Особисте страхування та його місце в системі страхового захисту громадян (за матеріалами ПАТСК «Універсальна»)

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний  інститут

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

З курсів: «Страховий ринок» «Страхові послуги»

на тему: « Особисте страхування та його місце в системі  страхового захисту громадян»

(за матеріалами  ПАТСК «Універсальна»)

Студентки ІІІ  курсу

Денної форми  навчання

Групи СМ-31д

Спеціальність 6.030508 «Фінанси і кредит»                                 Лейміч                                                                

Спеціалізації 03  «Страховий менеджмент»                           Діани  Сергіївни

Науковий керівник

Старший викладач                                                       Рябіна Лариса Борисівна

Вінниця 2011

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                3    РОЗДІЛ1.СУТНІСТЬ ТА ЗАКОНОДАВЧА БАЗА ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ                                                                              6

1. Сутність та класифікація особистого страхування                                       

2. Нормативно-законодавча база особистого страхування

РОДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ                                                                                  19                                                                                                    

2.1 Організаційно-правова  характеристика СК «Універсальна»

2.2. Аналіз динаміки  виплат зі страхування на прикладі  СК «Універсальна» за період 2008-2010рр.

РОЗДІЛ 3. ДОСВІД СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ ТА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ СТРАХОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ  29

3.1. Досвід страхової  діяльності в зарубіжних країнах  порівняно з страховою діяльністю  в Україні.

3.2. Напрями підвищення  ефективності страхової діяльності  в ринковому середовищі України.

ВИСНОВКИ                                                                                                               39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Необхідність особистого добровільного страхування зумовлюються як ризиковим характером відтворення  робочої сили, так і підвищенням  ступеня ризику життя у зв’язку  з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зростанням частки людей  похилого віку в загальній чисельності  населення. це ускладнює захист особистих  інтересів громадян з боку держави  та її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу  індивідуальних доходів.  
         Здійснення особистого страхування пов'язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок. 
          Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також порядком накопичення коштів для здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя, що характеризується поступовістю такого накопичення протягом дії договору страхування, об'єднує накопичувальні види особистого страхування, а страхування від нещасних випадків і медичне страхування - ризиковані. Порядок та особливості функціонування ринку особистого страхування регламентується Законом України „Про страхування”. 
          Метою роботи є визначення проблем та шляхів удосконалення фінансової діяльності при здійсненні особистого страхування. 
          Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання: 
- Визначити особливості фінансової діяльності страхових компаній на ринку особистого страхування. 
- Визначити основні види особистого страхування. 
- Дослідити особливості фінансової діяльності страховика при страхуванні громадян від нещасних випадків і хвороб.  
- Дослідити ризики фінансової діяльності страховика по окремих видах особистого страхування. 
- Провести аналіз фінансових показників ринку особистого страхування в Україні. 
- Проаналізувати умови особистого страхування та порядок його організації при страхуванні громадян від нещасних випадків і хвороб. 
- Дослідити фінансові результати ринку особистого страхування в Україні. 
- Оцінити та проаналізувати фінансові результати діяльності Страхової компанії "Універсальна" на ринку особистого страхування в Україні. 
           Предметом даної курсової роботи є розвиток особистого страхування в Україні. 

Питання функціонування системи  страхування та її особливостей досліджували вчені різних дисциплін – економічних, фінансових, правових, соціологічних, політологічних і навіть філософських, серед яких: В. Парнюк, В. Куценко, В. Новіков, О. Новікова, С. Шевцов, С. Барсукова, І. Калачова, В. Краснопер, В. Новак, І. Гнибіденко, Ю. Саєнко, В. Сердюк, Г. Силласте, М. Фрідмен, Л. Кінащук, О. Туренко, П. Спікер, П. Самуельсон та ін. 
        Розробці різнопланової проблематики, пов’язаної з особистим страхуванням, присвячено багато наукових праць українських і зарубіжних фахівців, зокрема: А. Загороднього, О. Заруби, В. Борисової, В. Базилевича, К. Базилевича, Д. Навроцького, М. Александрової, А. Александрової, К. Воблого, С. Осадця, С. Прокоповича, Н. Резника, Т. Артюка, І. Шевирьова, С. Мирзоєва, О. Нікітіної, В. Ручкіної, С. Саркісова, Р. Юлдашева, В. Шахова, А. Зубець, І. Краснової, В. Гомелля, Д. Туленти, М. Бадока, Д. Бланда та багатьох інших.  
Такі відомі науковці-економісти, як О. Зальотов, Д. Базилевич, О. Шихов, В. Шевченко, В. Фурман розглядали доцільність запровадження особистого страхування на промислових підприємствах.  
        Під час проведення дослідження та досягнення мети планується використовувати різні літературні джерел: підручники, науково-методичні матеріали, періодична література .

    При написані курсової роботи були використані такі методи дослідження, як математичний метод обробки кількісних даних, метод порівняльного аналізу, генетичний метод, тобто метод наукового пізнання економічних явищ і процесів, економічних систем, що грунтуються на аналізі їх виникнення, походження, становлення та розвитку. 
          Елементи наукової новизни одержаних результатів: 
Особисте страхування поділяється на три підгалузі. Їх існування пов'язане з різною тривалістю договорів страхування і різними обсягами страхової відповідальності.

 Курсова робота складається  з трьох розділів. В Розділі  1 розглядається економічна сутність  особистого страхування, надається  класифікація, далі проводиться  аналіз діючої нормативної бази  з особистого страхування.

В Розділі 2 надається організаційно-економічна характеристика СК «Універсальна», проводиться  аналіз виплат з особистого страхування.

В Розділі 3 вивчається зарубіжний досвід, аналізуються недоліки діючої системи оподаткування в Україні.

Курсова робота складається  з 45 сторінок друкованого тексту, містить ілюстрації - 2 таблиці, 3 діаграми, 41 літературне джерело.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА ЗАКОНОДАВЧА  БАЗА ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1Сутність та класифікація  особистого страхування

Особисте страхування є домінуючим страхуванням у світі. У США та Канаді на нього припадає понад 40% загального збору премій, в Європі - приблизно 60%,; в Азії - понад 70%, Україна – тільки понад 8%. 
         У найзагальнішому плані особисте страхування можна визначити як галузь страхової діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Особисте страхування регламентується  законом України "Про страхування". Зосередимо увагу на добровільному  особистому страхуванні.

Необхідність особистого добровільного  страхування зумовлюється як ризиковим  характером відтворення робочої  сили, так і підвищенням ступеня  ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також  зростанням частки людей похилого віку в загальній чисельності населення. Це ускладнює захист особистих інтересів  громадян з боку держави та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу  індивідуальних доходів.[7]

Особисте страхування включає:

• страхування життя;
• страхування від нещасних випадків;
• страхування додаткової пенсії;
• добровільне медичне страхування;
• страхування від нещасних випадків на транспорті.

У свою чергу страхування життя  здійснюють у формах змішаного страхування:

• страхування дітей;
• страхування до вступу у шлюб.

Страхування від нещасних випадків має такі різновиди:

• індивідуальне страхування;
• страхування школярів;
• страхування робітників та службовців за рахунок засобів підприємств (в основному обов'язкове, але може бути і добровільним);
• обов'язкове страхування пасажирів повітряного, водного, залізничного та автомобільного транспорту.

Особливе місце в особистому страхуванні займають:

• страхування додаткової пенсії, оскільки воно не належить ні до страхування життя, ні до страхування від нещасних випадків;
• медичне страхування, оскільки у формі обов'язкового набуває рис соціального страхування, а у формі добровільного — особистого.[ 32, 196]

Страхування життя

Змішане страхування життя — вид страхування, який об'єднує в одному договорі кілька самостійних договорів страхування, зокрема три випадки:

• дожиття до закінчення строку страхування;
• смерть застрахованого;
• втрата здоров'я від нещасних випадків. Страхувальниками в цьому виді страхування є
• тільки фізичні особи. [26]

Договори змішаного страхування  життя укладаються з громадянами  віком від 16 до 75 років строком  на 3, 5, 10, 15 або 20 років. Розмір страхової  суми визначає страхувальник.

При страхуванні на дожиття до закінчення договору страхування страхувальник  отримує повну страхову суму, на яку було укладено договір, незалежно  від того, отримував він страхові суми у зв'язку з нещасними випадками  впродовж дії договору, чи ні.

У разі смерті застрахованого в період дії страхового договору страхова сума в розмірі 100% виплачується правонаступнику, зазначеному в договорі страхування. Природна смерть як наслідок хвороби, старості і т. ін. не є страховим  випадком.

При страхуванні від нещасних випадків з настанням страхової події  застрахований отримує певний відсоток від страхової суми залежно від  ступеня втрати здоров'я. Отримання  страхової суми за страховим договором  від нещасних випадків не залежить від виплат, на які має право  страхувальник з державного соціального  та пенсійного забезпечення. [8]

Нещасними випадками за цим видом страхування вважаються:

• утоплення;
• опіки, враження блискавкою або електричним струмом;
• обмороження;
• гострі отруєння газами або парами, отруйними та хімічними речовинами, ліками, харчовими продуктами.

Хвороба не вважається страховою подією. При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованим — дитина від дня її народження до 18 років. Термін страхування визначається як різниця між віком 18 років та віком (у повних роках) застрахованого при  укладенні договору.

Страхова сума виплачується застрахованому в разі нещасного випадку, що стався в період дії договору (певний відсоток), та при дожитті дитини до 18 років. Страхування до шлюбу. Договір може бути укладено на користь дітей, котрі постійно проживають в Україні. Вік дитини на день підписання договору не може перевищувати 15 повних років.

Страхова сума виплачується застрахованому при його вступі до законного шлюбу  в період з дня закінчення строку страхування до досягнення 21 року. При  не вступі до шлюбу страхова сума виплачується по дожитті застрахованого до 21 року.

Страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків включає:

• індивідуальне страхування;
• страхування дітей та школярів;
• страхування робітників і службовців за рахунок підприємств та організацій;
• обов'язкове страхування пасажирів;
• державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців, працівників митних, контрольно-ревізійних, податкових, правоохоронних органів;
• державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту під час виконання службових обов'язків і т. п. (ст. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування").

А. Індивідуальне страхування від нещасних випадків

Страховою подією за договором індивідуального  страхування є нещасний випадок, тобто будь-який раптовий вплив на здоров'я застрахованого, який стався не з його волі. Для добровільного  страхування не є страховим випадком інфікування СНІДом в результаті травми, а також хвороба. За умовами  договору страхувальник може застрахувати тільки самого себе. Стан здоров'я не є перепоною для укладення  договору. Вік страхувальника визначається в межах від 16 років до того віку, який характеризує середню тривалість життя. Умовами страхування передбачається можливість укладання договорів  на строк від 1 до 5 років. На практиці найпоширеніші договори страхування  — 1 рік. З метою стимулювання страхувальника до укладення довгострокових договорів  страховик передбачає знижки тарифів: на три роки — 5%, на чотири — 10, на п'ять  років — 10%. Страхова сума виплачується страховиком у разі смерті або  втрати здоров'я застрахованого внаслідок  страхового випадку. [9]

У разі смерті внаслідок нещасного  випадку або насилля страхова сума виплачується правонаступнику, вказаному  в договорі, в розмірі 100%.

При втраті здоров'я внаслідок страхового випадку страхувальник отримує  страхову суму, пропорційну відсотку втрати здоров'я.

Повна втрата працездатності при І  групі інвалідності передбачає виплату 100% страхової суми. Неможливість внаслідок  нещасного випадку виконувати роботу впродовж невеликого проміжку часу називають  тимчасовою непрацездатністю. Одноразове відшкодування збитків з тимчасової непрацездатності при амбулаторному  лікуванні до 14 днів виплачується в  розмірі 0,2% страхової суми за кожний день хвороби, до 30 днів — 0,3%. При стаціонарному лікуванні внаслідок нещасного випадку до 30 днів страхове відшкодування виплачують у розмірі 0,4% страхової суми за кожен день перебування в стаціонарі, а більше 30 днів — 0,5%. [13]

Не можуть бути застрахованими за умовами цього договору громадяни:

• віком на момент закінчення строку договору понад 80 років;
• визнані у встановленому порядку недієздатними;
• хворі на тяжкі захворювання центральної нервової системи (пухлина головного мозку, пухлини спинного мозку та хребта, ураження нервової системи при злоякісних новоутвореннях, гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), гострий некротичний енцефаліт, СНІД, а також душевнохворі);
• інваліди І групи.

Якщо застрахований під час  дії договору страхування став особою, яка не може бути застрахованою за зазначеними правилами, страховий  захист припиняється.

Б. Страхування дітей та школярів

Таке страхування здійснюється за принципом змішаного страхування. Школярі страхуються на період навчання в школі. Договори укладаються терміном на один рік, а розмір тарифної ставки узгоджується з віком дитини.

В. Страхування робітників та службовців за рахунок підприємства

За цим видом страхування  страхувальником є підприємство або організація, де працюють особи, умови праці яких є досить небезпечними для життя. Такі працівники підлягають обов'язковому страхуванню. Перелік їх подається в Законі України "Про страхування".

Виплата страхової суми здійснюється у зв'язку з втратою здоров'я  або настанням смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку. Перелік  страхових нещасних випадків передбачається умовами договору. Якщо страхується  група осіб, то договір укладається  на основі списку осіб, що додається до нього.

Правила страхування передбачають обмеження страхової відповідальності, якщо втрата здоров'я чи смерть застрахованого пов'язана зі скоєнням ним злочину  в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Договори укладаються строком  на 1 рік або на кілька місяців.

Г. Страхування військовослужбовців та військовозобов'язаних, призваних на збори

Страхувальниками, що сплачують страхові внески, є військові та інші відомства, які мають свої війська.

Страхові випадки, що зумовлюють виплату  страхової суми застрахованому:

• загибель застрахованого внаслідок поранення або захворювання в період дії страхового договору або одного року після звільнення зі служби;
• встановлення застрахованому інвалідності у зв'язку з проходженням служби;
• поранення під час служби;
• звільнення із служби за станом здоров'я.

Страхові виплати здійснюють на підставі документів, виданих військовою частиною за місцем проходження служби чи зборів.

Д. Обов'язкове страхування пасажирів

Цей вид страхування є специфічною  формою особистого страхування від  нещасних випадків.

Пасажири, котрі перебувають в  дорозі, є водночас страхувальниками та застрахованими. Згідно з чинним законодавством, страхування пасажирів  поширюється не на всіх пасажирів, а  тільки на тих, які їдуть:

• залізничним транспортом далекого прямування;
• автомобільним транспортом (крім внутріміського та внутріобласного);
• внутрішнім водним (крім приміського, екскурсійного);
• морським (крім приміського, екскурсійного);
• повітряним транспортом.

Страхові внески за цим видом  страхування встановлюються законом  і входять до ціни квитка. [29]

Обсяг страхової відповідальності залежить від наслідків нещасного  випадку. Страхова сума виплачується у  зв'язку з втратою здоров'я або  настанням смерті застрахованого. Дія  страхового договору починається з  моменту оголошення посадки на транспортний засіб і закінчується моментом зупинки  та виходу застрахованого в пункті кінцевого призначення за межі території  станції (вокзалу, аерофлоту і т. п.).

Під час зупинки та виходу пасажира за межі станції дія страхового договору припиняється і відновлюється з  поверненням на станцію.

Страхування додаткової пенсії

У більшості  розвинених країн світу пенсійне забезпечення громадян здійснюється із трьох джерел:

1. державної пенсійної системи (в межах соціального страхування);
2. пенсійних фондів підприємств, професійних спілок та міжнародних організацій;
3. страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями.

При такій структурі системи  пенсійного забезпечення страхування  додаткової пенсії здійснюється страховими компаніями та пенсійними фондами, а  гарантована (основна) пенсія виплачується державою і залежить від здатності  держави акумулювати необхідні  для цієї мети грошові засоби.

Власне система страхування  додаткової пенсії ґрунтується на таких  засадах. Термін страхування визначається як різниця між пенсійним віком  та віком страхувальника на момент укладення договору. Для страхувальників, котрі досягли 60 років (жінки) та 65 років (чоловіки), встановлюється строк страхування 5 років. Після закінчення строку страхового договору пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю оплачено страховими внесками.

1.2. Нормативно-законодавча база  особистого страхування

Особисте страхування в Україні відбувається за такими напрямками:  
- Страхування життя;  
- Страхування від нещасних випадків;  
- Добровільне медичне страхування;  
- Страхування від нещасних випадків на транспорті.  
В основному ці види страхування регламентуються Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР. [2]

До сучасної законодавчої бази, що регламентує діяльність в особистому страхуванні належать:

— Конституція України (КУ);

— Цивільний кодекс України (ЦК);

— Кодекс України про адміністративні  правопорушення (КПАП);

— Кримінальний кодекс України (КК);

— низка законів та підзаконних актів;

— накази Президента України;

— постанови Кабінету Міністрів України;

— накази, постанови, інструкції та листи  Міністерства охорони здоров'я України; а також ратифіковані Верховною Радою України міжнародні нормативно-правові акти, що видаються Всесвітніми організаціями, які спеціалізуються в галузі охорони здоров'я (ВООЗ, Всесвітня асоціація медичного права (ВАМП), Всесвітня медична асоціація (ВМА), Всесвітня психіатрична асоціація (ВПА)) та ін..

Верховною Радою України 23 вересня 1999 N 46-47 року був прийнятий Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цим Законом була визначена правова основа, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності . [4]

Законодавством  України може бути визначено уповноважених  страховиків для здійснення тих  чи інших видів страхування, у  разі, якщо здійснення тих чи інших  правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів  України. Обов'язковою умовою для  визначення уповноважених страховиків  має бути проведення відкритого тендеру  з оприлюдненням у засобах  масової інформації його умов і результатів  та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження  страховиків для здійснення окремих  видів страхування з боку держави.

      Відповідно до чинного законодавства договір особистого страхування можуть укласти особи, що досягли 16 років (а в окремих випадках 18 років). Встановлення такого обмеження недостатньо захищає інтереси неповнолітніх. Пропонується надати можливість особам, що досягли трудового повноліття, застрахуватися на випадок втрати працездатності, передбачивши у правилах здійснення особистого страхування, що приймаються страховиками, можливість укладення договору страхування з особою у віці 15 років у випадках, коли трудовим законодавством передбачена можливість укладення трудового договору з такою особою.

В новому Цивільному кодексі України в системі цивільно-правових договорів виділено загальний договір страхування без виокремлення його видів.

Згідно  з нормами Закону «Про страхування» страховик зобов'язаний:

– ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

– з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

– з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

– відшкодувати витрати, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

– за заявою страхувальника в разі проведення страхових заходів, що зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

– тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено також інші обов'язки страховика [1].

У свою чергу, страхувальник зобов'язаний:

– вчасно вносити страхові платежі;

– під час укладання договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати страховика про будь-яку зміну страхового ризику;

– повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо нього об'єкта страхування;

– вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;