Оборотні кошти: оцінка матеріальної і фінансової частини на прикладі ТОВ «Будкомсервіс»

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ПВНЗ «Міжнародний економіко – гуманітарний університет  імені академіка

Степана Дем’янчука»

 

Факультет економічний

 

Кафедра економіки  та фінансів

 

 

 

Курсова робота

 

З дисципліни «Фінанси підприємства»

 

На  тему:

 

Оборотні  кошти: оцінка матеріальної і фінансової частини на прикладі ТОВ «Будкомсервіс»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

 

Студент економічного факультету

Напряму підготовки “Фінанси і кредит”

III курсу, групи Ф-91

Захарук О.В.

 

                                                                  Перевірив:

Орлич Т.С.

 

 

                                                 

 

 

 

Рівне 2011

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

        Розділ 1 Сутність і класифікація оборотних коштів…………………………..5

1.1.Сутність, склад і структура оборотних коштів…………………………....5

1.2.Класифікація і Принципи організації оборотних коштів………………....9

1.3. Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану підприємства…………………………………………………………………………10

Розділ 2 Оцінка матеріальної і фінансової частини ТОВ «Будкомсервіс…..16

2.1. Характеристика  ТОВ «Будкомсервіс»……………………………………16

2.2. Оцінка  фінансово-майнового стану ТОВ  «Будкомсервіс»……………...16

2.3. Аналіз  фінансового стану ТОВ «Будкомсервіс»………………………...21

Розділ 3. Напрямки покращення фінансового  стану ТОВ «Будкомсервіс»..28

Висновки………………………………………………………………………..33

Список  літературних джерел…………………………………………………..35

Додатки………………………………………………………………………….37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У даній  курсовій роботі на підставі різних літературних джерел я розкрив поняття й економічну сутність оборотних коштів, їхнє значення для діяльності підприємства, особливості управління оборотними коштами, а також шляхи підвищення його ефективності.

При написанні  роботи використані підручники за редакцією  А.М.Поддєрьогіна, Кондратьева О.В, О.И.Волкова, В.Я.Горфинкеля, В.М.Попова, а також книги В.П.Грузинова, В.Д.Грибова, В.Е.Адамова та  ін.. 
       Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати  певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного  капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Також, оборотні кошти  є - важливою частиною майна підприємства.  
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно  керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції  і прискоренню оборотності оборотних  коштів. У результаті прискорення  оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Ось чому тема дослідження представляється досить актуальною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Сутність і класифікація оборотних  коштів

1.1.Сутність, склад і структура оборотних  коштів

Діяльність  суб'єктів господарювання щодо створення  та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці. Безперервність процесу  виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного  їхнього відтворення. На відміну  від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому  циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При  цьому одна їхня частина в речовій  формі входить у створений  продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи  свою споживну вартість, у речовій  формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з  одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу. В економічній літературі існують  різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів  спрощено трактує їх як "предмети праці", "матеріальні активи", "гроші, що обертаються". Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і  фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені  на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний  капітал.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається  визначення власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття "капітал" виступає в трьох  формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття  капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується  в процесі господарсько-підприємницької  діяльності на придбання засобів  виробництва і предметів праці. Оборотний капітал проходить  три стадії кругообігу: грошову, виробничу  й товарну. На першій стадії під час  авансування коштів здійснюється придбання  й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому  процесі авансується вартість для  створення продукції: у розмірі  вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата  та пов'язані з нею витрати). Виробнича  стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться  на грошову. Отримання виручки від  реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і  про відтворення авансованих  у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно  є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г - Т...В...Т' - Г'

де Г - кошти, що авансуються;

Т - предмети праці (товар);

В - виробництво;

Т' - готова продукція (товар);

Г' - кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + АГ, тобто коли відбудеться  приріст грошей порівняно з авансованою  сумою. Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

Рис 1.1 Склад і розміщення оборотних коштів

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 1.1).

До виробничих фондів належать: сировина, основні  й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для  ремонтів, малоцінні і швидкозношувані  предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції  на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Структуру оборотних активів у народному господарстві в середньому по

Україні та у промисловості наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Структура оборотних активів, у % по Україні

Елемент (склад) оборотних активів	1997 р.		2001 р.
	Народне госпо дарство	Про мисло вість	Народне госпо дарство	Про- мисло- вість
Виробничі запаси	36,4	43,9	17,3	21,3
Готова продукція	11,5	10,9	7,3	6,7
Грошові кошти	1,8	1,5	3,4	2,3
Дебіторська заборгованість	47,5	41,4	68,5	65,7
Інші активи	2,8	2,3	3,5	4,0

Склад і структура оборотних активів не є сталими. Вони змінюються як за роками, так і протягом року залежно від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат.

З табл. 1.1 бачимо, що як у народному господарстві загалом, так і у промисловості спостерігається тенденція до значного скорочення виробничих запасів та готової продукції і водночас до збільшення дебіторської заборгованості. На такі зміни у структурі оборотних активів вплинули передусім зміна в управлінні економікою та перехід на ринкові умови господарювання. Основною причиною зниження виробничих запасів є скорочення виробництва. Зростання ж дебіторської заборгованості можна пояснити кризою неплатежів у народному господарстві.

Аналізуючи зміни структури оборотних активів за їх елементами (табл. 1.1), зазначимо, що частка виробничих запасів та готової продукції зменшується, а частка дебіторської заборгованості збільшується. Це свідчить про зниження рівня як матеріальної бази, так і економіки загалом. За таких умов необхідно відродити передусім виробництво, сформувати оборотні активи у відповідних обсягах та співвідношеннях, ураховуючи, що як їх нестача, так і надлишок негативно впливають на виробничо-фінансову діяльність підприємств та народне господарство країни загалом.

1.2.Класифікація оборотних  коштів

Обігові кошти  підприємства класифікуються по трьох ознаках:

1. в залежності  від участі їх у кругообігу  коштів;

2. по методах  планування, принципам організації  і регулювання обігових коштів;

3. по джерелам  формування обігових коштів.

 Відповідно  до першої ознаки обігові кошти підрозділяються на авансовані в:

- оборотні  виробничі фонди;

- фонди обертання.

 Такий  розподіл обігових коштів обумовлений  наявністю в кругообігу коштів  двох самостійних сфер: сфери  виробництва і сфери обертання.  Чим більше обігових коштів  розміщено в сфері виробництва тим ефективніше вони використовуються.

 У залежності  від методів планування обігові  кошти підрозділяються на:

- нормовані  обігові кошти;

- ненормовані  обігові кошти. 

 Необхідність  розподілу обігових коштів на  нормовані і ненормовані випливає  з економічної доцільності досягнення найбільших результатів при найменших витратах. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в обігових коштах.

 До нормованих  обігових коштів відносяться обігові кошти у виробничих запасах, виробництві, у рештках готової продукції на складає підприємства. Ненормовані обігові кошти включають всі фонди обертання за винятком готової продукції на складі.

По джерелам формування обігові кошти підрозділяються на :

- власні  і прирівняні до власних;

- залучені;

- інші.

 Класифікація  обігових коштів по вказаних  ознаках подана на мал. 1 Вона  має важливе значення, тому що  дає можливість підприємству визначати оптимальний склад і структуру, потребу і джерела формування обігових коштів. Від цього в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства.

формована в  даний час система організації  обігових коштів побудована на таких  принципах:

 по-перше,  надання підприємствам самостійності в розпорядженні, управлінні обіговими коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні обігових коштів;

 по-друге,  визначення планової потреби  і розміщення обігових коштів  по окремих елементах і підрозділах. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби обігових коштів, що забезпечила б безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка довгострокових діючих норм і щорічних нормативів);

 по-третє, коригування розрахованих і діючих нормативів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни використовуваних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосування розрахунків);

 по-четверте, наявність раціональної системи  фінансування обігових коштів. Це  означає формування обігових  коштів за рахунок власних  ресурсів і позикових коштів  у розмірах, що забезпечують нормальний  фінансовий стан підприємства;

 по-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням обігових кошті. Мається на увазі проведення аналіз ефективності кругообігу використання коштів із метою прискорення їхньої оборотності.

1.3. Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану підприємства

Головним  критерієм для визначення фінансового  стану є платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

Найпростіше можна визначити платоспроможність  на якусь дату на підставі даних  балансу підприємства. Для цього  спочатку треба з'ясувати наявність  залишку грошових коштів на поточному  рахунку та інших рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід також  перевірити стан розрахунків з різними  кредиторами. Відсутність сум заборгованості, щодо яких прострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого фінансового  стану. Вивчення заборгованості слід починати з визначення сум заборгованості по банківським кредитам, розрахунках  з кредиторами за товари, роботи, послуги, розрахунках з бюджетом та з працівниками з оплати праці.

Аналіз  фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу  тут можуть дати щоденні банківські виписки з поточного рахунку (особливо одна сума – залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічна відсутність  коштів на кінець дня на цьому рахунку  – надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі  застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і  фінансового стану підприємства буде однозначною.

Крім  аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути особливу увагу  на аналіз його ліквідності.

Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати  свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний  капітал якого складається переважно  з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з  підприємством, оборотний капітал  якого складається переважно  з запасів.

Всі активи підприємства в залежності від ступеня  ліквідності, тобто  швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
2. Швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом  12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.
3. Повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.
4. Важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться  до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж  всі інші активи підприємства.

Пасиви балансу по мірі зростання  строків погашення зобов'язань  групуються наступним чином:

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.
3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви – статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".
4. Постійні пасиви (П4) – статті I розділу балансу "Власний капітал".

Короткострокові і довгострокові  зобов'язання, разом  узяті, називають  зовнішніми зобов'язаннями.

Підприємство  вважається ліквідним, якщо його поточні  активи перевищують його короткострокові  зобов'язання.

Для оцінки реального ступеня ліквідності  підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь  покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення  зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити  результати по кожній групі активів  і пасивів.

Баланс  вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4

Якщо  виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують  зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання  нерівність, що має глибокий економічний  зміст і свідчить про наявність  у підприємства власних оборотних  коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей  свідчить про те, що ліквідність  балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При  цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими  зобов'язаннями і короткостроковими  пасивами дозволяє виявити поточну  ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу  настільки велика, що після погашення  найбільш термінових зобов'язань залишаються  зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками  й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для  оцінки спроможності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання.

Загальну  оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт  покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань  і визначається в такий спосіб:

Коефіцієнт  покриття вимірює загальну ліквідність  і показує, якою мірою поточні  кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки  грошових одиниць поточних активів  припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують  поточні активи.

Встановлений  норматив цього показника рівний 2,0.

Коефіцієнт  покриття є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих  елементів оборотного капіталу. Тому у практиці аналізу фінансового  стану на українських підприємствах  використовують також інші коефіцієнти  ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів  і дебіторської заборгованості, платежі  по який очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Він розраховується за формулою:

Для підприємств  України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається  у межах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно високою через  невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних  активів до поточних зобов'язань  і розраховується  за формулою:

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм  платоспроможності і показує, яку  частку короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього  коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.

Показники ліквідності важливі не тільки для  керівників і фінансових працівників  підприємства, але становлять інтерес  для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності  – для постачальників сировини і  матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності  – для банків; коефіцієнт покриття – для покупців, власників акцій  і облігацій підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2 Оцінка матеріальної і фінансової частини ТОВ «Будкомсервіс»

2.1. Характеристика ТОВ «Будкомсервіс»

Підприємство  ТОВ «Будкомсервіс» засноване у 2003 році. Має місце знаходження:Україна, 33027 м.Рівне, вул. Д. Галицького, буд 25.

     Головною ціллю Товариства  є задоволення суспільних потреб  в його продукції, роботах,  послугах та реалізації на  основі одержаних прибутків соціальних  та економічних інтересів членів  трудового колективу та інтересів  власників майна товариства.

      Предметом  діяльності  Товариства є:

-торгівля і послуги;

• виготовлення та реалізація товарів народного споживання та виробничо-технічного призначення;
• торгівельна діяльність, в тому числі оптова, дрібно - оптова, роздрібна, комісійна;

-торговельно-закупівельна та торгово-посередницька  діяльність;

-створення оптово-роздрібних закладів  торгівлі і послуг населенню,  продаж різноманітних товарів  через власну торгівельну мережу;

• оптова та роздрібна торгівля паливо-мастильними матеріалами.

      Кошти Товариства використовуються для:

• організації та розвитку виробничої діяльності;
• забезпечення всіх видів діяльності;

-оплати праці працівників Товариства;

-участь  в роботі сумісних підприємств, товариств, об'єднань ;

-вирішення  питань соціального розвитку, а також поліпшення умов праці, життя і здоров'я працівників Товариства.

2.2. Оцінка фінансово-майнового стану  ТОВ «Будкомсервіс»

Аналіз  динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 "Баланс".

Таблиця 2.1

Джерела коштів	На початок року		На кінець року		Зміни за звітний період (+ , -)
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	% до початку року
І. Власний капітал
Статутний капітал	56,4	1,32	56,4	1,29	-	-
Додатковий капітал	3949,6	92,34	3962,5	90,30	+12,9	+0,33
Резервний капітал	41,2	0,96	41,2	0,94	-	-
Цільове фінансування	96,0	2,24	80,7	1,84	-15,3	-15,94
Нерозподілений прибуток (непокриті  збитки)	-	-	-84,0	-1,91	-84,0	-
Всього по I розділу	4143,2	96,86	4056,8	92,45	-86,4	-2,09
III. Залучені кошти
Кредиторська заборгованість за товари, послуги	41,8	0,98	109,1	2,49	+67,3	+161,00
Поточні зобов'язання: - по отриманих авансах	6,4	0,15	1,2	0,03	-5,2	-81,25
- по позабюджетних платежах	1,9	0,04	13,3	0,30	+11,4	+600,00
- з бюджетом	28,0	0,65	46,8	1,07	+18,8	+67,14
- по страхуванню	22,8	0,53	28,9	0,66	+6,1	+26,75
- по оплаті праці	31,9	0,75	67,0	1,53	+35,1	+110,03
Інші поточні зобов'язання	1,4	0,03	65,2	1,49	+63,8	+4557,14
Всього по III розділу	134,2	3,14	331,5	7,55	+197,3	+147,02
Баланс	4277,4	100,00	4388,3	100,00	+110,9	+2,59