Особливості оподаткування фінансових структур

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет водного господарства та природокористування

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра фінансів і економіки природокористування 
 

  КУРСОВА РОБОТА

  з дисципліни «Податкова система»  

  Тема  теоретичної  частини:

  « Особливості оподаткування фінансових структур » 

Виконала:

Студентка факультету економіки і підприємництва

напряму підготовки „Фінанси і кредит”

4 курсу,  групи Ф - 42

Шульгата  Наталія Анатоліївна

№ в списку групи 21 

Перевірив:

Доцент кафедри фінансів і економіки природокористування

_________________________

                (оцінка)

______________ ______________  Борейко В.І.

     (число)               (підпис)          
 

  Рівне-2011 р.

    УДК 336. 225.   
 

    Шульгата  Наталія

    студентка напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і  кредит»,

    4-го  курсу, групи Ф-42, факультету економіки і підприємництва 
 

    « Особливості оподаткування фінансових структур » 
 

    В даній курсовій роботі, розглянуто систему оподаткування фінансових структур, визначено її специфічні особливості та окреслено напрями вдосконалення чинного податкового законодавства в контексті оптимізації податкового потенціалу фінансового сектору економіки України. 
 

    Ключові слова: податок, система оподаткування, фінансові установи, фінансова послуга, штрафна санкція, податкова декларація, платники податків, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ЗМІСТ

    ВСТУП………………………………………………………………….……………4

    ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

    РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ……………………………………………………………….…6

1. Особливості організації фінансової установи………………..……………6
2. Основні засади побудови системи оподаткування…………………..……8
3. Правові основи функціонування фінансових компаній…………………13

    РОЗДІЛ 2. ПОДАТКИ, ЯКИМИ ОПОДАТКОВУЮТЬСЯ ФІНАНСОВІ УСТАНОВИ………………………………………………….………………………….19

1. Оподаткування фінансових установ податком на прибуток підприємств………………………………………………………………………………19
2. Оподаткування фінансових установ податком на додану вартість……..23

    РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОПОДАТКУВАННЯ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ…………………….…………...28

1. Актуальні питання та специфіка оподаткування фінансових установ та фінансових послуг……………………………………………………………………….28
2. Зарубіжний досвід оподаткування фінансових установ та можливості його застосування в Україні…………………………………………………………….32

    ВИСНОВОК………………………………………………………………………..35

    ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 

    Завдання  № 1………………………………………………………………………37

    Завдання  № 2………………………………………………………………………43

    Завдання № 3……………………………………………………………………....47

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………...……………..54

    ДОДАТКИ 
 
 
 

ВСТУП 

    Система оподаткування, що існує сьогодні на фінансовому ринку України, формувалась  більшою мірою стихійно, одночасно  із процесами розбудови ринкової економіки. Протягом останніх вісімнадцяти років економічна, політична та соціальна  ситуація в Україні зазнали серйозних  змін, тому нинішня податкова система  потребує значних коригувань, щоб  адаптуватися до нових ринкових умов.

    На  сьогоднішній день податкова система  України зосереджена на здійсненні своєї фіскальної функції, тобто  акумуляції коштів до бюджету, тоді як регулююча функція податків, яка  мала б стимулювати розвиток підприємництва, а зокрема і діяльність фінансових посередників, залишається нерозвиненою.

    Необхідність  вести подвійний облік (бухгалтерський і податковий) на підприємствах, нерівномірний  розподіл податкового тягаря, нестабільність і суперечливість правового регулювання  оподаткування, високі ставки податків -  все це створює несприятливі умови для діяльності фінансових установ в Україні, стримує їх економічну активність.

    У суспільстві з розвиненими ринковими  відносинами надзвичайно важливу  роль на фінансовому ринку відіграють фінансові посередники, якими виступають фінансові установи.

    В Україні у відповідності із законодавчими  актами фінансовими установами є  юридичні особи, які відповідно до закону надають одну або декілька фінансових послуг та, які внесені до відповідного державного реєстру у порядку  встановленому законом. Це – банки  та небанківські фінансові установи – кредитні спілки, ломбарди, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, фінансові та лізингові компанії та інші юридичні особи, які відповідно до законів мають право надавати фінансові послуги.

    В даній роботі висвітлюються питання  правового регулювання окремого сектору фінансового ринку України  – ринку фінансових послуг, що надаються  фінансовими установами.

    Актуальність обраної теми обумовлена неточністю та неврегульованістю нормативно-правової бази діяльності фінансових установ України.

    Метою даної роботи є дослідження правових засад діяльності фінансових установ та обґрунтування пропозицій щодо їх вдосконалення.

    Основними завданнями, що поставлені для досягнення зазначеної мети, є:

    визначити види фінансових установ за законодавством України, проаналізувати специфіку  їхньої діяльності;

    дослідити становлення державного регулювання  ринку фінансових послуг в Україні  та сучасний стан нормативно-правової бази, що регламентує діяльність окремих  видів фінансових установ;

    виявити та проаналізувати актуальні проблеми у сфері правового регулювання  діяльності фінансових установ;

    обґрунтувати  пропозиції щодо вирішення основних проблем з урахуванням іноземного досвіду у цій сфері.

    Об’єктом  дослідження даної роботи є правовідносини, що виникають у сфері діяльності фінансових установ.

    Предметом дослідження є механізм правового регулювання діяльності фінансових установ в Україні.

    На  сучасному етапі в галузі фінансового  права здійснюється багато наукових досліджень, метою яких є розгляд  та встановлення взаємозв’язків у  процесах, що відбуваються на фінансовому  ринку України у період становлення  ринкових відносин. Отже, маючи історичне  й економічне підґрунтя, фінансовий сектор національної економіки є  актуальним об’єктом дослідження як для економістів, так і для  юристів.

    Дипломна  робота складається зі вступу, трьох  розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. 
 
 
 

    ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА 

    РОЗДІЛ 1

    ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ 

1. Особливості організації фінансової установи

    Фінансові послуги надаються фінансовими  установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

    Надавати  фінансові кредити за рахунок  залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

    Юридична  особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. Проте якщо, відповідно до закону, надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

    Фінансова установа може розпочати надання  фінансових послуг, якщо:

• облікова і реєструюча системи відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;
• внутрішні правила фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;
• професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.

    Вимоги  до мінімального розміру капіталу фінансових установ, необхідного для їх заснування, та загальні вимоги до регулятивного капіталу, що необхідний для їх функціонування, визначаються спеціальними законами України з питань регулювання окремих фінансових установ.

    Капітал фінансових установ повинен бути достатньо великий для забезпечення упевненості споживачів фінансових послуг. Капітал є основною складовою  діяльності фінансових установ, а в  окремих випадках — джерелом їх ресурсів. Капітал покликаний підтримувати довіру клієнтів і переконувати їх у фінансовій стійкості установи.

    Для вирішення питання достатності власних коштів фінансової установи для нормального функціонування органи нагляду встановлюють нормативи за розрахунком показника капіталу, який належить до найважливіших.

    При створенні фінансової установи або  у разі збільшення розміру зареєстрованого  статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений  у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних  банків, якщо інше не передбачено законодавством з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

    Фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам  законів з питань регулювання  окремих ринків фінансових послуг. Особливості створення об'єднань фінансових установ на окремих сегментах  ринку фінансових послуг визначаються законодавством з питань регулювання  діяльності фінансових установ на цьому  сегменті.

    Об'єднання  фінансових установ набуває статусу  саморегулюючої організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.

    Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з дотриманням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

    Фінансова установа зобов'язана вести облік  своїх операцій та надавати звітність  відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з  питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, які визначають особливості ведення бухгалтерського обліку та складання звітності фінансовою установою залежно від виду фінансових операцій та специфіки діяльності кожної фінансової установи.

    Державні  органи в межах їх компетенції  мають розробити спеціальні методичні положення та рекомендації з метою забезпечення оптимального та ефективного бухгалтерського обліку у фінансових установах та його своєчасність[1].  

2. Основні засади побудови системи оподаткування

    Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з  появою держави. Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують.

    У спеціальній літературі автори називають  різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки  виконують дві основні функції  полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту. Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.

    3 підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є досить складним процесом і, на думку авторів підручника «Фінанси підприємств» за загальною редакцією А. М. Поддєрьогіна, залежить від правильного вирішення таких питань:

• встановлення об’єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.
• визначення джерел оплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, оплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).
• встановлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків.

    Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

• встановлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.
• надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.
• застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання.

    Штрафні санкції застосовуються за таких  порушень:

• неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації;
• несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі;
• приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку.

    При цьому регулююча функція податку  залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати. У  процесі реалізації регулюючої функції  податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської  діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.

    Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

    Законом України «Про систему оподаткування» визначені принципи побудови системи оподаткування:

• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
• обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
• рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;
• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, у т. ч. нерезидента) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
• соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
• стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
• економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
• рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
• компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
• єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
• доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

    Основи  вітчизняної системи оподаткування  закладені Законом України «Про систему оподаткування» та передбачають два види податків та зборів (обов'язкових  платежів), що справляються на території  України — загальнодержавні та місцеві  податки та збори (обов'язкові платежі).

    Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у  тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

    Ставки  податків і зборів (обов'язкових  платежів) встановлюються Верховною  Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до Законів України « Про оподаткування » і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

    Порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових  платежів) до Державного бюджету України  і місцевих бюджетів та державних  цільових фондів встановлюється Верховною  Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

    Платники  податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

• вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
• подавати до державних податкових органів та інших державних органів, відповідно до законів, декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);
• сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
• допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

    Фінансові установи виконують доручення платників  податків і зборів (обов'язкових  платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.

    Фінансові установи зобов'язані подавати органам  державної податкової служби на їх письмовий запит відомості про  наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках платників податків — клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом[7]. 

3. Правові основи функціонування фінансових компаній

    У країнах з розвиненими ринковими  відносинами небанківські фінансово-кредитні установи представлені здебільшого  лізинговими, факторинговими компаніями, кредитними спілками, касами взаємодопомоги.

    Зростанню ролі спеціалізованих небанківських  фінансових установ на ринку фінансових послуг сприяють, як правило, три фактори: зростання доходів населення, розвиток ринку цінних паперів, конкурентоспроможність надання таких послуг небанківськими фінансовими установами у порівнянні з банками. Основні форми діяльності цих установ на ринку фінансових послуг зводяться до акумулювання заощаджень населення, надання кредитів через  облігаційні позики корпораціям  і державі, мобілізації капіталу через усі види акцій, надання  іпотечних і споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги.

    Становлення ринкової економіки в Україні  сприяло створенню національного  фінансового сектору, що характеризується наявністю розгалуженої інфраструктури, у якій мають місце спеціалізовані фінансові установи – фінансові  компанії.

    Відповідно  до визначення, наведеного в Положенні  про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи  фінансових компаній, затвердженому  розпорядженням Державної комісії  з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.12.2003 №152, фінансовими  компаніями слід вважати фінансові  установи, які надають фінансові  послуги, державне регулювання яких відповідно до чинного законодавства  віднесено до компетенції Державної  комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, окрім тих  установ, які надають послуги  у страховій діяльності, діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення, кредитних  установ, у тому числі кредитних  спілок та ломбардів.

    Фінансові компанії надають виключно ті фінансові  послуги, які зазначені в додатку  до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи встановленої форми, а також  ті, надання яких можливе лише за умови отримання відповідних  ліцензій/дозволів органів державної  влади, що здійснюють державне регулювання  відповідних ринків фінансових послуг.