ці  рішення,  що   забезпечує     узгодження   виробничих   цілей . Конкретними   ланками ринкової   системи є   такі   категорії ,  як   попит ,   пропонування ,    рівноважна  ціна ,  конкуренція,  ринок.[4]   Ринкові   відносини -   це  відносини  і  зв’язки,   які   складаються   між   продавцями  і   покупцями   у   процесі   купівлі-продажу   товарів. Суб’єктами  ринкових   відносин є :

• споживачами  (ті   суб’єкт,   які  мають   гроші: підприємці,  наймані   працівники,  дрібні  товаровиробники, учні та студенти);
• виробниками  (виступають   підприємства  -  капіталістичні   і прості  товаровиробники);
• постачальниками  ресурсів,  таких  як    земля,  праця,  капітал   і підприємницькій     хист.

Основними  об’єктами  ринкових    відносин  є:

• товари  і   послуги ,   які   постачені      на  ринок   або   які   можуть  бути  постачені  за   певного  рівня   ціни;
• робоча  сила   або  праця;
• земля   та   інші  природні   ресурси;
• нерухомість:  будівлі,  споруди,  житло.

     Загалом ринок-це складне й багатогранне явища. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах  за ступенем розвитку, особливостями модифікації,рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.Відповідно до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не будь-яким іншим странам. 
 

    Розділ2   Ринкова   інфраструктура

     2.1 Поняття   та   основні   елементи   загальної    ринкової інфраструктури

     Надзвичайно    важливим   і  складним   структурним    утворенням   ринкової   економіки   є  ринкова   інфраструктура.   Від того,   наскільки    добре   вона   розвинута   залежить   у  кінцевому  підсумку   і  ефективність   функціонування   ринкової   економіки.  У     свою   чергу   за  рівнем  розвитку  ринкової    інфраструктури     можна    судити   і про  ступінь    розвитку   ринку,    ринкових  відносин   у  тій   чи  іншій   країні.  Тому    необхідною   умовою  дієвості  ринкових   відносин  є   створення відповідної   інфраструктури   ринку.     Інфраструктура -   сукупність   галузей     підприємств   і організацій,   які   забезпечують   рух   товарів,  послуг,  грошей,  цінних     паперів,  робочої сили.         Інфраструктура    ринку -   це  система  підприємств   і організацій,  які   забезпечують  рух   товарів,  послуг,   грошей,  цінних   паперів,  робочої  сили.            Інфраструктура виступає як механізм функціонування підприємництва. Вона заповнює величезний економічний простір від виробництва до споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона  організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи. Тому ефективність функціонування ринкової економіки в першу чергу залежить від комплексності  й ефективності її інфраструктури. Елементи інфраструктури не можуть бути нав’язані зовні, сконструйовані в міністерських кабінетах. Вони породжуються потребами ринку, діловими відносинами. [1]          Ринкова  інфраструктура  через   свої   елементи  виконує   такі   основні    функції:

• здійснює   правове  та  економічне    консультування   підприємців  і захист   їх   інтересів   у   державних   і приватних   структурах ;
• забезпечує   фінансову   підтримку,   кредитування,   включаючи   лізинг,  аудит,  страхування    нових  господарських   формувань   тощо;
• сприяє   матеріально -   технічному   забезпеченню   і  реалізації     продукції   підприємств ;
• регулює   рух  робочої   сили ;
• створює  необхідні    умови    для  ділових   контактів   підприємців ;
• здійснює   маркетингове,   інформаційне    та   рекламне  обслуговування,  що   в  кінцевому   результаті    забезпечує   більш   швидкий   рух  товарів   і послуг    від   виробника   до   споживача.  Ринкова інфраструктура поділяється на такі види:спеціалізована та загальна. Спеціалізована інфраструктура сприяє організаційному оформленню ринкових відносин та полегшує суб’эктами ринку реалізацію своїх інтересів.Загальна-опосередковую всю систему ринкових відносин.По-іншому класифікацію ринкової інфраструктури можно подати схематично на рис.2.1.

                              ГРУПИ      ВИДИ

            Рис.2.1.Класифікація ринкової інфраструктури.    

     Елементи  ринкової інфраструктури (рис.2.2.), через які   реалізуються  її    функції   можна   згрупувати   у чотири  блоки: організаційно-технічна інфраструктура(товарні   біржі   та   аукціони,   торговельні  дома   і   торгові   палати, холдингові і брокерські  компанії,  інформаційні центри  та   ярмарки,  пункти    прокату  і  лізингу, державні   інспекції  тощо); фінансово-  кредитна інфраструктура  ринку (банки,  фондові   і   валютні біржі, страхові   та   інвестиційні   компанії,  фонди профспілок  та  інших громадських   організацій,  тобто  всі   ті,   хто   може   і    займається   мобілізацією   тимчасово  вільних   ресурсів,  перетворює   їх  у кредити,  а потім  і  в   капіталовкладення); державно-регулятивна (законодавче регулювання ринкових відносин,біржі праці,ліцензування,оподаткування);науково-дослідна    інфраструктура     (наукові  інститути, що  вивчають ринкові   проблеми,  інформаційно – консультативні    фірми,  аудиторські   організації).  Інститути   та     організації,  що  входять   у цю інфраструктуру, вивчають  динаміку   ринкової    ситуації,  розробляють    стратегію і  тактику   поведінки   підприємців  на  ринку,  розробляють  прогнози  для    уряду і підприємців,  моделюють   наслідки   тих чи   інших   рішень,  консультують,  залагоджують конфлікти   між партнерами,  готують економістів,  менеджерів   і  спеціалісті   з  маркетингу. 

               Рис.2.2. Елементи ринкової інфраструктури.   

2.2  Спеціалізована    інфраструктура    ринкової   системи   господарства

      Крім    загальної    інфраструктури,  яка    обслуговує    весь   обсяг   ринкових   відносин,  існує спеціалізована  інфраструктура,  яка    забезпечує  ефективне функціонування окремих   ринків:  товарів,   капіталів,  праці та  ін. Так,  ринок   капіталу   обслуговують   фондові   біржі,  страхові   та  аудиторські   компанії,   брокерські   контори,   комерційні   банки,    інноваційні   фонди,  інвестиційні   фонди   регіонального    регулювання,  страховий   нагляд,   інспекції   з  контролю   за  цінними   паперами,   валютні   біржі;   ринок  товарів - товарні   біржі,   торговельні   дома   та  торгово–посередницькі   фірми, комерційні центри бізнесу,  лізингові компанії,аукціони,ярмарки; державні    резерви праці - біржі  праці,    центри  підготовки кадрів,  державні фонди  сприяння   зайнятості,   підприємництва,  пенсійні   фонди,    фонди зайнятості.          Інфраструктура   містить   такі   елементи:  аукціони,  торгово–промислові   палати,  торгові    доми,   ярмарки,  маркетинг,   біржі,  брокерські,  страхові,  аудиторські   фірми,  холдингові   компанії та  ін. Інфраструктура   ринку - це  сукупність   допоміжних ланок і  установ, які   прискорюють та   полегшують    укладання   та  здійснення   ринкових   угод.  Аукціони - форма продажу у визначений   час   і у   визначеному   місці   товарів,  попередньо    виставлених   для   ознайомлення.  На  аукціонах   реалізують  певні   види  товарів,  які,  як  правило,   користуються   підвищеним   попитом.  Особливістю   аукціонів є обмежена   відповідальність   подавця   за  якість   пропонованих   товарів.   Отже, аукціон -   це   продаж   реальних   товарів   на  основі   конкурсу   покупців.  Міжнародні   аукціони  -  переважно   комерційні   організації,  які   мають   приміщення,  необхідне   обладнання   та   кваліфіковані   кадри.   Аукціони   організовують     також   спеціалізовані   брокерські    фірми,  які   перепродують  товари   своїх   клієнтів   за  комісійну    винагороду.  Торгово-промислові   палати -  це   комерційні   організації,   головним   завданням   яких  є сприяння   розвитку    економічних   і торговельних   зв’язків   з партнерами   зарубіжних країн.   Вони   є   юридичними   особами,  які   діють   на   принципах   повного   комерційного   розрахунку   та фінансування. Торгово–промислові  палати   надають   цільові    інформаційні    послуги. Торгові   доми -  це  торговельні   фірми,  що  закуповують   товари   у   виробників   або оптовиків   своєї    країни    і перепродують   за  кордон   або   закуповують товари  за  кордоном   і  перепродують  місцевим   оптовим   та  роздрібним   торговцям   і  споживачам    у  промисловості   та  інших    галузях господарства.          Ярмарки -  надзвичайно   важливий  елемент   ринкової     інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні,  національні   та  місцеві. Ярмарки - це   торги,  ринки   товарів, які   періодично   організовують   в  установленому  місці.     Підприємство роздрібної торгівлі (магазин) - це торговельне   підприємство, яке торгує за певним асортиментом та за каталогами.  Маркетинг -  це  динамічна    система   ринкової   орієнтації.  Як  породження  ринкової   економіки   він є відповідною   філософією   виробництва,  в  основу   якої   покладено   принципи   та   закони   товарного  виробництва. Складовими   маркетингу  є:  виробництво   продукції на  основі   знання   потреб  споживачів, ринкової ситуації та реальних можливостей   відповідного   виробництва;   найбільш   повне   задоволення    потреб   покупця   з використанням   метода  цінової   та  нецінової   конкуренції;   ефективна   реалізація  продукції   та    послуг   на    конкретних   ринках   на  основі   всебічного   врахування   попиту й пропозиції   та   виробничо -  збутових   можливостей   постачальників;    забезпечення   довготривалої   дієздатності   виробничо – комерційних   підприємств,  фірм   та   організацій    на   основі   оперативного   використання   науково – технічних   доробок,  а  також   ноу – хау   в  галузі   виробництва   товарів. У більшості підприємств   фірм,  асоціацій,  акціонерних  товариств   діють   служби   маркетингу.  Вибір   структури   маркетингової   діяльності   залежить   від  характеру    виробництва   та  обсягу   зовнішньоекономічних   зв’язків  відповідних    господарських і  комерційно – торговельних   формувань. Основні   завдання    маркетингової   служби:

     -    комплексне   вивчення   ринку;

     -   забезпечення  стійкої   реалізації   товарів;

     -  ринкова   орієнтація  виробництва,     науково –   дослідних     і   проектно – реконструкторських   робіт. 

     Однією   з   функцій  маркетингових   служб   є   сегментація   ринку,   тобто   диференціація   покупців   залежно   від їх   потреб   та   особливостей   поведінки. Консалтингові    фірми   надають   послуги   суб’єктам   економіки  з  питань:

     -   дослідження   і  прогнозування   ринку;

     -   оцінки  торговельно – політичних   умов  здійснення   експортно – імпортних   операцій;

     -    розробки   і  впровадження   маркетингових   програм   тощо. Аудиторська фірма   здійснює консультування з питань   бухгалтерського  обліку   та  контролю   фінансової   діяльності   щодо  проведення   господарко – фінансових    ревізій;   управління   через   систему   обліку;  готує   висновки   стосовно   достовірності   фінансового   звіту   фірм,   що   підлягають    аудиторському контролю. У  розвинених   країнах   інфраструктурі    ринкових   відносин   притаманні   багатоканальність   реалізації  продукції,  широкий   спектр  сервісного   обслуговування,   розмаїття   форм   регулювання   товарно – грошових   відносин.  До   останніх   належать   біржі. Біржа -  організаційно-правова   форма   оптової    торгівлі   масовими   товарами   за стандартами   та   зразками (товарна   біржа) або   систематичних   операцій   з  купівлі-продажу  цінних  паперів   (фондова  біржа),   валюти  (валютна   біржа),  робочої  сили   (біржа  праці),   угод  із   фрахтування  (фрахтова  біржа ). Класифікація  бірж:  Товарна   біржа має такі  особливості:

     -   торгівля  за  стандартами   та  зразками, що   дає можливість   реалізовувати   не  сам товар,  а контракт    на   його   поставку;

     -  регулярність  торгів  на  основі   певних   правил;

     - формування  цін  на  основі   зіставлення  попиту   і   пропозиції;

     -  свобода  вибору   контрагента   за  угодою;

     - стандартизація   контрактів   і  мінімальних   партій   поставок.              Фондова  біржа -  організований   ринок  цінних  паперів,   що  виконує    функцію   мобілізації   грошових   засобів   для  довгострокових   інвестицій   в  економіку   та  для   фінансування   державних  програм.    Види  цінних   паперів:       

     Акції - цінні   папери,  випущені  акціонерними   товариствами,  які   засвідчують   вкладення   певної   кількості   капіталу   і  дають  право   їхньому   власникові   на  отримання   певного    доходу  (дивіденду)  з прибутку   акціонерного   товариства.         Облігація -   документ,   що  засвідчує   передачу   грошей   у  борг   на  певний   срок  з   правом  отримання    щорічного   фіксованого   доходу   та  зобов’язання   про  повернення   суми   боргу   у   визначений    срок. Вексель - письмове   боргове   зобов’язання   за  встановленою   законом    формою,  яке   видається   позичальником   кредитору,  що   надає   останньому   право вимагати   від   боржника  повернення   зазначеної   у  векселі   суми  в певний   срок.       Варрант  -  цінний  папір,  що   випускається   разом   з облігацією   чи  привілейованою   акцією   і дає   її   власникові   право   на  додаткові   пільги   у визначений   час.           Ваучер  -   майновий   купон,   що  видається   в  процесі   приватизації   державного    майна   для   придбання   акцій   підприємств,  які   підлягають   приватизації.          Валютна біржа - біржа, що здійснює  на  регулярній   та   впорядкованій   основі   купівлю - продаж   іноземної    валюти  за  ринковими цінами.  Курс, який  встановлюється    на  біржі,  називають    офіційним    курсом.  Він   лежить   в основі   розрахунків   комерційних банків   із  клієнтами.  У роботі   валютної   біржі   беруть   участь   представники   держави.  Біржовим  валютним   товаром  є  валюта  і золото.      Біржа   праці - державна   структура,  яка  опосередковує   стосунки   між   роботодавцями   і  найманою  робочою   силою.  Функції   служби   зайнятості:

     -   вивчення   і  прогнозування    ситуації   на  ринку   праці;

     -   організація  громадських  робіт;

     -   організація   перекваліфікації   кадрів   за   вимогами   ринку;

     -   виплата   допомоги  з  безробіття;

     - відшкодування  витрат,  пов’язаних   зі  зміною   місця  роботи.    Універсальна   біржа   -    біржа,   яка здійснює   операції   не  тільки   з   широким  асортиментом   товарів,   а  й  з    валютою,  цінними   та  фрахтовими   контрактами.   Отже,   біржі -  це  ринкові   структури,   де  укладаються    угоди,   здійснюються    біржові операції.    Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового  забезпечення.