Організація продажу товарів на ринках роботу виконано за матеріалами «Центрального» ринку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТУ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ІНСТИТУТУ

КАФЕДРА ТОВАРОЗНАВСТВА ТА МАРКЕТИНГУ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Організація та технологія торгівлі»

на тему :«Організація продажу товарів  на ринках»

Роботу виконано за матеріалами

«Центрального» ринку

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав студент 4 курсу            групи ТКЛ-42 заочної форми навчання                               факультету економіки та менеджменту                             Щербина Олександр Станіславович

Науковий керівник: доцент кафедри  Сіренко С.О.

 

 

 

м. Вінниця 2012

ЗМІСТ

Вступ

1. Роль ринків у створенні конкурентного середовища в роздрібній торгівлі
2. Коротка організаційно-економічна характеристика «Центрального» ринку
3. Особливості організації продажу продовольчих та непродовольчих товарів на ринку

            3.1 Організація продажу  продовольчих товарів

            3.2 Організація продажу  непродовольчих товарів

4. Організація надання послуг на ринку
5. Шляхи удосконалення організації продажу продовольчих та непродовольчих товарів на ринках

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Внутрішня торгівля посідає особливе місце в сучасній економічній  системі України і соціальній сфері. Вона забезпечує в широких масштабах обмін суспільного продукту у товарно-грошовій формі, задовольняє особисті і виробничі потреби в продукції, товарах, послугах, сприяє розвитку міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків, виступає потужним фактором економічного зростання.

У міру поглиблення ринкових і глобалізаційних  процесів роль торгівлі посилюється, ускладнюються  її функції. Проте коло фундаментальних  досліджень структурних трансформацій  внутрішньої торгівлі, закономірностей  розвитку в нових умовах, ринкових механізмів її функціонування і форм господарювання надзвичайно обмежене.

Перехід до ринкових умов господарювання, зміни місця та ролі регіонів в  економічному житті суспільства  привели до регіоналізації економічних  процесів, що сприяло посиленню взаємозв’язків та взаємозалежності між регіонами як складовими єдиної державної системи. Саме такі відносини між регіонами стають підґрунтям утворення територіальної сфери обігу, де відбувається узгодження інтересів виробництва та споживачів на різні товари і послуги, тобто формування споживчого регіонального ринку і внутрішньої регіональної політики. Тому питання ефективного функціонування та подальшого розвитку внутрішньої торгівлі в регіонах є актуальною проблемою, яка потребує ретельного дослідження.

Питаннями розвитку торгівлі на регіональному  рівні займалися такі вчені, як В. Апопій, А. Мазаракі, І. Бланк, Л. Лігоненко, Н. Гуляєва. Проте, на жаль, питання розвитку регіональної торгівлі вивчено недостатньо  глибоко і всебічно.

Позитивні тенденції в соціально-економічному розвитку України в остання кілька років справили сприятливий вплив на розвиток внутрішньої торгівлі в державі в цілому, так і в окремих регіонах, зокрема в Херсоні.

Зростання попиту на споживчі товари у місті Херсон забезпечується збільшенням доходів населення та відкриттям у місті великих мережевих супермаркетів. Однак не лише супермаркети забезпечують роздрібний товарообіг. Значне місце належить в цьому ринкам, які є важливим елементом інфраструктури товарного ринку. Їх роль яких у просуванні споживчих товарів і задоволенні попиту на них в сучасних умовах зростає. Зміни, які відбувалися в економіці України, перебудова державного та суспільного секторів, проведення реформ в агропромисловому комплексі, розвиток підприємництва, а також поява таких негативних явищ як безробіття та падіння життєвого рівня більшості населення, призвели до перерозподілу ролі каналів товароруху, зокрема на користь ринків. Раніше на ринках в основному продавали сільськогосподарську продукцію і не торгували новими непродовольчими товарами, не було так званих «неформальних» («стихійних») ринків. На сьогодні ринки перетворилися в місця концентрації торгівельного потенціалу регіону.

Слід відмітити, що в Україні  відсутні комплексні дослідження організації  торгівлі на ринках. Існує лише нормативна база та окремі аспекти досліджувалися окремими вченими. Саме тому за головну мету роботи ми обрали дослідження організації торгівлі на ринках. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- з’ясувати значення ринків  в інфраструктурі внутрішньої  торгівлі;

- охарактеризувати діяльність  конкретного ринку;

- розглянути особливості організації  торгівлі на ринку;

- визначити напрямки вдосконалення  функціонування ринку. 

Об’єктом дослідження є діяльність ринків. Предметом дослідження є особливості організації торгівлі на ринках в м. Вінниця.

Методами дослідження є порівняння, аналіз, синтез, дедукція, індукція, формально-логічний та інші методи. 

 

 

1. Роль ринків у створенні конкурентного середовища в роздрібній торгівлі

 

Кінцевою ланкою, що замикає ланцюг господарських зв'язків у процесі  руху товарів від виробника до споживача, є роздрібна торгівля — діяльність суб'єктів товарного  ринку з продажу товарів і  послуг безпосередньо споживачу  з метою отримання прибутку. При роздрібній торгівлі матеріальні ресурси переходять із сфери обігу до сфери колективного, особистого, індивідуального споживання, тобто стають власністю покупця.

На споживчому ринку головними  діючими особами виступають споживачі, які купують товари для особистого споживання й некомерційного використання та суб'єкти господарювання, які здійснюють господарсько-торговельну діяльність у формі роздрібної торгівлі. Серед суб’єктів господарювання важливе місце займають ринки.

Торгівля на ринках як форма організації торговельно-сервісного обслуговування являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в мережі ринків (ринковому господарстві) всіма категоріями ринкових торговців і включає специфічну систему торговельних, побутових та інших послуг продавцям і покупцям на ринках.

Ринок — це підприємство, створене на відведеній земельній ділянці, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Ринок як підприємство має права  юридичної особи, відокремлене майно, самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, діє на засадах самооплатності і самофінансування, може від свого імені укладати господарські договори і несе за них повну майнову відповідальність.

Ринок діє на основі статуту, який затверджується власником (власниками) майна. Ринок має право створювати філіали і затверджувати положення про них.

Продавцями на ринках можуть бути:

- фізичні особи — громадяни України;

- іноземні громадяни;

- особи без громадянства;

- підприємці;

- юридичні особи незалежно від форм власності.

Для сфери торгівлі України характерна різноманітність ринків, які класифікуються за різними ознаками:

1) за формою власності: державні, приватні, колективні (у тому числі споживчої кооперації), спільні, з іноземними інвестиціями;

2) за видом економічної діяльності: роздрібні, оптові;

3) за товарною спеціалізацією: з продажу продовольчих товарів; непродовольчих товарів; транспортних засобів тощо; змішані (сільськогосподарська продукція та інші продукти харчування, непродовольчі товари);

4) за місцем знаходження: міські, селищні, сільські;

5) за часом діяльності: постійно діючі, сезонні, ранкові, вечірні;

6) за технічніш виконанням: криті, відкриті, комбіновані.

Складність і специфічність  торгівлі на ринках випливає з її сутності і виявляється в такому:

характер більшості одиничних  актів купівлі-продажу, що відбуваються в мережі ринків, є тотожним аналогічним оборудкам у мережі роздрібних торговельних підприємств, тобто є в основній частині роздрібною торгівлею;

поступово диверсифікується від суто роздрібного до роздрібно-гуртового  характер одиничних актів купівлі-продажу в торгівлі на ринках;

переважно інфраструктурний характер ринкового господарства закладений у специфіці його основної діяльності, адже підприємство ринків скеровує свої матеріальні, фінансові і людські резерви передусім на створення умов для ведення ринкового торгу будь-ким із суб'єктів господарської діяльності – товаровиробників; чи торговельних посередників;

інфраструктурний характер діяльності підприємств ринків є основою  для широкої диверсифікації торгівлі на ринках з іншими видами господарської діяльності;

особливість торгівлі на ринках виявляється  в структурі об'єктів і складі суб'єктів даної форми торгівлі: через ринки реалізується широкий  асортимент продовольчих і непродовольчих товарів, який мало чим відрізняється  від асортиментного набору роздрібної торговельної мережі;

торгівлю на ринках можна характеризувати  як частково організовану форму торгівлі, адже в ній можуть брати участь будь-хто із членів суспільства (фізична  особа) або група людей (юридична особа), у господарському плані відособлені від підприємства ринків і які будують свої відносини з ним на договірних засадах;

специфіка торгівлі на ринках закладена  в її природі, найтісніше пов'язаній з класичними категоріями ринку  — оцінкою вартості товару на основі співвідношення попиту і пропозиції.

Станом на 1 січня 2012 р. в Україні функціонувало 2863 ринки. В порівнянні з 1991 р. їх кількість збільшилася в 1,8 рази. За спеціалізацією домінують змішані (продовольчо-речові) ринки, які становлять 51 % із загалу.

Таблиця 1.1

Динаміка розвитку ринків в Україні у 1996—2011 рр.

(на початок року; одиниць)

1996	1998	2000	2005	2008	2011
						Всього	у тому числі
							речові	змішані
1576	1282	2120	2320	2715	2863	353	1472

Активний розвиток торгівлі на ринках у сучасних умовах спричинила низка факторів, внутрішньо притаманних вітчизняній економіці, зокрема:

- орієнтація на суто ринкові закони, методи і принципи в економічному механізмі суспільства;

- реформування форм власності в усіх сферах господарської діяльності;

- проведення кардинальних змін у структурі аграрного і промислового секторі: виробництва;

- розширення за рахунок зростання реального і прихованого безробіття кількості учасників комерційної діяльності.

Загальні вимоги до організації  роботи підприємств ринків визначаються Правилами торгівлі на ринках та іншими нормативними документами місцевих органів влади та контролюючих органів. Цими нормативними актами встановлюється сукупність вимог до функціонування підприємств ринків, організації на них ринкового торгу, створення належних умов для всіх суб'єктів торгівлі на ринках і надання комплексу організаційних, торговельно-технологічних і побутових послуг.

Торгівля на ринках сьогодні відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні населення як продовольчими, так  і непродовольчими товарами.

В економічному плані роль торгівлі на ринках зводиться до того, що вона є ефективним механізмом товарно-грошового  обміну товарів і реалізації комплексу  послуг, сферою створення великих  обсягів товарообігу і перерозподілу  грошових коштів. Реальний обіг товарів і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і статистичний облік обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за окремими товарними позиціями товарообіг на ринках становить більше половини сукупного товарообігу галузі торгівлі.

Торгівля на ринках в умовах трансформації  економіки має неабияке соціально-економічне значення.

Економічне значення торгівлі на ринках полягає в тому, що вона є невід'ємною  складовою системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів виробництва до споживачів, яка рівноправно конкурує з іншими товаропровідними системами. Вільний доступ до даної форми торгівлі безпосередніх товаровиробників і відсутність у більшості випадків посередника дає продавцям на ринках основну конкурентну перевагу — у ціні реалізації. Ціни на основні види товарів і продуктів у торгівлі на ринках є відносно нижчими як порівняти з цінами на аналогічні товари в роздрібній і дрібногуртовій мережі.

У сучасних умовах торгівля на ринках має також надзвичайно важливе соціальне значення. Воно полягає в реальній участі даної форми торгівлі в опосередкованому соціальному захисті багатьох категорій населення і формується в кількох аспектах. В умовах реального і прихованого безробіття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у виплаті допомог і пенсій торгівля на ринках стала фактичним місцем праці великої кількості як пенсіонерів, так і працездатного населення, суттєвим джерелом додаткових стабільних доходів мешканців міст і сіл, місцем перетину інтересів селян й городян.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Коротка організаційно-економічна характеристика «Центрального» ринку

Сучасний ринок –  підприємство з супутніми інфраструктурами:  це і магазини,  і павільйони,  і об’єкти ресторанного господарства,  і автостоянки, і кімнати особистої гігієни.  На 1  січня 2012  р.  на території ринків м. Вінниця працювало: 401 магазин, 74 павільйони, 37 об’єктів ресторанного господарства (кафе, барів, кіосків тощо). Крім того, на балансі ринків нараховувалось 27 магазинів, що знаходяться поза територією ринків.

Сьогодні ринок є суб’єктом  господарювання,  функціональними  обов’язками якого є надання  послуг та створення для продавців  і покупців належних умов в процесі  купівлі-продажу товарів. Для покращення умов праці приватних підприємців і сервісу для покупців на ринках проводиться будівництво нових об’єктів торгівлі,  модернізація та переобладнання торгових місць.  Так,  місця на критих та відкритих столах замінюються на кіоски  (контейнери),  лотки  (палатки).  Для поліпшення забезпечення населення продовольством на ринках м. Вінниця виділено 73  місця в кіосках та 78  місць в лотках.  Аграрним виробникам виділено 277  місць на ринках для продажу виробленої продукції з транспортних засобів, що є досить зручним.

Одним з найбільших ринків у м. Вінниця є Центральний ринок, який знаходиться у віданні підприємства Центральний ринок ОСС, що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Коцюбинського . По суті місцевий ринок – це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці й зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та забезпечення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту та пропозиції.

Незважаючи на активний розвиток мережі супермаркетів, де асортимент як правило  значно більший за ринковий, населення  Вінницької області поки що окремі продукти харчування купує в основному на ринках. Слід зазначити, що придбанню продуктів харчування на ринках віддає перевагу населення з різним рівнем доходів. Тому продаж деяких продуктів харчування на ринках значно більший, ніж у цілому через роздрібну торгову мережу й мережу ресторанного господарства підприємств, які є юридичними особами.

Торгівля на ринках дозволяє значною  мірою задовольняти потреби населення  в різноманітних товарах. У  2010 р. населенню області на ринках було реалізовано товарів на 7,4 млрд. грн. – це третина від загального обсягу продажу споживчих товарів. Крім того, ринки забезпечують додаткові робочі  місця для населення, а також є джерелом наповнення місцевих бюджетів. 

Незважаючи на активний розвиток мережі супер- і гіпермаркетів, які є  конкурентами ринків, до цього часу в області ще продовжують функціонувати неформальні (стихійні) ринки. За розрахунковими даними, оборот неформальних ринків, продаж на яких здійснюється фізичними особами, офіційно не зареєстрованими в державних податкових адміністраціях і такими, котрі здійснюють торгівлю в заборонених місцях, у 2010 р. дорівнював більше 400 млн. грн.,  що становить 2% від загального обсягу продажу споживчих товарів населенню.

Підприємство Центральний ринок було створено в 1997 році. Підприємство отримало в довгострокову оренду від Вінницького виконавчого комітету землі, на яких розташовано ринок «Центральний». Ці землі підприємство надає в оренду приватним підприємцям – фізичним та юридичним особам, які займають торгівельною діяльністю.

Організаційну структуру підприємства в укрупненому вигляді представлено на (рис. 2.1).

Для більш повної характеристики підприємства потрібно також розглянути організацію  самого підприємства. В укрупненому  вигляді вона має такий вигляд (рис. 2.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Управлінська структура підприємства Центральний ринок

Слід відмітити, що організаційна  структура підприємства не є досконалою. Якщо враховувати той факт, що в  сучасних умовах вся діяльність підприємства повинна бути направлена на задоволення  потреб споживача, то нераціональним виглядає в організаційній структурі частка підрозділів, які головна мета діяльності яких направлена на вирішення даного завдання.

 

 

 

Рис. 2.2. Організаційна структура  підприємства  Центральний ринок

Окрім того в структурі даного підприємства відсутній маркетинговий відділ. З іншого боку він і не потрібний  підприємству, оскільки воно надає  послуги, які тісно прив’язані до локального розташування.

Підприємство є юридичною особою, має печатку, розрахунковий рахунок в АТ «Приватбанк».

Рис. 2.3. Динаміка обсягів надання  послуг підприємства Центральний ринок за 2008-2011 рр.

Аналіз обсягів надання послуг по рокам дозволяє зробити висновок - існує тенденція до зниження обсягів  виручки по всім напрямкам діяльності підприємства. Виняток складає лише складським послугам - в 2010 році обсяг продаж даного виду послуг збільшився з 138,45 до 138,79 тис. грн., проте в 2011 році він знову знизився до рівня 135,16тис. грн., що на 3,29 тис. грн. нижче рівня 2009 року.

Розглянемо стан використання оборотних  фондів підприємства (табл. 2.1).

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Аналіз використання оборотних  фондів підприємства

Показники	Рік		Відхилення 2011 р. від 2010 р.
	2010	2011	абсолютне	відносне
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.	339,91	372,29	32,38	9,52
Коефіцієнт оборотності	2,77	2,44	-0,34	-12,11
Коефіцієнт завантаження оборотних фондів	0,36	0,41	0,05	13,78
Тривалість одного  обороту, днів	129,77	147,65	17,88	13,78
Рентабельність оборотних фондів, %	36,96	28,33	-8,63	-

 

Як видно з даних табл. 2.3 в  2011 р. середньорічна вартість оборотних фондів підприємства склала 372,29 тис. грн. Порівняно з минулим роком вона збільшилася на 32,38 тис. грн. або на 9,52%. Такі зміни обумовлені збільшенням обсягів запасів та дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності розраховувався за формулою:

 

^{,           (2.1)}

де ВР – виручка від реалізації, тис. грн.; 

СЗОФ – середні залишки оборотних  фондів, тис. грн. 

 

В 2011 р. цей показник склав 2,44, що на 0,34 грн. менше рівня минулого року або на 12,11%.  Така ситуація виникла внаслідок перевищення обсягів зміни обсягів реалізації порівняно з обсягами зміни в 2011 р. середньорічної вартості оборотних фондів. Обернений до коефіцієнта оборотності, коефіцієнт завантаження, навпаки - порівняно з минулим роком збільшився на 0,05 грн. або на 13,78%.

Тривалість одного обороту розраховується за формулою:

 

^{,             (2.2)}

де Тп – тривалість періоду, днів

 

В 2011 р. даний показник склав 147,65 дні. За минулий рік вона збільшилася на 17,88 днів, що є негативним моментом. У відсотковому відношенні темпи зростання склали 13,78%.

Рентабельність оборотних фондів визначається за формулою:

 

^{,             (2.3)}

 

де П - прибуток

     СЗОФ – середні  залишки оборотних фондів за рік.

Даний показник в 2011 році склав 28,33% і порівняно з минулим роком зменшилася на 8,63%. Зменшення рівня рентабельності відбулося за рахунок зменшення обсягів прибутку та вартості оборотних фондів підприємства.

 

 

 

3. Особливості організації продажу продовольчих та непродовольчих товарів

3.1 Організація продажу   продовольчих товарів

Висновок державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку (експертний висновок, етикетка) щодо якості й безпеки продукції у ветеринарному відношенні, наявність документів про сплату ринкового збору й наданих послуг є підставою для занимания продавцем місця на ринку по профілі торгівлі.

На ринках дозволяється продавати  харчові продукти, не заборонені для  реалізації.

Такі харчові продукти можна  продавати тільки при наступних умовах:

- готові м'ясні вироби й м'ясні  напівфабрикати, молоко й молочні  продукти, консерви, курячі яйця  й інші промислового виробництва  – наявності документів, що підтверджують  їхня якість і безпека (копії  сертифіката відповідності або свідчення про визнання, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації, і копії документа виробника, що підтверджує належну якість, а також відповідних ветеринарних документів);

- м'ясо, отримане від вибою  худоби у власних або фермерських  господарствах – при наявності ветеринарної довідки про предзабойом, клінічний стан тварин або ветеринарного свідчення (довідки), виданих місцевою установою державної ветеринарної медицини, і висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

- молоко й молочну продукцію,  отриману від власних або фермерських  господарств - наявності довідки  про клінічний огляд тварини  й епизоотичнім стані місцевості, виданої установою державної  ветеринарної медицини по місцю  вироблення продукції, особистої  медичної книжки продавця, виданої у встановленому порядку, і при наявності висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

- курячі яйця, отримані від власних  або фермерських господарств  – наявності свідчення або  довідки про клінічний огляд птаха й епизоотичнім стані місцевості, виданої місцевою установою державної ветеринарної медицини, і при наявності висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

- мед, отриманий від власних  або фермерських господарств, при продажі в межах району проживання власника - наявності ветеринарного свідчення (довідки) місцевої установи ветеринарної медицини (за межами району – ветеринарно-санітарного паспорта на пасіку) і наявності висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

- рибу й рибопродукти, інші гідробіонти  промислового виробництва – наявності  копії документа виробника, що  підтверджує належна якість і  копії сертифіката відповідності  або свідчення про визнання, якщо  продукція підлягає обов'язковій сертифікації, а також відповідних ветеринарних документів;

- рибу, інші гідробіонти непромислового  виробництва — наявності ветеринарного  свідчення (довідки) місцевого  установи ветеринарної медицини  й висновку державної лабораторії  ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

- картопля, овочі, фрукти, у тому  числі тропічні, ягоди, баштанні  культури, сухофрукти, горіхи, сушені  гриби окремо від солінь, квашеної  й маринованої плодоовочевої  продукції - наявності висновку  державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

- продукцію рослинного походження, що доставлена для реалізації  від власних або фермерських  тепличних господарств, і що  має експертний висновок державної  лабораторії ветеринарної медицини  по місцю виходу продукції  щодо якості й безпеки - ветеринарного контролю (огляду), а при необхідності - лабораторного дослідження;

- масло (крім промислової розфасовки), дикоростучі плоди, ягоди й  свіжі гриби - наявності висновку  державної лабораторії ветеринарно-санітарної  експертизи на ринку;

- солоно-квашені, мариновані овочі  й фрукти – наявності висновку  державної лабораторії ветеринарно-санітарної  експертиза на ринку й дотримання  діючих ветеринарно-санітарних вимог  при торгівлі;

- зернові, круп'яні продукти, борошно  в чистих мішках або іншій тарі, розміщеної на підставках, стелажах або піддонах, - наявності висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку.

Продукція, що підлягає обов'язковій  сертифікації, дозволяється до продажу  при наявності копій сертифіката відповідності або свідчення про визнання, виданих у встановленому порядку.

На ринках забороняється продаж:

- фізичними особами, які не  є суб'єктами підприємницької  діяльності - хліба й хлібобулочних  виробів, алкогольних напоїв і  тютюнових виробів; 

- кондитерських і кулінарних виробів, напівфабрикатів з м'яса й риби (фарш, котлети, кров'яні й домашні ковбаси, сальтисон, холодець, ікра рибна), а також консервованих продуктів (овочі, м'ясо, риба, ікра й інші консерви), виготовлених у домашніх умовах;

 

- готових продуктів тваринного  походження промислового виробництва  (масла вершкового, сирів, ковбас, копчення) без наявності документів, які засвідчують їхню якість  і безпеку (копії сертифіката  відповідності або свідчення  про визнання, якщо продукція  підлягає обов'язковій сертифікації, і копії документа виробника, що підтверджує належну якість товару, а також відповідних ветеринарно-санітарних документів);