Облік грошових коштів. 8

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………..…3

1. Огляд літератури ………………………………………………………….5
2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «АФ Пісчанська»….13
3. Облік грошових коштів:
1. Економічний зміст грошових коштів та завдання їх обліку .…..22
2. Організація збереження готівкових коштів ………………….….23
3. Первинний облік касових операцій ……………………….……..26
4. Синтетичний та аналітичний облік касових операцій ….………31
5. Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті…34
6. Облік інших коштів ……………………………………………….40
4. Удосконалення обліку грошових коштів
1. Основні напрямки удосконалення обліку грошових коштів……43
2. Шляхи удосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів ……………………….…………………..46

Висновки і пропозиції …………………………………….………………….49

Список використаної літератури ……………………………………….……51

Додатки …………………………………………………………………….….56

Вступ

У процесі господарської діяльності підприємств здійснюються поточні  розрахунки та платежі у грошовій формі. Сукупність грошових розрахунків  є грошовим потоком, який може утворитися в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Вихід з кризової ситуації економіки в  Україні потребує постійного удосконалення  управління господарськими процесами. Прийняття ефективних управлінських  рішень можливе лише за умови володіння  необхідною інформацією про стан розрахунків підприємства із своїми контрагентами, про рух грошових коштів. У зв'язку з цим гостро постають питання вдосконалення  управління формуванням та використанням  фінансових ресурсів підприємства. Підвищення якості управління пов'язане з опануванням  сучасними методами оцінки стану  розрахунків, аналізу та прогнозування  їх розвитку, з формуванням комплексного підходу до оцінки взаємовпливу показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

Необхідність  підвищення темпів і ефективності сучасної економіки в нових умовах господарювання вимагає удосконалення системи  управління, прогнозування, економічного стимулювання і досягнення на цій  основі подальшого підвищення ефективного  використання грошових розрахунків  в діяльності господарюючих суб'єктів.

Все це в значній мірі залежить від  удосконалення бухгалтерського  обліку як інформаційної бази управління господарською діяльністю підприємства, а також від дієвості застосування на практиці системи узагальнення результатів  економічного аналізу, контролю з урахуванням  вимог економіки, та визначає актуальність дослідження.

Актуальність  теми дослідження обумовила мету написання курсової роботи – дослідити сучасний стан обліку грошових коштів в Україні, на базі конкретного підприємства та розробити можливі шляхи його удосконалення.

Згідно  із метою основними завданнями дослідження  є:

• Аналіз нормативно-правової бази, методологічного та методичного забезпечення обліку грошових коштів на сільськогосподарських підприємствах;
• дослідження наукової проблематики обліку грошових коштів на фоні наукових дискусій вітчизняних вчених;
• проаналізувати організаційно-економічні умови господарювання та фінансовий стан об`єкта дослідження станом на кінець 2010 року;
• дослідження особливостей первинного, синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів у касі підприємства та на поточних рахунках у банку;
• надання оцінки веденню обліку грошових коштів на досліджуваному підприємстві;
• пошук шляхів удосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів.

Об`єктом дослідження  виступає ТОВ «АФ Пісчанська»  Красноградського району Харківської  області.

Інформаційними джерелами  для написання курсової роботи стали  нормативно-правові акти, наукові  статті, навчальні посібники з  бухгалтерського фінансового обліку та практика ведення обліку об`єкта дослідження.

1. Огляд літератури

Гроші — це загальний еквівалент, той особливий  товар, в якому усі інші товари висловлюють свою вартість.

Ще зовсім недавно використання при розрахунках (платежах) безготівкових коштів було прерогативою юридичних осіб. Стрімкий розвиток нових технологій і техніки  сприяло тому, що безготівкові гроші  стають невід’ємною частиною життя  кожної людини, швидко витісняючи наявні. Однак наявні кошти гідно витримують «конкуренцію» з безготівковими грошима, коли мова йде про виплату  підприємством заробітної плати  працівникам, компенсації командировочних  витрат, а також при здійсненні інших господарських витрат, як правило, проведених через касу підприємства.

Правові засади регулювання,  організації, ведення  бухгалтерського обліку та складання  фінансової звітності в Україні  визначаються Законом України «про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» [1]. Цей  Закон  передбачає головну мету та принципи ведення обліку в Україні всіх суб`єктів господарювання в національній економіці та їх грошових коштів в тому числі.

З огляду на той  факт, що використання готівки підприємством  викликає спокуса витрати їхній  не по цільовому призначенню, держава  контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності  зі ст. 40 Закону № 679 «Про національний банк України» [2], Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків.

Згідно ст. 56 Закону №679 НБУ видає нормативно-правові  акти з питань, віднесеним до його повноважень, що є обов’язковими для органів  державної влади й органів  місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій і установ  незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб.

У виконання  статей Закону № 679 НБУ була обновлена  нормативна база по наявному звертанню, а саме прийняті нові документи, що регламентують здійснення операцій з наявними коштами:

• Положення про ведення касових операцій у національній валюті України [3];
• Інструкція про організацію роботи з наявного звертання установами банків України [4].

Штрафні санкції  за порушення касової дисципліни передбачені Указом Президента України  «Про застосування штрафних санкцій  за порушення норм регулювання звертання  готівки» [5].

Методологічні засади ведення обліку в Україні  передбачені національним Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку [6]. Відповідно питання ведення обліку грошових коштів, їх визнання визначає П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Відображення  наявності та руху грошових коштів на рахунках бухгалтерського обліку визначено Планом рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов`язань  і господарських операцій підприємств  і організацій [7]. У структурі  діючого Плану рахунків для обліку грошових коштів передбачено рахунки 30, 31 та 33.

Розвитку  теорії та практики організації обліку, аналізу та контролю грошових розрахунків  присвячено роботи вітчизняних науковців  – М. Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, О.М. Петрука Н.О. Гури, І.К. Дрозд , О. І. Коблянської, В.Г. Швеця, В.О. Шевчука. та інших . Найбільш обґрунтовано облік грошових коштів було висвітлено в наукових працях таких зарубіжних та радянських вчених, як: А.М. Андросов, С.Л. Береза, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, А.С. Гальчинський, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, Г.Г. Кірейцев, А.М. Кузьмінський, В.В. Сопко, Н.М. Малюга, М.С. Пушкар, М.Г. Чумаченко, В.О. Шевчук, Г.В. Савіцька та ін.. Разом з тим, недосконалість практичних аспектів організації обліку, аналізу та внутрішнього контролю за грошовими розрахунками на підприємствах визначають доцільність дослідження.

Однією із передумов обліку є виділення  грошових коштів у конкретний об`єкт  обліку.

На  думку А. В. Гриліцької, На сьогодні   рахунок готівки в касі має право на існування, але з назвою, яка більш повно буде характеризувати призначення рахунку і відображати ті об'єкти, які на ньому обліковуються. Гроші довго обліковуються як один з видів майна, а саме майно ще не вимірюється в обліку в грошах, але при загальній його оцінці гроші виконують вже функції міри вартості. Далі настає момент, коли вказана функція закріплюється в обліку як постійна, і з цього часу облікові працівники використовують два вимірники – натуральний і грошовий. Так, за допомогою грошового вимірника реалізуються всі складові методу бухгалтерського обліку [8].

О. І. Кащенко наголошує, що основними  джерелами надходження грошових коштів підприємства є виручка від  реалізації послуг, товарів, а також  попередньої оплати від замовників. Витрати грошових коштів пов’язані  з погашенням заборгованості перед  постачальниками та іншими контрагентами  за товари і послуги, перед бюджетом, органами соціального страхування, робітниками і службовцями із заробітної плати [9].

При здійсненні зовнішньоекономічних операцій невід`ємною  частиною обліку грошових коштів є  облік іноземної валюти.

Звертаючись до обліку валютних операцій, зауважимо, за П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»  курсова різниця це різниця між  оцінками однакової кількості одиниць  іноземної валюти при різних курсах гривні, встановлених Нацбанком до грошової одиниці іншої країни.

З цього приводу А. В. Максименко зазначає, що основними недоліками П(С)БО є обмеженість та неконкретність методики оцінки і визнання окремих елементів фінансової звітності, відсутність відповідних рекомендацій (більш детермінований підхід у викладенні норм), відсутність ув’язки між окремими нормативними документами, відсутність визначення відповідних термінів [10].

У нормативно-правових актах грошові кошти часто  пов`язують з поняттям їх еквівалентів.

З цього приводу І. В. Жолнер відзначає. що еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов’язань, але не для інвестиційних або яких-небудь інших цілей. Для того щоб інвестицію можна було визначити як еквівалент грошових коштів, вона повинна вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція визначається здебільшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад протягом трьох місяців чи менше з дати придбання. Інвестиції в інструменти власного капіталу не входять до складу еквівалентів грошових коштів, якщо вони не є за сутністю еквівалентами грошових коштів, наприклад, у випадку привілейованих акцій, придбаних протягом короткого періоду їх погашення і з визначеною датою викупу [11].

На  думку Т. П. Демчук, в обліковій  політиці підприємств, які здійснюють валютні операції, необхідно виокремити пункт “Операції в іноземній валюті”, в якому розкрити наступні підпункти:

І. Порядок відображення в бухгалтерському  обліку операцій в іноземній валюті.

ІІ. Порядок проведення перерахунку  “валютних” статей фінансової звітності.

ІІІ. Перерахунок та консолідація статей фінансової звітності з іноземної  валюти у валюту звітності.

ІV. Порядок розкриття інформації про  валютні операції в примітках  до фінансової звітності [12].

В контексті  інтеграції обліку України до міжнародної  спільноти, важливими є питання  гармонізації обліку до МСБО.

Досліджуючи дані питання, В. С. Семйон наголошує, що роаналізувавши облікове відображення грошових коштів за країнами, можна зробити висновок, що класифікація грошових коштів у всіх країнах СНД є однаковою. Крім того, порядок документування грошових операцій аналогічний:

1) облік готівки ведеться на  основі первинних документів: прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, касова книга, книга обліку виданих та прийнятих касиром грошових коштів, розрахунково-платіжні відомості, платіжна відомість, супровідна відомість, звіт касира;

2) облік грошових коштів на рахунках  в банку ведеться на основі первинних документів: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чеки, виписка банку [13].

Аналіз  численних літературних джерел показав, що багато авторів вважають, що найбільш значущою для зацікавлених користувачів є інформація нормативно-планових показників і переважно управлінського обліку. Обґрунтовується це таким:

– інформація управлінського обліку відрізняється  оперативністю та може бути згрупована за будь-якими ознаками: видами діяльності, структурними підрозділами, господарськими операціями і ін.;

– аналітична інформація, отримана в  ході використання даних фінансової звітності, не відрізняється оперативністю. Дані річної фінансової звітності мають  унітарний характер і відображають результат діяльності підприємства в цілому, причому за досить тривалий період часу. Стан коштів протягом звітного періоду може істотно відрізнятися від відображеного у звітності.

О. М. Лисюк наголошує,що об’єктом управління операцій з коштами є вони самі, їх наявність і рух. Суб’єкт управління коштами – це апарат управління, зокрема: керівник, його заступник з фінансів та економіки, головний бухгалтер і вищий управлінський персонал. Робота апарату управління спрямована насамперед на контроль цільового використання коштів, особливо готівки, дотримання її ліміту. Управління коштами здійснюється щоденно, бо керівництву підприємства необхідне оперативне надання інформації для прийняття управлінських рішень [14].

Однією  із передумов успішного функціонування підприємства є оптимізація його грошових потоків, інформаційною базо чого виступає бухгалтерський облік. В  доповнення цього В. О. Гавриленко наголошує, що визначення мінімальної необхідної потреби в грошових коштах для здійснення поточної господарської діяльності базується на розрахунку грошових потоків по поточних господарських операціях, які відбуваються на підприємстві. Виявлення діапазону коливань залишку грошових коштів по окремих етапах майбутнього періоду здійснюється по підсумкових показниках плану надходжень і витрачань грошових коштів в розрізі окремих місяців (кварталів, декад, років) [15].

Важливими також  є питання теоретичного визначення сутності поняття «грошові кошти».

На  нашу думку найбільш доцільно схилитися  до думки В. А. Туржанського, який наголошує, що грошові кошти відповідно до діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку представляє собою залишки засобів в національній та іноземній валюті, які знаходяться в касі, на поточному рахунку, валютному рахунку та інших рахунках в банках на території країни і за кордоном; легко реалізуються в цінні папери та платіжні і грошові документи [16].

Важливим  питанням є визначення та визнання грошових коштів у дорозі. В контексті  цього В. С. Лень відзначає, що кошти у дорозі можуть виникати в таких випадках:

– внесена готівка на рахунки у  банках після завершення операційного часу;

– платіжні документи про перерахування  сум для придбання іноземної  валюти;

– платіжні документи подані до банку  в кінці місяця після закінчення операційного часу і не проведені  банком у цей день;

– перерахована банку для продажу  іноземна валюта;

– здані до банку векселі для  погашення заборгованості фізичних та юридичних осіб;

– здані до банку чеки чекових книжок для отримання коштів на поточний рахунок від покупців;

– здані до банку-еквайру документи щодо перерахування грошей на рахунок продавця за операціями з банківськими платіжними картками;

– помилково зняті банком з рахунків суми [17].

Наявність грошових коштів тісно пов’язана  з прибутком і рухом оборотного капіталу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну  продукцію (товари, послуги, роботи), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період повинен відповідати прибутку (збитку) від діяльності підприємства [18].

І. І. Стеців наголошує, що У спеціальній літературі з бухгалтерського обліку в основному висвітлюється порядок оформлення господарських операцій за розрізами обліку (топологічними ділянками). За окремими з них це виправдано. Але такі як облік розрахункових операцій, на наш погляд, вимагають іншого порядку, який може реалізуватися у повному обсязі тільки через схему облікового процесу. Це стосується, насамперед, розрахунків з постачальниками і покупцями за товари, роботи (послуги) [19].

В умовах сьогодення багато підприємств  застосовують електронний документообіг  з обліку грошових коштів.

І. С. Несходовський вважає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною [20].

Одним з найважливіших етапів управління грошовими потоками підприємства є  забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Облік грошових потоків може проводитися  прямим або непрямим методом, методом  розрахунку [21].

Якщо  у підприємства є кілька поточних рахунків, що є нормою для більшості  сільськогосподарських підприємств (акумулювання сум ПДВ за сільськогосподарську продукцію власного виробництва  [22]), то для обліку коштів, додаково до перелічених рахунків можуть відкриватися додаткові субрахунки. Такий великий обсяг рахунків, на яких акумулюються суми грошових коштів, призводить до значного ускладнення при формуванні оперативних звітів. Дійсно, при цьому ми повинні відслідкувати сальдо або обороти по наперед невизначеній кількості рахунків бухгалтерського обліку, кожен з яких може мати ще довільну й теж наперед не визначену кількість субрахунків.

Для оперативного обліку Д. А. Маєвський  пропонує використовувати відокремлений  регістр, на якому повинні акумулюватися  усі грошові кошти, незалежно  від того, на якому рахунку з  бухгалтерського плану рахунків відображена відповідна сума. Умовно він називає такий регістр  обліку, на якому буде відображено  рух усіх грошових коштів підприємства як «РГК» - регістр грошових коштів. Такий підхід – використання одного регістру оперативного обліку паралельно з кількома регістрами бухгалтерського  обліку, дозволяє значно спростити  його аналіз та формування відповідних  оперативних звітів [23].

Однією  із невід`ємних функцій обліку в  сучасних умовах є бюджетування та планування на сільськогосподарському підприємстві загалом та обсягів  грошових коштів зокрема.

Основними ж методами управління грошовими потоками є методи планування і бюджетування, запропоновані О. О. Олійником, Н. Т. Білухою, Н. О. Гура та І. К. Дрозд [24, 25, 26, 27]. Процес моделювання грошового обігу, надає можливість узгодити надходження грошових коштів,  проведення платежів і дозволяє забезпечити постійну платоспроможність і ліквідність підприємств. Що стосується періоду планування, то, на думку провідних економістів [28, 29], плани можуть складатися на рік, квартал, місяць і так далі, що робить їх інструментом оперативного планування.

У процесі оперативного планування грошових потоків відбувається уточнення і коректування поточних планів [30].

І. А. Шестовою  доведено доцільність оцінки ефективності діяльності підприємства шляхом аналізу системи фінансових коефіцієнтів та оптимізації грошового потоку. Крім того, дослідником справедливо відзначено, що через неспівпадання у часі моментів визнання доходу від реалізації та отримання коштів за таку реалізацію в умовах чинного законодавства, в процесі фінансового планування важливою є спрямованість саме на формування грошового потоку, а не на формування реалізаційного доходу [31].

В дослідженнях Т. Б. Хлевицької чистий рух грошових коштів розглядається “як підґрунтя платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності та самофінансування підприємств”[32].

 О. П.  Просович  в процесі оцінки інвестиційної діяльності підприємств наголошено на взаємному зв’язку різних видів діяльності та на необхідності комплексного аналізу грошових потоків від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності [33].

Одним із підходів, що застосовується в процесі оцінки вартості підприємства, є доходний, який ґрунтується на методі дисконтування чистого грошового потоку [34]. В межах застосування цього підходу передбачається, що показник вартості підприємства є тим більшим, чим більшим є показник чистого грошового потоку. Однак в процесі управління підприємством вкрай важливою є не стільки максимізація, скільки оптимізація грошового потоку для досягнення збалансованості останнього.

2. Організаційно-економічна характеристика

ТОВ «АФ Пісчанська»

ТОВ «Агрофірма Пісчанська» заснована  в квітні 2000 року. Засновниками фірми  являються фізичні особи. Підприємство знаходиться в Харківській області (схід України), Красноградському районі. Діяльність: рослинництво, виробництво  насіння, тваринництво, зберігання зерна, надання послуг. Кількість постійно працюючих –   257 осіб.

Підприємство було засноване на землях підсобного господарства ВАТ  «Красноградський КХП» - «Красний партизан». В оренду було взято 1600  га землі, викуплена техніка і майно  підсобного господарства, збережені  робочі місця.

Оскільки особливістю сільськогосподарського виробництва є значний вплив  природних факторів, має доцільність  провести короткий аналіз природно-кліматичних  умов господарювання об`єкта дослідження.

Головним фактором виробництва  сільськогосподарської продукції  є земля. У досліджуваному підприємстві переважну кількість земельних  угідь складають чорноземи типові. Чорнозем — пухкий і завдяки цьому  добре приймає воду, а одночасно  і добрий до звітрювання. Все це створює  дуже сприятливі умови для живлення рослин і розвитку бактерій. Родючість  чорнозему висока і може бути ще збільшена при відповідних агрокультурних заходах, зокрема глибокій обробці.

ТОВ «АФ Пісчанська» повністю розташована  у Лісостеповій природно-кліматичній  зоні. Клімат у лісостеповій зоні помірно  континентальний, його континентальність  збільшується у східному напрямку. Середня температура січня становить  -8 °С, а липня —+22 °С. Кількість  опадів змінюється від 600 до 500 мм, але  майже стільки ж води випаровується, зволоження достатнє.

Отже, всі природно-кліматичні умови  у господарстві дають можливість вирощувати сільськогосподарські культури, створювати кормову базу для тваринництва та ефективно вести сільськогосподарське виробництво в цілому.

Агрофірма спеціалізується на вирощуванні  зернових (пшениця,  ячмінь, кукурудза) та технічних культур (соя, соняшник). Також має особисту міцну кормову базу – більше 1400 га кормових угіль, так як одне із основних напрямків розвитку підприємства – вирощування молочного поголів’я. Також ТОВ «Агрофірма Пісчанська» являється елітним насіннєвим підприємством -  виробництво насіння в 2010 році – більше 5200 тонн.

Важливим елементом оцінки діяльності господарства є аналіз динаміки показників його розвитку (таб. 2.1.).

Таблиця 2.1. Динаміка показників розміру та ефективності діяльності ТОВ «АФ Пісчанська» у 2008-2010 рр.

Провівши  аналіз показників таб. 2.1., приходимо  до висновку, що у звітному році показники  діяльності підприємства порівняно  із базисним та попереднім роками свідчать про скорочення розміру господарства. Так, у 2010 році було вироблено 14166,9 тис. грн. валової продукції, що на 22,2% нижче  від рівня 2008 року та на 30,1% рівня 2009 року. Зростання вартості товарної продукції у звітному році на 6,3% і 15,0% проти базисного і попереднього років відповідно не спричинене зростанням обсягів виробництва, а пов`язане  із інфляційними процесами в національній економіці. Скорочення обсягів виробництва призвело до зниження чисельності працівників на 10,1% проти рівня 2008 року та на 9,5% проти рівня 2009 року, причому чисельність працівників рослинництва значно скоротилася із паралельним її збільшенням у галузі тваринництва. Про розширення діяльності у тваринницькій підгалузі свідчить збільшення поголів`я худоби – у 2010 році воно складає 1602 ум. гол., що на 12,8% і 7,4% перевищує рівень 2008 і 2009 років відповідно. Показник чистого прибутку у 2010 році значно нижчий від рівня 2008 і 2009 років і складає 509 тис. грн., що призвело до зниження рівня рентабельності, який у 2010 році складає 0,7%, що становить лише 3,7% рівня 2008 року та 23,3% рівня 2009 року.

Важливим  етапом оцінки організаційно-економічних  умов господарювання є аналіз структури  товарної продукції, інформація для  якого наведена в таб. 2.2.

На  підставі проведеного аналізу даних  таб. 2.2. ми робимо висновок, що 62,8% загального обсягу реалізації становить реалізація продукції рослинництва, 36,3% - продукції  тваринництва. Найбільшу питому вагу у обсязі товарної продукції становить  реалізація молока (34,8%), озимої пшениці (20,0%) та соняшнику (31,5%). Поруч із цим, в динаміці за 2008-2010 роки, на підприємстві простежується тенденція по різкому  скороченню обсягу реалізації продукції  рослинництва, перш за все зернових (із 61,7% у 2009 році до 28,9% у 2010 році), паралельно із стрімким нарощуванням реалізації молока (із 17,0% у 2008 році до 34,8% у 2010 році). Це зумовлено, перш за все, нестабільною ринковою кон’юнктурою на продукцію  сільськогосподарського виробництва, яка  проявляється у нестабільності рівня реалізаційних цін на рослинницьку та тваринницьку продукцію.

Істотне значення при аналізі фінансового  стану підприємства відіграють показники  платоспроможності підприємства, динаміка яких представлена у таб. 2.3.

Таблиця  2.2. Обсяг і структура товарної продукції сільського господарства

 ТОВ «АФ Пісчанська» у 2008-2010 рр.