Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками. 2

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

1.1 Економічна сутність розрахунків з постачальниками та підрядниками,

їх значення, роль і місце в  діяльності підприємства……………………...…....…….6

1.2 Документальне оформлення операцій з постачальниками та

підрядниками …………………………………………………………..………..……..9

1.3 Нормативно-правова база  щодо  обліку  розрахунків з постачальниками

та підрядниками…………….………………………………………….…...……...….13

РОЗДІЛ 2 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ  ОБЛІК  РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

2.1 Економічна характеристика підприємства ТОВ «ВЕРЕС»……...……...……...18

2.2 Облікова політика підприємства. Наказ про облікову політику.…...…………20

2.3 Організація обліку розрахунків  з постачальниками та підрядниками

на підприємстві………………………..……………………...……...……………..…23

2.4 Відображення розрахунків обліку  в обліковому реєстрі та

фінансовій  звітності………………  …………...…………………………....……….32

ВИСНОВОК……………………………………………………………...…………....37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…………..…41

ДОДАТКИ

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВСТУП

На сьогоднішній день існує чимало підприємств, діяльність яких можлива тільки завдяки зобов’язанням  за розрахунками з постачальниками. Тобто практично не маючи власного капіталу, підприємство бере в кредит товар (тобто під реалізацію) і отримує значні прибутки не ризикуючи при цьому власним капіталом. Зобов’язання підприємства за розрахунками з постачальниками та підрядниками займають дуже важливе місце в системі управління діяльністю підприємства. Це аргументується тим, що приймаючи управлінські рішення щодо тактичних чи стратегічних планів підприємства, керівник в першу чергу робить аналіз чи перевірку фінансової звітності, а особливо зобов’язань підприємства, що дає змогу визначити його фінансову стійкість, незалежність та в кінцевому результаті прибутковість.

Актуальність  теми полягає в тому, що в ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Проведення операцій пов'язаних із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності певних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

Предметом дослідження  курсової роботи є різноманітні постачальники  і підрядники, з якими підприємство взаємодіє при закупівлі товарно - матеріальних цінностей, отриманні послуг та відповідних будівельно -монтажних робіт, необхідних для здійснення підприємством своєї фінансово господарської діяльності.

Розрахунки підприємства з постачальниками та підрядниками регулюються такими нормативними актами: положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», вказівки «Щодо організації бухгалтерського обліку в Україні», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов’язання».

При організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками використовують типові форми первинних документів що використовуються в торгівлі, а також міжвідомчі форми, що діють у всіх галузях народного господарства. Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками проводиться згідно наказу про облікову політику, розрахунок з постачальником проводиться згідно укладеного договору про постачання товарів чи надання послуг.

Метою роботи є розкриття  економічної сутності і змісту розрахунків  з постачальниками і підрядниками, особливостей договірно-правових відносини між підприємством, постачальниками і підрядниками, а також документального оформлення операцій з постачальниками і підрядниками.

Завдання роботи полягає  у розкритті теоретичних аспектів обліку процесу постачання, договірно-правових відносин між покупцями та постачальниками і підрядниками, деталізованому розкритті документального оформлення операцій з постачальниками і підрядниками, обліку процесу постачання та транспортно-заготівельних витрат, обліку нестач при отриманні товарно-матеріальних цінностей.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

1.1 Економічна  сутність розрахунків з постачальниками  та підрядниками, їх значення, роль  і місце в діяльності  підприємства.

До поточних зобов’язань належать зобов’язання перед постачальниками  та підрядниками за одержані товарно-матеріальні  цінності (ТМЦ), прийняті роботи та послуги.

Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання виробничих запасів, а також ті, що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, тощо).

Підрядники – це спеціалізовані організації або фізичні особи, які виконують будівельно – монтажні роботи з будівництва, монтажу, ремонту основних засобів на підставі договорів підряду.

Поняття «розрахунки» та «заборгованість» в переважній більшості  містять посилання на «зобов'язання»: розрахунки виникають за зобов'язаннями або зобов'язання виходять з розрахунків, заборгованість - це зобов'язання або навпаки. [18].

Виконання фінансового  зобов'язання відбувається через систему  розрахунків, які виникають та припиняються в момент руху тих чи інших ресурсів (або грошових коштів, або товарів, робіт, послуг). Стан розрахунків в будь-який момент їх існування характеризується дебіторською та кредиторською заборгованістю для кожного учасника.

Існують різні визначення поняття в нормативних документах з бухгалтерського обліку, зокрема, в П(С) БО 11 «Зобов'язання»:

Зобов'язання - це взаємовідносини  між двома або більше сторонами з приводу здійснення діяльності, яка має економічну доцільність.

Фінансове зобов'язання - це належним чином оформлена угода, що передбачає обмін ресурсами, які  мають грошовий вимір.

Розрахунки - це система  взаємин між юридичними і фізичними  особами, що виникають у момент практичного виконання юридично оформлених фінансових зобов'язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій.

Заборгованість - це стан розрахунків за фінансовими зобов'язаннями на будь-який момент часу.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі.

Кредитори - юридичні і  фізичні особи, яким внаслідок минулих  подій підприємство заборгувало  певні суми коштів, їхніх еквівалентів чи інших активів [15].

Розрізняють нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість.

Нормальна виникає у  межах діючих термінів її сплати, а  заборгованість, не погашена з настанням  термінів сплати, є простроченою. Кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позов в судовому порядку і вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги). Банкрутства і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства.

Кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають право вимоги на неї.

Виходячи з сутності розрахунків, кожне підприємство одночасно є і кредитором, і дебітором, а кожна розрахункова операція приводить до одночасного виникнення дебіторської заборгованості в одного підприємства, і кредиторської - в іншого. Відтак, кожна розрахункова операція генерує різні, здебільшого суперечливі, цілі її суб'єктів. З чого можна дійти висновку, що на кожному підприємстві політики управління дебіторською та кредиторською заборгованостями повинні розроблятися не окремо, а бути узгодженими між собою. Однією зі спроб їх поєднати є політика управління грошовими потоками підприємства. Однак рух грошей - і позитивний, і негативний - не може відбуватись сам по собі, як не може представляти самостійну операцію. Тобто, формуючи політику управління грошовими потоками підприємству необхідно враховувати характер розрахункової операції, в результаті якої виник чи може виникнути рух грошових коштів.

Зобов'язання підприємства за розрахунками з постачальниками  та підрядниками - це короткострокові  зобов'язання, що виникають при постачанні продукції чи наданні послуг. Дані зобов'язання повинні погашатися згідно договорів про купівлю-продаж товарів, що заключається з постачальниками чи підрядниками.

Організація обліку розрахунків  з постачальниками та підрядниками проводиться згідно наказу про облікову політику, розрахунок з постачальником проводиться згідно укладеного договору про постачання товарів чи надання послуг.

Облік кредиторської  заборгованості підприємств та організацій  ведеться на рахунках класу 6 «Поточні зобов'язання», який об'єднує рахунки, призначені для обліку зобов'язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких здійснюється протягом одного бюджетного року.

Важливість керування кредиторською заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності [13].

1.2 Документальне  оформлення операцій з постачальниками  та підрядниками.

Основними джерелами  даних для контролю розрахункових  відносин за товарними операціями є  первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками проводяться  на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Організації на постачання ТМЦ здійснюється на підставі договорів (угод) купівлі-продажу. В договорі купівлі-продажу містяться дані про ТМЦ (найменування, якісні характеристики, кількість поставки, ціна, вартість), термін поставки, умови розрахунків, санкції за невиконання умов договору та деякі інші.

Постачальник (продавець) на відвантажені (відпущені) ТМЦ виписує  супроводжувальні документи (товарно-транспортні накладні, накладні, специфікації, рахунки-фактури тощо), а також розрахунково-платіжні документи. Ці документи надходять на підприємства-покупця й обліковуються (реєструються) відділом постачання або фінансовим відділом, контролюється виконання договорів і ці документи передаються до бухгалтерії для ведення обліку розрахунків з постачальниками й оприбуткування одержаних ТМЦ за наявності документів матеріально відповідальних осіб про їх оприбуткування. Отримання послуг підтверджується, як правило, актами приймання – передачі послуг.

ТТН виписують при  доставці товарів автомобільним  транспортом. При доставці товарів  залізничним транспортом виписують  залізничну накладну, а морським шляхом — коносамент.

Залежно від особливостей товарів і згідно з умовами договору до ТТН або рахунку-фактури можуть бути додані документи, що підтверджують якість товарів (свідоцтва про якість, сертифікати, довідки про результати лабораторних аналізів тощо). Отримання товарів безпосередньо зі складу постачальника здійснюється за довіреністю, виписаною покупцем своєму представнику. Імпортний товар додатково оформлюють вантажною митною декларацією.

Зобов’язання перед  постачальниками виникають тільки в умовах послідуючої оплати за одержані ТМЦ або надані послуги.

Це ж стосується розрахунків  з підрядниками за виконані роботи.

Якщо договором (угодою) купівлі-продажу передбачена попередня оплата, то зобов’язання не виникає, а виникає дебіторська заборгованість, яка відображається за дебетом субрахунка 371 «Розрахунки за виданими авансами» і кредитом рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

За договором підряду  підрядник зобов'язується виконати певну роботу за завданнями замовника  з його або своїх матеріалів, а  замовник — прийняти й оплатити виконану роботу.

Приймання виконаних підрядником  робіт і послуг оформлюють, як правило, актами приймання робіт (послуг), що містять відомості про обсяг, якість, строки виконаних робіт (послуг) та їх вартість. Послуги автотранспорту оформлюють товарно-транспортними накладними (замовленнями). Окремі роботи (послуги) можуть оформлятися іншими встановленими для них документами (квитанції, замовлення тощо). Належним чином оформлені документи підписуються стороною, яка передає, і стороною, яка приймає.

Договір (контракт) купівлі-продажу є комерційним документом, згідно з яким оформлено торговельну угоду. У ньому міститься письмова угода сторін про поставку товарів — зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Порядок і форми розрахунків  між постачальником і покупцем визначаються в договорах (контрактах). У разі безготівкових перерахувань використовуються платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі [15].

Товарно-транспортна  накладна. Цей документ поєднує в собі 2 частини: рахунок, який є вимогою оплатити товар, і накладну, що підтверджує поставку товару. Він може бути виписаний лише за умови наступної оплати. В інших випадках рахунок накладна виписуються окремо та можуть надходити від постачальника в різні терміни.

Рахунок і рахунок-фактура є  розрахунковими документами, які повинні  бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів – це надпис уповноваженої особи (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду оплатити рахунок. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару та отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюється видатковий касовий ордер (ВКО) на видачу готівки під звіт та звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком реєстратора розрахункових операцій (РРО), копією розрахункової квитанції з відміткою «сплачено»).

Акт приймання також  оформлюється у випадку одержання  невідфактурованої поставки.

Крім того, для забезпечення своєчасного  відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського  обліку на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Прийом запасів матеріально  відповідальною особою покупця здійснюється на підставі:

- товарно-транспортних накладних;

- накладних;

- вантажних митних декларацій.

        Прийняття запасів здійснюється за кількістю і якістю. Якщо фактична наявність товару, що надходить, співпадає за кількістю і якістю з даними супровідних документів, то матеріально відповідальна особа розписується в супровідних документах, ставить штамп і, таким чином, приймає товар під свою відповідальність[12].

                                                                                                                Таблиця 1.1

Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів

облік розрахунок постачальник підрядник

Якщо ж при прийнятті  товарів за кількістю і якістю будуть виявлені відмінності з даними документів постачальника, то приймальна комісія (з участю представника покупця) повинна скласти акт про встановлення відмінностей в кількості чи невідповідності за якістю [18].

1.3 Нормативно-правова  база  щодо обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Бухгалтерський облік  на підприємствах з різною формою власності базується виключно на основі нормативних документів, а  саме: в першу чергу Законів, прийнятих  вищим законодавчим органом Верховною Радою України, Указів Президента України, Постанов та директив Кабінету міністрів України, наказів та інструкцій Міністерства фінансів України та Головної податкової адміністрації України.

Розрахунки підприємства з постачальниками та підрядниками регулюються такими нормативними актами:

- Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання»;

- Наказом Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку;

- Наказом Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та інші.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регламентується, що зобов’язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів .

Даним законом затверджені  єдині правила ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств  та гарантують і захищають інтереси користувачів.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

- інші поточні зобов'язання.

Відповідно до П(С) БО 2 «Баланс» регламентується , що у статті "Кредиторська заборгованість за товари,  роботи,  
послуги"   показується   сума   заборгованості   постачальникам  і  
підрядчикам за матеріальні цінності,  виконані роботи та  отримані  
послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

Відповідно до П(С) БО 11 «Зобов'язання» для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови:

- оцінка їх може бути достовірно визначена;

- існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

В П(С) БО 11 «Зобов'язання»  відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов'язань. Зобов'язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності  в наступних випадках:

- при визнанні активу, придбаного в борг;

- при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення) звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов'язань;

- при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов'язання.

Частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню  в термін до 12-ти місяців з дати балансу, відображається у складі поточної заборгованості.

В Інструкції із застосування Плану рахунків регламентується призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Планом рахунків передбачено 10 класів, клас 6 має назву «Поточні зобов'язання».

Рахунки цього класу  призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

На рахунках цього  класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов'язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше дванадцяти місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податків і платежів, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбутніх періодів.

Рахунок 63 використовується для розрахунків із постачальниками  і підрядниками за отримані виробничі  запаси, товари, роботи та послуги, які регулярно надаються на підставі укладених договорів. У кредит рахунка 63 обов'язково записується заборгованість у сумі, яка вказується у документах постачальника (як оплата за матеріали за договірними цінами, так і різного роду надбавки, збори, ПДВ, платежі за тару, тарифи за перевезення тощо).

Відповідно до Закону України « Про відповідність» від 17.01. 2001 року, постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

Відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України «  Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» №668 від 1.08. 2005 року, підрядники - це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно- монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Згідно зі ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, державою передбачене  законодавче регулювання розрахунків  з постачальниками і підрядниками. Затверджено порядок відображення розрахунків в бухгалтерському  обліку за відповідним рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», який має відповідні субрахунки. Записи зі здійснення господарської операції відповідно до законодавства заносяться у відповідні регістри бухгалтерського обліку.

Відносини в які підприємство вступає з постачальником і зобов'язане сплатити певну суму грошових коштів за отримані послуги, товари, регулюються Господарським кодексом.