Іспанія РПС

Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлюється наступними факторами:

· За останнє десятиліття Іспанія стала однією з країн які мають найінтенсивніший темп розвитку серед країн Європи, що тільки укріпило її позицію в очах світової спільноти.

· Економічне зростання країни і окремих її регіонів, рівень життя населення багато в чому визначаються ефективністю використання природних ресурсів та промисловою діяльністю країни.

Мета дослідження : Провести загальний аналіз вигідності географічного положення країни, розкрити стан економіки на сучасному етапі розвитку,описати стан розвитку природно-ресурсного потенціалу даного регіону світу в цілому, виявити та встановити характер проблем в контексті сучасного розвитку країни. Мета ставить перед собою досягнення таких завдань:

· Дати повну оцінку ефективності використання природно-ресурсного потенціалу Іспанії, та кожного її регіону.

· Показати напрями розвитку господарства країни і сучасні зміни в галузевій і територіальній організації господарства. Проаналізувати види діяльності промисловості країни Іспанії.

· Надати стислі відомості про історію, географічне положення та економічний розвиток, населення та культуру південноєвропейської країни Іспанії.

· Розкрити стан та способи вирішення сучасних проблем, які гальмують розвиток держави.

Дослідженням даної проблеми займалися провідні як вітчизняні так і зарубіжні автори як: А.Р Корсунский, С.М. Хенкин, Д.Г. Чирник, Г.А. Папирян, Є.І. Лагутина, Н. Кузнецов та інші. Вивчаючи матеріали по цій темі автор дійшов висновків, що вона недостатньо досліджена і її подальша розробка є актуальною.

Об’єкт дослідження : Іспанія- країна Піренейського півострова. Процес розвитку сучасної Іспанії та її основні структурні елементи.

Предмет дослідження : Організація та розвиток засобів і методів використання природних ресурсів. Визначення ролі Іспанії на світовій арені.

Методологія і методи дослідження : методологічною основою для написання дослідницької курсової роботи склали праці провідних дослідників, які займалися розробкою цієї теми. Робота базується на принципах логіки, об’єктивності та конкретних фактах. В ході дослідження були використані такі методи як: описовий, використовувався для представлення зібраних даних по загальній характеристиці країни, методи аналізу, синтезу та статистичний метод, який дав змогу комплексно оцінити природний потенціал країни, а також використаний історичний принцип, який дав змогу прослідкувати за темпами розвитку Іспанії.

Наукова новизна даної роботи проявляється в тому, що в цій роботі проаналізовано та визначено умови організації та розвитку економіки, вигідність використання ресурсів, способи збереження культури, засоби подолання проблем, комплексно досліджуються різні проблеми, на основі широкого масиву джерел здійснюється спроба оцінити поточну ситуацію в країні та в кожній області на регіональному рівні, розкрити історичні джерела та шляхи формування Іспанії, значущість країни в контексті загального розвитку країн Європи.

Практичне значення роботи полягає в розробціметодологічних підходів, обґрунтування доцільності використання ресурсів та виробничої індустрії в усіх областях Іспанії, окремі положення дослідження можуть бути використані при написані підручників, лекційних курсів. Результати дослідження дають змогу об’єктивно оцінити поточну ситуацію країни, та показують шляхи вирішення існуючих проблемних ситуацій.

1. Місце і значення господарства Іспанії у світі.

У другій половині 1980-х років економічне становище Іспанії покращилося. Програма реструктуризації промисловості була спрямована на відтік ресурсів і робочої сили з неефективних галузей промисловості, що переживали спад (суднобудування, чорна металургія, текстильна промисловість), і забезпечення нових, більш конкурентоспроможних підприємств інвестиційними кредитами і субсидіями. До 1987 намічений план був виконаний на 3/4: обсяг продукції у більшості цільових галузей промисловості різко зріс. Приєднання до ЄС також стимулювало зростання економіки: на початку 1990-х років Іспанія одержала майже 1/5 регіональних субсидій ЄС.

Економічний спад, що стався на початку 1990-х років, був частково пов"язаний з дефіцитом платіжного балансу після 1989 року. Хоча доходи від туризму в Іспанії і знизили цей дефіцит у 1992, особливо завдяки проведенню літніх Олімпійських ігор у Барселоні і всесвітньої виставки "Експо-92" у Севільї, у цьому секторі економіки проявилися ознаки застою. Більшість інвестицій продовжували направлятися в традиційно привілейовані райони (Барселона, Мадрид) на шкоду депресивним районам (Астурія). Нееластичний ринок праці продовжував гальмувати спроби скорочення високого рівня безробіття.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Іспанії у 1991 оцінювався в 496 млрд. дол., або 12 719 дол. у розрахунку на душу. Частка промисловості становила 26% ВВП, будівництва - 10%, а сільського господарства - 4%.

Сільське господарство здавна було важливою галуззю економіки Іспанії. До початку 1950-х років, коли промисловість випередила його за темпами розвитку, сільське господарство Іспанії було головним джерелом доходів держави, а у 1992 р. його частка скоротилася до 4%. Частка зайнятих у сільському господарстві продовжувала скорочуватись - з 42% у 1986 до 8% у 1992.

З 1970-х років різко зріс обсяг виробництва фруктів і овочів в Іспанії. У 1992 р. обсяг вирощених фруктів і овочів перевищив врожай зернових. Багато фруктів і овочів вирощувалося на експорт, головним чином у країни ЄС.

В країні обробляється тільки 40% земель. Близько 16% оброблюваних земель зрошуються. Луги і пасовища займають 13% території, ліси і рідколісся - 31%. Оскільки протягом сторіч у багатьох місцевостях країни ліси нещадно вирубувалися, уряд реалізував широкомасштабну програму лісовідновлення. Серед лісових культур дуже цінується корковий дуб; у даний час Іспанія посідає друге місце у світі (після Португалії) з виробництва кори коркового дерева. Приморська сосна широко використовується для отримання смоли і скипидару.

Іспанія утримує друге місце у світі з виробництва маслинової олії і третє - з виробництва вина (іспанські вина). Плантації маслинових дерев знаходяться головним чином у латифундіях Андалузії і Нової Кастилії, а виноград вирощують у Новій і Старій Кастилії, Андалузії і східних районах країни. Цитрусові, овочі і цукровий буряк - теж важливі сільськогосподарські культури. Основна зернова культура - пшениця - вирощується на центральних плато Месети з застосуванням методів богарного землеробства.

У 1991 р. в Іспанії нараховувалося 55 млн. голів домашньої птиці (23,7 млн. у 1933), 5,1 млн. голів великої рогатої худоби (3,6 млн. у 1933), а також 16,1 млн. свиней і 24,5 млн. овець. Більша частина поголів"я худоби зосереджена у вологих північних районах країни.

Рибне господарство дає менше 1% товарної продукції Іспанії, але ця галузь швидко і майже беззупинно розширювалася з 1920-х років. Улов риби зріс з 230 тис. т у 1927 до 341 тис. т у середньому в рік у період з 1931 по 1934 рік; у 1990 середньорічний улов сягнув 1,5 млн. тонн. Значна частина промислу ведеться біля берегів Країни Басків і Галісії. Найбільше виловлюють сардини, хека, макрелі, анчоусів і тріски.

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Іспанії.

2.1. Історичні передумови.

У 1991 р. на частку промисловості припадала приблизно третина загального виробництва товарів і послуг в Іспанії. Приблизно 2/3 промислової продукції було вироблено обробною промисловістю, тоді як гірничодобувна промисловість, будівництво і комунальні послуги давали іншу третину.

Розвиток промисловості в Іспанії в 1930-х - на початку 1960-х років перебував під контролем держави. Ще в 1941 був створений Інститут національної індустрії Іспанії (ІНІ) - державна корпорація, що відповідала за створення великих державних підприємств, контроль приватної промисловості і проведення протекціоністської політики. З 1959 економіка Іспанії стала більш відкритою, а частині підприємств була надана провідна роль у розвитку промисловості. Функції ІНІ обмежувалися створенням підприємств у державному секторі економіки. У результаті темпи зростання промисловості підвищилися, що тривало до початку 1970-х років, після чого почався поступовий спад.

Вступ Іспанії в ЄС у 1986 стимулював приплив іноземних інвестицій у промисловість. Це дозволило модернізувати багато підприємств і передати більшу частину промисловості Іспанії в руки іноземних інвесторів і корпорацій.

Багато галузей обробної промисловості мають чітку географічну локалізацію. Така важлива історично сформована галузь, як текстильна промисловість Іспанії, зосереджена в Каталонії, особливо в Барселоні. Головний осередок чорної металургії - Країна Басків з центром у Більбао. У 1992 було виплавлено 12,3 млн. т сталі, що майже на 400% перевищило показник 1963 року. Великих успіхів іспанці досягли в автобудуванні і цементній промисловості. У 1992 було вироблено 1,8 млн. легкових, 382 тис. вантажних автомашин і 24,6 млн. т цементу. Обсяг промислового виробництва скоротився в 1991-1992 у результаті світового спаду у всіх галузях промисловості, крім енергетики. На початку 1990-х років за числом зайнятих в Іспанії виділялися такі галузі промисловості, як харчова і тютюнова (16% зайнятих); металургія і машинобудування (11%); текстильна і швейна (10%); виробництво транспортного устаткування (9%).

Іспанія має багаті родовища міді, залізної руди, олова і піритів з високим вмістом міді, свинцю і цинку. Іспанія - один з найбільших у ЄС виробників свинцю і міді, незважаючи на те, що обсяг виробництва більшості металів, у тому числі міді, свинцю, срібла, урану і цинку, з 1985 поступово скорочується. Вугільна промисловість Іспанії давно перетворилася в неефективну і неприбуткову галузь.

 Залежність Іспанії від імпорту енергоносіїв поступово збільшувалася, і в 1990-х роках за рахунок цього джерела забезпечувалося 80% енергоспоживання. Хоча з початку 1960-х років в Іспанії були виявлені кілька родовищ нафти (у 1964 була знайдена нафта за 65 км на північ від Бургоса, а на початку 1970-х років - біля Ампости в дельті Ебро), використання вітчизняних джерел енергії не заохочується. У 1992 у загальному балансі виробництва електроенергії майже половина припадала на частку місцевого вугілля й імпортної нафти, 36% - на частку ядерного палива і 13% - на частку гідроенергії. Завдяки наявності великих запасів урану був розроблений план розвитку атомної енергетики. Перша АЕС в Іспанії була запущена в 1969, однак у 1983 через екологічні непорозуміння була введена заборона на будівництво нових АЕС в Іспанії.

2.2. Природно-ресурсний потенціал.

Іспанія — країна на Піренейському (Іберій­ському) півострові. За територією і населенням вона належить до найбільших країн Європи. В XV—XVI ст. Іспанія, як і Португалія, відігравала першорядну роль у Великих географічних відкриттях і колоніальних загарбаннях.

Сучасна Іспанія займає 5/6 Піренейського півострова, їй належать Болгарські острови в Середземному морі й Канарські острови в Атлантичному океані. Вона є одночасно ат­лантичною і середземноморською країною.

Від решти Європи її відокремлюють Піренеї — одні з найбільш важкопрохідних гір континенту, що витягнулися в широтному на­прямку на 450 км. Сучасні транспортні системи (залізниці і шосе) оминають їх уздовж морського узбережжя. Від Африки Іспанію відокремлює Гібралтарська протока завширшки 13 км. її легко долали вже в найдавніші часи. Тепер Ґібралтарська протока є одним з найнапруженіших морських шляхів у світі.

В адміністративному відношенні Іспанія поділяється на 17 авто­номних провінцій.

Понад 3/5 території Іспанії займає плоско­гір'я Месета (іспанською мовою — «стіл»). Середня висота його становить 700—800 м н.р.м. На півночі та півдні Месета оточена горами, в західному напрямку вона поступово знижується і закінчується на території Португалії.

Месета — посушливий степ з континентальним кліматом, мало­родючими ґрунтами і бідною рослинністю. Умови для сільського господарства тут складні. Літо жарке, зими прохолодні. Середня температура липня 27 °С, січня -1 °С. Річна сума опадів коливається в межах 300—350 мм. Часто бувають посухи. Режим місцевих річок нестійкий. Влітку вони маловодні. Враховуючи їхнє значення для водопостачання і зокрема іригації, чимало зроблено для регулюван­ня їх стоку. На них багато гідроспоруд і водосховищ.

Північні гори (Кантабрійські і Піренейські) багаті на гідроресурси, ліс і пасовища. Для них характерна висотна зональність. М'який і вологий клімат має вузька рівнинна смуга узбережжя Біскайської затоки.

Специфічну частину Іспанії становлять відкриті на південь і закриті з півночі горами узбережжя Середземного моря і Андалузька рівнина (басейн річки Твадалквівір). Це субтропіки середземномор­ського типу з жарким сухим літом і м'якою вологою зимою, з родючими ґрунтами і можливостями для штучного зрошення. Разом з Балеарськими і Канарськими островами ця територія має най­сприятливіші умови для субтропічного землеробства і рекреації.

Іспанія має поклади високоякісних залізних руд і низької якості вугілля. Інші корисні копалини різноманітні, але невеликі за покла­дами. Вразливим місцем мінеральної бази країни є слабка забезпеченість власними енергоресурсами.

2.3. Демографічні умови.

Найдавнішими відомими предками сучасних іспанців вважаються племена іберів, питання про походження яких залишається невирішеним і досі. З II ст. до н. е. і до V ст. н. е. вони перебували під владою Стародавнього Риму і були романізовані. Значний вплив на формування іспанського етносу мали також араби і бербери, які в 711—718 pp. завоювали весь Піренейський півострів і яких місцеве населення називало маврами. Сучасний іспанський етнос склався під час Реконкісти — відвоювання земель у арабів, яке закінчилося тільки в 1492 р.

Офіційною мовою є іспанська (кастильська). Вона належить до романської групи індоєвропейських мов і близька до португальської, французької та італійської. В трьох північних областях: Каталонії, Басконії і Ґалісії, які в свій час не були завойовані арабами, а Басконія не була завойована навіть Стародавнім Римом, зберігаються і досі місцеві мови. Вони мають статус других офіційних мов. У Каталонії — каталонська, споріднена з провансальською мовою Франції; в Басконії — баскська (становить окрему мовну сім'ю); в Ґалісії — галісійський діалект португальської мови. Офіційною релігією Іспанії є католицизм. Регіоналізм і католицька релігія мають великий вплив на суспільне життя країни.

В епоху Великих географічних відкриттів іспанці масово пере­селялися в Новий Світ і стали важливим компонентом більшості сучасних латиноамериканських етносів. Нині за межами країни найбільше іспанців проживає у Франції'.

Понад 9/10 населення вважається міським і тільки 9 % — сіль­ським. При оцінці цього факту слід враховувати, що невеликі міста Іспанії мають порівняно високий процент аграрного населення. Найвища густота населення (понад 100 чоловік на 1 км2) характерна для північних вологих і південних середземноморських територій. На внутрішній посушливій Месеті, якщо не брати до уваги столичну агломерацію Мадрида середня густота населення не перевищує 20— 30 чоловік на 1 км . Найбільшими містами Іспанії є Мадрид і Барселона.

Зайнятість самодіяльного населення в Іспа­нії характеризується такими показниками: в третинній сфері —52 %, в сільському госпо­дарстві — 17 (у 1950 р. — 50 %) і в промисловості та будівництві — 31 %.

Промисловість

Основу енергетики Іспанії стано­вить імпортна нафта. Нафтопереробка, як правило, здійснюється в портових містах, її річна потужність ста­новить понад 60 млн т сирої нафти. Власний видобуток вугілля (кам'яного і бурого) забезпечує лише 1/5 енергетичних потреб, част­ка невеликих ГЕС і кількох АЕС дорівнює приблизно 1/6.

За обсягом продукції обробної промисловості Іспанія посідає в світі досить вагоме місце: вона входить до групи перших 15 промислових країн. У Західній Європі за цим показником вона поступається тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії, хоча істотно відстає від них, особливо в розрахунку на душу населення. За структурою обробна промисловість Іспанії досить різноманітна, але в ній різко переважають традиційні трудомісткі галузі.

В країні виплавляють чорні і кольорові метали (виплавка сталі — 13 млн. т). Значного розвитку набули нафтохімія, яка тісно пов'язана з нафтопереробкою, а також промисловість будівельних матеріалів, деревообробна і паперова. Важливу роль останнім часом стали

відігравати металообробка і машинобудування. Нове для Іспанії виробництво — автомобілебудування — почало розвиватися з 60— 70 pp. Воно представлене філіалами західноєвропейських та амери­канських автомобільних концернів. Випуск автомобілів становить 1,7 млн одиниць. Машинобудівні заводи країни випускають також промислове обладнання, трактори і сільськогосподарські машини, електро- і електронну техніку, судна.

Старими галузями обробної промисловості залишаються тек­стильна (переважно бавовняна), трикотажна, швейна і шкіряно-взуттєва. В харчовій промисловості широко розвинені виноробна, олійна, плодоовочева і рибоконсервна, продукція яких значною мірою орієнтована на експорт. Заслужену славу здобули іспанські поліграфічні видання, ринком для яких є, крім самої Іспанії, більша частина Латинської Америки.

Швидкий промисловий розвиток Іспанії в останній третині XX ст., і в першу чергу розвиток машинобудування, тісно пов'яза­ний з великим притоком іноземних капіталів, а також з використан­ням іноземних технологій та з орієнтацією на зарубіжні ринки. В Іспанії іноземний капітал приваблює низька вартість робочої сили, мінімальне оподаткування та інші привілеї.

В розміщенні іспанської обробної промисловості дуже висока частка міст Барселони, Мадрида і Більбао, а серед районів — північ­ного і середземноморського узбереж. Заводи чорної металургії і суднобудівні верфі розміщені переважно в портових містах північ­ного узбережжя. Понад 4/5 текстилю, одягу і взуття виробляється в Барселоні. Електротехнічні та електронні заводи і поліграфічні фабрики концентруються в Мадриді і Барселоні. Головні автозаводи знаходяться в Барселоні, Мадриді, Валенсії та Сараґосі. Підприємства харчової промисловості експортного напрямку тяжіють до відповід­них сировинних баз.

Сільське господарство

Галузь залишається відсталим сектором іспанської економіки. Вона все ще малопро­дуктивна і переважно екстенсивна. Для її потреб обробляється 2/5 території (орні землі і землі під постійними насадженнями), а 1/3 зайнята луками і пасовищами. Важливу роль відіграє штучне зрошення (3,7 млн га — перше місце в Західній Європі). Практикувати його почали ще за часів Стародавнього Риму і, особливо, під час панування арабів. Найбільше зрошуваних земель у Середземноморській Іспанії (басейни рік Ебро і Гвадалквівір) і значно менше — в басейнах рік, що перетинають Месету — Дуеро, Тахо, Гвадіана.

Головною галуззю є землеробство. Вирощують зернові (ячмінь, пшениця, кукурудза, рис), бобові, картоплю, цукрові буряки, бавовник, тютюн, а також овочі та фрукти помірних і субтропічних широт. Як правило, для зернових, крім рису, використовують богарні землі, врожайність їх низька. Під рис та інші цінні культури відводять зрошувані площі. Врожайність рису дуже висока і його експортують у країни Європи. Іспанія відома як експортер томатів, цибулі, мигдалю тощо.

Особливе місце в світі Іспанія посідає як виробник винограду, оливок і цитрусових (апельсини, мандарини і лимони). Як і в інших країнах Середземномор'я, ці культури з'явилися в Іспанії ще в часи Старо­давньої Греції і Стародавнього Риму. За збором винограду, вироб­ництвом вина та його експортом країна поступасться в Середземно­мор'ї лише Італії та Франції, вино відіграє виняткову роль в житті і традиціях населення. Такі марочні іспанські вина, як «Малага» та «Херес», мають світову славу. За збором цитрусових та їх експортом Іспанія посідає перше місце в Середземномор'ї, а за вирощуванням оливок, виробництвом і експортом оливкової олії — перше місце в світі. Головний район цитрусових та оливок — середземноморське узбережжя й Андалузька рівнина. Культура винограду розповсюдже­на ширше, вона охоплює також південну половину Месети і Арагонську рівнину.

Тваринництво в Іспанії розвивається в складних умо­вах. Тільки у північній вологій частині природні кормові угіддя дозволяють утримувати велику рогату худобу. Пасовища посушливої Месети придатні для розведення овець та кіз. Саме в умовах Месети була виведена порода знаменитих кастильських мериносів, які пізніше стали основою тонкорунного вівчарства в посушливих сте­пах Австралії та Південної Африки. Інтенсифікація тваринництва здійснюється шляхом розширення свинарства і птахівництва. Окре­ме місце займає вирощування спеціальних биків для кориди.

2.4. Економічні передумови.

У XVIII столітті Іспанія почала засвоювати технологічні нововведення, які стали загальноприйнятими в Західній Європі. Американські колонії були обширним ринком для товарів іспанського мануфактурного виробництва, що розширилося, яке швидко розвивалося в Каталонії і Країні Басків. Нашестя Наполеона і втрата американських колоній в 19 ст. увергнули Іспанію в черговий період застою. У 20 ст. Іспанія увійшла із слабо розвиненою промисловістю, а в економіці в основному панував іноземний капітал. Це була аграрна країна, що славилася маслинами і оливковим маслом, а також відмінними винами. Промисловість спеціалізувалася в основному на виробництві тканин і обробці металів.

Після другої світової війни Іспанія залишилася в стороні від світової спільноти, як країна з фашистським режимом. З цієї ж причини США не надали країні економічну допомогу (план Маршалла). Країна стала розвивати замкнуту самодостатню економіку. Це спричинило високий ступінь втручання держави в ринок, введення ввізних мит, фіксований валютний курс, збільшення частки державної власності.

З 1950-х років Іспанія стала перетворюватися з аграрної країни в країну індустріальну. За об'ємом промисловій продукції вона займає п'яте місце в Європі і восьме – в світі.

На початку 1960-х років був прийнятий стабілізаційний план, пізніше відомий як «іспанське диво». З 1960 по 1974 р. економічні показники росли в середньому на 6,6% в рік. Це було вище, ніж у будь-якої іншої країни миру (за винятком Японії).

Економічне диво трапилося в період найвищого підйому західних країн і мало зовнішнє походження. Три чинники забезпечили ривок іспанської економіки:

1. Зарубіжні інвестиції. Як тільки були зняті обмеження держави для інвесторів, США і ФРН стали основними джерелами інвестицій;

2. Туризм. Підйом національних економік розвинених країн Заходу привів до зростання рівня доходів. Збільшилося число людей, що мають можливість здійснювати іноземні поїздки. Іспанія, володіючи прекрасними пляжами, теплим кліматом і високим рівнем сервісу стала основним світовим центром туризму;

3. Грошові перекази емігрантів-робочих. З 1959 по 1974 р. більш за 3-х мільйонів іспанців покинули країну у пошуках роботи. Переважна більшість виїхала до Швейцарії, Західної Німеччини і Франції. Ці робочі-емігранти тільки за один 1973 р. перевели додому близько 1 млрд. дол.

Еволюція іспанської економіки за останні десятиліття характеризується прогресуючою відвертістю зовнішньому світу і її повною інтеграцією в міжнародну економіку. Цей процес почався в кінці 50-х років з “Плану лібералізації”, продовжився потім в рамках Переважного Договору з ЕЭС 1970 року, і важливою формальною кульмінацією став вступ Іспанії до Європейського Співтовариства в 1986 році. Іспанська економіка пережила період швидкого розповсюдження і створення робочих місць за роки, що послідували за нашим вступом в ЕЭС. В той же час, іспанські виробничі структури піддалися швидкій модернізації перед лицем конкуренції ззовні. Найбільш динамічні підприємства і споживачі виграли від створення цього величезного загальноєвропейського ринку. У червні 1989 р. песета стала частиною Європейської Валютної Системи, а в лютому 1992 р. Іспанія зняла абсолютно всі обмеження на переміщення капіталів.

Не дивлячись на все це, на початку 90-х років почали з'являтися симптоми економічного перенапруження, що відбилися в інфляції, що намітилася, і погіршенні платіжного балансу. Іспанська економіка пережила наслідки цього у вигляді економічного спаду (у 1993 р. у ВВП відмічено негативне сальдо у розмірі 1,2%), скороченні зайнятості і подальшої девальвації песети.

У 1994 р. Іспанія знов вступила у фазу відносного відновлення, хоча все ще страждала від наслідків, викликаних швидкоплинною, але інтенсивною економічною депресією. Повне повернення на шлях економічного розвитку відбулося в 1996 році, в значній мірі завдяки ліберальним реформам, проведеним в життя новим Урядом, сформованим після виборів в квітні 1996 року.

Протягом 1997 і 1998 років вже можна говорити про нову модель економічного зростання, яка дозволила зробити сумісними відновлення економіки з істотними досягненнями в контролі над основними дисбалансами в економічній системі. У 1998 р. економічне зростання досягло 3,8%, практично перевищивши на один відсоток середній показник для крупних європейських держав.

У 1998 р. остаточно оформилася ця модель зростання і відновлення економіки: за

1,9% (менше, ніж передбачено Програмою Конвергенції).

офіційними прогнозами зростання ВВП складе 3,8%, а дефіцит бюджету буде на рівні

Економічна політика, що проводиться, покоїться на двох основних опорах. З одного боку, це формування бюджету, в основі якого скорочення дефіциту, що досягається за рахунок жорсткого контролю за витратною його частиною; з іншої - амбітна програма лібералізації економіки і приватизація, що має на головній меті зробити економіку країни більш конкурентоздатною і додати динамізм приватному сектору.

Наявність великих засобів фінансування за низькою ціною з'явилася однією з причин, які сприяли масовому виходу іспанських підприємців на зовнішні ринки; так, в 1997 р. іспанські інвестиції за кордоном склали 4 тис. млрд. песет, в той час, як тільки за перші десять місяців 1998 р. цей показник досяг вже 6200 млрд. Ці інвестиції, у свою чергу, стають справжнім мотором для нового експорту.

Політична і суспільна стабільність також з'явилися важливим чинником в досягненні позначених економічних показників. Підтримка провідних націоналістичних політичних сил державного бюджету і суспільний консенсус між профспілками і підприємцями в тому, що стосується колективних договорів і трудових відносин, також стали чинниками, що надали вирішальну допомогу в здійсненні процесу конвергенції і забезпечили стабільність, необхідну для досягнення економічного зростання.

Але все ще залишаються актуальними три головні проблеми, з якими належить боротися економіці Іспанії: високий рівень безробіття (майже 23%), інфляція і великі борги країни. Одна з головних проблем - зайнятість молоді: кожен третій у віці до 20 років не може знайти роботу.

Все більше значення для сучасної Іспанії набуває сфера послуг: вже 60% що всіх працюють зайняті в цій сфері, 31% працює в промисловості, і близько 10% займаються сільським господарством, рибальством і гірською справою. У сфері послуг державне значення має туризм. У 1995 р. обслуговування туристів принесло рекордний дохід - 2650 млрд. песет.