Облік грошових коштів. 6

Міністерство  освіти і науки, Молоді та спорту України

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінансовий  облік ”

на тему “ Облік грошових коштів”

Члени комісії:

__________________________

__________________________

__________________________

Хмельницький 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ  ОБЛІКУ  ГРОШОВИХ  КОШТІВ…………………………………………………………………………..6

1.1. Сутність і класифікація  грошових коштів………………………………… 6

1.2. Визнання та оцінка  грошових коштів……………………………………...15

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК  ГРОШОВИХ  КОШТІВ  НА  ПІДПРИЄМСТВІ……17

2.1. Синтетичний та аналітичний  облік грошових коштів……………………17

2.2. Документальне оформлення  та облік руху грошових коштів  на рахунках в банках…………………………………………………………………………...21

2.3. Розкриття інформації  про облік грошових коштів  підприємства в облікових регістрах  і фінансовій звітності…………………………………….31

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….38

РОЗРАХУНКОВА  ЧАСТИНА………………………………………………..41

ВСТУП

Відповідно до статті 3 пункту 2 «Закону про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, що ведеться підприємством. За даними бухгалтерського обліку формується вся звітність (фінансова, статистична, податкова й інші).

Розкриття предмету БО здійснюється через його об’єкти. Склад об’єктів БО визначаємо за метою ведення БО. Згідно Закону метою ведення БО є надання повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Отже об’єктами БО є фінансовий стан (активи, зобов’язання, власний капітал) та діяльність підприємства (доходи, витрати, прибутки, збитки).

Згідно Закону суб’єктом бухгалтерського обліку є підприємство – самостійно господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Актуальність теми даної  курсової роботи визначається тим, що грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

Метою ведення бухгалтерського  обліку є представлення користувачам для прийняття рішень повної, правдивої  і неупередженої інформації про  фінансове становище, результати діяльності і рух коштів підприємства.

 Метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів та прийомів, завдяки яким бухгалтерський облік виконує свої функції. Елементами методу бухгалтерського обліку є наступні прийоми:

1. Документація.
2. Інвентаризація.
3. Бухгалтерські рахунки.
4. Подвійний запис.
5. Калькуляція.
6. Бухгалтерська звітність.
7. Бухгалтерський баланс.
8. Оцінка.

В умовах ринкової економіки  підприємства постійно підтримують  фінансові взаємовідносини з  іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і  достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на початковому  і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво  продукції, виконання робіт, надання  послуг, а також їхній продаж і  одержання виторгу.

Організація грошового обігу  на підприємствах контролюється  і регламентується.

Підприємства різних форм власності в процесі господарської  діяльності постійно здійснюють розрахунки:

• з постачальниками;
• з покупцями;
• державним бюджетом;
• іншими організаціями і підприємствами по господарським операціям різного характеру.

З допомогою грошей завершується перетворення грошової форми виділених засобів  в виробничі запаси, отримання  грошової виручки і вміщеного  в неї чистого доходу.

Грошовий розрахунок - головний фактор забезпечення кругообігу засобів, а  їх своєчасне завершення служить  необхідною умовою безперервного процесу  виробництва.

В даний час розрахунок проводиться  в двох формах:

o безготівковим перерахуванням  через систему банку (безготівковий  розрахунок);

o у виглядів платежів готівковими  грішми (готівковий розрахунок).

Єдиним кредитним, розрахунковим  і касовим центром країни є  Національний банк України. Всі грошові  засоби підприємств і організацій  повинні зберігатися на розрахункових  або поточних рахунках банку. Одержання  грошей з цих рахунків проводиться  під безпосереднім контролем  банку, що забезпечує використання цих  засобів по цільовому призначенню.

Розрахунки між підприємствами здійснюються через банк переважно  безготівковим шляхом. За допомогою  безготівкового розрахунку ведеться розрахунок не тільки з постачальниками і  покупцями, а й розрахунок з бюджетом по податках, з дебіторами і кредиторами, зі своїм галузевим управлінням (вищестоящою організацією), з робітниками (там, де заробітна плата виплачується через ощадні банки) і цілий ряд  іншших розрахунків.

Грошовою готівкою із своїх кас  підприємства виплачують заробітну  плату, дрібні господарські витрати  і проводять розрахунок з індивідуальними  здатчиками.

Перед бухгалтерським обліком в  області обліку грошових засобів, розрахунків  і кредитів стоять такі основні завдання:

1. Своєчасне і правильне проведення  необхідних розрахунків, як шляхом  безготівкових перерахувань так  і готівкою.

2. Повне і оперативне відображення  в облікових регістрах наявності  і руху грошових засобів і  озрахункових операцій.

3. Додержання правил використання  грошових засобів по призначенню  у відповідності з виділеними  лімітами, фондами.

Під час написання курсової роботи я користувалася підручниками та навчальними посібниками наступних  авторів: Бутинець Ф. Ф.  Лишиленко О. В.  Ткаченко Н. М., Сопко В.В., Лишиленко О.В., Софілканич І.0., Шишкин А.К., Микропов В.А., Дишкант И.Д., Павлюк І.М. Також мною були використані П(С)БО, журнали  та Закони України.

РОЗДІЛ 1.

   ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ  ОБЛІКУ  ГРОШОВИХ  КОШТІВ

1.1Сутність і класифікація грошових коштів.

Гроші — це загальний  еквівалент, той особливий товар, в якому усі інші товари висловлюють  свою вартість.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання  товарів, виробництво продукції, виконання  робіт, надання послуг, а також  їх продаж і отримання виручки.

Згідно з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді  грошових коштів.

Валюта України  – це грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти, що знаходяться на рахунках, або вносяться у вигляді внесків до банківських та інших кредитно-фінансових установ на території України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.

Іноземна валюта – це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Грошові кошти включають  в себе:

• монети;
• банкноти;
• грошові кошти на депозитних рахунках у банку, що вільно можна використовувати;
• грошові перекази;
• завірені банком чеки;
• банківські чеки;
• персональні чеки;
• банківські переказні трати (векселя);
• ощадні рахунки - хоча банк має право вимагати надання попереднього повідомлення про зняття грошей і закриття рахунку, але це відбувається занадто рідко.

Еквіваленти грошових коштів утримуються  для погашення короткострокових зобов'язань, але не для інвестиційних  або яких-небудь інших цілей. Такі цінні папери, як ощадні сертифікати  грошових ринків, депозитні сертифікати, казначейські векселя та короткострокові  комерційні векселя, які можуть приносити  підприємству відсотки і відповідно додатковий заробіток доцільно класифікувати  не як грошові кошти, а як еквіваленти  грошових коштів. Причиною такої класифікації можна назвати жорстку обмеженість  або штрафи при їх перерахунку  в грошові кошти.[9]

Ще зовсім недавно використання при розрахунках (платежах) безготівкових  коштів було прерогативою юридичних  осіб. Стрімкий розвиток нових технологій і техніки сприяло тому, що безготівкові гроші стають невід’ємною частиною життя кожної людини, швидко витісняючи наявні. Однак наявні кошти гідно  витримують «конкуренцію» з безготівковими грошима, коли мова йде про виплату  підприємством заробітної плати  працівникам, компенсації командировочних  витрат, а також при здійсненні інших господарських витрат, як правило, проведених через касу підприємства. З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокуса витрати їхній не по цільовому  призначенню, держава контролює  даний процесс шляхом уведення нормативних  актів. Так, у відповідності зі ст. 40 Закону № 679 Національний банк України  встановлює правила, форми і стандарти  розрахунків банків і інших юридичних  і фізичних осіб в економічному обороті  України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію  розрахунків. Згідно ст. 56 Закону №679 НБУ  видає нормативно-правові акти з  питань, віднесеним до його повноважень, що є обов’язковими для органів  державної влади й органів  місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій і установ  незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб.

У виконання статей Закону № 679 НБУ була обновлена нормативна база по наявному звертанню, а саме прийняті нові документи, що регламентують  здійснення операцій з наявними коштами:

–  Інструкція про організацію  роботи з наявного звертання установами банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69.

–      Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Укріїні, затверджено постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 року, № 637( далі Положення 637). Це Положення регламентує порядок організації готівкових рахунків, одержання касових операцій, норми й терміни зберігання готівки в касі, ведення касової книги та обов’язки касира, а також визначає контроль та законність проведення касових операцій.

–      Правила  організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємин по цьому питанню між територіальними керуваннями Національного банку України і комерційних банків у національній валюті, затверджені постановою Правління НБУ від 05.02.2001 № 44 опубліковані в «Офіційному віснику України» № 8 від 09.03.2001, отже, набрали сили 20 березня 2001 року (через 10 днів після офіційного опублікування).[3]

Штрафні санкції за порушення  касової дисципліни передбачені  Указом Президента України від 12.06.95 № 436 «Про застосування штрафних санкцій  за порушення норм регулювання звертання  готівки» у редакції Указу Президента України від 11.05.99 №491/99.

Фінансові ресурси підприємства мають наступні задачі:

1. Своєчасне і точне  відображення наявності і руху  коштів у касі, на

поточних і інших рахунках у банку.

2. Контроль дотримання  ліміту готівки в касі, забезпечення  схоронності і раціонального  використання коштів.

3.  Контроль за законністю  здійснення операцій з коштами  як у національної, так і іноземній  валюті.

4. Організація синтетичного й аналітичного обліку коштів підприємства.

Основними документами, що регламентують  порядок здійснення операцій з наявними коштами, а також застосування штрафних санкцій за порушення порядку ведення операцій з готівкою, є:

1)  Положення про ведення  касових операцій у національній  валюті в

Україні, затверджене постановою Правління НБУ от 15.12.2004 № 637 (далі — Положення 637). Це Положення регламентує порядок організації готівкових рахунків, одержання касових операцій, норми й терміни зберігання готівки в касі, ведення касової книги та обов’язки касира, а також визначає контроль та законність проведення касових операцій;

2) Інструкція про організацію роботи з наявного звертання установами банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69 (далі — Інструкція № 69);

3) Указ Президента України від 12.06.95 № 436/ 95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання звертання готівки» у редакції Указу Президента України від 11.05.99 № 491/99.[27]

До рахунків обліку коштів, розрахунків і інших активів  відносяться:

–      рахунку  обліку коштів і їхніх еквівалентів;

–      рахунку  обліку боргових прав підприємства;

–      рахунок  обліку витрат майбутніх періодів.

Рахунки обліку коштів розрізняються  в залежності від видів валют, якими розташовує підприємство, і  місць збереження готівки: каса, розрахунковий  рахунок, валютний рахунок, картковий  рахунок, лімітна чекова книжка, депозитний рахунок, спеціальний рахунок капітальних  вкладень і ін.

 Каса – самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети,  у тому числі й обігові  пам'ятні  та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Готівкові розрахунки  -   платежі   готівкою  підприємств, підприємців та фізичних осіб  за  реалізовану  продукцію  (товари, виконані   роботи,   надані   послуги)   і   за   операціями,  які безпосередньо не  пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Касові операції - операції  підприємств  між  собою  та з  підприємцями і фізичними особами,  що  пов'язані  з  прийманням  і видачею  готівкових  коштів  при проведенні розрахунків через  касу підприємства з відображенням  цих операцій у касовій  книзі,  книзі обліку розрахункових операцій.

Ліміт залишку готівки  в касі (далі - ліміт каси) – граничний  розмір  готівки,  що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою  банку;

Розрахунки  готівкою  підприємств   між   собою   та   з підприємцями і фізичними  особами проводяться як за рахунок  коштів, одержаних з кас банків,  так і за  рахунок  готівкової  виручки  і здійснюються  через  касу  підприємств  з  веденням  касової книги встановленої форми.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними  особами  проводяться  із  застосуванням  прибуткових та видаткових   касових   ордерів,   касових   і   товарних    чеків, розрахункових    квитанцій,    проїзних   документів   тощо,   які підтверджували  б  факт  продажу  (повернення)  товарів,   надання послуг,  отримання  (повернення) коштів,  а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі  товарів тощо.

Ліміт  каси  встановлюється  підприємствам,  які   мають  рахунки в установах банків і  здійснюють операції з готівкою.  Такі підприємства можуть зберігати  в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого  ліміту каси.[21]

При  відкритті поточного  рахунку (у період укладання договору на  розрахунково-касове  обслуговування) новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової виручки. Діючі підприємства, які мають  поточні рахунки в різних установах  банків, подають зазначену заявку розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи  банку,  у  якому  відкрито його поточні рахунки, а іншим  установам  банків - копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси.  Заявка-розрахунок подається і в  разі перегляду з ініціативи підприємства  або  банку раніше встановленого  ліміту каси. Підприємства зобов'язані  здавати готівкову виручку понад  установлений  ліміт  каси  в  порядку і строки, визначені установою

банку  для  зарахування  на  їх  поточні  рахунки. Якщо ліміт каси підприємству  взагалі  не встановлено, то вся наявна готівка  в його касі  на  кінець дня  має здаватися до банку (незалежно  від причин, унаслідок  яких  ліміт  каси не встановлено).

Підприємство має право  зберігати в касі готівку  для  виплат, пов'язаних  з  оплатою  праці,  що здійснюються за рахунок  виручки, понад установлений йому ліміт  каси протягом трьох робочих  днів  з дня  настання строків цих  виплат у сумі,  що зазначена в  переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Видача  готівки  під  звіт проводиться з кас підприємств  за умови повного  звіту  конкретної  підзвітної  особи  за  раніше виданими  під  звіт  сумами,  тобто  в разі подання до бухгалтерії  авансового звіту  про  витрачені  (частково  витрачені)  кошти  та одночасного  повернення  до  каси  підприємства  залишку  готівки, виданої під звіт. Підзвітні особи    зобов'язані    подати    до    бухгалтерії підприємства разом із невикористаним  залишком  готівки  авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки: за відрядженнями  -  протягом  трьох   робочих   днів   після повернення з відрядження; на закупівлю сільськогосподарської  продукції,  продуктів  її переробки  та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту (далі -  закупівля  сільгосппродукції  та  заготівля  вторсировини),   - протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки  під звіт; на всі інші виробничі  (господарські)  потреби  -  наступного робочого дня після видачі готівки  під звіт.

До  підприємств  (підприємців)  застосовуються  штрафні санкції  згідно з чинним законодавством України  за: перевищення встановлених лімітів  каси; неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки; перевищення  встановлених  строків  використання  виданої  під звіт готівки,  а  також за видачу готівкових коштів  під  звіт  без повного звітування щодо раніше виданих коштів; витрачання готівки з  виручки  на  виплати,  що  пов'язані  з оплатою праці, за наявності податкового боргу; використання одержаних в установі банку готівкових коштів  не за цільовим призначенням; проведення готівкових  розрахунків  без  подання  одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів[3]

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими  ордерами.Видача  готівки  з  кас   підприємств   проводиться   за видатковими  касовими  ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними)   відомостями    (далі    -    видаткові  документи). Документи на видачу готівки  мають підписувати керівник і  головний  бухгалтер  або  особи,  які  на  це  уповноважені.  До видаткових  ордерів  можуть  додаватися  заява  на видачу готівки, розрахунки тощо.

Під  час  одержання  прибуткових  касових  ордерів  або видаткових документів касир  зобов'язаний перевірити: наявність  і   справжність  на  документах  підпису  головного бухгалтера,  а  на  видатковому  документі  -  дозвільного  напису керівника  підприємства або осіб, які ним  уповноважені; правильність оформлення    документів,     наявність     усіх реквізитів; наявність перелічених  у документах додатків.

Прибуткові та видаткові  касові ордери до передавання в касу  реєструються бухгалтерією в журналі  реєстрації прибуткових і видаткових   касових   документів.[25]

Каса — рахунок бухгалтерського обліку руху і виявлення облікових залишків готівкових коштів, які має підприємство.

При необхідності на тім  чи іншім конкретному підприємстві може відкриватися відразу кілька рахунків (субрахунків) обліку готівки.  Наприклад:

1)        каса  підприємства (при бухгалтерії підприємства);

2)        операційна  каса (що знаходиться в тому  чи іншому підрозділі).

3)        валютна  каса (вводиться при здійсненні  зовнішньоекономічної

діяльності і направленні  працівників у закордонні відрядження);

4)        каса  філії (вводиться при наявності  відособленої чи філії

представництва, виділеної  на окремий баланс).

Рахунки в банку — рахунок  бухгалтерського обліку руху і виявлення  облікових залишків безготівкових  коштів, який розташовує підприємство.

Планом рахунків передбачені  наступні рахунки обліку коштів підприємства, що знаходяться на поточних (розрахункових) рахунках у банках:

–      поточні  рахунки в банках;

–      інші рахунки  в банках.

Грошові кошти підприємства підрозділяються на два види:

1)     кошти в  касі підприємства;

2)     кошти на  рахунках у банках:

а)  поточні рахунки  в національній валюті відкриваються  юридичним

особам в установах  банків для зберігання вільних коштів і ведення

безготівкових розрахунків  у національній валюті;

б) поточні рахунки в  іноземній валюті, призначені для  збереження

вільних коштів і здійснення безготівкових розрахунків в  іноземній валюті;

в) спеціальні рахунки для  безготівкових розрахунків з  контрагентами

(рахунок акредитива, рахунок  лімітованої чекової книжки);

г) спеціальні рахунки для  бюджетного фінансування і цільових

надходжень (бюджетні рахунки  для цільових заходів);

д) позикові рахунки, що відкриваються  для обліку позик шляхом оплати розрахункових  чи документів перерахування позикових  коштів на поточні, акредитивний чи інші рахунки відповідно до умов кредитної  угоди;

е)  депозитні рахунки  відкриваються на певний строк для  збереження

вільних коштів, що перелічуються  з поточних рахунків на рахунок депозиту, а  після закінчення терміну збереження відповідно до депозитного договору

повертаються на той же рахунок з відсоток по депозитних вкладах.[8]

Фінансові ресурси являють  собою сукупність фондів коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів відносяться всі грошові фонди і частина коштів, що використовуються в не фондовій формі.

Основним джерелом фінансових ресурсів на діючих підприємствах виступає вартість реалізованої продукції, різні  частини якої в процесі розподілу  виторгу приймають форму грошових доходів і нагромаджень.

Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних  і прирівняних до них засобів, надходження коштів від банківської системи в порядку перерозподілу.

На діючих підприємствах  основними джерелами формування фінансових ресурсів є: прибуток і амортизаційні  відрахування. Поряд з ними джерелами  фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна, різні  цільові надходження, оплата змісту дітей у дошкільних установах, мобілізація  внутрішніх ресурсів у будівництві  й ін.

Формування фінансових ресурсів підприємства може здійснюватися за рахунок засобів, що мобілізуються  на фінансовому ринку, складеними елементами якого є: валютний ринок, ринок національних коштів і фондовий ринок.

Крім того, підприємства можуть одержувати фінансові ресурси  у вигляді виплат страхового відшкодування  від страхових компаній, від асоціацій  і концернів, у які вони входять, від органів державного керування.[20]

1.2.Визнання та  оцінка грошових коштів

  Гроші відносяться до тих особливих категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній думці, так як в процесі грошового руху найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб'єктів ринку. Через гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв'язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням.[33]

Грошові кошти є своєрідним товаром, який виділяють в переліку продуктів, товарів, що представляють  собою, специфічні об¢єкти ціноутворення.    

При оцінці грошей діють  інші принципи, ніж при оцінці товарів. Якщо при оцінці виробничих запасів  за основу береться їх собівартість, а  при оцінці товарів - собівартість і  ціна, то при оцінці грошей в основу слід покласти їх номінальну ціну, або  ж курсову ціну.

Основною особливістю  грошових коштів як об¢єкта оцінки є те, що гроші продаються за гроші, наприклад при купівлі-продажу  іноземної валюти.[24]

Оцінку грошових коштів слід здійснювати за такими підгрупами: