Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Організація, схема і методи технохімічного, мікробіологічного та санітарного контролю за ходом технологічного процесу

Основними завданнями технохімічного контролю на підприємствах молочної промисловості є встановлення єдиної системи контролю продукту, що забезпечить випуск продукції у відповідності до вимог державних стандартів, технологічних інструкцій, що затверджені в установленому порядку.

Виробництво високоякісної продукції потребує обов’язкового використання на підприємствах відповідних приладів вимірювальної техніки для виробництва і контролю якості продукції.

Важливою умовою забезпечення раціонального ведення технологічних процесів і високої якості продукції являється організація технохімічного контролю виробництва. В його завдання входить запобігання випуску продукції, яка не відповідає нормативним документам, а також запобігання порушень технологічного процесу і санітарно-гігієнічного стану обладнання.

На першій стадії ТХК (вхідний контроль) відбувається перевірка якості сировини. Вся сировина повинна відповідати вимогам стандартів, ветеринарним вимогам, якщо це продукція тваринного походження. Вхідному контролю також підлягає і допоміжна сировина, тара.

Контроль повинен охоплювати всі існуючі на виробництві виробничі процеси. Основними точками цехового (активного) контролю в залежності від виду продукції являється: попередня обробка сировини окремі технологічні операції. Одночасно підлягає контролю приймання і підготовка тари, фасування продукту, упаковка, кінцеві операції.

Технохімічний, мікробіологічний контроль виробництва здійснюється в заводських лабораторіях, які повинні бути обладнані відповідною технікою для проведення досліджень.

Для вірної оцінки якості сировини і готової продукції всі лабораторії повинні користуватись уніфікованими стандартними методами дослідження.

Розроблені методи дослідження всіх видів харчових продуктів, які включають використання фізичних, фізико-хімічних методів аналізу, органолептичну оцінку, мікробіологічний контроль.

Застосування єдиної методики контролю якості і вірна робота всіх контрольно-вимірювальних приладів, які застосовуються в технологічному процесі і в лабораторії, являються важливими факторами, що забезпечують високу якість і достовірність отриманих випробувань.

Випробування лабораторії, що здійснюють контроль якості продукції на виробництві повинні бути атестовані. Атестація представляє собою комплексну перевірку і оцінку метрологічного забезпечення і загального рівня проведення робіт з урахуванням їх специфіки. При атестації лабораторії перевіряють: наявність нормативної документації на всі види сировини готової продукції, наявність стандартів на методи випробувань, наявність оговорених в нормативних документах засобів вимірювання, допоміжного обладнання, наявність спеціалістів необхідної кваліфікації і затверджених у встановленому порядку посадових інструкцій, наявність системи контролю результатів вимірювання, відповідні приміщення, відповідність їх вимогам безпеки. Контроль по ходу технологічного процесу виробництва йогурту наведено в (табл. 1).

Основними функціями технічного контролю є:

контроль якості сировини;
контроль якості допоміжних препаратів та матеріалів, тари;
контроль якості готової продукції, умов її пакування, маркування та збереження на підприємстві;
контроль технічних процесів переробки молока;
контроль миючих та дезінфікуючих засобів, реактивів;
контроль якості миття обладнання, тари та їх дезінфекції;
контроль норм витрат сировини та матеріалів при виробництві;
контроль за роботою ваго вимірюваних приладів, що знаходяться в лабораторії;
контроль рук працюючих.

Загальна характеристика продукту що перевіряється

Йогурт – дієтичний напівжирний або підвищеної жирності продукт з підвищеним вмістом сухих речовин молока. В його рецептуру входять цукор, вершки, сухе молоко, згущене знежирене молоко, маслянка, плодово – ягідні сиропи, ванілін та ін. Виробляють його, сквашуванням молока закваскою, приготовленою з чистих культурних теплолюбних стрептококів та болгарської палички в різних кількостях. Виготовляють йогурт з суміші незбираного молока, знежиреного свіжого й сухого або з частково випареного.

Залежно від добавок напій буває таких видів : йогурт ( без добавок), йогурт солодкий (містить 5% цукру) і йогурт плодово – ягідний (додають плодово – ягідні сиропи). Всі види йогуртів випускають з вмістом жиру 1,5; 3,2 і 6 %. У світі йогурт є найбільш поширеним кисломолочним напоєм. Асортимент цього напою налічує понад 200 назв.

Готовий йогурт повинен містити 11% сухого знежиреного молочного залишку. Сухих речовин молока в йогурті без додавання 12,5%, в йогурті солодкому 17,5%, фруктово – ягідному 20,5%; цукру в солодкому йогурті 5%, а в фруктово – ягідному 8%. Кислотність йогурту в межах 80…140 ⁰ Т .

Вимоги до готового продукту

Таблиця 1. - Характеристика органолептичних показників

Назва показника	Без харчових добавок або наповнювачів	З харчовими добавками або наповнювачами

Смак і колір	Чистий, кисломолочний без сторонніх присмаків і запахів

		у міру солодкий, з присмаком відповідного наповнювача

Консистенція	Однорідна, ніжна , з порушеним або не порушеним згустком,у міру щільна без газоутворення. З додаванням стабілізатора- желе або кремоподібна.


		З частками внесених добавок або наповнювачів, які розподілені за всією масою або шарами.


Колір	Від білого до світло - жовтого	Обумовлений кольором застосованого наповнювача

Таблиця 2. - Норми фізико – хімічних показників

Назва показника	Норма	Метод контролю

Масова частка жиру, % нежирного жирного вершкового	До 1,0 включно Від 1,5-6,0 включ. Понад 6,0	ДСТУ 5867 ДСТУ 5867 ДСТУ 5867


Масова частка сухих знежирених речовин, %, не менше	9,5	ДСТУ 3626

Кислотність: Титрована, Т Активна, рН.	Від 80- 140 4,8- 4,0	ДСТУ 3624 ДСТУ 26781


Масова частка сахарози, %, не менше ніж	5,0	ДСТУ 3628
Переоксидаза або фосфатаза	Відсутня	ДСТУ3623

Таблиця 3 – Мікробіологічні показники готового продукту

Показник	йогурт
Загальна кількість життєздатних молочнокислих бактерій, КУО в 1 см³ продукту, не менше	10⁷
Кількість бактерій ацидофільної палички, КУО в 1 см³ продукту, не менше	-
Бактерії групи кишкової палички, в 0,1 см³	-
Патогенні мікроорганізми у тому числі бактерії роду Salmonella, у 25 см³ та Staphylococcus aureus, в 1 см³	Не допускається
Дріжджі КУО в 1 см³, не більше	Не допускається
Плісняви гриби КУО в 1 см³, не більше	50

Технологічна схема виробництва йогурту та точки контролю

⁰С т

Методика контролю

1.Порядок приймання молока , техніка відбору проб та підготовка їх до випробувань.

Переробним (заготівельним) підприємствам забороняється приймання молока від товаровиробників усіх форм власності без надання господарствами довідок державної установи ветеринарної медицини про ветеринарно-санітарне благополуччя постачальників продукції. Довідки надаються щомісячно, але не пізніше 3-го числа наступного місяця.

Закупівля молочної сировини проводиться безпосередньо на місці у товаровиробника (за наявності умов для визначення маси та якості сировини) або на переробному (заготівельному) підприємстві згідно з графіком, де вказується пункт і час здавання-приймання молока. Графік складається переробним підприємством щомісяця, але не пізніше як за 10 днів до початку наступного періоду, і обов’язково погоджується з товаровиробником.

Молоко, доставлене за графіком, повинно бути прийнято протягом 45–60 хвилин. При затриманні оцінювання якості з вини переробного підприємства (за винятком випадків, викликаних стихійним лихом) більше однієї години проти погодженого часу, молочна сировина приймається за показниками кислотності і температури, вказаними в документах товаровиробника. Решта показників якості та кількості молочної сировини визначаються приймальником у присутності представника товаровиробника.

Молоко приймають партіями. Партією вважають молоко від одного господарства, одного ґатунку, в однорідній тарі і оформлене одним супроводжувальним документом (спеціалізованою товарно-транспортною накладною).

Перед початком визначення кількості і якості сировини перевіряють наявність накладної встановленої форми і заповнення в ній усіх реквізитів і показників.

При прийманні молока спочатку проводять інспекцію тари – перевіряють її чистоту й цілісність пломб, правильність наповнення, наявність гумових кілець під кришками фляг і заглушок у цистернах. Якщо тара забруднилась у дорозі, її попередньо обмивають. Потім розкривають транспортну тару та визначають органолептичні показники – колір молока, рівномірність забарвлення, однорідність консистенції, яка може бути порушена відстоюванням жиру на поверхні, утворенням осаду на дні тари або наявністю пластівців. Для посилення запаху і точного його встановлення рекомендується відібрати у чисту суху посудину, що закривається, молока із розрахунку 20 см3 на одного контролера, підігріти його на водяній бані до температури 35 ºС, енергійно перемішати, відкрити посуд та визначити запах.

Оцінювання смаку проводять у молоці попередньо підігрітому до температури 72...75 ºС з витримкою 30 с та охолодженому до температури 35 ± 2 ºС.

2.Температуру молока виміряють безпосередньо в транспортній тарі за допомогою скляного рідинного (не ртутного) термометра в оправі з діапазоном 0...50 або 0...100 ºС і ціною поділки 0,5...1,0 ºС. Термометр занурюють в молоко до нижньої цифрової поділки і витримують в ньому не менш як 2 хв. Показники знімають не виймаючи термометр з молока. Застосовується також вимірювання температури молока цифровим термометром ТС-101 у відповідності до правил його експлуатації і вимог ГОСТ 26754.

Потім у молоці, що надійшло у флягах, визначають кислотність.

3. Визначення титрованої кислотності незбираного молока.

В колбу відміряють піпеткою 10 мл добре перемішаного молока, 20 мл дистильованої води та 3 краплі 1%- ого спиртового розчину фенолфталеїну . Температура молока та води повинна бути 20 ºС . На початку титрування виливають з бюретки близько 1мл 0,1н розчину лугу, а потім по краплях до утворення слабо – рожевого забарвлення, що не зникає протягом 1 хвилини. Кількість лугу, витраченого на титрування 10 мл молока, помножене на 10, дорівнює кислотності вградусах Тернера. Розбіжність між 2 паралельними вимірюваннями, не повинна перевищувати 1 ºС.

Після сортування молока за органолептичними показниками і граничною кислотністю проводять відбір проб для оцінювання якості молока за фізико-хімічними показниками.

Проба – певна кількість молока , відібрана для аналізу.

Об’єднана проба – проба, складена із серії точкових проб, розміщених у одній місткості. Точкова проба – проба, взята одночасно з певної частини не штучної продукції (молоко, вершки) у пакувальній одиниці.

Проби відбирають та готують до випробувань згідно з ГОСТ 13928.

Проби відбирають у присутності здавальників. Спочатку відбирають зразки для визначення мікробіологічних показників.

Для забезпечення правильності відбору проб особливу увагу потрібно приділяти ретельному перемішуванню.

Перемішування молока в автомобільних цистернах при наявності механічних мішалок здійснюється 3-4 хв., у залізничних – 15-20 хв. До повної його однорідності. За відсутності механічних мішалок у флягах та автоцистернах молоко (вершки) перемішують мішалкою, рухаючи її угору-вниз 8 – 10 разів (10 – 15 разів для вершків) для досягнення повної однорідності сировини.

Після перемішування відбирають точкові проби відбірниками з подовженими ручками місткістю 0,25 чи 0,50 дм3, металевими пластмасовими циліндричними трубками з внутрішнім діаметром 9 мм по всій довжині трубки. Трубку занурюють повільно до дна з такою швидкістю, щоб молоко надходило в трубку одночасно із її зануренням. Відібрані точкові проби набирають у посуд, перемішують і складають об’єднану пробу об’ємом приблизно 1,0 дм3. Із цистерни точкові проби відбирають з кожної секції (відсіку) в однаковій кількості. При неповному заповненні секцій цистерни або різній їх місткості об’єднані проби складають для кожної секції окремо. Для цього із кожної секції відбирають точкові проби (не менше двох), поміщають їх у посудину, перемішують, складають об’єднану пробу об’ємом приблизно 1,0 дм3. Із об’єднаної проби молока після перемішування відбирають пробу для аналізів об’ємом приблизно 0,5 дм3.

4. Визначення кислотності молока шляхом вимірювання рН (активна кислотність) (ГОСТ 26781)

Кислотність молока може бути виражена величиною рН при температурі 20 °С. Під величиною рН розуміють від'ємний десятковий логарифм концентрації іонів водню в продукті.

При використанні цього методу у виробничих умовах для контролю кислотності користуються таблицями співвідношення рН та титрованої кислотності. Необхідність такого порівняння зумовлена тим, що кислотність молока у чинних технологічних інструкціях та ГОСТ виражається в одиницях титрованої кислотності.

Усереднені співвідношення величин рН та титрованої кислотності для молока наведені у таблиці.

Таблиця 5.

Титрована кислотність, °Т	Молоко
	сире		пастеризоване
	рН (коливання)	середнє значення рН	РН (коливання)	середнє значення рН
16	6,75 ±6,72	6,73	6, 7 ±6,66	6,68
17	6,71 ± 6,67	6,79	6,65 ± 6,61	6,63
18	6,66 ± 6,61	6,64	6,8 ± 6,55	6,57
19	6,60 ± 6,55	6,58	6,54 ± 6,49	6,51
20	6,54 ± 6,49	6,52	6,48 ± 6,43	6,45
21	6,48 ± 6,44	6,46	6,42 ± 6,38	6,4
22	6,43 ± 6,39	6,41	6,37 ± 6,32	6,34


23	6,38 ± 6,34	6,36	6,3 ±6, 26	6,28
24	6,33 ± 6,29	6,31	6,25 ±6,21	6,23
25	6,28 ± 6,24	6,26	6,2 ± 6,16	6,18
26	6,23 ±6,19	6,21	6,15 ±6,11	6,13
27	6,18 ±6,14	6,16	6,1 ± 6,06	6,08

Для визначення величин рН використовують прилад типу рН-340 таіономір універсальний ЗВ-74. Прилад включають за 30 хв до початку перевірки. Налагоджують прилад за буферним розчином зі значенням рН, що дорівнює 6,88 та 4,00 при температурі (20 ± 1) °С.

Перед перевіркою приладу за буферним розчином електроди необхідно ретельно промити дистильованою водою, залишки води з електродів треба вилучити фільтрувальним папером.

У склянку місткістю 50 або 100 см³ наливають (40 ± 5) см³ буферного розчину температурою (20 ± 1) °С, після чого занурюють у нього електроди на 10 — 15 с, знімають показання приладу. Якщо показання приладу відрізняються від стандартного значення рН зразкового буферного розчину більше ніж 0,05, то прилад налагоджують за допомогою регулятора.

Перевірка приладу за стандартним буферним розчином повинна виконуватись щоденно.

У склянку місткістю 50 або 100 см³ наливають (40 ± 5) см³ молока температурою (20 ± 2) °С та занурюють електроди приладу. Електроди не повинні дотикатись стінок і дна склянки. Через 10 — 15с знімають показання за шкалою приладу. Для швидкого встановлення показань приладу вимірювання проводиться при коловому переміщенні склянки з молоком.

Показання приладу знімають через 3 — 5с після встановлення стрілки. Після кожного вимірювання електроди датчика промивають дистильованою водою. У разі масових вимірювань рН молока залишки попередньої проби видаляють з електродів наступною пробою, а електроди промивають через кожні 3 —5 вимірювань.

У проміжках між вимірюваннями електроди датчика занурюють у склянку з дистильованою водою.

5.Визначення групи чистоти молока незбираного

Визначення групи чистоти молока проводять по ГОСТу 8218-56 кожен день в пробі молока від кожної партії. У тих випадках, коли при внутрішньому огляді знаходяться механічні домішки, відбирають пробу для визначення групи чистоти молока із молока із даної фляги або цистерни окремо.

Фільтри із указанням групи чистоти молока вивішують в приймальному цеху заводу. В необхідних випадках (сильно забруднене молоко) їх відправляють постачальникам, направляють в районні організації, які мають безпосереднє відношення до якості молока.

Визначення ступеня чистоти молока.

Метод оснований на фільтрації молока і порівнянні фільтрату з еталоном для визначення групи чистоти молока.

Проведення аналізу.

Мірним кухлем відбирають 250 см³ добре змішаного (підігрітого до 35 – 40ºС) молока і виливають у посудину фільтрувального приладу. Фільтрування відбувається крізь фланелеві фільтри. По закінченні фільтрування їх просушують на повітрі запобігаючи потраплянню пилу.

Залежно від кількості механічних домішок на фільтрі молоко поділяють на три групи за еталоном.

Еталон для визначення чистоти молока

Чисте (І група) Легко забруднене (ІІ група) Забруднене (ІІІ група)

6.Визначення густини молока.

Визначення густини молока ареометричним методом (ГОСТ 3625-84 «Молоко и молочные продукти. Методы определения плотности»).

Густина – це маса молока, що міститься в одиниці об’єму при температурі 20°С. Густина молока – відношення маси молока при температурі 20°С до маси води в тому ж об’ємі при температурі 4°С (г/см3).

Хід визначення. Густини молока визначають при температурі 20±5°С. При аналізі проб з відстояним жиром, а також консервованих, їх попередньо нагрівають до температури 40°С і витримують протягом 5 хв, а потім охолоджують до 20±2°С. Перед визначенням густини пробу молока старанно перемішують і по стінці нахиленого циліндру обережно наливають 150…170 см3 молока, циліндр ставлять на горизонтальній поверхні і визначають температуру молока з точністю до 0,5°С не раніше як через 2…4 хв після занурення термометра, якщо ареометр без термометра.

Сухий і чистий ареометр повільно занурюють у молоко до помітки шкали 1030 і залишають його так, щоб він торкався стінок циліндра. Перше зняття показника густини проводять візуально з шкали ареометра через 3 хв. після встановлення його в нерухомому стані. Далі ареометр обережно піднімають на висоту рівня баласту і знову опускают у молоко. Повторне зняття показника густини проводять по верхньому краю меніска на рівні очей з точністю до половини найменшої поділки шкали. Розходження між повторними визначеннями густини в одній пробі не повинно перевищувати 0,5 кг/м3.

При проведенні масових вимірювань густини молока дозволяється після вимірювання чергового показника вийняти прилад з циліндра і швидко, після стікання основної кількості молока, перенести в посуд з новим зразком, не допускаючи засихання молока на поверхні ареометра.

Показник ареометра при визначеній температурі молока дорівнює середньому арифметичному результатів двох вимірювань, якщо температура молока вище або нижче 20°С, то показник ареометра приводять до густини молока при 20°С у відповідності з таблицею.

Обробка результатів. За середнє значення температури досліджуваної проби приймають середнє арифметичне результатів двох показників температури.

Якщо проба під час визначення щільності мала температуру вищу або нижчу 20 °С у відповідності з таблицями додатку ГОСТу.

По таблицям в лівій крайній графі знаходять дійсну густина проби при конкретній температурі проби.

Розбіжність між результатами визначення щільності одним ареометром в одній пробі не повинна перевищувати 0,8 кг/м .

Густина коров'ячого молока звичайно знаходиться в межах 1,027…1,032. Середня густина збірного коров'ячого молока дорівнює 1,030.

7.Експрес-метод визначення масової частки сухих речовин у молочній сировині.

На технічних вагах зважують попередньо висушену алюмінієву бюксу. Піпеткою вносять 2 г добре перемішаного продукту, потім додають 2 см3 дистильованої води та обережним перемішуванням рівномірно розподіляють по дну бюкси. Бюксу ставлять на газову горілку для повного випаровування вологи.

Процес випаровування відбувається протягом 2…3 хв до пожовтіння залишку, після чого нагрівання припиняють, бюксу охолоджують і зважують.

Масову частку сухих речовин, %, визначають за такою формулою:

де С — масова частка сухих речовин, %;

8.Визначення масової частки жиру в молоці (кислотний метод Гербера. ГОСТ 5867—90).

Метод ґрунтується на видаленні жиру з молока центрифугуванням після розчинення білкових оболонок жирових кульок концентрованим розчином сірчаної кислоти і визначення його кількості в градуйованій частині жироміру.

Хід аналізу: В чистий жиромір, не допускаючи змочування шийки наливають 10 см3 сірчаної кислоти, потім піпеткою відмірюють 10,77 см3 молока, і приклавши до внутрішньої стінки жироміру кінчик піпетки, обережно нашаровують його на кислоту, не допускаючи змішування. Після спорожнення піпетку відіймають від стінки не раніше ніж через 3 с. Видувати молоко з піпетки не дозволяється. У жиромір додають 1 см3 ізоамілового спирту. Рівень рідини в ньому повинен бути на 0,5…1 мм нижче основи шийки. В протилежному випадку в жиромір до цієї відмітки додають декілька см3 сірчаної кислоти. Потім прилад щільно закривають сухою пробкою і, поклавши в патрон центрифуги, струшують до повного розчинення білків перевертаючи 4…5 разів до одержання однорідної рідини. Після цього жиромір пробкою до низу ставлять на 5 хв на водяну баню з температурою 65±2°С.

Жиромір виймають з бані і розміщують у центрифузі, встановлюючи гумовою пробкою донизу в патрон - на 1…2 мм ( для молока).

При непарній кількості жиромірів для урівноваження встановлюють заповнений жиромір з раніше визначеним вмістом жиру в молоці. Центрифугу закривають кришкою і центрифугують протягом 5 хв.

Після центрифугування жиромір виймають і гумовою пробкою встановлюють стовпчик жиру в градуйованій частині, а потім пробкою донизу ставлять на водяну баню при температурі води 65±2°С, рівень якої повинен бути незначно вище рівня жиру в приладі. Через 5 хв жироміри виймають з водяної бані і за шкалою швидко визначають масову частку жиру. Для цього жиромір утримують вертикально на рівні очей і рухом пробки вгору або вниз встановлюють нижній край стовпчика жиру на нижній поділці шкали, а верхній рівень відраховують за нижньою точкою меніска стовпчика жиру з точністю до 0,1%. Межа поділу жиру і кислоти повинна бути чіткою, а стовпчик жиру прозорим. Різниця між паралельними пробами не повинна перевищувати 0,1% жиру. За кінцевий результат беруть середнє арифметичне двох паралельних визначень.

9.Визначення масової частки білку в молоці методом формольного титрування за ТУ 491212-85.

Цим методом визначають масову частку білка в молоці не пастеризованому з кислотністю не більше 20°Т.

Хід аналізу. В хімічну склянку на 150…200 см³ відміряють піпеткою 20 см³ молока і додають 0,25 см³ 2%-ного розчину фенолфталеїну. Суміш перемішують і титрують розчином натрію гідроксиду до появи світло-рожевого забарвлення відповідно до забарвлення еталона. Потім у склянку вносять 4 см³ нейтралізованого 40%-ного формаліну, перемішують суміш і через 1 хв титрують до появи світло-рожевого кольору (визначають на білому фоні).

Масова частка (%) загальної кількості білків у молоці дорівнює кількості 0,1 моль/л розчину натрію гідроксиду, витраченого на нейтралізацію в присутності формаліну, помноженому на коефіцієнт 0,959, вміст загальної кількості білка в молоці можна визначити за даними табл.6.

Таблиця 6 - Визначення вмісту білка в молоці при титруванні проб з формаліном.

Кількість 0,1 моль/г розчину NaOH, см³	Масова частка білків у молоці, %	Кількість 0,1 моль/г розчину NaOH, см³	Масова частка білків у молоці, %
2,45	2,35	3,3	3,16
2,5	2,4	3,35	3,21
2,55	2,44	3,4	3,25
2,6	2,49	3,45	3,31
2,65	2,54	3,5	3,35
2,7	2,59	3,55	3,4
2,75	2,64	3,6	3,45
2,8	2,69	3,65	3,5
2,85	2,73	3,7	3,55
2,9	2,78	3,75	3,6
2,95	2,83	3,8	3,65
3,0	2,88	3,85	3,69
3,05	2,93	3,9	3,74
3,1	2,98	3,95	3,79
3,15	3,03	4,0	3,84
3,2	3,07	4,05	3,89
3,25	3,12	4,1	3,94

10.Визначення термостійкості молока алкогольною пробою.

При змішуванні рівних об’ємів молока та етилового спирту відбувається часткове або повне згортання молока, що підтверджує здатність спирту обезвожувати та згортати білки молока. Алкогольна проба застосовується для визначення стійкості молока під впливом високих температур, при його стерилізації та пастеризації.

До 2 мл молока в пробірку доливають рівний об’єм 75% - ого етилового спирту, та перемішують вміст пробірки. Якщо після перемішування в пробірці не утвори лилися пластівці, то не відбулася денатурація білків молока, та молоко придатне для подальшої переробки.

Організація, схема і методи технохімічного, мікробіологічного та санітарного контролю за ходом технологічного процесу 📙 Курсовая → 🆔 158670