Організація обліку цінних паперів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

молоді та спорту УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний ЗАклад

“ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ”

Кафедра обліку, економіки та управління персоналом підприємства

КУРСОВА РОБОТА

по дисципліні: «Організація обліку»

Варіант 8

                                                                                                    Виконала:

                                                                                                                     студентка 1089 м гр.

                                                                                                       Перевірила:

                                                                                                              Онищенко В. Є.

Дніпропетровськ

2012

ПЛАН

I. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Організація обліку цінних паперів

1.1. Поняття та властивості цінних паперів

1.2. Основи організації обліку операцій з цінних паперів

2. Організація і методика обліку цінних паперів на підприємстві

2.1. Облік операцій з акціями

2.2. Облік векселів

2.3. Облік облігацій

2.4. Облік ощадних сертифікатів

2.5. Облік казначейських зобов’язань

Висновок

II. ПРИКЛАДНА ЧАСТИНА

1.      Опис облікової політики підприємства

2.      Опис організаційної структури підприємства

3.      Опис організаційної структури бухгалтерії

4.      Аналіз динаміки техніко-економічних показників

III. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

1.      Задача 1

2.      Задача 2

3.      Задача 3

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

I. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.      ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

1.1.           Поняття та властивості цінних паперів

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

У цьому визначенні можна виділити такі відмітні ознаки цінних паперів:

а) це грошові документи;

б) підтверджують право володіння чи відносини позики;

в) передбачають виплату доходу у вигляді відсотків чи дивідендів;

г) передбачають можливість передачі грошових і інших прав.

В Україні відповідно до ЗАКОН УКРАЇНИ "Про цінні папери та фондовий ринок" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006, N 31, ст. 268) законодавства цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка Бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

- акції;

- облігації підприємств;

- облігації місцевих позик;

- державні облігації України;

- іпотечні сертифікати;

- іпотечні облігації;

- сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі – сертифікати ФОН);

- інвестиційні сертифікати;

- казначейські зобов'язання України.

До неемісійних цінних паперів належать:

- ощадні (депозитні) сертифікати;

- векселі;

- заставні.

Цінні папери мають номінальну, емісійну і ринкову (чи курсову) ціну.

Номінальна ціна має формальне рахункове значення і використовується при різних розрахунках.

Емісійна ціна – це ціна цінного папера при його продажу в процесі первинного розміщення.

Курсова ціна – формується на вторинному ринку при купівлі-продажу цінних паперів.

Властивості цінних паперів:

1.        Регулювання і визнання державою - визнання цінного папера державою здійснюється за допомогою реєстрації їх в уповноваженому органі державної влади.

2. Обертаність – характеризує здатність цінного папера купуватися і продаватися, а також виступати в якості самостійного платіжного інструмента, що полегшує обіг інших товарів.

3. Доступність для цивільного обороту – фіксує той факт, що цінні папери є повноправним суб'єктом цивільного обороту, а також підкреслює здатність цінних паперів не тільки купуватися чи продаватися, але і бути об'єктом інших цивільно-правових угод (позики, дарування, міни, спадкування та ін.).

4. Стандартність - у загальному випадку цінний папір повинен мати визначений набір положень, що визначають стандартність: наданих прав; термінів і учасників торгів з даною групою цінних паперів; правил обліку прав власності; форми випуску.

5. Серійність – підкреслює можливість випуску цінних паперів однорідними серіями.

6. Документальність - відображає той факт, що цінний папір завжди документ, незалежно від форми існування.

7. Ринковість - ця властивість указує на те, що цінний папір не існує сам по собі, а звертається на ринку, якому притаманний особливий склад учасників і порядок взаємодії між ними, а також наявність гласних чи негласних правил роботи на цьому ринку.

8. Ліквідність - здатність цінного папера бути проданим і перетвореним у кошти в максимально короткий термін без істотних утрат для інвестора.

9. Ризик - можливість утрат, зв'язаних із придбанням цінних паперів. Існує ризик, як зв'язаний з конкретним цінним папером, так і зі станом фондового ринку в цілому.

1.2.           Основи організації обліку операцій з цінними паперами

Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є:

• по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного папера, акт прийому-передачі цінного папера; "документарною" формою цінного паперу є сертифікат цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами, а "бездокументарною" формою цінного паперу є здійснений зберігачем обліковий запис на "рахунку у цінних паперах".

• по бездокументарних цінних паперах - виписка з рахунку. На практиці у "бездокументарній" формі існують виключно емісійні цінні папери, тобто цінні папери, які розміщуються “випусками” - сукупностями цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що забезпечують їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку.

• при придбанні права вимоги - договір, акт поступки права вимоги, інші документи.

Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів, що виглядає таким чином:

Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшурована, скріплена печаткою організації й підписами керівника й головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.

Виправлення в Книгу обліку цінних паперів можуть вноситися лише з дозволу керівника і головного бухгалтера із вказівкою дати внесення виправлень.

У випадку ведення Книги обліку цінних паперів за допомогою обчислювальної техніки результатна інформація може формуватися у вигляді вихідного документа на інформаційних носіях. Роздруківка інформації з таких носіїв здійснюється в міру необхідності або вимозі органів, що здійснюють контроль відповідно до законодавства України, суду і прокуратури, але не рідше одного разу в рік.

2.      ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1.      Облік операцій з акціями

Акція - це цінний папір без визначення строку обігу, який посвідчує внесення визначеного паю до Статутного фонду акціонерного товариства (компанії), дає право на участь в управлінні ним і на одержання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства.

Облік ведеться по наступних напрямках:

      статутного капіталу акціонерного товариства в момент реєстрації суспільства,

      оплати статутного капіталу акціонерами,

      зменшення й збільшення статутного капіталу,

      операцій із частковими активами.

При обліку операцій із цінними паперами необхідно виділяти:

а) емісійний доход,

б) викуп власних акцій з метою їхнього перепродажу,

в) покупку чужих акцій,

г) перепродаж чужих акцій,

д) виплату дивідендів акціонерам,

е) одержання дивідендів по фінансових вкладеннях.

Емісійний доход утвориться в емітента цінних паперів як різниця між ціною продажу й номінальною ціною акції.

Облік розрахунків з акціонерами, що працюють на підприємстві та володіють акціями, потрібно вести за Планом рахунків на рахунку № 67 "Розрахунки з учасниками", який призначений для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з поділом прибутку.

Аналітичний облік ведеться за кожним засновником та учасником та за видами виплат:

1. По завершенні підписки на акції - на номінальну вартість акцій, що належать учасникам підписки, по яких не було здійснено розрахунок:

Дебет рахунка № 46 "Неоплачений капітал".

Кредит рахунка № 40 "Статутний капітал".

Аналогічний запис робиться на суму перевищення оцінкової вартості акцій (розмір заборгованості збільшується).

2. На суму коштів, перерахованих передплатниками до банку на спеціальний рахунок акціонерного товариства, тобто на суму коштів, що надійшли від продажу акцій:

Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках".

Кредит рахунка № 46 "Неоплачений капітал".

3. Нараховану суму дивідендів по акціях підприємства відображають проводкою:

Дебет рахунка № 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) "

Кредит рахунка № 67 "Розрахунки з учасниками".

2.2.      Облік векселів

Вексель – це письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За кредитним договором банк або інша кредитна організація зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму і сплатити відсотки за неї. За кредитним договором позичальник зобов'язаний одержати саме кошти, а не цінні папери.

Аналітичний облік векселів одержаних ведуть по кожному окремому векселю. Довгострокові векселі одержані обліковуються на субрахунку 162 "Довгострокові векселі одержані", а короткострокові – на рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані".

Кореспонденція рахунків:

1) Одержано вексель від покупця:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Кредит рахунка № 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

2) Якщо підприємство відображає в обліку реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) при поданій розрахункових документів покупцям (замовникам), то при одержанні векселів за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) роблять запис:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Кредит рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками".

3) Надійшли кошти в погашення заборгованості, забезпеченої одержаними векселями:

Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках".

Дебет рахунка № 30 "Каса".

Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Продаж векселів полягає в одержанні грошових коштів за вексель до закінчення терміну його оплати. Різниця між ціною векселя і одержаною за нього сумою являє збиток підприємства.

Проводка:

Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках";

Дебет рахунка № 719 "Інші доходи від операційної діяльності";

Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Фінансові вкладення приймаються до бухгалтерського обліку в сумі фактичних витрат для інвестора. У цьому випадку в суму фактичних витрат необхідно включити: суму кредиту; витрати на сплату відсотків по позиковим коштам, використовуваним на придбання цінних паперів до прийняття їх до бухгалтерського обліку; відсотки за кредит, а також кошту, що сплачують спеціалізованим організаціям й іншим особам за інформаційні й консультаційні послуги, пов'язані із придбанням даних паперів; винагороди, що сплачують посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери; інші витрати, безпосередньо пов'язані із придбанням цінних паперів.

В випадку коли підприємство реалізує банківський вексель як цінний папір, податкова база повинна обчислюватися відповідно до вимог, установленими п. п. 4.1. 1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на прибуток підприємств".

2.3.           Облік облігацій

З поширенням акціонерної форми власності й становленням вторинного ринку цінних паперів в Україні відбувся істотний розвиток фондового ринку, збільшилася кількість способів залучення капіталу. З'явилися гібридні фінансові інструменти, зокрема, конвертовані облігації, як інструмент залучення коштів приватних і корпоративних інвесторів.

Конвертована облігація являє собою різновид цінного папера й може випускатися акціонерними товариствами поряд з акціями, облігаціями й іншими цінними паперами.

Бланки облігацій підприємства зберігають і обліковують як бланки суворої звітності в установленому порядку. На всі бланки цінних паперів, які зберігаються на підприємстві, складають списки, де зазначають вид цінних паперів, номер, серію, номінальну вартість та термін погашення. При погашенні цінних паперів у списку роблять позначку про дату, виписку банку або інший документ, на основі якого оприбутковано кошти. Якщо придбані цінні папери здають до бану на зберігання, у реєстрах аналітичного обліку роблять посилання на відповідний документ, одержаний від банку. Витрати, пов'язані зі сплатою банку винагороди за зберігання та перепродаж цінних паперів, відображають на дебеті рахунка № 95 "Фінансові витрати".

Бухгалтерський облік бланків акцій і облігацій підприємства ведуть на позабалансовому рахунку № 08 "Бланки суворого обліку" за номінальною вартістю. Рух цих бланків здійснюється на основі відповідних прибутково-видаткових ордерів. Списування їх з забалансового обліку здійснюється водночас із записами про реалізацію цінних паперів.

2.4.      Облік ощадних сертифікатів

Ощадні сертифікати - це письмове свідоцтво кредитної установи (банку) про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання по закінченні встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - "ощадний сертифікат", найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката. дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Облік ощадних сертифікатів, придбаних підприємством в банку, ведуть на рахунку № 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", № 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті". Аналітичний облік ведеться за банками, що видали ощадні сертифікати, а для термінових сертифікатів - і за термінами їх вилучення.

Придбані підприємством в банках ощадні сертифікати відображають записом:

Дебет субрахунку № 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті".

Кредит субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Кредит субрахунку № 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Облік одержаних доходів за ощадними сертифікатами:

Дебет рахунка № 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Дебет рахунка № 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Кредит рахунка №'73 "Інші фінансові доходи".

2.5.      Облік казначейських зобов’язань

Казначейські зобов'язання - це різновид цінних паперів на пред'явника, які розмішуються на добровільних засадах, посвідчують внесення їх тримачами грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу протягом всього терміну володіння цими цінними паперами. Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) короткострокові - до 1 року;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) довгострокові - від 5 до 25 років.

Короткострокові й середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів України, довгострокові - Кабінетом Міністрів України. Короткострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів строком на 3, 6 і 12 місяців на пред'явника. Ці зобов'язання не мають купонів і погашаються шляхом викупу, включаючи сплату нарахованих по них відсотків. Середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів на строк від 1 до 5 років і не мають купонів.

Порядок визначення продажної вартості середньострокових казначейських зобов'язань визначається Міністерством фінансів виходячи з часу їх придбання. Погашення середньострокових казначейських зобов'язань здійснюється щороку на підставі тиражів, що провадяться Міністерством фінансів України. Доходи тримачам середньострокових казначейських зобов'язань сплачуються шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат при їх викупі залежно від строку, що минув від випуску зобов'язань до його погашення.

Довгострокові казначейські зобов'язання випускаються державою на строк від 5 до 25 років на пред'явника. Випуск довгострокових казначейських зобов'язань здійснюється у тому ж порядку, що і випуск середньострокових казначейських зобов'язань. Дохід за казначейськими зобов'язаннями починають сплачувати у наступному році після року придбання. Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями здійснюється щороку по купонах або при погашенні зобов'язань шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат.

Розрахунки казначейськими векселями здійснюються:

      за вексельними сумами;

      продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;

      застави по забезпеченню зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;

      зарахування у сплату податків до Державного бюджету України за бажанням векселетримача.

Операції з казначейськими векселями.

1. Одержані від міністерств казначейські векселі:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Кредит рахунка № 46 "Неоплачений капітал".

2. Передавання казначейських векселів для погашення кредиторської заборгованості за вексельною сумою:

Дебет рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками"

Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Використання казначейських векселів для застави з метою забезпечення обов'язків перед резидентами реєструється у Книзі записів за формою і в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 12 січня 1993 р., і відображається в обліку на позабалансовому рахунку за вексельною сумою № 05 "Гарантії та забезпечення надані", з якого вексельна сума списується у випадку припинення права застави. Заставотримачі такі зобов'язання відображають на субрахунку № 06 "Гарантії та забезпечення отримані".

Якщо казначейський вексель є предметом застави і переходить згідно з законодавством від заставодавця, то сума, одержана за вексель, відображається у заставодавця записом:

Дебет рахунків вимог, що випливають із договору банківської позики, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу, виконання робіт та ін.

№ 62 "Короткострокові векселі видані".

Кредит рахунка № 71 "Інший операційний дохід".

ВИСНОВОК

Все більший розвиток одержує ринок цінних паперів. Практично всі суб'єкти економічних відносин, що ведуть бухгалтерський облік безпосередньо зіштовхуються з обліком операцій із цінними паперами.

Сьогодні перед українським ринком цінних паперів стоїть ряд проблем, швидке й ефективне рішення яких послужить поштовхом до його подальшого розвитку.

Це такі завдання, як:

- контроль за діями учасників ринку цінних паперів з метою обмеження монополістичної діяльності;

- комп'ютеризація фондового ринку й створення єдиного інформаційного простору для підвищення інформованості суб'єктів ринку;

- захист інтересів інвесторів і зокрема необхідність удосконалювання процедури реєстрації цінних паперів і захисту їх від підробки;

- установлення чітких мір відповідальності державних і комерційних структур за порушення процедури випуску й обігу цінних паперів.

З удосконалюванням обігу цінних паперів всіх видів повинна й удосконалюватися й система їхнього обліку на підприємствах.

II. ПРИКЛАДНА ЧАСТИНА

1.      Опис облікової політики підприємства

ТОВ «Клімат Індустрії» - недержавне колективне підприємство. Організаційно-правову основу підприємства визначає його юридичний статус, як товариства з обмеженою відповідальністю. Засновниками та акціонерами підприємства є фізичні особи.

Підприємство здійснює свою діяльність в наступних сферах:

-                     виробництво продукції виробниче-технічного призначення;

-                     будівництво;

-                     науково-дослідні, а також проектної роботи.

Зазначені положення облікової політики були затверджені наказом від 01.01.2000р. № 525 "Про облікову політику підприємства". Отже, цим наказом визначені основні принципи й методи бухгалтерського обліку, які повинні бути застосовані на підприємство для складання облікових регістрів та  фінансової звітності.

Відповідно до пункту 2 цього наказу тривалість операційного циклу  для виробництва, робіт та послуг встановлена 1 місяць. Крім того наказом "Про облікову політику підприємства" також визначені наступні засади облікової політики:

Основні засоби класифікувати відповідно до класифікаційних груп, які встановленим П(С)БО 7 "Основні засоби".

Нарахування амортизації на підприємстві слід здійснювати за прямолінійним методом з розрахунком ліквідаційної вартості основних засобів. Ліквідаційну вартість визначати як залишкову вартість об'єкту основних засобів. Амортизаційні відрахування нараховувати пооб'єктно.

Нематеріальні активи амортизувати протягом встановленого строку їх корисного використання за прямолінійним методом.

Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважати об'єкти, вартість яких не перевищує 2000 грн. Облік МШП зі строком служби менше одного року вести на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", а зі строком служби більше року обліковувати у складі необоротних активів (на рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи").

На вартість МШП, які обліковуються на рахунку 112, щомісячно нараховувати знос у розмірі 50% від їх первісної вартості. Суму зносу цих МШП відображати за кредитом рахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

МШП, які обліковуються за рахунком 22, у разі передачі до експлуатації, повністю виключати зі складу активів та відображати за дебетом відповідних рахунків обліку витрат.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати найменування або однорідна групу запасів. Початкову вартість запасів визначати за собівартістю запасів, відповідно до принципу фактичної історичної собівартості. Не включати до первинної вартості запасів, а відносити до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

- позанормативні втрати та нестачі запасів;

- відсотки за користування кредитом;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням та доставкою і приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

У разі відпуску запасів у виробництво, продажу, або іншого вибуття оцінку запасів здійснювати за методом середньозваженої собівартості, яка повинна розраховуватися щодо кожної одиниці запасів, шляхом відношення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та запасів, що отримані у звітному місяці.

Запаси, від яких підприємство не зможе отримати економічної вигоди в майбутньому, вважати неліквідними та визнавати такими, що підлягають списанню. Під час складання фінансової звітності ці не відображати в балансі, а обліковувати за позабалансовими рахунками.

Доходи та витрати включати до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності та відображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать.

До виробничої собівартості продукції включати: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати.

Облік витрат вести з використанням тільки 9 класу рахунків.

Повна собівартість визначати як суму виробничої собівартості, адміністративні витрати та витрат на збут.

Прийняти за базу розподілу загальновиробничих витрат:

- між витратами і собівартістю - обсяг виробництва;

- між об'єктами витрат - заробітну плату.

За нормальну потужність прийняти обсяг випуску продукції, що дорівнює 4000 метрів умовної продукції, при якому загальна сума загальновиробничих витрат дорівнює 50000 грн., з яких 40000 грн. – змінні витрати, 10000 грн. – постійні.

Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує імовірність отримання підприємством економічної вигоди та може бути достовірно визначена сума цієї дебіторської заборгованості. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги вносити у підсумок балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за відніманням безнадійних боргів.

Резерв сумнівних боргів визначати виходячи з платоспроможності окремих дебіторів.

Грошовими коштами та їхніми еквівалентами в фінансовій звітності, вважати грошові кошти на розрахунковому рахунку, в касі підприємства, грошові кошти у русі.

Резерви майбутніх витрат і платежів створювати за наступними витратами: попередньо сплачена орендна плата, суми за підписки на періодичні видання, попередньо сплачені рекламні послуги та всі інші витрати, які стосуються наступного звітного періоду.