Основні чинники, що визначають цінову політику

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасний ринок перенасичений  товарами. Він страждає не від дефіциту, а від надлишків. На полицях магазинів представлено десятки товарів одного виду, що майже нічим не відрізняються один від одного. Якщо всі товари на ринку однакові, повноцінної перемоги не доможеться жодна компанія. Щоб покупець захотів придбати саме цей товар, виробник повинен диференціювати свій товар на тлі товарів конкурентів, додати йому такі властивості які будуть вигідно виділяти його в розумі споживача.

За кожною компанією  або ринковою пропозицією повинна  стояти якась доведена до свідомості цільового ринку особлива ідея; кожна компанія повинна придумувати нові властивості, послуги, гарантії, заохочення для відданих споживачів, нові зручності й задоволення.

Але навіть якщо компанія не схожа на інші, її відмінності  недовговічні. Гарні ідеї швидко копіюються, тому компанії повинні постійно придумувати нові більш значимі характеристики й переваги товару для залучення уваги розпещених вибором і схильних до економії споживачів.

Щоб не програти на конкурентному  полі, що звужується, виробники товарів повинні мати технології брендінгу. Мова йде про створення марок, чиї товарні й естетичні характеристики в сполученні із психологічною складовою здатні привернути увагу споживача.

У цей час проблема просування товару є досить актуальною. Усе більше виробників розуміють, що фізичні характеристики товару, у випадку коли ринок насичений пропозицією, не роблять достатнього впливу на вибір споживача. І в цьому випадку просування є тим контекстом марки, у якому пов'язаний з нею вибір буде сприйматися як найкращий. Це і обумовило тему роботи.

Метою курсової роботи є визначення цінової політики торговельної марки соку компанії «Сандора».

Завдання, поставлені при  написанні даної курсової роботи, покликані більш повно розкрити сутність проблематики. Конкретно завдання можна представити в такий спосіб:

• сегментація ринку кінцевих споживачів соку;
• виділення цільових сегментів;
• визначення життєвого циклу товару;
• вивчення обмежень з боку держави;
• визначення причинних чинників до зниження чутливості споживачів до товару;
• аналіз цінової політики товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи визначення цінової політики на підприємстві

 

Ціна грає центральну роль у системі ринкового механізму  і є інструментом, який функціонує тільки на основі економічних законів. В будь-якому суспільстві ціна відображає діючу модель управління економікою, являючись її похідною.

Ціноутворення – це процес формування цін на товари та послуги. Характерні дві основні системи  ціноутворення : ринкове і централізоване державне ціноутворення (формування цін державними органами).

В умовах ринку превалює децентралізоване ціноутворення, яке  функціонує на базі взаємодії попиту і пропозиції. В цьому випадку  повністю відсутнє директивне сквозне  планування, а ціноутворення являє  собою багатогранний процес, який підкоряється впливу багатьох факторів.

Основним регулятором  являється ринок, затвердження цін  відсутнє, базою цін стають світові  ціни. Формування цін здійснюється на рівні підприємства-виготовника, а узгодження їх з замовником (споживачем) здійснюється в момент заключення з ним прямого договору чи в момент акту купівлі-продажу. При вільних цінах надлишок доходів спочатку відображається на рівні цін, відбувається перерозподіл доходів, змінюється напрямок інвестицій і, таким чином, встановлюється рівновага в економіці.

Механізм ринкового  ціноутворення функціонує не ізольовано, а в спільній взаємодії з іншими складовими господарського механізму. Тому було б помилковим у відображенні суспільних інтересів і стимулюючого впливу на суспільне виробництво покладатися лише на ціновий механізм. Забезпечення інтересів суспільства через ціни надзвичайно важливе.

Але повною мірою дієвість механізму цін виявляється лише тоді, коли його функціонування пов'язується й узгоджується з усіма складовими господарського механізму, насамперед із фінансовим.

 

Рис. 1.1 Складові механізму ринкового ціноутворення

 

Існує багато підходів щодо визначення основних етапів формування цінової політики підприємства. Одні автори, досліджуючи ринкове ціноутворення  в умовах маркетингу, акцентують увагу на таких трьох основних етапах:

вибір конкретного напрямку цінової політики підприємства;

визначення методичного  підходу до формування ціни;

розробка заходів, спрямованих  на досягнення визначених цілей.

Цінова політика представляє собою важливий елемент загальної стратегії підприємства, і безпосередньо входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з’єднує в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. Тут необхідно відмітити роль маркетингу, який представляє собою організацію роботи підприємства з орієнтацією на ринковий попит.

Стратегічні аспекти  цінової політики включають договірні  заходи по встановленню і зміненню цін, які спрямовані на врегулювання діяльності всієї виробничої і товаропровідної  мережі підприємства, і підтримку конкурентоспроможності продукції і послуг у співвідношенні з цілями і задачами загальної стратегії фірми.

Тактичні аспекти цінової  політики включають заходи короткострокового  і разового характеру, які спрямовані на виправлення деформації в діяльності виробничих підрозділів і товаропровідної мережі, яка виникає внаслідок непередбачених змін цін на ринках чи поведінки конкурентів, помилок управлінського персоналу, і можуть іноді йти всупереч стратегічним цілям підприємства.

Можливість підприємства конкурувати на певному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності продукції і сукупності економічних методів діяльності фірми. Цінова конкуренція як шлях забезпечення конкурентоспроможності продукції має на увазі реакцію підприємства на цінові стратегії конкурентів. У ринковій економіці інформація про ціни за конкретними угодами, частіше за все, є комерційною таємницею виробника, і отримати таку інформацію дуже складно.

Тому підприємство, щоб  передбачити зміни цін на конкурентному  насиченому ринку, повинно за допомогою всіх доступних йому джерел інформації вникнути в положення конкурента та намагатися поглянути на свої майбутні цінові зміни його очима. Або ж вивчити так звану ціну байдужості, тобто ціну, за якої покупцю буде байдуже, чий товар купувати. Виявивши її, можна планувати таку стратегію ціноутворення, за якою покупці віддадуть перевагу продукції вашого підприємства. Важливим кроком при цьому є аналіз пропозиції і цін конкурентів, якості їх продукції.

Встановлення ціни є  найважливішим моментом у процесі реалізації продукції, оскільки від її величини залежить обсяг продажу, що безпосередньо впливає на фінансові результати підприємства. Тому необхідно враховувати такі особливості при ціноутворенні:

методика формування цінової політики повинна індивідуально розроблятися для кожної товарної групи чи навіть окремого товару (необхідно враховувати особливості ціноутворення окремих галузей промисловості);

здійснення ефективного менеджменту та пріоритетних напрямків розвитку товарообороту;

врахування стану кон'юнктури споживчого ринку та фактори, які впливають на ціну товару;

здійснення активної цінової політики на ринку;

здійснення ефективної маркетингової політики. Коли споживачі не купують продукцію чи не користуються послугою підприємства, не потрібно знижувати ціну на товар. Варто змінити маркетингову політику, щоб виправдати ціну на товар.

необхідно передбачити на майбутнє ініціативні зміни цін. Тобто підприємство може допустити такі відхилення від політики ціноутворення як: заплановані цінові знижки; торгові знижки; заплановані знижки цін як засоби стимулювання збуту; незаплановане низьке зниження цін – "цінова війна".

важливе значення має швидкість реагування розробленої цінової політики на зміни внутрішніх умов розвитку підприємства та факторів зовнішнього середовища.

Цілі цінової  політики

Цінова політика багатьох підприємств полягає в тому, щоб  покрити витрати і отримати певний прибуток Окремі підприємства намагаються  продати товар як можна, дорожче. Подібна практика свідчить про відсутність необхідного досвіду і знань в області ціноутворення. Тому для підприємства важливо вивчати різні варіанти цін виття політики, оцінювати їх особливості, умови, сфери, переваги і недоліки використання.

Основними цілями цінової  політики будь-якого підприємства є наступні.

Забезпечення подальшого існування фірми. При наявності  надлишкових потужностей, інтенсивної  конкуренції на ринку, зміні попиту і переваги споживачів підприємства, щоб продовжити виробництво, ліквідувати  запаси, часто знижують ціни. При  цьому прибуток утрачає своє значення. До тих пір поки ціна покриває хоча б змінні і частина постійних витрат, виробництво може продовжуватися. Однак питання про виживання підприємства може розглядатися як короткострокова мета.

Максимізація прибутку, забезпечення рентабельності. Постановка цієї мети означає, що підприємство прагне максимізувати поточний прибуток. Воно виробляє оцінку попиту і витрат стосовно до різних рівнів цін і вибирає таку ціну, що забезпечить максимальне відшкодування витрат.

Мета, яка переслідує утримання ринку, припускає збереження підприємством існуючого положення на ринку або сприятливих умов для своєї діяльності, що вимагає прийняття різних заходів для запобігання спаду збуту і загострення конкурентної боротьби.

Короткострокове досягнення максимізації обороту цін стимулюючу максимізацію обороту, вибирають тоді, коли товар виробляється корпоративно і важко визначити структуру і рівень витрат виробництва. Тому вважається достатнім знати лише попит. Щоб реалізувати цю мету, для посередників встановлюють відсоток комісійних від обсягу збуту. Короткострокова максимізація обороту може і в довгостроковій перспективі забезпечити максимальний прибуток і частку участі в ринку.

Забезпечення максимального  збільшення збуту. Фірми, що переслідують цю мету, вважають, що збільшення збуту, призведе до зниження витрат виробництва одиниці продукції і на цій основі - до зростання прибутку. Враховуючи реакцію ринку на рівень цін, такі фірми встановлюють їх як можна нижче. Такий підхід називають ціновою політикою наступу на ринок. Якщо підприємство знижує ціни своєї продукції до мінімально допустимого рівня, підвищує частку своєї участі на ринку, домагаючись у міру зростання випуску продукції скорочення витрат виробництва одиниці товару, то на цій основі воно зможе продовжувати знижувати ціни. Однак така політика може дати позитивний результат тільки за наявності низки умов: а) якщо чутливість ринку до цін дуже велика (знизили ціни - збільшився попит), б) якщо можна знижувати витрати виробництва і реалізації в результаті збільшення обсягів випуску; в) якщо інші учасники ринку також не почнуть, знижувати ціни або не витримають конкурентної боротьби.

«Зняття вершків» з ринку. Воно здійснюється за рахунок високих  цін. Це має місце, коли фірма встановлює на свої товари-новинки максимально високі ціни, що значно перевищують ціни виробництва. Таке ціноутворення називають «преміальним». Окремі сегменти ринку від появи нової продукції навіть за високою ціною отримують економію на витратах, краще задовольняють свої потреби. Як тільки збут за даною ціною скорочується, фірма знижує ціну, щоб залучити таку групу клієнтів, досягаючи тим самим в кожному сегменті цільового ринку максимально можливого обороту.

Досягнення лідерства  в якості. Фірма, якій вдається закріпити  за собою репутацію лідера в якості, встановлює високу ціну свого товару, щоб покрити великі витрати, пов'язані з підвищенням якості, і витрати на проведені для цього науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки.

Перераховані цілі цінової  політики можуть здійснюватися в різний час, при різній ціні, між ними може бути різне співвідношення, однак у сукупності всі вони слугують досягненню загальної мети - довгострокової максимізації прибутку.

Для здійснення всіх робіт, пов'язаних з розробкою і успішним проведенням цінової політики, на великих і середніх підприємствах створюється спеціальний структурний підрозділ - відділ цін. На підприємствах з малими і нерегулярними обсягами продажів, а також нечисленним персоналом цю функцію виконує керівник фірми.

Діяльність відділу цін постійно будується в тісному контакті з іншими підрозділами підприємства і насамперед з відділами маркетингу, збуту, з фінансовою службою. Велика увага в роботі приділяється збору інформації про поточну ринкову кон'юнктуру, визначенню структури ринку продукції фірми, складанню альтернативних прогнозів збуту продукції, можливих при різних рівнях цін, дослідженню передбачуваних відповідних дій конкурентів на цінову політику підприємства, а також аналізу можливого збільшення продажів і виручки без зміни цін.

Завдання і механізм розробки цінової політики

Підприємство самостійно визначає схему розробки цінової  політики виходячи з цілей і завдань  розвитку фірми, організаційної структури  і методів управління, сталих традицій на підприємстві, рівня витрат виробництва та інших внутрішніх факторів, а також стану і розвитку підприємницького середовища, тобто зовнішніх факторів.

При розробці цінової  політики зазвичай вирішуються такі питання:

• в яких випадках необхідно використовувати цінову політику;
• коли необхідно відреагувати за допомогою ціни на ринкову політику конкурентів;
• якими заходами цінової політики повинно супроводжуватися введення на ринок нового продукту;
• по яким товарам з продаваного асортименту необхідно змінити ціни;
• на яких ринках треба проводити активну цінову політику, змінити цінову стратегію;
• як розподілити в часі певні цінові зміни;
• якими ціновими заходами можна посилити ефективність збуту;
• як врахувати в ціновій політиці наявні внутрішні та зовнішні обмеження підприємницької діяльності.

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Загальна характеристика діяльності підприємства

2.1. Галузева  приналежність підприємства та  основні види продукції

Соком називають продукт, що складається на 100% з соку фрукта. Нектар містить від 25 до 99% соку. Соковий  напій містить до 25% соку.

Середньостатистичний  українець споживає близько восьми літрів соків на рік, тоді як росіянин – 12, європеєць – 30, а американець – 60 літрів.

Отже, для вітчизняних  виробників соків і сокових напоїв існує значний потенціал, використання якого обмежується такими чинниками як низький рівень купівельної спроможності українських споживачів та зростанням рівня конкурентної боротьби на цьому сегменті товарного ринку. Ситуація ускладнюється й наслідками глобальної фінансової кризи.

На сьогоднішній день конкуренція на ринку СНН достатньо висока, налічується близько 400 підприємств-виробників, з них майже 20 великих.

Найбільші частки ринку  та найміцніші конкурентні позиції  належать чотирьом підприємствам.

Таблиця 2.1

Компанії-лідери ринку  соку в Україні

Місце	Компанія	Торгові марки
1	ТОВ “Сандора”	Sandora, Дар, Cадочок
2	СП “Витмарк-Україна”	Jaffa, Соковита
3	ВАТ “Одеський завод дитячого харчування”	Чудо-Чудо і Aquarte;
4	ЗАТ “Ерлан”	Біола

 

ТМ «Сандора» - найпопулярніша марка в Україні. Це натуральні 100% соки і нектари гарантовано високої якості.

В портфель брендів компанії сьогодні входить 10 торгових марок:

Соки:

• ТМ «Сандора»;

• ТМ «Сандора Ексклюзив»;

• ТМ «Сандора Мультиактив»;

• ТМ «Сандора Класика»;

• ТМ «Сандорик»;

• ТМ «Дар»;

• ТМ «Садочок» і «Садочок»  Морс;

Холодний чай:

• ТМ «SANDAY ICE TEA»;

Вина:

• ТМ «Святкова Колекція»;

• ТМ «Золота Ольвія»;

Для компанії «Сандора»  пріоритетними залишаються смакові  переваги споживачів.

Асортимент продукції  ТОВ «Сандора» представлений більше ніж 300 позиціями, що може задовольнити очікування любого споживача, який із всього розмаїття смаків та їх комбінацій вибере саме свій.

ТМ «Сандора» представлена кількома видами упаковки:

порційна з трубочкою Tetra Slim Aseptic - 0,25 л;

для споживання поза домом  і «на ходу» Tetra Prizma Aseptic - 0,5 л;

традиційна  упаковка Tetra Prizma Aseptic – 1 л;

велика сімейна упаковка Tetra Slim Aseptic  - 1,5 л і 2 л для споживання вдома, в колі друзів або на пікніку.

Об'єми 0,5 л, 1 л, 1,5 л, 2 л виробляються з кришечкою Slim Cap, що закручується.

ТМ «Сандора» - найширший  асортимент - 17 позицій соків і  нектарів, а також 1 морс.

ТМ «Сандора Ексклюзив» - це елітні 100% натуральні соки з кращих світових сортів фруктів, виробляється у вишуканій металізованій упаковці Tetra Prizma Aseptic.

ТМ «Сандора Мультиактив» — перший, та, на сьогоднішній день, єдиний на українському ринку соковий  продукт, збагачений натуральними рослинними екстрактами.

ТМ «Сандора Мікс»  задовольнить самих претензійних, вимогливих і навіть розбещених споживачів, тому що в його основі - оригінальні поєднання смаків екзотичних та традиційних фруктів. Продукт представлений у двох форматах упаковки — 1 л упаковці Tetra Prizma Aseptic для сімейного вжитку та в упаковці Tetra Prizma Aseptic 0,5 л — для індивидуального споживання.

ТМ «Sandora Сік до сніданку» - колекція 100% соків з сонячним настроєм та смаком. Ідеальні соки для ранкового  сніданку, мають насичений та багатий  смак, містять більшу кількість фруктової  м’якоті ніж звичайні соки. Новинка випускається в упаковці зі знаком FSC, який означає, що сировина (деревина), котра використовується компанією «Tetra Pak» для виготовлення упаковки, отримана із повністю відновлених лісів.

ТМ «Сандорик» - це соки і нектари в порційній упаковці Tetra Slim Aseptic 0,2 л та 0,33 л з трубочкою, створені спеціально для дітей.

Соки, нектари і морси  ТМ «Садочок» виготовляють з фруктових  і овочевих пюре на сучасному технологічному обладнанні, що дозволяє уникнути використання фарбників, консервантів, стабілізаторів і інших штучних добавок. Високотемпературна обробка соків в умовах низького тиску – запорука збереження всіх корисних вітамінів і мінералів, що містяться в свіжих фруктах. ТМ «Садочок» є єдиним брендом у своєму сегменті, продукція якого відповідає міжнародній системі якості ISO 9000. Об'єми 1 л, 1,5 л, 2 л виробляються з сучасною кришечкою Slim Cap, що закручується.

Торгові представництва ТОВ «Сандора» обслуговують більшу частину території України. ТОВ  «Сандора» експортує 25% своєї продукції, що складає більше 48% всеукраїнського експорту соків. Продукція компанії представлена в 24-х країнах світу: США, Германії, Швеції, Ізраїлі, Греції, Арабських Еміратах, Польщі, Канаді, а також в країнах ближнього зарубіжжя – Росії, Білорусії, Молдові, Литві, Латвії, Естонії, Азербайджані, Арменії, Грузії, Казахстані, Киргизії.

2.2. Характеристика основних конкурентів та споживачів

Ринок сокової продукції  України характеризується сьогодні досить високим рівнем конкуренції, який викликаний, в першу чергу, значними розбіжностями між реальною місткістю ринку та виробничими потужностями сокової галузі. Низька купівельна спроможність потенційних споживачів та недостатньо сформована культура споживання соків в Україні загострюють конкуренцію між вітчизняними виробниками цієї продукції.

Здавалося б, найбільше  значення за складної економічної ситуації в країні мало б належати ціновій  конкуренції, проте місцеві постачальники  сокової продукції продовжують  міцно утримувати позиції в одній  ціновій ніші та більше уваги приділяють саме заходам нецінової конкуренції.

Конкуренція на ринку  соків призвела до зміни лідерів. Найпотужнішими компаніями є:

1) „Сандора” (ТМ „Sandora”, „Дар”, „Садочок”, „Natural drinks”, „Сандорик” тощо) (Миколаївська обл.);

2) „Вітмарк-Україна” (ТМ “Jaffa”, “Sokko”„Наш сік”, „Соковита” тощо) (Одеська обл.);

3) Одеський КЗ дитячого харчування (м.Одеса);

4) ЗАТ “Ерлан” (м.Дніпропетровськ).

СП “Вітмарк-Україна” (Одеса)– другий гравець в ринковому  табелі рангів, який займає 23% сокового ринку України. Найбільш відомі бренди: “Джаффа”, “Соковита” та “Чудо Чадо”.

Частка ЗАТ “Ерлан” (ТМ “Соки Біола” (Дніпропетровськ) тримається в межах 20 %.

Таблиця 2.2

Обсяг виробництва продукції  окремих операторів ринку

Виробник	Обсяг виробництва в 2010 р	Обсяг виробництва в 2011 р	Зміннення в%
Сандора	53,36	46,4	-1,50%
Вітмарк - Україна	15,15	18,7	1,90%
ЗАТ "Ерлан"	18,95	20,6	0,8
Одеський КЗ дитячого харчування	6,96	6,5	-0,7
інші	8,58	7,8	-1

 

В Україні сік поки не став продуктом першої необхідності, якщо споживання цих напоїв у Західній Європі становить у середньому 40–50 л на людину за рік, у Росії — 22 л, то середній український споживач щорічно за даними 2008 року випиває лише 16–17 л. Цей напій і так досить дорогий для мінімального споживчого кошика. А інфляція робить його ще дорожчим.

Кінцевими споживачами  продукції є населення України, великі продовольчі супермаркети. Попит на продукцію характеризується яскраво вираженою “сезонністю”, що прив'язана до пори року. Сік споживають не залежно від статі приблизно однакова кількість жінок й чоловіків (відповідно 58 % й 42 %).

Українські споживачі  довгий час були, і більшою мірою  залишаються, прихильниками фруктово-ягідних  напоїв власного приготування, яких споживають щороку, за даними Держкомстату, понад 600 млн. л. Проте активізація здорового образу життя, формування культури споживання сокової продукції, дозволяє розраховувати на переорієнтацію уподобань споживачів щодо напоїв на користь соків.

90% сокової продукції  споживає міське населення, близько  50% якого вживає соки щонайменше раз на півроку. Вподобання споживачів щодо соків грунтуються сьогодні, насамперед, на їх купівельних можливостях, а не на прихильності до тих чи інших видів напоїв. Тож бажання споживати та реальне споживання з цієї причини не співпадають. Найбільший відсоток споживачів соку в пакетах у віковому сегменті 26-35 – 41 %. У вікових сегментах 18-25 й 36-50 років споживачів соку відповідно 28 й 25 %. У віковому сегменті людей за 50 років сік не має такої популярності – лише 6 % споживачів, це можна пояснити звичкою, коли в Радянському Союзі соки не купували, а робили самостійно, а також відносною дороговизною цього товару.

За рівнем освіти сік  користується попитом у більш  освіченого сегменту. Лідируючу позицію займають споживачі з вищою освітою – 52 %, споживачі з незакінченою вищою освітоюй середньою спеціальноюскладають 27 % й 13 % відповідно.

За рівнем доходу процентне  відношення споживачів соку наступне: споживачі, що не мають власного доходу, займають 17 %, сегмент від 600 до 1000 грн – 5 %, сегмент від 1001 до 2000 грн – 20 %, сегмент із рівнем доходу від 2001 до 5000 грн – 26 %. Й найбільш популярний сік у сегменті з рівнем доходу вище 5000 грн – 32 %.

Що стосується вибору ємності впакування, то 73% опитаних найчастіше купують сокову продукцію в літровій тарі. Приблизно однаковими виявилися частки респондентів, що віддають перевагу 1, 5-5- і 2-літровому впакуванню, - відповідно 16 і 15%. Невелика по обсязі тара зручна для використання поза будинком, наприклад, в офісі або на вулиці. Такий стиль споживання найбільш характерний для групи активних споживачів: сокова продукція в невеликих упакуваннях користується особливим попитом у громадян у віці від 18 до 39 років, особливо у віковій групі 25-39 років.

Серед різноманіття ягідних, фруктових і овочевих смаків, які пропонують різні виробники соків, найбільшим попитом користуються яблучний, апельсинів і персиковий - їх вибирають відповідно 56, 44 і 37%.

Дані смакові переваги практично однакові в споживачів різної статі, віку й рівня прибутків. Однак можна відзначити деякі розходження в перевагах залежно від віку споживачів - найбільш молоді аматори сокової продукції більшою мірою схильні до вибору екзотичних фруктів або сумішей фруктів, чим споживачі більше старшого віку.

Так, активні споживачі, чий вік становить від 18 до 39 років, поряд з яблучним, апельсиновим, персиковим, ананасовим і виноградним смаком частіше, ніж споживачі старших вікових груп, вибирають смаки мультифруктовий і тропічних фруктів. Томатний смак більше починають цінувати після 25 років: серед молоді йому віддають перевагу 16% опитаних, а в інших вікових групах - у середньому близько 20% респондентів.

Споживання соків, нектарів, соковмістких напоїв і морсів у значній  мірі визначається популярністю марки. Важливо відзначити, що переваги споживачів визначаються не тільки й не завжди популярністю марки, але й ціною даної продукції. Так, чотири марки, що лідирують за рівнем популярності й споживчих симпатій, ставляться до середньої цінової категорії, тоді як відносно відомі марки з невисоким ступенем споживання належать до високої цінової категорії.

2.3 Сегментація ринку

Портрет типового споживача  соків (в упакуванні з ламінованого картону й у євробанках) такий: вік до 40 років, житель міста, освіта вища, рівень доходів вище за середній. Для представників цієї верстви населення сік є невід'ємним елементом здорового способу життя.

Маркетингові дослідження  показують, що споживачі розглядають  соки головним чином, як джерело вітамінів (50% респондентів) і натуральний продукт (25%). Найчастіше місцем покупки служить продовольчий магазин або гастроном (35% опитаних). Іноді покупці роблять покупки в магазинах cash&carry (15%) або на дрібнооптових ринках (12%). Основними критеріями споживчого вибору є якість (50% респондентів), ціна (40%), смак (32%), країна-виробник (20%) .

Здоровий спосіб життя - модна сучасна тенденція, особливо серед жителів великих міст. У  рекламі сокової продукції постійно робиться акцент на її корисних властивостях. Більшість споживачів віддають перевагу 100% сокам, як найбільш корисним й натуральним, що містять найменшу кількість консервантів. Причому, під цією назвою вони розуміють і відновлені соки в упакуванні, і соки прямого віджиму. Споживання соків на душу населення в Україні та Росії виросло до 18,4 л (для порівняння: в 2000 р. цей показник становив 6,3 л), а в східноєвропейських країнах - до 25 л. Проте, у порівнянні із країнами Західної Європи (30 л), споживання соків в Україні як і раніше залишається низьким.