Оборотні кошти. 3

ЗМІСТ

Додатки ......................................................................................................................42

Вступ

Наймобільнішим складником ресурсів підприємства є оборотні фонди. Від  ступеня ефективності їх використання залежить стан підприємства, галузі, національної економіки, задоволення потреб суспільства.

Формування оборотних активів  є лише однією з задач управління підприємством, а тому має бути організоване так, щоб відповідати потребі прийняття ефективних управлінських рішень. Стандартизований підхід поступився місцем більш різноманітним аналітичним дослідженням, які орієнтовані на використання можливостей підприємства. Особливої уваги набувають методики ефективності використання запасів та дебіторської заборгованості.

Значний внесок у розв’язання проблем  формування та використання оборотних  фондів в системі забезпечення діяльності підприємств внесли українські економісти О.Д. Василик, З.С. Варналій, З.М. Васильченко, С.Ф. Голов, Л.І. Данилова, М.Я. Дем’яненко, О.Д. Заруба, Н.І. Костіна, І.О. Лютий, В.М. Опарін, С.С. Осадець, А.М. Поддєрьогін, А.А. Пересада, П’ятаченко, П.Т. Саблук, М.І. Савлук, В.М. Суторміна, В.М. Федосов, Д.М. Черваньов, В.М. Шелудько та інші.

Серед зарубіжних економістів дана проблема знайшла відображення у  роботах Л. Бернстайна, Р. Брейлі, Є. Брігхема, А. Гропеллі, К. Друрі, С. Майєрса, Є. Нікбахта, С. Росса, Р. Холта. Проте  у своїх роботах вони не враховують особливостей перехідної економіки, що посилює актуальність обраної теми.

Мета і завдання курсової роботи. Метою роботи є дослідження формування оборотних фондів на підприємстві, а також вдосконалення методик аналізу ефективності їх використання для забезпечення належного функціонування за сучасних умов господарювання. Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань:

• з’ясування складу оборотних фондів та джерела їх формування;
• аналіз формування оборотних фондів підприємства;
• аналіз оборотності оборотних фондів підприємства;
• розробка заходів щодо підвищення ефективності використання оборотних фондів.

Предметом дослідження є методичні підходи до формування оборотних фондів підприємства та ефективності їх використання.

Об’єктом дослідження є оборотний капітал ВАТ “Асфальтобетонний завод АБ “Столичний”.

Інформаційною базою  дослідження є законодавчі та нормативні акти України, наукові праці і методичні розробки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених–економістів, матеріали науково–практичних конференцій, семінарів, періодичні видання, статистична інформація, практичні дані.

1. Економічна характеристика оборотних коштів

Раціональне використання оборотних  коштів – найважливіший фактор підвищення ефективності суспільного виробництва. Тому всебічне теоретичне дослідження категорії оборотних коштів, правильне розуміння їх сутності мають велике практичне значення. Необхідно, перш за все, чітко визначити зміст поняття “оборотні кошти”, тому що на сьогоднішній день існує багато суміжних з ним понять, таких як “оборотний капітал”, “оборотні активи”, “поточні активи”, “оборотні фонди” тощо, навколо економічної сутності яких серед вітчизняних економістів точиться тривала полеміка.

В 1918-1930 рр. більшість економістів  погоджувалась з тим, що призначенням оборотних коштів є “платіжно-розрахункове обслуговування кругообігу, фінансування поточних експлуатаційних витрат трестів та госпрозрахункових підприємств” [16, с. 34]. Таке трактування призначення оборотних коштів виходило з самої практики функціонування підприємств і об’єднань в умовах господарського розрахунку.

По мірі того, як госпрозрахунок промислових  підприємств стає обмеженим через  запровадження централізованої  системи планування, поняття “оборотні  кошти” змінюється. Підвищена увага до натуральних показників планування і оцінки результатів господарської діяльності та відхід на другий план вартісної, фінансової (а отже, і платіжної) сторони відтворення призводили до того, що початкові сторони відтворення фази руху оборотних коштів – платежі втрачали своє першорядне значення, стали чисто формальним актом, а проміжна ланка – запаси сировини, палива, незавершеного виробництва – висувалися на перше місце, представлялася головним змістом цієї економічної категорії [22, с. 90].

В 1940-1950 роки з’являються наукові  дослідження, в яких підкреслюється, що оборотні кошти є не запасами матеріальних цінностей, а грошовими  коштами підприємства, що вкладені в оборотні виробничі фонди і  фонди обігу. Так, в монографії Бірман А.М. вказується, що “кошти підприємства, які вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, складають оборотні кошти” [9, с. 26]. В цей період в економічній літературі широкого розповсюдження отримало ототожнення понять “оборотні кошти” і “оборотні фонди”. Так, наприклад, деякі науковці відносили до оборотних коштів всі ті засоби, що приймають участь у виробничому процесі тільки один раз. Найбільш розповсюдженими в радянській економічній літературі є визначення, що ототожнюють оборотні кошти з вартістю оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Вперше таке визначення було дано Д’яченко В.П., який зазначив, що: “Вартість оборотних фондів і фондів обігу складає у сукупності оборотні кошти підприємства” [22, с. 90]. Підкреслювання вартісного боку оборотних коштів стало істотним уточненням їх змісту. В інших визначеннях цей важливий бік оборотних коштів не вказувався.

В 60-х роках окремі автори продовжують  трактувати оборотні кошти як сукупність матеріальних цінностей, тобто економічну категорію оборотних коштів вони ототожнюють з натурально-речовим її змістом [22, с. 91]. Але зароджуються і інші погляди, які виразила в своїх роботах Барнгольц С.Б. На її думку, оборотні кошти – це засоби, що авансуються для підтримання безперервності кругообігу і що повертаються у вихідну грошову форму після реалізації продукції [8, с. 36]. Це визначення знайшло підтримку в інших наукових працях, хоча на думку самої Барнгольц С.Б.: “Дане визначення не є вичерпним, але воно показує економічний зміст і межі категорії, що розглядається. Його перевага полягає в тому, що воно пов’язує оборотні засоби з найважливішою стороною обороту фондів – його безперервністю, дає їх характеристику не в статиці, а в динаміці. В той же час воно обмежує обсяг оборотних засобів вкладеннями, що авансуються протягом одного кругообігу та відшкодовуються після його завершення”. В усякому випадку, визнання того, що оборотні кошти не витрачаються, а авансуються, стало важливим кроком в розкритті їх сутності.

В наукових роботах 1970-1980 років також  найбільш поширені визначення оборотних коштів, які ототожнюють їх з вартістю оборотних виробничих фондів і фондів обігу або з грошовими коштами. Одні автори вважають, що оборотні кошти представляють сукупність оборотних виробничих фондів і фондів обігу в грошовому виразі, а інші визначають оборотні кошти як вартість або грошові кошти, що авансовані для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. У книзі Буніча П.Г., Перламутрова В.П., Соколовського Л.Х. дається визначення оборотних коштів, яке можна вважати характерним для того часу: “Оборотні кошти є особлива форма руху вартості, її кругообігу на підприємстві. Вони авансуються у вигляді грошей для створення запасів сировини, матеріалів, готової продукції, інструментів та інших МШП. Їх функція полягає в платіжно-розрахунковому обслуговуванні кругообігу цінностей: через платежі вони регулюють його обсяг та темпи” [16, с. 37].

В цей же період розгортається жвава  полеміка з приводу того, чи вважати  “оборотні кошти” і “оборотні  фонди” окремими економічними категоріями, чи ідентичними поняттями. Так, називається ряд відмінностей між цими економічними категоріями, а саме [16, с. 40]:

• в оборотних фондах “вартість уречевлена в певного роду матеріальні цінності, невід’ємні від них. І навпаки, оборотні кошти представляють вартість у формі загального еквівалента цих цінностей – грошей”;
• оборотні фонди “є більш загальною економічною категорією порівняно з оборотними коштами, в яких проявляється єдність і відмінність процесів виробництва і обігу”;
• “оборотні фонди витрачаються на виробництво продукції, споживаються у виробництві, переносять на неї свою вартість. Оборотні кошти не споживаються у виробництві (як і у обігу), а лише авансуються”.

Натомість, Лісіциан Н.С. заперечує, що “представляється обґрунтованим для  більш повної характеристики оборотних коштів як економічної категорії позначити її терміном оборотні кошти, а не оборотні фонди. Він міцно укорінився у господарській практиці і відповідає їх економічному змісту і ролі у відтворювальному процесі, як ми їх розуміємо” [26, с. 40]. Тобто тут, як бачимо, категорії оборотних коштів і фондів ототожнюються.

Ознакою 90-х років стає вживання терміну “оборотні активи”, на зміну  поняттю “оборотні фонди” приходить  “оборотний капітал”, причому його майже завжди ототожнюють з “оборотними  коштами”. І в цей період окремі вчені використовують старі визначення оборотних коштів як грошових коштів, авансованих для формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Знаходяться прихильники і інших, раніше викладених позицій. Зокрема, Крейніна М.Н. визначає, що: “Оборотні кошти – це оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Сукупність названих фондів утворює оборотні кошти (оборотний капітал) і забезпечує поточні потреби підприємства, пов’язані з процесом відтворення. При цьому оборотні кошти в грошовій формі послідовно приймають різні функціональні форми – матеріальну, виробничу і товарну” [25, с. 104]. Прикін Б.В. вважає, що: “До оборотних коштів відносяться грошові кошти, необхідні підприємству для створення виробничих запасів на складах і у виробництві, для розрахунків з постачальниками, бюджетом, для виплати заробітної плати і інших операцій” [30, с. 333].

При розгляді категорії “оборотний капітал” робляться спроби поглибити  уявлення про неї, пов’язуючи з іншими економічними категоріями і розглядаючи їх в органічному взаємозв’язку. Наприклад, уявлення про зміст оборотного капіталу Базилевич В.Д., Колчигин О.П. та Свіридов С.М. представляють у вигляді наступної схеми (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Перетворення виробничого, товарного і грошового капіталів, в залежності від швидкості руху, на основний і оборотний капітал [7, с. 27]

В підручнику за редакцією Ковальової А.М. оборотні кошти пов’язуються з  такими категоріями як прибуток і  рентабельність: “Визначення оборотних  коштів як авансованих грошових коштів у запаси оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що створюються, не розкриває повного економічного змісту цієї категорії. Воно не враховує, що поряд з авансуванням певної суми грошових коштів проходить процес авансування в ці запаси вартості додаткового продукту, що створюється в процесі виробництва. Тому у рентабельних підприємств після завершення кругообігу фондів сума авансованих оборотних коштів виростає на певну суму отриманого прибутку. У нерентабельних підприємств сума авансованих оборотних коштів при завершенні кругообігу фондів зменшується в зв’язку з отриманими збитками” [32, с. 205].

Разом з тим, в економічній літературі все більше утверджується думка  про двоїсту природу оборотного капіталу (коштів) і саме в цьому  зв’язку все більшого поширення набуває така економічна категорія, як “оборотні активи”. Так, Калабухова С.В. висловлює думку, що “… під оборотним капіталом слід розуміти єдину вартісну субстанцію, тобто єдину сукупну масу вартості, яка обертається у процесі господарської діяльності підприємства у вигляді оборотних активів та оборотних інвестицій” [20, с. 3]. Повністю з нею погоджується Петленко Ю.В. яка вважає, що: “Особливості оборотних коштів полягають у їх двоїстій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, втілених у матеріальні цінності – запаси сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція; незавершене виробництво; кошти у касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку). З іншого боку, оборотні кошти виступають у вигляді пасивів, тобто відображають джерела, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені) [29, с. 106]. Не так конкретно, але дуже подібно трактують поняття оборотних коштів у своєму підручнику Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. На їх думку, оборотні кошти – це “частина капіталу підприємства, що вкладена в його поточні активи” [34, с. 78].

В умовах трансформації економічної  системи України у ринкову  багато уваги приділяється зарубіжному  досвіду. Саме завдячуючи йому, в нашій  економічній термінології з’явилося багато нових понять та закріпили свої позиції раніше мало вживані. Не стали виключенням і оборотні активи, тому що в працях іноземних авторів цей термін зустрічається досить широко, між іншим, як і термін “оборотний капітал”. Здавалося б, в іноземній літературі не повинно бути розбіжностей в тлумаченні окремих понять, тому що провідні країни Європи і Америки, праці чиїх науковців вивчаються в Україні, вже давно використовують МСБО, але насправді це не так. Кожен автор дає своє розуміння економічної категорії яка використовується в його роботі, не претендуючи на тільки таке загальне її вживання.

Так, наприклад, Р. Ейткен-Дейвіс, пояснюючи  зміст окремих економічних категорій, що він використовує в своїй роботі, зазначає: “Як більшість економічних термінів, слово “фонди” може мати декілька значень. Тут будуть розумітися гроші або виражена в грошах вартість, які входять і виходять з бізнесу в процесі його роботи. Цей термін охоплює активи, якими користуються для перетворення їх в гроші і зобов’язання, які повинні бути сплачені в близькому майбутньому, або іншими словами, оборотні активи (запаси, дебітори, готівкові кошти і короткострокові інвестиції) та короткострокові зобов’язання (кредитори і короткострокова заборгованість). Різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями бухгалтерські працівники називають “чистими оборотними активами” або “чистими короткостроковими зобов’язаннями”. Інші поняття, що використовуються – це “капітал обігу” і “оборотний капітал”. Останній термін є більш розповсюдженим” [31, с. 241].

В роботі Є.Ф. Брігхема “Основи фінансового  менеджменту” дається таке визначення: “Оборотний капітал – інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторської заборгованості” [15, с. 734]. В цьому випадку в тлумаченні терміну “оборотний капітал” для нас немає нічого нового, воно просліджується і у роботах деяких вітчизняних економістів. Тут начебто все ясно, але якщо взяти інші праці, зокрема, Боді Е. та Мертона Р.К., то можна прочитати таке: “Оборотний капітал (working capital) – різниця між поточними активами компанії та поточними зобов’язаннями” [12, с.561]. Це визначення суперечить не тільки визначенням, що дали попередні автори, але і вітчизняній практиці в якій різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями завжди означала чистий оборотний капітал, або чисті оборотні активи. А на думку Боді Е. та Мертона Р.К. чистий оборотний капітал – це “різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями фірми” [12, с. 114]. Можна зауважити, що в наведеному трактуванні поняття “оборотний капітал” та “чистий оборотний капітал” є майже ідентичними, що суперечить дійсності.

Як бачимо, посилання на іноземних  авторів не тільки не розв’язує проблеми із розуміння того, що ж таки насправді означає термін “оборотні активи”, а ще більше заплутує ситуацію.

Важливою подією в економічному житті України став перехід на ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності за Національними  положеннями (стандартами). Використання цього нормативного підґрунтя зумовило чітке визначення термінологічної бази, що в ньому використовується. Саме в цих документах, зокрема, в П(С)БО 1 та П(С)БО 2 даються визначення як категорії активів загалом, так і категорії оборотних активів, яку ми досліджуємо. Отже, в загальному розумінні, активи – це “ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому” [1, 2]. Відповідно, оборотні активи це “грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу” [2].

Але поява такого “офіційного” визначення категорії “оборотних активів”, по-перше, все одно не вирішила проблеми з трактуванням їх змісту в сучасній економічній літературі; по-друге, у існуючому визначенні дуже неконкретно вказується на таку важливу властивість оборотних активів, як їх оборот; по-третє, цей термін дуже щільно пов’язаний з бухгалтерським обліком, що ускладнює його вільне використання в економічній літературі, наприклад, з таких дисциплін, як фінанси, економіка підприємств, фінансовий менеджмент. Все це зумовлює об’єктивну необхідність у створенні універсального визначення категорії “оборотні активи” яка б задовольняла усім вищевикладеним вимогам.

На підтвердження першої тези можна  навести визначення, що зустрічається  у підручнику Бланка І.О.: “Активи  оборотні (поточні) [current assets, CA] – сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує поточний господарський процес і повністю споживається протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. В практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) усіх видів зі строком використання менше одного року і граничною вартістю, що встановлюється законодавством” [11, с. 666]. Таке визначення є досить неточним, тому що в сучасній економічній практиці не використовується вартісне обмеження активів. Крім того, в такому визначенні оборотні активи ототожнюються з поточними, що суперечить П(С)БО 2 [2] та Інструкції №291 [5], згідно якої склад поточних активів можна представити наступною схемою (рис. 1.2):

Рис. 1.2. Склад поточних активів

До того ж, оборотні активи перебувають у постійному русі, обслуговуючи всі стадії виробничого процесу. Під оборотом активів розуміється процес безперервного їх руху при здійсненні господарської діяльності підприємства, що супроводжується послідовною трансформацією їх видів і зміною вартості [11, с. 45].

Кругообіг оборотних активів відбувається за схемою [28, с. 96]:

Г – Т…В…Т₁ – Г₁,

де Г – грошові кошти, що авансуються  господарюючим суб’єктом;

Т – засоби виробництва;

В – виробництво;

Т₁ – готова продукція;

Г₁ – грошові кошти, отримані від продажу продукції, що включають реалізований прибуток.

Крапки (…) означають, що оборот активів  перервано, але процес їх кругообігу продовжується у сфері виробництва.

Таким чином, схему циклу  обороту оборотних активів можна  представити наступним чином (рис. 1.3):

Рис. 1.3. Схема циклу обороту оборотних активів

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що така економічна категорія як “оборотні активи”  стала широко застосовуватись у  вітчизняній економічній літературі відносно недавно. Це пов’язане, перш за все, із переходом на ведення українського бухгалтерського обліку за національними П(С)БО. Саме тут ця економічна категорія отримала своє чітке визначення з бухгалтерської точки зору, що трохи ускладнює її вільне застосування в інших економічних науках. До цього ж часу у вітчизняній науковій літературі широко використовувались такі поняття як “оборотні фонди”, “оборотний капітал”, “оборотні кошти”.

Таким чином, на підставі огляду економічної  літератури замість категорії “оборотні фонди” доцільніше використовувати термін “оборотний капітал”. Також неприпустимо ототожнювати оборотний капітал і оборотні кошти, натомість, оборотні активи і оборотні кошти – це одне і те саме. При цьому оборотні кошти не можна розглядати одночасно і як ресурси, і як капітал. Ресурси – це активи підприємства, що обслуговують його безперервну господарську діяльність, від їх використання підприємство очікує отримати прибуток, а капітал – джерело фінансування цих ресурсів. Він може бути або власним, або позиковим, тобто капітал вказує на право власності. Оборотні кошти – активна складова майна підприємства, а отже, це і є оборотні активи. Саме тому їх слід розглядати як частину ресурсів підприємства, а капітал – як окрему їх характеристику.

2. Аналіз використання оборотного капіталу

Важливим напрямком управління оборотними фондами є управління процесом їх формування, причому забезпеченню оптимальності їх складу та структури належить чільне місце. Від раціональності їх розміщення та ефективності використання у великій мірі залежить успіх підприємства. Тому в процесі аналізу потрібно звернути увагу, насамперед, на склад і структуру оборотних фондів, розміщення їх у сфері виробництва і обігу, ефективність використання, а також розглянути окремі групи оборотних фондів, що здійснюють найбільш істотний вплив на платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

Основним джерелом інформації для  аналізу складу та структури оборотних  фондів слугує форма 1 “Баланс”, яка  належить до фінансової звітності кожного підприємства.

Зупинимося більш детально на розгляді складу і структури оборотних  фондів ВАТ “Асфальтобетонний завод  АБ “Столичний” у 2005-2007 рр., а результати представимо у вигляді табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз наявності оборотних  фондів на ВАТ “Асфальтобетонний завод АБ “Столичний” у 2005-2007 рр. (тис. грн.)

Як свідчать результати аналізу, на ВАТ “Асфальтобетонний завод АБ “Столичний” оборотний капітал зменшився на 23,82%, або 5354,9 тис. грн. Можна припустити, що такі зрушення сталися, головним чином, через зміни у наявності запасів ТМЦ, які зменшились на 26,57%. Такий стан можна пояснити двома причинами: по-перше, продовжують зростати ціни на матеріальні цінності; по-друге, підприємство закуповує сировини і матеріалів значно більше, ніж потребує в даний конкретний період часу через невпевненість у своєчасному виконанні договорів поставок своїми партнерами.

Розглянемо далі, які ж складові превалюють в структурі оборотних  фондів ВАТ “Асфальтобетонний завод  АБ “Столичний” (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Структура оборотних  фондів ВАТ “Асфальтобетонний завод  АБ “Столичний” (станом на кінець року, %)

Як свідчать результати аналізу, в  2007 р. найбільшу питому вагу у складі оборотних активів ВАТ “Асфальтобетонний завод АБ “Столичний” займає дебіторська заборгованість, і за період з 2005 року зберігалася тенденція до її зменшення на 11,6%. Досить показовим є той факт, що на підприємстві в складі оборотних фондів дуже низька доля грошових фондів та їх еквівалентів – цей елемент в загальній структурі складає 0,3% у 2005 році та 0,2% у 2007 році.

В цілому структура оборотних фондів відображає технічні і економічні особливості  підприємства, а розбіжності в  ній зумовлені наступними складовими факторами: особливостями і складом  сировини, основних і допоміжних матеріалів, що споживаються; технічним рівнем виробництва; довжиною виробничого циклу; ступенем спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва; географічним розташуванням підприємств.

Розгляд структури оборотних активів  з точки зору їх поділу на нормовані  і ненормовані за ряд років дозволяє встановити додаткові аспекти в її зміні. Тому з метою аналізу була застосована табл. 2.3, в якій використовуються опосередковані дані, що є менш схильними до випадкових коливань, ніж щорічні (дані отримані шляхом поділу на кількість років у періоді суми середньорічних залишків оборотних активів за відповідними статтями, приведеними у зіставних цінах).

Таблиця 2.3

Наявність оборотних  активів на ВАТ “Асфальтобетонний  завод АБ “Столичний” у 2005-2007 рр. (усереднені дані)

Як свідчать дані таблиці 2.3, у 2005-2007 роках на структура оборотних активів на ВАТ “Асфальтобетонний завод АБ “Столичний” найбільшу питому вагу займають ненормовані оборотні фонди – 58,47% або 12,25 млн. грн. Меншою є доля нормованих оборотних фондів – 41,53% або 8,7 млн. грн.

Особливості структури оборотних фондів ВАТ “Асфальтобетонний завод АБ “Столичний” можна також простежити при розгляді їх по сферам суспільного виробництва та в залежності від ступеню їх ліквідності (табл. 2.4). За другим напрямком всі оборотні фонди можна розділити на три групи: 1) ліквідні засоби, що знаходяться в негайній готовності до реалізації (грошові фонди, високоліквідні цінні папери); 2) ліквідні засоби, що знаходяться в розпорядженні організації (зобов’язання покупців, запаси ТМЦ); 3) неліквідні засоби (сумнівна дебіторська заборгованість, НЗВ, витрати майбутніх періодів).

Таблиця 2.4

Аналіз структури активів  ВАТ “Асфальтобетонний завод  АБ “Столичний” (станом на кінець року)