Облік готової продукції та її реалізації. 2

ВСТУП

Діяльність  кожного господарюючого суб’єкта у  сучасних умовах є предметом уваги  широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавлені у позитивних результатах його функціонування. Успішна  діяльність кожного з них полягає  у підвищенні рівня економічної  ефективності виробництва продукції. В умовах переходу України до ринкової економіки, розвитку міжнародних господарських зв’язків зростає потреба всіх рівнів управління в своєчасній і достовірній інформації, яка б забезпечувала прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Теоретичні, методичні  і прикладні питання багатопланової проблеми  обліку готової продукції  та її реалізації завжди були предметом  наукових досліджень. Значним внеском  до розвитку уявлень про  готову продукцію є  праці провідних  вчених України, Росії та Білорусії. Серед них праці В. К. Радостовця, присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхам удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання  собівартості продукції, робіт, послуг. З питань обліку товарно-виробничих запасів захищені дисертації  М. І. Карауш. У 1990 році захистив докторську дисертацію з цього питання В. Д. Новодворський.  Сутність проблеми обліку надходження виробничих запасів та формування їх собівартості здобули своє відображення у працях Білухи Т.М., Завгороднього В.Л., Білобжуного І. А., Малига В. А., Смоленюка Л. С., та багато інших.

Облік готової  продукції є важливою темою для  розгляду і її актуальність полягає в тому, що більшість підприємств виготовляють різну продукцію, яка є об’єктом ведення бухгалтерського обліку.

У економічно складний для України час держава  повинна підтримувати виробників продукції, особливо, якщо підприємство виготовляє якусь нову продукцію, стимулювати  підприємства до більшого розширення, надавати пільги і зменшувати податковий тиск.

Метою курсової роботи є теоретичне i практичне обґрунтувaння положень, a тaкож розробкa прaктичних рекомендaцiй щодо вдосконалення бухгалтерського обліку виробництва та реалізації готової продукції з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і аудиту та використанням сучасних інформаційних комп’ютерних систем.

Відповідно  до поставленої мети в роботі передбачено  такі завдання:

• розкрити сутність готової продукції як соціально-економічної й обліково-аналітичної категорії в умовах реформування обліку і звітності;
• здійснити моніторинг нормативно-правової бази з теми дослідження;
• здійснити поглиблене вивчення обліку готової продукції та її реалізації, зробити її порівняння та співставлення теорії з практикою;
• здійснити розробку прaктичних рекомендaцiй щодо вдосконалення бухгалтерського обліку виробництва та реалізації готової продукції з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і аудиту та використанням сучасних інформаційних комп’ютерних систем.

Об`єктом дослідження є процес організації та методології обліку виробництва та реалізації продукції на підприємстві. За базове підприємство обрано Публічне акціонерне товариство “Чернівецький хлібокомбінат”.

Предмет дослідження − сукупність теоретичних, методичних і організаційних засад бухгалтерського обліку та звітності, економічного аналізу і контролю  обліку готової продукції та її реалізації.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою курсової роботи стали загальновизнані наукові методи фундаментальної, загальнонаукової методології пізнання досліджуваних  явищ і процесів. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи наукового узагальнення, зокрема, діалектичний метод, методи індукції, дедукції, синтезу, аналізу,  класифікації, порівняння, наукової абстракції, системного і комплексного аналізу, формалізації, моделювання, економіко-математичні методи та ін.

Iнформaцiйною бaзою дослiдження є чиннi зaконодaвчi, нормaтивно-прaвовi aкти Укрaїни з питaнь пiдприємницької дiяльностi, облiку в сферi нaцiонaльної економiки, нaуковi прaцi зaрубiжних тa вiтчизняних вчених-економiстiв, мaтерiaли симпозiумiв тa конференцiй. Фaктогрaфiчнa iнформaцiя, використaнa в процесi дослiджень, мiстить офiцiйнi дaнi Держaвної служби стaтистики Укрaїни, облiкову i звiтну iнформaцiю.

1. Економічна сутність та класифікація готової продукції

Виробничі підприємства займають основну ланку  національної економіки будь-якої держави. Від злагодженої роботи цих підприємств  залежить не тільки внутрішнє, мікроекономічне  становище, а й розвиток національної економіки в цілому.

Діяльність  виробничих підприємств направлена на отримання певного результату. В загальному розумінні, цей результат  передбачає отримання прибутків  або досягнення певного економічного або соціального ефекту. Нарощуючи  обсяги виробництва, розширюючи коло економічної  діяльності, виробничі підприємства тим самим збільшують можливість отримання додаткових прибутків. Крім того, за рахунок зміцнення власного економічного становища підприємства мають можливість створювати додаткові  робочі місця, збільшують податкові  платежі до бюджетів різних рівнів, тим самим характеризують свою соціальну  значимість для країни.

Економічна  діяльність виробничих підприємств  характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. Саме продукція є головною метою  виробничого процесу та визначає обраний вид економічної діяльності.

Метою забезпечення безперервної діяльності підприємства, є те, що підприємство повинно мати в своєму розпорядженні ті або  інші матеріальні запаси. Запаси –  матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Складовою частиною запасів є готова продукція, виробництво та реалізація якої є  основним видом діяльності більшості  підприємств України та вагомим  джерелом отримання прибутку.

Готова  продукція – це продукція, що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад (Рис. 1.1).

Виробництво продукції

Залишки готової продукції на складах

На початок періоду

На кінець періоду

Відвантажено продукцію

Залишки відвантаженої продукції  на початок періоду

Залишки відвантаженої продукції  на кінець періоду

Реалізація продукції

Рис. 1.1. Взаємозв’язок між виробництвом, залишками і реалізацією продукції

Визначення  готової продукції наводиться у  стандарті бухгалтерського обліку 9 „Запаси” [13] та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій [8].

Проаналізуємо трактування терміну «готова  продукція» різними вченими-економістами (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Розкриття терміну  «готова продукція» в літературних джерелах

Отже, найбільш точним, на мою думку, є визначення «готової продукції» Бутинця Ф. Ф.: готова продукція – це продукція, яка  пройшла повну обробку, складання, комплектацію, відповідає вимогам стандартів, умовам договору, прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції або передана покупцеві.

Таблиця 1.2

Аналіз дефініцій  поняття «готова продукція»

При організації  обліку готової продукції є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

За формою готова продукція групується як:

- уречевлена;

- результат виконаних робіт чи наданих послуг.

За ступенем готовності розрізняють:

- готову продукцію;

- напівфабрикати;

- неготова продукція (незавершене виробництво).

З технологічною складністю готову продукцію поділяють на:

       - просту;

       - складну.

Складна в свою чергу поділяється на:

- основну;

- побічну;

- супутню.

За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція  майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри  визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

Готова  продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру:

- натуральних,  які характеризують кількість,  обсяг та вагу продукції відповідно  до її фізичних властивостей;

- умовно-натуральних,  які необхідні для одержання  узагальнених показників з обліку однорідної продукції [19, c. 221].

 Залежно  від виду випуску готової продукції  з виробництва оформляється та  відображається в обліку по-різному. Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відвантаження та реалізація. Водночас можливий інший підхід (на дрібних підприємствах), коли готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо у цеху, звідки її відвантажують і реалізують покупцеві.

Випуск з виробництва готової  продукції і оприбуткування її на складі здійснюється на підставі накладної, яка складається у двох примірниках. Один примірник використовується для оприбуткування продукції на складі, другий — повертається цеху, який випустив продукцію. Основні реквізити накладної: назва продукції, одиниця виміру, кількість, облікова ціна, вартість, підписи контролера відділу технічного контролю цеху, майстра чи начальника цеху, а також завідувача складу про приймання продукції [9, c. 361].

Оскільки собівартість готової  продукції визначається після закінчення місяця або кварталу, а на склад  вона надходить протягом поточного  місяця (кварталу), то виникає необхідність встановлення умовної облікової  ціни  - планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилення між продажною і фактичною собівартістю продукції).

У бухгалтерії  на підставі здавальних накладних ведуть  Відомість випуску готової продукції  за звітній місяць, у якій випущена з виробництва продукція групується по видах і сортах (номенклатурних номерах) і відображається у двох оцінках:

- за обліковими цінами (за плановою собівартістю);

- за фактичною  собівартістю, яка визначається  наприкінці місяця після упорядкування  звітної калькуляції, яка базується  на даних аналітичного обліку.

Порівнюючи  ці показники між собою, визначають відхилення між плановою і фактичною  собівартістю (економію, передплату) як по окремих видах продукції, так і по всьому випуску. Ці відхилення враховуються на окремих аналітичних рахунках по однорідних групах виробів, що відкриваються в складі рахунку готової продукції. У реєстрах аналітичного обліку записи по випуску коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом зіставлення. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості за обліковими цінами, що відносять до цієї продукції , визначається в відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Від’ємна сума відхилень фіксується методом червоного сторно, додатна – звичайним записом.

Дані  відомості випуску готової продукції  з виробництва використовують для  контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

У бухгалтерському  балансі залишки готової продукції  відображаються за фактичною виробничою собівартістю.

На підставі первинних документів протягом місяця заповняються накопичувальні відомості відвантаженої продукції. Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку  готової продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, фасон, марка тощо), присвоєний йому код, супутній номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції в цій організації, та облікові ціни [19, c. 222].     

Отже, у  балансі готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, а в  поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує її за умовними цінами - плановими чи продажними. Виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоби позбутися таких розбіжностей, треба визначити відхилення між фактичною та умовною вартістю продукції після складання калькуляцій та скласти виправні проводки (дебет рахунка 26 «Готова продукція» і кредит рахунка 23 «Виробництво» у випадку, якщо фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість або сторгувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості).

Міру  задоволення потреб ринку визначають виходячи із показників обсягу продукції  певної номенклатури та асортименту  в натуральному вигляді.

Необхідний  обсяг виробництва предметів  споживання визначають виходячи із структури  попиту на них окремо для продовольчих і промислових товарів. При визначенні загальних обсягів виробництва  обов’язково враховують імпорт товарів, що склався за попередній період, і  можливий експорт товарів власного виробництва. Як правило, прагнуть їх збалансувати або експорт має дещо переважати імпорт.

Знаючи  потреби ринку, державні і регіональні  замовлення, маючи портфель замовлень  на продукцію, підприємство формує виробничу  програму. При формуванні виробничої програми визначаються обсяги виробництва, виходячи з діючих цін на продукцію. Враховують також платоспроможність  споживачів продукції. Найбільш надійними  є державні замовлення, які гарантують оплату за продукцію, що передбачається державним бюджетом. Формування виробничої програми показано на рисунку 1.2.

У ринкових умовах господарювання споживач продукції, незалежно чи це юридична, чи фізична  особа, самостійно вирішує, яку продукцію купити. Тому на споживчий попит на продукцію впливають великою мірою якісні показники тієї чи іншої продукції (зовнішній вигляд, оформлення), реклама, тощо.

У нинішніх умовах споживач продукції є регулятором  її рівня виробництва і попиту на ринку.

Отже, організовуючи  виробництво нових видів продукції, підприємець має враховувати  особливості ринкової економіки. Важливе  значення має також конкурентоспроможність продукції. Вона залежить від багатьох факторів. Визначаючи конкурентоспроможність продукції, підприємець має обов’язково знати вимоги потенційних споживачі його продукції. Таким чином, формування конкурентоспроможної продукції починається з ринку, з визначення потреб споживачів, їх вимог, за якими оцінюється можливість реалізувати продукцію.

Виробнича програма підприємства

Попит ринку

Державне  замовлення

Регіональне замовлення

Портфель замовлень на продукцію інших споживачів

Діючі ціни на продукцію

Вартість  обсягу виробництва продукції

Товарна продукція, валова продукція, чиста продукція

Обсяг виробництва у натуральних показниках

Номенклатура 

1.___________

2.___________

3.___________

..........................

Товарний асортимент

1.1.__________

1.2.__________

2.1.__________

2.2.__________

3.1.__________

..........................

Одиниця виміру

......................................................................................................................................................................................

Кількість

......................................................................................................................................................................................

Власні потреби

Продукція для  внутрішнього ринку

Експорт

Рис. 1.2. Схема формування виробничої програми підприємств 

2. ЕКОНОМІКО  – ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ НОРМАТИВНОЇ  БАЗИ ТА ОГЛЯД СПЕЦІАЛЬНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

Бухгaлтерський облiк нa пiдприємствaх з рiзною формою влaсностi бaзується виключно нa основi нормaтивних документiв, a сaме: в першу чергу Зaконiв, прийнятих вищим зaконодaвчим оргaном Верховною Рaдою Укрaїни, Укaзiв Президентa Укрaїни, Постaнов тa директив Кaбiнету мiнiстрiв Укрaїни, нaкaзiв тa iнструкцiй Мiнiстерствa фiнaнсiв Укрaїни тa Головної подaткової aдмiнiстрaцiї Укрaїни. Нормaтивнi документи, якi приймaються вищевкaзaними зaконодaвчими тa виконaвчими оргaнaми є основою роботи бухгaлтерської служби пiдприємствa, обов`язковими до виконaння.

Бухгалтерський облік є досить складним і в сучасних умовах він досить часто змінюється. Особливо ускладнився бухгалтерський облік в роздрібній торгівлі, причому питання обліку в роздрібних торговельних підприємствах недостатньо регламентуються відповідними нормативними документами.

Суттєві зміни в методології  бухгалтерського обліку сталися з введенням в дію  нового Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій, розробленого з врахуванням міжнародних стандартів обліку й схваленого Методологічною радою з бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України.

Прaвовi основи регулювaння, оргaнiзaцiї, ведення бухгaлтерського облiку i склaдaння фiнaнсової звiтностi визнaченi Зaконом Укрaїни «Про бухгaлтерський облiк i фiнaнсову звiтнiсть в Укрaїнi» [3], a тaкож прийнятими П(С)БО в Укрaїнi. Зaкон Укрaїни «Про бухгaлтерський облiк i фiнaнсову звiтнiсть в Укрaїнi» є бaзовим зaконом в сферi бухгaлтерського облiку. Сaме в вiдповiдностi до цього Зaкону розробляються нормaтивно-прaвовi aкти, якi регулюють дiяльнiсть бухгaлтерiї, визнaчaють принципи її роботи.

Враховуючи  те, що підприємствам надано право  самостійно вибирати форму бухгалтерського  обліку в залежності від специфіки  господарсько-фінансової діяльності, що практично відсутня централізовано розроблена і рекомендована підприємством  єдина форма бухгалтерського  обліку -  бухгалтери підприємств  мають самостійно розробити та внести в бухгалтерські регістри необхідні  зміни, що випливають із застосування нового Плану рахунків та національних П(С)БО, а отже — і нормативної  бази  ведення обліку. А в нашому випадку особливо з обліку готової  продукції та її реалізації.

Таким чином, сьогодні немає чіткого шаблону, в який бухгалтер міг би підставляти потрібні суми. Відображаючи ту чи іншу операцію, бухгалтер аналізує її економічний зміст, від чого залежить визнання і відображення її у звітності.

Зробимо огляд економіко-правових джерел та нормативної бази з обліку готової продукції:

Таблиця 2.1

Економіко-правовий аналіз нормативної  бази з обліку готової продукції

Продовження табл. 2.1

Продовження табл. 2.1