Облік розрахункових операцій

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування

Кафедра обліку і аудиту 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни «Бухгалтерський  облік» 
на тему: «Облік розрахункових операцій
.» 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                        Виконала

                                         студентка  III курсу

                                                                     групи ЕП-2 ФЕіП

                                        Іщук О.А.

                                        Перевірила:

                                        Поліщук В.Л.

                                        Шифр залікової  книжки: 290019

                                        Номер варіанту: 19 
 
 
 
 
 

Рівне – 2011 р.

Національний  університет водного господарства та природокористування

Кафедра  Обліку і аудиту

Дисципліна  Бухгалтерський облік

Спеціальність  Економіка підприємства

Курс ІІІ            Група  IІ             Семестр    V 

    Завдання

    на  курсову роботу студентки

    Іщук  Оксани Анатоліївни

1. Облік розрахункових операцій

2. Строк здачі  студентом курсової роботи ______________________________

3. Вихідні дані  до роботи_____________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Зміст  розрахунково-пояснювальної записки  (перелік питань, які підлягають_розробці)____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Дата видачі завдання ______________________________________________

    Календарний план

Назва етапів виконання  курсової

роботи

Строк виконання  етапу роботи Примітки
       
       
       
       
       
       
       
       
       

Студентка_________ 

Зміст

Вступ.........................................................................................................................4

  1. Теоретична частина

1.1 Суть розрахунків, причини їх виникнення………………………………...6

1.2. Облік розрахунків з підзвітними особами…………………………………6

1.3. Облік розрахунків за виконані роботи та надані послуги………………..10

1.4. Облік розрахунків зі страхування………………………………………….11

1.5. Облік розрахунків за податками та платежами…………………………...12

1.6. Облік розрахунків з різними дебіторами…………………………………13

1.7. Облік розрахунків з різними кредиторами……………………………….16

1.8. Облік розрахунків з оплати праці…………………………………………16

  1. Практична частина

Завдання 1. Скласти баланс на початок місяця..................................................18

Завдання 2. Нарахувати заробітну плату працівникам підприємства..........................................................................................................19

Завдання 3. Скласти журнал реєстрації господарських операцій ..................23

Завдання 4. Відкрити реєстри бухгалтерського обліку (Т-рахунки).............29

Завдання 5. Скласти оборотну відомість по синтетичним рахунками...........32

Завдання 6. Скласти сальдовий баланс на кінець звітного місяця..................32

Висновок.................................................................................................................33

Список  використаної літератури..........................................................................34

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

 

       Метою курсової роботи є закріплення  теоретичних знань та набуття  навичок розв’язання практичних  завдань з фінансового обліку.

       Курсовою роботою передбачено  розв’язання наскрізної задачі  з обліку господарської діяльності  виробничого підприємства на  основі інформації про початкові  залишки на рахунках бухгалтерського  обліку на початок місяця для  нарахування заробітної плати  за звітний місяць та початкових  даних для складання журналу  реєстрації господарських операцій.

       Темою курсової роботи є дослідження  «Облік розрахункових операцій.».

       Тема є актуальною. Це підтверджується  тим, що вплив конкретних господарських  операцій суттєво відбивається  на  змінні  стану господарських  засобів та джерел їх утворення,  що спричиняє зміни в активі  чи пасиві балансу, або одночасно  в двох частинах з переважанням  певної. Саме здійснення господарських  операцій відображається в балансі  підприємства, що являє собою  звіт про фінансовий стан підприємства  на основі якого в подальшому  формуються інші первісні документи  діяльності підприємства.

       Завданням курсової роботи  взагальному  є:

  • закріплення і розширення набутих теоретичних знань з дисципліни "Бухгалтерський облік ";
  • здобуття навичок самостійної роботи при формуванні і вирішенні завдань, поставлених у курсовій роботі.

      Якщо розглядати виконання роботи  поетапно, то основними завданнями  є:

  • рзкриття сутності теоритичного питання, а саме типів господарських операцій та їх вплив на баланс підприємства;
  • складання балансу на початок місяця на основі виданих даних;
  • нарахування заробітної плати працівникам підприємства з усіма необхідними розрахунками та поясненнями з обовязкових платежів, базою обчислення яких є сума коштів, яку спрямовано на оплату праці, а також утримань із заробітної плати, які передбачені чинним законодавством України;
  • складання журналу реєстрації господарських операцій на оснеові початкових відомостей;
  • відкриття реєстрів бухгалтерського обліку, запис до них господарських операцій, підрахунок кредитових та дебетових оборотів та виведення кінцевих залишків;
  • складання оборотної відомості по синтетичним рахункам;

       Висвітлення теми у спеціалізованій  літературі є логічним та обґрунтованим, хоча не дуже обширним за своїм обсягом, проте, потрібною для розв’язання конкретних завдань в роботі всіх без винятку підприємств це ще є підтвердженням актуальності даної теми.     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Теоретична частина.

1.1. Суть розрахунків, причини їх виникнення. Завдання обліку розрахунків

В процесі  виконання кошторису доходів  і видатків бюджетні установи вступають  у грошові відносини, які здійснюються як у готівковій, так і у безготівковій  формі. Готівкова форма розрахунків  застосовується переважно для розрахунків  з фізичними особами, але й  юридичні особи мають право розраховуватися  між собою за матеріальні цінності готівкою, отриманою з власних  рахунків у межах наявних коштів. 

 Безготівкові розрахунки – це розрахунки, які здійснюються без участі готівки, шляхом списання коштів з поточного, реєстраційного рахунка платника і зарахування їх на рахунок отримувача .

1.2. Облік розрахунків з підзвітними особами.

З метою  вирішення виробничих потреб підприємства, його працівникам можуть видаватися під звіт грошові засоби. Особи, які  одержали готівку під звіт (у т.ч. на відрядження у межах України), зобов’язані подати до бухгалтерії  підприємства або централізованої  бухгалтерії звіт про витрачені  суми. Підзвітні особи – це працівники даної установи, які отримали грошові  суми в підзвіт для майбутніх  витрат згідно наказу керівника. Підзвітні  суми в бюджетних установах видаються  на такі цілі:

 ·  на господарські видатки;

 ·  на службові відрядження;

 ·  на наукові експедиції.

Через підзвітних осіб також може виплачуватися  заробітна плата в установах, в яких за штатом не передбачено  посади касира, або якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті довіреною  особою в касу централізованої бухгалтерії  по закінченні трьох робочих днів. Перелік підзвітних осіб затверджується розпорядженням керівника установи. Для одержання грошей під звіт підзвітна особа звертається  з заявою на ім’я керівника установи і якщо за нею не рахується заборгованості за попереднім авансом, то керівник установи дає дозвіл на видачу грошей під  звіт. Працівники, які одержали готівку  в підзвіт, зобов’язані подати до бухгалтерії авансовий звіт про  витрачені суми, до якого повинні  бути додані всі виправдовуючи документи: акт закупівлі, чеки, квитанції, рахунки  магазинів, готелів, залізничні, авіаційні  та інші проїздні квитки. Обов’язковим реквізитом авансового звіту є резолюція  керівника чи уповноваженої ним  особи про затвердження вказаної суми витрат і його підпис. Строки, протягом яких підзвітні особи зобов’язані  здати до бухгалтерії невикористану  готівку і авансовий звіт:

 ·  протягом трьох робочих днів  після повернення з відрядження,  якщо гроші були видані на витрати на відрядження;

 ·  протягом десяти робочих днів  із дня видачі готівки в  підзвіт на закупівлю сільськогосподарської  продукції, продуктів її переробки,  і заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту;

 ·  наступного робочого дня після  видачі на всі інші виробничі  (господарські) потреби. Видатки  на наукові експедиції здійснюються  через підзвітних осіб згідно  з певними інструкціями АН  України. На першо-початкові витрати  начальників експедицій видається  аванс готівкою відповідно до  затвердженого кошторису, масштабів  та умов роботи експедицій. Підзвітні  суми на експедиційні дослідження  видаються на:

 ·  виплату заробітної плати;

 ·  оплату проїзду співробітників  до місця роботи експедицій  і назад;

 ·  оплату добових;

 ·  оплату квартирних;

 ·  здійснення орендної плати за  користування транспортної техніки;

 ·  наймання комор, лабораторій,  житла;

 ·  придбання паливно-мастильних матеріалів;

 ·  поштово-телеграфні витрати;

 ·  інші витрати.

 Основна  маса авансів видається під  звіт на службові відрядження  у межах сум, необхідних відрядженим  особам на оплату вартості  проїзду до місця відрядження  і назад, добових і витрат  на наймання житлового приміщення. [14,550]

 Службове  відрядження – це поїздка працівника  за розпорядженням керівника  підприємства, об’єднання, установи, організації  на певний строк в інший  населений пункт для виконання  службового доручення поза місцем  його постійної роботи. Вибуття  у службове відрядження – обов’язок  працівника. Відмову без поважних  причин визнають дисциплінарним  проступком. Жінок, які мають дітей  віком від 3 до 14 років, можна  направити у відрядження тільки  з їх згоди (ст. 177 КзПП), а вагітних  жінок або жінок, які мають  дітей до 3-х років, – направляти  у відрядження заборонено. Направлення  працівників у відрядження здійснюється  керівником установи з оформленням  наказу, в якому зазначається:

 ·  пункт призначення;

 ·  назва підприємства або організації,  куди відправляється працівник;

 ·  строк і мета відрядження.

 Наказ  про направлення працівника у  відрядження є підставою для  видачі йому відповідного посвідчення.  Посвідчення на відрядження –  це документ, який видається працівнику  на підставі наказу (розпорядження)  керівника для виконання службового доручення поза постійним місцем роботи, тобто у відрядженні. Суму авансу на відрядження, що видається в підзвіт, визначають на підставі попереднього розрахунку. Установа, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію посвідчень у спеціальному журналі. Строк відрядження не може перевищувати:

 ·  в межах України – 30-ти календарних  днів;

 ·  за кордон – 60-ти календарних  днів.

 Державним  службовцям, а також іншим особам, які відправляються у відрядження  в межах України і за кордон  підприємствами, установами та організаціями,  що повністю або частково утримуються  (фінансуються) за рахунок коштів  бюджетів, за наявності підтверджуючих  документів відшкодовуються витрати:

 ·  з наймання житлового приміщення  в межах норм відшкодування  видатків з урахуванням побутових  послуг (прання, чищення, ремонт взуття, прасування одягу), що надаються  готелях, - у розмірі не більше 10 % норм добових видатків за  всі дні проживання;

 ·  транспортні витрати, тобто видатки  на проїзд до місця призначення  та під час відрядження з  урахуванням страхових платежів;

 ·  видатки на службові телефонні  переговори в розмірах, погоджених  з керівником установи;

 ·  видатки на харчування, вартість  якого включається у вартість  проживання в готелі, при одноразовому  харчуванні – не більше 20 %, при  дворазовому – не більше 45 %, при  триразовому – не більше 65 % норми  добових витрат;

 ·  видатки на оформлення закордонних  паспортів, дозволу на в’їзд,  суми комісійних (при обміні валюти).

 Відшкодування  ж видатків на проживання понад  встановлену норму та оплата  видатків на провезення більше  ніж 30 кг багажу здійснюється  за наявністю відповідних документів  в оригіналі та тільки з  дозволу керівника установи. За  кожний день (включаючи день від’їзду  і приїзду) перебування працівника  у відрядженні, враховуючи вихідні,  святкові, неробочі дні та час  перебування у дорозі, йому виплачуються  добові в межах норм. Для державних  службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження  установами та організаціями,  які повністю або частково  утримуються (фінансуються) за рахунок  бюджету:

 ·  норми добових витрат встановлені  в доларах США;

 ·  дано перелік окремих категорій  працівників , яким передбачені  надбавки до норм добових, і  розміри цих надбавок;

 ·  зазначено, у якому випадку  працівник, який отримав надбавку, буде сплачувати з перевищення  прибутковий податок.

 Визначення  кількості днів відрядження для  виплати добових здійснюється  із врахуванням дня вибуття  у відрядження і дня повернення  до місця постійної роботи, які  зараховуються як 2 дні. Фактичний  час перебування у відрядженні  визначається по відмітках у  посвідченні про відрядження,  які завірені печаткою. При відсутності  у посвідченні відміток про  відрядження добові не виплачуються. При відрядженні строком на  один день або в таку місцевість, звідки працівник має можливість  щоденно повертатися до місця  постійного проживання, добові відшкодовуються  як за повну добу. Починаючи  з 20 липня 2002 року, для перерахування  в іноземну валюту граничних  норм, встановлених у гривнях,  використовують не прогнозний  офіційний обмінний курс, а застосовують  офіційний курс НБУ, що діє  на день одержання коштів з  каси уповноваженого банку. Витрати  на відрядження (крім добових)  відшкодовуються лише за умови  наявності підтверджувальних документів. Підприємства, установи та організації,  які направляють працівників  у відрядження за кордон, забезпечують  їх коштами у національній  валюті країни, до якої він  виїжджає, або у вільно конвертованій  валюті. Розмір авансу повинен  бути достатнім для того, щоб  забезпечити реальні потреби  відрядженого.  Бухгалтер повинен  ознайомити працівника з довідкою-розрахунком  на виданий аванс і з діючими  положеннями про надання звіту  за отриманий аванс. Після повернення  з відрядження працівник зобов’язаний  протягом трьох робочих днів  подати авансовий звіт про  кошти, витрачені у відрядженні.  Залишок невитраченої суми повертають  до каси у грошових одиницях, у яких був виданий аванс,  але не пізніше трьох робочих  днів після повернення з відрядження.  Разом з авансовим звітом подають  документи (в оригіналі), які підтверджують  вартість оплачених витрат, із  зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, кредитною карткою, безготівковим  перерахунком). До звіту додають  ксерокопію відміток у закордонному  паспорті, яка завірена відділом  кадрів або керівником підприємства.  За час перебування у відрядженні  працівнику виплачують добові  й відшкодовують такі витрати:

 ·  на проїзд як до місця відрядження  і назад, так і за місцем  відрядження;

 ·  з наймання житлового приміщення;

 ·  на оплату телефонних рахунків;

 ·  комісійні (при обміні валютних  коштів), обов’язкове страхування,  інші документально оформлені  витрати, пов’язані з правилами  в’їзду і перебування у місці  відрядження, включаючи будь-які  збори та податки, які підлягають  сплаті у зв’язку зі здійсненням  таких витрат.

 Перелічені  витрати обов’язково підтверджуються  документами в оригіналі. Якщо  підзвітна особа не надала  звіти і необхідні виправдовуючи  документи у встановлені строки або не повернула в касу залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість з нарахованої заробітної плати в порядку, встановленому чинним законодавством. До обліку приймаються авансові звіти, які перевірені арифметично, за змістом (щодо необхідності витрат та відповідності до призначення авансу) і затверджені керівником. Бухгалтер опрацьовує авансовий звіт, проставляючи на документах і на звіті кореспондуючі рахунки, які відповідають призначенню авансу. Підчистки, помарки, необумовлені виправлення, перекручення дат у посвідченні на відрядження та авансовому звіті не допускаються. Авансовий звіт обов’язково підписується підзвітною особою.[2,5]    Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку 362 “ Розрахунки з підзвітними особами ”. По дебету цього субрахунка відображаються грошові суми, які видані під звіт з каси, а також суми перевитрат, що відшкодовуються підзвітній особі. По кредиту субрахунка 362 “ Розрахунки з підзвітними особами ” відображають суми, які підтверджені відповідними звітами і документами, а також внесена в касу готівка в погашення невикористаних авансів. Аналітичний облік ведеться в розрізі фізичних осіб, які отримали гроші під звіт. Сальдо на субрахунку 362 “ Розрахунки з підзвітними особами ” може бути як дебетовим, так і кредитовим. Дебетове сальдо показує залишки отриманих під звіт авансів, за якими не надані авансові звіти. Кредитове сальдо відображає величину перевитрачання по авансовому звіту порівняно з сумою, отриманою під звіт. Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться в меморіальному ордері 8.[4,7] 

1.3. Облік розрахунків за виконані роботи та надані послуги.

 У  результаті здійснення своєї  діяльності, тобто при виконанні  кошторисів доходів і видатків, у бюджетних установ виникають  поточні зобов’язання. Зобов’язання  виникають через існуючі борги  установи щодо передачі певних  активів або надання послуг  іншим установам у майбутньому.  Одним із видів поточних зобов’язань  бюджетних установ є кредиторська  заборгованість постачальникам  та підрядникам за матеріальні  цінності, виконані роботи та  отримані послуги. Постачальники  – це юридичні або фізичні  особи, які здійснюють постачання  товарно-матеріальних цінностей  (сировини, матеріалів, палива, будівельних  матеріалів, МШП), що надають послуги  (подачу електроенергії, газу, води), виконують роботи (поточний і  капітальний ремонт тощо). Підрядники  – це спеціалізовані підприємства  або фізичні особи, які виконують  будівельно-монтажні роботи при  спорудженні об’єктів на підставі  договорів підряду на капітальне  будівництво. Розрахунки з постачальниками і підрядниками за виконані роботи та надані послуги проводяться на підставі документів постачальників:

 ·  накладних;

 ·  рахунків-фактур;

 ·  актів прийнятих робіт, послуг;

 ·  товарно-транспортних накладних  тощо.[14,553]

 У  бюджетних установах розрахунки  з постачальниками, підрядниками  і замовниками за виконані  роботи та надані послуги з  капітального будівництва, надання  послуг у наукових бюджетних  установах, виробничих майстернях  і підсобних господарствах обліковуються  на рахунку 63 “Розрахунки за  виконані роботи ”. Аналітичний  облік розрахунків з постачальниками  та підрядниками ведуть на  картках форми № 292-а в розрізі  кожного постачальника та підрядника.[4,5]

1.4. Облік розрахунків зі страхування.

 Право  працівників на матеріальне забезпечення  в старості, а також у разі  хвороби і втрати працездатності  закріплене Конституцією України  і забезпечується широким розвитком  мережі соціального страхування  за рахунок держави. Усі бюджетні  установи, зокрема органи ДПС,  які використовують працю найманих  робітників, є платниками збору  на обов’язкове соціальне страхування  (зокрема загальнообов’язкового  державного соціального страхування  на випадок безробіття та загальнообов’язкового  державного соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності) і збору на обов’язкове пенсійне  страхування. Об’єктом оподаткування  є фактичні витрати на оплату  праці працівників, які включають  витрати на виплату основної  і додаткової заробітної плати,  а також інших заохочувальних  та компенсаційних виплат. До нарахувань на Фонд оплати праці належать:

 ·  збір до Пенсійного фонду;

 ·  збір на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами,  зумовленими народженням і похованням;

 ·  збір на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  України на випадок безробіття;

 ·  збір на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання.[1]

 Облік  розрахунків зі страхування ведеться  на рахунку 65 “ Розрахунки  за страхуванням ”. По кредиту  цього рахунка відображаються  нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів  страхування кошти, по дебету  – погашення заборгованості та  витрачання коштів страхування на підприємстві.[4,9] Страхові внески сплачуються одночасно зі сплатою прибуткового податку після закінчення календарного місяця, не пізніше терміну отримання в установах банків коштів на виплату заробітної плати. Аналітичний облік розрахунків зі страхування ведеться на багатогранних картках форми № 283 у розрізі фондів.[14,557]

1.5. Облік розрахунків за податками та платежами.

 Бюджетні  установи, отримуючи доходи за  рахунок асигнувань з державного  та місцевих бюджетів, є платниками  податків і платежів в бюджет  і мають з ним постійні розрахунки.

 Податки  і платежі за рахунок бюджетних  установ:

 ·  податок на прибуток;

 ·  податок на додану вартість;

 ·  податок на землю;

 ·  податок з власників транспортних  засобів;

 ·  виручка від реалізації будівель  і споруд;

 ·  інші платежі.

 Податки  і платежі фізичних осіб, утримані  через бухгалтерію бюджетної  установи:

 ·  прибутковий податок;

 ·  різниця в цінах за нестачами  матеріальних цінностей та іноземної  валюти;

 ·  інші платежі.[5,2]

 Розрахунки  з бюджетом обліковуються на  рахунку 64 “ Розрахунки за  податками та платежами ”.  Порядок оподаткування прибутку  бюджетних установ регламентовано  Законом України “  Про оподаткування  прибутку підприємств ”. Згідно  із Законом податок на прибуток, отриманий від підприємницької  діяльності, сплачують бюджетні  установи, які не відносяться  до неприбуткових, а неприбуткові  організації сплачують податок  на прибуток від неосновної  діяльності. Доходи неприбуткових  організацій, в тому числі закладів  освіти, науки, культури, охорони  здоров’я, які утримуються за  рахунок бюджету, зараховуються  до складу кошторисів на утримання  таких неприбуткових організацій  і використовуються виключно  на фінансування видатків за  кошторисом. [4,9]

Облік розрахункових операцій