Облік формування статутного капіталу

План

Вступ

Актуальність теми. Сьогодні все гостріше постають питання наближення системи бухгалтерського обліку в Україні, до кращих традицій і правил світової практики ведення та організації обліку, зберігаючи при цьому національні особливості. Облік є функціональною підсистемою управління, яка забезпечує результативною інформацією запити як власника так і держави. Питання обліку, звітності є ключовими в політиці підприємства.

Економіка України розвивається за законами ринку. Ринок – це сфера, в якій проявляються взаємовідносини між виробниками і споживачами товарів, це найвища стадія розвитку товарно-грошових відносин. Функціонування ринку веде до становлення ринкової економіки, характерною рисою якої виступає конкуренція.

Сьогодні декілька десятків органів  контролюють діяльність суб’єктів  підприємницької діяльності, керуючись  сотнями нормативних актів. Чинне  законодавство надає підприємцям  ряд державних гарантій, за виконанням яких стежать як самі підприємці, так і органи, покликані контролювати дотримання законності, але практично відсутній комплексний підхід до вирішення організаційних та процедурних основ здійснення господарського контролю.

Розуміння необхідності нових підходів до збереження майна підприємства втілюється у пошук нових форм його контролю. Отже, проблема обліку формування статутного капіталу підприємства набуває першочергового значення.

Незважаючи на те, що статутний капітал як економічна категорія використовується досить часто, питання обліку і аудиту залишаються дискусійними, що й обумовило дослідження даного питання.

Значимість вказаної проблематики та необхідність вирішення визначених проблем обумовили вибір теми курсової роботи та її напрямок - проблеми обліку і аудиту формування статутного капіталу підприємства.

Теоретичну основу дослідження  питань обліку формування капіталу на підприємствах склали наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Білуха М.Т., Грабова Н.Н., Добровський В.Н., Крамаровський Л.М., Криницький Р.І., Лахтіонова Л. А., Лушкин В. А., Пономарьов В. Д., Ялдин І.В., Ачкасов А. Е., Носова С. С., Савицька Г.П., Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. та інших.

Метою курсової роботи є вивчення, критична оцінка діючих теоретичних та методичних засад відображення в обліку формування статутного капіталу, узагальнення діючої практики і розробка на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення системи обліку і аудиту формування й функціонування статутного капіталу відкритого акціонерного товариства.

Мета дослідження визначила основні завдання, спрямовані на її досягнення:

- дослідити сутність категорії «капітал» та принципів його формування;

- визначити роль обліку формування капіталу в системі управління підприємством;

- проаналізувати існуючі теоретичні і методологічні засади та практику відображення в обліку формування статутного капіталу на підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання;

- дослідити систему обліку формування капіталу і внести пропозиції щодо її вдосконалення.

Об’єктом дослідження є облік і аудит формування статутного капіталу. Базою дослідження є відкрите акціонерне товариство “Київський м’ясокомбінат”.

Предметом дослідження  є комплекс теоретичних, правових, методичних та прикладних питань обліку формування капіталу підприємства.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи формування капіталу на підприємствах

1.1. Економічна характеристика капіталу  та особливості його формування на підприємствах різних форм власності

Поняття “капітал” багатозначне. Воно може розглядатися в теоретичному та прикладному аспекті. Теоретичний  аспект: капітал – це специфічна економічна категорія, яка в економічній  теорії визначається як вартість, що приносить додану вартість. У фінансовому аналізі поняття “капітал” використовується в прикладному аспекті [17, c. 78]. Щодо бухгалтерського балансу виділяють дві основні концепції капіталу:

1) фінансової природи капіталу, яка базується на абстрагуванні від предметно-речової структури активу балансу, - домінанта   пасиву. Ця ідея належить Г. Свинею;

2) предметно-речової природи капіталу, який визначається як сукупність  певних матеріальних і нематеріальних  цінностей, - домінанта активу. Ця  ідея належить У. Патону.

У практиці фінансового аналізу  поняття “капітал” характеризується кількома показниками.

Загальний капітал – це підсумок балансу, який, з одного боку, показує  загальну суму засобів, що її має у  своєму розпорядженні підприємство (актив), а з іншого – суму джерел утворення цих засобів (пасив) [23, c. 125].

Цей показник капіталу найближче стоїть до теоретичного аспекту сутності капіталу (вартість, що приносить додану вартість, оскільки від самого початку використання  засобів передбачає отримання додаткової вартості (прибутку). Отже, загальний капітал – це, засоби вкладені в суб’єкт господарювання для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Під капіталом розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності. Глибше зрозуміти сутність капіталу можна розглянувши його класифікації в економічній літературі.

Залежно від того, кому належать вкладені в господарську діяльність матеріальні  засоби і грошові кошти, капітал  поділяють на власний і позиковий. Під власним капіталом розуміють грошові кошти і матеріальні засоби, які самостійно формуються підприємством для забезпечення свого розвитку. До позикового капіталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансування розвитку підприємства із зовнішніх джерел на платній поворотній основі [21, c. 356].

Основні відмінності між власним  і позиковим капіталом проілюстровано у табл. 1.1. їх аналіз показує, що за рахунок позикового капіталу підприємство має більше можливостей нарощення свого виробничого потенціалу, але при цьому зростає ризик втрати його фінансової стійкості.

Таблиця 1.1

Основні відмінності між власним  і позиковим капіталом

Продовження табл. 1.1

За тривалістю використання виділяють  довгостроковий постійний капітал (або перманентний) і короткостроковий змінний капітал. Склад капіталу залежно від відображення джерел його формування у пасиві балансу проілюстровано на рис 1.1.

Рис. 1.1. Склад капіталу за джерелами формування

Оборотний капітал може перебувати у сфері виробництва (запаси, незавершене  виробництво, витрати майбутніх періодів) і у сфері обігу (готова продукція на складах та продукція, відвантажена покупцям, дебіторська заборгованість, грошові кошти, поточні фінансові інвестиції, товари для торгівлі і т. ін.). Оборотний капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формах.

Власний капітал — це вартість засобів, які належать власникам підприємства. Власний капітал можна також трактувати як залишок в активах після вирахування зобов'язань підприємства.

Статутний капітал відіграє основну  роль у функціонуванні підприємства. По-перше, це стартовий капітал, необхідний для виробничої діяльності й отримання прибутку. По-друге, статутний капітал регулює відносини власності, розподілу дивідендів і управління підприємством.

Статутний капітал  - це сукупність вкладень (в грошовому виді) учасників ( власників ) в майно при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності, визначеної засновницькими документами (статутом).

Статутний капітал на державному підприємстві являє собою державні  кошти, виділені у постійне користування і розпорядження   госпрозрахунковому підприємству у вигляді основних засобів та  оборотних коштів.  Розміри основних та оборотних коштів визначаються обсягом виробничої діяльності [24, c. 428].

Оборотними коштами наділяються  підприємства виходячи з необхідності мати мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей, що забезпечують виконання плану. Ці мінімальні запаси оборотних коштів називаються нормативами. До них належать: сировина, основні та допоміжні матеріали, куповані та власного виробництва напівфабрикати, паливо, запасні частини для ремонту, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво - як промислове, так і непромислове, витрати майбутніх періодів, запаси сільського господарства, продукція, товари, інші нормовані кошти.

Збільшення Статутного капіталу підприємства по основних засобах здійснюється за рахунок об’єктів капітального будівництва, прийнятих до експлуатації у звітному році; вартості проектно-дослідницьких  робіт по прийнятих до експлуатації об'єктах капітального будівництва; витрат на формування основного стада, зарахованих до основних фондів; дооцінки основних фондів, виявлених при інвентаризації, що раніше не були взяті на баланс.

У частині оборотних коштів Статутний  капітал збільшується на суми вартості безкоштовно одержаних товарно-матеріальних цінностей та інших оборотних засобів; вартості матеріальних цінностей, що надійшли від ліквідації основних засобів, фінансування з бюджету для поповнення оборотних коштів, дооцінки товарно-матеріальних цінностей згідно з постановами та розпорядженнями Уряду України тощо [21, c. 185].

Статутний капітал зменшується  у частині основних засобів на суму вартості безкоштовно переданих  основних засобів по розпорядженню  вищих органів, зносу по безкоштовно  прийнятих засобах; списування об'єктів з балансу, уцінки основних засобів; ліквідованих основних засобів (залишкова вартість) тощо.

У частині оборотних коштів зменшення  Статутного капіталу відбувається за рахунок безкоштовно вилучених  товарно-матеріальних цінностей та інших оборотних засобів; витрат, пов'язаних з ліквідацією основних засобів; сум уцінки товарно-матеріальних цінностей за постановами та розпорядженнями Уряду України та ін.

Порядок формування Статутного капіталу регулюється законодавством та установчими документами.

Статутний капітал на підприємствах  різних форм власності (крім державної) - це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні. Розмір Статутного капіталу визначається установчими  документами фіксується у Статуті підприємства.

Акціонерним вважається товариство, що має Статутний капітал, поділений  на певну кількість акцій однакової  номінальної вартості. Статутний  капітал має бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (розмір якої діє на момент створення акціонерного товариства).

Формується Статутний капітал  за рахунок внесків засновників  і учасників.

Засновники акціонерного товариства повинні внести не менше 50% від номінальної  вартості акцій перед державною  реєстрацією. Повну вартість (до 100%) формування Статутного капіталу - протягом року з моменту реєстрації.

До акціонерних товариств належать:

- відкриті акціонерні товариства (ВАТ) - акції яких можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржі;

- закриті акціонерні товариства (ЗАТ) - акції яких розподіляються тільки між засновниками і можуть бути тільки іменними.

Установчий баланс затверджується на зборах засновників.

Майно, внесене в натуральній  формі у власність підприємства в рахунок вкладів до Статутного капіталу (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників.

Майно, внесене в натуральній  формі у користування підприємству в рахунок вкладів до Статутного фонду (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, визначеній виходячи з орендної плати за користування цим майном, обчисленої за весь зазначений в установчих документах строк діяльності підприємства або інший строк, передбачений установчими документами [25, c. 143].

При перетворенні підприємства на акціонерне товариство Статутний капітал розраховується аналогічно, як при викупі підприємства, але на всю суму розрахованого Статутного капіталу випускаються акції, що розміщуються між членами колективу (якщо це акціонерне товариство закритого типу) або реалізуються усім бажаючим (якщо це акціонерне товариство відкритого типу).

Якщо не весь вклад внесено засновниками повністю, це має бути зафіксовано  в установчих документах або відкрито підписку на акції.

Зменшення або збільшення Статутного капіталу можливе у таких випадках:

- при зміні номінальної вартості акцій;

- при прийнятті нових членів до складу учасників (допоміжний випуск акцій) або вибутті учасників (анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів);

- при обміні облігацій на право участі у підприємстві (акції);

- при відрахуванні частини прибутку до Статутного капіталу;

- при спрямуванні коштів Резервного (страхового) капіталу до Статутного капіталу.

Зміни Статутного капіталу здійснюються за рішенням засновників, а бухгалтерські  записи виконуються після перереєстрації Статутного капіталу з урахуванням його нового розміру.

Установчі збори акціонерного товариства можуть вирішувати питання про зменшення  розміру Статутного капіталу у випадках, коли у встановлений термін (6 місяців) підпискою на акції покрито не всю необхідну суму, зазначену у повідомленні.

Збільшення Статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на 1/3 може бути здійснене за рішенням правління  за умови, що це передбачено Статутом.

Зміни Статуту, пов'язані із збільшенням  статутного майна, мають бути зареєстровані органом, який реєстрував Статут акціонерного товариства, після реєстрації додатково випущених акцій. Статутами  банківських  і  страхових  установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший порядок збільшення Статутного капіталу [29, c. 83].

Рішення про зменшення Статутного капіталу акціонерного товариства приймається  у тому ж порядку, що й при збільшенні Статутного капіталу. Зменшення Статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення  номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

За  рішенням акціонерного товариства про  зменшення Статутного капіталу акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше ніж через 6 місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.

Розмір  Статутного капіталу, який фіксується в установчих документах, визначається внаслідок проведеної перед цим  інвентаризації за методикою оцінки вартості об'єктів приватизації.

Порядок бухгалтерського обліку охоплює такі операції, що підлягають обов'язковому відображенню у бухгалтерському обліку:

- оцінка вартості об'єктів приватизації;

- накопичення й використання коштів покупцем — юридичною особою;

- акціонування підприємств і викуп його акцій;

- взяття на баланс новим власником — юридичною особою майна, придбаного на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу;

- виділення окремого структурного підрозділу державного підприємства, яке приватизується, як самостійного майнового комплексу;

- передача в оренду цілісних майнових комплексів.

Після завершення оцінки майна підприємство здійснює операції по приведенню Статутного капіталу (капіталу) до розміру, який відповідає продажній вартості й фіксується в установчих документах.

Статутний капітал збільшується на суми:

- коштів Резервного страхового капіталу;

- коштів цільового призначення;

- нерозподіленого прибутку минулого року;

- невикористаних коштів резерву сумнівних боргів, які відносяться на прибуток, а потім спрямовуються на покриття збитків.

Зменшується Статутний капітал:

- на суму вартості майна соціальної сфери, для якого встановлено пільги;

- на суму залишку використання позикових коштів, відображених на однойменному рахунку.

1.2. Огляд нормативно-правової бази та спеціальної літератури з обліку та аудиту формування статутного капіталу

Функціонування будь-якого господарюючого суб’єкту значно залежить від нормативної  бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку статутного капіталу підприємства.

Основні оброблені джерела нормативної  бази та напрямки їх використання в  курсовій роботі представлені в таблиці 1.2.

Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (обліку, аналізу, аудиту, планування тощо).

Таблиця 1.2

Огляд нормативно-правової бази з питань обліку статутного капіталу

Основи нової системи бухгалтерського обліку були закладені в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку та інше.

Що ж стосується Положень (стандартів) бухгалтерського обліку /П(С)БО/, то це сукупність прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку та звітності, розроблених практикою і узагальнених наукою.

Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів  бухгалтерського обліку є новий  План рахунків. Головною метою нового Плану рахунків є забезпечення інформацією, потрібною для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності.

Структура нового Плану рахунків узгоджена  зі структурою Балансу і Звіту  про фінансові результати, що значно полегшить роботу працівників бухгалтерії при складанні фінансової звітності.

У новому Плані рахунків використано  децимальну систему кодування, за якою кожна цифра у коді рахунку  визначає відповідну складову частину (клас, рахунок, субрахунок) Плану рахунків. Це означає, що максимальна можлива кількість рахунків у новому Плані дорівнює 99, а кожний рахунок може включати до 9 субрахунків (рахунків другого порядку).

Зазначеними нормативними актами передбачені  кардинальні зміни в оцінці майна, визначенні облікової політики, формуванні доходів і витрат, кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств. Суттєвих змін зазнала фінансова звітність підприємства, зокрема, Баланс, Звіт про фінансові результати. Вводяться нові форми бухгалтерської звітності такі як Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал.

Крім нормативної бази, під час  написання курсової роботи були використані підручники з обліку, аналізу та аудиту статутного капіталу підприємства.

Із періодичних видань розглядались статті газети „Дебет-Кредит” №7/2006 рік „Облік вилучених акцій: за номіналом чи викупною ціною?”. В статті розглядається питання, що, коли викуплені акції не анулюються, а вводяться в обіг повторно, питання методу оцінки вилучених акцій має принципове значення. Так:

— якщо обирати метод, за яким вилучені акції оцінюються виходячи з викупної ціни, то у звітному балансі це відобразиться на стані всього капіталу: як вкладеного, так і накопиченого;

— якщо ж оцінювати вилучені акції за номіналом, у звітному балансі це відобразиться лише на величині вкладеного капіталу.

Тому необхідно дивитися уважно на форму №1 «Баланс» і знаходити відповідь, в яких же цінах, врешті-решт, належить обліковувати вилучені акції: у цінах викупу або за номіналом. Виявляється, таки в цінах викупу, оскільки якби за номіналом, то стаття «Вилучений капітал» значилася б не наприкінці розділу перед підсумковим рядком усієї суми власного капіталу (вкладеного і накопиченого) за рядком 370, а де-небудь між рядками 330 і 340, відразу після статей вкладеного (акціонерного) капіталу.

Отже, під час опрацювання спеціальної  літератури було знайдено достатньо  матеріалів з обліку формування статутного капіталу.

Розділ 2. Організація і методологія бухгалтерського обліку формування статутного капіталу на підприємстві ВАТ „Київський м’ясокомбінат”

2.1. Організаційно-економічна характеристика ВАТ „Київський м’ясокомбінат”

Відкрите акціонерне товариство “Київський м’ясокомбінат” - одне з найбільш крупних  підприємств м'ясопереробної промисловості  в Україні. Основним видом діяльності комбінату є виробництво та реалізація м'яса та ковбасних виробів, напівфабрикатів, жиру харчового технічного, сухих тваринних кормів.

Основними напрямками діяльності комбінату  є:

- переробка та реалізація яловичини  і свинини, закуплених у с/г підприємствах та у населення;

- виробництво ковбасних виробів,  напівфабрикатів, м`ясних консервів,  сухих тваринних кормів;

- розведення хутряних звірів (нутрій  та чорнобурок) з подальшою реалізацією  хутра та готових виробів;

- оптова та роздрібна торгівля товарами, в т.ч. через фірмові магазини;

- надання послуг комерційним  структурам по переробці м`яса;

- транспортно-експедиційні послуги  (є власний автопарк).

Домінуючою в виробництві є  продукція з довгостроковим терміном реалізації: сиров’ялені ковбаси, консерви, продукція в вакуумній упаковці.

Якість м`яса та м`ясних виробів (особливо Полісся) привертає увагу  іноземних споживачів, бо більшість  худоби тут знаходиться на вільних  випасах і відгодовується кормами  без біодобавок.

Але сьогодні всі підприємства галузі скоротили обсяги виробництва. Основною причиною є незабезпеченість сировиною в зв`язку із зменшенням поголів`я худоби в товаровиробника, а також через відсутність в достатній кількості обігових коштів.

При наявності сировини та вдосконаленні методів і форм співпраці з торгівлею комбінат може реалізувати 300 – 400 тонн ковбасних виробів, в т.ч. сиров`ялених та сирокопчених – до 80 тонн в місяць.

М`ясокомбінат потребує інвестицій на взаємовигідних умовах з метою  забезпечення обіговими коштами і коштами для вдосконалення виробничого процесу та модернізації виробництва.

Комбінат оснащений обладнанням, яке дозволяє здійснювати тривале  зберігання м'яса, забій та обробку  туш худоби та птиці, переробку м'яса  у різноманітні вироби на спеціалізованих лініях.

Залізнична гілка з'єднує комбінат з основною залізничною магістраллю, тому проблем з надходженням сировини та вивозом продукції немає.

Одною з переваг м'ясокомбінату є те, що він розташований у розвинутій в аграрному відношенні області  України. Вирощування крупної рогатої худоби та м'ясопереробка в Київському регіоні є перспективними напрямками діяльності, завдяки наявності значного споживчого ринку та кормової бази.

Основне джерело доходу підприємства - ковбасні вироби, реалізація яких займає до 80% в структурі продаж. Значна частина виручки надходить від більш дешевих варених ковбас, проте, достатньо прибутковою залишається й продукція делікатесної групи. Тому м'ясокомбінат намагається охоплювати покупців як з високими, так і більш низькими доходами.

Київський м'ясокомбінат має власну збутову мережу, через яку реалізує фактично половину виготовленої продукції. При цьому частка виручки від  реалізації у власній мережі досягає 50%.

Невисокий процент продукції реалізується на умовах бартеру. Загальний об'єм реалізації продукції в 2008 році у порівнянні з 2007 роком збільшився майже на 15%.

Майже весь об'єм випущеної продукції  м'ясокомбінат реалізує на внутрішньому ринку: в Київ і Київської області.

Достатньо серйозну конкуренцію  являють собою малі підприємства.

Враховуючи кількість  виробників в регіоні, Київський  м'ясокомбінат ставить одним з  пріоритетів роботи закріплення  своїх позицій на регіональному  ринку. Для реалізації наміченого передбачається розширити власну торгову мережу та покращити використання торгових площ.

Надалі планується посилення  охоплення ринків інших областей. Мережу клієнтів намічено розширювати  в першу чергу за рахунок збільшення продаж ковбас делікатесної групи. Ця продукція достатньо прибуткова і має успіх у споживачів, завдяки своїй стабільній якості.

Крім того, намічені міри по залученню споживачів: система  знижок, надання розширеного асортименту  в торгових точках та інші.

Управління товариством  здійснює дирекція на чолі з директором та ревізійна комісія (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схема організаційної структури управління ВАТ “Київський м’ясокомбінат”

Переваги та недоліки структури управління ВАТ “Київський м’ясокомбінат” показано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Переваги  та недоліки структури управління ВАТ “Київський м’ясокомбінат”