Нормативне регулювання бухгалтерського обліку на підприємстві

РОЗДІЛ 1

ОБЛІКОВА  ІНФОРМАЦІЯ ТА ЇЇ КОРИСТУВАЧІ

1. Суть облікової інформації та її вплив на прийняття               управлінських рішень

Сучасні умови  господарювання підвищують роль управлінських  рішень та оптимізації відносин з  державою для виконання завдань суб’єктом економіки. Ефективність життєдіяльності підприємства залежить від наявності та умілого використання економічної інформації, основу якої становить облікова. Це зумовлює необхідність чіткого визначення параметрів її формування та відповідності цих параметрів потребам користувачів. 
Вирішення такого завдання потребує, насамперед, наукового обґрунтування загальної характеристики облікової інформації.

Керівництво і працівники повинні володіти достатнім обсягом інформації для забезпечення виконання своїх безпосередніх функцій: перші – управлінських, другі – виробничих. Причому, виконання цих функцій підпорядковується основній меті – забезпеченню сталого розвитку підприємства на тривалу перспективу. При цьому важливе місце належить інформації.

Так, для постановки завдань з управління виробництвом, контролю та оперативного регулювання, для оцінки результатів управлінських рішень необхідний значний обсяг планової, статистичної інформації, даних бухгалтерського та оперативно-технічного обліку [8, с. 55].

Інформація – невід’ємна частина системи управління. Облікова інформація, як складова економічної, є одним із видів інформації, що характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства. Облікова інформація відрізняється великим обсягом і різноманітністю, складністю, логічністю та відносною простотою арифметичної обробки. Їй властивий масовий характер обчислень, які виконуються за типовими алгоритмами з певною періодичністю. Вона займає найбільшу питому вагу за обсягом і значимістю серед усіх інформаційних систем, необхідних для прийняття управлінських рішень.

Основними якісними характеристиками інформації є доступність, доцільність та надійність, які полягають у наступному:

– доступність  – характеристика інформації, яка  дає можливість користувачам зрозуміти її значення;

– доцільність  – здатність інформації впливати на прийняття рішення та його зміну, сприяти знаходженню користувачем правильної форми прогнозування результатів в минулому, теперішньому та майбутньому або ж підтверджувати чи спростовувати попередні очікування;

– надійність –  характеристика інформації, яка забезпечує впевненість у доцільності її припущень відносно помилок та тенденції, а також істинності намірів надати всі дані в достовірному вигляді.

Окрім названих вище характеристик, в групах доцільності та надійності виділяють наступні характеристики:

– передбачуваність – характеристика інформації, яка дозволяє користувачам збільшити імовірність точності передбачення результату подій в минулому або теперішньому;

– цінність зворотного зв’язку – ознака, яка дозволяє користувачам підтверджувати або коригувати попередні припущення;

– своєчасність – отримання необхідної для прийняття рішень інформації до того, як вона втратить свою здатність впливати на них;

– здатність  бути перевіреною – здатність через перевірку узгодженості показників впевнитися, що інформація відображає те, що вона повинна відображати, або, що обраний метод оцінки використаний без помилок та перекручувань;

– достовірність  відображення – відповідність між показником та реальним явищем, яке воно має на меті відобразити;

– нейтральність  – відсутність у відповідній  інформації упередженості, спрямованої на досягнення заздалегідь визначеного результату, або спонукання обрати певний спосіб поведінки.

Серед названих властивостей облікової інформації найсуттєвішими є доцільність та надійність. Якщо ці дві властивості відсутні, то інформація стає ризикованою. Доцільність бухгалтерської інформації забезпечується її своєчасністю, передбачуваністю та кількістю зворотних зв’язків. Надійність інформації забезпечується достовірністю відображення, а також здатністю бути перевіреною. Порівнянність є другорядною характеристикою, яка взаємодіє з доцільністю та надійністю та вносить корективи в підвищення загального рівня корисності бухгалтерської інформації. “Пояснення змісту корисності інформації для її користувачів міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) здійснюється через ідентифікацію якісних характеристик інформації. Зіставність розкривається як можливість порівняння даних фінансових звітів у межах суб’єкта господарювання у часі, між різними підприємствами, які вперше прийняли МСФЗ та між суб’єктами господарювання, що вперше застосували МСФЗ, та суб’єктами господарювання, які вже застосовують МСФЗ” [27, с. 37].

Суттєвість  показує вплив наявних недоліків та похибок в обліковій інформації з позиції користувача та прийняття управлінських рішень на її основі. Поділ властивостей на групи та підгрупи не означає, що існують менш або більш важливі властивості облікової інформації. Для забезпечення надійності бухгалтерської інформації всі наведені властивості повинні бути їй притаманними. В окремих випадках можливий конфлікт між властивостями інформації (в цьому випадку необхідним є компроміс між ними). Наприклад, доцільна інформація буде складною для сприйняття, або інформація, яка легко сприймається може бути недоцільною. Звичайно, для ефективного функціонування бухгалтерського обліку, обліковій інформації повинні бути притаманні всі вищеописані властивості, проте в процесі забезпечення економічної безпеки підприємств особливу роль відіграє надійність облікової інформації разом з її складовими [8, с. 69].

Дані характеристики облікової інформації певною мірою відображають процес та характер ведення бухгалтерського обліку, оскільки:

– ведення бухгалтерського обліку здійснюється з першого дня заснування суб’єкта господарювання і до його ліквідації з метою отримання своєчасних та достовірних даних про його діяльність для забезпечення ефективного функціонування такого суб’єкта та надання достовірної інформації зовнішнім та внутрішнім користувачам про його фінансово-майновий стан;

– циклічні обробки  облікової інформації пов’язані  з існуванням звітних дат, як затверджених на рівні держави (дати складання та подання різного типу форм звітності), так і всередині підприємства (подання управлінської звітності);

– масовість  однорідних арифметичних операцій спонукає управлінський персонал суб’єкта господарювання разом з працівниками бухгалтерської служби прийняти рішення про комп’ютеризацію бухгалтерського обліку для економії часу на здійснення таких операцій, а також економії трудових ресурсів, зайнятих при здійсненні таких операцій та грошових коштів на їх утримання;

– в процесі  здійснення бухгалтерського обліку відображення однієї операції тягне за собою введення декількох проведень. Тому в даному випадку використання комп’ютерних систем бухгалтерського обліку дає змогу бухгалтерам спростити свою роботу шляхом створення шаблонів операцій з метою економії часу та уникнення помилок в бухгалтерському обліку.

З позицій об’єктивного відображення дійсності облікова інформація поділяється на достовірну і недостовірну (неякісну), які є однією з характеристик її надійності. Недостовірною вона може бути як з моменту виникнення, так і з будь-якої стадії передачі, що може значно її дискредитувати. Досвід показує, що обробку інформації із застосуванням комп’ютерних технологій можна ефективно організувати при введенні інформації з первинних та інших документів і зберіганні її на засобах накопичення у вигляді довідників, які надалі використовуватимуться багаторазово. У цих випадках значно зменшуються обсяги робіт з реєстрації інформації та обсяг первинної інформації.

З вищезазначеного  можемо стверджувати, що достовірність та надійність інформації залежить від багатьох факторів, які мають місце на підприємстві. Вивчення даних факторів є важливим для того, щоб визначати ступінь впливу кожного з них на збереження комерційної таємниці та забезпечення економічної безпеки підприємства в цілому.

Для управління суб’єктом господарювання менеджерам потрібна постійна оцінка оперативності, дієвості та ефективності ухвалених рішень і застосовуваних заходів шляхом співвідношення поставлених цілей, досягнутих результатів і витрат на досягнення цих цілей. Таку інформацію може надати організований в масштабах суб’єкта господарювання управлінський облік, який сприяє цільовому просуванню управлінських рішень. При цьому слід відзначити таку особливість у визначенні ефективності управління, як безпосередній зв’язок процесу управління з контрольними, аналітичними і обліковими процесами.

Саме цей  зв’язок зумовлює наявність в  ринковій економіці деякої міри невизначеності економічної поведінки суб’єкта, при якій необхідно приймати обґрунтовані управлінські рішення, оцінюючи можливі ситуації та альтернативні варіанти її вирішення. Для того, щоб керівництво і менеджери суб’єкта господарювання могли отримувати необхідну для них інформацію, пов’язану з управлінськими рішеннями, необхідно чітко визначити коло інформації, яка необхідна кожному рангу керівників, і те, в якому вигляді вона повинна представлятися, щоб підвищити ефективність управління суб’єктом господарювання [19, с. 66].

При прийнятті  управлінських рішень необхідно застосовувати прагматичний рівень аналізу інформації, який визначає її надійність для вирішення стратегічних цілей управління. Він є найбільш широким, але менш формалізованим аспектом аналізу інформації. Без оцінки цінності та корисності інформації неможливим є відбір даних, які необхідні для ефективного прийняття стратегічних рішень. Деякою мірою надійність інформації залежить від здатності керівника зрозуміти повідомлення і порівняти його з попередніми даними, якщо вони йому доступні.

Надійність  інформації з погляду зовнішнього користувача полягає в тому, щоб на підставі сформованої достовірної бухгалтерської та податкової звітності, яка забезпечує суб’єкту господарювання певний рівень комфорту та адаптації на ринку, приймати адекватні його фінансовому стану рішення.

Проте інформація для зовнішніх користувачів не завжди вважається надійною з погляду внутрішнього управління суб’єктом господарювання з метою прийняття ефективних рішень. Тому необхідна додаткова обліково-контрольна та аналітична інформація, яка дозволить управлінцям всіх рівнів успішно управляти діяльністю суб’єкта господарювання.

З точки зору управління, система обліку в цілому виконує  завдання впорядкування вхідної  та вихідної інформації. Складність структури  системи визначається більшою мірою  не її змістом, а підходом, на базі якого  вона формується. Тому бухгалтерський облік як система може бути поданий, побудований і формалізований по-різному, адже завдання обліку щоразу визначається певним аспектом.

Реформа в галузі обліку найбільшою мірою стосується регулювання - способів та механізмів впорядкування; забезпечення функціонування та розвитку явищ і процесів у межах заданих параметрів; цілеспрямованих дій різних суб’єктів господарської діяльності, що забезпечують розвиток економіки, використання економічних законів, узгодження інтересів і вирішення економічних суперечностей.

Аспекти проблеми формування облікової інформації для управління насамперед визначаються дослідниками в рамках системи законодавчого регулювання бухгалтерського обліку (табл. 1.1) [25, с. 54] і залежать від рівня, на якому їх застосовують:

-  державний рівень, де проявом регулювання є Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України;

-  галузевий рівень, на якому регулювання має форми інструкцій, положень, методичних рекомендацій галузевих міністерств;

-  господарський рівень, на якому інструменти регулювання визначаються Положенням про організацію обліку, зокрема обліковою політикою підприємства.

Так, головним, безумовно, буде державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, яке здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення обліку та фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Таблиця 1.1

Формування  облікової інформації для цілей управління 

На макрорівні формування облікової інформації для управління здійснюється за такими напрямками:

• визначення загальнонаціональної облікової політики;
• організація розробки національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
• удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;
• методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору й обробки обліково-економічної інформації;
• розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

На рівні підприємств (мікрорівень) основні інструменти створення облікової інформації для управління є такими:

• розробка облікової політики підприємства;
• визначення меж застосування видів обліку.

Ці інструменти мають забезпечувати повне, достовірне і безперервне відображення господарських фактів, що відбулись на підприємстві, обробку даних певними способами і прийомами відповідно до потреб управління та вимог вищих рівнів регулювання.

На цьому  рівні управлінське спрямування  облікової інформації забезпечується найбульш системно. Система управління економічною інформацією виробничо - господарської діяльності підприємства базується на методиці, тісно пов'язаній із функціональними процесами на підприємстві. У той же час створення підприємстві системи управлінської інформації практично неможливо без правильної класифікації процесів і технологій відповідно до систематики управлінського обліку, що дозволить виробити правильну методологію обліку витрат, визначення результатів діяльності, визначення системи управлінської звітності. Таким чином, на мікрорівні проблема має аспекти не тільки бухгалтерського, але і управлінського обліку.

У основі вибору конкретної методології системи управління економічною інформацією на рівні підприємства лежать різні аспекти: економічні; юридичні; організаційні; техніко-технологічні. На їхній основі формується, власне, управлінський облік, що являє собою систему організації, збору і накопичення даних, необхідних для рішення конкретної управлінської задачі у вигляді взаємозалежних блоків (підсистем): обліку витрат; показників діяльності; управлінських звітів.

Таким чином, система  організації й збору облікових  даних, спрямована на рішення конкретної управлінської задачі, може бути реалізована у трьох етапах, на кожному з який вирішуються специфічні задачі (табл. 1.2) [25, с. 65].

Таблиця 1.2

Етапи формування облікової інформації для управління на рівні підприємств

На думку  дослідників, важливо підтримати процес постановки управлінського обліку організаційно - адміністративними заходами. Необхідно завершити формування системи збору управлінських даних, розробити посадові інструкції для виконавців, затвердити форми документів і правила документообороту, що разом із звітним і аналітичними формами   утворить систему облікових даних для управління.  

Отже, облікова інформація посідає центральне місце у системі прийняття управлінських рішень, пов’язаних із стратегічним розвитком суб’єкта господарювання. Для управлінського апарату визначальним завданням є підвищення якості системи обліку, що прямо впливає на формування інформаційного забезпечення системи управління та внутрішнього контролю.

2. Процес прийняття управлінських рішень на підприємстві

У керуванні  підприємством  прийняття   рішень  здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу. Різноманіття  рішень  являє собою певний комплекс, розуміння якого полегшується  на  основі системного підходу, що дозволяє розкрити систему  рішень. У такій системі  рішень  повинні виявлятися як загальні ознаки, так і специфічні особливості, властиві окремим видам  рішень . Отже, головними відмінностями  управлінських  рішень  є цілі, наслідки, поділ праці, професіоналізм.

Важливу роль відіграє визначення послідовності етапів розробки та  прийняття  управлінського рішення. Розробка управлінського рішення є комплексом різних  управлінських  дій, де кожна наступна дія є логічним продовженням попередньої.

Після формулювання мети та вибору критерію оптимальності або  доцільності здійснюється вибір  конкретних факторів та умов, що від  них залежатиме результат рішення. Обґрунтований відбір факторів є передумовою розробки науково обґрунтованого, а відтак і ефективного рішення. Модель аналізу системи - це, власне, і є схема розв'язання завдання, яке постало перед управлінням. Залежно від характеру завдання модель може бути простою або складною. Прості моделі часто бувають стандартними. Складні моделі рішення можуть (відповідно до ступеня формалізації) частково або повністю відповідати вимогам програмування [13, с. 26].

Економічний аналіз у процесі  прийняття управлінського рішення відіграє провідну роль.

Об'єкт ухвалення управлінського рішення - багатогранна діяльність підприємства незалежно від його форми власності. Зокрема, об'єктом ухвалення рішення є наступні види діяльності: технічний розвиток; організація основного і допоміжного виробництва; маркетингова діяльність; економічний і фінансовий розвиток; організація заробітної плати і преміювання; соціальний розвиток; управління; бухгалтерська діяльність; кадрове забезпечення; інші види діяльності.

Системний підхід до вивчення проблем управління дає змогу з'ясувати рівень їхньої складності,  багатоаспектності та інформаційної забезпеченості  (табл. 1.3) [14, с. 24].  

Таблиця 1.3 

Взаємопов'язані фактори проблем управління за рівнем кількісного співвідношення

Системний аналіз є сукупністю наукових методів і  практичних прийомів дослідження великих  і складних проблем управління, методичним засобом реалізації системного підходу  до управління. Схема процесу системного аналізу значно складніша за схему процесу  прийняття   управлінських   рішень. Ми розглянемо цей  процес  дещо спрощено, як сукупність тільки чотирьох стадій у табл. 1.4 [14, с. 28].

Вивчення різних способів  прийняття   управлінських   рішень  свідчить, що економічний аналіз займає суттєве місце в забезпеченні виконання чи не найважливішої вимоги до  управлінських   рішень  - наукового обґрунтування варіантів таких  рішень, досягнення максимальних економічних результатів за мінімальних витрат ресурсів.

Таблиця 1.4

Схема процесу системного аналізу

Насамкінець варто  назвати ті фактори, які впливають  на   процес    прийняття   управлінських рішень:

1. Особисті якості  керівника;

2. Поведінка  керівника;

3. Середовище   прийняття   рішень  (визначеність та ризик);

4. Інформаційні  обмеження (зростання витрат  на  отримання додаткової інформації);

5. Взаємозалежність рішень;

6. Готовність  до можливих негативних наслідків;

7. Можливість  застосування сучасних технічних засобів;

8. Наявність ефективних комунікацій;

9. Відповідність  структури управління цілям та  місії організації;

10. Процедури  реалізації функцій управління.

В управлінні організацією  прийняття   рішень  здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за  прийняття  організаційних  рішень. Виділяють два рівні  рішень  в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому – інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу.

Відмітними  рисами  прийняття   рішень  в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована  на  фактах і ціннісних орієнтирах;  процес  взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління.

Результатом роботи менеджера є управлінське рішення. Від того, яке буде це рішення, залежить уся діяльність підприємства, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому  прийняття  менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов’язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутньою при виборі однієї з альтернатив.

Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою – проблемою вибору, що зробити не завжди легко.

Проблема –  це ситуація, що представляє собою  перешкоду для досягнення цілей, поставлених підприємством. Якби життя  було монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем  і не довелося б приймати рішення по їх подоланню. Але не можна відразу вгадати, як складеться та або інша ситуація, і тому в процесі планування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації від дійсної. У результаті цих відхилень і з’являються проблеми.  Прийняття  неефективних  рішень  – часто результат відсутності навичок мислити логічно. Украй необхідно підходити до  прийняття   рішень  як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення – зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату.

Цілі, які часто  намагаються досягти, бувають у  ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне сформульованих проблем. У цьому зв’язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки  процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини. Отже, відповідальність за  прийняття  важливих  рішень  – важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється  на  вищих рівнях керування.

3. Користувачі облікової інформації та їх інформаційні потреби

Сучасні умови  господарювання підвищують роль управлінських рішень та оптимізації відносин з державою для виконання завдань суб'єктом економіки. Ефективність життєдіяльності підприємства залежить від наявності та умілого використання економічної інформації, основу якої становить облікова. Це зумовлює необхідність чіткого визначення параметрів її формування та відповідності цих параметрів потребам користувачів.