Облік готової продукції. 2

 Зміст

 Вступ......................................................................................................................3

 Розділ 1. Теоретичні аспекти  обліку запасів

1. Поняття запасів, завдання обліку та класифікація готової продукції......5
2. Облікова політика підприємства............................................................... 10
3. Огляд літературних джерел з обліку готової продукції.........................14

 Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

1. Виробничо-економічна характеристика підприємства......................... 18
2. Організація обліку готової продукції на підприємстві.......................... 21
3. Аналіз структури активів та пасивів підприємства................................ 25

 Розділ 3. Сучасний стан обліку готової продукції

1. Організація первинного та зведеного обліку готової продукції.............32
2. Оцінка готової продукції............................................................................35
3. Організація синтетичного та аналітичного обліку готової продукції на підприємстві...........................................................................................................41
4. Шляхи вдосконалення обліку готової продукції на підприємстві.........43

 Висновки  і пропозиції........................................................................................

 Список  використаних літературних джерел.....................................................

 ВСТУП

 Актуальність  теми.

 В умовах ринкових відносин в Україні підприємства працюють в умовах жорсткої конкуренції, розраховуючи тільки на власні сили.

 Реалізація  продукції завершує операційний  цикл у діяльності підприємства. У  ринкових умовах процедурі її планування передує виробничий процес. Підприємство має виробляти ту продукцію, яка  користується попитом на ринку збуту. Головну роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства відіграє система контролю за виробництвом та реалізацією продукції, оскільки це впливає на фінансовий результат, який є узагальнюючим показником роботи підприємства. За таких умов завданням обліку є забезпечення управлінського персоналу інформацією для оперативного регулювання реалізації продукції, планування майбутньої діяльності, запобігання суб’єктивності у процесі прийняття рішень. Отже, дане дослідження є науково-обґрунтованим, та може бути практично застосоване на даному підприємстві.

 Метою дослідження є вдосконалення обліку реалізації готової продукції, та аналіз виробництва продукції на підприємстві «ВАТ Житомирські ласощі».

 Для досягнення поставленої мети в роботі визначено такі завдання:

 • уточнити поняття та  класифікацію готової продукції;

 • проаналізувати нормативно - правові засади щодо виробництва та обліку реалізації готової продукції;

 • провести економіко-правовий аналіз літературних джерел щодо обліку готової продукції;

 • критично оцінити законодавче та методичне  забезпечення і сучасний порядок  відображення операцій з виробництва та реалізації готової продукції у системі бухгалтерського обліку та звітності підприємств;

 • дослідити  практичні аспекти обліку готової продукції на прикладі «ВАТ Житомирські ласощі»;

 • провести економічний аналіз виробництва та реалізації готової продукції, на підприємстві «ВАТ Житомирські ласощі»;

 Об’єктом  дослідження є фінансово-господарська діяльність «ВАТ Житомирські ласощі» в частині виробництва та реалізації готової продукції.

 Предметом дослідження виступає сучасна система обліку та аудиту виробництва та реалізації готової продукції на підприємствах України.

 Методи  дослідження. Методичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їх розвитку та взаємозв’язку.

 У роботі було використано загальнонаукові  методи дослідження: моделювання, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, математичні методи.

 Інформаційним забезпеченням для застосування зазначених вище методів дослідження слугували показники фінансово-господарської діяльності підприємств.

 У процесі  дослідження було вивчено й проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, законодавчі акти щодо питань обліку й аудиту реалізації готової продукції, робіт та послуг.

 Інформаційною базою написання курсової роботи були:

 Закон України "Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 966-XIV.

   Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435–ІV із змінами та доповненнями.

   Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246,

 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318. 

 Розділ 1. Теоретичні аспекти  обліку запасів.

1. Поняття запасів, завдання обліку та класифікація готової продукції.

 Для здійснення виробничо-господарської  діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

 Запаси  відносять до складу оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені  на грошові кошти протягом року або  одного операційного циклу.

 Запаси  – це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно  в одному операційному циклі діяльності підприємства або в період одного року.

 Запаси  становлять основу виготовленої продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції [6].

 Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів та їх розкриття у  фінансовій звітності визначено  у П(С)БО 9 “Запаси”. Згідно П(С)БО 9 запаси – це активи які:

 - зберігаються  для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари, готова продукція);

 - перебувають  у процесі виробництва з метою  дальшого продажу продукту виробництва  (незавершене виробництво);

 - зберігаються  для споживання під час виробництва  продукції та надання послуг, а також для управління підприємством (сировина, основні і допоміжні матеріали).

 Норми П(С)БО 9 “Запаси” не поширюються на такі запаси:

 1. Незавершені  роботи за будівельними контрактами,  включаючи контракти з надання  послуг, що безпосередньо пов’язані з ними;

 2. Фінансові  активи (цінні папери, що утримуються  з метою продажу тощо);

 3. Молодняк  тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового  господарства, корисні копалини, якщо  вони оцінюються за чистою  вартістю реалізації [23].

 З метою обліку запаси групують так:

 - сировина, основні та допоміжні матеріали,  комплектуючі вироби та інші  матеріальні цінності, що призначені  для виробництва продукції, виконання  робіт і надання послуг, обслуговування  виробництва і адміністративних  потреб;

 - готова  продукція, виготовлена на підприємстві, призначені для продажу [3].

 При цьому вона має відповідати технічним  і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом:

• товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;
• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства;
• незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів.

 Запаси  визнаються підприємством за таких  умов:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;
• їх вартість може бути достовірно визначено.

 Як  правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу тільки фактично отримані цінності і списує їх зі складу запасів фактично відвантажені.

 Запаси  не можна ототожнювати з готовою  продукцією, хоча за деяких умов її можна  вважати запасами підприємства [10].

 До  готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена, яка пройшла  випробування, приймання, укомплектування, згідно з умовами договорів, що відповідають затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції.

   Продукція є результатом виробництва.

 Всі елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях – утворюють незавершене виробництво.

 Готова  продукція може мати кількісні і  якісні характеристики. Наприклад кількість  виражається масою, довжина метрами, якість сортом. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику.

 При організації обліку продукції основним моментом є визнання її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною  складністю (рис.1.1)

 За  технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або сукупною. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основної продукції.

 Супутня продукція – це продукція отримана в одному технологічному циклі (процес) одночасно з основною.

 За  якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки  або відпуску споживачам. Супутня  продукція як вихідний елемент виробничого процесу, має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

 Побічна продукція – це продукція, що утворюються  в комплексних виробництвах паралельно з основною і на відміну від  сукупної (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

 До  готової продукції зараховують  також виконані для замовників роботи і послуги автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи. Якщо на підприємстві поряд з виробництвом здійснюють капітальні вкладення, то виконані для них послуги також відображають в обліку як готову продукцію.

 Готову  продукцію оцінюють за плановою і  фактичною собівартістю (виробничою чи повною) або за оптовими цінами, якщо на цей вид продукції їх регулює  держава [4].

 Оприбутковують  готову продукцію з виробництва на склади за накладними (приймально-здавальними накладними) або відомостями здавання продукції.

 Для обліку готової продукції призначений  рахунок 26 “Готова продукція” За дебетом рахунка 26 “Готова продукція” відображають надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю.

 В аналітичному обліку можна відображати готову продукцію за обліковими цінами. При списанні готової продукції з рахунка 26 “Готова продукція” суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами визначають як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначають шляхом ділення суми відхилень на початок місяця та суми відхилень за продукцією, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць із виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, котру відносять до реалізованої продукції, відображають за кредитом рахунка 26 “Готова продукція” і дебетом відповідних рахунків, на котрих відображено вибуття готової продукції.

 Аналітичний облік готової продукції здійснюють за її видами щодо матеріально відповідальних осіб за масою, кількістю та собівартістю або оптовими цінами – в окремих підприємствах промисловості. В цьому випадку потрібно забезпечити облік відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від затверджених оптових цін.

 Методологічні основи формування в бухгалтерському  обліку інформації про готову продукцію  визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати” [22, 23].

 При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Готова продукція за характером класифікується наступним чином (рис.1.1).

 Рис. 1.1. Класифікація готової  продукції за її характером [10].

 Підприємства  виробляють продукцію у відповідності  із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти  увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.

 Основними завданнями обліку готової продукції  на підприємствах в системі організації  є:

• систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;
• вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);
• контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;
• вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.

 Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій [7].

2. Облікова політика підприємства.

 Ведення бухгалтерського обліку та складання  фінансової і статистичної звітності  на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації.

 Облікова  політика підприємства має враховувати  такі важливі фактори: форму власності  та організаційно-правову структуру  підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови  облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо[17].

 Облікову  політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного  бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

 Підприємство  самостійно визначає параметри та напрями  облікової політики; обирає форму  бухгалтерського обліку як певну  систему регістрів обліку, порядку  і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства [15].

 У формуванні облікової політики визначальна  роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня) [20].

 Розробка  та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

 Облікову  політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво  бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності [12].

 На  досліджуваному нами підприємстві створення організаційної основи бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції власників Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі", надалі - ЗАТ " Житомирські ласощі ", та передбачає встановлення Починаючи з 1 січня 2001 року впровадити на підприємстві такі форми, методи, норми та процедури, які стосуються облікової політики підприємства.

 Керуючись Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" було наказано здійснити організаційні заходи щодо порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, складання та подання звітності.Використовувати на підприємстві таку методику бухгалтерського обліку, що стосується обліку запасів:

 16.5. Визнання та первісну оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) здійснювати залежно від шляхів надходження запасів на підприємство: придбані за плату, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані у результаті обміну на подібні та неподібні запаси згідно з ПСБО 9 "Запаси":

 16.5.1. Обліковою одиницею бухгалтерського  обліку запасів вважати найменування  запасів (альтернативний варіант  - однорідна група);

 16.5.2. Застосовувати періодичну систему оцінки запасів (альтернативний варіант - постійна система оцінки);

 16.5.3. Оцінку незавершеного виробництва  здійснювати за фактичними витратами;

 16.5.4. Оцінку запасів при відпуску  у виробництво чи іншому вибутті  здійснювати за методом середньозваженої собівартості;

 16.5.5. При складанні балансу здійснювати  оцінку запасів та відображати  у бухгалтерському обліку і  звітності за найменшою з двох  оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації;

 16.5.6 Транспортно-заготівельні витрати, що входять до первісної вартості запасів, придбаних за плату, безпосередньо включаються до собівартості запасів;

 16.5.7 Облік інших витрат, що входять  до первісної вартості запасів,  придбаних за плату, щомісяця відносити на вартість придбаних запасів.

 16.6. Оцінку запасів (покупних товарів  для роздрібної торгівлі) здійснювати  за цінами продажу.

 17.5. Визнання первісної оцінки:

 17.5.1. Запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) здійснювати залежно від шляхів надходження запасів на підприємство.

2. Незавершеного виробництва здійснювати за фактичними витратами.
3. Оцінку вибуття запасів: сировини, матеріалів, напівфабрикатів, МШП, НМА, інших виробничих запасів і готової продукції при відпуску у виробництво, здійснювати за методом середньозваженої вартості.
4. Транспортно-заготівельні витрати, що понесені при придбанні запасів відокремлювати на окремому субрахунку 2091 та списувати за допомогою методу середнього відсотка, включаючи у первісну вартість запасів.
5. Повернена готова продукція на переробку - по ціні цукру.
6. Оцінку запасів (покупних товарів для роздрібної торгівлі) здійснювати за цінами продажу. (додаток 4 )

 З даних  положень можна зробити висновок про організацію обліку запасів  на даному підприємстві. Основними  з яких є методи оцінки запасів, методи визначення первісної вартості запасів та інше.

3. Огляд літературних джерел з обліку готової продукції.

 Облік готової продукції достатньо  висвітлено в літературних джерелах. У зв’язку з реформуванням  бухгалтерського обліку й переходом  на новий План рахунків у промислових підприємствах виникла начальна потреба принципово змінити методологію обліку таких операцій, як економічна суть формування витрат виробництва, операцій з реалізації готової продукції.

 Питання, пов’язані з обліком реалізації готової продукції, робіт та послуг висвітлювали вітчизняні та зарубіжні економісти. Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського обліку розглянуто в працях вітчизняних вчених Бутинця Ф.Ф., Герасимовича А.М., Голова С.Ф., Єфименка В.І., Жиглей І.В., Кужельного М.В., Линника В.Г., Мурашка В.М., Пархоменка В.М., Сук Л.К., Савченка В.Я., Сопка В.В. та інших, а також зарубіжних вчених Безруких П.С., Блейка Д., Нідлза Б., Палія В.Ф., Соколова Я.В., Хендерксена Е.С., Хонгрена Ч.Т. Дослідження методик аудиту знайшли своє відображення у наукових працях вітчизняних учених Бутинця Ф.Ф., Білухи М.Т., Давидова Г.М., Дорош Н.І., Жила В.Г., Пилипенка І.І., Редька О.Ю., Рудницького В.С. та інших, а також у працях зарубіжних вчених Андрєєва В.Д., Аренса Е.А., Баришникова М.П., Богомолова О.М., Воронова В.В., Доджа Р., Кармайкла Д.Р., Щаділової О.Д.

 Проте більшості з проведених досліджень притаманний традиційний підхід до проблем обліку реалізації. Автори приділяють увагу побудові обліку на великих підприємствах. Питання  обліку процесу реалізації продукції на середніх та малих підприємствах залишаються недостатньо дослідженими. Водночас велике поширення середнього та малого бізнесу в Україні потребує більш глибокого підходу до розкриття організації обліку на таких підприємствах. При цьому особливу увагу слід приділити обліку реалізації готової продукції, робіт та послуг та визначенню фінансового результату від реалізації відповідно до галузевого напряму діяльності підприємства. Деякі положення обліку потребують трансформації з урахуванням сучасних досягнень у міжнародній обліковій політиці. У зв’язку з цим постає завдання по-новому осмислити підходи до проблем реалізації, критично оцінити діючий облік процесу реалізації, привести облікову інформацію у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

 Що  ж до готової продукції, то до неї  відноситься продукція, обробка  якої закінчена і яка пройшла  випробування, приймання і відповідає технічним умовам і стандартам [9].

 Бутинець  Ф.Ф. заповнює таке визначення готової продукції словами ”і готова до споживання ”[2].

 Завгородній В.А. і Собко О.М. надають значної  уваги оцінки готової продукції і відмічають, що надходження готової продукції власного виробництва відображається по фактичній виробничій собівартості.

 В аналітичному обліку можливо відображення готової  продукції по обліковим цінам [26].

 Фаріон  І.Д. відмічає, що в управлінському обліку готову продукцію оприбутковують в  кількісному вираженні протягом місяця, а в кінці місяця виражають  в грошовій оцінці.

 Лишиленко О.В. не дає визначення готової продукції, а відмічає, що до готової продукції  належить продукція, обробка якої закінчена  та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами  договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам [20].

 Журавель  Г.П., Хомин П.Я. відмічають, що готовою  продукцією є така, яка повністю пройшла передбачені технологією  виробництва стадії і процеси, оприбуткована  на склад, або прийнята замовником, проте автори не торкаються питання оцінки ні запасів взагалі, ні готової продукції зокрема.

 На  нашу думку найдоступніше для  практики описує оцінку готової продукції  Пушкар М.С.