Облік руху основних засобів

2

КУРСОВА РОБОТА

На тему: Облік руху основних засобів

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ,ТА ЇХ

КЛАСИФІКАЦІЯ………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ОЦІНКА ТА

ВИЗНАЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІКУ РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ……10

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ОБЛІКУ РУХУ ОСНОВНИХ

ЗАСОБІВ…………………………………………………………………………16

РОЗДІЛ 4.  ОБЛІК РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ…………………………...20

4.1 Документування операцій обліку руху основних засобів……………….27

4.2 Синтетичний та аналітичний облік надходження основних засобів…...32

4.3 Синтетичний та аналітичний облік вибуття основних засобів………….35

4.4  Облік нарахування амортизації по основних засобах…………………...39

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….…..44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...46

ВСТУП

Серед проблем, висунутих практикою переходу до ринкової економіки, особливу актуальність набувають оцінка основних засобів і їх відображення в бухгалтерському балансі, а також облік їх вибуття.

Ринкові відносини обумовлюють об'єктивну необхідність підвищення ролі бухгалтерського обліку в управлінні підприємством. Для прийняття оперативних і тактичних рішень по управлінню підприємством в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури і конкуренції товаровиробників необхідна своєчасна достовірна й аналітична інформація.

У нових умовах у підприємства зростає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, щоб контролювати й удосконалювати свою роботу.

Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображає регіональні процеси виробництва, розподілу і споживання, характеризує фінансовий стан підприємства, є основою для планування його діяльності.

Бухгалтерський облік не тільки відображає господарську діяльність, але і впливає на неї.

Облік є найважливішим засобом систематичного контролю за збереженістю всіх засобів господарства, за правильним їх використанням і виявленням додаткових резервів зниження собівартості продукції.

Особливе місце в системі бухгалтерського обліку займають питання, пов'язані із станом основних фондів. Це пояснюється тим, що вони у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу мету господарства.

Точність показників об'єму, стану і руху основних засобів, а у відомій мірі і точність їх якісної характеристики багато в чому залежить від того, на скільки правильно і достовірно проведена їхня оцінка, маючи на увазі те, що неправильна оцінка основних засобів може не тільки спотворити загальну картину, але і викликати:

- неточне числення амортизації, а звідси собівартості і відпускних цін продукції (робіт, послуг), отже, прибутковості, рентабельності і прибутку;

- перекручування сум належного податку як із майна, так і з прибутку;

- неправильне відображення у бухгалтерському балансі співвідношення основних і оборотних коштів;

- невірне числення ряду техніко-економічних показників, що характеризують використання основних засобів: знос, коефіцієнти вибуття і надходження, широко застосовувані показники ефективності: фондовіддача, фондоємність і фондоозброєність, невірно буде обчислюватися й ефективність вкладень у необоротні активи.

Актуальність даної теми курсової роботи полягає у вивченні обліку вибуття основних засобів, що має велике значення для промислових підприємств.

Метою курсової роботи є розгляд стану обліку вибуття основних засобів на базовому підприємстві.

Завдання які необхідно вирішити:

- розглянути економічний зміст та нормативне регулювання вибуття основних засобів в Україні;

- розглянути теоретичні та методологічні основи вибуття основних засобів;

- розглянути проблеми теорії та практики вибуття основних засобів;

- вивчити організацію бухгалтерського обліку вибуття основних засобів на базовому підприємстві;

- за результатами проведеної роботи зробити висновки.

Предметом дослідження є облік вибуття основних засобів базового підприємства.

РОЗДІЛ 1.ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ,ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.

В економічній теорії під необоротними активами розуміють вилучені підприємством з господарського оборотні кошти, які обліковуються на балансі.

У бухгалтерському обліку до необоротних активів відносяться активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Тобто вони обслуговують декілька циклів виробництва, не змінюючи при ньому своєї натуральної форми.

Для здійснення статутної діяльності підприємствам необхідні необоротні активи, або засоби праці, під якими в економічній літературі розуміють річ або сукупність речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив на предмети праці (сировину, матеріали тощо).

Від предметів праці засоби прані відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконані роботи (надані послуги). Під виливом за­собів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості та пере­творюються на готову продукцію [7, с. 99].

До засобів праці відносяться машини, обладнання, інструменти тощо.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Білуха М.Т., Грабова Н.Н., Добровський В.Н., Крамаровський Л.М., Криницький Р.І., Лушкин В. А., Пономарьов В. Д., Ялдин І.В., Ачкасов А. Е., Носова С. С., Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. та інших.

Значним внеском у розвиток теорії та практики обліку необоротних матеріальних ак­тивів є монографії: Н.Г. Виговської "Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи", А.Г. Загороднього, Н.Є. Селюченко "Плану­вання та організація основних засобів на засадах лізингу", Н.М. Малюги "Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи".

Основні засоби класифікуються за їх функціональним призначенням, галузями економічної діяльності, речовим характером, використанням, належністю і видами.

За функціональним призначенням розрізняють:

-виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини й обладнання, робочі машини тощо, які використовуються у сфері матеріального виробниц­тва)

-невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва й призначені, в основному, для обслуговування комуна­льних і культурно-побутових потреб працівників (будівлі, споруди, облад­нання), що використовуються у невиробничій сфері для задоволення побуто­вих потреб працівників.

Невиробничі основні засоби не є засобами праці, але вони також використовуються протягом тривалого часу, зберігаючи свою на­туральну форму та поступово втрачаючи свою вартість у міру зношення. Та­ким чином, поняття "основні засоби" на практиці не співпадає з поняттям "засоби праці", так як до складу основних засобів входять і невиробничі за­соби [8, с. 158].

За речовим характером розрізняють:

- інвентарні, до них відносять об'єкти, що мають речове вираження та підлягають перевірці, обміру, підрахунку в натурі;

-неінвентарні - капітальні вкладення в земельні ділянки, лісові угіддя тощо (крім будинків і спо­руд).

За використанням основні засоби поділяються:

-діючі (всі основні за­соби, що використовуються на підприємстві),

-недіючі (ті, що не використо­вуються в певний період часу в зв'язку з тимчасовою консервацією підприєм­ства або окремих підрозділів),

-запасні (різне устаткування, яке перебуває в резерві та призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Згідно до податкового законодавства основні фонди поділяються на

шістнадцять груп (табл. 1.1)

                                                                                      Таблиця 1.1.

Класифікація груп основних засобів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформа­ції про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначені Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" [5, с. 52].

Оцінка необоротних матеріальних активів здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 7 "Основні засоби", яким передбачені наступні види оцінки основних засобів.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Основні засоби протягом всього строку їх експлуатації на підприємстві обліковуються за первісною вартістю ( табл. 1.2).

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Таблиця 1.2

Витрати, які формують первісну вартість необоротних матеріальних активів

Продовження таблиці 1.2

Крім того, основні засоби групуються за галузями економічної діяль­ності (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво тощо). Багатоплановість проблем обліку необоротних матеріальних ак­тивів зумовила необхідність їх розгляду в працях вчених-обліковців. перспективи" [8, с.56].

РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ОЦІНКА ТА ВИЗНАЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІКУ РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначені П(С)БО 7 «Основні засоби», методологічні рекомендації бухгалтерського обліку основних засобів.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами, їх філіями та іншими виділеними на окремий баланс підрозділами (далі – підприємства) незалежно від форм власності і організаційно-правових форм (крім банків і бюджетних установ).

Основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).[10,с.23]

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо);

- відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу  з початку корисного використання;

- визначення витрат, пов’язаних з підтриманням основних засобів у робочому стані (технічні огляди, поточне обслуговування), їх ремонтом і поліпшенням;

- визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів;

- інформацією для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.

 Одиницею обліку основних засобів є окремий об’єкт. Окремим об’єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об’єктом основних засобів.

 Господарські операції з будівництва, виготовлення, придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами, які розкривають інформацію про:

-назву первинного документу, яка характеризує оформлену господарську  операцію;

-дату складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст, кількісні та вартісні показники  обсягу господарської операції;

-назву об’єкта основних засобів, його інвентарний номер, дату початку і  місце експлуатації, термін корисного  використання;

-технічну характеристику (площа, обсяг, місткість, потужність тощо) та вартість об’єкта основних засобів, його переоцінку, ремонт, поліпшення та амортизацію;

-посади осіб, які здійснювали господарську операцію та оформлення первинних документів з їх підписами;

-перелік технічної документації, що передається (приймається) разом з об’єктом основних засобів, вид і кількість дорогоцінних металів, що містяться в об’єкті  основних засобів;

-походження коштів (власні, цільові), використаних для придбання, будівництва і поліпшення основних засобів, та про безоплатно одержані основні засоби;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.[29,с.158]

 Узагальнення інформації про господарські операції з основними  засобами може здійснюватися за Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356, Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 року № 422. 

У процесі господарської діяльності, якщо балансова вартість об’єкта основних засобів помітно відрізняється від його справедливої вартості, підприємство, згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби», має право здійснювати переоцінку.

Якщо внаслідок переоцінки балансова вартість об’єкта збільшується (дооцінка), суму до оцінки відображають у статті »Інший додатковий капітал» , якщо зменшується (уцінка) – суму уцінки відображають як витрати. Однак коли за результатами першої переоцінки відбулася уцінка балансові вартості, наступну дооцінку визначають як прибуток у розмірі попередньої уцінки. Якщо за результатами першої переоцінки відбулася до оцінка балансової вартості, то наступна уцінка зменшує статтю «Інший додатковий капітал» на розмір попередньої до оцінки. Балансову вартість після переоцінки визначають на рівні справедливі вартості.

В обліку операції переоцінки основних засобів відображають такими проводками:

Дт 10 «Основні засоби»   /  на суму до оцінки

Кт 423 «До оцінка активів»  /  основних засобів

Дт 423 «Дооцінка активів» Кт 131 «Знос основних засобів» / на суму зносу до оцінених основних засобів.

У разі вибуття основних засобів суми до оцінки відображають проводкою:

Дт 423 «До оцінка активів»;

Кт 441 «Прибуток не розподілений »;

Відображення результатів уцінки основних засобів:

Дт 131 «Знос основних засобів»:

Кт10 «Основні засоби»;

    Дт 975 «Уцінка необоротніх активів і фінансових інвестицій».

Види оцінки основних засобів

Оцінка основних засобів п-ва є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і стр-ри, розрахунку ек-них показників госп-кої д-сті п-ва за певний період.види оцінки ОЗ:

Первісна вартість основних засобів - це фактична їхня в-сть на момент уведення в дію чи придбання.Скл. з:сума сплачена постач-кам та підрядникам за викон буд-монтаж робіт;реєстрац збори, держ мито, ін аналог платежі, що здійсн у зв'язку з придбанням прав на об'єкт ОЗ;сума ввізного мита;сума непрямих податків у зв'язку з придб ОЗ;витр зі страх ризиків доставки ОЗ;витр на транспорт;ін витр, пов'яз з доведенням ОЗ до стану, придатн для використ.

Відновлена в-сть основних засобів - це в-сть їхнього від­творення за суч. умов вир-ва. Вона враховує ті самі ви­трати, що й ПВ, але за суч. цінами. Зі зміною умов вир-ва й цін на ті самі елементи засобів праці між перві­сною (початковою) та відновленою вартістю ОЗ вини­кає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточно­го регул-ня процесу відтворення ОЗ, правильно­го розрахунку певних ек-них показників д-сті п-ва. Тому для забезп-ня порівнянності вартісної оцінки ОЗ періодично проводиться їхня переоцінка за віднов­леною в-стю.

Справедлива в-сть - звичайна ринкова в-сть об'єктів, яка визнач експертами і фахівцями.Повна вартість ОЗ - це в-сть у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю ОЗ рахуються на балансі п-ва протягом усього пері­оду їхнього функц-ня.

Ліквідаційна в-сть - сума коштів, яку п-во очікує отримати від ліквідації необорот активів після закінчення строку їх корисного викор-ня за вирахуванням витрат, пов'язаних з ліквідацією.

Залишкова в-сть ОЗ хар-зує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (ви­конаної роботи, наданої послуги). Вона визначається як різниця між повною ПВ та накопиченою на момент обчислення сумою спра­цювання ОЗ. ЗВ основних засобів на час їхнього вибуття має назву ЛВ. У практиці госп-ня її використову­ють для розрахунків норм аморт-них відрахувань та визна­чення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Балансова в-сть групи ОФ п-ва на по­чаток розрахункового року (БВ):БВоф = БВо+ Вноф + Вкр + Врек - Вв - АВо ,де БВо - балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;Вноф -- витрати на придбання нових ОФ;Вкр-в-сть здійснення кап-го ремонту ОЗ;Врек - витрати на реконструкцію вир-чих приміщень і мо­дернізацію устаткування;Вв - в-сть виведених з експлуатації ОЗ протя­гом року, що передував звітному;АВо - сума аморт-них відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.Одиницею обліку ОЗ є окремий об'єкт:1)пристрій з усім пристосуванням та приладдям до нього.2)конструктивно-відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних ф-цій.3)незавершені кап-ні інвестиції.4)відокремлений комплекс конструктивно-з'єднаних предметів, що мають для свого обслуг заг пристосування, приладдя, єдиний фундамент.5)ін активи, які відповідають визначенню ОЗ.[15,с.72]

Шляхи надходження основних засобів:

— придбання як нових, так і таких, що були в експлуатації, основних засобів за грошові кошти;

— самостійне виготовлення основних засобів;

— отримання основних засобів як внеску до статутного капіталу засновників (учасників) підприємства в обмін на корпоративні права;

— переведення до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції;

— отримання основних засобів безплатно від юридичної або фізичної особи;

— отримання основних засобів у результаті обміну на подібні або неподібні активи.

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ОБЛІКУ РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ.

Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводять до необхідності розробки загальних правил складання фінансової звітності для забезпе­чення достовірної інформації та однозначного тлумачення звітних показників учасниками міжнародного фондового ринку. Ці правила знайшли своє відо­браження у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). З огляду на те, що національні облікові стандарти розроблені з урахуванням вимог міжнародних стандартів, П(С)БО 7 "Основні засоби" має ряд спільних поло­жень з МСФЗ 16 "Основні засоби" [4, с.83].

Суттєві відмінності відсутні щодо висвітлення наступних питань:

1.Сфера застосування стандарту;

2. Визначення понять: амортизація; вартість, яка амортизується (в МСФЗ - сума, яка амортизується);

3. Група основних засобів (в МСФЗ - клас основних засобів);

4. Ліквідаційна вартість; основні засоби;

5.Порядок та умови їх визнання; строк корисного використання (експлуатації), фо­рмування первісної вартості об'єкта та перелік витрат, які не включаються до первісної вартості;

6. Формування первісної вартості при обміні об'єкта основ­них засобів на подібні та неподібні активи;

7. Проведення переоцінки об'єкта основних засобів і відображення її результатів в обліку [5, с. 55].

Однак, існують положення, які містять розбіжності (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Порівняння міжнародного та національного стандартів з обліку основних засобів