Облік та аналіз фінансових результатів на СТОВ "Тростянчик"

 Вступ

В наш час багато які економісти схильні бачити головну причину нинішньої економічної кризи в Україні у непослідовності проведення економічних реформ, частих змінах економічного курсу та складу уряду.

Так, не викликає сумніву той факт, що сучасний спад виробництва в Україні значною мірою є наслідком низької прибутковості та збитковості значної більшості вітчизняних підприємств.

Беззаперечно, що основним економічним чинником, який в значній мірі визначає прибутковість підприємства, є фінансовий результат підприємства. При цьому фінансовий результат виступає тим комплексним показником, який узагальнює усі результати виробничо-господарської діяльності підприємства та визначає її ефективність.

Дослідження проблем обліку і аналізу фінансових результатів представлені в працях таких відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, як: Бриттон Э., Ватерсон К., Велш Г.А., Білуха М.Т., Голов С.Ф., та ін. Значний внесок у вирішення проблем автоматизації обліку і аналізу фінансових результатів зробили такі вчені як: Бутинець Ф.Ф., Завгородній В.П., Ільїна О.П.

Аналіз результатів досліджень вітчизняних вчених-економістів свідчить, що теоретичні та практичні розробки щодо обліку та аналізу фінансових результатів мають сучасний характер та відображають ґрунтовне розуміння проблем, пов’язаних з трансформацією вітчизняної системи обліку. Поряд з цим, важливі аспекти теорії і практики обліку та аналізу фінансових результатів,  потребують проведення подальших досліджень та розробок в напрямку їх удосконалення.

Метою даної курсової роботи є обґрунтування теоретичних та методичних основ формування фінансових результатів, розробка основних напрямків удосконалення обліку та аналізу фінансових результатів відповідно до вимог національних та міжнародних стандартів, розробка  рекомендацій щодо автоматизації  процесів обліку та аналізу для забезпечення ефективного управління формуванням фінансових результатів в сучасних умовах господарювання.

Відповідно до поставленої мети основним завданням даної курсової роботи є дослідження фінансових результатів, як об’єкту обліку та аналізу,  визначити структурні переваги їх формування в сучасній обліковій практиці.

Предметом  дослідження є  обліково-аналітичні процеси формування фінансових результатів та використання прибутку.

Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність СТОВ «Тростянчик», Тростянецького району,  Вінницької області.

1 Теоретичні основи формування та обліку фінансових результатів.

1.1 Поняття фінансових результатів та порядок їх формування.

Головною метою створення та подальшої діяльність будь-якого господарюючого суб'єкту, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Отже, фінансовий результат - це прибуток або збиток який отримує господарюючий суб'єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексної оцінки ефективності цієї діяльності.

 Як бачимо, поняття фінансового  результату тісно пов'язане з  поняттями прибутків і витрат. У положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" надані наступні визначення прибутку та збитку.   Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати; збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансовий результат (прибуток або збиток) повинен визначатися і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності згідно з принципом нарахування та відповідності доходів та витрат.[15]

Отже, відповідно до вищезазначеного принципу, для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно зіставляти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Тобто, якщо доходи суб'єкта господарської діяльності перевищують витрати, що були здійснені для отримання цих доходів, то він отримує позитивний фінансовий результат (прибуток), у разі, коли витрати більші за доходи господарюючий суб'єкт отримує негативний фінансовий результат (збитки).

Як економічна категорія фінансові результати визначається, як різниця між сукупною виручкою та сукупними витратами підприємства. Перевищення валових сукупної виручки над сукупними витратами стає можливим завдяки створення додаткової вартості. Додаткова вартість виступає у вигляді збільшення вартості товару відносно витрат на його виробництва, як прирощування всього авансованого капіталу. Закон додаткової вартості діє на всіх стадіях виробничого процесу.[9]

Таким чином, основоположними поняттями фінансових результатів як економічної та бухгалтерської категорії є поняття доходів і витрат.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати", дає наступне визначення доходів:

Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Щодо економічної вигоди, то згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вона визначається, як потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Але, слід зазначити, що в економічній теорії існують різні підходи до визначення доходів та витрат. Відповідно до теорії альтернативного підходу доходи підприємства поділяються реальні (фактичні) та альтернативні.    Реальні (фактичні) доходи за цією теорією визначаються як валова виручка підприємства від реалізації товарів, робіт, послуг (тобто у разі здійснення звичайної діяльності). Альтернативні ж доходи визначаються величиною можливого доходу, який підприємство отримає у разі зміни своєї діяльності (наприклад, кошти підприємства не будуть витрачені на придбання сировини, а вносяться на депозитний банківський рахунок або інвестуються у акції інших підприємств). Порівнюючи обидва види доходів підприємство визначає найбільш оптимальний напрямок своєї діяльності, який забезпечує найбільший дохід при рівних витратах коштів підприємства. Під час порівнянні зазначених доходів їх величину, як правило, помножують на ймовірність отримання цього доходу, що дозволяє врахувати підприємницький ризик за видами діяльності, які порівнюються.[13]

Щодо витрат підприємства, то в економічній теорії існує їх розподіл на зовнішні (явні) і внутрішні (скриті). До зовнішніх витрат належать платежі зовнішнім (відносно підприємства) постачальникам. Отже, різниця між сукупною виручкою та зовнішніми витратами дорівнює величині бухгалтерського прибутку, але при цьому не враховуються скриті витрати, до яких належать витрати на ресурси, належні самому підприємству. Таким чином, якщо вилучити з величини бухгалтерського прибутку внутрішні витрати, то визначена величина буде складати економічний прибуток підприємства.

Всі підприємства однієї галузі придбають необхідні ресурси на ринку факторів виробництва, де ціни не залежать від даних суб'єктів господарської діяльності, а формуються за об'єктивним механізмом ринкової кон'юнктури (окрім ринків з різним ступенем монополізації), тому кожне підприємство сплачуватиме рівні суми за рівні обсяги будь-якого ресурсу, аби отримати цей ресурс у своє підпорядкування. Це означає, що явні витрати за втраченими можливостями підприємств однієї галузі на одиницю продукції виступають рівними.

Щодо скритих витрат, які визначаються віддачею капітальних ресурсів та підприємницької здатності, то в умовах конкуренції прагнення кожного підприємства не допустити переваги конкурентів повинно привести галузь до стану, коли жодне з підприємств не буде мати односторонніх вигод. В цьому випадку віддача всіх ресурсів рівна на всіх підприємствах, а економічний прибуток дорівнює нулю і носить назву "нормального прибутку", отримання якого достатньо для того, щоб залишитися в галузі. Це означає, що в умовах абсолютної конкуренції, коли галузь знаходиться у рівновазі, витрати втраченої можливості кожного підприємства галузі співпадають з їхньою сукупною виручкою, і економічний прибуток всіх підприємств дорівнює нулю. За рівноважного стану всі основні показники, які формують попит та пропозицію на товарнім ринку (пропозиція ресурсів, ступень розвитку технології, рівень доходів споживачів, тощо) залишаються незмінними. Будь-які відхилення від рівноваги, викликані діями одного з підприємств, яке, наприклад, застосувало декілька новацій, через що і отримало економічний прибуток, в довгостроковому періоді усуваються через вхід до галузі інших підприємств. Галузь, яка знаходиться в рівновазі, абсолютно статична, всі вчинки підприємств можна передбачити, будь-який ризик відсутній.[20]

Відповідно до економічної теорії маржиналізму доходи, витрати та відповідно, фінансовий результат є функціями від обсягу виробництва. При цьому за умов чистої конкуренції збільшення обсягу випуску не гарантує підприємству збільшення прибутку, оскільки обсяг реалізації продукції на ринку чистої конкуренції є зворотною пропорцією до ціни одиниці продукції. Згідно з цією теорією існує лише один обсяг виробництва, який забезпечує найбільший економічний ефект, тобто найбільшу прибутковість. Для визначення такого обсягу виробництва використовуються поняття граничних витрат та граничного доходу, які дорівнюють питомій вазі приросту відповідно витрат та доходу при збільшенні (зменшенні) обсягу випуску продукції на визначену фіксовану величину, що обумовлена виробничою та технологічною структурою підприємства. Найбільший фінансовий результат може бути досягнутий при обсягу виробництва, на якому встановлюється рівновага між граничним доходом та граничними витратами підприємства.[10]

Існує досить багато класифікаційних критеріїв щодо фінансових результатів. Насамперед, відносно своєї величини фінансові результати розрізняться на позитивні фінансові результати (прибуток), нульовий фінансовий результат та негативний фінансовий результат (збиток).

Балансовий прибуток являє собою загальний фінансовий з урахуванням всіх прибутків і збитків, тобто різниця між чистим прибутком, який був отримана від всіх видів діяльності і збитками.

Прибуток, який оподатковується, є різницю між скоригованими валовими прибутками та валовими витратами, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку".[9]

Госпрозрахунковий прибуток являє собою чистий прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після вирахування з неї всіх відповідних сум податків, відрахувань і інших платежів, а також покриття збитків.

1.2 Наукові основи обліку  фінансових результатів

 Головною метою створення та подальшої діяльність будь-якого господарюючого суб'єкту, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексної оцінки ефективності цієї діяльності.

Облік фомування фінансових результатів регулюється слідуючими нормативними документами:

1. П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від

2. П(с)БО 7 «Основні засоби» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00 №92.

3. П(с)БО 15 «Доходи» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.09 №280.

4. П(с)БО 16 «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318.

5. П(с)БО 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005р., №790.

6. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006р №1315.

Фінансовий результат діяльності будь-якого підприємства згідно з Михайлов М.Г., [9]є прибуток чи збиток. Прибуток посідає одне з головних місць у загальні системі вартісних інструментів ринкової економіки. Він є головною метою підприємницької діяльності, основним спонукальним мотивом будь-якого бізнесу.  Фінансовий результат (прибуток чи збиток) в бухгалтерському обліку визначається порівнянням суми отриманих доходів та витрат, понесених для отримання цих доходів.

За  Плаксієнком В.Я,[14]  фінансові результати діяльності тактуються в П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Прибуток- це сума, на яку доходи перевищують пов’язанні з ним витрати. Збиток- це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійсненні ці витрати. Прибуток представляє собою виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал та характеризує його винагороду за ризик, здійснений підприємницькою діяльністю. Який являє собою різницю між сукупними доходами та сукупними витратами.

Лишиленко О.В.,[7] вважає, що остаточний фінансовий результат діяльності підприємства  чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період. Кінцевий фінансовий результат визначається за видами реалізованої продукції, підсумок якого дорівнює фінансовому результату за основним видом діяльності в фінансовому виду обліку.

Чебанова Н.В і Єфіменко Т.І[18]  вважають, що фінансовий результат це прибуток або збиток отриманий внаслідок операційної діяльності підприємства. Операційної діяльності підприємства поділяється на:

- основну діяльність діяльність пов’язану з продажем готової продукції, робіт, послуг, а в торгівлі-товарів.

- іншу операційну діяльність: діяльність із передачі в оренду основних засобів, нематеріальних активів, з продажу оборотних активів

- операції з тарою, по інвентаризації конвертації (продажу) іноземної валюти, по одержанню грантів і субсидій, одержанню пені, штрафів, неустойок.

Харьковський  Д. Ф [20] вважає, що кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства який являє собою різницю між загальною сумою отриманих доходів та витрат підприємства на реалізацію продукції є прибуток. Як кожна економічна категорія, прибуток виконує  певні функції, які є відображенням його сутності.

Прибуток, як джерело формування фінансових ресурсів позначає, що по-перше він використовується на формування фінансових ресурсів держави, по-друге, для формування фінансових ресурсів самих підприємств для забезпечення господарської діяльності. Прибуток синтезує в собі фінансові результати підприємства від різних сфер діяльності: операційної(основної), фінансової та інвестиційної.

Згідно з Гончаренко Н.[4] фінансовий результат відповідно до п.19 П(с)БО 30 сільськогосподарських підприємств має три складові: 1) Фінансовий результат від первісного визнання сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів; 2) Фінансовий результат від реалізації запасів – сільськогосподарської продукції та біологічних активів, оцінка яких здійснюється за справедливою вартістю, за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу; 3) Фінансовий результат від зміни справедливої вартості біологічних активів на дату балансу, оцінка яких здійснюється за справедливою вартістю. Одним з напрямів вирішення є скасування методики визначення фінансових результатів за П(с)БО 30, оцінка за справедливою вартістю тільки біологічних активів та відображення різниці між такою вартістю і витратами на виробництво в складі додаткового капіталу підприємства.

Ковлявська О.І. [6] вважає, що розрахунок фінансових результатів від реалізації продукції основної діяльності сільськогосподарськими підприємствами в сучасних умовах взагалі втрачає свій економічний зміст, оскільки більшість сільськогосподарської продукції продається у звітному періоді після її відокремлення від біологічного активу і собівартості реалізованої продукції у Звіті дорівнюватиме доходу від її реалізації.  Фінансові результати від первісного визнання поточних біологічних активів і сільськогосподарської продукції слід відображувати на рахунках доходів і витрат основної діяльності.

На думку Ткаченко Н.М.,[17] фінансовий результат утворюється з доходів діяльності підприємства за вирахуванням витрат діяльності. Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язаннь, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

 Збиток – це перевищення  суми витрат над сумою доходу  для отримання якого були здійснені ці витрати.

Згідно з Нашкерською Г. В.,[10] фінансовий результат це прибуток або збиток отриманий внаслідок діяльності підприємства (основної, іншої операційної діяльності, операції з тарою, по інвентаризації, конвертації,іншої валюти, штрафи, неустойки ).

Огійчук М.Ф.,[11] вважає, що метою визначення фінансових результатів є надання користувачам оприлюдненої повної неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Поняття фінансових результатів діяльності трактується П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Однією із складових фінансових результатів є прибуток. У бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності.

У пункті 18 П(с)БО 30 «Біологічні активи»[15] передбачено, що фінансовий результат від первісного визнання визначається як різниця між вартістю біологічних активів і сільськогосподарської продукції, оцінених у порядку, передбаченому пунктами 9 і 12 П(с)БО 30, та витратами, пов’язаними з біологічними перетвореннями.

2. Природно – економічна  характеристика підприємства

Сільськогосподарське товариство СТОВ «Тростянчик» (надалі СТОВ «Тростянчик») розташовене в селі Тростянчик на території Тростянчиської сільської  Ради Тростянецького району  Вінницької  області.

Територія Тростянецького  району, в   межах  якого розташовене СТОВ «Тростянчик» знаходиться  майже  в південій  частині  Вінницькій  області   і  за  фізико – географічним  і  грунтовим  поділом  відноситься  до  південно – західного (Вінницького ) агрогрунтового  району  центральної  підзоли  правобережного  лісостепу .

Кліматичні  умови  СТОВ «Тростянчик»  сприятливі  для вирощування  всіх  районованих сільськогосподарських  культур. Середня  кількість  атмосферних  опадів  за  рік 544  міліметри .  Грунти  - високо  родючі  чорноземи  з  достатнім  вмістом  гумусу .  Рівний  рельєф  грунтів   дозволяє  проводити  всі  види  механізованого  обробітку.         

СТОВ «Тростянчик» розташоване  в центральній  частині  Тростянецького  району.  На  відстані  15  км  від  районного  центру Тростянця  і 130  км  від  обласного  центру  м. Вінниця. Воно є багатогалузевим господарством. В рослинництві це вирощування зернових культур, цукрового буряка, фруктів. Соняшника та зернових культур. В тваринництві це виробництво молока, м’яса ВРХ та свиней. В господарстві є в наявності свій цегельний завод з виробництва червоної цегли. СТОВ  «Тростянчик» орендує 2020,1 га землі в т.ч. ріллі 2020,1 га.

СТОВ  «Тростянчик»  є  юридичною  особою,  має  самостійний  баланс,  розрахунковий   та  інші  рахунки  в  установах банків,  печатку  зі  своїм  найменуванням,  штампи,  бланки  ,  а  також  інші  реквізити.

У своєму складі підприємство має такі структурні одиниці:

• Свинарники на 150 голів;
• Молочно товарна ферма на 170голів;
• Ферма ВРХ по вирощуванню маточного стада на 250 голів;
• Дві тракторні бригади на 31 трактори і 7 комбайнів;
• Автопарк на 29 автомобілі,  автобус і автокран;
• Склад міндобрив;
• Зерносклади  2 штук;
• Центральна майстерня по ремонту сільськогосподарської техніки;

Крім того, на території підприємства розміщенні такі культурно-побутові заклади: дитячий садок, 1 школа, будионк культури в т.ч. бібліотека, їдальня.

В загальному в господарстві зайнято 147працівники в т.ч.

в рослинництві – 86 чол.; 

в тваринництві – 61 чол.;

Склад і структуру земельних угідь господарства можна зобразити у вигляді таблиці.

Таблиця 2.1

Склад і структура земельних угідь СТОВ «Тростянчик»

Провівши аналіз складу та структури земельних угідь СТОВ  «Тростянчик»   можна зробити такі висновки, що в звітному 2009р. склад сільськогосподарських угідь зменшився на 454,46 га або на 18,4%, на відмінну від базисного 2007р. Якщо розглянути окремо по угіддях, то видно, що рілля у звітному 2009р.також зменшилася на 346,53 га або на 14,6% на відмінну від 2007 року. Інші угіддя, так як і інші землі в господарстві не використовуються.

Розглядаючи окремо по всьому господарству земельні угіддя, ми бачимо, що у 2009р. вони  зменшилися, а саме на 107,9 га або на 3,8%, це могло бути спричинено зменшенням площі ріллі у 2009р. порівняно з 2007р.

Показники технологічної та економічної ефективності використання землі можна зобразити у вигляді таблиці.

Показники технологічної та економічної ефективності використання землі можна зобразити у вигляді таблиці, яка найбільш точно характеризує стан розвитку господарства.

  Таблиця 2.2.

Показники технологічної та економічної ефективності використання землі СТОВ «Тростянчик»

Проаналізувавши показники технологічної та економічної ефективності використання землі можна зробити такі висновки. По показниках технологічної ефективності видно, що урожайність зернових 2009р. порівняно з 2007р збільшилась, також спостерігається збільшення і технічних культур, зокрема гороху на 18,1 ц/га. Слід зазначити також і незначне збільшення виробництва молока на 100 га с/г угідь у 2009р. порівняно з виробництвом у 2007р., на 2,8 ц. Виробництво приросту ВРХ на 100 га с/г угідь 2009р. також збільшилось, в порівнянні до 2007р., а саме на 42,8 ц. Виробництво свинини на 100 га ріллі у звітному 2009р. збільшилось на 44,3 ц, на відмінну від 2007р.

Розглядаючи показники економічної ефективності, можна зробити такі висновки, що у 2009р. виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь збільшилось порівняно з 2007р., на 11,4 тис. грн .Виручки від реалізації продукції на 100 га с/г угідь у звітному році було отримано більше на 1,7 тис. грн,або на 60,7% ніж у базисному 2007р. Збільшився також валовий прибуток на 100 га с/г угідь на 0,8 тис. грн., чистий прибуток збільшився у 2009р. на 0,32 тис. грн, порівняно з цими показниками у 2007р. Дане збільшення виробництва продукції є позитивним явищем для господарства і свідчить про вдосконалення його діяльності.

СТОВ «Тростянчик», як і інші сільськогосподарські підприємства реалізує свою продукцію, це зображено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

 Структура товарної  продукції СТОВ «Тростянчик»