Зміст

ВСТУП

     Бюджетна  установа може вести облік самостійно або обслуговуватися централізованою  бухгалтерією. Але і в першому, і другому випадках для забезпечення своєї діяльності установа складає  індивідуальні кошториси й плани  асигнувань за кожною бюджетною програмою (функцією), яку вона буде виконувати, наприклад, для надання медичної допомоги населенню, для контролю за надходженням податків тощо. Якщо маєте уявлення, що таке бізнес-план на підприємствах, то вам буде зрозуміло і поняття кошторису. Тобто це майже (повторюємо, майже) той самий бізнес-план, але який має свої особливості.

     Отже, для того, щоб бюджетна установа виконувала свої функції, визначені  її Положенням чи Статутом, їй в першу  чергу необхідний план, в якому  повинні бути визначені доходи, які  вона має отримати протягом бюджетного періоду, та відповідні видатки, які будуть здійснені на утримання установи, для здійснення нею своїх повноважень. Так, міській раді необхідно виконувати свої повноваження щодо здійснення відповідного контролю за надходженням податків та місцевих зборів (утримання автостоянок, заробітна плата контролерам, які здійснюють збір за парковку, контроль за повнотою надходження виручки тощо). Управління культури планує, які культурно-масові заходи будуть проведені протягом року, скільки на це піде коштів, яка виручка від них поступить до бюджету за відповідний період.

     Згідно  з п. 1 Порядком №228 складання, розгляд, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і  видатків бюджетних установ та організацій, затвердженим постановою КМУ від 28.02.2002 р. №228 :

     Кошторис  бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання  доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для  виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

     Кошторис  бюджетних установ є складовою  місцевого бюджету бюджетної  системи країни. Тому актуальним завданням  бюджетної системи є удосконалення  механізму формування та реалізації кошторису бюджетних установ. Важливу роль в управлінні діяльністю бюджетних установ відіграють раціональна організація та методика обліку й аналізу результатів виконання кошторису.

     Значний вклад в теорію та методології  бюджетного планування внесли О.І. Барановський, Л.М. Безгубенко, Й.М. Безкид, С.А. Буковинський, О.Д. Василик, І.І. Гейдор, Л.П. Гордєєв, І.І. Дьяков, Н.І. Деркач, А.О. Єпіфанов, О.П. Кириленко, В.І. Кравченко, Н.А. Кузьменко, І.О. Мітюков, В.М. Опарін, Л.Н. Павлова, К.В. Павлюк, В.М. Радіонова, В.М. Федосов, В.В. Шокун, С.І. Юрій та інші українські науковці.

     Питанню обліку та витрат кошторису бюджетних  установ присвячені праці Атамаса П.Й., Голікова В.І., Гуцайлюк Л.П., Джоги Р.Т., Зіміної І.А., Іванечко Ю., Канєвої І.Т., Матвєєвої В.О., Сідень О.І., Ткаченко І.Т., Сопка В., Фатєєва М.В., інших.

     Віддаючи  належне науковим напрацюванням  вчених, слід відзначити, що проблема пошуку нових підходів до формування кошторисів бюджетних установ в умовах стрімких ринкових перетворень та обмеженості фінансових ресурсів потребує подальшого науково-практичного дослідження. В значній мірі це зумовлено трансформаційними процесами в Україні, направленими на досягнення міжнародних стандартів економічної діяльності.

     Виходячи  з цього можна сказати, що метою курсової роботи є дослідження методики складання кошторису видатків бюджетних установ, обліку та аналізу результатів його виконання.

     Реалізація  мети роботи зумовила необхідність вирішення  таких завдань:

1. ознайомитися з загальними поняттями формування кошторису бюджетних установ.
2. визначити нормативно-правове регулювання формування кошторису бюджетних установ, обліку та результатів виконання.
3. надати організаційно-економічну характеристику бюджетної установи та описати постановку обліку.
4. розкрити методику складання проекту кошторису бюджетної установи.
5. охарактеризувати порядок розгляду і затвердження кошторису бюджетної установи.
6. дослідити економічну класифікацію видатків та її роль в бюджетному обліку.
7. розкрити загальну методику аналізу виконання кошторису.

       Згідно мети курсової роботи:

     Об’єктом  дослідження є кошторис доходів і видатків;

     Суб’єктом дослідження обрано Дніпропетровську митницю;

     Предметом дослідження є методологія складання  кошторису бюджетної установи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку кошторису доходів і видатків

1. Поняття кошторису доходів  і видатків (структура та види ).

     Установи  невиробничої сфери, основним джерелом фінансування яких є бюджетні кошти, називаються бюджетними. До них належать установи освіти, охорони здоров'я, науки, державної влади й управління, оборони і правоохоронних органів. Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією. Усі видатки цих установ визначаються на основі кошторису, а тому порядок планування і фінансування видатків називається кошторисним.

     У практиці кошторисного планування застосовуються дві форми кошторисів: кошторис доходів і видатків складають, як правило, установи освіти й охорони здоров'я, які, крім бюджетних коштів, одержують кошти від комерційної діяльності (надання платних послуг); кошторис видатків складають органи державної влади й управління, оборони та правоохоронні органи, суди і прокуратура.

     Кошторис  бюджетної установи — основний плановий документ, що надає повноваження бюджетній організації в отриманні доходів і здійсненні витрат, визначає обсяг та напрям коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет.[]

           На сьогодні основним документом, що регламентує питання складання  і виконання кошторисів бюджетних організацій, є Порядок № 228 [].

     При цьому під бюджетним призначенням розуміється повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів БКУ [], законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

     Остаточне формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про  асигнування з бюджету, яку в  тижневий термін після опублікування  Закону України про Державний  бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників. Згідно із зазначеними лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, здійснюють помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

     Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством мають бути визначені на основі відповідних нормативів. Лімітна довідка видається відповідно Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого рівня та доводиться до головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

     Невід'ємною  частиною кошторису є план асигнувань: помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду. На відміну від кошторису, план асигнувань складається за скороченою формою економічної класифікації видатків*: 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ», 1120 «Нарахування на заробітну плату», 1132 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали», 1133 «Продукти харчування», 1160 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв», 1171 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм», 1172 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку», 1340 «Поточні трансферти населенню», 5000 «Інші видатки». Форму кошторису та плану асигнувань затверджено наказом № 57 [].

     Бюджетне  асигнування — це повноваження, надане розпоряднику бюджетних І  коштів відповідно до бюджетного призначення  на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у ході виконання бюджету.[]

     Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. При цьому  установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі І в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

     Зобов'язання — це будь-яке розміщення замовлення, укладення контракту (угоди), придбання  товару, одержання послуги чи інші ідентичні операції протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно  буде здійснити платежі з бюджету протягом цього ж бюджетного року або в майбутньому.

     Згідно  з Порядком № 228 [] кошториси поділяються  на: індивідуальні, зведені та кошториси  на централізовані заходи.

     Індивідуальний  кошторис складає кожна бюджетна організація і надає безпосеред ньо своїй організації вищого рівня. При цьому індивідуальні кошториси складають усі бюджетні установи незалежно від того, ведуть вони облік самостійно чи обслуговуються в централізованій бухгалтерії щодо кожної з виконуваних функцій.

     Зважаючи  на цю вимогу, бюджетні установи, які ведуть облік самостійно, індивідуальні кошториси подають своїй організації вищого рівня, а установи, що обслуговуються в централізованій бухгалтерії, індивідуальні кошториси подають безпосередньо централізованій бухгалтерії.

     Крім  кошторису, бюджетні організації складають план асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною бюджетною програмою (функцією), що ними виконуються. Вищі навчальні заклади та наукові установи, крім зазначених планів, складають також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

     Зведені кошториси, зведені плани асигнувань загального фонду бюджету, зведені  плани надання кредитів із загального фонду бюджету та зведені плани спеціального фонду є зведенням показників індивідуальних кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, які складаються головним розпорядником бюджетних коштів для подання Мінфіну, Мінфіну АРК, місцевим фінансовим органам та органам Держказначейства.

     Зведені плани використання бюджетних коштів та зведені помісячні плани використання бюджетних коштів є зведенням показників індивідуальних планів використання бюджетних коштів та індивідуальних помісячних планів використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів і наукових установ — розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, що складаються головним розпорядником коштів, через якого вони отримують бюджетні призначення. Такі зведення подаються Мінфіну, Мінфіну АРК, місцевим фінансовим органам та органам Держказначейства.

     Кошторис  на централізовані заходи складається  міністерством, відомством, органом виконавчої влади або місцевого самоврядування для фінансування витрат на разові заходи (наприклад, наради, конференції та інші заходи). При цьому асигнування до кошторису на централізовані заходи включаються лише в тому разі, якщо проведення таких заходів за рахунок коштів відповідного бюджету не суперечить законодавству України.

     До  централізованих заходів належать заходи щодо організації та здійснення безпосередньо апаратом головного  розпорядника або апаратом уповноваженого ним розпорядника нижчого рівня або уповноваженою ним установою закупівель товарів, робіт і послуг у межах реалізації затверджених в установленому порядку державних цільових програм, а також загальнодержавних заходів програмного характеру з метою забезпечення необхідними товарами, роботами, послугами установ системи головного розпорядника чи співвиконавців відповідних державних цільових програм.

     Так, наприклад, до централізованих заходів  у сфері охорони здоров'я належать:

     заходи  щодо забезпечення загальнодержавних і комунальних установ охорони здоров'я окремими видами медикаментів, виробами медичного призначення і медичного обладнання, що мають першочергове значення у вирішенні проблем профілактики та лікування окремих видів захворювань, і забезпечення якими має гарантуватися на державному рівні;

     невідкладні роботи зі зміцнення матеріально-технічної  бази окремих загальнодержавних і комунальних установ охорони здоров'я, проведення якої зважаючи на недостатність коштів у відповідних бюджетах вимагає фінансової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України;

     заходи, що здійснюються в межах затверджених цільових програм з охорони здоров'я, фінансування яких передбачене за рахунок  коштів Державного бюджету України;

     інші  окремі заходи, спрямовані на поліпшення якості надання медичних послуг окремими загальнодержавними та комунальними установами охорони здоров'я, виконання якої передбачено відповідними дорученнями Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Конкретний перелік централізованих заходів визначається щорічно в процесі формування відповідних показників проекту бюджету.

     Кошторис  бюджетної організації складається  з двох частин: загального та спеціального фонду. (рис 1.1) 
 
 

     Рис 1.1. Складові кошторису 

     Загальний фонд кошторису включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл витрат, складений відповідно до повної економічної класифікації видатків для виконання бюджетною організацією основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету відповідно до класифікації кредитування* бюджету.

     Спеціальний фонд кошторису включає надходження  зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл, складений  відповідно до повної економічної класифікації на здійснення видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням цією організацією основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету відповідно до законодавства згідно з класифікацією кредитування бюджету.

     Крім  того, загальний та спеціальний фонди  кошторису складаються з прибуткової та видаткової частини. У прибутковій частині кошторису зазначаються плановані обсяги надходження коштів, які передбачається спрямувати на покриття витрат установи. У видатковій частині кошторису зазначається загальна сума витрат, які заплановано здійснити протягом року цією бюджетною організацією, з розподілом їх за кодами економічної класифікації видатків.

     Причому всі показники, що характеризують витрати  бюджетної організації, згруповано в кошторисі за принципом побудови економічної класифікації видатків бюджету. Економічна класифікація видатків бюджету є складником бюджетної класифікації.

     Бюджетна  класифікація є єдиним систематизованим згрупованням доходів, видатків (у тому числі кредитування з урахуванням  погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками.

     Відповідно  до БКУ [1] бюджетна класифікація складається  з:

     класифікації  доходів бюджету;

     класифікації  видатків і кредитування бюджету;

     класифікації  фінансування;

     класифікації  боргу.

     У свою чергу, видатки бюджету класифікуються за:

     функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків і кредитування бюджету);

     економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці тки (економічна класифікація видатків);

     ознаками  головного розпорядника бюджетних  коштів (відомча класифікація видатків);

     видами  кредитування (класифікація кредитування бюджету);

     бюджетними  програмами (програмна класифікація видатків і кредитування).

     В економічній класифікації видатків наведено чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним  розподілом коштів за їх наочними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі  види господарської діяльності, виплати  населенню тощо). Крім того, такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до планування та обліку видатків бюджетними установами. 

     1.2. Порядок складання проекту кошторису

     Процес  складання кошторисів бюджетними організаціями починається з того, що Міністерство фінансів України , Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи повідомляють головним розпорядникам дані про граничні обсяги видатків і надання кредитів загального фонду проекту відповідного бюджету наступного року. Ці дані формуються виходячи з планованих доходів Державного і місцевих бюджетів наступного року. Разом з цими даними головним розпорядникам коштів бюджету надаються необхідні інструктивні матеріали для формування бюджетних запитів.

     Після цього головні розпорядники бюджетних  коштів, керуючись вказівками Мінфіну, Мінфіну АРК, місцевих фінансових органів  зі складання проектів відповідних  бюджетів наступного року здійснюють такі заходи:

• установлюють для підвідомчих установ граничні обсяги витрат і надання кредитів із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів;
• забезпечують підвідомчі установи вказівками щодо складання проектів кошторисів;
• проводять наради з керівниками підвідомчих установ з питань складання проектів кошторисів, дотримання вимог чинного законодавства, а також суворого режиму економії грошових коштів і матеріальних цінностей;
• розробляють і повідомляють підвідомчим установам відповідні показники, яких вони повинні дотримуватися під час складання проектів кошторисів і які необхідні для правильного визначення витрат або надання кредитів;
• забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), то здійснюються безпосередньо головними розпорядниками.[]

     Отже, керуючись доведеними даними про граничні обсяги витрат наступного року : отриманими інструктивними матеріалами, а також Порядком № 228 [11 ] та іншими нормативними документами, бюджетні установи приступають до складання проектів кошторисів.

     Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

     На  основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Міністерством  фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

     Термін  розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня  встановлюється головними розпорядниками з таким розрахунком, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені в бюджетні запити. 
Планування доходної та видаткової частини кошторису здійснюється з врахуванням наступних вимог.

     У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів. 
Формування дохідної частини загального фонду здійснюється виходячи з планових обсягів бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання цієї організації. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляються установі безпосередньо вищою організацією.

     У дохідній частині спеціального фонду  вказуються планові обсяги надходжень з інших джерел, одержання яких передбачене відповідними законодавчо-нормативними документами. До таких надходжень відносяться кошти, одержувані бюджетною організацією від надання послуг, виконання робіт і реалізації продукції чи іншої діяльності.

     Порядком  № 228 передбачено, що формування дохідної частини спеціального фонду провадиться на підставі розрахунків, які складаються щодо кожного запланованого на наступний рік джерела доходів.

     При складанні цих  розрахунків враховуються такі показники:

                · обсяг наданих тих чи інших платних послуг;

     · розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який має встановлюватися згідно із законодавством;

     · інші розрахункові показники (площа  приміщень і вартість обладнання, іншого майна, що здається в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо);

     · прогнозні надходження зборів (обов’язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

     На  підставі зазначених показників визначається сума надходжень на наступний рік  за кожним джерелом надходжень з урахуванням  конкретних умов роботи установи. Загальна сума планованих надходжень зі спеціального фонду наводиться у зведенні показників спеціального фонду кошторису, який додається до кошторису. Форму зведення затверджено наказом № 57 [52].

     В основу побудови зведення і кошторису  покладені одні й ті самі принципи, а саме:

• вони мають прибуткову і видаткову частини;
• видатки наведені в розрізі кодів економічної класифікації.

     Так само, як і в кошторисі, у зведенні не лише зазначається загальна сума надходжень зі спеціального фонду, а й наводиться розшифровка цих надходжень за видами надходжень: плата за послуги (з розшифруванням за підгрупами), що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень з розшифруванням за підгрупами та інші надходження (за видами).

     Згідно  з Порядком № 228 при формуванні показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, установи повинні враховувати рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому. При цьому показники мають наводитися згідно з обсягом, зазначеним у розрахунку, і повною мірою відповідати даним бухгалтерської звітності за відповідні періоди. 
Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. 
Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться в межах надходжень, запланованих на цю мету в даному фонді. 
У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом не плануються.

     У видатковій частині проекту кошторису  планується загальна сума видатків бюджетної  установи в розрізі кодів економічної  класифікації.

     При визначенні обсягів витрат та/або  надання кредитів з бюджету бюджетні організації повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах виходячи з їх :сновних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установи (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних установах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і запланованих заходів щодо скорочення витрат у планованому періоді, крім того, необхідність погашення дебіторської та кредиторської :за6оргованості.

     При цьому обов'язковим є виконання  вимог щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці, а також на господарські потреби установи. При визначенні видатків має бути забезпечено суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторису можуть включатися лише ті видатки, необхідність яких зумовлена характером діяльності цієї установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і відсутності заборгованості. Тому при визначенні потреби в асигнуваннях для цих цілей необхідно враховувати наявність обладнання, інвентарю, і в кошторисах планувати видатки на придбання лише тих матеріальних цінностей, яких установа дійсно потребує. Що стосується визначення видатків на заробітну плату, що виплачується за рахунок надходжень зі спеціального фонду, то цей показник обчислюється залежно від обсягу діяльності установи, яка проводиться за рахунок цих коштів та із застосуванням норм, що використовуються установами аналогічного профілю.