Основні шляхи підвищення прибутковості комерційного банку

Курсова робота

на тему: «Основні шляхи підвищення прибутковості  комерційного банку»

Вступ

Банківська система  є важливою складовою економічної  системи держави. Забезпечення стабільного  прозорого функціонування банківських  установ є однією з умов забезпечення конкурентоспроможності української економіки. У вітчизняній економічній літературі до останнього часу відсутні комплексні дослідження з питань формування та розподілу прибутку від діяльності комерційних банків. Відкритим залишається питання щодо узгодження таких понять як прибутковість та ліквідність банківської установи, адже ці поняття є тісно корельованими і безпосередньо впливають на стабільність банківських установ, стабільність економіки та захист інтересів кредиторів, і насамперед, вкладників банку.

Тому метою даної  роботи є узагальнення і систематизація теоретичних знань щодо існуючих шляхів підвищення прибутковості комерційних  банків, а також їх практичне застосування.

В умовах швидкоплинного зовнішнього середовища на фоні світової кризи, що безперечно негативно впливає на діяльність фінансового сектору економіки, банки повинні звернути особливу увагу на проблему оптимізації структури доходів та підвищення ліквідності, адже банки, як регулятори грошового обігу й посередники в акумуляції та перерозподілі грошових ресурсів, відіграють важливу роль в економічних перетвореннях України. Вони володіють дієвими важелями впливу на фінансову, виробничу та інші сфери економіки, їх діяльність впливає на формування й розвиток практично всієї системи відносин в країні. Без стабільного, надійного та сильного банківського сектора не може нормально функціонувати економіка країни. В умовах ринку банківська діяльність характеризується впровадженням нової організації систем менеджменту, нагляду і моніторингу, розробкою дієвих механізмів управління фінансовими потоками. Упродовж 2000–2008 років банківська система України мала стійку тенденцію до зростання основних фінансово-економічних показників – капіталу, зобов'язань, активів. Але водночас спостерігався високий ступінь ризику банківської системи, скорочення кількості банків і низький рівень їх капіталізації, велика частка проблемних позичок у кредитних портфелях, недостатній розвиток асортименту банківських послуг, що призвело до погіршення фінансового стану банків, їх неплатоспроможності та ліквідації. Протягом 1995–2003 років з Державного реєстру було виключено 87 банків, значна кількість банків знаходилась у стадії ліквідації. На сьогоднішній день в умовах фінансової кризи банки взагалі призупинили свою діяльність, зменшилась кількість депозитів, почали збільшуватися ставки по кредитам, що негативно впливає на діяльність банківського сектору. Вище означені аспекти вимагають від банків підвищення ефективності діяльності, удосконалення методичних підходів до забезпечення фінансової стійкості шляхом більш повного використання банківських інструментів і послуг, правильного управління банківською діяльністю в умовах нестабільного зовнішнього середовища, входження банків до різного виду фінансово-промислових об'єднань, фінансове оздоровлення на основі реорганізації: злиття й приєднання, створення банківських корпорацій і холдингів. Це питання на сьогоднішній день є дуже актуальним для банківського сектору, фінансової сфери в країні та економіки в цілому.

Отже, об'єктом дослідження є прибутковість комерційних банків.

Предметом дослідження  є практичні і теоретичні проблеми при підвищенні прибутковості комерційних  банків у сучасних умовах в Україні.

Завданнями курсової роботи є: дослідження суті прибутку як економічної категорії; виділення основних шляхів підвищення прибутку комерційними банками; пропозиція найбільш раціональних шляхів підвищення прибутку комерційними банками в умовах трансформації економіки України.

1. Сутність та поняття прибутковості комерційних банків

1.1 Економічна характеристика прибутку

Прибуток, будучи головною рушійною силою економіки ринкового  зразка, характеризується різноманіттям  змісту форм.

Розглядаючи суть прибутку, слід в першу чергу відзначити такі її характеристики:

1. Прибуток є формою доходу підприємця, що здійснює певний вид діяльності. Ця поверхова, найбільш проста форма виразу прибутку є разом з тим недостатньою для її повної характеристики, оскільки у ряді випадків активна діяльність в якій-небудь сфері може і не мати нічого пов'язаного з отриманням прибутку (наприклад, діяльність політична, добродійна і ін.).

2. Прибуток є формою  доходу підприємця, що вклав свій  капітал з метою досягнення  певного комерційного успіху. Категорія  прибутку нерозривно пов'язана  з категорією капіталу – особливим чинником виробництва – і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.

3. Прибуток не є  гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в  той або інший вид бізнесу.  Вона є результатом тільки  умілого і успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець унаслідок своїх невдалих дій або об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки позбутися очікуваному прибутку, але і повністю або частково втратити вкладений капітал.

Тому прибуток є до певної міри і платнею за ризик здійснення підприємницької діяльності.

4. Прибуток характеризує  не весь дохід, одержаний в  процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка «очищена» від понесених  витрат на здійснення цієї  діяльності. Іншими словами, в кількісному виразі прибуток є залишковим показником, що є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.

5. Прибуток є вартісним  показником, вираженим в грошовій  формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з нею основних показників – вкладеного капіталу, одержаного доходу, понесених витрат і т. п., а також з діючим порядком податкового її регулювання.

З урахуванням розглянутих основних характеристик прибутку це поняття в найбільш узагальненому вигляді може бути сформульовано таким чином: «Прибуток є вираженим в грошовій формі чистим доходом підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності».

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємства»  дано визначення прибутку як зменшення  суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку на суму амортизаційних відрахувань.

Прибуток підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною  роллю, але і різноманіттям облич, в яких він виступає. Під загальним  поняттям «прибуток» розуміються самі різні його види, що характеризуються в даний час декількома десятками термінів. Все це вимагає певної систематизації використовуваних термінів.

Розглянемо детальніше окремі види прибутку підприємства.

1. За джерелами формування  прибутку, використовуваним в її обліку, виділяють прибуток від реалізації продукції, прибуток від реалізації майна і прибуток від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції – товарів, робіт, послуг – результат господарювання по основній виробничо-збутовій діяльності підприємства.

Прибуток від реалізації майна є доходом від продажу  зношених або невживаних видів основних фондів і нематеріальних активів, а  також надмірно куплених раніше запасів  сировини, матеріалів і деяких інших  видів матеріальних цінностей, зменшений на суму витрат, понесених підприємством в процесі забезпечення їх реалізації.

Прибуток від позареалізаційних  операцій за своїм сутнісним змістом  відноситься до категорії прибутку, оскільки відображається в звітності  у вигляді сальдо між одержаними доходами і понесеними витратами по цих операціях.

2. За джерелами формування  прибутку в розрізі основних  видів діяльності підприємства  виділяють прибуток від операційної,  інвестиційної і фінансової діяльності. Операційний прибуток є результатом  операційної (виробничо-збутової або основної для даного підприємства) діяльності. Результати інвестиційної діяльності відбиті частково в прибутку від позареалізаційних операцій, а частково – в прибутку від реалізації майна.

Прибуток від фінансової діяльності – основні грошові потоки, які пов'язані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування. Під прибутком від фінансової діяльності може розумітися непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах вигідніших ніж середньо ринкові.

3. По складу елементів,  що формують прибуток, розрізняють  маргінальний, валовий(балансовий) і  чистий прибуток підприємства. Під  цими термінами розуміють звичайно  різний ступінь «очищення» одержаних  підприємством чистих доходів  від понесених їм в процесі господарської діяльності витрат.

Маргінальний прибуток характеризує суму чистого доходу від  операційної діяльності за вирахуванням суми змінних витрат. Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від  операційної діяльності за вирахуванням всіх операційних витрат, як постійних, так і змінних. Чистий прибуток характеризує суму балансового (або валового) прибутку, зменшену на суму податкових платежів.

4. По характеру оподаткування  прибутку виділяють оподатковану  і не оподатковану податком  його частини. Таке ділення прибутку грає важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, оскільки дозволяє оцінювати господарські альтернативні операції з позицій кінцевого їх ефекту. Склад прибутку, що не підлягає оподаткуванню, регулюється відповідним законодавством.

5. По характеру інфляційного  «очищення» прибутку виділяють  номінальний і реальний його  види. Реальний прибуток характеризує  розмір номінально одержаної  його суми, скоректованої на темп  інфляції у відповідному періоді.

6. По даному періоду  формування виділяють прибуток попереднього періоду (тобто періоду, передуючого звітному), прибуток звітного періоду і прибуток планового періоду (планований прибуток). Таке ділення використовується в цілях аналізу і планування для виявлення відповідних трендів її динаміки, побудови відповідного базису розрахунків і т. п.

7. По характеру використання  у складі прибутку, що залишається  після сплати податків і інших  обов'язкових платежів (чистого прибутку), виділяють той, що капіталізується  і споживану його частини.

Капіталізований (нерозподілений) прибуток характеризує ту його суму, яка  направлена на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий (розподілений) прибуток – ту його частину, яка витрачена на виплати власникам (акціонерам), персоналу або на соціальні програми підприємства.

8. По значенню підсумкового  результату господарювання розрізняють  позитивний прибуток (або власне  прибуток) і негативний прибуток (збиток). У нашій практиці ця  термінологія набула поки обмеженого  поширення, хоч і зустрічається в економічних публікаціях останніх років з питань бухгалтерського обліку.

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує  наступні основні функції (Рис. 1.1):

Рис. 1.1. Функції прибутку

1. Прибуток є показником, що якнайповніше відображає ефективність виробництва і що оцінює господарську діяльність підприємства (оцінювальна функція).

2. Прибуток надає стимулюючу  дію на підвищення ефективності  фінансово-господарської діяльності  підприємства (стимулююча функція).

3. Прибуток є джерелом  формування бюджетних ресурсів і позабюджетних фондів (фіскальна функція).

1.2 Формування прибутку комерційними банками

Величина прибутку банку  залежить від його доходу, який в  свою чергу залежить насамперед від  обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури активів банку.

Доходи – це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу, або  зростання активів або зменшення  зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Усі доходи діляться на:

• банківські;
• небанківські операційні;
• непередбачені.

До банківських доходів  належать ті, які безпосередньо пов'язані  з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і  банківську діяльність».

Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи поділяються  на:

• процентні;
• комісійні;
• торгівельні;
• інші банківські операційні доходи.

До процентних відносяться  доходи, які обчислюються пропорційно  до часу і суми та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний  ризик.

До них належать:

• доходи за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;
• доходи у вигляді амортизації дисконту за цінними паперами;
• комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що визначаються пропорційно до часу і суми вимоги, встановлені пропорційно до суми вимоги.

Проценти та прирівняні до них комісійні складають основну  частину банківських доходів. Проценти за користування кредитами мають  найбільшу питому вагу у доходах банку. Після доходів за кредитами наступними за значенням виступають надходження за інвестиційними цінними паперами, процентний дохід за міжбанківськими позиками (без забезпечення та під забезпечення державних цінних паперів).

Доходи банку:

1. Процентні доходи:

• за коштами, розміщеними в НБУ;
• за коштами, розміщеними в інших банках;
• за кредитами суб'єктам господарської діяльності;
• за кредитами органам загального державного управління;
• за кредитами фізичним особам;
• за цінними паперами;
• за операціями з філіями та іншими установами банку;
• інші процентні доходи.

2. Комісійні доходи:

• за операціями з банками;
• за операціями з клієнтами;
• за операціями з філіями та іншими установами банку.

3. Результат від торгівельних  операцій.

4. Інші банківські  операційні доходи:

• дивідендний дохід;
• інші банківські операційні доходи.

5. Інші небанківські  операційні доходи:

• за операціями з філіями та іншими установами банку;
• інші небанківські операційні доходи.

6. Зменшення резервів  за заборгованістю.

7. Непередбачені доходи.

Дохід від операцій із цінними паперами може складатися з дисконту та купона, але до процентного доходу за борговими цінними паперами включаються тільки проценти, які були нараховані за такими цінними паперами після їх придбання.

Процентні доходи доцільно класифікувати за такими критеріями:

• строковість;
• резидент / нерезидент;
• фінансовий інструмент (депозити, кредити або цінні папери).

До процентного також  входить дохід за строковими депозитами, що розміщені в інших банках. Значення складових процентного доходу може змінюватися щорічно залежно від змін процентних ставок і попиту на кредити, але дохід за кредитами практично завжди залишається важливим для кожного банку. Проценти та прирівняні до них комісії повинні обліковуватися регулярно не рідше одного разу на місяць, як правило, в останній його день, незалежно від періодичності розрахунків, яка вказана в угоді з контрагентом.

Комісійні – це доходи за усіма послугами, наданими контрагентам, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів.

До категорії комісійних належать:

• комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;
• комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій із цінними паперами;
• комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і коштовних металів для третіх сторін;
• інші комісійні доходи за операціями, що визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Торгівельні прибутки –  це чисті прибутки від операцій купівлі-продажу  різних фінансових інструментів. До них  належать:

• чисті прибутки від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів;
• чисті прибутки від операцій із цінними паперами на продаж;
• чисті прибутки від торгівлі іншими фінансовими інструментами.

До інших банківських  операційних доходів відносяться  ті, що не включені у перелічені вище групи. До них належать доходи від  цінних паперів із непередбаченим доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі, та капіталовкладень.

Останнім часом банкіри  поставили мету зробити непроцентні  надходження основним джерелом майбутніх  банківських доходів. Це дасть можливість поліпшити підсумкові характеристики роботи комерційних банків, диверсифікувати джерела доходів і надійніше захистити банки від коливання процентних ставок.

Небанківськими операційними доходами вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних засобів – від орендних операцій), доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру тощо) та інших операцій.

Непередбаченими вважаються доходи, які за змістом відповідають таким ознакам:

• виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер – прибуток буде визначений тільки за фактом подій;
• не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).

Непередбачені доходи не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку.

Витрати банку поділяються  на відносно постійні та змінні.

Відносно постійними витратами комерційного банку є:

• заробітна плата;
• придбання або виготовлення бланків і канцелярських товарів;
• утримання приміщень, охорони та протипожежної сигналізації;
• амортизаційні відрахування та інші.

Змінними витратами  банку є:

• виплата процентів по вкладах, депозитах і міжбанківському кредиту;
• плата за послуги регіональної розрахункової палати і регіонального розрахунково-касового центру;
• витрати на рекламу;
• витрати на відрядження;
• поштово-телеграфні витрати та інші.

Усі доходи (витрати) банку  поділяються на операційні: банківські та небанківські. До банківських доходів (витрат) належать доходи (витрати), безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». В свою чергу, банківські доходи (витрати) поділяються на: процентні, комісійні, торговельні прибутки (збитки) та інші.

До небанківських доходів (витрат) належать доходи і витрати, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківських операцій (адміністративні та інші небанківські операційні доходи і витрати).

Фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Звіт про прибутки та збитки ґрунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні – у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і зв’язок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація.

У загальному вигляді  звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна подати як відображено у таблиці 1.

Таблиця 1. Структура звіту про прибутки та збитки комерційного банку

Різниця між вхідними фінансовими потоками та вихідними  фінансовими потоками дає прибуток до сплати податку. Від останнього віднімають податок на прибуток і отримують  чистий прибуток банку.

Доходи та витрати  обліковуються наростаючим підсумком з початку року на рахунках 6 і 7 класу, а прибуток – на рахунках 5 класу. В останній робочий день року рахунки доходів і витрат закриваються. Залишки за цими рахунками відносять на рахунок результатів поточного року і, таким чином, досягається відображення фінансового результату в балансі банку.

На проміжні звітні дати (місяць, квартал) фінансовий результат  визначається шляхом порівняння доходів  звітного періоду з витратами, при  цьому закриття рахунків доходів  і витрат не проводиться.

1.3 Розподіл прибутку комерційними банками

Розподіл прибутку банку  здійснюється за результатами діяльності за рік згідно з рішенням загальних  зборів акціонерів (пайовиків) банку. Прибуток, що підлягає розподілу, розраховується таким чином: чистий прибуток після оподаткування за звітний рік збільшується на розмір нерозподіленого і невикористаного прибутку за результатами попереднього фінансового року і зменшується на розмір відрахувань у офіційні резерви, які формуються згідно з чинним законодавством (резервний фонд та загальний резерв). Решта суми розподіляється на виплату дивідендів власникам і на капіталізацію банку. Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називається нерозподіленим прибутком.

Протягом року прибуток, як правило, розподіляється у вигляді авансу на основі встановлених зборами акціонерів (пайовиків) пропорцій. Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток.

Банківський прибуток є  одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені  всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших  видів діяльності банків. Він є  джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку складають:

• прибуток від основної діяльності;
• валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;
• чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Прибуток розподіляється таким чином (рис. 2):

• сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 25%);
• відрахування до резервного фонду банку;
• відрахування до фонду матеріального заохочення;
• відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;
• відрахування в інші фонди банку;
• сплата дивідендів акціонерам.

Рис. 2. Схема розподілу прибутку комерційного банку

Прибутковість банку  залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти  шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими  та інвестиційними операціями на користь  більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.

Потрібно раціонально  й ефективно розміщувати кошти  банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови  дозволить позбавитися суперечностей  між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.