Оптимізація витрат промислового підприємства з урахуванням невизначених обмежень

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

Факультет інформаційних  систем і технологій

Кафедра економіко-математичного  моделювання

 

 

Напрям підготовки

«Економічна кібернетика»

денна форма навчання

курс 4 група 2

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Моделювання економіки» на тему:

 Оптимізація витрат промислового підприємства з урахуванням невизначених обмежень

 

 

студентки      Панченко Катерини Сергіївни

 

 

Науковий керівник

доцент Піскунова О. В.

Робота допущена до захисту

_________________________

дата  та підпис наукового керівника

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Концептуальні положення оптимізації витрат підприємства. 5

РОЗДІЛ 2. Математична постановка задачі оптимізації витрат підприємства з урахуванням невизначених обмежень. 15

РОЗДІЛ 3. Оптимізація витрат підприємства АХК «Укрнафтопродукт». 23

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження: В сучасних умовах, що характеризуються зниженням рентабельності діяльності промислових підприємств внаслідок поглиблення кризових явищ в економіці України, надзвичайно актуальною для кожного суб’єкта господарювання є проблема формування дієвої системи управління витратами. Будь яке підприємство або фірма намагається отримати якомога більший дохід від своєї діяльності, а отже прагне не тільки продати свій товар за максимально високою ціною, а скоротити свої витрати на виробництво й реалізацію продукції. Тому однією з важливих функції підприємства (фірми) є мінімізація витрати виробництва.

Оптимізація затрат суб'єкта господарювання є однією із технологій цільового планування прибутку, що визначає параметри моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, при цьому під методом оптимізації абсолютної величини затрат підприємства може розумітися органічна сукупність фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів та показників, що дозволяють із прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини чи структури затрат суб'єкта господарювання. Іншими словами, зниження рівня витрат є джерелом зростання прибутку, який дає можливість розвивати матеріально-технічну базу підприємств та поліпшувати рівень обслуговування споживачів.

Вирішення завдань щодо оптимізації  та контролю процесу формування витрат повинні забезпечити керівники  функціональних підрозділів, в основу стимулювання ефективності управління якими варто покласти особисту відповідальність менеджера за результати розроблення та виконання і дотримання окресленого курсу стратегії зниження витрат.

Широке коло завдань  і методів їх вирішення, пов’язаних з оптимізацією витрат на промислових підприємствах, знайшло відображення у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них: Бублик Б. М.,  Слушаєнко Н. В., Турчин О. Я., Семенов В. В., Гальчинський А. С. та інші. Проте, незважаючи на значні зусилля вчених, що працюють над дослідженням проблеми, залишилися питання, що не одержали належного висвітлення. Так, не визначена оптимальна структура питомих витрат, залишаються невирішеними питання щодо впливу витрат, які відповідають інтенсивному напрямку розширення виробництва (або витрат, пов’язаних з науково-дослідною роботою, придбанням і впровадженням нових технологій, нового обладнання, що дозволяє знизити собівартість виробів) та витрати, які відповідають екстенсивному напрямку розширення виробництва.

Мета дослідження полягає у визначені основних шляхів оптимізації витрат промислового підприємства,  виявленні резервів зниження витрат торговельних підприємств, пошуку непродуктивних витрат, що дає змогу підвищити рентабельність підприємства.

Основне завдання дослідження: пошук шляхів найбільш ефективного використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності.

Об’єктом дослідження є витрати промислового підприємства на виробництво продукції.

Предмет дослідження — оптимізація витрат промислового підприємства на виробництво продукції.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано методи статистичного аналізу, методи математичного програмування, методи стохастичного та нечіткого програмування для аналізу обмежень.

 

РОЗДІЛ 1. Концептуальні положення оптимізації витрат підприємства.

В умовах ринкової економіки головною метою діяльності кожного підприємства є отримання максимального обсягу доходу та, відповідно, максимального обсягу прибутку. Одним із основних засобів отримання більшого обсягу прибутку є зменшення та оптимізація витрат. Тобто, зважаючи на зазначене,  витрати є важливою економічною категорією, яка характеризує ефективність використання ресурсів виробництва і визначає рентабельність діяльності суб'єктів господарювання.

Будь-яка діяльність, що здійснюється, супроводжується витратами. Витрати утворюються у процесі формування та використання ресурсів для досягнення місії підприємства. Отже, витрати підприємства становлять сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі, тобто є за своєю суттю собівартістю послуг підприємства щодо доведення товарів від виробника до споживача та зміною форм вартості (перетворення товарів на гроші).

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей. Групування витрат згідно економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Ця класифікація застосовується при упорядкуванні кошторису витрат  виробництва всієї продукції, що випускається. Для підприємств усіх галузей  встановлена така обов'язкова номенклатура витрат виробництва продукції за економічними елементами:

• матеріальні витрати ;

• витрати на оплату праці ;

• амортизація;

• інші.

До складу матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють  основу вироблюваної продукції, купівельних  напівфабрикатів та комплектуючих  виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу витрат на амортизацію  включаються амортизаційні відрахування для повної заміни основних фондів (реновації) і відрахування на капітальний ремонт та модернізацію.

До складу інших витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема плата за оренду земельних і майнових паїв, витрати на утримання, ремонт, страхування основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення, витрати на освітлення, опалення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень, витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо). [1]

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику  покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник – собівартість однієї одиниці продукції.

Останнім часом все більше уваги приділяється економії та оптимізації поточних витрат підприємства, оскільки в умовах ринку управління витратами ставить за мету досягнення такої величини, що дасть змогу розширити їх можливості у збільшенні обсягів обігу та прибутку при незалежній якості обслуговування покупців.

Завжди необхідно орієнтуватися  не на проміжні, а на кінцеві результати діяльності, тобто при встановленні витрат необхідно враховувати взаємозалежність витрат на різні види ресурсів. Майже завжди зменшення трудомісткості продукції потребує додаткових витрат на автоматизацію обладнання, оновлення пристроїв та інструментів. Якщо підприємство замість закупівлі товарів почне виготовляти їх самостійно, то при зменшенні витрат на матеріали збільшуються витрати на оплату праці. Тому мінімізація норм витрат не повинна бути самоціллю, а повинна розглядатися в комплексі завдань підвищення ефективності підприємства. Тобто норми витрат повинні встановлюватися на рівні, який відповідає мінімуму сумарних витрат виробництва на випуск запланованого обсягу продукції. Разом з тим мінімізація витрат ресурсів повинна відбуватися в межах, які відповідають технічним, психофізіологічним, соціальним та іншим нормам.

З огляду вищезазначеного, можна виділити джерела зниження витрат виробництва – витрати, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Отже, основними джерелами зниження витрат виробництва і реалізації продукції є :

- зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії  на одиницю продукції; 

- зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції;

- зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції;

- скорочення адміністративно-управлінських  витрат;

- ліквідація непродуктивних  витрат і втрат [2, c. 250].

Також необхідно пояснити поняття функції важливості. Функція важливості – це числове представлення відношення переваги, тобто здатність керівника порівнювати види витрат. Функція важливості присвоює витратам числа у такий спосіб, що пріоритетнішим видам витрат присвоюється більше число, а витратам, які перебувають у відношенні байдужості — найменше число. Після цього кожне значення функції важливості порівнюється з певним середнім значенням, нижче якого не доцільно виробляти продукцію, оскільки вона буде неякісною та збитковою. Це число є суб’єктивним і залежить від стратегії підприємства, тобто які витрати доцільніше збільшувати, а які – зменшувати. Воно визначається керівними особами, які беруть це число, виходячи з міркувань, на скільки кінцевий результат повинен відповідати вимогам якості.

Оскільки за сучасних умов господарювання мінімізація витрат є не завжди доступним й доцільним  варіантом їх зниження, тому ставиться  акцент на оптимізації витрат. Оптимізація  витрат підприємства має спрямовуватись на вирішення питань:

• оцінки обґрунтованості абсолютної величини витрат;

• її відповідності плановим величинам;

• оцінки факторів формування величини та структури витрат;

• своєчасне виявлення  резервів зменшення витрат;

• виявлення та обґрунтування механізмів мобілізації резервів [2, с. 253].

Оптимізація затрат суб'єкта господарювання є одним із сукупності технологій цільового планування прибутку, що визначає параметри моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, при цьому під методом оптимізації абсолютної величини затрат підприємства може розумітися органічна сукупність фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів та показників, що дозволяють із прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини чи структури затрат суб'єкта господарювання. Серед методів оптимізації абсолютної величини затрат суб'єкта господарювання заслуговують на увагу наступні:

1. АВС-аналіз;
2. ХYZ-аналіз;
3. вартісний аналіз.

АВС-аналіз представляє собою технологію обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо цільової локалізації затрат суб'єкта господарювання для потреб моделі управління його прибутком. Основою АВС-аналізу є поняття „центру затрат" – відокремленого функціонально організаційного процесу або явища (технологічна операція, угода і т.д.), що пов'язаний із формування однорідної сукупності затрат підприємства. Центр затрат може розглядатися як у масштабах усього підприємства, окремого структурного підрозділу, або ж іншого об'єкта аналізу. Типова сукупність центрів затрат підприємства може включати обслуговування обладнання, поставка сировини та матеріалів, доставка продукції покупцям, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та інші.

Загальна структура  реалізації ABC-аналізу включає наступні складові елементи:

1) аналіз техніко-організаційних  та фінансових особливостей процесу  виробництва продукції (надання  послуг чи виконання робіт);

2) обґрунтування та  визначення центрів затрат суб'єкта  господарювання. при цьому рекомендується (на основі досвіду західних підприємств) використовувати 4-ри ступінчату модель аналізу центрів затрат – виготовлення одиниці продукції, виготовлення партії продукції, виготовлення окремого виду продукції, діяльність загального характеру;

3) відслідковування розподілу сукупності затрат відповідно до визначених вище центів затрат;

4) оцінка кількісних  та структурних параметрів центрів  затрат та обґрунтування відповідних  управлінських рішень.

Однак, ABC-аналіз має також  певні недоліки, зокрема:

1) суб'єктивність обґрунтування та вибору базових параметрів АВС-аналізу;

2)  трудомісткість  та затратність інформаційного  забезпечення, організації та проведення  АВС-аналізу.

ХYZ-аналіз являє собою технологію обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації абсолютної величини затрат підприємства шляхом виявлення та ідентифікації резервів їх зменшення, а також визначення методів мобілізації таких резервів. Організація та проведення ХYZ-аналізу ґрунтується на таких основних припущеннях:

1) величина економії затрат підприємства має корегувати із величиною зусиль на виявлення резервів економії та їх мобілізації;

2) співрозмірна економія підприємства на затратах може досягатися, перш за все, шляхом скорочення фінансування тих статей затрат, що складають суттєву частку у структурі сукупних затрат суб'єкта господарювання.

Виходячи з визначеного  вище можна обґрунтувати безпосередньо  порядок та процедуру оптимізації  абсолютної величини затрат суб'єкта господарювання на основі ХYZ-аналізу, при цьому слід відмітити, що групування затрат підприємства у межах ХYZ-аналізу реалізується як сукупність послідовних взаємопов’язаних ітерацій:

1) кількісна оцінка  абсолютної величини окремої  статті затрат та ідентифікацію  її відносної частки у сукупних  затратах суб'єкта господарювання;

2) ранжування статей  затрат відповідно до скорочення  відносної частки статті затрат  у сукупних затратах суб'єкта  господарювання (від статті з  найбільшою відносною часткою  до найменшої);

3) групування статей  затрат відповідно до їх відносної  частки у сукупних затратах. при цьому формується наступні три укрупненні групи затрат підприємства:

- Х-затрати: перші найбільші  статті затрат, частка яких складає  не менше 50% сукупних затрат  суб'єкта господарювання;

- Y-затрати: наступні статті затрат, частка яких складає не менше 25% сукупних затрат суб'єкта господарювання;

- Z-затрати: решта статей  затрат, частка яких, відповідно, складатиме  не більше 25% сукупних затрат суб'єкта  господарювання.

Зрозуміло, що найбільша  увага при виявленні резервів скорочення затрат суб'єкта господарювання або ж оптимізації їх структури зосереджується на групі X-затрат, які спроможні забезпечити максимальну віддачу, у той час як навіть суттєве скорочення статті затрат, що включена до групі Z-затрат, у масштабах підприємства забезпечить несуттєву (а, інколи, і невиправдану) економію, крім того, реалізація ХYZ-аналізу передбачає його інтеграцію із іншими фінансово-математичними методами, оскільки ХYZ-аналіз являється лише методологічною основною, що дозволяє прискорити прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також скоротити витрати (як фінансові витрати, так і витрати часу) на їх прийняття.

Якщо попередні форми  та методи оптимізації абсолютної величини затрат підприємства були зорієнтовані виключно на пошук та мобілізацію  резервів скорочення затрат, то вартісний аналіз передбачає дослідження процесу формування затрат суб'єкта господарювання у співвідношенні із їх доцільністю – співставлення (визначення кореляції) абсолютної величини статті затрат на виготовлення продукції із її впливом на рівень якості такої продукції, відповідно, метою аналізу є пошук резервів скорочення затрат суб'єкта господарювання, мобілізація яких не матиме негативного впливу на якість продукції (або інші цільові характеристики, визначені менеджментом підприємства у якості критеріїв оптимізації) або забезпечення напрямків покращення цільових характеристик виробничого процесу та продукції за наявного рівня затрат.

Реалізація моделі вартісного аналізу передбачає, як правило, співвідношення наступних послідовних ітерації:

1) визначення об'єкта  аналізу та формування цільової  функції (як в масштабах підприємства  в цілому, так і його окремих  структурних підрозділів, виробництв  чи технологічних процесів);

2) формування інформаційної  бази аналізу, у тому числі  оцінка наявного рівня затрат (в абсолютних та відносних величинах) та функціональних характеристик виробничого процесу та/або продукції;

3) співставлення рівня  поточних затрат із відповідним  результатом (якістю продукції) та оцінка їх обґрунтованості;

4) формування альтернативних сценаріїв розвитку та обґрунтування оптимального управлінського фінансового рішення;

5) прийняття, виконання  та контроль за виконанням  такого управлінського рішення. [3]

Максимальну вигоду підприємствам можуть принести програми зниження витрат, а не окремі дії. Кожна з таких програм може включати кілька проектів, які в різні періоди часу реалізуються підприємством з єдиною метою – знизити витрати.

Виділяють такі типи програм скорочення витрат:

• Робота над зниженням трудомісткості бізнес-процесів;
• Перегляд принципу компенсації персоналу;
• Оптимізація продуктів і каналів розподілу;
• Оптимізація використання активів і капіталу;
• Робота зі зниження цін на закупівлі;
• Зміна технологій з метою зменшення витрат.

Докладно розглянемо перші чотири типи програм із скорочення витрат. Останні два типи дуже залежать від галузі й специфіки підприємства й часто рішення у цих областях досить індивідуальні.

Зниження трудомісткості бізнес-процесів вимагає спеціальних знань, методології, значних ресурсів і часу. Наприклад, збір даних для аналізу бізнес-процесів займає близько 10-12 тижнів. Основна робота в тому, щоб порахувати, скільки коштує кожний бізнес-процес із огляду на кількість часу, який персонал витрачає на його виконання. Результатом аналізу, у свою чергу, є набір дій, які необхідно виконати для поліпшення бізнес-процесів (зменшення кількості часу, необхідного на їхнє виконання). Надалі дії за логічним принципом об’єднуються в проекти. Прикладом дій, пов'язаних зі зменшенням витрат на процеси, можуть бути централізація функцій, спрощення бізнес-процесів і документообігу, перерозподіл  функцій усередині компаній і т.д.

За оптимізацією бізнес-процесів іде перегляд системи мотивації персоналу. Інакше кажучи, у результаті зміни бізнес-процесів виробляється «оновлений» набір показників (KPI), що дозволяють вимірювати ефективність процесів. Відповідно до ключових показників ефективності перебудовується система мотивації. Розповсюджений приклад – частина «фіксованої» заробітної плати переводиться в категорію «змінної» із прив'язкою до KPI і виплачується, наприклад, у вигляді бонусу за досягнення певних показників. Це зв'язує частину фонду оплати праці з результатами роботи співробітників, і у випадку невиконання підприємством планів дозволяє знизити витрати, пов'язані із заробітною платою. Є випадки, коли компаніям вдається організувати роботу за принципом «немає результату – немає грошей».

У рамках роботи над оптимізацією продуктів і каналів розподілу визначаються продукти, товари, канали розподілу, регіони і види бізнесу, які не є рентабельними. Вся робота з управління дистрибуцією (ланцюжками поставок) розглядається в даному блоці. Часто самі по собі канали й методи розподілу продукції містять у собі значний резерв оптимізації. Для використання всього потенціалу скорочення витрат, як правило, необхідно провести функціонально-вартісний аналіз продуктів, оцінити вартість підтримки каналів розподілу і т.п. Важливо враховувати результат аналізу бізнес-процесів, тому що на підтримку певних продуктів, їхній розвиток або обслуговування може витрачатися дуже велика кількість часу персоналу.

Оптимізація активів  і використання капіталу – це четвертий напрямок програм із зниження витрат, у ході яких аналізується і підвищується ефективність використання основних фондів і капіталу. У рамках напрямку завжди розглядається можливість продажу або виділення непрофільного бізнесу, альтернативного використання активів (можливість перепрофілювання, здачі в оренду). [4]

З метою якомога оптимального зниження витрат необхідно глибоко вивчати усі статті витрат підприємства. Тому що при управлінні  підприємством головною метою є не максимальне зниження витрат на виробництво, а насамперед оптимальне, тобто таке, яке б забезпечило отримання підприємством запланованої суми прибутку. В зв’язку з цим виділяють різні шляхи оптимізації витрат.

Шляхи для оптимізації матеріальних витрат розглядають з таких аспектів: пошуку надійних контрагентів, які здатні вчасно виконувати всі умови договору постачання; можливості оптимізації асортименту товарів; збільшення обсягів товарообігу, у разі зростання обсягів товарообігу знижуються витрати на одиницю продукції.

Значні витрати відносяться  на оплату праці. Тому потрібно оптимізувати роботу персоналу підприємства шляхом підвищення продуктивності праці. Для  цього пропонується такі підходи для підвищення продуктивності праці:

1) зниження трудомісткості внаслідок автоматизації виробничих процесів;

2) вдосконалення організації виробництва і праці;

3) зміна обсягу виробництва [5, с. 225].

Стосовно інших операційних (поточних) витрат, то тут необхідно підвищити увагу адміністративного персоналу до прийняття управлінських рішень. Тобто необхідно прогнозувати наслідки управлінських рішень і таким чином уникати малоефективних і збиткових рішень.

Також, з метою скорочення витрат, потрібно постійно відстежувати такі пункти: необхідність придбання нового обладнання; наявність зайвого приміщення яке можна здати в оренду; відстеження витрат електроенергії та інших енергоносіїв так, щоб не платити за електрику та опалювання, коли в приміщеннях немає людей [6, c. 374].

Виходячи з вище викладеного  слід констатувати, що з розвитком  нових економічних методів і  підходів витрати підприємства піддаються все більшому управлінському впливу, з'являються можливості знайти більш  ефективні шляхи їх оптимізації та зниження. Отже, посилення уваги до витрат підприємства має першочергове значення, оскільки від правильної оцінки реальної собівартості залежить ефективність управління виробництвом, що в підсумку вплине на фінансовий результат діяльності підприємства.

 

 

РОЗДІЛ 2. Математична постановка задачі оптимізації витрат підприємства з урахуванням невизначених обмежень.

Будемо оптимізувати питомі витрати підприємства ( ), тобто витрати на виробництво одиниці реалізованої продукції с з урахуванням податкового навантаження :

, (2.1)

де С – витрати на виробництво продукції в грошових одиницях,

N – загальний обсяг податків і зборів, які повинно сплачувати підприємство,

V – обсяг виручки від реалізації продукції підприємства.

У першому розділі  ми визначили основні види витрат, які слід врахувати у дослідженні, а саме: матеріальні витрати C_m, витрати на оплату праці C_zp, амортизаційні відрахування C_a , інші операційні витрати C_in .

Витрати можна записати наступним чином:

 (2.2)

де  – витрати за відповідними видами на виробництво продукції в натуральних одиницях;

 – ціни на відповідні ресурси.

Кожне підприємство є об’єктом оподаткування, тому воно сплачує обов’язкові податки  по кожному із видів витрат. Модель загальних обсягів податків і  зборів (обов’язкових платежів), що повинні  сплачувати підприємства, має вигляд [7, c. 45-50]:

 (2.3),         

де  – агрегована ставка оподаткування доходу малого підприємства, яка розраховується за формулою:

 (2.4)

Агрегована ставка оподаткування  доходу підприємства згідно з формулою (2.4) має постійну складову γ, що залежить тільки від чинних ставок податків, та складову (-β·с), що залежить ще й від питомих витрат підприємства с та від їхньої структури.

Величина γ визначається тільки чинним законодавством, а саме діючими ставками податків і розраховується так:

,  (2.5)

де α_F – податок на прибуток підприємства,

 (2.6)         

α_pdv – ставка податку на додану вартість.

Величина β визначається, окрім діючих ставків податків, ще й структурою витрат на виробництво та реалізацію продукції:

, (2.7)

де s_m, s_zp, s_in – частки відповідно матеріальних витрат C_m, витрат на оплату праці C_zp та витрат C_in у загальному обсязі витрат С, тобто:

 (2.8)

α_zp – сума ставок внесків на обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове державне пенсійне страхування, до Державного фонду сприяння зайнятості та до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; α_in – ставка податку, який відноситься на валові витрати виробництва згідно з чинним законодавством, до яких відносять, зокрема, плата за землю, збір за спеціальне використання природних ресурсів, комунальний податок тощо. [8]

Ця модель розроблена для оподаткування підприємств до впровадження нового Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010. Її можна використовувати і зараз, тому що зміни відносились лише до розміру податкових ставок.