Организация перевозок зерна навалом

     Зміст 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Світовий  океан - це найбільша на Землі транспортна  артерія, через яку перевозиться більшість експорту у світі.Морський транспорт специфічний в тому сенсі, що він вже характером діяльності є галуззю "міжнародною": відомо, що основна функція морського транспорту - забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків між різними державами. Тема є досить актуальною, так як міжнародними перевезеннями зайнято 90% світового флоту, 80% світової зовнішньої торгівлі здійснюється морем.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ЕКОНОМІЧНЕ  ОБГРУНТУВАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ 
 

     1.1 Договори та домовленності між Україною та Єгиптом, Лівією, Алжиром

     Безпосередні  торговельні контакти встановлені  лише з обмеженою кількістю північноафриканських держав. Переважна більшість товарів, вироблених на Африканському континенті, Україна закуповує на міжнародних біржах. У цілому пряме товарообіг України з Африкою не перевищувало за роки незалежності 2-3 відсотків загального обсягу товарообігу.

     Якщо  говорити про економічний аспект інтересів України, то Африканський континент поки ще погано інтегрований у глобальну економіку і його роль у світовій торгівлі виміряється декількома відсотками, це величезний ринок, який не варто ігнорувати. Через те, що найважливішої складової реальної торгово-економічної політики України повинна бути цілеспрямована інтеграція країни у світове господарство на основі нарощування обсягів вивозу готової продукції на світовий ринок, розвиток співробітництва з африканськими країнами повинне було б стати стратегічним завданням.

     Після розпаду Радянського Союзу сировинна  база української економіки значно звузилася. Скоротилися обсяги матеріалів, життєво важливих для переробного  сектору, випробували істотні зміни  як умови їх постачання, так і  якісні характеристики. В Україні немає достатньої кількості марганцевих і хромових руд, барію, деяких інших корисних копалин. Слабко організована база з переробки свинцю, цинку, танталу. Скоординувати діяльність тих або інших українських гірничодобувних компаній, націлити їх на розв'язок проблеми ресурсообеспечения за рахунок різних видів торгово-економічного співробітництва з африканськими партнерами може тільки держава. У цьому контексті особливої привабливості здобувають контакти з тими африканськими державами, які володіють значними покладами корисних копалин.

     Україні також варто розвивати співробітництво  з країнами— постачальниками, насамперед, енергетичної сировини — нафти і  газу. Серед країн – експортерів  енергоносіїв перспективними для співробітництва  є країни Північної Африки, які експортують вуглеводні до країн Європи і їхнє значення у найближчі роки зростатиме, адже 56 % розвіданих запасів вуглеводневої сировини перебуває саме у цій частині африканського континенту. Наближеність до Європі, а також зручні й порівняно дешеві шляхи транспортування нафти через Середземне море роблять цей субрегіон дуже привабливим і перспективним.

     Сьогодні  Алжир, Єгипет і Лівія домінують  у Північній Африці в галузі видобутку  й переробки нафти.

     Лівія - країна, кліматичні умови якої мало придатні для аграрної діяльності, тому майже всю сільськогосподарську продукцію сюди завозять з інших держав. За даними української сторони, у 2008 році Лівія закупила в України 270 тисяч тонн зерна, а за п’ять місяців 2009 року вже 250 тисяч тонн. Україна готова продавати в Лівію не лише зерно, а й олію і продукти тваринницької галузі.Влада повідомила про кроки щодо реалізації проекту спільної обробки українською та лівійською компаніями 100 тисяч гектарів землі на території України для вирощування і експорту зерна в Лівію та інші африканські країни.

     Товарообіг  між Україною і Лівією сьогодні надзвичайно  малий. Лише 100 мільйонів доларів  за вісім місяців 2009 року. Для порівняння - з Єгиптом за той же період - 2 мільярди. Більше з України в Лівію  і Єгипет везуть зерно.

     Україна розглядає можливість побудувати в Лівії декілька припортових зернових елеваторів.

     Лівія готова повернутися і до ідеї про  надання Україні для розробки нафто-газових родовищ.

     Єгипет  вважає Україну потужним економічним  партнером, від якого можна отримати не лише літаки і зерно. Африканців цікавлять ще суднобудівельні технології, а також гідромеліорація. Українців притягають африканські поклади енергоносіїв.

     Єгипет  щорічно імпортує до 7 млн. тонн пшениці, до 5 млн. тонн кукурудзи, 0,5 млн. тонн соняшникової олії, а це три позиції, які дуже важливі для України.

     За  останні три роки Алжир увійшов  до числа найважливіших та найперспективніших торговельних партнерів України  на Африканському континенті і в  регіоні Близького Сходу. Протягом 1999-2000 рр. за обсягами товарообігу Алжир був партнером № 1 України в Африці та на Близькому Сході (у 2001 р. - другим після Єгипту).

     Підсумки I півріччя 2009 свідчать про те, що у  цьому році за обсягами товарообігу  Алжир знову може стати першим партнером України в Африці та на Близькому сході.

     За  офіційними даними Держмитслужби України, двосторонній товарообіг між нашими країнами за шість місяців ц. р. склав 122 млн. 268 тис.дол. США. В цілому ж, починаючи  з 1999 р., товарообіг між Україною та АНДР становить близько 700 млн. дол. США.

     1.2 Економіка України, Лівії, Єгипту, Алжиру

     Україна — за обсягами ВВП підрахованого  за ПКС у 2009 році 40-ва економіка світу. У 2008 році ВВП країни за ПКС склав 337 млрд. доларів. ВВП зріс порівняно  з попереднім роком на 2,1%, а подушний ВВП за ПКС склав 6,9 тисяч доларів США (в 2007 р. — 7,1 тис.доларів США). За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає останнє місце серед країн Східної Європи. Основа української економіки — сформований ще у часи СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.Нині економіка України сильно страждає від світової економічної кризи. Експерти Світового банку прогнозують падіння ВВП країни за результатами 2009 р. не менш як на 9%, а інфляція сягне 16,4%. Україна — потенційно багата країна яка усвідомлює себе і сприймається ззовні як політична і економічна держава рівня Польщі і Туреччини. Серед колишніх республік СРСР Україна отримала в спадок один з кращих наборів вихідних ресурсів. Головне надбання країни — підприємливе, трудолюбиве і освічене населення, котре здатне виробляти буквально все — від продовольства до ракет.

       Народно-господарський комплекс країни включає такі види промисловості як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафто-газової та хімічної промисловості тощо. Крім того, Україна є потужним виробником електроенергії.

       Україна — транзитна держава черезяку проходить 5 з 10 міжнародних транспортних коридорів Європи. Розвинені всі сучасні види транспорту. — залізничний, автомобільний, річковий, морський, трубопровідний та повітряний. Головні морські порти: Одеса, Іллічівськ, Херсон, Ізмаїл, Маріуполь, Керч. Осн. водна артерія — Дніпро, судноплавні також Десна, Прип'ять, Дністер, Дунай. Летовища — в усіх обласних центрах, в багатьох з них і столиці Києві — міжнародні.

     В Україні протягом 1995–2004 рр. обсяги промислового виробництва збільшилися  на 40 %, майже вдвічі зросла продуктивність праці. Економічні трансформації, створення  ринкових засад функціонування і  розвитку, зміни форм власності разом  з організаційною реструктуризацією підприємств (понад 90 % підприємств мають недержавну форму власності) істотно змінили можливості розвитку промислового комплексу . Якщо темп зростання реального ВВП у 2004 р. становив 12,15 % (у 2003 р. - 9,6 %), а темп зростання обсягу промислового виробництва — 12,5 % (у 2003 р. — 15,8 %), то в 2005 р. він був рекордно низьким — 2,7 % . Спостерігалось уповільнення промислового виробництва на фоні зростання реального ВВП, що свідчить про відсутність стабільного процесу використання НТП галузей промисловості.

     Сільськогосподарське  виробництво України формує 16-22% національного доходу країни. У структурі  сільського господарства виділяють  дві основні області — рослинництво і тваринництво. Залежно від соціально-економічних  умов і рівня розвитку сільського господарства співвідношення між цими областями в обсягах його продукції змінюються. Так, останніми роками в структурі продукції сільського господарства переважає продукція рослинництва.

     Серед областей рослинництва найважливішим є зернове господарство. Зернове господарство формує продовольчий фонд і поставляє фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт.

     Експорт є важливим елементом у системі  функціонування національної економіки  України.

     На  сьогодні базою для експорту слугують металургія, сільське господарство, машинобудівна  та хімічна промисловості, частка яких становить понад 80 відсотків українського експорту.

     Особливістю сучасного розвитку вітчизняних  експортоорієнтованих галузей є їх сировинний характер та високий рівень залежності від кон'юнктурних коливань на світових ринках.

     Однією  з ключових характеристик розвитку вітчизняного експорту в останні  роки є нарощування обсягів експорту за рахунок сприятливої кон'юнктури  світових ринків та постійного зростання цін на основну продукцію українського експорту, у першу чергу на:

     металопродукцію (чорні і кольорові метали),

     продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику),

     продукцію хімічної промисловості, окремі види продукції  машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя).

     Важливим  у процесі розвитку експорту стало  набуття Україною у травні 2008 року повноправного членства в СОТ, що надало країні можливість стати рівноправним партнером на світових товарних ринках. Урезультаті було скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства.

     Через системну внутрішню та світову фінансово-економічну кризу у 2009 обсяги експорту скоротилися майже вдвічі і досягли рівня 2005 — 2006 років.

     Для України характерні низькі показники  експорту високотехнологічних товарів  та послуг. Це віддзеркалює недосконалу  структуру конкурентних переваг  української економіки, яка базується передусім на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості.

     Розвиток  виробництва товарів з високою доданою вартістю є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів.

     Загальна  довжина шосейних доріг становить 169 491 км, залізниць — 22473 км. Довжина річкових судноплавних шляхів — 1672 км. Річки Дніпро і Дунай — важливі шляхи перевезення міжнародних вантажів. В Україні існує розвинена мережа нафто- і газопроводів (20 070 і 4540 км відповідно, а також 4170 км трубопроводів для очищених продуктів). Основні порти наЧорному і Азовському морях — Одеса, Іллічівськ, Миколаїв і Маріуполь. Усього в 2008 р. вантажообіг усіх портів склав 132,18 млн. т.

     Єгипет  – аграрно-індустріальна країна. Економіка – змішаного типу при  сильному державному секторі. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, туризм, хімічна, нафтова, конструкційних м-лів, цементна. Гол. тр-т: залізничний, автомобільний, морський. Гол. порти: Александрія, Порт-Саїд, Суец. У 1999 в Єгипті були два міжнародних летовища – в Каїрі і Луксорі і 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень.

     ВВП – $ 70,3 млрд. Темп зростання ВВП – 5,6%. ВВП на душу населення – $1146. Прямі  закордонні інвестиції – $ 858 млн. Імпорт (продовольчі товари – бл. 30%, машини і обладнання, промислові товари – від цементу до автомобілів) – $ 17,3 млрд (г.ч. країни ЄС – 43,1%; США – 18,0%; країни Азії та Африки – 17,5%). Експорт (нафта і нафтопродукти, бавовна і текстиль, різні сільськогосподарські культури – рис, картопля, фрукти і овочі) – $ 13 млрд (г.ч. США – 38,3%; країни ЄС – 29,3%; арабські країни – 13,0%; країни Азії та Африки – 11,2%).

     Так як бл. 97% тер. Єгипту - пустеля, то придатними для землеробства є тільки декілька оазисів і вузька смуга землі  вздовж середземноморського узбережжя - всього 2,5 млн га, 97% з яких зосереджені в долині і дельті Нілу. В дельті Нілу вирощують рис, бавовну, пшеницю, фрукти і овочі, в     Середньому Єгипті і Фаюмській оазі - бавовну, кукурудзу, сорго, цукрову тростину, фрукти і овочі, у Верхньому Єгипті - цукрову тростину, пшеницю, конюшину і бавовну. Переважна частина промислових підприємств зосереджена навколо Каїра і великих міст в дельті Нілу. У промисловій зоні Каїру, де проживає майже 25% всього населення країни, розташований металургійний комбінат, текстильні підприємства - в дельті Нілу - в Ель-Махалла-ель-Кубрі і інш., у Александрії - нафтопереробні заводи і підприємства харчової промисловості.

     Алжир – аграрна країна з розвинутою гірничодобувною промисловістю. Одна з найбільших і найрозвинутіших  країн Африки. Основні галузі економіки: нафтова та газова, легка промисловість, гірнича, електроенергетична, нафтохімічна, харчова. Осн. тр-т – залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Гол. морські порти: Беджаія, Арзев, Алжир, Аннаба, Оран, Скікда. Найбільш важливі аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Оране, Костянтині й Аннабе. В країні діє 66 летовищ.

     ВВП – $ 45,5 млрд Темп зростання ВВП – 5,1 %. ВВП на душу населення – $1521. Прямі закордонні інвестиції – $ 262,9 млн Імпорт – $ 12,5 млрд (головним чином Франція – 32,5%; Італія – 10,8%; США – 8,0%; Іспанія – 7,6%; Німеччина – 6,9%;Туреччина – 5,9%;). Експорт (нафта, зріджений газ, нафтопродукти, вино, фрукти і овочі, залізняк, тютюн) – $ 12,6 млрд (головним чином Італія – 22,9%; США – 16,1%; Франція – 13,9%; Іспанія – 12,6%; Нідерланди – 6,5%; Бразилія – 6,4%).

     У 1996 у сільському господарстві було зайнято бл. 1/5 працездатного населення  країни. Сільськогосподарське виробництво  зосереджене головним чином у  північних приморських районах. Найбільш рентабельним є вирощування винограду, крім того вирощують цитрусові, оливки, фініки і тютюн. Розведення домашньої худоби спрямовано на задоволення внутрішніх потреб. Озимі зернові культури призначені головним чином для споживання усередині країни. Це насамперед пшениця, ячмінь і овес, просо, жито і рис. Найважливіша технічна культура - тютюн. Найбільш серйозною перешкодою на шляху розвитку алжирського сільського господарства є природні умови. Лише 3% земельних площ країни використовуються для постійної обробки зернових. Інші 17% служать пасовищами або зайняті лісом. У 1991 в Алжирі було перероблено понад 300 тис. куб. м деревини і пробки. З виробництва пробки країна займає 3-є місце у світі після Іспанії і Португалії.

     Починаючи з 1970-х років в урядових планах економічного розвитку Алжиру пріоритет віддавався промисловому розвиткові країни. На заводах Константіни і Сіді-Бель-Аббеса стали виробляти трактори й іншу сільськогосподарську техніку. У Скікде був споруджений великий нафтохімічний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова і текстильна промисловість, виробництво цементу й електроустаткування.

     Основні галузі промисловості Лівії: аграрна, нафтовидобувна та нафтопереробна, харчова, текстильна, цементна, металургійна. Найбільшу частку валової пром. продукції дає нафтовидобувна та нафтопереробна пром-сть. Транспорт – автомобільний, морський, трубопровідний. Декілька міжнародних авіаліній забезпечують сполучення Тріполі і Бенгазі з країнами Європи і США.

     ВВП – $ 32,9 млрд (1994). Темп зростання ВВП  – (-2%, 2001). ВВП на душу населення – $ 6510 (1994). Імпорт – продукти харчування, машини, текстиль, транспортне обладнання (г.ч. Італія – 22,3%; Німеччина – 12,0%; Великобританія – 8,9%; Франція – 6,8%; Туніс – 5%). Експорт – нафта та нафтопродукти (г.ч. Італія – 41,3%; Німеччина – 16,6%; Іспанія – 10%; Туреччина – 6%; Франція – 3,6%). Продаж нафти в 1997 приніс понад 95% всієї суми експортних надходжень.

     До  початку розробки родовищ нафти  Лівія була однією з найбідніших  країн Африки і не мала особливих  перспектив економічного розвитку. Більша частина лівійців була зайнята в сільському господарстві, малопродуктивному через дефіцит атмосферних осадів і нестачі придатних для обробки земель. З виявленням запасів нафти в кінці 1950-х років Лівія вступила на шлях економічного процвітання Вже до середини 1960-х років завдяки розробці родовищ нафти Лівія стала в один ряд з такими країнами, як Венесуела, Кувейт і Саудівська Аравія. У 1983 прибуток на душу населення зріс до 8480 дол. Бурхливий розвиток нафтодобувної промисловості залишив далеко позаду всі інші галузі господарства. Національна промисловість Лівії тільки починає формуватися.

     Крім  видобутку нафти, важливою складовою  економіки є сільське господарство. Сільське населення обробляє землю  у вузькій прибережній смузі Тріполітанії, використовуючи зимою атмосферні осадки, а влітку - зрошування з колодязів. Навколо Тріполі, в районі поширення товарного садівництва, вирощують цитрусові, фініки, оливки і мигдаль. У південних оазисах для зрошування полів використовуються води підземних джерел. При наявності достатньої кількості осадків на периферії височин сіють ячмінь. Орні землі становлять лише 1% площі країни, і тільки 1% з них входить в зону штучного зрошування. З 1979 ведуться роботи по спорудженню «великої штучної ріки» - водоводу, розрахованого на перекидання вод 250 підземних свердловин з оазисів Тазербо і Сарір в пустелі Сахара до побережжя країни.

     До 1993 було прокладено 1800 км трубопроводів  і каналів, побудовані дороги і водосховища. У Кіренаїці на плато Барк-ель-Байда обробляють зернові культури, маслини і плодові дерева. У районі плато Ахдар в Кіренаїці живуть кочовики-скотарі. 

     1.3 Вантажепотоки на заданому напрямку

     Аналізуючи  вантажепотік між Україною та Египтом, Лівією, Алжиром можна зробити  висновок, що для цих країн тогргівельно-економічні відносини з Україною мають велике та стратегічне значення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2 АНАЛІЗ ЗОВНІШНІХ УМОВ РОБОТИ 
 

     2.1 Аналіз траси та характеристики портів заходу

     Чорне море - море між Європою та Західною Азією (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем. Площа 422 тис. км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від Ялти), солоність 17-18 ‰. Нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє (сірководень).Поверхня вод Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи та відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.

     Мармурове море -  це внутрішнє море, що сполучає Чорне море з Егейським, відділяючи таким чином азійську частину Туреччини від європейської. Протока Босфор сполучає його з Чорним морем, а протока Дарданелли з Егейським. Босфор також поділяє Стамбул на його азійську та європейську сторони. Море має площу 11.350 км2 і глибину до 1355 м.

     Середземне  море - міжматерикове море Атлантичного океану між Європою, Азією і Африкою. Омиває береги Іспанії, Франції, Італії, Монако, Мальти, Боснії і Герцеговини, Чорногорії, Хорватії, Словенії, Албанії, Греції, Туреччини, Республіки Кіпр, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Єгипту, Лівії, Тунісу, Алжиру, Марокко. Гібралтарською протокою сполучене з Атлантичним океаном. Площа — 2 505 тисяч км2, глибина — до 5 121 м (середня — 1 536 м).По Середземному морю проходять важливі морські шляхи, що зв'язують Європу з Африкою з країнами Південнюї і Східної Азії.

     Найбільші порти: Александрія (Єгипет), Алжир (Алжир), Тріполі (Лівія). 

       Босфор - протока між Європою та Малою Азією, що з'єднує Чорне море з Мармуровим, а в парі з Дарданеллами - зі Середземним. Босфор є частиною внутрішнєвразійського кордону. На обох сторонах протоки розташоване найбільше турецьке місто Стамбул.

     Довжина протоки близько 30 км, максимальна  ширина 3 700 м на півночі, мінімальна ширина протоки 700 метрів. Глибина фарватеру від 33 до 80 м.

     Босфор  є одним з найважливіших проток, тому що забезпечує доступ до Середземному моря й світовим океанам великої  частини Росії, України, Закавказзя й південно-східної Європи. Крім сільськогосподарських і промислових продуктів, більшу роль в експорті через Босфор відіграє нафта з Росії й Каспійського регіону.

     Берега  протоки з'єднують два мости: Босфорський  міст довжиною 1074 метрів (завершений в 1973) і Міст султана Мехмеда Фатиха довжиною 1090 метрів (побудований в 1988) в 5 км до півночі від першого мосту.

     Дарданелли -  протока між європейським півостровом Галлиполи (Туреччина) і північно-заходом Малої Азії. Координати Дарданеллів - 40°15' північної широти й 26°31' східної довготи.

     Протока з'єднує Егейське море з Мармуровим морем, а в парі з Босфором - із Чорним морем. У стародавності Дарданелли називалися Геллеспонт. Своя сучасна назва протока одержала по місту Дардания, що розташовувався на горі Ида. Довжина протоки становить 65 кілометрів, ширина - від 1,3 до 6 кілометрів. Середня глибина становить 50 метрів.

     Одеський  порт – одинзнайбільших портів Чорноморсько-азовського басейну, розташований на північно-західнім узбережжі Чорного моря в південнозахідній частині Одеської затоки на штучно утвореній території площею109,5 га.

     Потужності  Одеського порту дозволяють щорічно  переробити більш 14 млн тонн сухих  і 24 млн тонн наливних вантажів.

     У незамерзаючому універсальному порту  в семи гаванях на 38- і захищених  хвилеломами й молами причалах, обслуговуються судна довжиною до 270 м і осіданням до 13,0 м.

     Загальна  довжина причальної лінії - більш 8000 м.

     Порт  розташовує сучасними спеціалізованими комплексами для переробки сухих  вантажів, тропічних масел, пасажирським, нафто-газовим. контейнерний термінал, що найбільше динамічно розвивається, розрахований на перевантаження більш 150 000 контейнерів у рік (TEU). На території Карантинного молу діє Вільна (спеціальна) економічна зона "Порто-франко".

     Доставка  й вивіз вантажів здійснюється авто, залізничним або річковим транспортом.

     Крім  своєї основної діяльності (вантажно-розвантажувальні роботи й зберігання вантажів) Одеський порт здійснює цілий комплекс послуг, пов'язаних із забезпеченням високого рівня обслуговування клієнтів:

     - Експедирування.

     - Послуги митного брокера. 

     - Стафирование й расстафирование контейнерів.

     - Ремонт упакування вантажів.

     - Маркування вантажів.

     - Перевезення вантажів власним  автотранспортом міжнародного класу. 

     - Бункерування судів водою, паливом  і мастильними матеріалами в  причалів і     на рейді. 

     - Очищення судів від льяльных, баластових вод і сміття.

     - Ремонт судів на базі плавучої  майстерні. 

     - Послуги міжнародного телефонного,  факсимільного, комп'ютерного зв'язку.

     - Надання концертно-виставочного  залу (КВЗкВ,кв.,кВа,КВН,кВт,коз) пасажирського  комплексу для виставок, концертів і ін. заходів.

     - Послуги яхт-комплексу. 

     - Послуги інформаційно-обчислювального  центру й інші.

     Порт  ухвалює великі круїзні пасажирські  судна й розташовує найсучаснішим  в Україні морським вокзалом, навколо  якого розташовані головні визначний пам'ятки міста (Потемкинская сходи, Приморський бульвар і інші пам'ятники архітектури). Порт може прийняти до 4 мільйонів пасажирів у рік. Іноземні туристи прибулі в порт Одесу можуть одержати українську візу до 14 доби.

     На  території морського вокзалу перебувають яхтовий комплекс, "Морська галерея", 4-зірковий готельний комплекс "Одеса", церква св. Миколи, концертно-виставочний зал, офіси туристичних компаній.

     Порт  є членом престижних міжнародних  асоціацій, і визнаний базовим круїзним портом України. 

     Александрійський  порт має дві гавані: зовнішню (довжина 2200 м., ширина 220 м., глибина 14 м.) і внутрішню (1600 м., 100 м., 9 м.).

     Загальна  площа водної поверхні порту - 8,5 кв.км., сухопутною, - 1 кв.км. Довжина 86 причалів - 11 тыс.м. Є причали по обробці судів з генеральними вантажами, нафтовий і контейнерний термінали, цементні, вугільні, лісові, зернові, для вивантаження добрив, пасажирські причали. Кількість діючих вантажних причалів - 63, довжина - 8300 м., глибина - від 5,5 до 14 м. (всього в АРЕ - 137 причалів, довжина - 25 тыс.м.). У порту є відкриті площі для складування вантажів (більше 130 тыс.кв.м.) і закриті складські приміщення (170 тыс.кв.м.)а також контейнерний термінал на 6 тис. контейнерів.