Особливости кредитування пидприемств малого и середньго бизнесу

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Вступ

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей  у стимулюванні відтворювальних  процесів в економіці відіграє банківський  кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської  діяльності суб'єктів малого та середнього бізнесу.

Кредит  є одним з головних джерел вирішення  проблеми забезпечення стабільної роботи та розвитку підприємств різних галузей  народного господарства, зокрема  малого та середнього бізнесу. Тим паче, що кредит потрібен як вже існуючим підприємствам, так і тим підприємствам, які тільки почали свій розвиток. Малий  та середній бізнес за певної підтримки  зі сторони держави може найшвидше  та найефективніше розв’язувати проблеми економіки України, такі як безробіття, соціальна бідність, стимулювати  розвиток конкуренції, що в свою чергу  сприятиме економічному зростанню. Отже, застосування кредиту є необхідним елементом процесу функціонування ринкової економіки, а також чи не єдиним джерелом вирішення проблеми забезпечення стабільної, ритмічної  роботи підприємств різних галузей  народного господарства, зокрема  малого бізнесу, тим більше, що кредит потрібен вже існуючому підприємству.

Зокрема, різні аспекти банківського кредитування малого і середнього бізнесу постійно перебувають у полі зору вітчизняної  економічної науки. Істотний внесок у розроблення теоретичних і  практичних аспектів окреслених проблем  внесли В. Балюк, О. Білоус, О. Вовчак, М. Крупка, А. Мороз, С. Реверчук, С. Савлук, Я. Чайковський, Н. Шелудько. Водночас, наукові роботи та публікації здебільшого  були присвячені окремим аспектам розвитку малого та середнього бізнесу. Серед  великої кількості досліджень стосовно даної проблематики відсутні дослідження  специфіки кредитування малих та середніх підприємств, відсутні дослідження  щодо організації проведення кредитних  операцій, перспективи розвитку кредитування банками малого і середнього бізнесу це і обумовило вибір теми для написання цієї роботи.

Метою курсової роботи є вивчення та аналіз сучасного  стану кредитування підприємств  малого та середнього бізнесу в Україні, виокремлення особливостей кредитування, недоліків, що впливають на оцінку кредитоспроможності  позичальника та окреслення рекомендацій щодо підвищення ефективності кредитної  політики підприємства.

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з діагностикою фінансового  стану ПАТ «Промінвестбанк» та ефективністю його діяльності.

При написанні даної курсової роботи біли використані аналітичні, статистичні, монографічні та таблично-графічні методи дослідження. Інформаційною  базою послугували нормативно-правові  акти України, монографії, підручники, наукові статті та фінансова звітність.

Розділ 1. Сутність та значення кредитування підприємств

1.1  Поняття, функції  та роль  кредитування підприємств  малого та

середнього бізнесу

У процесі діяльності підприємства можливі ситуації, коли для  фінансового  забезпечення виробничо-господарських  процесів власних  фінансових ресурсів не вистачає. У цьому разі виникає  потреба залучення  зовнішніх фінансових ресурсів.

Підприємство  -  самостійний  суб'єкт господарювання, створений  компетентним органом державної  влади або органом місцевого  самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих  потреб шляхом систематичного здійснення  виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом та іншими законами.

Малими (незалежно від  форми власності) визнаються підприємства, в  яких середньооблікова чисельність  працюючих за  звітний (фінансовий) рік  не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг  валового доходу  від  реалізації продукції (робіт, послуг) за цей  період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Середніми підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік від п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти осіб включно, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період знаходиться в межах від сімдесяти  мільйонів до ста мільйонів гривень включно.

Додаткова потреба в засобах  зумовлена:

• нерівномірністю завезення сировини;
• збільшенням частки незавершеного виробництва;
• нерівномірністю ходу реалізації готової продукції й іншими факторами.

При тимчасовій відсутності  власних коштів для покриття  потреби в оборотних засобах використовуються кредити банку, кошти інших кредиторів і комерційний (товарний) кредит. Кредит дозволяє більш раціонально організувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси в створення грошових фондів і зайвих запасів сировини і матеріалів.

Кредит  –  це позичка  в грошовій або товарній формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором) іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення. Кредит є одночасно як формою вияву кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує, так і формою позичкового капіталу (в грошовій або товарній формі).

Згідно із Положенням Національного банку України «Про кредитування» кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

З економічного погляду кредит  –  форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Отже,  якщо проаналізувати різноманітні трактування поняття  кредит, можна дійти висновку, що  визначення даються  виходячи лише з одного критерію чи щодо об’єкту, чи лише конкретного суб’єкта.  Найбільш повнішим треба розуміти визначення автора Партина Г. О., щодо розгляду кредитування як позички в товарній та грошовій формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором) іншій особі (позичальникові).

Якщо висловитись менш просторо, кредит – це капітал, який береться під позику у вигляді грошової форми.

Отже, загальноекономічною  причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Виникнення і функціонування кредиту пов’язане необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших.

Розглянувши поняття кредитування і для більш чіткого розуміння його дії, ми повинні зупинитися на розгляді основних функцій, які воно виконує:

• перерозподіл грошових коштів з метою найбільш ефективного їх використання в народному господарстві;
• заміщення готівки в платіжному обігу;
• здійснення контролю за цільовим використанням коштів.

Перерозподільча функція  кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також Державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками за умови повернення між підприємствами і госпорганами, у яких не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва.

Функція заміщення грошей готівкою.  Функція заміщення полягає в заміні кредитом готівки в платіжному обороті, за допомогою кредиту утворюється можливість підприємствам і установам здійснювати розрахунки між собою в процесі купівлі-продажу та з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунку платника на рахунок одержувача грошей. Контрольна функція кредиту виявляється в процесі виконання ним вищеперерахованих функцій, тобто в процесі перерозподілу кредитних ресурсів, контролю за їх цільовим і ефективним використанням при видачі кредиту для різних платежів тощо, сприяючи тим самим підвищенню ефективності виробництва.

Говорячи про роль кредитування необхідно відмітити, що в  сучасних умовах суттєво зростає значення кредитних відносин в економічному житті суспільства. Це  обумовлено фундаментальними змінами основ функціонування та розвитку кредиту в процесі системної трансформації економіки країни. Кредитні відносини опосередковують процес руху суспільного капіталу, глибоко проникли в усі фази суспільного відтворення, у систему виробництва та споживання, охоплюють всі рівні економіки.

Кредит, що його потребують на сьогоднішній день багато малих  підприємств та фірм є однією з  складових частин загальної стратегії  і темпів розвитку. Такий кредит спрямований на підтримку діяльності, надає «друге дихання» бізнесові.  Економічне значення кредиту як чинника зростання багатства полягає в тому, що він сприяє раціональному  використанню наявних у державі ресурсів, ефективному обігу вартості у різних її формах. Кредитні відносини виступають спонукальним мотивом розвитку людського капіталу, а використання кредиту забезпечує можливості такого розвитку.

Кредитний ринок забезпечує економіку механізмами та інструментами саморегулювання, надає державі можливість  ефективно впливати на соціальноекономічний розвиток, а суб’єктам господарювання раціонально організовувати свою  діяльність та ефективно функціонувати в умовах обмеженості ресурсів як реальних, так і фінансових.

Отже, для більш детального та якісного розгляду сутності та значення кредитування підприємств, необхідно з’ясувати особливості кредитування малого та середнього бізнесу в сучасних умовах.

1.2  Специфіка кредитування  малого та середнього бізнесу

Банківське кредитування є важливим чинником розширення і  зростання ділової активності підприємств України, особливо в умовах дестабілізації вітчизняного фінансового ринку. В умовах недостатності і гострого дефіциту власних фінансових ресурсів, а також витрат на створення та технічне переоснащення основних фондів вагомим є партнерство підприємств та банківського сектору, що, в свою чергу надасть змогу здійснити поштовх для розширеного відтворення малого та середнього бізнесу.

Враховуючи кон’юнктурну нестабільність економіки, банки з метою гарантії повернення позик, кредитують малі та середні підприємства на стандартних умовах кредитування але і враховують ймовірність повернення кредитних коштів, їх ризикову складову та оцінюють галузеву специфіку діяльності підприємств.

У сучасних умовах суб’єкти малого та середнього бізнесу відчувають нестачу у власних фінансових ресурсах, про що свідчать дані у структурі прирощених джерел фінансових ресурсів (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура джерел фінансових ресурсів, %

У структурі позикових  фінансових ресурсів переважають короткострокові зобов’язання  (рис. 1.2). Більша частина банківських кредитів надається  суб’єктам господарювання на забезпечення потреб поточної діяльності.

Рис. 1.2  – Структура позикових фінансових ресурсів малого та

середнього бізнесу станом на 31.12.2010 р., %

Сучасні умови кредитування характеризуються високою вартістю кредитних ресурсів, а також високою ризикованістю вкладень за окремими галузями діяльності, що в цілому перешкоджає істотному розширенню банківського кредитування.  Внаслідок підвищеного попиту на кредитні ресурси  середня вартість кредитів підвищувалася, зокрема для суб’єктів господарювання (рис. 1.3).

Рис. 1.3  – Динаміка середньозважених процентних ставок за

кредитами за період 2006-2010 рр., %

У січні-лютому 2009 р. вперше з часу введення гривні на кредитному ринку зафіксовано істотний спад обсягів кредитування економіки (-16 млрд грн.), або 2,2%. Це спричинено гострим дефіцитом та різким зростанням вартості кредитних ресурсів, а також зниженням кредитної платоспроможності позичальників та взаємною недовірою між банками і позичальниками. Отже, очевидно, що найбільш значними проблемами банківського кредитування малого та середнього бізнесу в Україні є нестабільність фінансової системи, недосконале законодавство,  невигідні умови кредитних угод для позичальників, тривала процедура розгляду можливості отримання кредиту тощо.

Таким чином за останні 5 років в цілому обсяги кредитування малих та середніх підприємств збільшилися більше ніж у 3 рази, проте в структурі прирощених джерел фінансових ресурсів найбільш питому вагу займають позикові ресурси  – 64,7 %. Особливу увагу необхідно звернути на те, що в структурі цих позикових фінансових ресурсів переважають поточні кредити на поповнення оборотних коштів суб’єктів  господарювання, що в  цілому свідчить про тенденцію фінансування лише поточної діяльності вітчизняних підприємств та відсутність резервів додаткового (розширеного) відтворення, це в свою чергу створює загрозу для зменшення темпів приросту ВВП за рахунок сектору малого та середнього бізнесу в наступних періодах та може дестабілізувати не тільки банківську, але і фінансову систему в цілому.

Для отримання кредитних  ресурсів, підприємству необхідно надати до банківської установи пакет документів, який є необхідним і обов’язковим для організації кредитних операцій.

1.3  Порядок організації  кредитних операцій

Кредитні операції здійснюються з суб’єктами господарської діяльності

різних галузей економіки, форм власності та організаційно-правових форм. Основною умовою  надання кредиту є реальна можливість клієнта своєчасно повернути кредит і сплатити проценти за його користування. Кредити не надаються для погашення прострочених заборгованостей, на формування і поповнення статутних фондів, викуп акцій банку.

Кредитування умовно можна  поділити на декілька етапів, на кожному  з яких уточнюються характеристики позики, способи її видачі та погашення:

• розгляд кредитної заявки та співбесіда з клієнтом;
• вивчення кредитоспроможності клієнта;
• підготовка та укладання кредитного договору, видача кредиту;
• формування резерву на можливі втрати по позиках;
• контроль банку за виконанням умов договору та погашення кредиту (супровід кредиту).

Клієнт для отримання  кредиту або іншого кредитного продукту складає і подає заяву  на отримання  кредиту за встановленою банком формою разом із додатками.

У кредитній заяві вказується така інформація:

а)  мета кредиту, з короткою характеристикою підприємства та можливим економічним ефектом в результаті використання кредиту;

б)  сума кредиту;

в)  термін використання;

г)  передбачене забезпечення;

д)  прийнятна для підприємства процентна ставка.

Банк вимагає, щоб до кредитної  заявки були включені необхідні документи та фінансові звіти, які є обґрунтуванням прохання про кредит та які пояснюють  причини звернення до банку. Ці документи  –  необхідна складова частина заяви. Їх ретельний аналіз проводиться на наступних етапах, після того як представник банку проведе попередню співбесіду із заявником і зробить висновок про перспективність угоди. 

До  складу пакета супровідних  документів, які надаються до банку разом із заявою, входять наступні:

• техніко-економічне обґрунтування потреби у кредиті з розрахунками запланованих витрат і очікуваних надходжень від реалізації продукції (ТЕО);
• фінансова звітність, яка включає баланс і звіт про прибутки та збитки, річні та на останні звітні дати з відмітками ДПІ про їх прийняття. Баланс показує структуру активів, зобов’язань та капіталу підприємства;
• звіт про рух касових надходжень, що  заснований на співставленні балансів компанії на дві дати та який дозволяє визначити зміни різних статей та рух фондів;
• внутрішні фінансові звіти, які характеризують більш детально фінансовий стан компанії, зміну її потреби в ресурсах упродовж року;   13
• прогноз фінансування, який містить оцінки майбутніх доходів, витрат на виробництво продукції, дебіторської заборгованості, обертання запасів, потреби у готівці, капіталовкладеннях;
• бізнес-плани;
• документи, які затверджують право власності на майно, нерухомість, завірені нотаріально;
• зобов’язання по забезпеченню своєчасного повернення кредиту (гарантія, поруки, страхові поліси, цінні папери);
• довідки, акти податкових органів, пенсійного фонду та інших позабюджетних фондів для оцінки можливих штрафів і стану бухгалтерського обліку.

Для клієнтів-позичальників, які мають розрахункові рахунки в інших банках, до зазначеного вище переліку необхідно надати нотаріально завірені: устав, свідоцтво про реєстрацію, установчий договір, протокол зібрання засновників, картку із зразками підписів розпорядників рахунку та відбитком печатки. Заява на отримання кредиту надходить до уповноваженого кредитного робітника та протягом одного-двох днів повинна бути розглянута.

Таким чином  з’ясувавши сутність та значення кредитування ми можемо зробити висновки, що кредитування підприємств малого та середнього бізнесу – це позичка в грошовій або товарній формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором) іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення.  Специфіка кредитування малого та середнього бізнесу на сьогоднішній день полягає у тому, що фінансується лише поточна діяльності вітчизняних підприємств та відсутні резерви додаткового (розширеного) відтворення, це в свою чергу створює загрозу для зменшення темпів приросту ВВП за рахунок сектору малого та середнього бізнесу. Також не менш важливим момент отримання кредитних ресурсів, без якого  неможливі кредитні відносини,  є організація кредитних операцій, яка полягає у наданні банку позичальником пакету  необхідних документів та звітів, а також додаткових документів за вимогою банку. 

Отже, для більш детального вивчення сутності кредитування суб’єктів малого та середнього бізнесу, необхідно здійснити аналіз та оцінку діяльності підприємства та його фінансового стану.

Розділ 2. Проблеми розвитку підприємництва та програма мікрокредитування.

2.1. Проблеми розвитку підприємництва в Україні.

Наступна інформація базується  на звіті Міжнародної Фінансової Корпорації за 2000 рік, що підсумовує результати опитування 2158 підприємств, розташованих в 23 обласних центрах України, у містах Києві та Сімферополі. З метою  отримання адекватної картини українського бізнесу до звіту включено підприємства: малі (5 - 50 працюючих); середні (51 - 250 працюючих) та великі (понад 250 працюючих).

Звіт охоплює державні, приватизовані та новостворені компанії. Державні підприємства поділено на підприємства загальнодержавної та комунальної  форми власності. Приватизованими  називаються підприємства, що виникли  під час приватизації, і частка державної власності в яких становить  менше 50%. Приватизовані підприємства поділено на "ранні" - приватизовані  до 1996 року, та  "пізні" - приватизовані  в 1996 році чи пізніше. Подібним чином  новостворені підприємства поділені на "ранні" - засновані до 1996 року та "пізні" - засновані в 1996 році чи пізніше.

Дослідження розглядає результати діяльності підприємств за 2000 рік  та намагається визначити основні  проблеми, із якими стикається підприємництво в  Україні. Основні проблеми українських  підприємств можна описати таким  чином:

• обмеження попиту: низька купівельна спроможність, низький попит на продукцію підприємств;
• макроекономічна нестабільність: інфляція, високі та мінливі процентні ставки, коливання обмінного курсу;
• не фінансові проблеми на мікрорівні: юридично-інституційні перешкоди (оподаткування та регуляторний клімат), нерівні умови конкуренції, що заважають ринку ефективно використовувати ресурси, обмеження доступу до інфраструктури, "вузькі місця" у галузях-постачальниках ресурсів, тиск кримінальних елементів, тощо;
• фінансові перешкоди на мікрорівні: складний доступ до зовнішнього фінансування, висока вартість капіталу, недостатньо розвинуті фінансові ринки;
• корупція.

Підприємства-респонденти  оцінили важливість перешкод, які  стримують їхній розвиток та зростання.

Серед усіх підприємств, незалежно  від їхнього розміру та способу  створення, спостерігається майже  цілковита одностайність щодо основних перешкод для розвитку та зростання. Перше місце в рейтингу перешкод для всіх галузей, а також для  малих, середніх, великих, державних  та приватних підприємств посіло оподаткування.

 Це співпадає з висновками  попередніх досліджень, проведених  Міжнародною Фінансовою Корпорацією  та іншими організаціями, в  яких податки постійно визначаються  як найбільший головний біль  для підприємців в Україні.  Основною проблемою тут є не  лише високий рівень податкових  ставок, а й висока кількість  різних податків та зборів, а  також нестабільне податкове  законодавство, що призводить  до збільшення кількості перевірок,  неофіційних платежів та зростання  тіньової економіки. 

Підприємці одностайно вважають його основною перешкодою для входу  на ринок та зростання. На другому  місці в рейтингу перешкод знаходиться  звичайний для ринкової економіки  чинник - обмежений попит. Третє місце  в рейтингу посідає інфляція. Такий  високий рейтинг макроекономічної нестабільності як перешкоди свідчить про важливість проведення державою виваженої монетарної та фіскальної політики, яка б забезпечила стабільний рівень цін та прийнятну вартість капіталу. На наступному місці за макроекономічною нестабільністю знаходяться нерівні умови конкуренції та тісно пов'язана з їхнім виникненням корупція. Різні аспекти державного регулювання бізнесу, не пов'язані з оподаткуванням, посідають у загальному рейтингу перешкод шосте місце. До числа менш важливих перешкод належать у низхідному порядку: недостатньо розвинена інфраструктура, нестача виробничих ресурсів у суміжних галузях та проблеми і з залученням підприємствами фінансування ззовні. Тиск з боку кримінальних елементів визнано керівниками на останньому місці в рейтингу перешкод для розвитку підприємництва в Україні.

Повертаючись до оподаткування, як до основної перешкоди, хочу відзначити, що на думку підприємців, найважливішою  проблемою, що з цим пов’язана, є  нестабільність податкового законодавства. На другому місці знаходиться  значний розмір податкового тягаря, що вимірюється кількістю сплачуваних  податків та розмірами податкових ставок. В 2000 році підприємства сплачували в  Середньому 11 податків та інших обов'язкових  платежів. Загальний податковий тягар  у середньому становив 53% від доданої  вартості створеної підприємствами.

Сприйняття респондентами  податкового тягаря як перешкоди  для розвитку їхнього бізнесу  значною мірою пов’язане з  нерівномірністю його розподілу  між підприємствами та галузями внаслідок  існування пільгових податкових режимів, та конкуренції щодо тіньової економіки, яка не оподатковується. Іншими важливими видами нерівних умов ведення бізнесу визначається прийняття  місцевою владою рішень на користь  конкурентів, а також пільговий  доступ до кредитних ресурсів та клієнтів. Кожен четвертий керівник вважав, що підприємницький клімат у його місті сприяє інвестиціям та розвитку бізнесу, і лише кожен п'ятий зауважив, що місцеві органи влади забезпечували  рівні умови для ведення бізнесу.

Основною проблемою державного регулювання підприємці вважають нестабільність законодавчих, та регуляторних актів. Кожен п'ятий керівник вважає, що законодавче та регуляторне середовище погіршиться у 2001 році і лише кожен десятий вважає, що відбудуться позитивні зміни у законодавчому та регуляторному середовищі. При дотриманні регуляторних та адміністративних норм підприємці часто змушені «здійснювати неофіційні платежі або робити "добровільні" внески до муніципальних, чи благодійних фондів. Керівники підприємств так проранжували регуляторні перешкоди у низхідному порядку: митні процедури, дозволи та погодження, процедури пов'язані з ліцензуванням, сертифікацією та реєстрацією.

Питання перевірок підприємств  знаходиться в центрі уваги протягом останніх декількох років. Для малих  підприємств середня кількість  перевірок не зменшилася та залишилася на приблизно тому самому рівні. Малі підприємства несуть на собі більший  тягар перевірок, ніж великі підприємства, та мають менше ресурсів для подолання  наслідків перевірок. Підприємства перевіряли в середньому 14 разів.

Перевірки контролюючими  органами на одному підприємстві в  середньому тривали 150 днів. 44 відсотки всіх підприємств зазначили, що вони зазнали санкцій з боку контролюючих органів внаслідок перевірок. На з'ясування з чиновниками питань, пов’язаних із застосуванням та інтерпретацією законодавчих та нормативних актів  керівники підприємств витрачали в середньому 16 відсотків робочого часу.

Затримання зовнішнього  фінансування було визнано меншою перешкодою порівняно іншими формами державного регулювання. Головними проблемами в отриманні зовнішнього фінансування є високі процентні ставки, нестача  пропозиції  (довгострокових кредитів та високі вимоги ліквідної застави).

Роль місцевих органів  влади по створенню сприятливого бізнес клімату на місцях визначальною для території, де функціонують підприємства. Результати дослідження свідчать, що було небагато міст, у яких підприємці позитивно оцінили роль місцевої влади по сприянню інвестиціям та розвитку бізнесу. Можливими поясненнями  цього факту є наступні гіпотези.

Перша - місцеві органи влади  не мають достатніх ресурсів для  підтримки та розвитку підприємництва.

Друга - місцеві органи влади, володіючи ресурсами, не здатні забезпечити  рівних умов для ведення бізнесу.

Третя - відсутність прозорості при прийнятті рішень та дієвого  контролю зі сторони Територіальної громади за діями місцевих органів  влади. Відсутність збалансованої  регіональної політики держави і  надалі слугуватиме поширенню негативного  сприйняття керівниками підприємств  ролі та функції державних органів  на місцях.

Проблеми оподаткування  є найбільшим регуляторним тягарем  для підприємств України. Сплачуючи  податки повністю, підприємства потрапляють  у дуже скрутне становище, і тому частина підприємств не спроможна  нести такий важкий тягар оподаткування.

Підприємства не подають  звітності в середньому про 16 відсотків  обсягу продажів. Підприємства, що хочуть бути абсолютно легальними (сплачувати чесно всі податки), обов'язково опиняться  в більш невигідному конкурентному  становищі, ніж ті, хто ухиляється від податків (кого по суті субсидують). В середньому у, більш як половину доданої вартості підприємствам  потрібно сплачувати у вигляді податків, та обов'язкових платежів при постійно мінливих вимогах до податкової звітності  та обліку. Сказати простіше, через  такий великий податковий тягар  країна примушує своїх підприємців  залишати легальний бізнес і сприяє подальшому розквіту неофіційної економіки  з усіма відповідними проблемами, такими як корупція, відсутність інвестицій, нерівні умови конкуренції та відсутність адекватного реагування на сигнали ринку. В результаті тиску  різних політичних груп також живе не за своїми скромними можливостями і підтримує на невиправно  високому рівні витрати на утримання урядових структур, надає субсидії  збитковим  підприємствам, що призводить до надзвичайно  високого податкового тиску на підприємства, які працюють у легальному секторі.