Курсова робота

з економіки підприємства

на  тему: 

“ Оборотні кошти підприємства”

План

Вступ ........................................................................................................ 3

1.Теоретичні основи формування та використання оборотних коштів на підприємстві та їх класифікація..............................................................................4

2. Нормування  оборотних коштів...........................................................................8

3.Аналіз практичного  використання оборотних коштів  на підприємстві:........15

   3.1.Загальна  характеристика підприємства або його оборотних коштів........15

   3.2. Джерела  формування оборотних коштів....................................................20

4.Шляхи підвищення  ефективності використання оборотного  капіталу..........22

   4.1.Ефективність використання оборотних активів.........................................22

   4.2.Напрямки  покращення використання оборотних  коштів..........................26

 Висновок.................................................................................................28

Список використаної літератури...........................................................................

Вступ

      У сучасних умовах реформування економіки  країни та змін, пов'язаних з цим процесом, важливим є освоєння нових підходів до управління підприємством, планування його економічної діяльності. Підприємство є основною ланкою економічної системи країни, центром господарської діяльності в умовах ринкових відносин.

          Сьогодні, коли економіка України  переходить на ринкові методи  функціонування, кожне підприємство  саме відповідає за себе. Знов  створені і вже діючі підприємства  самі вирішують яку продукцію  випускати, за якими цінами  реалізувати.

      З цього приводу важливість і актуальність проблеми організації оборотних коштів є  безперечною. Саме оборотні кошти поряд з основними забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних коштів, немає виробництва. Яскравим прикладом цього твердження є сучасний стан промисловості України.

      В роботі запропонований аналіз оборотних  коштів підприємств України та зокрема  відкритого акціонерного підприємства "Більшовик".

      Поряд з аналізом визнаються шляхи покращення використання оборотного капіталу, проілюстровані проблеми, з якими стикаються підприємства в умовах кризи.

      При написанні роботи були враховані  вимоги чинного законодавства, законів  України, постанов та інших документів Кабінету Міністрів. Це дало змогу поєднати теоретичний матеріал роботи з можливостями практичного дослідження.

1.Теоретичні основи формування та використання оборотних коштів на підприємстві та їх класифікація.

    Необхідною  умовою здійснення підприємством господарської  діяльності є наявність у нього  оборотних засобів. Вони забезпечують безперервність відтворювального процесу на підприємстві, що відбувається як у сфері виробництва так і у сфері обігу.

    Оборотні  засоби підприємства постійно перебувають  у русі і, змінюючи свою форму, проходять 3 стадії кругообігу (рис. 1.1)

    На  першій стадії кругообігу під час придбання предметів праці (сировини, матеріалів, палива, тощо) оборотні засоби з грошової форми переходять у товарну.

    На  другій стадії предмети праці за участю засобів праці та робочої сили перетворюються у незавершену виробництвом продукцію, тобто відбувається їх виробниче споживання. Виробнича стадія кругообігу завершується випуском готової продукції, й оборотні засоби знову набувають товарної форми.

     ІІІ. Грошова  стадія                                                       І.Товарна стадія

    (Сфера  обігу)                                                                 (Сфера обігу)

                                   ІІ. Виробнича стадія (Сфера виробництва)

    Рис. 1.1 Стадії кругообігу оборотних засобів  підприємства.

    На  третій стадії кругообігу підприємство реалізує готову продукцію й оборотні засоби знову змінюють товарну форму на грошову. Кругообіг вважається закінченим, коли грошові кошти за реалізовану продукцію надійдуть на розрахунковий рахунок підприємства. Грошова форма, якої набувають оборотні засоби на третій стадії їх кругообігу, одночасно є їх початковою стадією обороту.

    Перша і третя стадії кругообігу оборотних  засобів виробничого підприємства відбуваються у сфері обігу, друга  – у сфері виробництва.

    Оскільки  оборотні засоби підприємства функціонують як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, то їх поділяють на оборотні фонди та фонди обігу (рис. 1.2).

    Оборотні  фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається під час одного виробничого циклу, змінюючи свою натуральну форму, розміри та властивості, і переносить свою вартість на вартість виготовлюваної продукції відразу в повному обсязі.

Рис. 1.2 Склад оборотних  засобів підприємства. 

    Натурально-речовим  змістом оборотних фондів є предмети праці а також деякі засоби праці (наприклад, малоцінні інструменти).

    До  оборотних фондів підприємства належать виробничі запаси та незавершене  виробництво.

    Виробничі запаси включають сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі матеріали, куплені напівфабрикати, паливо, запасні частини, тару та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб. Виробничі запаси становлять більшу частину оборотних фондів виробничого підприємства.

    Незавершене виробництво – це предмети праці, обробка або переробка яких на підприємстві ще не завершено. Вони знаходяться безпосередньо на робочих місцях у виробничих цехах або в процесі транспортування від одного виробничого підрозділу до іншого. Вироби, обробка яких повністю закінчена у даному виробничому підрозділі, але вони ще потребують подальшої обробки в інших виробничих цехах, називаються напівфабрикатами власного виготовлення.

    Співвідношення  окремих елементів оборотних фондів підприємства характеризує їх виробничо-технологічну структуру.

    Виробничо-технологічна структура оборотних фондів підприємств  різних галузей має певні особливості. На її формування впливають такі фактори, як тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення матеріальними ресурсами тощо. Так, частка виробничих запасів найбільша на підприємствах легкої промисловості та електроенергетики (до 80%), незавершеного виробництва – у машинобудуванні (до 40%), тоді як на транспорті незавершене виробництво взагалі відсутнє.

    Фондами обігу називаються оборотні засоби, що функціонують у сфері обігу.

    До  фондів обігу належать товари, готова продукція, грошові кошти в касі та на рахунках у банках, а також  кошти підприємства в розрахунках.

    Товари  - матеріальні цінності, що придбані та зберігаються підприємством для їх подальшого перепродажу.

    Готова  продукція – це вироби підприємства, обробка яких закінчена і вони пройшли випробування, відповідають технічним умовам і стандартам та укомплектовані згідно з договорами із покупцями та замовниками. Поки виготовлена підприємством продукція не оплачена, вона належить підприємству.

    Грошові кошти підприємства – це частина оборотних засобів підприємства, що не бере безпосередньої участі у виробничому процесі, але використовується ним для створення необхідних йому матеріальних ресурсів: матеріалів, сировини, запасних частин тощо. Грошові кошти знаходяться в касі підприємства, на поточних та інших рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій. Підприємство може мати грошові кошти не лише в національній, а й в іноземній валюті.

    До  коштів підприємств в розрахунках належить заборгованість покупців або замовників перед підприємством за відвантажену їм продукцію, виконані роботи та надані підприємством послуги.

    З метою забезпечення обліку, ефективного  планування та використання оборотні засоби підприємства класифікують за низкою ознак:

1. За місцем та роллю у виробничому процесі:
• оборотні фонди;
• фонди обігу.
2. За принципами організації:
• нормовані (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція);
• ненормовані (грошові кошти та кошти в розрахунках).
3. За джерелами утворення:
• власні (статутний та резервний капітал, прибуток підприємства) та прирівняні до власних (резерви наступних витрат і платежів, кошти цільового фінансування);
• залучені (кредити банків, якими покривається нестача власних джерел формування оборотних засобів).

    2. Нормування оборотних  коштів 

      Ритмічність,  узгодженість та висока результативність діяльності підприємства багато в чому залежать від підтримання оптимальних розмірів його оборотних засобів – як оборотних фондів, так і певних елементів фондів обігу. Визначення оптимальних, економічно обґрунтованих розмірів оборотних засобів підприємства здійснюється за допомогою нормування їх окремих елементів, тобто, інакше кажучи, обчислення нормативу оборотних засобів.

      Норматив  оборотних засобів – це їхній  мінімальний плановий розмір у вартісному вираженні, необхідний для забезпечення нормальної роботи підприємства.

      Найпоширенішими є такі методи нормування оборотних  засобів:

• аналітичний, що передбачає ґрунтовний аналіз наявних нормованих оборотних засобів підприємства та подальше коригування потреби в їх обсягах залежно від умов виробництва;
• коефіцієнтний, що базується на уточненні фактичних обсягів нормованих оборотних засобів на величину на величину коефіцієнта, який враховує зміни умов виробництва й обчислюється на основі динаміки випуску продукції підприємства впродовж кількох останніх років;
• прямого розрахунку, що полягає в обчисленні нормативів за кожним елементом оборотних засобів підприємства: виробничими запасами, незавершеним виробництвом, залишками готової продукції на складах. Цей метод є найточнішим, оскільки дає змогу точно здійснити нормування оборотних засобів, враховуючи специфіку виробництва та умови роботи підприємства.

      Розглянемо  особливості визначення нормативів оборотних засобів за елементами нормованих оборотних засобів. 

Нормування  оборотних засобів  у виробничих запасах.

      Економічно обґрунтовані обсяги оборотних засобів, що спрямовуються на формування виробничих запасів, відіграють важливу роль у забезпеченні ритмічності виробництва та своєчасному виконанні договірних зобов'язань підприємства. При цьому вони дають змогу не лише запобігти появі можливих зривів виробництва продукції через несвоєчасну поставку постачальником сировини,  а й уникнути зайвих витрат грошових коштів через утримання надлишкових запасів матеріальних ресурсів ( наприклад, витрат на утримання складів більшої площі, додаткову охорону).

      Мінімальний розмір виробничих запасів у грошовому  вираженні необхідний для забезпечення нормального функціонування підприємства називається нормативом оборотних засобів у виробничих запасах.

        Норматив оборотних засобів у  виробничих запасах ( Н^в.з._о.з.) обчислюється за формулою

                                   Н^в.з._о.в.= М_д * Ц * Д_з ,

 де  М_д – середньодобові планові витрати певного виду матеріальних ресурсів ( у натуральних вимірниках);

      Ц – ціна одиниці матеріальних  ресурсів, грн.;

      Д_з - норма запасу матеріальних ресурсів, дні.

Середньодобові  планові витрати  матеріальних ресурсів (М_д) визначаються так:

                    М_д= (М_річ / Д_к) * к_Q ,

де  М_річ – річні витрати матеріалів у попередньому періоді ( у натуральних вимірниках);

      Д_к - кількість календарних днів у плановому році;

      к_Q - коефіцієнт, що враховує зміни умов виробництва. Він обчислюється як індекс динаміки обсягів виробництва продукції:

                                                  к_Q = Q_пл / Q_баз ,

де Q_пл та Q_баз – обсяги випуску продукції у плановому та базовому році відповідно ( у натуральних вимірниках).

        Загальна річна потреба у матеріальних  ресурсах певного виду обчислюється  так:                                                  

                                       М_річ=å  Н_м.р. * Q_i ,

де  Н_м.р. – норма витрат  певного матеріалу на одиницю і-го виду продукції;

      Q_i -  кількість одиниць продукції і-го виду;

       n - кількість видів продукції.

      Норма запасів матеріальних ресурсів (Д_з) -  це мінімально  необхідна кількість днів, на яку треба передбачити запас матеріалів для забезпечення нормального функціонування підприємства.

        Норма запасу певного виду  матеріальних ресурсів (Д_з) включає транспортний (Д_тр), підготовчий (Д_підг), технологічний (Д_техн), поточний (Д_пот) та страховий запаси ( Д_стр), обчисленні у днях:

                    Д_з=  Д_тр + Д_підг + Д_техн + Д_пот + Д_стр.

      Транспортний  запас  створюється на період між моментом переказування коштів підприємства постачальнику за матеріальні ресурси та часом їх отримання на підприємстві.

    Підготовчий запас створюється на період, необхідний для комплектації, лабораторного аналізу, приймання, підготовки матеріал ва до виробничого споживання (вимірювання щільності, сортування тощо). Його обчислюють з урахуванням специфіки конкретного підприємства та технологічних особливостей обробки сировини.

    Технологічний запас створюється у випадках, коли матеріальні ресурси, що надходять на підприємство, не відповідають вимогам технологічного процесу і до видачі у виробництво потребують попередньої обробки (наприклад, сушіння, розкрою тощо). Його розмір, так само, як і розмір підготовчого запасу, визначається конкретними умовами технологічного процесу виготовлення продукції на підприємстві.

    Поточний  запас забезпечує роботу підприємства у період між двома черговими поставками матеріальних ресурсів на підприємство. Поточний запас певного виду матеріальних ресурсів у натуральних вимірниках (З_пот) можна обчислити за формулою:

                               З_пот= Д_пот * М_д ,

      де    Д_пот – період між двома черговими поставками матеріальних ресурсів на підприємство, дні;

        М_д – середньодобові планові витрати матеріалів на підприємстві ( у натуральних вимірниках).

      Різновидом  поточного запасу є сезонний запас, який формується в умовах сезонного використання, сезонного транспортування або сезонної заготівлі сировини.  

      Страховий запас складається на випадок порушення постачальником запланованого режиму поставок матеріальних ресурсів на підприємство. Як правило, він приймається в розмірі, що не перевищує половини поточного запасу. Величина запасу (З_стр) в натуральних вимірниках  обчислюється за формулою:

                                   З_стр= 0,5* З_пот.

      Таким чином, величина необхідного запасу матеріальних ресурсів певного виду (З_м.р.)  в натуральних вимірниках становитиме: 

                              З_м.р= М_д *(  Д_тр + Д_підг + Д_техн + Д_пот + Д_стр ) . 

Нормування  оборотних засобів  у незавершеному  виробництві 

      Однією  з умов забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства є наявність певної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці та в процесі їх переміщення на випадок аварій, інших не передбачуваний обставин.

      У масовому виробництві на величину незавершеного  виробництва впливають такі фактори: кількість робочих місць; кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці; спосіб передачі деталей ( комплектуючих) з однієї дільниці на іншу; план виробництва та собівартість одиниці продукції.

      Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві (Н^н.в._о.з) обчислюється за формулою:

                                  Н^н.в._о.з= Q_д* Д_в.ц.* К_н.в.,

де  Q_д – середньоденний випуск товарної продукції за її собівартістю, грн.;

     Д_в.ц – тривалість виробничого циклу, дні;

     К_н.в – коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві.

      Середньоденний  випуск товарної продукції (Q_д) за її собівартістю обчислюється так:

                                       Q_д= Q / Д_к ,

де     Q – випуск продукції за собівартістю протягом певного періоду, грн.;

         Д_к – кількість календарних днів у цьому періоді, дні.

      На  тривалість виробничого циклу впливають галузеві особливості технологічного процесу виготовлення продукції.

      Коефіцієнт  наростання витрат являє собою відношення середньої собівартості виробів, до собівартості готових виробів.

      При рівномірному наростанні витрат величину коефіцієнта можна обчислити  за формулами:

                          К_н.в. = С_м +0,5* ( С – С_м) / С ,

або

                          К_н.в= С_пот +0,5 *С / С_пот +С ,  

де         С_м - вартість матеріальних витрат  у собівартості виробу, грн.;

             С -  собівартість виготовлення  виробу, грн.;

             С_пот – одноразові витрати на початку виробничого циклу виготовлення продукції, грн.

      Для складних виробів зі тривалим виробничим  циклом виготовлення (наприклад, у машинобудуванні) витрати наростають, як правило, нерівномірно. У цьому разі для визначення коефіцієнта  наростання витрат тривалість виробничого  циклу виготовлення виробу поділяють на інтервали часу ( дні, тижні, місяці), протягом яких відбувається наростання витрат. Обчислення коефіцієнта здійснюється за формулою:

                                 К_н.в = С / С* Q ,

де  С –  середньо циклічна собівартість продукції, грн.;

                                      С   = С _{нар.підс} / Д_в.ц ,

 де  С _{нар.підс} – собівартість виробництва продукції за наростаючим підсумком, грн.;

       С – планова собівартість одиниці  продукції, грн.;

       Q - кількість одиниць у партії виробів ( у натуральних вимірниках).

    Нормування  оборотних засобів  в запасах готової  продукції.

    Частка  готової продукції у складі запасів  виробничого підприємства посідає  друге місце. Тому оптимізація її залишків, що перебувають на складі підприємства, має особливу практичну значимість.

    Скорочення  періоду перебування готової  продукції на складі залежить від  багатьох факторів. Деякі з них  безпосередньо пов'язані з виробничою та збутовою діяльністю підприємства (якість, вартість, дизайн, номенклатура, кількість та строки поставки виготовленої продукції з виробничих цехів на скла тощо), інші фактори – з фінансової та маркетингової діяльності (система розрахунків з покупцями, ефективність реклами, ділові зв'язки зі споживачами, вивчення попиту та організація збуту продукції, правильне планування асортименту в зв'язку із сезонними коливаннями попиту на внутрішньому та зовнішньому ринку, дотримання строків поставки, вид транспортування тощо).

    Збільшення  залишків готової продукції на складах  спричиняє уповільнення оборотності інвестованих в оборотні засоби коштів, оскільки вони не можуть бути використані для більш прибуткових вкладень, що скорочує рівень доходності підприємства.

    Для оптимізації величини залишків готової  продукції на складі необхідно обґрунтувати норму їх запасу в днях. Норма запасу готової продукції на складі - це кількість днів, необхідних для підготовки продукції до її реалізації (комплектування, пакування, відвантажування покупцям, виписка та передача у банк необхідних платіжних документів).

    Норматив  оборотних засобів у залишках готової продукції (Н^г.п._о.з.) визначається як добуток одноденного випуску продукції за собівартістю на норму їхнього запасу на складі в днях:

                             Н^г.п._о.з= Q_д * Д_г.п. ,

    де  Q_д – одноденний випуск продукції підприємства за собівартістю, грн.;

        Д_г.п. – норма запасу  готової продукції на складі, грн.;

      Загальна  сума нормативів оборотних засобів,  обчислених за окремими елементами ( виробничими  запасами, незавершеним виробництвом та готовою продукцією ) становить сукупний норматив оборотних засобів підприємства.

      3.Аналіз  практичного використання  оборотних коштів  на підприємстві:

   3.1.Загальна характеристика підприємства або його оборотних коштів.

      Для нормального функціонування підприємства необхідно скорочувати час перетворення в гроші на розрахунковому рахунку, що знаходяться в запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості. Ці зусилля по зменшенню періоду обертання оборотних коштів, притому, що підприємство зацікавлено у подовженню строку сплати кредиторської заборгованості, можуть окупитися зведенням ФЕП (фінансово-експлуатаційні потреби) до нуля або навіть перетворенням у від'ємну величину, коли у підприємства залишається навіть більше грошових фондів, чим їх потрібно для безперервної роботи. Тоді, правда, постає питання про ефективність використання залишків оборотних коштів. Величину ФЕП часто визначають як потреба в оборотних коштах або просто як експлуатаційні потреби і визначають як різницю між сумою коштів, вкладених в запаси сировини, готової продукції, а також  дебіторську заборгованість та кредиторської заборгованості. Широко відомі різні способи визначення ФЕП. Дуже зручно для практики виражати ФЕП у відсотках до виручки від реалізації: