Інтернсивна технологія вирощування кукурудзи на зерно

ПЛАН

 

1. Вступ.
2. Оцінка умов господарства і постановка завдання.
1. Організаційно-господарські умови.
1. Природні умови.
2. Кліматичні умови.
3. Ґрунтові умови.
2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів.
1. Особливості росту і розвитку.
2. Вимоги до умов вирощування.
3. Господарсько-біологічні особливості та продуктивність реєстрованих і перспективних сортів.
4. Принципи програмування врожаю та розрахунок гранично-можливого врожаю.
3. Обґрунтування технології одержання запланованої врожайності.
1. Розміщення культури у сівозміні.
2. Обробіток ґрунту.
3. Система удобрення.
4. Сівба.
1. Підготовка насіння.
2. Розрахунки норм висіву.
3. Строки і способи сівби.
5. Догляд за посівами і засоби захисту від бур’янів, хвороб і шкідників.
6. Збирання врожаю і закладка на зберігання.
7. Агротехнічна частина технологічної карти.
4. Заходи по охороні навколишнього середовища.
5. Економічна ефективність при вирощуванні сільськогосподарських культур.
6. Висновок і пропозиції.
7. Список використаної літератури.
8. Додатки.

 

1. Вступ

 

Кукурудза – одна з найцінніших  кормових культур. За врожайністю зерна  вона перевищує всі зернові культури. Зерно використовується на продовольчі  цілі (20%), технічні (15-20%) і на фуражні (60-65%). За вмістом кормових одиниць зерно кукурудзи переважає овес, ячмінь, жито. Кілограм його містить 1,34 кормової одиниці, 78 г перетравного протеїну. Протеїн представлений неповноцінним зеїном і глютеліном, тому згодовувати зерно слід з високопротеїновими кормами. У зерні кукурудзи 65-70% вуглеводів, 9-12% білка, 4-8% рослинної олії (у зародку до 40%) і лише близько 2% клітковини. Містяться вітаміни А, В1 В2, В6, Е, С, незамінні амінокислоти, мінеральні солі і мікроелементи. Вміст білка невисокий, він дефіцитний за деякими незамінними амінокислотами, особливо лізину.

Велика енергоємність  зерна (361 ккал у 100 г) робить його важливим компонентом комбікормів. Кукурудза - основна силосна культура. Силос  кукурудзи має добру перетравність  і дієтичні властивості, багатий  на каротин.

В 1 ц кукурудзяної соломи міститься 37 к.о., а в 1 ц розмелених стрижнів - 35 к.о.

Недоліком кормів з кукурудзи  є недостатній вміст перетравного протеїну. У силосі є 60-65 г протеїну, в зерні 75-78 г на 1 кормову одиницю, при нормі 100-110 г на 1 к.о. Це призводить до перевитрати кормів в 1,3-1,4 рази. Тому для збалансування раціону протеїном, тваринам згодовують кукурудзу разом з бобовими культурами.

Зерно кукурудзи використовується на продовольчі цілі. З нього виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно, крупу, пластівці, крохмаль, сироп, глюкозу, спирт. Із зародків зерна добувають цінну харчову олію, яка має лікувальні властивості (зменшує вміст холестерину в крові і запобігає захворюванню на атеросклероз). Із стрижнів качанів виготовляють фурфурол, лігнін, ксилозу, одержують целюлозу і папір.

3 1ц зерна можна одержати 56 кг крохмалю (або 60 кг фруктози  чи 38 л спирту), 22,4 кг корму з  вмістом протешу 21%, 5,2 кг глютенового  борошна і 2,7 кг кукурудзяної  олії.

Кукурудза, як просапна культура має важливе агротехнічне значення. При дотриманні вимог агротехніки  вона залишає поле чистим від бур'янів з розпушеним ґрунтом. Повертається значна частина органіки у вигляді  коренів і стеблових решток. Кукурудза  добрий попередник для зернобобових, ярих зернових культур. Гірший для озимих зернових, оскільки після неї трудніше якісно підготувати ґрунт до сівби.

Тривалий час вважали  родоначальником кукурудзи однорічну  багатостеблу рослину теосинте, доки не було встановлено, що само теосинте походить від кукурудзи.

Теосинте утворює дворядний  початок із зернівками, які охоплені лусками і не вимолочуються. Трапляється  в Центральній Америці як бур'ян у посівах кукурудзи.

Кукурудза одна з найстаріших  культур, походить з Центральної  і Південної Америки. Тут її культивували 5-10 тис. років тому. В Європі кукурудза стала відома лише в кінці XV століття. В 1500 році Х.Колумб привіз насіння в Севілью (Іспанія). Звідси вона потрапила в Португалію, Італію, а в XVI столітті - в Китай, Індію та інші країни.

В Україну кукурудза потрапила  через Крим в XVII столітті і тривалий час була мало поширена. За іншою версією кукурудза прийшла з Молдавії, поширилась в Одеській області, поступово завойовуючи Південь України.

Кукурудза - одна з найпоширеніших культур у світовому рослинництві, займає третє місце після пшениці і рису. Посівна площа постійно зростає і в 1994-1996 рр. вона становила 138 млн. га. Найбільше кукурудзу вирощують США - майже 30 млн. га, Китай - 26 млн. га, Бразилія - 13 млн. га, Мексика - 7,7 млн. га, Індія - 6 млн. га. В Європі посівна площа становить 11,5 млн. га.

У світі в 1993-1995 рр. збирали 513 млн. т зерна кукурудзи, що становить 26,9% від світового виробництва зерна. За рахунок створення ранньостиглих гібридів, зона вирощування кукурудзи розширюється на північ. В середньому в світі урожайність кукурудзи перевищила 40 ц/га.

Посівні площі, урожайність і валові збори зерна в Україні не відповідають ґрунтово-кліматичним можливостям. Вони можуть бути значно вищими.

В Україні основні площі  посіву кукурудзи на зерно розміщують в Степу й Лісостепу, на силос і зелений корм - в усіх зонах. Оптимальна площа посіву кукурудзи на зерно і силос в Україні є в межах 3 млн. га.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Оцінка умов господарства та постановка завдання

 

2.1. Організаційно-господарські  умови.

 

Територія СВК “Ружинський” Ружинського району Житомирської області розташована в північній частині Житомирської області. Наявність техніки у господарстві: комбайни зернозбиральні: „ Нива ” – 4 шт., Дон-1500 – 3 шт., Fortshrit – 3 шт.; техніка для обробітку грунту: плуги – 15 шт.; борони дискові – 3 шт., культиватори – 18 шт., сівалки зернові – 19 шт.; техніка для догляду за посівами – 6 шт.; розкидачі мін. добрив – 3 шт.; оприскувачі – 3 шт.; техніка для збирання і заготівлі кормів – 3 шт. За розмірами земельної території господарство відносить до господарств середніх розмірів. Так загальна площа землекористування складає – 2704,1 га.

Аналіз структури землекористування  СВК “Ружинський” свідчить проте, що орні землі займають 78,7% від площі землекористування, тобто досить високий ступінь розораності земель. В свою чергу, сільськогосподарські угіддя становлять 89,7 – 89,9% від загальної площі землекористування і на протязі 2009 – 2011 рр. не змінювались.

Одним із завданням господарства є удосконалення всього виробничого процесу по вирощування кукурудзи на зерно, так як ця продукція користується значним попитом.

 

2.1.1. Природні умови

 

Досліджуваний регіон (Полісся, Лісостеп) — хвилясто-горбиста рівнина, складена переважно піщаними і супіщаними льодовиковими відкладами.

Зональними типами грунтів  є сірі лісові ґрунти (під лісовими масивами), а також типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У  заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти. На заході випадає 550-750 мм, на сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із заходу на схід.

З лісів переважають соснові (бори), дубово-соснові (субори) і дубово-грабові. У ХVІ-ХVІІ ст. вся територія Полісся на захід від Дніпра була покрита лісами. Нині лісистість складає ляше 30%.

Середня розораність —  понад 30% , а ділянки середньопідзолистих (досить родючих) ґрунтів розорані на 80%. Луки займають 10% території. Багато боліт осушено і перетворено  на сільгоспугіддя.

Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур.

 

2.1.2. Кліматичні умови.

 

Розташування регіону  у помірному поясі північної  півкулі визначає клімат як помірно-континентальний, з теплим вологим літом і м'якою, хмарною зимою. Середня температура  повітря, за даними багаторічних спостережень Житомирської метеостанції, січня –  мінус 5,8°С, липня – плюс 17,1°С, а  середньорічна – плюс 6,9°С. Останні  весняні заморозки на території  регіону спостерігаються у третій декаді травня, перші осінні – у  другій декаді вересня. Протягом року на територію регіону випадає  близько 647 мм опадів (6470 т води на га). Вегетаційний період в межах 190 днів.

 

2.1.3. Ґрунтові умови

 

Для ґрунтів, які знаходяться  в межах господарства, характерне слабке вилуговування низхідними потоками вологи, які в сухі періоди року часто змінюються висхідними. У ґрунтах  дернового тішу немає розчинених кислих речовин, у їхніх материнських породах багато вуглекислого кальцію  та поглинутого мулистою частиною колоїдного кальцію. Саме тому вони вилугувані значно менше, ніж інші ґрунти, особливо лісові (підзолисті).

Вологи, яка проникає в  ґрунт дернового типу, достатньо  лише для вимивання легкорозчинних солей, внаслідок чого ці ґрунти, як правило, незасолені, за виключенням  тих, які підпираються засоленими ґрунтовими водами та на засолених материнських породах. У них вилугуваний і  гіпс (СаО4-2НО), а важкорозчинний вуглекислий  кальцій (СаСО3), як правило, вимитий  тільки з верхнього шару на глибину 20-50 см, глибше він нагромаджується  у вигляді добре помітних білуватих  нальотів, прожилок тощо.

Чорноземні ґрунти майже  оптимально насичені ввібраним кальцієм і частково магнієм; увібраного водню  і натрію в них немає. Реакція  ґрунтового розчину ґрунтів слабо-кисла  або близька до нейтральної.

 

2.2. Біологічні особливості, можливості рекомендованих сортів

 

2.2.1 Особливості росту і розвитку

 

Коренева система мичкувата, сильнорозвинута, багатоярусна, має  п'ять типів коріння. Зерно проростає одним зародковим корінцем. Бічні зародкові (гіпокотильні) корінці розгалужуються і разом з першим зародковим корінцем утворюють первинну {зародкову) кореневу систему. Вона особливо важлива в перші фази росту - до формування 6-8 листків.

Епікотильні корені розвиваються на першому міжвузлі. Ці корені ростуть горизонтально, не розгалужуються. Роль їх у живленні рослин незначна.

Основну частину кореневої  системи становить вузлове коріння, що утворюється ярусами з підземних стеблових вузлів після появи на рослині 3-4 листків. Найбільшого розвитку це коріння досягає у фазі цвітіння кукурудзи. З нижніх надземних стеблових вузлів можуть розвиватися опірні, або повітряні корені. Основна маса коріння (до 60%) знаходиться в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають у ґрунт на глибину до 3 м. Найкраще коренева система розвивається при щільності ґрунту 1,1-1,3 г/см3.

Стебло кукурудзи міцне, виповнене, має до 22 міжвузлів і  більше та стільки ж листків. Листки великі, з широкими і довгими пластинками. Краї пластинок ростуть швидше, ніж середина, внаслідок чого листки стають хвилястими, що збільшує їх поверхню. Розміщуються листки почергово і тому не затінюють один одного. Кількість листків залежить від групи стиглості гібриду. їх буває від 10-12 у ранньостиглих до 40 у пізньостиглих.

Суцвіття у кукурудзи  двох типів - волоть з чоловічими квітками і качан - з жіночими. Волоть у кукурудзи верхівкова, розмішується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів – пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий – на короткій ніжці. Колоски двоквіткові, тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими – квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше.

Суцвіття з жіночими квітками - початки - розвиваються з частини  найактивніших пазушних бруньок  стеблових листків. На стеблі утворюються  здебільшого 2-3 початки, решта бруньок  не розвиваються.

Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі, зовнішні — товші й зелені.

Основою початка є добре розвинений стрижень циліндричної або слабоконусоподібної форми, завдовжки 15—35 см.

Маса його становить 15-25% загальної маси початка. У комірках стрижня, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками.

Колоски початка мають  м'ясисті (при висиханні — шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі — квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна — верхня, друга, нижня — безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен - від 8 до 24 і більше.

Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які  складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см) ниткоподібного стовпчика і приймочки.

Сприятливою для запилення  є тепла, волога, з легким вітром погода. У дощову погоду пилок змивається, а надмірна сухість вбиває його. В таких умовах утворюється череззерниця.

Плід - зернівка. Стигле зерно кукурудзи складається з трьох основних частин: насіннєвої оболонки (перикарп) = 6%, ендосперм = 84% і зародка =10%. Маса 1000 зерен у дрібнонасінних сортів 100-150 г, у крупнонасінних - 300-400 г. В середньому один качан має 500-600 зерен.

Розрізняють такі фенологічні  фази росту кукурудзи: проростання  насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід у трубку (11 - 13-й листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної стиглості.

У розвитку чоловічих суцвіть  виділяють 9 етапів органогенезу: І  — конус наростання недиференційований; II — диференціація конуса наростання; III — швидкий ріст конуса наростання в довжину і формування бічних гілок волоті;. IV — формування колоскових лопатей; V — формування квіток у колосках; VI — утворення пилку в пиляках; VII — ріст у довжину всіх члеників суцвіття, витягування тичинкових ниток, завершення формування статевих клітин; VIII — викидання волотей; IX — цвітіння волоті.

У розвитку жіночих суцвіть  визначено 12 етапів: І — конус  наростання качана недиференційований; II — диференціація вкороченого  пагона качана на вузли й міжвузля: III — витягування конуса наростання; IV — утворення і формування колоскових лопатей; V— закладання маточкового  і тичинкового горбочків; VI —  формування зародкового мішка і  ріст стовпчика маточки; VII — завершення формування статевих клітин; VIII — викидання стовпчиків; IX — цвітіння, запилення; X — формування зернівки; XI — молочна стиглість; XII — перетворення поживних речовин зернівки на запасні.

 

2.2.2. Вимоги до умов  вирощування

 

Кукурудза - теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання  насіння - 8-10°С, сходи з'являються  при 10-12°С. При висіванні в холодний ґрунт (< 8°С) насіння проростає дуже повільно, набубнявіле насіння не сходить, різко знижується польова схожість. У фазі 2-3 листків витримує приморозки до -2°С. Сходи кукурудзи гинуть при -3°С. Найменші ранні осінні приморозки пошкоджують листки і рослину в цілому. При зниженні температури інкрустоване насіння може лежати в ґрунті 25-30 днів і здатне прорости після потепління. За даними компанії "Піонер", сходи рослин гібридів цієї компанії здатні витримувати температури до мінус 3-4°С впродовж 3-5 днів, і навіть нічне зниження до мінус 7°С - впродовж однієї ночі не призводить до загибелі всієї рослини. У випадку загибелі від морозу листків, точка росту і коренева система зберігається і відростають нові листки. Пошкоджена морозом рослина відростає і завдяки сформованій підземній частині має перевагу порівняно з рослинами, що висіяні у пізніші строки після приморозків.

У літній період вегетації  при температурі 14-15°С ріст рослин уповільнюється, а при 10°С вони не ростуть.

У фазах сходи-викидання  волотей оптимальна температура  для росту і розвитку - 20-23°С. До появи генеративних органів підвищення температури до 25-30°С не шкодить  кукурудзі. У фазі цвітіння підвищення температури понад 25°С негативно впливає на запліднення рослин. Максимальна температура, при якій припиняється ріст кукурудзи становить 45-47°С.

Сума активних температур за яких достигають ранньостиглі гібриди  становить 2100-2200°, середньоранні і  середньостиглі - 2400-2600° і пізньостиглі -2800-3200°.

Кукурудза відноситься до посухостійких культур. Завдяки  сильному розвиткові кореневої системи, вона використовує вологу з більшої площі і глибших горизонтів ґрунту. Транспіраційний коефіцієнт 250. Проте високі врожаї зеленої маси і зерна, спричинюють більшу потребу у воді, ніж у зернових культур. За вегетаційний період кукурудза потребує 450-600 мм опадів - 1 мм опадів дає можливість одержати 20 кг зерна на 1 га.

Кукурудза менш вимоглива  до вологи у першій половині вегетації. До формування 7-8-го листка випадків нестачі вологи для росту кукурудзи майже не спостерігаються. Найбільше вологи для рослин потрібно за 10 днів до викидання волотей, коли йде інтенсивний ріст стебла (добовий приріст може досягати 10-14 см) і нагромаджуються сухі речовини. На цей критичний період припадає 40-50% загального водоспоживання. Через 20 днів після викидання волотей потреба у волозі зменшується.

Багато води кукурудза  використовує під час наливання зерна. Вона ефективно використовує опади у другій половині літа.

Кукурудза погано переносить перезволоження ґрунту, різко зменшуючи врожайність.

Кукурудза - світлолюбна рослина короткого дня. Погано переносить затінення. У надмірно загущених посівах розвиток рослин затримується, зернова продуктивність зменшується.

Рослини швидше вегетують  при 8-9 годинному світловому дні. При тривалості дня 12-14 год. затягуються строки дозрівання кукурудзи. Вона потребує більше сонячної енергії, ніж інші зернові.

Високі врожаї кукурудза  дає на чистих, добре аерованих  ґрунтах з глибоким гумусним шаром. Вона середньовимоглива до родючості  ґрунту, за правильного обробітку ґрунту та удобрення добре росте на більшості типів ґрунтів. Оптимальна реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабо-кисла (рН 5,5-7,0). Малопридатні для вирощування кукурудзи холодні, заболочені, кислі, важкі глинисті, засолені ґрунти.

 

2.2.3. Господарсько-біологічні  особливості та продуктивність  реєстрованих і перспективних  сортів.

 

Для задоволення попиту населення  України в повноцінних продуктах  харчування важливого значення набуває  розширення сортименту використовуваних культурних рослин. В цьому зв'язку на велику увагу заслуговує: підвищення виробництва кукурудзи, що є однією з найбільш біологічно цінних культур  з високими споживчими властивостями.

Селекційну роботу з кукурудзою в Україні розпочато ще в 1908 році В.В. Палановим, який почав вивчати сорти виведені у США. Кращими сортами для північної і центральної України були визнані Мінезота 23, Король Філіп, Грушівська. В східній Україні були поширені такі сорти: Розебергська, Бесарабська, Броункоті. Крім сортовипробувань, В.В.Паланов у 1910 році розпочав роботу по селекції кукурудзи методом добору із кращих місцевих та іноземних сортів.

У державне сортовипробування  включаються селекційні сорти вітчизняної і закордонної, а також народної селекції, які переважають, за даними трирічного конкурсного сортовипробування установи-оригінатора, за врожайністю кращі районовані сорти (стандарти) і гібриди при більш високих або близьких показниках якості продукції, стійкості проти хвороб і шкідників, пристосування до умов вирощування тощо. Для гібридів кукурудзи, переведених на стерильну основу, цей термін скорочено до двох років. Крім того, всі сорти сільськогосподарських культур до передачі їх у державне сортовипробування повинні проходити не менше двох років виробничого сортовипробування.

Сорти і гібриди, виявлені за результатами державного сортового випробування як імовірно перевершуючі сорт-стандарт за продуктивністю, якістю, несприйнятливістю до хвороб і шкідників та за іншими цінними властивостями, підлягають визнанню перспективними, реєструванню і впровадженню у виробництво. Відносно менш продуктивних і малоцінних сортів припиняють насінництво і знімають з районування та виробництва.

Реєстрованими називають  сорти, які за результатами державного сортовипробування перевищили стандартний сорт, допущений до застосування на території України.

З 2006 року виробництву України  рекомендовано 353 сорти і гібриди  кукурудзи. З них 45% української селекції, а решта – зарубіжної.

Значна увага в селекції кукурудзи приділяється створенню  нового вихідного матеріалу з широкою генетичною різноманітністю.

Селекція на ранньостиглість  — одна із найбільш важливих проблем  в Україні. Вирощування таких гібридів дасть можливість розширити посіви під цією культурою.

Ранньостиглі гібриди  кукурудзи в даний час мають  велике народногосподарське значення. Перш за все вони повинні забезпечити підвищення врожайності зеленої маси кукурудзи з високим вмістом сухої речовини і, отже, заготівку силосу з хорошими кормовими якостями в північних районах країни, а також значне розширення площ зернової кукурудзи в північних районах з обмеженим періодом вегетації і в південних — за рахунок повторних посівів, особливо на поливі. Крім того, ранньостиглі гібриди — кращі попередники озимини і інших культур.

 По господарському  використанню скоростиглі гібриди  бувають універсального призначення або роздільного (зерно і зелена маса). До теперішнього часу немає єдиної думки, чи потрібні універсальні гібриди.

Існує думка, що хороші зернові гібриди придатні і на силос, але це — ідеальний випадок. Цінність кукурудзи різна при прибиранні її на зерно і силос. Для зернових гібридів важливий урожай качанів, вихід зерна і абсолютно не обов'язково мати добре облистяне продуктивне стебло.

В умовах континентального клімату ідеальні кормові гібриди повинні мати близько 30 % зерна. При відборі на якість дуже важливі співвідношення вуглеводів в кормі. За змістом білка і засвоюваності сухої речовини відмінності між силосними і кормовими гібридами істотні. Кормові гібриди продукували більше неструктурних вуглеводів, чим їх можна зберегти, надлишок їх запасався в основному в стеблі нижче за качан.

Серед рекомендованих гібридів кукурудзи на зерно найпоширеніші  такі: Акцент MB, Авантаж, Агора, Анжвла, Валентина, ДНОД 453СВ, Дніпровський 193МВ, Гадина, ДК471, Закарпатський 101М, Кавказ 484МВ, Колективний 95М, Краснодарський 335МВ, Марк, Мартон, Маршал, НС420, Одеський 411C, Планета 180, Полька, Рая та ін.

Серед гібридів цукрової кукурудзи: Апетитна, Брусниця, Дебют F1, Роставиця, Джубілі F1 та ін.

В Україні рекомендовано  також три сорти кукурудзи: Закарпатська жовта зубовидна, Дніпровська 298, Одеська 10.

 

2.2.4. Принципи програмування  врожаю та розрахунок гранично-можливого  врожаю

 

Програмування врожаїв –  це динамічна система заходів, що передбачає прийняття управлінських  рішень і розробку способів цілеспрямованого впливу на посіви для одержання розрахованих урожаїв. При програмуванні урожайності  сільськогосподарських культур  важливе значення має розробка методу багатокритеріальної оптимізації  економічних функцій розподілу  ресурсів, що базуються на адекватних залежностях „урожайність – комплекс факторів”, за якими розраховують урожайність при певній величині добрив, води, рівня агротехніки, тощо.

Розрахунок потенційної  урожайності за сумарним приходом ФАР проводять за формулою:

 

 

ПУ - потенційна урожайність  при використанні 6% фотосинтетичної  активної радіації, ц/га;

Q_ФАР - сумарний прихід ФАР за період вегетації культури, млн. ккал/га;

К_ФАР - 6, коефіцієнт використання ФАР;

10 - математичний коефіцієнт;

q - теплотворна здатність 1 кг основної продукції сільськогосподарської культури, ккал.

С – стандартна вологість  продукції;

А – сума частин основної і побічної продукції.

Для кукурудзи в даних  умовах:

Q_ФАР = 233 (1/3 травня) + 760 (червень) + 750 (липень) + 640 (серпень) + 220 (1/2 вересня) = 2603 млн. ккал/га;

С = 14%;

а = 2,3.

Підставимо дані в формулу:

 

(ц/га)

 

Отже, за сумарним приходом ФАР потенційна урожайність кукурудзи 192,6 ц/га.

Розрахунки дійсно-можливої урожайності за природною вологозабезпеченістю (ДМУ_В) проводять за формулою:

 

, де

 

ДМУ_В – урожайність основної продукції за стандартної вологості, ц/га;

100*100 – коефіцієнти математичного  зрівноваження чисельника із  знаменником;

К_В – коеф. Водоспоживання, мм/ц;

W – доступна для рослин продуктивна волога;

 

, де

W_П – запаси продуктивної вологи в 0-100 сантиметровому шарі ґрунту на початку вегетаційного періоду, мм;

W_К - запаси продуктивної вологи в 0-100 сантиметровому шарі ґрунту в кінці вегетаційного періоду, мм;

С_о – сума опадів за період вегетації культури, мм.

Маємо такі дані:

К_{В(в середній за вологістю рік)} = 275 мм/ц;

С = 14%;

а = 2,3;

W_П = 160 мм;

W_К = 95 мм;

С_о = 36 (1/2 травня) + 69 (червень) + 82 (липень) + 74 (серпень) + 24,5 (1/2 вересня) = 285,5 мм.

Розрахуємо W:

(мм)

Підставимо отримані дані в формулу:

 

(ц/га)

 

Отже, дійсно-можлива урожайність за природною вологозабезпеченістю (ДМУ_В) за даних умов для кукурудзи 64,4 ц/га.

Розрахунки дійсно-можливої урожайності за біогідротермічним  потенціалом місцевості (ДМУ_б) проводять за формулою:

 

 

ДМУ_б - дійсно-можлива урожайність за біогідротермічним потенціалом місцевості, ц/га;

К_Р – коеф. Рябчикова;

 

Д – к-ть декад періоду  вегетації культури;

36 – річна к-ть декад.

 

 

Підставимо дані у формулу:

 

(ц/га)

Отже, дійсно-можлива урожайність  за біогідротермічним потенціалом  для кукурудзи 44,9 ц/га.

Розрахунки дійсно-можливої урожайності за природною родючістю  ґрунтів (ДМУ_г) проводять за формулою: