Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками. 3



ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………...........................   3                                                                                                                    

 
   

РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ  ……………………………5                                           

 

1.1 Економічна сутність ,значення,форми розрахунків з  постачальниками та підрядниками ……………………………………………………………………5                                                                                                        

 
   

1.2.Огляд нормативної і економічної літератури з питань обліку розрахунків з постачальниками ………………………………………………………………….13                                                                                                    

 

РОЗДІЛ2.ФІНАНСОВИЙ ОБЛІКРОЗРАХУНКІВ З

 ПОСТАЧАЛЬНИКАМ ТА ПІДРЯДНИКАМИ ……………………21

  

2.1.Загальна організаційно-економічна характеристика

підприємства ………………………………………………………………21

2.2. Оцінка та визнання зобвязань  з постачальниками та 

підрядниками………………………………………………………………39

  

2.3.Організація первинного обліку розрахунків з постачальниками і

підрядниками ……………………………………………………………..45

  

2.4. Організація синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з

постачальниками та підрядниками ……………………………………..53

  

РОЗДІЛ3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУРОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ………………………………………65

3.1.Удосконалення обліку  розрахунків з постачальниками  і підрядниками в умовах інноваційних технологій ………………………………………………65

3.2 Використання зарубіжного досвіду в організації  безготівкових розрахунків…………………………………………………………………………79

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………82

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..87

ДОДАТКИ …………………………………………………………………...92

  

ВСТУП

Ринкові умови господарювання вимагають приведення в дію факторів, які здійснюють безпосередній вплив на ефективність управління. Для забезпечення ефективної діяльності підприємства, дуже важливим є управління розмірами кредиторської заборгованості. Незабезпеченість підприємств власними оборотними коштами зумовлена недоліками в обліку та аналізі кредиторської заборгованості. Крім того, статистичні дані свідчать про те, що ця заборгованість характеризується, у свою чергу, досить високим рівнем питомої ваги простроченої заборгованості.

Особливе місце в кредиторський заборгованості займають численні розрахунки з постачальниками і підрядниками. Кредиторська заборгованість розуміє під собою можливість підприємства тимчасово використовувати запозиченими ресурсами, але з іншого боку також зменшує показники платоспроможності і ліквідності. Окрім цього наявність простроченої заборгованості може призвести до погіршення іміджу підприємства. Кредиторська заборгованість надає можливість підприємству тимчасово користуватися запозиченими коштами, але з іншого боку — зменшує показники платоспроможності і ліквідності. При правильному управлінні кредиторською заборгованістю можна усунути негативні наслідки її наявності. Це можливе за умови правильно організованої системи обліку, аналізу кредиторської заборгованості. Саме це й обумовило актуальність обраної теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є  дослідження теоретичних та практичних аспектів обліку  розрахунків з постачальниками та підрядниками й розробка шляхів їх вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в роботі будуть вирішені наступні завдання:

    • розглянути теоретичні основи організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, розкрити їх економічну суть й оцінку, ;
    • надати організаційно-економічну характеристику досліджуваного підприємства;
    • розглянути стан  бухгалтерського обліку  розрахунків з постачальниками та підрядниками;
    • виявлення проблемних питань щодо системи обліку  розрахунків з постачальниками та підрядниками на досліджуваному підприємстві;
    • запропонувати напрямки вдосконалення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками;

Об’єктом курсової  роботи є   облік розрахунків з постачальниками та підрядниками в вагонному депо Жмеринка.

Предметом дослідження є  розрахунки з постачальниками і підрядниками підприємств.

При написанні  курсової роботи були використані наступні методи: метод спостереження, методи аналізу та синтезу, монографічний метод, діалектичний метод, метод порівняння, методи індукції та дедукції, а також метод узагальнення.

Теоретичною та методологічною основою написання  курсової  роботи є джерела навчальної, монографічної та періодичної літератури з обраної теми, а також нормативно-правові документи присвячені організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Практична частина курсової роботи виконана на базі внутрішніх нормативних документів, облікових регістрів аналітичного та синтетичного обліку, фінансової звітності та іншої документації   вагонного депо Жмеринка.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ  З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

    1. Економічна сутність, значення, форми розрахунків з постачальниками і підрядниками

На вітчизняних підприємствах  кредиторська заборгованість займає стійкі позиції у фінансуванні поточної діяльності і в останні роки продовжується її зростання. Кредиторська заборгованість надає можливість підприємству тимчасово користуватися запозиченими коштами, але з іншого боку також зменшує показники платоспроможності і ліквідності. Кредиторська заборгованість відноситься до зобов’язань підприємства.

Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються  як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної  та фінансової діяльності підприємств.

Питанням щодо сутності поняття «зобов’язання», класифікації, оцінки та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку присвячено цілий ряд праць вітчизняних і зарубіжних авторів: О. Волинця, В. Гуліна, М. Козлової,    Н. Коломійця,    Д.Г. Лаптєвої,   Р. Майданика,   Л. Ніколенко,    Л. Нікуліна,     І. Омецінської,     О. Петрука,     М. П’ятова,     І. Рильника,     Я. Соколова,   О. Солдаткінової та ін. Однак і дотепер ряд питань залишаються актуальними та до кінця невирішеними.

Авторами підіймаються проблеми розуміння сутності кредиторської  заборгованості та ототожнення її з поняттям «зобов’язання», недосконалості нормативного законодавства, що регулює облік зобов’язань, відсутність в ньому єдиного критерію, для класифікації та оцінки зобов’язань з метою подальшого правильного відображення в обліку, піднімаються проблеми щодо обліку умовних зобов’язань та відображення в обліку ризиків зобов’язань, відсутності облікової номенклатури первинного та поточного обліку зобов’язань, журналів аналітичного обліку.

Визначення сутності і змісту, видів, порядку оцінки та визнання є основоположним базисом при в організації обліку зобов’язань.

Петрук О.М. в своїх працях приділяє значну увагу аналізу поняття «зобов’язання», та наголошує на необхідності розгляду цієї категорії як з економічної точки зору, так і з юридичної.

П’ятов М.Л. зазначає, що кожний факт господарської діяльності, що відображається в бухгалтерському  обліку може бути охарактеризований  з двох точок зору: юридичної та економічної. Не є виключенням з  цього правила й факти виникнення, зміни та припинення зобов’язань [29]. В. Клавдієв також наголошує, що зміст поняття «зобов’язання» ширше ніж покладено в основу співзвучної бухгалтерської категорії [9].  Суріна К.В. зазначає, що в бухгалтерському обліку зобов’язання характеризуються як оформлені договором цивільно-правові відносини, в силу яких одна сторона зобов’язана здійснити на користь іншої сторони певні дії або утриматись від певних дій, та як сума коштів, яка повинна бути сплачена на певну дату в майбутньому, або існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) зобов’язання підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов’язання існує тільки тоді, коли йому відповідає нормативно-правовий документ [38].

Категорія «зобов’язання»  тісно пов’язана з категоріями «розрахунки» і «заборгованість».

Городянська Л. В.  зазначає, що зобов'язання - дещо ширша економічна категорія, ніж кредиторська заборгованість [9]. В дискусії про визначення терміну  «розрахунки» виділяють три основні  позиції.

Відповідно до першої з них, розрахунки – це система взаємовідносин. Прихильники другої позиції вважають ці розрахунки безпосередньо взаємовідносинами (без використання слова “система”). Третя група  вчених лише пояснює економічну сутність розрахунків, не наводячи пояснення щодо їх визначення [39].

Кредиторська заборгованість - це найвагоміша частина зобов'язань  підприємства, до яких включаються  довгострокові і поточні зобов'язання.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у  власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі [37].

Кредиторська заборгованість виражає вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед  різними суб'єктами економічних  відносин [1].

У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язання - це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна підприємства, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті.

Як правова категорія  кредиторська заборгованість - особлива частина майна підприємства, що є  предметом обов'язкових правовідносин  між ним і його кредиторами. Підприємство володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги підприємства, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні підприємства-боржника.

Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить підприємству на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих  позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги підприємства перед кредиторами на витребування чи стягнення зазначеної частини майна.

Зобов’язання, що відображаються в бухгалтерському обліку мають  юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов’язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша при цьому зобов’язана виконувати вимоги щодо предмету зобов’язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо [6].

В бухгалтерському обліку поняття “зобов’язання” вужче, ніж  в цивільному законодавстві

Тараненко В.В. вважає, що теоретичні принципи, які складають основу визнання, оцінки і розкриття кредиторської заборгованості, ще недостатньо опрацьовані, і вона тривалий час розглядалась як “зворотній бік” активів і стверджує,  що зобов’язання визнається кредиторською заборгованістю, якщо воно відповідає наступним вимогам: визначається як кредиторська заборгованість; вимірюється; є релевантним і є достовірним [39].

Кредиторська заборгованість - поточні зобов'язання підприємства, що відображають його заборгованість перед партнерами по комерційних операціях по рахунках, прийнятих до оплати [5].

Зобов'язання, що пов'язані  з витратами, які виникають у  ході нормального операційного циклу (в результаті придбання сировини, нарахування комунальних послуг, заробітної плати персоналу тощо), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу [36].

Отже, статті включаються  до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом 12 місяців з дати балансу.

Основними завданнями бухгалтерського  обліку зобов'язань щодо розрахунків з постачальниками і підрядниками є:

- чітке документування  розрахунків;

- своєчасна та повна  реєстрація даних первинного  обліку в регістрах;

- правдиве відображення інформації розрахунків з постачальниками в звітності та примітках до неї.

Найбільш повним визначенням  кредиторської заборгованості вважаємо наступне: кредиторська заборгованість – це сума, яку повинно сплатити підприємство (організація) в установлений термін юридичним або фізичним особам (кредиторам) внаслідок отримання ним коштів в грошовій або інших формах.

Враховуючи викладене, можна відмітити, що економічній  сутності кредиторської заборгованості притаманні наступні ознаки:

    • примусовий характер економічних відносин;
    • риса заміщення оборотних засобів підприємства;
    • має властивість “виштовхувати” з господарського обігу банківський кредит;
    • відрізняється швидкістю розповсюдження від підприємства до підприємства по ланцюгу взаємопов’язаних платежів, що викликає необхідність заліків взаємних вимог;
    • може трансформувати безготівкові розрахунки, зокрема, змінювати способи платежів [39].

В останні роки більше уваги починає приділятися проблемам  класифікації зобов’язань підприємства, їх оцінці та відображенню у фінансовій звітності. Причиною цього є підвищення кількості випадків існування кредиторської заборгованості та сумніви щодо її погашення в майбутньому.

В. Кузьмін класифікує зобов’язання залежно від сфери  економічних відносин, за економічними об’єктами, за суспільним змістом, в залежності від матеріального об’єкту, залежно від територіальної належності, від строку виконання, за часом виникнення та за ступенем незалежності сторін [13]. Формуючи дані ознаки класифікації, автор не зупиняється на причинах їх виділення, не зазначає доцільність даної класифікації для цілей бухгалтерського обліку.

Об’єктами бухгалтерського  обліку є окремі види кредиторської  заборгованості. Особливо виділяються  в обліку зобов’язання перед постачальниками, не оплачені в строк, які свідчать про порушення підприємством розрахункової (платіжної) дисципліни.

Основними контрагентами  підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники та підрядники.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів  на підставі договорів підряду на капітальне будівництво [8].

Розрахунки з постачальниками  та підрядниками відносяться до поточних зобов’язань підприємств.

Залежно від терміну  погашення зобов'язання поділяються  на поточні та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" зобов'язання класифікується як поточне, якщо воно бути погашене протягом операційного циклу підприємства або дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання є довгостроковими.

Залежно від порядку  визначення суми зобов’язання поділяються  на фактичні та умовні.

Фактичні - виникають  на основі договору, контракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них відома. За умовними зобов'язаннями, навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо.

При здійсненні розрахунків  можна користуватися як готівковими, так і безготівковими формами. Слід також відзначити, що постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду [10].

Форми безготівкових  розрахунків розрізняються між собою видом розрахункових документів та порядком їх обігу. На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселя.

Способи платежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганами своїх грошових зобов’язань один перед одним. При кожній формі  розрахунків можуть застосовуватися  різні способи платежів, що дає  можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов’язання на більш вигідних для себе умовах [21].

Розрахунки з постачальниками  та підрядниками здійснюється після  відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт або  надання послуг або одночасно  з ними з згодою організації або  по її дорученню, або по передоплати.

Модель управління кредиторською  заборгованістю включає наступні складові елементи:

1) статичний та динамічний  аналіз формування та погашення  кредиторської заборгованості суб’єкта  господарювання та її впливу  на величину його грошових потоків;ґ

2) обґрунтування доцільності  отримання відстрочки оплати  рахунків постачальників, а також  оптимального терміну такої відстрочки;

3) попередження формування  простроченої кредиторської заборгованості  та забезпечення, за необхідності, пролонгації кредиторської заборгованості тощо – рисунок 3.1.

Отже, в управлінні кредиторською  заборгованістю необхідно використовувати  особливо продуманий аналітичний механізм у формуванні підходів до такого явища. [22].

Рисунок 3.1 – Основні елементи управління кредиторською заборгованістю на ВЧД-4

 

 

За економічним змістом  розрахунки з постачальниками поділяються на дві основні групи (системи):

  • за товарними операціями, тобто всі розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги і придбані матеріальні цінності та послуги;
  • за нетоварними операціями, до яких належать відповідні платежі до бюджету; одержання і повернення банківських кредитів, сплата страхових платежів, розрахунки за претензіями, нестачами і крадіжками та різні інші розрахунки [2].

Найбільшу питому вагу в  розрахунках підприємств мають  розрахунки за товарними операціями – за реалізовану продукцію,виконані роботи і надані послуги, одержані матеріальні  цінності та послуги.

Отже, розрахунки з постачальниками  і підрядниками займають особливе місце  системі кредиторської заборгованості, здійснюються як в готівковій, так  і безготівковій формі .

  

 

1.2.Огляд нормативної  та економічної літератури з питань обліку розрахунків з постачальниками та замовниками.

Бухгалтерський облік  є складовою частиною процесу  управління, накопичення і узагальнення інформації у грошовому вимірнику  про майно, капітал і зобов’язання підприємства. Це складна система  – сукупність елементів, пов’язаних між собою та об’єднаних в єдине ціле.

Бухгалтерський обік є універсальною і гнучкою  системою з інформаційно-контрольним  відображенням процесів і результатів  діяльності господарських суб’єктів.

Законодавчі основи регулювання  бухгалтерського обліку визначені  Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, який визначає правові принципи регулювання організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерських облік і подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства [10].

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV передбачає:

  1. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів й удосконалення бухгалтерського обліку та звітності.

Застосування принципів  та методів ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності, які визначаються національними   інтересами.

2.Положеннями (стандартами)  бухгалтерського обліку (П(с)БО) та  не

 суперечать міжнародним  стандартам [33].

Система нормативного регулювання  бухгалтерського обліку на ДП ВЧД-4 представлена п’ятьма рівнями, кожний з яких охоплює ряд документів.

 

 

Рис.1.Рівні бухгалтерського  обліку.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство визначило облікову політику, форму ведення та форму організації бухгалтерського обліку.

Методологією обліку, основні поняття та порядок розкриття  інформації про  кредиторську заборгованість за товари, роботи, послугами, тобто розрахунків з постачальника у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» № 20 від 31.01.2000 р. з доповненнями № 1591 від 09.12.2011 року.

Згідно з Законом  України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, національні стандарти бухгалтерського обліку.

 

 

 

 Таблиця  1. Огляд нормативно-економічно літератури.

 

№

Нормативний документ

Короткий зміст

1.

Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність Закон  України №996 –ХIV від 16.07.99р. із змінами та доповненнями від 02.12.10р.

Закон визначає правові  засади  регулювання ,організації  і ведення бухгалтерського  обліку в Україні і складається з  5 розділів.

2.

Положення  (стандарт ) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності «затвердженої наказом НФУ від 31.03.1999р. №87

Визначається порядок  ведення і складання  господарських  операцій  та фінансової звітності

3.

Положення  (стандарт ) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності «затвердженої наказом НФУ від 31.03.1999р. №87 ПСБО     2

«Баланс»затверджена наказом  МФУ від 31.01.2000р. зі змінами та доповненнями.

Визначається порядок  ведення і складання  господарських  операцій  та фінансової звітності та загальні вимоги  до розкриття його статей.

4.

Положення (стандарт) бухгалтерський облік 11» Зобов’язання « затверджений наказом МФУ від  31.01.2000р.

Визначає методологічні  основи формування бухгалтерського  обліку,інформацію про зобов’язання  і розкриття її у фінансовій звітності.


 

 

 

Продовження таблиці 1.1.

 

 

зі змінами та доповненнями

У розділах цього положення  дається методика  визначення зобов’язань

5

   «Інструкція про  застосування плану рахунків бухгалтерського обліку капіталу зобов’язань та господарських операцій  підприємств та установ»

№ 291 від 30.11.99 р. зі змінами та доповненнями від 31.05.12 р. (В редакції станом на 30.07.2011 р.)

Визначає призначення  та порядок ведення  рахунків бухгалтерського  обліку для узагальнення  , методом  подвійного  запису  інформації , наявність  і рух активів  капіталу зобов’язань, та господарської діяльності підприємств та організацій

6

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87

Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

7.

Примітки до річної  фінансової звітності, затверджені  наказом Міністерства фінансів України  від 29.11.2000 р. № 302 зі змінами та доповненнями №1591 від 9.12.2011р.

Підприємства,  для  яких обов'язковість оприлюднення річної  
фінансової   звітності   не   передбачена   законодавством,   крім інформації,  зазначеної  в  пункті  1   цього   наказу,   наводять інформацію,   розкриття   якої   передбачено пунктом 1.7  наказу


Продовження таблиці1.1.

 

   

Міністерства фінансів України  від  14  грудня  1999  року  N  298  
( z0915-99  )  "Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної  
допомоги" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27  грудня  
1999   року   за   N   915/4208)   і   положеннями   (стандартами)  
бухгалтерського обліку


 

 

Огляд економічної літератури.  Продовження таблиці 1.2.

 

1

.

Бухгалтерський фінансовий облік [текст]: підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів [Ф.Ф. Бутинець та ін.]; під заг. ред. [і з передм.] Ф.Ф. Бутинця. - 8-ме вид., доп. і перероб. -Житомир: ПП "Рута", 2009. - 912 с.

Кредиторська заборгованість виражає вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин


 

 

 

Продовження таблиці 1.2.

2.

Городянська, Л. В. Особливості  організації обліку кредиторської заборгованості на підприємстві / Л.В. Городянська // Бухгалтерський облік і аудит.- 2007. - № 6. - C.9-17.

Зобов'язання - дещо ширша  економічна категорія, ніж кредиторська заборгованість

3.

 В.С.Клавдієв Бухгалтерський  фінансовий облік [текст]: підручник  для студентів спеціальності  "Облік і аудит" вищих навчальних закладів 2008. - № 8. - C.9-15.

«що зміст поняття  «зобов’язання» ширше ніж покладено  в основу співзвучної бухгалтерської категорії»

4.

Лишиленко О.В. Фінансовийоблік: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Київ: Вид-во "Центр навчальноїлітератури", 2008. - 556 с.

«в управлінні кредиторською заборгованістю необхідно  використовувати особливо продуманий аналітичний механізм у формуванні підходів до такого явища.»

5.

Столярчук, Г.В. Особливості  відображення в обліку зобов’язань [Текст] //Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – № 10. – C.17-19

«Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у  власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізич-


 

Продовження  таблиці1.2.

 

   

ній особі.

6.

Сурніна К.С. Зобов’язання і кредиторська заборгованість, проблеми термінології і класифікації // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський  зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 42. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007. – С.56-61

«  в бухгалтерському  обліку зобов’язання характеризуються як оформлені договором цивільно-правові  відносини, в силу яких одна

сторона зобов’язана  здійснити на

користь іншої сторони певні дії або утриматись від певних дій, та як сума коштів, яка повинна бути сплачена на певну дату в майбутньому

7.

Лишиленко О.В. Фінансовийоблік: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Київ: Вид-во "Центр навчальноїлітератури", 2008. - 556 с.

«в управлінні кредиторською заборгованістю необхідно  використовувати особливо продуманий аналітичний механізм у формуванні підходів до такого явища.»

8.

Пятов Михаил Львович(д-р экон. наук, проф.). Бухгалтерский учет обязательств предприятия и границы информативности двойной записи [Текст] : реферат / М. Л. Пятов /Вестник Санкт-Петербургского университета.

«зазначає, що кожний факт господарської діяльності, що відображається в бухгалтерському обліку може бути охарактеризований з двох точок зору: юридичної та економічної. Не є виключенням з цього правила й факти виникнення, зміни та припинення зобов’язань.»


 

 

 Продовження таблиці  1.2.

 

Серия 5. Экономика : Научно-теоретический  журнал. - 2002. - N4. - С. 35 - 44 . - ISSN 0132-4624

  

 

 Отже розглянувши  правову-економічну літературу , можна  дійти до висновку, що  розрахунки  з постачальниками та підрядниками здійснюються згідно нормативно-правових актів  та  положень стандартів бухгалтерського обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК РОЗРАЗХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ  І ПІДПРЯДНИКАМИ  у ВЧД-4  Жмеринка.

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства.

ВЧД Жмеринка ( вагонне  депо) є  відокремленим структурним  підрозділом служби вагонного господарства Південно-Західної залізниці. Знаходиться за юридичною адресою: вул. Київська 35., м. Жмеринка ,Вінницької обл..інд.23100.

Товариство має статус юридичної особи з моменту  його державної реєстрації та може бути учасником цивільно-правових та господарських відносин, виступати стороною в суді, набувати майнових та особистих немайнових прав. На сьогодні ВЧД-4 є юридичною особою, здійснює свою діяльність на підставі Статуту, в якому визначено порядок створення, діяльності та ліквідації. В своїй діяльності товариство керується Законами України та іншими діючими нормативними актами України.

Метою діяльності ВЧД-4 є  здійснення виробничо-господарської  та іншої діяльності, спрямованої  на одержання прибутку та задоволення  на його основі соціально-економічних  інтересів.

До основних видів  діяльності включають: ремонт   та  обслуговування вантажних вагонів  парку УЗ та вагонів  власності.

Вагонне депо – виконує  ремонт та обслуговування вантажних  вагонів, що має ліцензію на весь комплекс ремонтних робіт, власну виробничу базу з необхідним  виробничим обладнанням та механізмами , кваліфікований персонал, що дозволяє домагатися високих результатів з мінімальними затратами при  проведенні ремонтних робіт  та обслуговування  вантажних вагонів. У даний час підприємство  займається ремонтом  та обслуговуванням вантажних вагонів ПЗз та вагонів власності. В майбутньому планується розширити пошук i встановлення партнерських відносин з підприємствами СНД.

Фінансування діяльності здійснюється за рахунок коштів Південно- Західної залізниці , а також за рахунок власних коштів. Обсягів робочого капіталу для задоволення поточних потреб ВЧД – достатньо. Заявлений статутний капітал в засновницьких документах Зареєстрований статутний капітал 2427000,00 грн. Станом на 31/12/2011 статутний капітал сформовано повністю. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в балансі.

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 560 осіб. ВЧД-4 має поточний рахунок  в ПАТ "Експрес банк "

Вищим органом  підприємства є  Міністерство транспорту та зв’язку України, яке визначає загальну стратегію розвитку підприємства. Виконуючим органом підприємства, який здійснює керівництво поточної діяльності  ВЧД-4 є служба вагонного господарства Південно-Західної залізниці структуру підприємства наведено на рис. 2. 1.

 



 




 


 


Рисунок 2.1. - Організаційна структура Вагонного депо Жмеринка.

Підприємство  має свою управлінську структуру, в  якій органами управління є:

  • Міністерство транспорту та зв’язку України – Вищий орган підприємства;
  • Управління Південно-Західної залізниці – орган, що представляє інтереси підприємства та здійснює контроль за виконавчим органом підприємства в період між  Міністерством транспорту та підприємством;
  • Вагонна служба – виконавчий орган ПЗз, який здійснює керівництво поточною діяльність  підприємств ПЗз. Вагонна служба складається з Начальника вагонної служби, Заступника Начальника  Вагонної служби, Начальника фінансової служби, ;

- Начальник вагонного депо – виконавчий орган підприємства, який здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства;

  • Ревізійна комісія – контрольний орган який здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю  підприємства.

Підприємство  створює резервний фонд у розмірі 25 % Статутного фонду. Резервний фонд підприємства формується за рахунок щорічних відрахувань 5 % від чистого прибутку і використовується для подолання кризових ситуацій та відшкодування збитків, які можуть виникнути в результаті діяльності товариства.

Фінансово-господарська дiяльнiсть Вагонного депо Жмеринка здійснюється з урахуванням вимог діючого законодавства.

ВЧД-4 бухгалтерський облік веде за повною формою, встановленою для підприємств Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Підприємство  здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, складає фінансову, статистичну, податкову  звітність, і подає її у встановленому  порядку і обсязі відповідним  органам, а також засновнику.

ВЧД-4 Жмеринка веде бухгалтерський облiк господарських операцiй щодо майна i результатiв своєї дiяльностi в натуральних одиницях, в узагальненому грошовому виразi шляхом безперервного документального i взаємопов’язаного їх вiдображення.

На ВЧД-4 використовується централізована система збору та обробки інформації, коли вся облікова робота зосереджена у центральній бухгалтерії. Облiк в апаратi ВЧД-4 ведеться у програмi ФОБОС.

Статистична, фiнансова  та податкова звiтнiсть складається  та подається до вiдповiдних   органiв у повному обсязi.

Бухгалтерський облiк  товариства ведеться з урахуванням  вимог закону України «Про бухгалтерський облiк та фінансову звiтнiсть в Українi», Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку та наказу начальника  підприємства №2 вiд 04 сiчня 2011 року «Про облікову полiтику  підприємств».

Вiдповiдальнiсть за пiдготовку та достовірне вiдображення iнформацiї у фiнансових звiтах у вiдповiдностi до чинного законодавства несе управлiнський персонал. Задекларовані положення підприємством виконуються, звітність складається правильно і своєчасно подається до контролюючих органів.

Аналіз фінансового  стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі  господарської діяльності підприємства.

Зміст аналізу полягає  у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності підприємства тощо.

Основними джерелами  проведення аналізу є форми фінансової звітності, зокрема, «Баланс» та «Звіт  про фінансові результати» (Додаток А).

При проведенні аналізу, перш за все, необхідно звернути увагу  на зміну валюти балансу.

Узагальнююча оцінка показників динаміки валюти балансу  відображається наступними показниками: коефіцієнтом зростання валюти балансу  і коефіцієнтом зростання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

За період 2009-2010 рр. значення зазначених коефіцієнтів були наступними: Кб = - 0,1,  Кв = 0,6.

Таким чином, на підприємстві спостерігається значне зменшення  валюти балансу та незначне збільшення показника виручки від реалізації продукції. Збільшення першого показника за звітний період пояснюється суттєвим зменшенням показника необоротних активів на 642 тис. грн. 

Наступним етапом роботи є проведення аналізу показників фінансової стійкості  ВЧД-4 (табл. 2.1).

Важливою аналітичною  характеристикою підприємства є  його фінансова незалежність (автономія) від зовнішніх позичкових джерел. Така незалежність характеризується коефіцієнтом фінансової незалежності (автономії), який визначається відношенням суми власного капіталу підприємства до підсумку балансу.

     Коефіцієнт  фінансової незалежності (автономії)  показує питому вагу власних  коштів у загальній сумі ресурсів підприємства.

Оскільки коефіцієнт фінансової незалежності характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, то чим вище значення цього коефіцієнта, тим краще його фінансовий стан. Нормативне значення даного показника не повинно бути меншим, ніж 0,5.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує, яка частина поточних  зобов’язань може бути погашена власним капіталом підприємства.

Оптимальне значення даного показника повинно бути не менше 0,6.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів показує  вартість залучених підприємством  коштів в розрахунку на 1 гривню власних.

Розрахувавши показники  групуємо їх у таблицю для аналізу  й оцінки (табл.. 2.1)Таблиця 2.1 – Показники фінансової стійкості  ВЧД-4.

Показники

2010 р.

2011 р.

відхилення

1. Коефіцієнт автономії

0,24

0,21

-0,3

2. Коефіцієнт фінансової стійкості

0,32

0,28

-0,4

3. Коефіцієнт співвідношення  залучених і власних коштів         

0,76

0,79

0,3


 

 

Аналізуючи дані табл. 2.1 , можна зробити наступні висновки:

    • протягом трьох останніх років значення коефіцієнта фінансової незалежності поступово зменшується та не відповідає нормативу. Це свідчить про те, що питома вага власного капіталу у загальній сумі ресурсів підприємства є незначною, значно нижчою за нормативне значення (0,5);
    • значення коефіцієнту фінансової стійкості за період, що аналізується, також зменшився з 0,32 у 2010 р. до 0,28 у 2011 р. Це, безумовно, є позитивною тенденцією, що пояснюється, передусім, зменшенням обсягу поточних зобов’язань ВЧД-4;
    • коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів є протилежним показником коефіцієнту фінансової стійкості. Тому маємо тенденцію його збільшення за звітний період.

Важливими показниками  при аналізі фінансового стану  є система показників ліквідності  підприємства (табл. 2.2), які визначаються на основі розрахунків відповідних  коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства мобілізувати активи для погашення своїх поточних зобов’язань.

Так, зокрема, коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням суми залишків грошових коштів та їх еквівалентів до поточних зобов’язань.

Даний коефіцієнт показує, яка частка поточних (короткострокових) зобов’язань підприємства може бути миттєво погашена. Нормативне значення цього коефіцієнта повинно перевищувати 0.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності (коефіцієнт «лакмусового папірця»). При його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи:

Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт загальної ліквідності) дає загальну оцінку ліквідності активів, визначаючи, скільки поточних активів припадає на одну вартісну одиницю (гривню) поточних зобов’язань.

Якщо вартість поточних активів перевищує обсяг поточних зобов’язань, підприємство може характеризуватись  як успішно функціонуюче.

Оптимальне значення даного показника знаходиться в  межах 1 – 2.

Згідно методики аналізу фінансового стану підприємства:

  • значення коефіцієнту покриття в межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно гасить борги;
  • критичне значення коефіцієнту покриття прийнято рівним 1;
  • при значенні коефіцієнту покриття менш ніж 1, підприємство має неліквідний баланс.

 

Таблиця 2.2 – Показники  ліквідності підприємства

 

Показники

2010р.

2011 р.

Відхилення

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,003

0,012

0,009

Коефіцієнт швидкої  ліквідності

0,24

0,41

0,17

Коефіцієнт покриття

0,24

0,4

0,16


 

Збільшення значення показників ліквідності порівняно  з попередніми звітними даними свідчить про певне покращення фінансового  стану підприємства.

Розглянувши значення коефіцієнту  абсолютної ліквідності за період 2010-2011 рр. (табл. 2.2) можна зробити висновок, що він поступово збільшується та не відповідає нормативному значенню (0,2 – 0,35).

За результатами проведених розрахунків значення коефіцієнту  покриття за період, що аналізується збільшилося  з 0,24 у 2010 р. до 0,4 у 2011 р. Це є позитивною тенденцією і свідчить про те, що підприємство своєчасно гасить свої борги.

Для більш детального аналізу фінансового стану підприємства необхідно розрахувати показники  оборотності дебіторської та кредиторської  заборгованості (табл. 2.3).

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує скільки оборотів здійснили за рік кошти, які були вкладені в розрахунки.

 

Таблиця 2.3 – Показники ділової активності  ВЧД-4.

 

Показники

2010р.

2011 р.

Відхилення

Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості

743,3

373,3

-370

Коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості

4,3

5,1

0,8

Період оборотності  дебіторської заборгованості, дні

0,49

0,93

0,44

Період оборотності  кредиторської заборгованості, дні

90,1

76

-14,1

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками. 3 📙 Курсовая → 🆔 144692

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками. 3 📙 Курсовая → 🆔 144692

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками. 3