Організація оборотних коштів на підприємстві

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ЗАПОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів та кредиту

(заочне відділення)

 

Курсова робота

з дисципліни «фінанси підприємств»

на тему: «Організація оборотних коштів на підприємстві»

 

Виконав (ла)                                                                                          Мовчанюк І.В.    

                                                                                                                 ст. гр. 3589-з

Перевірив:                                                                                          ас. Ярмош В.В.

 

Реєстраційний номер__________

Дата________________________

Підпис______________________

 

Запоріжжя, 2012

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 37 с., 4 рис., 3 табл., 14 джерел.

Об'єкт дослідження  -  промислові підприємства.

Мета роботи – дослідження особливостей організації оборотних коштів промислових підприємств у сучасних умовах господарювання.

Метод дослідження  – описовий, порівняльний.

У сучасних умовах украй  важливо правильно визначати потребу в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їх неефективного використання.

 

ПІДПРИЄМСТВО, ОБОРОТНІ КОШТИ, прибуток, фінансова   діяльність, НОРМУВАННЯ, ВЛАСНІ КОШТИ, ЗАЛУЧЕНІ КОШТИ.

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст:

Вступ………………………………………………………………………….4

1. Сутність і основи організації оборотних коштів…………………………..6
1. Сутність, склад і структура оборотних коштів ………………………..6
2.   Класифікація і принципи організації оборотних коштів на підприємстві………………………………………………………………….9
2. Визначення потреби в оборотних коштах………………………………….12
1. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів……  12
2. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів…………………………………………………………..15
3. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції……………………………………………………………………..19
4. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом……….21
3. Джерела формування оборотних коштів. …………………………………24
1. Власні джерела формування оборотних коштів…………………………..25
2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів………………………………………………………………………..29
3. Залучення коштів інших суб’єктів господарювання……………………..31

Висновок……………………………………………………………………….35

Список використаної літератури……………………………………………..37

 

 

 

 

 

Вступ

У даній курсовій роботі на підставі різних літературних джерел я розкрила поняття й економічну сутність оборотних коштів, їхнє значення для діяльності підприємства, особливості управління оборотними коштами, а також шляхи підвищення його ефективності.

Кожне підприємство, починаючи  свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших  підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють  собою частину продуктивного  капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертаються до підприємця у грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Також, оборотні кошти  є - важливою частиною майна підприємства. 
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної  структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку  ефективного керування своїми і  чужими оборотними коштами може досягти  раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і  прибутковості.

Ось чому тема дослідження  представляється досить актуальною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність і основи організації оборотних коштів

1. Сутність, склад і структура оборотних коштів

Діяльність суб'єктів  господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі  поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці. Безперервність процесу виробничої і комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їх відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить(паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці  виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

По-перше, оборотні кошти  — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і  фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти  — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені  на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.

Узагалі "капітал" виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить  три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі  авансується вартість для створення  продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г—Т...В...Т' Г,

де Г — кошти, що авансуються; Т — предмети праці (товар);

В — виробництво; Т' —  готова продукція (товар); Г' — кошти, отримані від реалізації створеної  продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ΔГ, тобто коли відбудеться  приріст грошей порівняно з авансованою  сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

 У виробничій сфері  оборотний капітал (оборотні кошти)  авансується в оборотні виробничі  фонди і фонди обігу.

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

 

2.  Класифікація і принципи організації оборотних коштів на підприємстві.

У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три  стадії: грошову, виробничу, товарну.

Грошова - підготовча, де гроші перетворюються у виробничі запаси.

Виробнича - безпосередній процес виробництва. Де результатом є випуск готової продукції.

Товарна – авансова, оборотні кошти виступають у вигляді готової продукції.

Оборотні кошти  підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від  участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами  планування, принципами організації  та регулювання;

3) за джерелами  формування.

Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий  розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від  методів планування оборотні кошти  поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність  розподілу оборотних коштів на нормовані  й ненормовані випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших  результатів за найменших витрат. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу  за винятком готової продукції на складі.

За джерелами  формування оборотні кошти поділяються  на:

1) власні та  прирівняні до власних;

2) залучені;

3) інші.

Класифікація  оборотних коштів має важливе  значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації  оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.

 

2. Визначення потреби в оборотних коштах
1. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних  коштів. Ця потреба є одним з  об’єктів фінансового планування і  відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Планування  оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво  і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Нормування  оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають  на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

умови постачання підприємств товарно-матеріальними  цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

організація процесу  виробництва: тривалість виробничого  циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної  продукції;

умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності  складу, структури й наявності  оборотних коштів запланованому  обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок  оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обгрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення  планової потреби в оборотних  коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1). Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів —  це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми  в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісно) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.

2). Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

3). Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4). Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями. 

Заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

2. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Незавершене виробництво  — один з найважливіших напрямків  авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом вважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:

Н = З · Д  · К,

де З —  одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д — тривалість виробничого циклу, днів;

К — коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних  коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати  обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Тривалість  виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об’єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити середньозважений показник. Його величину розраховують, виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі продукції, що випускається, за плановою собівартістю.

Таблиця 2.1

Розрахунок  середньої тривалості виробничого  циклу

Найменування  виробів або груп виробів	Виробничий  цикл, днів	Виробнича собівартість товарної продукції в III кварталы планового року,  тис. грн.	Добуток (гр.2 х  гр.3)
1	2	3	4
А	25	500	12500
Б	18	870	15650
В	37	480	17760
Г	14	1300	18200
Усього		3150	64110

Середньозважена тривалість виробничого циклу дорівнює 20 дням (64110 : 3150).

Цей розрахунок слід зробити для виробів, які  становлять 70–80 % собівартості всього випуску продукції.

Коефіцієнт  зростання витрат характеризує ступінь  готовності виробів у незавершеному  виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві  до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання  витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим — норматив оборотних коштів.

Обчислення  коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається з формули:

де А —  витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б — наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових  витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва  із самого початку виробничого циклу.

До наступних  витрат відносять усі інші витрати  — заробітну плату, амортизаційні  відрахування, електроенергію тощо.

Якщо витрати  на виготовлення одиниці продукції  за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання  витрат (К) визначається як середньозважений показник.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, зв’язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва, витрати, пов’язані з проведенням гірничих розробок, гірничо-підготовчих, розкривних та інших робіт.

Норматив оборотних  коштів  на витрати майбутніх періодів визначається за формулою:

Н = С₀ + Р_п – Р_в,

де Н —  норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів; С₀ — сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів; Р_п — витрати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами; Р_в — витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції  включаються в розрахунок потреби  в оборотних коштах на витрати  майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

Розрахунок  нормативу оборотних коштів на витрати  майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

 

 

 

3. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції

До готової  продукції належать вироби, завершені  виробництвом, прийняті технічним контролем  підприємства і здані на склад  або прийняті замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Обсяги готової  продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку  її оплати.

Норматив оборотних  коштів для готової продукції (Н) визначається як добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю:

Н = З · Р,

де З —  одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн.); Р — норма запасу оборотних коштів для готової продукції (днів).

Норма запасу оборотних  коштів для готової продукції  обчислюється в днях і включає  такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних  документів у банк. Час на окремі операції визначається розрахунковим способом.

За великої  номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних коштів для готової  продукції на складі може бути визначена  як середньозважена стосовно норм для  груп продукції, які включають не менше 70–80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі.

Таблиця 2.2

Розрахунок  середньозваженої норми оборотних  коштів для готової продукції  на складі

Група виробів	Питома вага в загальному обсязі випуску,%	Затрати часу за окремими операціями, днів					Відсоткове  число (гр.2 х гр. 7)
		Нагромадження партій	Відбірка, сортування за замовленнями	Упаковка і  маркування	Транспортування і відвантаження	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8
А	30	2	1	1	2	6	180
Б	40	3	2	1	2	8	320
В	10	1	-	-	1	2	20
Г	20	2	-	-	1	3	60
Усього	100						580