Облік та аналіз операційних витрат

Вступ

Бухгалтерський облік походить від німецького “Buchhalter” – бухгалтер, тобто, людина, яка веде облік. “Бух” _ в перекладі з німецького означає книга. Цю книгу бухгалтер читає щодня. На українській мові бухгалтерський облік визначають ще словом рахівництво. Рахівництво, рахівниця одержані від слова рахівник.

Бухгалтерський облік існує вже багато століть. Знайдені перші записи господарських операцій між племенами датовані 5000 роком до нашої ери. У древній Греції записи витрат на будівництво державних закладів висікали на стінах будинків. Приблизно в 200 році до нашої ери квестори Римської імперії здійснювали контроль за державними бухгалтерами на місцях. Звіти квесторів відправлялись в Рим, де вислуховувались екзаменаторами. Ця практика дала нам термін “аудитор” (від лат. “audire” - слухати).

На протязі століть бухгалтерський облік був пов’язаний з державною діяльністю. Промислова революція  висунула до бухгалтерського обліку нові вимоги. Почався розвиток управлінського обліку.

Бухгалтерський облік – це по визначенню Р.Ентоні “мова бізнесу”.

Бухгалтерський облік є одним із видів господарського обліку.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІV та розробленими у відповідності з ним Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно вказаного закону, бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

При організації і веденні бухгалтерського обліку підприємства в своїй роботі керуються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які являють собою нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що вимагають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Бухгалтерський облік виконує три головні функції : облікову (інформаційну), контрольну та аналітичну.

Контрольна функція бухгалтерського обліку пов’язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягненням нових показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і підприємства в цілому інформацією, яка необхідна для здійснення контролю, планування і прийняття оперативних управлінських рішень.

Аналіз інформації дозволяє приймати рішення по розвитку і удосконаленню виробництва, зниженню витрат.

Для успішної реалізації функцій бухгалтерського обліку до нього висуваються наступні вимоги:

• порівняльність показників обліку з показниками плану;
• своєчасність обліку;
• точність і об’єктивність;
• повнота і аналітичність облікових даних;
• ясність і доступність;
• економічність обліку.

Для відображення кількісних і якісних змін, які відбуваються із господарськими засобами підприємства та джерелами їх утворення у бухгалтерському обліці використовують натуральні, трудові та грошові вимірники.

 Бухгалтерський  облік складається з ряду елементів, а саме:

• системи документування господарських операцій при допомозі відповідних форм первинного обліку;
• документообігу в поєднані з графіком виконання облікових робіт;
• Плану рахунків, який включає рахунки необхідні для відображення здійснюваних господарських операцій;
• форми бухгалтерського обліку;
• організаційної структури облікового процесу і розподілу службових обов’язків в бухгалтерії;
• організації збереження бухгалтерської документації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Організаційна частина

 Економічна характеристика підприємства.

    Олександрійське державне  комунальне підприємство “Теплокомуненерго”  засноване рішенням Олександрійської міської ради від 22 вересня 1994 року № 370 (надалі – Власник) і підпорядковане виконавчому комітету Олександрійської міської ради (надалі – Орган управління). Підприємство має статут, який регламентує його діяльність згідно статуту.

Загальна інформація про КП “Теплокомуненерго”

Назва підприємства	Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” Олександрійської міської ради
Адреса:	28 000 м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32а
Директор:	Куліков Володимир Сергійович
Головний інженер:	Медведєв Володимир Андрійович
Головний бухгалтер:	Пащенко Валентина Яківна
Начальник планово-економічного відділу:	П’ятак Вікторія Володимирівна
Основна діяльність:	Надання послуг з теплопостачання. Виробництво і транспортування теплової енергії населенню, об’єктам соцкультпобуту, промисловим підприємствам та іншим споживачам. Експлуатація, технічне обслуговування і ремонт котелень, теплових пунктів та теплових мереж.
Форма власності:	Міське комунальне підприємство, яке діє на підставі статуту, затвердженого виконкомом міської ради
Підзвітність:	Підприємство підпорядковане виконкому міськради
Чисельність персоналу:	274 осіб (2007 рік)
Середньомісячна заробітна плата:	480 грн. (2007 рік)
Вид палива	природний газ
Надаються послуги  опалення: всього,        в т.ч.: населення бюджетні установи інші споживачі ГВП	1 538,2 тис. м2 загальної опалювальної площі ; 1 227,3 тис. м2   220,1 тис. м2 90,8 тис. м2 з 1997 р. гаряча вода не подавалась в літній період з 2000 р. гаряча вода не подається в загалі.
Обсяги виробництва теплової енергії: власними котельнями	156 726 Гкал/рік (2007 р.)
Обсяги споживання:   -палива  -електроенергії                   - води/водовідведення	25,414 тис. тонн у.п./рік (2007 р.) 5 872,4 тис. кВт-год/рік (2007 р.) 201,8 / 54,7 тис. М3/рік (2007 р.)

 Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” є найбільшим постачальником теплової енергії в місті .

 Метою діяльності  підприємства є: залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів Засновника для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб в послугах теплопостачання шляхом здійснення виробничої, комерційної та іншої господарської діяльності і реалізації інтересів Засновника на основі одержання прибутку, соціальних потреб трудового колективу Підприємства.

Предметом діяльності підприємства є:

- забезпечення безперервного і  надійного теплопостачання для  населення, комунально – побутових, бюджетних, промислових та інших  об’єктів міста та довколишніх  селищ, планомірний розвиток централізованого теплопостачання споживачів як найекономічнішого; 
- забезпечення надійної експлуатації споруд котелень та теплових мереж  згідно правил Держохорони і правил технічного переозброєння і реконструкції виробництва та модернізації матеріально - технічної бази.

Підприємство може здійснювати будь – які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені діючим законодавством України і відповідають цьому статуту.

Підприємство є юридичною особою з моменту його реєстрації.

 Органом управління.

Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та свого статуту.

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку та інші штампи зі своїм найменуванням.  У своїй діяльності Підприємство керується діючим законодавством України, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, відомчими нормативними актами.  Здійснює свою діяльність згідно Закону України “Про енергозабезпечення” та “Правил відпуску та реалізації теплової енергії теплопостачаючими підприємствами житлово-комунального господарства”, “Правил надання населенню послуг з теплопостачання”, затверджених Постановою Кабінета Міністрів України від 30.12.1997р. № 1497, у відповідності з цим статутом.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.  Підприємство несе відповідальність за зобов’язаннями держави, територіальної громади, Власника та Органу управління.  Власник не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства. 

У випадках, передбачених чинним законодавством України, Підприємство отримує ліцензії, торгові патенти для здійснення видів діяльності, визначених законом.

Функції управління підприємством з технічних питань та питань матеріально – технічного забезпечення здійснює обласне управління житлово – комунального господарства.

Управління з питань економічної діяльності здійснює міськвиконком.  
 Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.  Майно Підприємства являється комунальною власністю громади міста і закріплюється за ним на праві повного господарського підпорядкування.  Підприємство користується та розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд, у відповідності до чинного законодавства, статуту, рішень Власника.

Джерелом формування майна Підприємства є:

-    майно, передане йому  Засновником;

-    прибутки, отримані від  реалізації продукції, а також від інших                             видів

-     фінансово – господарської діяльності;

-    прибутки від кредитів;

-   капітальні вкладення і  дотації з бюджету, за рішенням  Власника;

 

-    безготівкові або благодійні  внески, пожертвування організацій,

   підприємств, громадян;

-    придбання майна іншого  підприємства, організації;

-    інше майно, набуте на  підставах, не заборонених законодавством;

-  відчудження засобів виробництва, що є комунальною власністю  і   

 закріплені за підприємством, здійснюється тільки за рішенням Власника у порядку, встановленому чинним законодавством та Власником.

Підприємство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Збитки, завдані Підприємству внаслідок порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Підприємству за рішенням суду або арбітражного суду.  Підприємство має право одержувати кредити банків під заставу комунального майна тільки за рішенням Органу управління.

Підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих, науково – технічних прогнозів та преорітетів, кон’юктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічних ситуацій.

Підприємство реалізує свої послуги за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, у випадках, передбачених законодавством України, - за фінансовими державними цінами.

Підприємство за згодою Власника має право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджує Положення про них.

При визначенні стратегії господарської діяльності Підприємство повинно враховувати державні контракти, державні замовлення та інші договірні зобов’язання.  Доведені у встановленому порядку державні контракти і державні замовлення є обов’язковими до виконання.

Підприємство забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством; здійснює будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт основних фондів, забезпечує своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та якнайшвидше введення в дію придбаного обладнання; здійснює оперативну діяльність по матеріально – технічному забезпеченню виробництва; придбає необхідні матеріальні ресурси у підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також у фізичних осіб; створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує  дотримання законодавства про працю; здійснює заходи по вдосконаленню організації заробітної плати працівників з метою посилення їхньої матеріальної зацікавленості як в результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи  підприємства, забезпечує економне і раціональне використання фонду споживання і своєчасні розрахунки з працівниками підприємства.

Підприємство здійснює бухгалтерський, оперативний облік та веде статистичну звітність згідно з чинним законодавством.  Керівник підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за дотримання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності.

Підприємство надає до фонду комунального майна щоквартально баланс та річний звіт про результати господарської діяльності. 

Основними узагальнюючими показниками фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток. 

Чистий прибуток Підприємства, який залишається після матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків  по кредитам банків, внесків, передбачених чинним законодавством України, податків т інших платежів до бюджету, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди, залишається у повному його розпорядженні, якщо інше не передбачене рішенням Власника.

Відносини Підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах виробничої діяльності здійснюється на основі трудових договорів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Спеціальна частина.

3.1. Загальні основи побудови  обліку формування витрат виробництва  продукції (робіт, послуг).

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі  Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України:

• № 186 від 09.02.86 р. (будівельно-монтажні роботи);
• № 334 від 18.03.96 р. (торговельна діяльність);
• № 452 від 23.04.96 р. (сільськогосподарські підприємства);
• № 473 від 26.04.96 р. (промисловість);

               Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства № 24 від 31.03.97 р., а також на підставі Законів України:

• “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 р.;

• “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” № 283/97- ВР від 22.05.97 р.”;

• П(с)БО 16 “Витрати”(Наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України № 27/4248 від 19 січня 2000 р.).

Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Операційні витрати – це витрати, що пов’язані з діяльністю по реалізації та управлінням підприємством. Вони характеризують витрати, що у звітному періоді і безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як правило поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов’язані з науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.

Валові витрати (згідно із Законом України № 283/97-ВР, ст.5) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П(с)БО 16 “Витрати” визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загально-виробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат.

Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.

Облік витрат підприємства, основною діяльністю якого є виконання робіт, надання комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання) здійснюється за дебетом рахунку 23 "Виробництво", відповідних субрахунків по видах послуг (робіт) і рахунку 90 "Собівартість реалізації" субрахунок 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", а за кредитом цих рахунків відображаються суми списаних витрат щомісячно або у кінці звітного року.

За місцем виникнення витрати на виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами й іншими адміністративно обособленими структурними підрозділами виробництв.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг або груп однорідних виробів.

Витрати на виробництво продукції класифікуються за елементами і статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загально-виробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції, котрі відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні та умовно-постійні.

До умовно-перемінних витрат належать витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням. До умовно-перемінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні витрати – це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні й одноразові.

Поточні витрати, тобто постійні – це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати – це одноразові витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Таким чином, виробнича собівартість – це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

3.2. Групування та облік  витрат виробництва за елементами (клас 8).

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., тат нового Плану рахунків витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

1. Матеріальні витрати.
2. Витрати на оплату праці.
3. Відрахування на соціальні заходи.
4. Амортизація.
5. Інші операційні витрати.
6. Інші затрати.
1. Елемент “Матеріальні витрати”.

До елементу “Матеріальні витрати” належать:

• витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);
• витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;
• витрати палива й електроенергії, що використовуються на технологічні, енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (№ 893/4186 від 21.12.99 р.) малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 “Витрати за елементами” або з використанням рахунків класу 9 “Витрати діяльності”, який ведуть всі підприємства, крім вищевказаних суб’єктів малого підприємства та інших організацій.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначений рахунок № 80 “Матеріальні витрати” з такими субрахунками:

801 “Витрати сировини й матеріалів”

802 “Витрати купівельних  напівфабрикатів та комплектуючих  виробів”

803 “Витрати палива  та енергії”

804 “Витрати тари  і тарних матеріалів”

805 “Витрати будівельних  матеріалів”

806 “Витрати запасних  частин”

807 “Витрати матеріалів  сільськогосподарського призначення”

808 “Витрати товарів”

809 “Інші матеріальні  витрати”.

На дебеті рахунка № 80 “Матеріальні витрати” відображаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті – списання на рахунок № 23 “Виробництво” прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 – матеріальних витрат, що відносяться до виробничих, накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

2. Елемент “Витрати на оплату праці”.

Відповідно до Типового положення № 473 до елементу “Витрати на оплату праці” належать:

1. витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлену норму, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

2. виплати, передбачені законодавством про працю;
3. витрати пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;
4. виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами громадсько-правового характеру;
5. виплата звільненим працівникам вихідної допомоги.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок № 81 “Витрати на оплату праці”, який має такі субрахунки:

811 “Виплати за  окладами й тарифами”;

812 “Премії та  заохочення”;

813 “Компенсаційні  виплати”;

814 “Оплата відпусток”;

815 “Оплата іншого  невідпрацьованого часу”;

816 “Інші витрати  на оплату праці”.

На дебеті рахунка № 81 “Витрати на оплату праці” відображається сума визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 – витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

3. Елемент “Відрахування на соціальні заходи”.

До елементу “Відрахування на соціальні заходи” відповідно до Указу Президента України № 506/98 від 25.05.98 р. “Про обмеження розміру фактичних витрат суб’єктів господарювання на оплату праці працівників”, суми сукупного оподаткування доходу (прибутку), з яких стягуються збори (внески до соціальних фондів), відносяться:

1. Фонд соціального страхування України (див. Додаток №2);
2. Державний Фонд сприяння зайнятості населення;
3. Пенсійний фонд України.

На підприємствах, які використовують рахунки класу 8, для узагальнення інформації про витрати на відрахування на соціальні заходи призначений рахунок № 82 “Відрахування на соціальні заходи”.

На дебеті рахунка № 82 “Відрахування на соціальні заходи” відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, на кредиті – списання на рахунок № 23 “Виробництво” суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 – суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.