Обэктивна сторона злочину

Кафедра кримінального права

Курсова  робота

 

Тема: " Об’єктивна сторона злочину"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст.

     Вступ

 

1. Поняття, ознаки і значення  об"єктивної сторони злочину.

 

2. Суспільно  небезпечне діяння (дія чи бездіяльність). Умови  відповідальності за бездіяльність. Значення непереборної сили фізичного і психічного примусу.

 

3. Суспільно  небезпечні наслідки, їх поняття та  види.

 

4. Причинний зв"язок  між суспільно  небезпечними наслідками та суспільно  небезпечним діянням.

 

5. Факультативні ознаки об"єктивної сторони злочину.

 

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Кримінальне право - це одна з  галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою. Особливість цих ннорм у тому, що вони забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливих заходів державного примусу - кримінального покарання.

Норми кримінального права встановлюються лише вищим органом законодавчої влади - Верховною Радою України. Ці норми визначають, які суспільно небеспечні діяння є злочинними, і встановлюють покарання, що підлягають застосуванню до осіб , які вчинили злочини (ст. 1 КК України)

Правові відносини, які виникають у зв"язку із вчиненням злочину і застосуванням відповідних покарань, складають предмет кримінального права.

Таким чином, кримінальне право - це сукупність юридичних норм, встановленим вищим законодавчим органом державної влади - Верховною Радою України, що визначають, які суспільно небеспечні діяння є злочинними і які покарання треба застосувати до осіб, що їх скоїли. Крім того, кримінальне право регулює підстави і умови кримінальної відповідальності, дає поняття злочину, регулює порядок призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, при потребі визначає форми участі громадськості в реалізації кримінальної відповідальності і покарання.

В даній курсовій роботі ми розкриємо суть об"єктивної сторони злочину і розглянемо слідуючі питання:

-поняття, ознаки і значення об"єктивної  сторони злочину;

-суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність). Умови відповідальності за бездіяльність. Значення непереборної сили, фізичного та психічного примусу;

-суспільно небезпечні наслідки, їх поняття та види;

-причинний зв"язок між суспільно  небезпечними наслідками та суспільно  небезпечними діяннями;

-факультативні ознаки об"єктивної  сторони злочину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття, ознаки і значення  об"єктивної сторони злочину.

 

Ознаки об"єктивної сторони злочину. При виявленні злочину ми завжди стикаємось з його об"єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб"єкта у виді дій чи бездіяльності, які завжди вчиняються за певних об"єктивних обставин, у певному місці та часі. Цей акт поведінки здійснюється  у відповідний спосіб, наприклад, крадіжка  з об"єктивної сторони виражається в таємному викраденні індивідуального майна громадян (ст. 140 КК) , грабіж - у відкритому викраденні такого майна (ст. 141 КК). Злочин тягне за собою настання суспільно - небезпечних наслідків, тому  що внаслідок його вчинення завдається істотна шкода суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або створюється загроза спричинення такої шкоди ( наприклад, вбивство своїм наслідком має смерть людини ст. ст. 93,94, КК , розкрадення державного або колективного майна шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства - ст.ст. 81-83 КК - завдають майнової шкоди власнику). Причому діяння ( дія чи бездіяльність ) знаходиться у причинному зв"язку з суспільно - небезпечними наслідками. Ці ознаки притаманні будь - якому здочину як явищу реальної дійсності. Без цих ознак злочину не може бути. Вони мають місце завжди, в усіх випадках, коли вчиняється злочин.

Іноді злочини вчинюються  з використанням різних предметів матеріального світу: вогнепальної або холодної зброї, пристосувань, підроблених документів чи інших засобів. Їх вибіркове використання багато в чому сприяє злочинцю здійснити злочинний задум, заподіяти більш важку суспільно небезпечну шкоду.

В об"ктивних ознаках знаходять своє вираження як фактичні так і соціальні якості злочину, передусім його суспільна небезпека. Об"єктивні ознаки, які притаманні усім злочинам, вивчаються загальною частиною кримінального права, а індивідуальні ознаки конкретних злочинів, наприклад, бандитизму, шахрайства, хуліганства розглядаються особливою частиною.

Викладене дозволяє зробити висновок, що об"єктивна сторона злочину -       це зовнішня сторона ( зовнішнє вираження ) злочину, яка характерезується суспільно небезпечним діянням ( дією чи бездіяльністю ), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв"язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобоми вчинення злочину. /1. ст. 92/

Об"єктивна сторона складу злочину - це сукупність передбачених кримінальним законом ознак, які характерезують зовнішній прояв суспільно небезпечної дії, що посягає на об"єкти кримінально-правової охорони, а також об"єктивні умови цього посягання. /2 ст. 50/

Усі ознаки  об"єктивної сторони злочину з точки зору їх закріплення в диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов"язкові (необхідні) і факультативні.

До обов"язкових ознак належить діяння у формі дії чи бездіяльності. Бездіяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини не  можна вчинити жодного злочину./1 ст 92./

Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК,  або однозначно випливає з її змісту, І таким чином, є обов"язковою ознакою будь якого складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов"язковим за кожною кримінальною справою.

До факультативних ознак об"єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв"язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час , обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину. Ці ознаки хоча фактично притаманні злочину як  явищу реальної дійсності, але не  завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу  злочину. Так, склади наклепу, образи, хуліганства не містять вказівки на конкретні  суспільно небезпечні наслідки, котрі необхідно було б встановлювати при вирішенні питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Так само не завжди в статтях Особливої частини КК вказано на спосіб, місце, час. обстановку вчинення злочину. Отже, зазначені ознаки об"єктивної сторони складу злочину є не обов"язковими, а факультативними.

Однак якщо суспільно небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, обстановка та засоби вчинення злочину прямо вказані в диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов"язкових ознак об"єктивної сторони складу злочину і їх встановлення  в такому разі є обов"язковим.

 

 

 2. Суспільно-небезпечне діяння (дія  чи бездіяльність). Умови відповідальності  за бездіяльність. Значення непереборної  сили, фізичного і психічного примусу.

Поняття  "діяння" визначається такою сукупністю ознак: діяння повинно бути суспільно небеспечним і протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Суспільна небезпека як ознака діяння полягає в тому, що діяння, яке визнається злочином, посягає на національну безпеку України, особу, суспільство та державу, тобто завдає істотної шкоди суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди. Суспільна небезпека органічно притаманна діянню.

Протиправність, як ознака діяння згідно зі ст. 7 КК означає, що злочином є тільки те діяння, яке саме в такій якості передбачене кримінальним законом.

Діяня завжди має конкретний характер. Воно являє собою конкретний акт поведінки людини, що відбувається в певній обстановці, місці та часі і завжди проявляється в конкретній дії чи бездіяльності. Людина як соціальна істота вступає до сфери, підвладної кримінальному закону, лише завдяки своїм діям.

Діяння - це свідомий акт поведінки людини, який завжди є наслідком пізнавальної діяльності, відбиттям у свідомості об"єктивного світу. Тому не є діянням в кримінально - правовому розумінні такі рухи тіла, що не контролюються свідомістю, навіть якщо наслідки таких рухів були суспільно небеспечні.

Суспільно небеспечне діяння, яке входить до об"єктивної сторони складу злочину, має бути вольовим, тобто проявленням волі особи. Діяння в якому немає проявлення волі, вчинене, наприклад, внаслідок непереборної сили, фізичного примусу тощо, не може утворити об"єктивну сторону складу злочину.

Дія - це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб"єкта. Вона є  найбільш поширеною формою діяння. Елементарною (найпростішою) одиницею дії є рух тіла. Дія може виражатися в окремому (одиничному) русі тіла, так і в множинності (сукупності). Рухи тіла, які складають дію, повиннні мати цілеспрямований характер і, отже, об"єднуватися метою в єдиний вольовий акт поведінки. Мета, як і об"єкт злочину, відокремлює дію, визначає її предметний зміст. Інакше кажучи, рухи тіла утворюють дію в кримінально правовому розумінні тоді, коли воно контролються свідомістю і спрямовуються волею особи на певний об"єкт. Звідси випливає, що мимовільні (рефлекторні  та інстинктивні) рухові акти, які здійснюються поза контролем свідомості і не виражають волю особи, не можуть утворювати дію як ознаку об"єктивної сторони злочину.

  З фізичної сторони дія може бути простою і складною. Прості дії містять у собі одиничні (елементарні) акти поведінки людини. Складні дії характерезуються ускладеною структурою. Серед них можна виділити такі, які складаються з кількох актів поведінки, кожний з яких може бути визнаний за самостійну дію.

Залежно  від характеру впливу на об"єкт злочину усі дії можна поділити на фізичні та інформаційні. Фізичні  (або енергетичні ) дії полягають у застосуванні мускульної,  фізичної сили для вчинення злочинного посягання (розкрадання, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо) і завжди спрямовані на зміну зовнішньої, фізичної сфери предметів матеріального світу. Інформаційні дії полягають у передаванні інформвції іншим особам і виражаються у словесній (вербальній) формі, а також в будь яких інших діях, що несуть інформацію: смислових жестах (конклюдентні дії), виразних рухах (міміка, пантоміміка).

 

Бездіяльність. Умови кримінальної  відповідальності за злочинну бездіяльність.

Бездіяльнність - це пасивна форма поведінки людини, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку повинна була і могла вчинити в  даних конкретних умовах. /1 ст. 98/ Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними і юридичними властивостями, тобто вона суспільно небеспечна і протиправна, є свідомою і вольовою поведінкою людини.

Злочинна бездіяльність характерезується тим, що вона є  пасивною формою поведінки людини. Однак така характеристика стосується не реальної  поведінки особи в момент вчинення злочину, а тих конкретних дій, які ця особа  повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Звідси випливає, що обов"язковою умовою притягнення особи до відповідальності за бездіянність є наявність у неї обов"язку діяти певним чином і наявність реальної можливості діяти таким чином. /1 ст.99/

Обов"язок вчинити певні дії (повинність) може випливати з різних підстав:

а) із закону (наприклад, закон покладає на громадянина обов"язок повідомити органам влади про достовірно йому відомий злочин, що готується або вчинений - ст. 187 КК);

б) з професійних або службових функцій (наприклад, неподання допомоги хворому особою медичного персоналу - ст. 113 КК, службова недбалість - ст. 167 КК);

в) з договору (наприклад, злочинно недбале ставлення до охорони державного або колективного майна - ст. 91 КК);

г) з родинних відносин ( наприклад, ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків - ст. 116 КК);

д) з попередньої поведінки особи, коли  вона своїми діями створює небеспечне становище для іншої особи і внаслідок цього зобов"язана подати їй допомогу (наприклад, водій, винний в аварії, повинен надати допомогу потерпілому; невиконання такого обов"язку за певних умов тягне відповідальність за ст.111 КК - залишення в небеспеці)

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній обстановці мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і відвернути тим самим злочинні наслідки.

Отже при оцінці можливості (або неможливості) виконати покладені  на особу обов"язки слід урахувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов"язків, покладених на особу. Ураховуються й суб"єктивні можливості цієї особи щодо виконання потрібних дій.

Таким чином, кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:

а) на особу був покладений спеціальний обов"язок вчинити дію, якою було б відвернено настання злочинного наслідку;

б) у особи була реальна можливість в даній конкретній ситуації вчинити відповідні дії і відвернути  спричинення суспільно небеспечних наслідків.

 

Непереборна сила, непереборний фізичнний примус, психічний примус та їх значення для вирішення  питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечну дію чи бездіяльність.

Дія чи бездіяльність - це вольові вчинки людини, вони являють собою психофізичну єдність зовнішньої і внутрішньої сторін її поведінки. Отже вольовий зміст дії або бездіяльності має важливе значення при вирішенні питання про кримінальну відповідальність.

Але трапляються ситуації, коли у вчиненій особою дії або бездіяльності її воля не проявляється і психофізична єдність діяння відсутня. В таких випадках в зв"язку з відсутністю певних обставин вчинене діяння (дія чи бездіяльність), в котрому немає прояву волі самого діяча, втрачає свій кримінально-правовий характер. Отже,  тут  відсутня і об"єктивна сторона злочину. До таких обставин відносяться:

1) непереборна сила;

2) непереборний фізичний примус (насильство);

3) психічний примус, що відповідає  вимогам крайньої необхідності.

Непереборна сила - це надзвичайне і невідтворне за даних умов  явище. Джерелом непереборної сили можуть бути дії явищ природи, механізмів і пристроїв, хвороби та ін. У діянні, вчиненому під впливом непереборної сили, відсутня воля особи, відсутні саме діяння і об"єктивна сторона злочину. Отже, за таке діяння кримінальна відповідальність наставати не може. Так, не несе кримінальної відповідальності за бездіяльність за ст. 113 КК лікар, який не зміг з"явитися до хворого і подати йому медичну допомогу внаслідок повені або землетрусу.

Під непереборним фізичним примусом розуміють такий фізичний вплив однієї людини на іншу (насильство - застосування фізичної сили, заподіяння ударів, побоїв, тілесних ушкоджень та ін.), який повністю пригнічує волю особи, підданої насильству, внаслідок чого вона позбавлена можливості обрати бажаний їй варіант поведінки і здійснює в результаті насильства рухи тіла, якими завдає шкоди, або ж не вчиняє тих дій, які вона повинна була вчинити в даній ситуації. Якщо фізичний примус непереборний (наприклад, зв"язаний охоронець не може перешкодити злочинцям вчинити розкрадання, касир видав злочинцям гроші внаслідок жорстоких побоїв), то у вчиненому  діянні особи не має прояву її волі. Непереборний фізичний примус "руйнує" діяння, знищує його цілеспрямований і вольовий характер. В разі непереборного фізичного примусу немає дії або бездіяльності (в кримінальна-правовому розумінні) тієї особи, яку примушують, внаслідок чого вона й не може нести кримінальної відповідальності.

Якщо ж фізичне насильство було переборним, тобто коли особа вчинила які-небудь суспільно-небеспечні дії під впливом  фізичного насильства, що не виключає діяти за своїм розсудом (за своєю волею), наприклад, внаслідок побоїв, що не становлять серйозної небеспеки для життя або здоров"я, вона повинна нести кримінальну відповідальність. Однак фізичний примус, котрий має місце, повинен розглядатися як обставина, що пом"якшує відповідальність (п.3 ст. 40 КК).

Психічний примус - це вимога вчинити певні дії або, навпаки, не вчиняти тих чи інших дій, які в даній ситуації повинні бути вчинені, під погрозою застосування фізичного насильства, заподіяння майнової чи моральної шкоди. В разі психічного примусу має місце залякування особи, яка піддана примусу, з тим щоб приневолити її діяти або не діяти в напрямку, потрібному для того, хто погрожує. Безумовно, волю особи, яку піддано примусу, деякою мірою обмежено, внаслідок чого вона відчуває ускладнення в обранні того чи іншого варіанту поведінки. Однак таке обмеження не носить абсолютного характеру навіть за умови, що психічний примус підкріплюється фізичним насильством. У даному разі волю особи, щодо якої здійснюється насильство, повністю не  паралізовано і вона має можливість обрати той чи інший варіант поведінки за своїм розсудом. Ось чому діяння (дія або бездіяльність), вчинені нваслідок психічного примусу, не виключає кримінальної відповідальності, але розцінюється як вчинене при пом"якшуючих обставинах (п.3 ст. 40 КК).

Дія або бездіяльність, вчинена внаслідок психічного примусу, не тягне кримінальної відповідальності лише за умови, що має місце  стан крайньої необхідності (ст. 16 КК).

 

 

 3. Суспільно небеспечні наслідки,  їх поняття та види.

Поняття суспільнно небеспечних наслідків.

Найважливіша соціальна властивість злочину - його суспільна небеспечність - полягає в тому, що діяння (дія чи бездіяльність) посягає на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкоду, збитки).

Суспільно небеспечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об"єкту, можуть бути поділені на наслідки у виді реальної шкоди і на наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди.

Суспільно небезпечні наслідки можна визначати як шкоду (збитки), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, які охороняються кримінальним  законом, або ж небезпеку (загрозу) спричинення такої шкоди. /1 ст. 103/

Наслідки злочину різноманітні, вони можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріальні і наслідки нематеріальні.

До матеріальних наслідків належить майнова шкода у злочинах проти власності (глав ІІ Особливої частини КК), а також шкода, що носить особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження (ст.ст. 101-106 КК). У свою чергу злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися  в так завній позитивній шкоді чи упущеній вигоді (неодержані доходи). Позитивна  майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало в власності потерпілого, протиправно вилучається чи знищується або ж пошкоджується. В разі ж опущеної вигоди потерпілий не одержує тих майнових вигод, які він має право одержати за законом, договором чи іншою правовою підставою.

Нематеріальні наслідки являють собою такі зміни в об"єкті посягання, внаслідок яких порушуються ті чи інші інтереси учасників суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом і, як правило, не пов"язані з фізичним впливом на людину як на суб"єкта суспільних відносин або впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода політична (злочини проти держави), організаційна (злочини службові, військові, проти порядку управління, правосуддя, суспільної безпеки, громадського порядку), соціальна (злочини проти політичних і трудових прав громадян).

Залежно від виду безпосеренього об"єкта, якому завдає шкоду злочин, наслідки можуть бути поділені на основні і додаткові. Так, шкода,  що завдається службовою особою нормальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 166 КК), є основною, а шкода, що завдається особі, якщо перевищення супроводжується насильством або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч.2 ст. 166 КК), - додатковою. В той же час додаткові наслідки можуть бути поділені на обов"язкові (додатково обов"язкові), тобто, що мають місце завжди, в усіх випадках при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода, що завдається здоров"ю потерпілого при грабежі (ч. 2 ст. 141 КК), і факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть і бути відсутніми у злочині, наприклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства (ч. 2 ст. 206 КК).

Суспільно небеспечні наслідки мають істотне значення для особливостей конструювання об"єктивної стотрони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються до диспозиції статті Особливої частини КК як обов"язкова частина складу злочину, в інших - не зазначаються в законі. Залежно від цього усі злочини за своєю об"єктивною стороною поділяються на дві групи: злочини з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з формальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом - це такі злочини, для об"єктивної сторони яких закон (диспозмція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), а й настання суспільно небезпечних наслідків. /1 ст.105/

Злочини з формальним складом - це такі злочини, для наявнності об"єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). /1 ст.106/

Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шкода матеріального (майнового) або особистого (фізичного) характеру. До таких злочинів відносяться, наприклад, крадіжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень та ін.

В злочинах з формальним складом сам факт вчинення суспільно небеспечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. До таких складів відносяться, наприклад, образа, наклеп, спекуляція, одержання хабара, зазнаки неправдивий донос, втеча з під варти, дезертирство та ін.

Поділ злочинів на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом відображає об"єктитвно існуюче становище, коли в законі:

а) по-різному описується об"єктивна сторона складу злочину;

б) по-різному відображаються суспільно небезпечні наслідки. В злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв"язок між ними. В злочинах же з формальним складом для кримінальної відповідальності достатньо  встановити лише факт вчинення суспільно небезпечного діяння;

в) на підставі цього поділу по різному вирішується питання про момент закінчення злочину. Злочин з матеріальним складом визначається закінченим з моменту настання наслідків. Злочини же з формальним складом вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання наслідків.

 

 

Висновки

 

В даній курсовій роботі ми розкрили суть об"єктивної сторони злочину і розглянули слідуючі питання: поняття, ознаки і значення об"єктивної сторони злочину; суспільно небеспечне діяння (дія чи бездіяльність); умови відповідальності за бездіяльність; значення непереборної сили, фізичного та психічного примусу; суспільно небезпечні наслідки, їх поняття та види; причинний зв"язок між суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечними діяннями; факультативні ознаки об"єктивної сторони злочину.

З усіх цих питань, які ми розкрили в даній курсовій роботі можна зробити висновок про значення  об"єктивної сторони злочину. По-перше, об"єктивна сторона є елементом складу злочину  і входить до підстави кримінальної відповідальності. Тому особа може бути притягнута до кримінальної  відповідальності лише тоді, коли у вчиненому нею діянні встановлені усі  ознаки об"єктивної сторони складу злочину. По-друге, ознаки об"єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпеку  злочину. Характер діяння, спосіб його вчинення, місце, час, обставини вчинення злочину, тяжкість наслідків, що настали, є найважливішими показниками суспільної небезпеки як соціальної якості злочину. У цьому зв"язку обєктивні ознаки діяння ураховуються передусім питання про криміналізацію тих чи інших діянь, тобто визнані їх злочинними і караними самим законодавцем. Крім того, наприклад, тяжкість наслідків, спосіб вчинення злочину багато в чому визначають тяжкість покарання, яке встановлено в санкціях статей Особливої частини КК за відповідні злочини. По-третє, об"єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину. Аналіз об"єктивної сторони дає змогу встановлювати інші елементи та ознаки складу злочину: об"єкт, якому заподіюється шкода даним злочином. відповідну форму вини, мотив, мету злочину, які не завжди вказуються в дисппозиціях статей Особливої частини КК, і, таким чином, правильно кваліфікувати скоєне. По-четверте, об"єктивна сторона має важливе значення  для розмежування злочинів, а також відокремлення злочинних діянь від незлочинних . Так, крадіжка, грабіж, розбій (суміжні злочини) розрізняються між собою за способом вчинення злочину. Хуліганство, відповідальність за яке встановлено в ст. 206 КК. тобто умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, відрізняється від адміністративно караного дрібного хуліганства за об"єктивною стороною. По-п"яте, урахування ознак об"єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити характер та ступінь суспільної небезпеки злочину і згідно з цим призначити покарання, відповідне скоєному.

 

 

 

Список використаних першоджерел.

 

1. Кримінальне право України, Бажанов  М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін.; Х.: Право, 1997р. - 368 с.

 

2. Кримінальне право України, Чернишова  Н.В., Володько М.В., Хазін М.А.; Київ: Наукова думка, 1995р.

 

3. Кримінальне право України, Матишевський  П.С., Яценко С.С.; Київ: Юрінком, 1996р. - 288с.

 

4. Науково - практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997р. / За редакцією В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. - К.: Юрінком, 1997р. - 960 с.