Основні шляхи оптимізації фінансового стану підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ…………………………………………………………………5

1.1 Поняття фінансування  підприємств…………………………………………5

1.2 Методи і  правила забезпечення фінансування……………………………...8

1.3 Оцінка ефективності фінансування………………………………………...11

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ………………………………………………………………..14

2.1 Фінансово  – економічна діяльність підприємства………………………...14

2.2 Аналіз джерел  фінансових ресурсів………………………………………..17

2.3 Факторний аналіз рентабельності та прибутковості підприємства………28

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСВТА……………………………………………………………...36

3.1 Основні шляхи  оптимізації фінансового стану  підприємства……………36

3.2 Напрями підвищення  прибутковості підприємства……………………….41

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….46

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….47

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….50

ВСТУП

Актуальність теми  зумовлена тим, що сьогодні головною проблемою ефективного функціонування підприємств України є відсутність комплексної системи оцінки фінансового стану підприємств, яка б справді допомагала керівництву підприємства виявляти больові точки та ухвалювати правильні управлінські рішення.

В останні роки в Україні відбулися і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені кризовим станом економіки. Поява значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, недосконала система оподаткування, кредитування і розрахунків, певний розвиток ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин, - все це вимагає від суб’єктів господарювання вміння грамотно оцінювати фінансовий стан свого підприємства. Інакше вони не зможуть приймати правильні управлінські рішення і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними.

Крім того, будь-яке  інвестиційне рішення партнерів  підприємства по бізнесу базується  на основі даних оцінки фінансового  стану такого підприємства і доцільності участі в інвестиційній діяльності. Отже, значення оцінки фінансового стану підприємства полягає в тому, що за її результатами у суб’єктів господарювання в умовах кризової економіки з являється можливість якісніше здійснювати фінансове управління стосовно забезпечення стабільного розвитку підприємства, оперативно реагувати на зміни його ринкового середовища, спостерігати за показниками, що впливають на платоспроможність і фінансову рівновагу, визначати заходи щодо забезпечення підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Дослідженню теорії і практики організації фінансових відносин між підприємствами присвячені праці таких вчених-економістів: в Росії - А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, О.С. Стоянової, М.М. Крейніної, Г.С. Панової,    Є. А. Уткіної, В.Є. Черкасової та інших авторів; в Україні - у працях                  В. Ф. Покропивного, М.Я. Коробова, М. Л. Ла- пішко, А.М. Поддєрьогіна,     Н. В. Тарасенко та інші.

Метою є: обґрунтування  шляхів зміцнення фінансової діяльності  ВАТ „Чернігівське Хімволокно”  та підвищення ефективності використання фінансових  ресурсів.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

• визначення теоретичних засад аналізу фінансування підприємства;
• проведення аналізу фінансових показників підприємства;
• визначення шляхів підвищення прибутковості підприємства.

Об'єктом дослідження є процес оцінки фінансового стану ВАТ „Чернігівське Хімволокно”.

Предметом курсової роботи є теоретичні, методичні та практичні аспекти оцінки фінансової діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Поняття фінансування підприємства

У сучасних умовах господарювання фінансовий сектор є важливим інфраструктурним елементом, що забезпечує стрімкий розвиток ринкової економіки.

Фінансова діяльність підприємства являє собою організацію фінансових відносин, що виникають в процесі роботи з іншими суб’єктами господарювання. Фінансово-господарська діяльність передбачає наявність фінансових відносин. Вони виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів підприємства, здійснення основної та інших видів діяльності, а також у процесі розподілу доходів підприємства, в тому числі направлення їх на ті ж цілі.

Фінансові відносини  є частиною грошових відносин. Вони виникають лише при русі коштів і супроводжуються формуванням і використанням відповідних фінансових фондів.

Класифікація фінансових відносин можлива за такими цільовими ознаками:

1. Відносини, пов'язані  з формуванням власного капіталу  підприємства. Конкретні способи формування капіталу підприємства залежать від його організаційно-правових форм. Власний капітал є основним джерелом фінансування активів підприємства. У випадку збільшення потреби капіталу аналізуються можливості залучення позикового капіталу використання власного прибутку та інших можливих джерел фінансування діяльності підприємства. 

2.         Відносини, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. У першу чергу розглядаються відносини з постачальниками і покупцями: можливі ціни на реалізовану продукцію, механізм формування цін і обсягу продажів; договірні умови купівлі - продажу товарів; умови відшкодування збитку при порушенні договірних зобов'язань.

3.         Відносини, пов’язані з іншими видами діяльності підприємства: продаж або здавання майна в оренду; умови здійснення фінансових інвестицій тощо.

4.         Відносини між підприємством і банками за умовами надання і повернення кредитів.

5.         Відносини між підприємством і його працівниками з приводу розподілу і використання доходів, виплати дивідендів, випуску і розміщення акцій тощо.

6.         Відносини між підприємством і фінансовою системою при сплаті податків та інших обов'язкових платежів [13].

Фінансова діяльність здійснюється підприємством з метою формування первісного капіталу і наступного забезпечення обґрунтованих пропорцій при формуванні і використанні фінансових ресурсів підприємства, створення умов для виконання зобов'язань перед державою, покупцями і постачальниками.

Ефективна фінансова діяльність повинна спиратися на точність і  повноту обліку фінансових показників. Це пов'язано з фінансовим обґрунтуванням рішень щодо вартості і складу майна, величини власного капіталу довгострокових і короткострокових зобов'язань, необхідної виручки від реалізації продукції, прибутку від продажів, цінової політики, обумовлених можливостями підприємства.

Можливості подальшого розвитку підприємства визначаються його доходами. У свою чергу розмір доходів залежить від рентабельності різних видів діяльності, дотримання договірної дисципліни, раціонального використання фінансових ресурсів підприємства.

Доходи підприємства знижуються у випадку збільшення витрат, при цьому порушується кругообіг коштів. Все це призводить до зниження фінансових можливостей підприємства. Тому необхідно проаналізувати фінансовий стан підприємства, рівень і динаміку його фінансових показників і виявити причини стану, що утворився, які можуть включати:

-          недостатність власних або довгострокових позикових джерел фінансування, високу частку короткострокових зобов'язань, що знижують платоспроможність і фінансову стійкість підприємства;

-         необхідність зміни договірних умов розрахунків з постачальниками і покупцями;

-          необхідність зміни величини позикових джерел фінансування;

-         неможливість збільшення прибутку від продажів в умовах ринкової ситуації; відсутність інвестиційної діяльності тощо [39].

Підприємство  самостійно визначає свої доходи і  витрати, джерела фінансування, направляє вкладення коштів у розширення виробничої діяльності. Фінансові інвестиції можуть здійснюватися у формі цінних паперів держави, інших емітентів, участі у створенні статутного капіталу інших підприємств, зберігання коштів на депозитних рахунках у банках.

У рамках розширеної відтворювальної діяльності підприємство повинне працювати з прибутком, тобто доходи за сукупністю всіх видів діяльності мають перевищувати витрати. У випадку інвестиційної діяльності підприємству необхідно здійснювати капітальні вкладення з урахуванням рівня інфляції, ставки дисконту ризиків усіх видів.

Таким чином, підприємство повинно бути зацікавлене в одержанні прибутку. Від цього залежать його взаємовідносини з державою, банками, іншими підприємствами. При позитивній динаміці у фінансово-господарській діяльності формується позитивний імідж підприємства, зростає інвестиційна привабливість, що дозволяє розраховувати на нові інвестиційні вкладення.

1.2 Методи і правила забезпечення фінансування

Наслідком незадовільної  роботи по управлінню фінансами, відсутності  бюджетування на більшості вітчизняних  підприємств є невиконання елементарних вимог щодо формування окремих позицій  активів і пасивів, організації руху грошових коштів. Хоча з формального погляду звітність більшості вітчизняних підприємств складається правильно (відповідно до методичних і нормативних вимог), її параметри залишаються незадовільними. З метою дотримання фінансової рівноваги на підприємстві, забезпечення стабільної платоспроможності та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі, складання фінансових бюджетів слід дотримуватися правил фінансування, до яких належать:

• золоте правило фінансування;
• золоте правило балансу;
• правила ліквідності;
• правило вертикальної структури капіталу;

Золоте правило фінансування називають також золотим банківським правилом, або правилом узгодженості строків. Правило вимагає, щоб терміни, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися з термінами, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Це означає, що фінансовий капітал має бути мобілізований на термін, не менший від того, на який відповідний капітал заморожується в активах підприємства, тобто в об'єктах основних та оборотних засобів.

Підприємство, додержуючи вимог золотого правила фінансування, забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність. Але під час застосування цього правила постає проблема порівняння окремих статей активу та пасиву балансу (окремих об'єктів інвестування та джерел фінансування). Це можна (і є сенс) робити лише на стадії планування фінансово-господарської діяльності [13].

Загалом вважають, що має  діяти принцип “загального фінансування”, згідно якого усі активи фінансуються за рахунок усіх пасивів. На практиці застосовуючи золоте правило фінансування, користуються двома умовами, що виражають його зміст:

1. Довгострокові акиви / Довгострокові пасиви ≤ 1;

2. Короткострокові активи / Короткостроковий капітал ≥ 1;

У разі додержання золотого правила фінансування фінансова рівновага забезпечується за таких умов:

1) інвестований капітал  своєчасно (у передбачені строки) вивільняється в результаті господарської  діяльності;

2) існує можливість  пролонгації строків повернення капіталу;

3) платежі, термін оплати  яких настав, можна здійснити  за рахунок надходжень від  операційної та інвестиційної  діяльності.

Натомість інше правило фінансування - золоте правило балансу вимагає не лише паралельності термінів фінансування та інвестування, а й додержання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Правило вимагає виконання двох умов:

а) основні засоби мають  фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик:

Власний капітал + Довгострокові позички /Необоротні активи ≥ 1;

б) довгострокові капіталовкладення  мають фінансуватися за рахунок  коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають використовуватися не лише для фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних активів :

Власний капітал + Довгострокові  позики/Необоротні активи + Довгострокові оборотні активи ≥ 1;

Отже, використання золотого правила балансу дає змогу уникнути проблем з ліквідністю, якщо списання активів у результаті господарської діяльності за обсягами і термінами збігається з погашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у процесі поточної операційної діяльності. У довгостроковому капіталі має також існувати можливість пролонгувати строки погашення існуючих кредитів і залучити новий капітал. Якщо ж такі можливості існують, то дотримання золотого правила балансу є необов'язковим.

Таким чином, перші три правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та активів підприємства, останнє стосується лише пасиву балансу. Всі правила базуються на розрахунку ряду показників, які характеризують співвідношення певних статей балансу.

Вимоги правил покриття потреби  в капіталі слід враховувати в  ході складання поточних і довгострокових фінансових планів, і лише в цьому випадку параметри звітності відповідатимуть критеріям кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства. Перевірка дотримання зазначених правил дозволяє дійти висновку про якість прийняття фінансових рішень менеджментом підприємства.

Методи фінансового  аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження  фінансового стану підприємства. 
За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів) [13].

Вертикальний  аналіз полягає у визначенні у  відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо. За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний  аналіз має на меті дослідити зміни  показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний  та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Аналіз відносних  показників. Відомо понад 200 відносних  аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з'ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.

1.3 Оцінка  ефективності фінансування

Фінансовий стан підприємства — це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їхньому розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансово-господарський стан підприємства може бути стійким чи дуже добрим; недостатньо стійким чи задовільним; нестійким чи сумнівним; кризовим чи незадовільним, що залежить від багатьох факторів:

• виду діяльності;
• виду ресурсів, що використовуються у процесі виробництва;
• ефективності управління підприємством;
• кон'юнктури ринку;
• загальної економічної ситуації у країні тощо.

Стійкий фінансовий стан здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними  ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності — вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Головна мета аналізу  — своєчасно виявляти і запобігати недолікам у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності. При цьому необхідно вирішувати наступні задачі:

а) на основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками  виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

б) прогнозування можливих фінансових результатів, економічної  рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

в) розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне  використання фінансових ресурсів і  укріплення фінансовою стану підприємства [36].

Аналізом фінансового  стану займаються не лише керівники  і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори  з мстою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінювання умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться  службами підприємства, і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мста — встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключити ймовірність банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі звітності, що публікується. Його мета — встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Отже, для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом і джерелами утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку — залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю та інші, а також методику їх аналізу.

РОЗДІЛ 2.

АНАЛІЗ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Фінансово  – економічна характеристика  підприємства

ВАТ „Чернігівське Хімволокно” знаходиться на півночі України на межі з Росією та Білорусією, в місті Чернігів, на березі річки Десни. Таке географічне положення дає можливість підприємству постачати свою продукцію водним, автомобільним та залізничним транспортом.

Історія підприємства нинішнього ВАТ „Чернігівське Хімволокно” розпочалася в квітні 1957р закладенням першого  каменя гіганта радянської хімічної індустрії. А через два роки, у 1959р достроково розпочав роботу перший цех комбінату. У 1965 р на підприємстві розпочався випуск анідних ниток – єдине до сьогодні виробництво анідних ниток і кордних тканин на території колишнього СРСР.

Майже за 45 років  „Хімволокно” кілька разів проводило  поновлення і реконструкцію устаткування, удосконалювався технологічний  процес. Було налагоджено випуск пофарбованих ниток текстильного призначення, поліамідних і поліпропіленових моно ниток (ліски), світло стабілізованих  пофарбованих ниток технічного призначення та ін. Були встановлені модернізовані лінії неперервної екстракції і сушіння полімеру (НЕС-20М), лінії каскадного полі амідування (ЛКП-20), неперервного сушіння полімеру (НС-20М) та ін.

Після того як у 1982р було введене виробництво  поліамідних ниток, підприємство зайняло  міцні позиції з випуску цієї продукції не тільки в СРСР, але і за кордоном.

У квітні 1991р  підприємство вперше скоротило випуск капронових технічних ниток і  кордних тканин. Це було тяжкі роки, коли руйнували звичайні зв’язки  й втрачались давні партнери. Інфляція і загальна стагнація ринку негативно  впливали на виробництво, але співробітники ЧХВ пишаються тим, що зуміли зберегти підприємство.

Етап відродження  підприємства розпочався в березні 2008р зі співпрацею з великою українською  газотрейдинговою компанією ВАТ  „Корпорація Енерготрансінвест”. Нова система управління, ефективний і твердий антикризовий менеджмент, інвестиції в модернізацію в виробництво, надійне партнерство з Черкаським ВАТ „Азот” (основним постачальником сировини для підприємства) і Білоцерківським шинним заводом ВАТ „Росава” (основним споживачем кордної тканини) – це основні фактори успіху.[32]

Підприємство  ВАТ „Чернігівське Хімволокно”  ефективно співробітничає з:

- легка промисловість:  текстильні підприємства, панчішно-шкарпеткові  фабрики, швейні підприємства, взуттєві  підприємства, стрічкоткацькі і канатні фабрики, швейні підприємства товарів народного споживання;

- промисловість:  шинні заводи, підприємства з  виробництва з сит і фільтрувальних  матеріалів, підприємства будіндустрії, фабрики РТВ, фабрики технічних  тканин.

Сировина  надходить з Франції. Збут продукції відбувається не тільки в межах України, а й за межами її:

- вітчизняні  споживачі: ВАТ „СП Росава”  (м. Біла Церква), ВАТ „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ), Концерн „Чексіл” (м. Чернігів), ВАТ „Прилуцька  панчішна фабрика ім. 8 Березня” (м. Прилуки), АТ „Фабрика технічних тканин „Технофільтр” (м. Київ), ВАТ „Лисичанський завод РТІ” (м. Лисичанськ) та ін.

- зарубіжні  споживачі: ВАТ „Гама” (м. Орел, Росія), фабрика „Красна Зоря”  (м. Москва, Росія), ВАТ „Смоленська  панчішна фабрика” (м. Смоленськ, Росія), ВАТ „Воронізький завод шин” (м. Вороніж, Росія), ВАТ „Белшина” (м. Бобруйськ, Білорусія), ПКФ „JUCARIE” S.R.L. (м. Кишинів, Молдова), АТ „Галанта” (м. Орхей, Молдова), ВАТ „Завод по обробці кольорових металів” (м. Балхаш, Республіка Казахстан), ВАТ „Crabro” (м. Каунас, Литва), ВАТ „Полівектрис” (М. Яшюнай, Литва), фірма „MAGISTR” SIA (м. Даугавпілс, Латвія) та ін.

Здійсню виробництво більше 100 видів основної продукції і 97 видів товарів народного споживання. Є три головних напрямки виробництва:

1) виробництво  „Капрон”: поліамід ПА-6 (гранулят); нитки капронові технічного призначення;  нитки капронові тканини, нитки  для риболовлі; нитки текстильного  і трикотажного призначення: комплексні  матовані, в т.ч. пофарбовані, блискучі, текстуровані.

2) виробництво „Анід”: поліамід ПА-6,6, нитки анідні технічного призначення; кордні анідні тканини, поліамідні, поліпропіленові і поліетиленові мононитки; поліамідне волокно ПА-6.

3) текстильно-галантерейне  виробництво: тканини для гумотехнічних  виробів;  нитки технічного призначення; спецодяг;

4) виробництво товарів народного споживання: жіночі колготки, гольфи, шкарпетки; шнури, троси, тасьма, мотузки, сітні полотна, шпагати.

Значення  техніко-економічних  показників динаміки зведемо до табл 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка  техніко-економічних показників ВАТ  „Хімволокно”