Основні завдання та права Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України

 

Кафедра кримінального  права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: «ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ

 СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ»

 

 

 

 

                                                                  

 

                                                                          Виконавець:

 

                   Керівник:

                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький 

2013

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………...2

Список скорочень……………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І  СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК ПРАВООХОРОННИЙ ОРГАН СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ…………………………………………………....4

• 1.1. Історія створення служби ………………………………………………………….4

• 1.2. Система і структура Служби безпеки України …………………………………..9

• 1.3. Кадрове забезпечення……………………………………………………………...12

РОЗДІЛ ІІ ОСНОВНІ  НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ СБУ………………14

• 2.1. Оперативно-розшукова діяльність………………………………………………..14

• 2.2. Розвідка і контррозвідка…………………………………………………………..16

РОЗДІЛ ІІІ  КОНТРОЛЬ І КЕРІВНИЦТВО ДІЯЛЬНІСТЮ СБУ………………….22

1. Контроль Верховної  Ради України за діяльністю Служби

безпеки України………………………………………………………………………..22

2. Основні завдання та права Уповноваженого Президента України  з  питань  контролю  за діяльністю Служби безпеки України………………………………….26

ВИСНОВОК……………………………………………………………………………….30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

                     В кожній країні є організація завдання якої запобігання й усунення загрози державі та її громадянам. В нашій країні з 1992 р. була створена Служба безпеки України , в неї можуть входити як військовослужбовці так і цивільні, що підписали контракт з Службою безпеки України . Робота в Служби безпеки України є досить небезпечною : розкриття злочинів ,корупції , організованої злочинності . Співробітникам Cлужби безпеки України дозволено використовувати фізичну силу і зброю , але вони несуть відповідальність не лише за життя своє і громадян а й за життя затриманих злочинців. Співробітники Служби безпеки України зосереджують зусилля на захисті найуразливіших сфер життєдіяльності суспільства. Однією з таких сфер є економіка. Тому цілком закономірним є створення у структурі Служби безпеки України Департаменту контррозвідувального захисту економіки держави. Його визначено голов¬ним у системі Служби безпеки України з розробки стратегії і тактики захисту національних економічних інтересів, розкриття і припинення злочинів в економічній сфері. Служби безпеки України також виконує завдання щодо захисту дипломатичних представництв України за кордоном.

Тому відбір кадрів за службу дуже суворий , обов’язково враховуються особисті риси характеру, патріотизм , принципіальність, повага до громадян , моральні і ділові якості . Кожен співробітник , має велике значення для організації , як і для системи , головне завдання якої зміцнення оборонної здатності та економічного потенціалу країни. Для контролю над злочинністю було створено відділи , кожен з яких бореться з конкретним видом злочинів:тероризмом, організована злочинність , вилучення наркотиків та зброї, розшук. Служба безпеки несе величезну відповідальність перед народом України ,захищає інтереси держави , підтримує порядок у країні. Для виконання цих покладених на Cлужби безпеки України завдань застосовують різні методи , а для контролю над тим щоб ці - методи не виходили за межі закону , а робота виконувалась добросовісно , для цього існує спеціальна Комісія з питань оборони і державної безпеки. ЇЇ голова щорічно надає письмовий звіт про діяльність Cлужби безпеки України Президентові України.

                Основною метою є розкриття завдань Служби безпеки України ,як спеціального уповноваженого правоохоронного органу механізму забезпечення національної безпеки.

               Також , я б хотіла наголосити  на важливості даної організації  для нашої країни, що працює  за для підтримання законості у державі.

 

 

 

Список скорочень

1.Народний комісаріат внутрішніх справ далі - НКВС

2.Комітет Державної безпеки СРСР далі – КДБ СРСР

3.Служби безпеки України далі – СБУ

4.Антитерористичний центр при Службі безпеки далі – АТЦ

 

 

 

РОЗДІЛ І

СЛУЖБА БЕЗПЕКИ  УКРАЇНИ ЯК ПРАВООХОРОННИЙ ОРГАН СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

1.1 Історія створення служби

Формування дієздатної Служби безпеки України - одне з найбільш складних та суперечливих завдань становлення  сучасної державності України. В  перебігу демократичних процесів із моменту виникнення означеної правоохоронної діяльності постав цілий комплекс політичних, економічних, соціальних, психологічних та інших проблем.

Провідна роль у справі забезпечення національної безпеки  як складової суспільної безпеки належить Службі безпеки України. Функції цього інституту досить різноманітні й спрямовані на забезпечення національної безпеки України.

Враховуючи дослідження таких науковців, як  О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, В.О. Козенюк, Ю.Ф. Кравченко, Л.Б. Невзлін, В.А. Моїсеєва, В.Г. Пилипчук, та інші, можна виокремити 5 історичних ступенів розвитку Служби безпеки України (далі - СБУ):

• Перший: зародження охоронних підрозділів у сфері захисту національних інтересів;
• Другий: розвиток підрозділів Служби безпеки в імперські часи (з XVII ст. - до початку XX століття);
• Третій: розвиток підрозділів безпеки під час відродження української державності (1917-1920 рр.);
• Четвертий: радянський період (1920-1991 рр.);
• П’ятий: сучасний період розбудови Української держави.

Втім назвати конкретну  дату або конкретний період створення  органів державної безпеки надто важко. Влада повсякчас намагалася закріпити діяльність органів безпеки на законодавчому рівні. Перші пам’ятки ми знаходимо ще в редакції Руської Правди, де наведено такі форми розшуку, як «свод», «гонение следа».(де посилання)

У XIX ст. за наказом Миколи І політичну поліцію було реорганізовано і створено Третє відділення канцелярії - орган політичної поліції, який безпосередньо підпорядковувався царю. Одним із завдань цього підрозділу було охорона державної безпеки.

У 1934 р. за ініціативою  керівників держави на базі об’єднаного  Державного політичного управління був створений Народний комісаріат внутрішніх справ (далі - НКВС).

Однойменний комісаріат з 1919 року існував в УСРР (у першому більшовицькому уряді в Україні був Народний секретаріат внутрішніх справ, який очолювала Є.Бош) як республіканський орган, хоча фактично підпорядковувався НКВС РСФРР (згодом — СРСР).

У липні 1934 були сформовані основні  адміністративні підрозділи НКВС — державної безпеки (рос. — ГУГБ), виправних трудових таборів (рос. ГУЛАГ), прикордонних і внутрішніх військ (ГУПВО), робітничо-селянської міліції та пожежної служби (ГУПО). За своїм призначенням це були виконавчі частини партійно-державного механізму.

У 1954 р. був створений Комітет  Державної безпеки СРСР (далі – КДБ СРСР) .У систему КДБ входили органи державної безпеки, прикордонні війська і війська урядового зв'язку, органи військової контррозвідки, навчальні заклади і науково-дослідні установи. Основним завданням КДБ СРСР було - захист комуністичного режиму СРСР від внутрішніх і зовнішніх ворогів, а також виконання функцій політичної розвідки за кордоном для уряду Радянського Союзу та політичної контррозвідки на території СРСР.

У 1978 р. Ю. В. Андропов, будучи Головою КДБ СРСР, добився підвищення статусу органів ДБ і виводу з прямого підпорядкування Ради Міністрів СРСР. 20 березня 1991 року відомство отримало статус центрального органу державного управління СРСР, очолюване міністром СРСР.

20 вересня 1991 року Верховною Радою України прийнято постанову ,,Про створення Служби національної безпеки України“. В постанові зазначалося: ,,Створити Службу  національної  безпеки  України,  яка  (до обрання Президента України)  безпосередньо  підпорядкована  Голові Верховної Ради України і  підконтрольна  Верховній  Раді  України. Цією ж постановою ліквідовувався Комітет державної безпеки УРСР.

Хоча  СБУ була створена на матеріально-технічній базі КДБ УРСР та фактично є його спадкоємицею, формування дієздатної Служби безпеки України - одне з найбільш складних та суперечливих завдань становлення сучасної державності України.

В ході перебігу демократичних процесів, починаючи з моменту виникнення означеної правоохоронної діяльності постав цілий комплекс політичних, економічних, соціальних, психологічних та інших проблем з якими боровся перший голова СБУ – Голушко Микола Михайлович. До призначення на цю посаду, з травня 1984 року він був головою КДБ УРСР. Микола Михайлович був нагороджений орденом «Знак Пошани», знаком «Почесний співробітник держбезпеки», орденом Червоної Зірки, орденом Трудового Червоного Прапору та медаллю «За бездоганну службу» 1-3 ступенів.

Виступаючи державною  інституцією, органи СБУ почали реалізовувати свої повноваження від імені держави, забезпечуючи її захист як усередині держави, так за межами країни. Водночас діяльність СБУ була не досконалою і потребувала вжиття заходів щодо вироблення оптимальної моделі діяльності відповідних підрозділів, що відповідатиме Конституції України та потребам суспільства.

25 березня 1992 року Верховна  Рада ухвалила Закон «Про Службу  безпеки України». В зазначеному законі були викладені всі аспекти діяльності та повноваження СБУ. Також з’явилось визначення правоохоронного органу.  ,,Служба безпеки України  -  державний  правоохоронний  орган спеціального  призначення,  який  забезпечує   державну    безпеку України. “

Враховуючи демократичний  розвиток суспільства, відкритість  та прозорість дій органів державної  влади й органів місцевого  самоврядування, наближення до міжнародних стандартів діяльності державних інституцій (до них віднесено діяльність Служби безпеки України), не можна залишити поза увагою те, що зазначена діяльність стала відкритішою. Свідченням цього є численні публікації з проблематики повноважень Служби безпеки України. Неабиякий інтерес викликає і питання становлення й розвитку відповідних органів.

6 листопада 1992 року  був призначений другий голова  Служби безпеки України Марчук Євген Кирилович. Він був відповідальним і зразковим службовцем. Отримав вищу освіту за спеціальністю вчителя української мови та літератури. Від 1963 р. працював у КДБ УРСР: 14 років був на оперативній і 17 років на керівній роботі в системі розвідки та контррозвідки. Пройшов усі службові щаблі КДБ УРСР: від молодшого лейтенанта до генерала. Та за поданням Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука 6 листопада 1991 року конституційною більшістю в 307  голосів у підтримку був призначений першим Головою Служби безпеки України. Пізніше за свою діяльність він був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, Орденом князя Ярослава Мудрого V ст., Командорським Хрестом із зіркою за заслуги перед Республікою Польща, 7-ма медалями, іменною вогнепальною зброєю.

Гучною справою у роботі Служби безпеки України за час головування Марчука Є. В. стало викриття і припинення шпигунської діяльності особи без громадянства Г. Саркісяна та громадянина України А. Ткаченка, які виконували в Україні завдання іноземної розвідки щодо збирання відомостей про новітню зенітно-ракетну техніку.

Третім головою Служби безпеки став Маліков Валерій  Васильович. З грудня 1992 року він  був 1 заступником голови Служби безпеки  України. І 12 липна 1994 року був призначений головою Служби безпеки. Отримав вищу економічну освіту у Харківському державному університеті. Також відвідував Вищі курси КДБ СРСР. З 1970 року працював на оперативних та керівних посадах в КДБ. Був нагороджений орденом «Знак Пошани» та 6 медалями.

Гучною справою тих  років стала  операція контррозвідки 1994 року щодо припинення провокації відносно України і видворення за межі країни та передачі владі Швеції 32-річного шведа Еріка Олафа Естенсона. Під час перебування в Україні Естенсон запропонував передати йому ядерні боєзаряди, з яких він мав намір зібрати у Стокгольмі ядерну бомбу потужністю 20-30 мегатонн, щоб шляхом шантажу уряду Швеції добитися надання Україні фінансової допомоги у 2 мільярди американських доларів.

У 1997–1998 роках співробітники СБУ спільно з митниками і прикордонниками припинили ряд спроб транснаціональних нарко-картелів, зокрема колумбійського та африканського, організувати своєрідний «транзитний міст» з переміщення великих партій «важких» наркотиків (кокаїну, гашишу, героїну) через Україну в Західну Європу.

Згідно з Указом Президента України 11 грудня 1998 року створено Антитерористичний центр при СБУ. Положення про Антитерористичний центр при СБ У затверджує Президент України за поданням Кабінету Міністрів України. Після прийняття у 2003 році Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у державі створено правову базу боротьби з тероризмом.

Небезпечною тенденцією тероризму в сучасних умовах є  його інтеграція з організованою злочинністю на тлі загального росту злочинності та інших негативних явищ. Даний процес пояснюється зацікавленістю цих двох сторін у використанні можливостей один одного в досягненні своїх протиправних цілей.

Зараз СБУ має домовленість про взаємодію і співробітництво зі спецслужбами майже п'ятдесяти країн. У рамках підписаних угод регулярно відбуваються зустрічі, спільні засідання, на яких обговорюються питання боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, наркобізнесом та інші; відбувається обмін інформацією. Регулярним стало проведення засідань Ради керівників органів безпеки і спеціальних служб держав-учасниць СНД. У результаті на практиці успішно здійснюються операції з вилучення великих партій наркотиків, зброї, контрабандних товарів, затримання членів злочинних угруповань.

У 2009 році був прийнятий  Закон України «Про засади запобігання  та протидії корупції», що, покладає відповідні завдання на підрозділи Служби безпеки України.

З 9 січна 2013 року головою СБУ є Якименко Олександр Григорович. З 5 липня 2012 року він був першим заступником Голови Служби безпеки України — начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України. Закінчив російське Єйське вище військове авіаційне училище льотчиків. Був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ст..

1.2. Система  і структура Служби безпеки  України

Керівництво всією діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова СБУ. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на СБУ. Голова СБУ призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

У СБУ створений колегіальний дорадчий орган - колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на СБУ завдань, приймає рішення з основних напрямів і проблем оперативно-службової діяльності та роботи з кадрами. Рішення колегії приймаються більшістю голосів і оголошуються наказами Голови СБУ. До складу колегії входять: Голова СБУ, його заступники, Голова Служби безпеки Республіки Крим та інші особи, крім народних депутатів України, призначені Президентом України за погодженням з Верховною Радою України.

СБУ складається з:

• Центрального управління;
• Регіональних органів;
• Органів військової контррозвідки;
• Навчальних, наукових, науково-дослідницьких та інших організацій;
• Антитерористичного центру при Службі безпеки (АТЦ).

Центральне управління СБУ відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів СБУ. До його складу входять апарат Голови СБ України та функціональні підрозділи (департаменти):

• контррозвідки;
• захисту національної державності;
• контррозвідувального захисту економіки держави;
• контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки;
• боротьби з корупцією та організованою злочинністю;
• боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
• досудового слідства;
• охорони державної таємниці;
• оперативно-технічних заходів;
• оперативного документування;
• зв’язку;
• організаційного, інформаційно-аналітичного, кадрового, правового, господарського, фінансового та інших видів забезпечення оперативно-службової діяльності СБУ

Центральне управління СБУ, як і інші органи та установи, що належать до системи СБУ, є юридичними особами, тобто мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки й штампи,  розрахункові рахунки в банках, у тому числі і валютні.

Також Центральне управління СБУ видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов'язкові для виконання у системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників СБУ  або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.

У межах своєї компетенції  Центральне управління СБУ вносить Президенту України пропозиції про видання актів з питань збереження державної таємниці, обов'язкових для виконання органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Керівництво всією діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова СБУ, якого призначає Верховна Рада України за поданням Президента України. Голова СБУ має заступників, яких за його поданням призначає Президент України.

Начальників підрозділів Центрального управління СБУ: контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом, а також начальників регіональних органів – обласних управлінь СБУ призначає Президент України за поданням Голови СБУ

Згідно постанови Верховної Ради України від 1 січня 2007 року, загальна чисельність Служби безпеки України має кількість 33500 осіб, у тому числі до 27200 військовослужбовців.

Антитерористичний центр при Службі безпеки (далі – АТЦ) створений для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій. Структурно АТЦ складається з Міжвідомчої координаційної комісії та Штабу, а також координаційних груп і їх штабів при регіональних органах СБУ.

Штаб є виконавчим робочим органом Центру, який здійснює поточну організаційну роботу з виконання покладених на АТЦ завдань.

Діяльність координаційних груп при регіональних органах СБУ відображає структурованість АТЦ відповідно до адміністративно-територіального устрою держави та значно підвищує мобільність центру у вирішенні покладених на нього завдань за місцем та часом.

1.3. Кадрове  забезпечення

 

Діяльність СБУ, її органів  і працівників базується на принципах законності, поваги до прав та гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.

Враховуючи особливості  щодо діяльності СБУ, її компетенцію  та значення,

особлива увага приділяється кадровому забезпеченню цих органів.

Кадровий склад Служби безпеки можна розділити на дві  категорії:  військовослужбовці та  працівники, які уклали трудовий договір зі СБУ.

Набір кадрів до  органів  СБУ   здійснюється шляхом конкурсного відбору, враховуючи ділові та моральні якості. Підбір співробітників з високими діловими та моральними якостями — це вимоги Закону України «Про Службу безпеки України», відомчих норм, які конкретизують цю роботу. Значна увага в роботі з кадрами приділяється вихованню та підвищенню рівня їх знань, ділової кваліфікації.

    З  метою   більш  детального  врегулювання  підбору  кадрів  для   СБУ  спеціальною постановою Верховної Ради  України  від  25  березня  1992  року затверджене «Положення про порядок  комплектування,  матеріально-технічного, військового та фінансового забезпечення СБУ».

Військовослужбовці СБУ  можуть бути співробітниками, а також  військовослужбовцями строкової служби. Співробітники-військовослужбовці виконують свої обов’язки на умовах укладення договору (контракту), а військовослужбовці строкової служби проходять військову службу як призвані на військову службу відповідно до Закону України від 25 березня 1992 р. «Про загальний військовий обов’язок і військову службу».

Військовослужбовці СБУ приймають військову присягу на вірність народу України, мають єдину форму одягу, а також їм видається службове посвідчення.

 

 

Отже, у розділі приділяється увага  історії створення та розвитку СБУ. Історія органів державної безпеки має глибокі історичні корені та нерозривно пов’язана з розвитком державності .

Щодо системи СБУ її становлять Центральне управління СБУ, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ. Організаційну структуру СБУ визначає Президент України.

Діяльність СБУ, її органів і працівників базується  на принципах законності, поваги до прав та гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.

Кожного року здійснюється набір кадрів до органів СБУ шляхом конкурсного відбору. Військовослужбовці можуть, бути як співробітниками так і військогослужбовцями строкової служби, кожен з яких має свої військові обов’язки. 
РОЗДІЛ ІІ

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ СБУ

2.1. Оперативно-розшукова  діяльність

Поняття оперативно-розшукової діяльності законодавчо закріплено у ст. 2 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, згідно з якою оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів (посилання).

Одним з головних завдань Служби безпеки України залишається розшук.

На жаль, роботу оперативних підрозділів  Служби безпеки України, найменше висвітлено в науковій юридичній літературі. Цьому є об’єктивні причини. По-перше, це засекреченість форм і методів, які використовують у своїй роботі працівники оперативно - розшукових підрозділів Служби безпеки України. По-друге, зайва заідеологізованість поглядів на діяльність правоохоронних органів у колишньому Радянському Союзі («у СРСР ніхто ні за ким не стежить, Комітет державної безпеки (КДБ) та правоохоронні органи загалом працюють відкрито, бо вони представляють народ і захищають його інтереси»). І по-третє, дається взнаки відсутність теоретичної бази для відкритого вивчення цього виду юридичної діяльності.

До оперативних підрозділів  Служби безпеки України відносяться  підрозділи розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, підрозділи захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю оперативно-технічні та оперативного документування.

Працівники оперативних підрозділів  поділяються на співробітників, діючих відкрито від імені відповідної оперативної служби і негласних (таємних) співробітників, приналежність яких до оперативно-розшукового підрозділу глибоко законспірована.

Чинна Конституція України (1996 р.) зробила  значний внесок у справу побудови правової держави, що зумовило переорієнтацію зусиль правоохоронних структур на першочергове забезпечення гарантованих конституційних прав і свобод людини й громадянина і водночас певним чином підняло «завісу» над діяльністю правоохоронців, зокрема Служби безпеки України.

Діяльність оперативних підрозділів  СБУ України врегульовано не тільки Конституцією України, а й законами, виданими на її основі, а також підзаконними нормативно-правовими актами.

Завдання оперативно-розшукової діяльності Служби безпеки України містяться у ст. 2 Закону «Про Службу безпеки України», відповідно до якої на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції – захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань СБУ також входить попередження, виявлення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Метою діяльності оперативних підрозділів  СБУ, як пише С.Г. Гордієнко, є «забезпечення державної безпеки як якісного стану системи суспільних відносин та державних інституцій, котрий характеризується надійним функціонуванням органів державної влади, що дає змогу досягти захищеності національних інтересів України, створити умови для забезпечення та примноження духовних і матеріальних цінностей українського народу» (посилання).

Отже, і працівники, які здійснюють боротьбу зі злочинністю, й злочинці, котрі вступають у протиріччя із законом, мусять усвідомлювати, що права  і свободи людини в Україні, закріплені Конституцією, хоча «і не є вичерпними» (ст. 22 Конституції України), але за певних умов можуть бути обмеженими в інтересах безпеки інших громадян, суспільства в цілому.

Таким чином, важливість конституційного  рівня регулювання оперативно-розшукової діяльності полягає в тому, що він «охоплює інститути і норми, що становлять загальну основу всіх видів державної діяльності, що застосовуються в усіх сферах соціального управління»

Чинне законодавство, зокрема  закони «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про прокуратуру», встановлює чітку систему додержання вимог законів під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. Зокрема, ст. 14 базового закону передбачає 10 позицій, над забезпеченням яких здійснює нагляд Генеральний Прокурор України, його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їхні заступники, а також уповноважені наказом Генерального Прокурора України начальники і прокурори управлінь, відділів Генеральної Прокуратури України і прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Для виконання цих  завдань в апараті Генеральної  Прокуратури України створено Головне управління нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, що має у своїй структурі кілька відділів, котрі здійснюють нагляд за дотриманням законності у відповідних структурах СБУ, МВС, Держприкордонслужбі, митниці, державної служби охорони тощо [4, с. 353].

За роки незалежності Української держави було нагромаджено великий масив правового регулювання оперативно-розшукової діяльності СБУ: ухвалено закони «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність» і низку інших законів, які забезпечують організаційно-правові засади функціонування Служби безпеки України.